Постанова № 13476930, 21.12.2010, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 грудня 2010 р. справа № 2а-24627/10/0570

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Михайлик А.С.

при секретаріГончар О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу

за позовомПриватного підприємства «Науково-виробнича фірма «Барбер»

доЖовтневої міжрайонної державної податкової інспекції

м. Маріуполя

третя особа без самостійних

вимог на предмет спору:Приватне підприємство «Магнолія»

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень

№ 0000612310/0 від 29 вересня 2010 року,

№ 0000622310/0 від 29 вересня 2010 року

за участю:

від позивача: Лебедева В.В. (за дов. № 01 від 29 вересня2009 року)

від відповідача:Гришакова Н.Є. (за дов. № 63 від 31 травня 2010 року)

від третьої особи:не зявився

Приватне підприємство «Науково-виробнича фірма «Барбер» звернулося до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень № 0000612310/0 від 29 вересня 2010 року та № 00006222310/0 від 29 вересня 2010 року. В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначав про порушення застосування податковою інспекцією пункту 5.1. статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», якою визначено поняття валових витрат та підпункту 7.4.1. пункту 7.4. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», яким визначені підстави для включення сум сплачених податків до складу податкового кредиту відповідного звітного періоду та вичерпний перелік підстав, наявність яких обумовлює неможливість включення сум сплаченого податку до складу податкового кредиту. Позивач зауважував, що висновки податкової інспекції, викладені в Акті перевірки № 2335/23-4/35245054 від 15 вересня 2010 року щодо нікчемності укладених між Приватним підприємством «Науково-виробнича фірма «Барбер» та Приватним підприємством «Магнолія» договору про бухгалтерське обслуговування № 01/02/09 від 01 лютого 2009 року та відсутністю реального виконання цієї угоди спростовуються наданими позивачем первинними документами.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги в повному обсязі, просив суд задовольнити позов.

Відповідач Жовтнева міжрайонна державна податкова інспекція м. Маріуполя проти задоволення заявлених позивачем вимог заперечував. В наданих до суду письмових запереченнях на підтвердження правомірності прийнятих податковою інспекцією податкових повідомлень-рішень відповідачем було визначено наступне. За даними податкового обліку Приватного підприємства «Науково-виробнича фірма «Барбер», до складу валових витрат 1 4 кварталу 2009 року останнім було віднесено 23333,35 грн., до складу податкового кредиту звітних податкових періодів березня, серпня, жовтня та грудня 2009 року було віднесено суму податку на додану вартість в сумі 4666,67 грн. Підставою для формування валових витрат та податкового кредиту стало виконання Приватним підприємством «Науково-виробнича фірма «Барбер» умов укладеного із Приватним підприємством «Магнолія» договору про бухгалтерське обслуговування № 01/02/09 від 01 лютого 2009 року. Проте, як зазначав відповідач, на направлений Державною податковою інспекцією в Іллічівському районі м. Маріуполя запит від 19 січня 2010 року до Приватного підприємства «Магнолія» (третьої особи без самостійних вимог на предмет спору) останнім було направлено відповідь про втрату приватним підприємством «Магнолія» необхідних для проведення перевірки первинних документів. Посилаючись на Акт перевірки Приватного підприємства «Магнолія», складений Державною податковою інспекцією в Іллічівському районі м. Маріуполя, відповідач зауважував, що укладена між позивачем та третьою особою без самостійних вимог на предмет спору угода не спричинила реального настання юридичних наслідків, через відсутність в Приватного підприємства «Магнолія» обєктів оподаткування податком на додану вартість та податку на прибуток. Отже, зазначений правочин відповідно до частини 1, 2 статті 215, частини 5 статті 203 Цивільного кодексу України є нікчемним та згідно статті 216 Цивільного кодексу України не створює будь-яких юридичних наслідків, окрім повязаних із його недійсністю. Із посиланням на встановлені обставини в Акті документальної невиїзної перевірки Приватного підприємства «Магнолія» № 289/23-1/31891443 від 29 червня 2010 року, висновки про не включення Приватним підприємством «Магнолія» до складу податкових зобовязань та валових витрат наслідків здійснення господарських операцій із Приватним підприємством «Науково-виробнича фірма «Барбер», відповідач зауважував на заниженні позивачем у 2009 році податку на прибуток в сумі 5833,34 грн. та завищенні суми податкового кредиту у березні 2009 року в сумі 1000,00 грн., у серпні 2009 року в сумі 2000,00 грн., у жовтні 2009 року в сумі 1000,00 грн., у грудні 2009 року в сумі 666,67 грн.

