Постанова № 13476326, 11.01.2011, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 січня 2011 р. справа № 2а-26261/10/0570

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючогосудді Зеленова А. С.

при секретаріКобець О.А.

за участю

представника позивача Куріцького Р.В.,

представника відповідача 1 Хмеленка В.Г.,

представника відповідача 2 Тасіц В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Єнакієвської обєднаної державної податкової інспекції Донецької області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегаслав», Товариства з обмеженою відповідальністю «Макра плюс» про стягнення коштів,

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Єнакієвська обєднана державна податкова інспекція Донецької області, звернувся до суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегаслав», Товариства з обмеженою відповідальністю «Макра плюс» про стягнення коштів.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що посадовими особами ДПІ у Київському районі м. Донецька була проведена невиїзна документальна перевірка ТОВ «Макра Плюс» з питань перевірки відомостей, отриманих від ТОВ «Мегаслав» за червень 2010 року, за результатами перевірки складена довідка. Перевіркою встановлено, що між відповідачами був укладений договір від 01.06.2010 року №МП-175, відповідно до якого ТОВ «Макра Плюс» поставляє, а ТОВ «Мегаслав» приймає та оплачує товар, окремими партіями за цінами та кількістю, узгодженими сторонами в специфікаціях. Однак, як встановлено перевіркою, ТОВ «Макра Плюс» за юридичною адресою не знаходиться. Позивач вважає, що вчинений між відповідачами правочин має ознаки нікчемності, оскільки другий відповідач не знаходиться за юридичною адресою, у нього відсутні трудові ресурси, складськи приміщення, виробничі потужності, транспортні засоби, що свідчить про відсутність необхідних умов для ведення господарської діяльності, неможливість реальної поставки товару з боку ТОВ «Макра Плюс», відсутність економічного змісту правочину.

Просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Макра плюс» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегаслав» 51104,40 грн., одержаних за нікчемним правочином; стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегаслав» на користь держави 51104,40 грн.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Мегаслав», надав судові заперечення в яких посилається на те, що між відповідачами дійсно був укладений договір від 01.06.2010 року №МП-175, згідно якого ТОВ «Макра Плюс» (постачальник) поставляє, а ТОВ «Мегаслав» (покупець) приймає та оплачує товар, окремими партіями за цінами та кількістю, узгодженими сторонами в специфікаціях, що являються невідємною частиною цього договору. На виконання договору постачальник продав ТОВ «Мегаслав» дизельне паливо згідно специфікації від 07.06.2010 року №1 на загальну суму 51104,40 грн., у тому числі податок на додану вартість 8517,40 грн., про що свідчать: видаткова накладна, специфікація, податкова накладна. Також про виконання договору свідчить виписка банку про рух коштів на розрахунковому рахунку ТОВ «Мегаслав», згідно якої, в рахунок сплати за дизельне пальне згідно розрахунку №3245 з розрахункового рахунку були списані кошти в сумі 51104,40 грн., в тому числі ПДВ 8517,40 грн. Вважає, що господарське зобовязання не відповідає ознакам нікчемності правочину, оскільки на момент укладення угоди відповідачі знаходились в Єдиному державному реєстрі підприємств юридичних осіб, перебували на податковому обліку в податкових органах як платники податків, в тому числі платниками ПДВ. На виконання правочину були здійснені всі необхідні дії. Щодо посилання податкового органу на відсутність ТОВ «Макра Плюс» за юридичною адресою та на ті підстави, що начебто вони не могли здійснювати господарські операції, то на думку відповідача вони не відповідають дійсності, оскільки підприємством було отримано не дизельне пальне а талони на заправні станції, тому транспорт на його перевезення не потрібен.

Просить суд у задоволені позову відмовити.

Представник відповідача, у суді позов не визнав з підстав, зазначених у запереченні.

Представник відповідача 2, Товариства з обмеженою відповідальністю «Макра Плюс», у суді позов не визнав, вважає, що договір укладений відповідно до законодавства України, та фактично виконаний. Просив суд у задоволені позову відмовити.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши письмові докази, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Мегаслав», згідно довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців станом на 16.09.2010 року, є юридичною особою, зареєстроване Виконавчим комітетом Єнакієвської міської ради Донецької області 26.09.2005 року, ідентифікаційний код 33620391 (а.с. 4-9), перебуває на податковому обліку Єнакієвській ОДПІ з 04.10.2005 року (а.с. 16). Згідно корінця свідоцтва №06134315 ТОВ «Мегаслав» з жовтня 2005 року є платником податку на додану вартість (а.с. 15).

Згідно довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців станом на 16.09.2010 року, Товариство з обмеженою відповідальністю «Макра Плюс» є юридичною особою, зареєстроване Виконавчим комітетом Донецької міської ради 23.11.2006 року, ідентифікаційний код 34746826 (а.с. 59-63), перебуває на податковому обліку в ДПІ у Київському районі м. Донецька. Згідно свідоцтва №100277387 з квітня 2010 року є платником податку на додану вартість (а.с. 64).

01 червня 2010 року між ТОВ «Макра Плюс» (постачальник) та ТОВ «Мегаслав» (покупець) укладений договір №МП-175, відповідно до якого постачальник поставляє, а покупець оплачує і приймає товар, окремими партіями за цінами та кількістю, узгодженими сторонами в специфікаціях (а.с. 22).

