Рішення № 134777411, 12.03.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2026 року Справа № 160/35727/25 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Юрков Е.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Бюро економічної безпеки України, співвідповідач - Територіальне управління БЕБ у м. Києві про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,-

УСТАНОВИВ:

16 грудня 2025 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду через систему "Електронний Суд" надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Бюро економічної безпеки України з вимогами:

- визнати протиправними дії Бюро економічної безпеки України (вул. Шолуденка, 31, м. Київ, 04116, код ЄДРПОУ 44168316), щодо відмови: Нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) грошове забезпечення виходячи з посадового окладу, визначеного шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який на 01 січня 2023 року складав 2684 грн., на 01 січня 2024 року складав 3028 грн. та на 01 січня 2025 року складав 3028 грн. на коефіцієнт, згідно «Умов та розмірів оплати праці і грошового забезпечення працівників Бюро економічної безпеки», затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 06.10.2021 року №1068, з урахуванням виплачених сум; підготувати та направити до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області грошовий атестат та довідку про щомісячні додаткові види грошового забезпечення та премію для перерахунку ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) пенсії, станом на 01.01.2025 року у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 року № 2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з врахуванням Умов та розмірів оплати праці і грошового забезпечення працівників Бюро економічної безпеки, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 06.10.2021 року №1068 щодо визначення посадового окладу і окладу за спеціальним званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом про Державний бюджет України на 2025 рік (3028 грн.), на відповідний коефіцієнт, та з зазначенням відомостей про розміри інших щомісячних видів грошового забезпечення, обчислених з урахуванням розмірів встановлених окладів, для здійснення перерахунку пенсії відповідно з 01.02.2025 року.

- зобов`язати Бюро економічної безпеки України (вул. Шолуденка, 31, м. Київ, 04116, код ЄДРПОУ 44168316): нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) грошове забезпечення виходячи з посадового окладу, визначеного шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який на 01 січня 2023 року складав 2684 грн., на 01 січня 2024 року складав 3028 грн. та на 01 січня 2025 року складав 3028 грн. на коефіцієнт, згідно «Умов та розмірів оплати праці і грошового забезпечення працівників Бюро економічної безпеки», затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 06.10.2021 року №1068, з урахуванням виплачених сум; підготувати та направити до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області грошовий атестат та довідку про щомісячні додаткові види грошового забезпечення та премію для перерахунку ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) пенсії, станом на 01.01.2025 року у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 року № 2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з врахуванням Умов та розмірів оплати праці і грошового забезпечення працівників Бюро економічної безпеки, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 06.10.2021 року №1068 щодо визначення посадового окладу і окладу за спеціальним званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом про Державний бюджет України на 2025 рік (3028 грн.), на відповідний коефіцієнт, та з зазначенням відомостей про розміри інших щомісячних видів грошового забезпечення, обчислених з урахуванням розмірів встановлених окладів, для здійснення перерахунку пенсії відповідно з 01.02.2025 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що з 04.07.2024 по 15.07.2025 він проходив службу у Територіальному управлінні БЕБ у м. Києві та з 16.07.2025 по 30.09.2025 у Бюро економічної безпеки України на різних посадах, йому було присвоєно спеціальне звання лейтенант БЕБ та згідно наказу №180-к/ДСК-ДП від 18.09.2025р. він був звільнений зі служби в БЕБ України, вважає, що йому було визначено посадовий оклад у розмірі меншому, ніж передбачено ст.31 Закону України «Про бюро економічної безпеки України, тобто, без дотримання згаданої статті та без дотримання постанови КМУ №1068 за пунктом другого якого Умов оплати праці БЕБ - передбачено, що посадові оклади осіб, які мають спеціальні звання БЕБ, визначаються шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року. А оскільки статтями 7 Закону України «Про Державний бюджет України» на 01.01.2024р. та на 01.01.2025р. становив 3028 грн. відповідачем у період з 04.07.2024 по 15.07.2025 та з 16.07.2025 по 30.09.2025 протиправно здійснювалась йому виплата грошового забезпечення з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, а також працівників податкових і митних органів в сумі 2102 грн. з урахуванням того, що такого прожиткового мінімуму Законом України «Про прожитковий мінімум» не передбачено, що, на переконання позивача, є порушення вищенаведених вимог ч.2 та ч.3 ст.31 Закону про БЕБ. З наведених підстав позивач вважає, що і одноразова грошова допомога при звільненні йому також була виплачена у меншому розмірі протиправно. Також позивач у позові посилається і на правові висновки апеляційних адміністративних судів щодо аналогічних спорів. Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Ухвалою суду від 18.12.2025 відкрито провадження у справі, та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідачем 05.01.2026 подано до суду відзив на позов, в якому просив у задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування відзиву відповідач зазначив, що норма частини третьої статті 31 Закону України «Про Бюро економічної безпеки України» є бланкетною, оскільки встановлює лише мінімальну кількість прожиткових мінімумів для обчислення посадового окладу осіб, які мають спеціальні звання у Бюро економічної безпеки України, але не встановлює розміру прожиткового мінімуму, який необхідний для цього. Розмір прожиткового мінімуму для визначення посадового окладу працівників Бюро економічної безпеки України встановлюють інші закони, які доповнять частину третю статті 31 Закону України «Про Бюро економічної безпеки України» і становлять єдину спеціальну норму, якою визначається розмір посадового окладу працівникам Бюро економічної безпеки. Статтею 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2024 рік», встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, а також працівників податкових і митних органів, - 2102 гривні. Аналогічно законом України «Про державний бюджет України на 2025 рік» встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, а також працівників податкових і митних органів, - 2102 гривні. З огляду на те, що служба в Бюро економічної безпеки України є державною службою особливого характеру (ст. 19 Закону № 1150), яка врегульована спеціальним законодавством, вказаний розмір прожиткового мінімуму працездатних осіб, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, визначений абзацом 6 статті 7 законодавства про бюджет за відповідний період проходження служби та розповсюджується на оплату праці працівників БЕБ. Тому, стаття 7 Закону про держбюджет: 2024-2025 поширює застосування прожиткового мінімуму 2102 гривні для визначення посадових окладів усіх державних органів спеціальної юрисдикції, зокрема й БЕБ, оскільки їх оплата праці регулюється спеціальним законом Законом України «Про Бюро економічної безпеки України».