В судовому засіданні представник відповідача наполягав на відсутності підстав для задоволення заявленого позову, просив суд відмовити позивачу в задоволенні заявлених позивачем вимог.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 22 листопада 2010 року до участі у розгляді справи у якості третьої особи без самостійних вимог було залучене Приватне підприємство «Магнолія».

Приватне підприємство «Магнолія» - третя особа без самостійних вимог на предмет спору до судового засідання не зявилося, про час та місце судового засідання повідомлялося належним чином, будь-яких клопотань чи заяв про відкладення розгляду справи чи розгляд справи за відсутності представника третьої особи не надало.

Дослідивши наявні в матеріалах справи документи, заслухавши пояснення представників позивач та відповідача, суд,

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Приватне підприємство «Науково-виробнича фірма «Барбер» є юридичною особою, зареєстровано та обліковується в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України за кодом 35245054. Позивач перебуває на обліку як платник податків в Жовтневій міжрайонній державній податковій інспекції м. Маріуполя, є платником податку на додану вартість, що підтверджується наявними в матеріалах справи документами (арк. справи 26, 27).

01 лютого 2009 року між Приватним підприємством «Науково-виробнича фірма «Барбер» та Приватним підприємством «Магнолія» був укладений договір про бухгалтерське обслуговування № 01/02/09 від 01 лютого 2009 року, за умовами якого приватне підприємством «Магнолія» прийняло на себе зобовязання щодо надання позивачу послуг з ведення бухгалтерського обліку та складення звітності в обсязі та на умовах, обумовлених цим договором.

Виконання умов договору № 01/02/09 від 01 лютого 2009 року були відображені позивачем в податковому обліку наступним чином.

07 травня 2009 року позивач надав до податкової інспекції декларацію з податку на прибуток за звітний податковий період 1-й квартал 2009 року (арк. справи 60-61). Згідно рядку 04. зазначеної декларації сума валових складає 492288,00 грн., з яких сума витрат на придбання товарів та послуг складає 472636,00 грн. Згідно рядку 17 декларації сума податку до сплати складає 5128,00 грн. До складу валових витрат звітного податкового періоду 1-го кварталу 2009 року позивачем було віднесено суму витрат на придбання послуг за договором про бухгалтерське обслуговування № 01/02/09 від 01 лютого 2009 року в сумі 1250,00 грн.

06 листопада 2009 року позивач надав до податкової інспекції декларацію з податку на прибуток за звітний податковий період 3-й квартал 2009 року (арк. справи 63-64). Згідно рядку 04. зазначеної декларації сума валових складає 561000,00 грн., з яких сума витрат на придбання товарів та послуг складає 538559,00 грн. Згідно рядку 17 декларації сума податку до сплати складає 824,00 грн. До складу валових витрат звітного податкового періоду 3-го кварталу 2009 року позивачем було віднесено суму витрат на придбання послуг за договором про бухгалтерське обслуговування № 01/02/09 від 01 лютого 2009 року в сумі 2500,00 грн.

18 січня 2010 року позивач надав до податкової інспекції декларацію з податку на прибуток за звітний податковий період 2009 рік (арк. справи 65-66). Згідно рядку 04. зазначеної декларації сума валових складає 1794996,00 грн., з яких сума витрат на придбання товарів та послуг складає 1684042,00 грн. Згідно рядку 17 декларації сума податку до сплати складає 13339,00 грн. До складу валових витрат звітного податкового періоду 2009 року позивачем було віднесено суму витрат на придбання послуг за договором про бухгалтерське обслуговування № 01/02/09 від 01 лютого 2009 року в сумі 2083,33 грн.

