Ухвала суду № 134774717, 12.03.2026, Київський районний суд м. Одеси

_______________________

Справа № 947/10001/26

Провадження № 2/947/3021/26

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

12.03.2026 року м. Одеса

Суддя Київського районного суду м. Одеси Скриль Ю.А., розглянувши матеріали справи за позовною заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Одеської міської ради, третя особа: ОСОБА_3 , про визнання права власності в порядку спадкування за законом, виділ в натурі частини житлового будинку, визнання права власності,

В С Т А Н О В И В:

06 березня 2026 року позивачі, через представника адвоката Майстренка Тараса Миколайовича, звернулися до Київського районного суду м. Одеси з позовом до Одеської міської ради, третя особа: ОСОБА_3 , про визнання права власності в порядку спадкування за законом, виділ в натурі частини житлового будинку, визнання права власності, а саме просять суд ухвалити рішення яким:

- визнати за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , у рівних частках кожній, право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 7/1000 часток домоволодіння, що знаходиться в АДРЕСА_1 загальною площею 339.2 кв.м., житловою 160,1 кв.м.;

- виділити в натурі в окремий об?єкт нерухомості 44/1000 часток домоволодіння в АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 (іпн НОМЕР_1 ) та ОСОБА_2 (іпн НОМЕР_2 ), загальною площею 339.2 кв.м., житловою 160,1 кв.м., що в цілому складається з житлового будинку літ. «А» загальною площею 54 кв.м, житловою площею 20,9 кв.м, житлового будинку літ. «А1» загальною площею 135 кв.м, житловою площею 81 кв.м, житлового будинку літ. «А2» загальною площею 149.1 кв.м, житловою площею 58,2 кв.м, погребу під літ «Б», навіс під літ. «В», навіс під літ. «Г», гаражу під літ. «Д», N?1,3,6- ворота, 2,4,5,7 огорожа;

- припинити право спільної часткової власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на 44/1000 частину в АДРЕСА_1 ;

- визнати за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , у рівних частках за кожною право власності на самостійний об?єкт нерухомого майна - домоволодіння в АДРЕСА_1 , загальною площею 339.2 кв.м., житловою 160,1 кв.м., що в цілому складається з житлового будинку літ. «А» загальною площею 54 кв.м, житловою площею 20,9 кв.м, житлового будинку літ. «АІ» загальною площею 135 кв.м, житловою площею 81 кв.м, житлового будинку літ. «А2» загальною площею 149.1 кв.м, житловою площею 58,2 кв.м, погребу під літ «Б», навіс під літ. «В», навіс під літ. «Г», гаражу під літ. «Д», N?1,3,6- ворота, 2,4,5,7 - огорожа.

За результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справа передана судді Скриль Ю.А.

За правилами цивільного процесуального законодавства, позовна заява за формою та змістом повинна відповідати статті 175 ЦПК України, а також вимогам статті 177 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.

Згідно з частиною 1 статті 30 ЦПК України позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов`язані між собою позовні вимоги пред`явлені одночасно щодо декількох об`єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об`єкта, вартість якого є найвищою.

З матеріалів справи вбачається, що предметом спору є визнання права власності в порядку спадкування за законом, виділ в натурі частини житлового будинку, визнання права власності, які стосуються нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , що територіально знаходиться в межах Київського району міста Одеси.

Отже справа підсудна Київському районному суду м. Одеси на підставі частини 1 статті 30 ЦПК України.

Розглянувши вищезазначену позовну заяву, суддя приходить до висновку щодо залишення її без руху, зважаючи на наступне.

Відповідно до ст. 175 ЦПК України, позовна заява повинна містити ціну позову.

Позивачі при звернення до суду зазначили ціну позову 500 000 гривень, однак документів на зазначення наведеного до позовної заяви суду не надали.

Постановою Пленуму Верховного суду України «Про судову практику у справах за позовами про захист права власності» № 20 від 22.12.1995 зі змінами та доповненнями від 25.05.1998 визначено, що вартість спірного майна визначається за погодженням сторін, а за його відсутності - за дійсною вартістю майна на час розгляду спору.

Відповідно до пункту 9 частини першої статті 176 ЦПК України ціна позову визначається у позовах про право власності на нерухоме майно, що належить фізичним особам на праві приватної власності, - дійсною вартістю нерухомого майна, а на нерухоме майно, що належить юридичним особам, - не нижче його балансової вартості.