Ухвалою суду від 06.01.2026 залучено до участі у справі №160/35727/25 в якості співвідповідача - Територіальне управління БЕБ у м. Києві.

14.01.2026 від співвідповідача надійшов відзив на позов, в якому просив у задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування відзиву відповідач зазначив, що відповідно до Наказу Територіального управління БЕБ у м. Києві від 29.06.2024 №110-к/ДСК ОСОБА_1 було прийнято на службу до Бюро економічної безпеки України. Вказаним було чітко визначено розмір посадового окладу згідно із штатним розписом - 43 091 грн., на місяць. Законом України «Про Державний бюджет України», Законом України «Про прожитковий мінімум» та Законом про Бюро економічної безпеки не встановлено додаткової демографічної групи населення як «працівники інших державних органів», установлено у 2024, 2025 роках прожитковий мінімум для працездатних осіб. В законі конкретизовано, що такий прожитковий мінімум застосовується для визначення посадових окладів працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, тобто визначення коло поширення такого прожиткового мінімум, але при цьому категорія соціальної демографічної групи населення не змінилася. Також вказав, що Територіальне управління БЕБ України у м. Києві не являється уповноваженим органом щодо формування та направлення повного пакета документів для призначення (перерахунку) пенсії до вимог чинного законодавства, адже ОСОБА_1 станом на 15.07.2025 не був звільнений зі служби в ТУ БЕБ у м. Києві, а продовжив службу в Бюро економічної безпеки України. В свою чергу, Бюро економічної безпеки України підготувало та листом від 23.10.2025 № 11/11.1/10851-25 направило до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області матеріали для призначення пенсії за вислугу років лейтенанту Бюро економічної безпеки України ОСОБА_1 , у тому числі грошовий атестат № 73. При цьому ОСОБА_1 власним підписом підтвердив правильність відомостей, зазначених у грошовому атестаті.