16 квітня 2009 року позивач надав до податкової інспекції декларацію з податку на додану вартість за звітний податковий період березень 2009 року (арк. справи 45-46). Відповідно до рядку 17 зазначеної декларації із врахуванням уточнюючого розрахунку податкових зобовязань з податку на додану вартість у звязку із виправленням самостійно виявлених помилок (арк. справи 48) сума податкового кредиту звітного періоду складає 141393,71грн. Згідно рядка 20 наданої декларації позитивне значення різниці між сумою податкового зобовязання та сумою податкового кредиту звітного періоду складає 629,00 грн. Відповідно до Розшифровки податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (додатку № 5 до декларації з податку на додану вартість за звітний податковий період березень 2009 року) до складу податкового кредиту березня 2009 року позивачем не відносилися суми сплаченого податку на додану вартість за наслідками господарських операцій із ПП «Магнолія» (індивідуальний податковий номер 318914405825). З огляду на не віднесення до складу податкового кредиту березня 2009 року позивачем суми податку на додану вартість за наслідками здійснення господарських операцій із приватним підприємством «Магнолія», висновки відповідача в частині завищення позивачем суми податкового кредиту звітного податкового періоду березня 2009 року не підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами.

18 вересня 2009 року позивач надав до податкової інспекції декларацію з податку на додану вартість за звітний податковий період серпень 2009 року (арк. справи 50-51). Відповідно до рядку 17 зазначеної декларації сума податкового кредиту звітного періоду складає 260027,00 грн. Згідно рядка 20 наданої декларації позитивне значення різниці між сумою податкового зобовязання та сумою податкового кредиту звітного періоду складає 2484,00 грн. Відповідно до Розшифровки податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (додатку № 5 до декларації з податку на додану вартість за звітний податковий період серпень 2009 року) до складу податкового кредиту серпня 2009 року позивачем було віднесено суму сплаченого податку на додану вартість за наслідками господарських операцій із ПП «Магнолія» (індивідуальний податковий номер 318914405825) у розмірі 2000,00. До складу податкового кредиту звітного податкового періоду позивачем було включено суму сплаченого податку за податковою накладною виданою ПП «Магнолія» № 1143 від 31 серпня 2009 року, загальна сума ПДВ за якою складає 2000,00 грн. (арк. справи 87).

19 листопада 2009 року позивач надав до податкової інспекції декларацію з податку на додану вартість за звітний податковий період жовтень 2009 року (арк. справи 53-54). Відповідно до рядку 17 зазначеної декларації сума податкового кредиту звітного періоду складає 492448 грн. Згідно рядка 20 наданої декларації позитивне значення різниці між сумою податкового зобовязання та сумою податкового кредиту звітного періоду складає 6610,00 грн. Відповідно до Розшифровки податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (додатку № 5 до декларації з податку на додану вартість за звітний податковий період жовтень 2009 року) до складу податкового кредиту жовтня 2009 року позивачем було віднесено суму сплаченого податку на додану вартість за наслідками господарських операцій із ПП «Магнолія» (індивідуальний податковий номер 318914405825) у розмірі 1000,00 грн. До складу податкового кредиту звітного податкового періоду позивачем було включено суму сплаченого податку за податковою накладною виданою ПП «Магнолія» № 1270 від 20 жовтня 2009 року, загальна сума ПДВ за якою складає 1000,00 грн. (арк. справи 86).