Дійсна вартість майна визначається відповідно до вимог Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».

Вартість майна - це грошова сума, за яку це майно може бути придбане у даній місцевості.

Тягар доказування вартості майна несе позивач.

Якщо визначена позивачем ціна позову вочевидь не відповідає дійсній вартості спірного майна або на момент пред`явлення позову встановити точну його ціну неможливо, розмір судового збору попередньо визначає суд з наступним стягненням недоплаченого або з поверненням переплаченого судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом при вирішенні справи (ч. 2 ст. 176 ЦПК України).

Пунктом 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.95 за N 20 "Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності" встановлено, що вартість спірного майна визначається за погодженням сторін, а за його відсутністю - за дійсною вартістю майна на час розгляду спору. Під дійсною вартістю розуміється грошова сума, за яку майно може бути продано в даному населеному пункті чи місцевості. Для її визначення при необхідності призначається експертиза.

Окрім того, вартість майна визначається відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».

За статтею 3 зазначеного Закону незалежною оцінкою майна вважається оцінка майна, що проведена суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання.

Процедури оцінки майна встановлюються нормативно-правовими актами з оцінки майна. У випадках проведення незалежної оцінки майна складається звіт про оцінку майна.

Документ, який підтверджує вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання відповідно до договору це звіт про оцінку майна (стаття 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»). Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється печаткою та підписом керівника суб`єкта оціночної діяльності.

Ціна позову визначається дійсною вартістю спірного майна на час звернення до суду з позовною заявою.

Так, для визначення ціни позову позивач повинен надати суду Звіт щодо дійсної вартості спадкового майна (надавши його до суду у повному обсязі) та сплатити судовий збір, відповідно до дійсної вартості, саме ринкової вартості майна.

Під дійсною вартістю розуміється грошова сума, за яку майно може бути продано в даному населеному пункті чи місцевості.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, ст. 176 ЦПК України ціна позову визначається у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна. У позовах про право власності на нерухоме майно, що належить фізичним особам на праві приватної власності, - дійсною вартістю нерухомого майна, а на нерухоме майно, що належить юридичним особам, - не нижче його балансової вартості.

У данному випадку суд вважає, що визначена позивачем ціна позову вочевидь не відповідає дійсній вартості спірного майна, тому не надається можливим визначити суму судового збору на момент пред`явлення позову.

Враховуючи, що на день подання позову неможливо встановити точну ціну спірного майна, тому позов слід залишити без руху для надання позивачам часу для виготовлення звіту, щоб у подальшому вирішити питання щодо судового збору.

Відповідно до положень ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет на 2026 рік» у 2025 році установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2026 у розмірі 3 328 грн.

Згідно з ч.2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» - за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою справляється судовий збір у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб,що дорівнює 1 331,20 грн.

Відповідно до ч. 7ст. 6 ЗУ «Про судовий збір» встановлено, що у разі коли позов немайнового характеру подається одночасно кількома позивачами до одного або кількох відповідачів, судовий збір сплачується кожним позивачем окремим платіжним документом у розмірах, установлених статтею 4 цього Закону за подання позову немайнового характеру.

Тобто, у разі заявлення вимог немайнового характеру кількома позивачами, судовий збір сплачується кожним позивачем окремим документом за ставками визначеними Законом України «Про судовий збір».

Також слід звернути увагу позивачів на наступне.

Відповідно до статей 183, 358, 364 ЦК України - виділ часток (поділ) нерухомого майна, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін буде виділено нерухоме майно, яке за розміром відповідає розміру часток співвласників у праві власності. Якщо виділ (поділ) технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників, то з урахуванням конкретних обставин поділ (виділ) може бути проведений зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилась.

Припинення права особи на частку в спільному майні поза її волею за рішенням суду на підставі позову інших співвласників (співвласника) можливе за наявності хоча б однієї з чотирьох передбачених частиною першою статті 365 ЦК України підстав, проте таке припинення в усякому випадку не повинно завдати істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї, і за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

У разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.