Справа розглянута в межах строку розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, встановленого статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України - в межах шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

У зв`язку з перебуванням головуючого судді на лікарняному з 04.03.2026 по 11.03.2026, розгляд справи здійснено 12.03.2026.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 04.07.2024 по 15.07.2025 він проходив службу у Територіальному управлінні БЕБ у м. Києві та з 16.07.2025 по 30.09.2025 у Бюро економічної безпеки України на різних посадах.

Наказом БЕБ від 29.06.2024 № 280-к/ДСК-ДГІ Позивачу присвоєно спеціальне звання «лейтенант Бюро економічної безпеки України».

Так, з 04.07.2024 по 15.07.2025 - старший оперуповноважений з особливо важливих справ Територіального управління БЕБ у м. Києві (відповідно до наказу ТУ БЕБ від 29.06.2024 № 110-к/ДСК-ДП), з посадовим окладом згідно зі штатним розписом - 43 091 грн.

З 16.07.2025 - 30.09.2025 оперуповноважений Департаменту Бюро економічної безпеки України (відповідно до наказу БЕБ від 16.07.2025 135-к/ ДСК-ДГІ) з посадовим окладом згідно зі штатним розписом - 43 091 грн.

Відповідно до наказу БЕБ від 18.09.2025 № 180-к/ДСК-ДГІ «Про звільнення ОСОБА_2 » ОСОБА_1 30.09.2025 звільнений з посади оперуповноваженого Департаменту Бюро економічної безпеки України за угодою сторін.

Позивач, вважаючи протиправними дії відповідача, які полягають у не нарахуванні та не виплаті позивачеві сум грошового забезпечення без застосування прожиткового мінімуму для працездатних осіб у 2024 році у розмірі 3028 грн., у 2025 році у розмірі 3028 грн., що є порушенням його прав та інтересів, звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зважає на таке.

Правові засади організації та діяльності Бюро економічної безпеки України, статус працівників Бюро, а також порядок проходження служби визначає Закон України «Про Бюро економічної безпеки України» від 28.01.2021 №1150-ІХ (далі - Закон №1150-ІХ).

Згідно з частинами 1, 2 статті 1 Закону № 1150-ІХ Бюро економічної безпеки України - це центральний орган виконавчої влади, на який покладаються завдання щодо протидії правопорушенням, що посягають на функціонування економіки держави.

Відповідно до покладених завдань Бюро економічної безпеки України виконує правоохоронну, аналітичну, економічну, інформаційну та інші функції.

Частина 1 статті 14 Закону № 1150-ІХ визначає, що Бюро економічної безпеки України є юридичною особою публічного права та здійснює свої повноваження через центральний апарат і територіальні управління.

Стаття 19 Закону № 1150-ІХ встановлює, що до працівників Бюро економічної безпеки України належать особи, які є гласними і негласними штатними працівниками, з числа осіб, які мають спеціальні звання, державні службовці та особи, які уклали трудовий договір з Бюро економічної безпеки України.

В свою чергу, згідно зі статтею 31 Закону № 1150-ІХ заробітна плата працівників Бюро економічної безпеки України повинна забезпечувати достатні матеріальні умови для належного виконання ними службових обов`язків з урахуванням характеру, інтенсивності та небезпечності роботи, забезпечувати добір і закріплення у штаті Бюро економічної безпеки України кваліфікованих кадрів, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Особи, які мають спеціальні звання Бюро економічної безпеки України, отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби, інтенсивності та умов служби, кваліфікації.

Особливі умови та розміри оплати праці і грошового забезпечення працівників Бюро економічної безпеки України визначаються Кабінетом Міністрів України. Посадовий оклад осіб, які мають спеціальні звання, не може становити менше 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року.

Відповідно до частини 3 ст. 31 Закону України «Про Бюро економічної безпеки України», Кабінетом Міністрів України Постановою від 06.10.2021 за № 1068 затверджені Умови та розміри оплати праці і грошового забезпечення працівників Бюро економічної безпеки (далі - Умови №1068).

Згідно з п. 2 Умов № 1068 посадові оклади осіб, які мають спеціальні звання БЕБ, визначаються шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, на відповідний коефіцієнт посадового окладу.

Отже, розмір посадового окладу, осіб, які мають спеціальні звання БЕБ визначається спеціальним законодавством, а саме: частина третя статті 31 Закону України № 1150-ІХ та п. 2 Умов № 1068.