18 січня 2010 року позивач надав до податкової інспекції декларацію з податку на додану вартість за звітний податковий період грудень 2009 року (арк. справи 56-57). Відповідно до рядку 17 зазначеної декларації сума податкового кредиту звітного періоду складає 260027,00 грн. Згідно рядка 20 наданої декларації позитивне значення різниці між сумою податкового зобовязання та сумою податкового кредиту звітного періоду складає 2484,00 грн. Відповідно до Розшифровки податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (додатку № 5 до декларації з податку на додану вартість за звітний податковий період грудень 2009 року) до складу податкового кредиту грудня 2009 року позивачем було віднесено суму сплаченого податку на додану вартість за наслідками господарських операцій із ПП «Магнолія» (індивідуальний податковий номер 318914405825) у розмірі 666,67 грн. До складу податкового кредиту звітного податкового періоду позивачем було включено суму сплаченого податку за податковою накладною виданою ПП «Магнолія» № 1421 від 22 грудня 2009 року, загальна сума ПДВ за якою складає 666,67 грн. (арк. справи 85).

В період з 30 серпня 2010 року по 10 вересня 2010 року Жовтневою міжрайонною державною податковою інспекцією м. Маріуполя було проведено позапланову виїзну перевірку Приватного підприємства «Науково-виробнича фірма «Барбер» з питань підтвердження отриманих від платника податків Приватного підприємства «Магнолія» відомостей за період з 01 січня 2009 року по 31 березня 2010 року, за наслідками проведення якої був складений акт № 2335/23-4/35275054 від 15 вересня 2010 року (арк. справи 14-23). Акт про результати позапланової виїзної перевірки Приватного підприємства «Науково-виробнича фірма «Барбер» з питань підтвердження отриманих від платник податків Приватного підприємства «Магнолія» відомостей за період з 01 січня 2009 року по 31 березня 2010 року, був підписаний позивачем із відміткою про незгоду із викладеними в акті висновками.

29 вересня 2010 року на підставі висновків, викладених в Акті перевірки № 2335/23-4/35275054 від 15 вересня 2010 року податковою інспекцією були прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000662310/0 про донарахування податкових зобовязань з податку на додану вартість в загальній сумі 7000,01 грн., з яких за основним платежем 4666,67 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 2333,34 грн. та податкове повідомлення-рішення № 0000612310/0 про донарахування податкових зобовязань з податку на прибуток в сумі 8083,34 грн., з яких за основним платежем 5833,34 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 2250,00 грн.

Як вбачається з Акту перевірки № 2335/23-4/35275054 від 15 вересня 2010 року підставою для прийняття податкових повідомлень-рішень № 0000662310/0 та № 0000612310/0 від 29 вересня 2010 року стали висновки податкової інспекції про порушення позивачем пункту 5.1. статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок чого позивачем було віднесено до складу валових витрат звітних податкових періодів 1-го, 3го та 4-го кварталу 2009 року витрати за угодою, що має ознаки нікчемності, укладеною із ПП «Магнолія» в сумі 23333,36 грн., з яких у першому кварталі 2009 року в сумі 5000,00 грн., у 3-му кварталі 2009 року в сумі 10000,00 грн., у 4-му кварталі 2009 року 8333,32 грн. та порушення позивачем підпункту 7.4.1. пункту 7.4. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок віднесення до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість в сумі 4666,67 грн., у тому числі за березень 2009 року в сумі 1000,00 грн., за серпень 2009 року в сумі 2000,00 грн., за жовтень 2009 року в сумі 1000,00 грн., у грудні 2009 року в сумі 666,67 грн. на підставі здійснених взаємовідносин із приватним підприємством «Магнолія» договір з яким є нікчемним.