Існують умови здійснення виділу у натурі частки із спільного майна. Виділ частки в натурі здійснюється відповідно до законодавства з наданням Висновку щодо технічної можливості поділу об`єкта нерухомого майна або Висновку щодо технічної можливості виділу в натурі частки з об`єкта нерухомого майна.

Для отримання висновку щодо технічної можливості виділу в натурі частки об`єкта нерухомого майна слід подати наступні документи: заяви всіх співвласників, справжність підпису на яких засвідчена нотаріально, нотаріально посвідчений договір чи рішення суду, щодо порядку користування нерухомим майном; правовстановлюючі документи на об`єкт нерухомого майна, документ, що підтверджує право власності (користування) земельною ділянкою, технічний паспорт на об`єкт нерухомого майна. Після отримання вище зазначеного висновку співвласникам необхідно звернутись до нотаріуса для укладення договору про виділення в натурі частки з об`єкта нерухомого майна та його нотаріального посвідчення. Договори про виділ частки в натурі майна, право власності на яке підлягає реєстрації, посвідчуються нотаріусом на підставі документів, що посвідчують право власності на таке майно, або на підставі інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, якщо державну реєстрацію права власності на нерухоме майно проведено без видачі документа, що посвідчує таке право. Одночасно з посвідченням договору про виділ частки в натурі (поділ) житлового будинку, будівлі або споруди нотаріусом посвідчується договір про виділ частки в натурі на місцевості земельної ділянки. Для посвідчення останнього разом з іншими документами нотаріусу подається нотаріально посвідчений договір про спільну часткову власність на земельну ділянку. Укладення договору про виділ частки в натурі припиняє спільну часткову власність для особи, частка якої виділяється за цим договором. Державна реєстрація прав у результаті вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, проводиться нотаріусом, яким вчинено таку дію.

Для державної реєстрації права власності на нерухоме майно, що створюється шляхом виділу в натурі частки майна, що перебуває у спільній власності, необхідно надати: договір про виділ у натурі частки із спільного майна, технічний паспорт на новостворений об`єкт нерухомого майна, документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси.

Для присвоєння поштової адреси новоутвореному об`єкту нерухомого майна власнику необхідно звернутись до органу місцевого самоврядування за місцезнаходженням цього майна із заявою про присвоєння об`єкту нерухомості, який виник в результаті виділу, поштової адреси.

У випадку якщо між учасниками спільної власності виникають спори щодо виділу частки спільного майна в натурі, співвласник, який бажає такого виділу має право звернутись до суду з позовом про виділення в натурі частки нерухомого майна, що перебуває у спільній власності.

Однак, позивачами до позовної заяви не додано висновку щодо технічної можливості виділу у натурі часток (поділ) спірного нерухомого майна.

Слід також зазначити, що позивачі не вказали на якій земельній ділянці розташований будинок.

Одночасно суд зазначає, що ст. 129 Конституції України гарантовано,що однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Доступ до правосуддя здійснюється шляхом точного, послідовного і неухильного дотримання процесуального алгоритму, що передбачений законом.

Процесуальні дії судді чітко врегульовані нормами ЦПК, які повинні правильно розумітися сторонами і застосовуватися, починаючи з моменту пред`явлення позову до суду.

Отже, процесуальні вимоги визначені Законом є рівними для усіх учасників судового процесу, а відтак зазначене не свідчить про занадто формальне ставлення до передбачених законом вимог та в жодному разі не робить суд недоступним для позивача, оскільки в контексті п.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та прецедентної практики Європейського суду з прав людини не може бути абсолютним і підлягає державному регулюванню й обмеженню.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Враховуючи вищенаведене, позовну заяву слід залишити без руху і надати позивачам строк десять днів з дня вручення ухвали для усунення недоліків, а саме звернутися до суду із позовною заявою, яка відповідає вимогам статей 175 і 177 ЦПК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 185 Цивільного процесуального кодексу України, якщо позивачі не усунули недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачам.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.30, 175, 176, 177, 185 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Одеської міської ради, третя особа: ОСОБА_3 , про визнання права власності в порядку спадкування за законом, виділ в натурі частини житлового будинку, визнання права власності, залишити без руху.

Надати позивачам десятиденний строк з моменту отримання цієї ухвали на усунення недоліків в позовній заяві, а саме:

- надати суду звіт про оцінку майна з метою визначення суми судового збору.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню окремо. Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя Ю. А. Скриль