Згідно специфікації від 07 червня 2010 року №1 до договору від 01.06.2010 року №МП-175, ТОВ «Макра Плюс» взяло на себе зобовязання поставити товар на загальну суму 51104,40 грн., у тому числі ПДВ 8517,40 грн., у тому числі дизельне паливо на загальну суму 37989,00 грн. без ПДВ, та масло моторне Shell Rimula R3X 15W40 на загальну вартість 4598,00 грн. без ПДВ (а.с. 23).

На виконання договору ТОВ «Макра Плюс» ТОВ «Мегаслав» виписана видаткова накладна від 07 червня 2010 року №3245 на загальну суму 51104,40 грн., у тому числі ПДВ 8517,40 грн. (а.с. 26).

Також на виконання договору ТОВ «Макра Плюс» ТОВ «Мегаслав» видана податкова накладна від 07.06.2010 року №3245 на загальну суму 51104,40 грн., у тому числі ПДВ 8517,40 грн.(а.с. 24).

Правильність визначення постачальником ТОВ «Макра Плюс» сум в податкових накладних та правильність заповнення відповідачем у суді не заперечується та не викликає у суду будь-яких сумнівів щодо їх достовірності та добровільності їх визнання.

Згідно виписки з особового рахунку за 06.07.2010 року ТОВ «Мегаслав» сплатило ТОВ «Макра Плюс» 51104,40 грн., у тому числі ПДВ 8517,40 грн., за дизельне паливо відповідно до рахунку від 07.06.2010 року №3245 (а.с. 85).

У період з 21.07.2010 року по 07.08.2010 року старшим державним податковим інспектором відділу адміністрування податку на прибуток управління оподаткування юридичних осіб ДПІ у Київському районі м. Донецька проведена документальна невиїзна перевірка ТОВ «Макра Плюс», з питань перевірки відомостей, отриманих від ТОВ «Мегаслав».

За результатами перевірки складений відповідний акт від 06.08.2010 року №6079/15-1/34746826 (а.с. 19 21), яким встановлено, що договір від 01.06.2010 року №МП-175 укладений між ТОВ «Мкра Плюс» та ТОВ «Мегаслав» має ознаки нікчемності з огляду на положення приписів ст.ст. 203, 215, 228 ЦК України, оскільки у ТОВ «Макра Плюс» відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, підприємство не знаходиться за юридичною адресою.

Але на думку суду зазначені обставини не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні з наступних підстав.

Статтею 203 Цивільного кодексу України передбачені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме:

1) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства;

2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;

3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;

4) правочин має вчинятися у формі, встановленій законом;

5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним;

6) правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Статтею 215 Цивільного Кодексу України передбачені підстави недійсності правочину, а саме:

1) недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу;

2) недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Статтею 228 Цивільного кодексу України передбачені правові наслідки вчинення правочину, який порушує публічний порядок. Так, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України, господарське зобовязання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосубєктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до ч. 1 ст. 208 Господарського кодексу України, якщо господарське зобовязання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін у разі виконання зобовязання обома сторонами в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобовязанням, а у разі виконання зобовязання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Отже, незнаходження другого відповідача за юридичною адресою, з урахуванням того, що відповідного запису до Державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців про відсутність його за юридичною адресою не внесено, не є підставою для визнання договору нікчемним.

Крім того, як вище зазначено судом, відповідачі на момент складання правочину були внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, були платниками податку на додану вартість.

Також, згідно пояснень у судовому засіданні директора ТОВ «Мегаслав», товариством було отримано не дизельне пальне а талони на заправні станції, тому суд вважає, що в даному випадку транспортні засоби, технічний персонал, складські приміщення не потрібні.

Відповідачем 1 суду були надані тимчасові реєстраційні талони, згідно яких на забезпеченні у ТОВ «Мегаслав» знаходяться вантажні транспортні засоби.

Зазначене свідчить про те, що господарська операція з придбання за договором від 01 червня 2010 року №МП-175 ТОВ «Мегасплав» дизельного палива, повязана з господарською діяльністю позивача та є економічно обґрунтованою.

Таким чином, суд вважає, що позивач не довів невідповідність спірного правочину моральним засадам суспільства, чи порушення ним публічного порядку, тому будь-які підстави для того, щоб вважати його нікчемним, відсутні, оскільки з наведеного вбачається, що позивач отримав послуги, що підтверджується відповідними специфікацією, видатковою накладною, податковою накладною, випискою з особового рахунку.

За таких обставин, суд приходить висновку, що позовні вимоги податкового органу про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Макра плюс» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегаслав» 51104,40 грн., одержаних за нікчемним право чином та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегаслав» на користь держави 51104,40 грн. не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 254, Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

У задоволені позову Єнакієвської обєднаної державної податкової інспекції Донецької області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегаслав», Товариства з обмеженою відповідальністю «Макра плюс» про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Макра плюс» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегаслав» 51104,40 грн., одержаних за нікчемним право чином та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегаслав» на користь держави 51104,40 грн. відмовити.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 11 січня 2011 року в присутності представника позивача та відповідачів. Постанова у повному обсязі складена 16 січня 2011 року.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі відкладення складання постанови у повному обсязі апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Зеленов А. С.