Як зазначено в Акті перевірки № 2335/23-4/35245054 від 15 вересня 2010 року, позивачем протягом 2009 року до складу валових витрат та податкового кредиту було включено суми відповідно 23333,35 грн. та 4666,67 грн. за наслідками здійснення взаємовідносин із Приватним підприємством «Магнолія». Як зазначено в акті позивачем були надані до перевірки оригінали первинних документів на підтвердження здійснених господарських операцій. Проте, у звязку із ненаданням підприємством-постачальником позивача (приватним підприємством «Магнолія») в ході перевірки первинних документів на підтвердження взаємовідносин із ПП «Науково-виробнича фірма «Барбер», зокрема, актів-приймання передачі товарів, документів, що засвідчують транспортування та зберігання товарів, податківці дійшли висновку про те, що укладений між позивачем та ПП «Магнолія» договір здійснений без мети настання реальних наслідків та є нікчемним. Таким чином, у звязку із не включенням Приватним підприємством «Магнолія» до складу валового доходу та податкових зобовязань відповідних звітних податкових періодів наслідків взаємовідносини із позивачем, на думку податкової інспекції позивачем було завищено суму валових витрат у звітних податкових періодах 1, 3, 4 кварталах 2009 року на загальну суму 23333,35 грн. та завищено суму податкового кредиту звітних податкових періодів березня, серпня, жовтня та грудня 2009 року на суму 4666,67 грн., що призвело до заниження суми податку на прибуток звітних періодів 2009 року в сумі 5833,34 грн. та суми податку на додану вартість звітних податкових періодів 2009 року в сумі 4666,67 грн.

Спірним питанням цієї справи є правомірність включення позивачем до складу валових витрат звітних податкових періодів 1-го кварталу 2009 року, 3 кварталу 2009 року, 4 кварталу 2009 року та правомірність визначення позивачем суми податкового кредиту звітних податкових періодів березня 2009 року, серпня, жовтня та грудня 2009 року, формування яких було здійснено на підставі виконання умов договору про надання послуг з бухгалтерського обслуговування, укладеного із ПП «Магнолія».

Відповідно до підпункту 2.1.1 пункту 2.1. статті 2.1. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» платниками податку з числа резидентів є суб'єкти господарської діяльності, бюджетні, громадські та інші підприємства, установи та організації, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку як на території України, так і за її межами.

Об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначного пунктом 4.3. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» на суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону та суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Згідно пункту 16.1. платники податку самостійно визначають суми податку, що підлягають сплаті. Податок на прибуток нараховується за ставкою, визначеною статтею 10 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», від прибутку, що підлягає оподаткуванню, розрахованого згідно з пунктом 3.1 цього Закону, з урахуванням положень пунктів 7.12, 7.13, 7.14, 14.1, 16.9 та статей 6 та 13 цього Закону.

Платники податку у строки, визначені законом, подають до податкового органу податкову декларацію про прибуток за звітний період, розраховану наростаючим підсумком з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових періодів у разі його наявності відповідно до пункту 6.1 статті 6 цього Закону. При цьому за звітні квартал, півріччя та три квартали платники податку подають спрощену декларацію, а за результатами звітного року - повну.

Порядок визначення суми валових витрат звітного податкового періоду визначений статтею 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Згідно з пунктом 5.1 цієї статті валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

За змістом підпункту 5.2.1 пункту 5.2 цієї ж статті Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Таким чином, визначальною ознакою витрат, що можуть бути віднесені до валових є їх здійснення у звязку із придбанням платником податку товарів (робіт, послуг для їх використання у власній господарській діяльності).

Платники податку на додану вартість, об'єкти, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначені Законом України «Про податок на додану вартість».

Поняття платників податку на додану вартість, умови реєстрації платника податку на додану варітьсь визначені статтею 2 Закону України «Про податок на додану вартість». Підтвердженням набуття субєктом господарювання статусу платника податку на додану вартість є свідоцтво платника податку на додану вартість. Відповідно до наявних в матеріалах справи документів, позивач є платником податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом платника податку на додану вартість, копія якого наявна в матеріалах справи.

Порядок обчислення та сплати податку на додану вартість визначений статтею 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Згідно пункту 1 цієї статті поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість.