З огляду на викладене, спеціальним законом, котрий врегульовує діяльність БЕБ України та його територіальних підрозділів встановлено, що посадовий оклад осіб, які мають спеціальні звання, не може становити менше 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У даному випадку має місце колізія загальних та спеціальних норм, що врегульовують спірні правовідносини.

При наявності розбіжностей загальних і спеціальних (виняткових) норм, необхідно керуватися принципом Lex specialis (лат. - спеціальний закон, спеціальна норма), відповідно до якого при розбіжності загального і спеціального закону діє спеціальний закон, а також принципом Lex specialis derogat generali, суть якого зводиться до того, що спеціальний закон скасовує дію (для даної справи) загального закону; спеціальна норма має перевагу над загальною.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 25 травня 2022 року справа № 120/1196/19-а.

У разі якщо норми нормативних актів рівної юридичної сили містять різні моделі правового регулювання, перевагу при застосуванні слід надавати тій нормі, яка регулює вужче коло суспільних відносин, тобто є спеціальною.

Саме такий підхід застосував Верховний Суд у постановах від 29 січня 2019 року у справі № 807/257/14 та від 25 травня 2022 року справа №120/1 196/19-а. Крім того, про перевагу норм lex specialis над іншими загальними нормами зазначає у своїх рішеннях і Європейський суд з прав людини (пункт 69 рішення у справі «Ніколова проти Болгарії», заява № 7888/03, пункт 15 рішення у справі «Баранкевич проти Росії», заява № 10519/03).

Відтак, розмір посадового окладу особи, яка має спеціальне звання БЕБ напряму залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження тощо наведено у Законі України «Про прожитковий мінімум» від 15.07.1999 за №966-XIV (далі - Закон №966-XIV).

Положеннями ст.1 Закону №966-XIV передбачено, що прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров`я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.

Також у цій статті Закону визначено, що прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність.

Зі змісту вказаної норми Закону №966-XIV вбачається закріплення вичерпного переліку основних соціальних і демографічних груп населення відносно яких визначається прожитковий мінімум.

Положеннями ст. 4 Закону №966-XIV передбачено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.

Отже, Законом №966-XIV не визначено такого виду прожиткового мінімуму, як прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу працівників державних органів. Водночас працівники державних органів Законом №966-XIV не віднесені до соціальної демографічної групи населення, стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо.

Натомість статтями 7 Законів України «Про Державний бюджет України на 2024 та 2025 роки» разом із установленням 01.01.2024 року прожиткового мінімуму у розмірі 3028,00 та з 01.01.2025 року у розмірі 3028,00 грн., був введений новий вид прожиткового мінімуму, як прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, а також працівників податкових і митних органів, розмір якого становить 2102,00 грн.

Слід зазначити, що зміни до Закону № 1150-ІХ в частині, яка регламентує розмір посадового окладу осіб, які мають спеціальні звання у спірному періоді, а також до Закону №966-XIV щодо визначення прожиткового мінімуму, не вносилися.

Законом № 1150-ІХ закріплено, що для визначення розміру посадового окладу осіб, які мають спеціальні звання до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; посадовий оклад осіб, які мають спеціальні звання не може обчислюватися із застосуванням величини, відмінної від тієї, що визначена Законом України «Про Бюро економічної безпеки України», а тому зменшення розміру прожиткового мінімуму, який встановлено для працездатних осіб на 01 січня календарного року, з метою визначення посадового окладу осіб, які мають спеціальні звання (працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами) відсутні законні підстави.

Водночас, приписи Законів України «Про Державний бюджет України на 2024 та 2025 роки» фактично змінили складову для визначення базового розміру посадового окладу осіб, які мають спеціальне звання БЕБ, що порушує гарантії незалежності вказаної категорії працівників БЕБ, одна з яких передбачена частиною першою статті 5 Закону №1150-ІX.

Закони України «Про Державний бюджет України на 2024 та 2025 роки» не повинні містити інакшого чи додаткового правового регулювання правовідносин, що охоплюються предметом регулювання інших законів України, особливо тієї сфери суспільних відносин, для яких діють спеціальні норми. Конституція України не надає закону про Державний бюджет України вищої юридичної сили стосовно інших законів.