Згідно з підпунктами 7.7.1 та 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» сума податку, який підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Порядок формування податкового кредиту платника податків встановлений підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин). Згідно приписів цього підпункту податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 цієї статті встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Відповідно до визначення, наведеного у пункті 1.32 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Щодо посилань відповідача на нікчемність укладеного між позивачем та ПП «Магнолія» договору № 01/02/09 від 01 лютого 2009 року, внаслідок чого відповідач дійшов висновку про заниження позивачем суми оподатковуваного прибутку за звітні періоди 1-й, 3-й та 4-й квартал 2009 року 5833,34 грн. та заниження суми податку на додану вартість в загальній сумі 4666,67 грн. за звітні періоди березень, серпень, жовтень та грудень 2009 року суд зазначає наступне.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи документів, 01 лютого 2009 року між Приватним підприємством «Магнолія» (виконавець) та приватним підприємством «Науково-виробнича фірма «Барбер» (замовник) був укладений договір № 01/02/09. За умовами зазначеного договору замовник (позивач) доручив, а виконавець (третя особа без самостійних вимог на предмет спору) зобовязався надавати послуги з ведення бухгалтерського обліку та звітності на умовах, передбачених цим договором. Згідно пункту 5.4.1 виконавцем на сплату наданих послуг виставляються рахунки, які мають бути сплачені замовником у звітному податковому періоді.

На виконання прийнятих зобовязань за умовами договору № 01/02/09 від 01 лютого 2009 року, ПП «Магнолія» протягом лютого 2009 року - грудня 2009 року були надані обумовлені умовами договору послуги, про що були складені звіти про виконані роботи за звітні періоди 1-4 квартал 2009 року, копії яких наявні в матеріалах справи. Крім цього, на підтвердження виконання ПП «Магнолія» прийнятих зобовязань за умовами договору № 01/02/09 від 01 лютого 2009 року між позивачем та третьою особою було підписано Акт здачі-прийняття робіт № МГ 0000352 від 31 березня 2009 року із визначенням загальної вартості наданих бухгалтерських послуг за 3 місяці на рівні 6000,00 грн., у тому числі ПДВ 1000,00 грн. (арк. справи 84), Акт здачі-прийняття робіт № МГ 0001143 від 31 серпня 2009 року із визначенням загальної вартості наданих бухгалтерських послуг за 5 місяців на рівні 12000,00 грн., у тому числі ПДВ 2000,00 грн. (арк. справи 83), Акт здачі-прийняття робіт № МГ 0001270 від 20 жовтня 2009 року із визначенням загальної вартості наданих бухгалтерських послуг за вересень листопад 2009 року на рівні 6000,00 грн., у тому числі ПДВ 1000,00 грн. (арк. справи 82), Акт здачі-прийняття робіт № МГ 0001421 від 22 грудня 2009 року із визначенням загальної вартості наданих бухгалтерських послуг за грудень 2009 року на рівні 4000,00 грн., у тому числі ПДВ 666,67грн. (арк. справи 81). На сплату наданих послуг приватним підприємством «Магнолія» були виставлені рахунки, копії яких наявні в матеріалах справи (арк. справи 77-80), які були сплачені позивачем в повному обсязі, що підтверджується банківськими виписками, копії яких наявні в матеріалах справи (арк. справи 73-76). Формування податкового кредиту звітних податкових періодів серпня, жовтня та грудня 2009 року здійснювалося позивачем на підставі виданих ПП «Магнолія» податкових накладних № 1421 від 22 грудня 2009 року, ПДВ в сумі 666,67 грн., (арк. справи 85),№ 1270 від 20 жовтня 2009 року, ПДВ в сумі 1000,00 грн. (арк. справи 86), № 1143 від 31 серпня 2009 року, ПДВ в сумі 2000,00 грн. (арк. справи 87).

За дослідження в судовому засіданні зазначених вище податкових накладних, виписаних ПП «Магнолія», судом було встановлено відповідність зазначених накладних вимогам підпункту 7.2.1 пункту 7.2. статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженому наказом ДПА України №165 від 30 травня 1997 року (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 року за № 233/2037). Отже, наявними в матеріалах справи документами підтверджено формування позивачем податкового кредиту звітних податкових періодів березня, червня 2009 року на підставі належним чином оформлених податкових накладних, що свідчить про відсутність перешкод, визначених підпунктом 7.4.5. пункту 7.4. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» для включення зазначених сум до складу податкового кредиту відповідного звітного періоду.

З аналізу пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", яким визначені правила формування податкового кредиту вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є подальше використання таких товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку.

Таким чином, визначальною умовою для формування валових витрат підприємства та суми податкового кредиту є використання придбаних товарів,(робіт, послуг) підприємством у власній господарській діяльності.

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Відповідно до вимог пункту 3.4 Порядку заповнення та подання податкової декларації з ПДВ, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 166 від 30 травня 1997 року за № 166 дані, наведені в декларації, мають відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника, достовірність даних підтверджується: підписом платника, якщо платник фізична особа, в інших випадках підписами відповідальних посадових осіб (керівник, головний бухгалтер), печаткою.

Відповідно до вимог пункту 1.6. Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємства затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 143 від 29 березня у декларації зазначаються усі передбачені в ній показники. Якщо будь-який рядок декларації не заповнюється через відсутність операції (суми), то такий рядок прокреслюється, крім випадків, прямо визначених у декларації. Дані, наведені в декларації, повинні підтверджуватись первинними документами обліку та відповідати податковому обліку (звітності).

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16 липня 1999 року № 996-ХІV (надалі Закон № 996).

Визначення основних термінів, що вживаються в цьому законі міститься у статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність Україні». Згідно цієї статті, господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність являє собою бухгалтерську звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Згідно зі статтею 3 Закону № 996 метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Частина 2 даної статті передбачає, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до наявних в матеріалах справи документів, здійснення господарських операцій на підставі укладеного між позивачем та ПП «Магнолія»» договору супроводжувалося складенням первинних документів актів приймання-передачі робіт, звітів по надані послуги, рахунків на сплату, податкових накладних. З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що даними бухгалтерського обліку підтверджено фактичне здійснення господарських операцій за договором, який на думку податкового органу є нікчемними.

Частиною 4 статті 179 Господарського кодексу України, статтями 627, 628 Цивільного кодексу України визначено, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору, зокрема, на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Відповідно до статті 180 Господарського кодексу України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Частиною 8 статті 181 Господарського кодексу України передбачено, що у разі, якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.

Виходячи із змісту укладених між позивачем його контрагентами договорів підряду вбачається, що зазначеними договорами сторони узгодили всі умови, що є істотними для даного виду договорів.

Статтею 203 Цивільного кодексу України визначені наступні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Статтею 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідач в обґрунтування висновків про нікчемність правочинів посилається на недотримання позивачем при укладанні та виконанні договорів вимог частин 1 та 5 статті 203 Цивільного кодексу України, за якими зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства та правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Недотримання вимог цих норм відповідач вважає ознакою нікчемності правочину з посиланням на частини 1, 2 статті 215 Цивільного кодексу України.

Проте, вказані частини 1 та 2 статті 215 Цивільного кодексу України розмежовують підстави для визнання правочину недійсним (частина 1) та нікчемним (частина 2). Недотримання в момент вчинення правочину вимог частин 1 та 5 статті 203 Цивільного кодексу України є підставою для визнання правочину недійсним у судовому порядку.

Правові підстави для визнання правочину нікчемним регулюються статтями 219, 220, 224, 226, 228 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Кваліфікація правочину як нікчемного за статтею 228 Цивільного кодексу України передбачає встановлення протиправної поведінки обох або однієї з сторін договору, наявність спеціальної мети при укладенні договору, а також наявність умислу на заволодіння чужим майном (у даному випадку на ухилення від сплати податків). Разом з тим відповідачем не було надано доказів встановлення порушення вимог податкового законодавства контрагентом позивача - ПП «Магнолія» при здійсненні спірних операцій. Зокрема, не встановлено, що спірні операції не відображені в податковому обліку цього підприємства, що відповідні обєкти оподаткування, які виникають внаслідок реалізації продукції позивачу, не включені до податкових декларацій, що з них не сплачено у встановленому порядку податки та інші обовязкові платежі. Натомість, наявними в матеріалах справи документами підтверджено включення ПП «Магнолія» до складу податкових зобовязань звітних податкових періодів березня, серпня, жовтня та грудня 2009 року наслідків здійснених із позивачем господарських операцій.