На такі аспекти законодавчого регулювання звернув увагу Конституційний Суд України у Рішеннях від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) та від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України).

Аналогічні правові висновки у подібних правовідносинах висловив Верховний Суд у постановах від 10.11.2021 року у справі №400/2031/21, від 30.11.2021 року у справі №360/503/21, від 02.06.2023 року у справі № 400/4904/21, від 13.07.2023 року у справі №280/1233/22, від 24.07.023 року у справі № 280/9563/21, від 25.07.2023 року у справі №120/2006/22-а, від 26.07.2023 року у справі №240/2978/22, від 27.07.2023 року у справі №240/3795/22.

Отже, з огляду на викладене, суд приходить до висновку, що грошове забезпечення позивача за період з 04.07.2024 по 15.07.2025 та з 16.07.2025 по 30.09.2025 мало обчислюватися з урахуванням положень абзацу 4 частини 1 ст. 7 Законів України «Про Державний бюджет на 2024 та 2025 роки», якими було визначено величину прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 01.01.2024 року та з 01.01.2025 року у розмірі 3028 грн.

За встановлених судом обставин дії відповідача, що полягають у ненарахуванні та невиплаті позивачеві грошового забезпечення із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01.01.2024 та 01.01.2025 років у розмірі 3028 грн., визначеного абзацом четвертим частини першої статті 7 Законів України «Про Державний бюджет України на 2024 та 2025 роки», є протиправними.

Також, суд відхиляє посилання позивача у позові на правові позиції, викладені постановах Другого апеляційного адміністративного суду від 30.04.2025 у справі 440/12316/24, №440/14175/24 постанову Другого апеляційного суду від 28.05.20205, №260/11087/23 постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19.06.2024, №460/3870/25 рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 09.04.2025, №260/1977/25 рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 23.07.2025, рішення Другого апеляційного адміністративного суду від 30.04.2025 у справі № 440/12316/24, рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду №160/26373/25.

Згідно частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм прав, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, посилання позивача на практику судів першої та апеляційної інстанції є безпідставними та такими, що не підлягають до врахування судом, оскільки враховуючи приписи КАС України та Закону України «Про судоустрій і статус суддів», суди зобов`язані враховувати висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду. Практика суду першої та апеляційної інстанції не має обов`язкового характеру, як висновки Верховного Суду, і не може слугувати джерелом права для вирішення справи.

Також, представник відповідача у відзиві на позов посилається на правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 24.04.2025 у справі №240/9028/24 з приводу того, що починаючи з 2021 року у законах про Державний бюджет України на відповідний рік встановлювався на 1 січня відповідного календарного року грошовий розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення розміру посадового окладу судді, з огляду на те, що ці правові висновки стосуються розміру суддівської винагороди, встановленої Законом України «Про судоустрій і статус суддів».

Водночас, предметом даного спору є розмір грошового забезпечення працівників Бюро економічної безпеки України, які регулюються іншими законами, зокрема, ст.31 Закону про БЕБ та постановою КМУ №1068.

А відтак, правові висновки, наведені у згаданій вище постанові Верховного Суду, не є релевантними до правовідносин у даній справі, тому не підлягають застосуванню у даних правовідносинах згідно ч.5 ст.242 КАС України.

У відповідності до вимог ст.73 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частина 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, з огляду на викладене, суд приходить до висновку, що грошове забезпечення позивача за період з 04.07.2024 по 15.07.2025 та з 16.07.2025 по 30.09.2025 мало обчислюватися з урахуванням положень абзацу 4 частини 1 ст. 7 Законів України «Про Державний бюджет на 2024 та 2025 роки», якими було визначено величину прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 01.01.2024 року та з 01.01.2025 року у розмірі 3028 грн.

Обираючи належний та ефективний спосіб захисту порушеного права позивача, з огляду на встановлені під час судового розгляду обставини справи, суд враховує наступне.

Ефективність захисту права залежить від характеру вимоги, що висувається до порушника. Законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним (пункт 57 постанови Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17).