Суд зазначає, що наявними в матеріалах справи документами підтверджено виконання сторонами за договором про бухгалтерське обслуговування № 01/02/09 від 01 лютого 2009 року, прийнятих на себе зобовязань за цим договором та фактичне відбуття господарських операцій на підставі цього договору, що свідчить про безпідставність висновків податкового органу по нікчемність договору № 01/02/09 від 01 лютого 2009 року та формування позивачем валових витрат та суми податкового кредиту звітних податкових періодів 2009 року за наслідками виконання умов цього договору.

З огляду на наведене вище вбачається, що відображення в податковому обліку ПП «Науково-виробнича фірма «Барбер» в період з січня 2009 року по грудень 2009 року господарських операцій із ПП «Магнолія» відповідає вимогам чинного законодавства України. З наявних в матеріалах справи документів вбачається відсутність порушень вимог чинного законодавства України при здійсненні позивачем податкового обліку з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість, що свідчить про не підтвердження наявними в матеріалах справи висновків податкового органу, викладених в акті перевірки про заниження податку на прибуток в сумі 5833,00грн., у тому числі за 1 квартал 2009 року в сумі 1250,00 грн., 3 квартал 2009 року 2500,00 грн., 4-й квартал 2009 року в сумі 2083,33 грн. та заниження податку на додану вартість в сумі 4666,67 грн., з яких у березні 2009 року в сумі 1000,00 грн., в серпні 2009 року в сумі 2000,00 грн., у жовтні 2009 року в сумі 1000,00 грн., у грудні 2009 року в сумі 666,67 грн.

Отже за не підтвердження наявними в матеріалах справи документами заниження позивачем суми податку на прибуток та податку на додану вартість, що підлягають сплаті за відповідні звітні податкові періоди, вістуні підстави для донарахування суми податкових зобовязань та застосування штрафних санкцій, передбачених підпунктом 17.1.3. пункту 17.1. статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами».

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення № 0000612310/0 від 29 вересня 2010 року та № 0000662310/0 від 29 вересня 2010 року, прийняті відповідачем Жовтневою міжрайонною Державною податковою інспекцією необґрунтовано, із порушенням вимог чинного законодавства, через що позовні вимоги про визнання податкового повідомлення-рішення недійсним підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа.

З огляду за зазначене, витрати позивача по сплаті судового збору у сумі 3 грн. 40 коп. підлягають відшкодуванню за рахунок коштів Державного бюджету.

З огляду на зазначене, на підставі статті 19 Конституції України, Закону України “Про державну податкову службу в Україні”, Закону України“Проподаток на додану вартість”, Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» статей 203, 215, 228 Цивільного кодексу України, статей 3, 179, 180, 181 Господарського кодексу України, Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетом а державними цільовими фондами» та керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги Приватного підприємства «Науково-виробнича фірма «Барбер» до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя, за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору Приватного підприємства «Магнолія» про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень № 0000612310/0 від 29 вересня 2010 року та № 0000662310/0 від 29 вересня 2010 року, задовольнити.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення № 0000662310/0 від 29 вересня 2010 року, яким Приватному підприємству «Науково-виробнича фірма «Барбер» було визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 7000,01 грн., з яких за основним платежем 4666,67 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями 2333,34 грн.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення № 0000612310/0 від 29 вересня 2010 року, яким Приватному підприємству «Науково-виробнича фірма «Барбер» було визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток у розмірі 8083,34 грн., з яких за основним платежем 5833,34грн. за штрафними(фінансовими) санкціями 2250,00 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Науково-виробнича фірма «Барбер» (87501, Донецька обл., м. Маріуполь, бул. Приморський, буд. 1/5, ЄДРПОУ 35245054) судові витрати з судового збору (державного мита) у розмірі 3 (три) грн. 40 коп.

Вступну та резолютивну частини постанови проголошено в судовому засіданні 21 грудня 2010 року.

Повний текст постанови виготовлений 27 грудня 2010 року.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Михайлик А.С.