Зазначена позиція повністю кореспондується з висновками Європейського суду з прав людини, відповідно до яких, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Отже, «ефективний засіб правого захисту» в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату.

Враховуючи вищезазначені обставини справи, суть правовідносин, вимоги спеціального законодавства, правові позиції, висловлені в постановах Верховного Суду, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог щодо визнання протиправними дії Бюро економічної безпеки України, щодо визначення та виплати за період з 04.07.2024 по 15.07.2025 та з 16.07.2025 по 30.09.2025 сум грошового забезпечення ОСОБА_1 без застосування прожиткового мінімуму для працездатних осіб у 2024 році у розмірі 3028 грн., у 2025 році у розмірі 3028 грн.

Враховуючи викладене, з метою поновлення порушених прав позивача слід зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за період з 04.07.2024 по 15.07.2025 та з 16.07.2025 по 30.09.2025 грошове забезпечення виходячи з посадового окладу, визначеного шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який на 01 січня 2024 року складав 3028 грн. та на 01 січня 2025 року складав 3028 грн. на коефіцієнт, згідно «Умов та розмірів оплати праці і грошового забезпечення працівників Бюро економічної безпеки», затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 06.10.2021 року №1068, з урахуванням раніше виплачених сум.

Щодо позовних вимог в частині зобов`язати відповідача підготувати та направити до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області грошовий атестат та довідку про щомісячні додаткові види грошового забезпечення, суд зазначає наступне.

Предметом спору у даній справі є питання нарахування та виплати грошового забезпечення за період з 04.07.2024 по 15.07.2025 та з 16.07.2025 по 30.09.2025 виходячи з посадового окладу, визначеного шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який на 01 січня 2024 року складав 3028 грн. та на 01 січня 2025 року складав 3028 грн., а тому питання підготовки та направлення грошового атестату та довідки про щомісячні додаткові види грошового забезпечення не є спірними.

У порядку адміністративного судочинства підлягають захисту лише порушені, невизнані або оспорюванні права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин. Матеріали справи не містять доказів порушення прав позивача в цій частині. Отже, такі позовні вимоги, на думку суду, є передчасними та задоволенню не підлягають.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

У свою чергу, суд перевіряє, зокрема, чи діяв ПФУ обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Як вбачається з матеріалів позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду в загальному розмірі 968,96 грн., що документально підтверджується квитанцією від 15.12.2025 року.

Отже, з урахуванням часткового задоволення позову, сплачений позивачем судовий збір за подачу позовної заяви до суду в сумі 484,48 грн. підлягає стягненню з Бюро економічної безпеки України за рахунок бюджетних асигнувань.

Керуючись ст.ст. 9, 72-77, 139, 242-243, 245-246, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; ПН НОМЕР_1 ) до Бюро економічної безпеки України (вул. Шолуденка, буд. 31, м. Київ, 04116; ІК в ЄДРПОУ 44168316), співвідповідач - Територіальне управління БЕБ у м. Києві (вул. Німецька, буд. 1/32, м. Київ, 03150; ІК в ЄДРПОУ 45075262) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Бюро економічної безпеки України, щодо визначення та виплати ОСОБА_1 за період з 04.07.2024 по 15.07.2025 та з 16.07.2025 по 30.09.2025 сум грошового забезпечення без застосування прожиткового мінімуму для працездатних осіб у 2024 році у розмірі 3028 грн., у 2025 році у розмірі 3028 грн.

Зобов`язати Бюро економічної безпеки України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за період з 04.07.2024 по 15.07.2025 та з 16.07.2025 по 30.09.2025 грошове забезпечення виходячи з посадового окладу, визначеного шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який на 01 січня 2024 року складав 3028 грн. та на 01 січня 2025 року складав 3028 грн. на коефіцієнт, згідно «Умов та розмірів оплати праці і грошового забезпечення працівників Бюро економічної безпеки», затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 06.10.2021 року №1068, з урахуванням раніше виплачених сум.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Бюро економічної безпеки України (вул. Шолуденка, буд. 31, м. Київ, 04116; ІК в ЄДРПОУ 44168316) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; ПН НОМЕР_1 ) судові витрати у розмірі 484,48 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 12 березня 2026 року.

Суддя Е.О. Юрков