Рішення № 134758865, 12.03.2026, Бучацький районний суд Тернопільської області

Справа № 595/1604/25

Провадження № 2/595/55/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.03.2026

Бучацький районний суд Тернопільської області

в складі:

головуючого судді Тхорик І.І.,

з участю секретаря Єдинак Л.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», в інтересах якого діє представник, адвокат Усенко М.І., звернулося в суд з позовом до відповідача ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором № 1514640 від 21.05.2024 в загальному розмірі 113404,50 грн. Окрім того, просить стягнути з відповідача на його користь сплачений судовий збір в розмірі 2422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 8000,00 грн. В обґрунтування позову покликається на те, що 21.05.2024 між ТОВ «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання споживчого кредиту № 1514640, згідно з умовами якого відповідач отримала кредит в сумі 23700,00 грн і зобов`язався повернути його, сплатити проценти за користування ним у порядку та строки передбачені договором. Однак, відповідач не виконала належним чином умов кредитного договору у звязку з чим на дату подання позову його заборгованість перед позивачем становить 113404,5 грн, з яких: 23700,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 77854,50 грн - заборгованість за процентами, 11850,00 грн - заборгованість за штрафом. 26 грудня 2024 року ТОВ «Селфі Кредит» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» уклали Договір факторингу № 26122024 від 26.12.2024, згідно з умовами якого ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги до боржників, в тому числі і до ОСОБА_1 за кредитним договором № 1514640 від 21.05.2024. Зважаючи на викладене, просить позовні вимоги задовольнити.

Ухвалою суду від 06 листопада 2025 року відкрито провадження по справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

02 грудня 2025 року від представника відповідача ОСОБА_1 , адвоката Тарчинської Л.С., на адресу суду через систему «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву, в якому вона зазначила, що ОСОБА_1 позовні вимоги визнає частково. Зокрема, відповідач визнає факт укладення Договору про надання споживчого кредиту №1514640 від 21.05.2024 та отримання грошових коштів у розмірі 23 700 грн, як це зазначено у п. 1.2 Договору, проте не погоджується із сумою відсотків за користування кредитом, які представник позивача просить стягнути в користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал». Вимога про нарахування та сплату відсотків, які є явно завищені, не відповідає передбаченим у ч. 3 ст. 509 та ч.ч. 1, 2 ст. 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором. ТОВ «Селфі Кредит», як фінансова установа, скориставшись необізнаністю позичальника, діючи з порушенням звичаїв ділового обороту та порушуючи при цьому норми і вимоги діючого законодавства, спонукало у такий спосіб позичальника на укладення договору позики на вкрай невигідних для нього умовах, які відповідач не міг оцінити належно. Зважаючи на те, що встановлений сторонами договору розмір відсотків є несправедливим у розумінні ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», суперечить принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника, як споживача послуг, відповідач визнає частково заборгованість за відсотками в розмірі 23700 грн. Разом з тим, зауважує, що 24 грудня 2023 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», згідно п.5 розділу І якого було внесено зміни до ч.5 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» та визначено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%. Оскільки Договір укладено 21.05.2024, тобто після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» та внесення змін до Закону України «Про споживче кредитування», якими визначено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%, тому положення Договору щодо встановлення денної процентної ставки на рівні 1,5 % є нікчемними в силу положень ч. 5 ст. 8 та ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування». Згідно з копією розрахунку заборгованості станом на 26.12.2024, кількість днів прострочення - 194, заборгованість відповідача за Кредитним договором № 1514640 від 21.05.2024 становила 113 404,5 грн та складалась із: 23 700 грн - заборгованості за тілом кредиту; 77 854,5 грн - відсотки за користування кредитом; 11 850 грн - штрафні санкції. При цьому, нарахування відсотків здійснено за ставкою 1.5 %, що суперечить ч.5 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування», відповідно до якої розрахунок відсотків за користування кредитом мав би виглядати наступним чином: 23 700,00 грн х 1% х 194 дні = 45 978 грн. Також вважає, що до штрафу за кредитним договором, датою укладення якого є 21.05.2024, застосуванню підлягає пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, відповідно до якого відповідачка звільняється від обов`язку сплати на користь позивача штрафу за порушення умов цього договору. За таких обставин покладання на відповідача обов`язку зі сплати позивачу штрафу, право на нарахування якого для кредитора передбачено умовами Договору №1514640 від 21.05.2024, суперечить діючому тимчасовому правовому регулюванню цивільних правовідносин та засадам справедливості і розумності. Щодо витрат на надання правничої допомоги позивачу, вважають розмір витрат значно завищеним та необгрунтованим. При визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Зауважує, що дана справа є типовою, а тому ознайомлення з матеріалами кредитної справи та складення позовної заяви про стягнення заборгованості за кредитним договором, яка містить стандартні формулювання, не потребують такої кількості годин, яка зазначена у детальному описі наданих послуг.

04 грудня 2025 року через систему «Електронний суд» на адресу суду від представника позивача ТОВ «Кредит-Капітал» Усенка М.І. надійшла відповідь на відзив, в якій він просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Відповідь на відзив мотивує тим, що позивач вважає аргументи у відзиві на позовну заяву відповідача безпідставними та такими, що спрямовані на уникнення відповідальності за невиконане зобов`язання. Відповідно до п. 1.3 Договору про надання споживчого кредиту № 1514640 від 21.05.2024 строк кредиту становить 350 днів. Детальні дати (терміни) повернення кредиту та сплати процентів, визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, що є Додатком №1 до цього Договору. Графік платежів розраховується з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки, виходячи з припущення, що споживач виконає свої обов`язки на умовах та у строки, визначені в Договорі. Відповідно до п.1.3. Розділу «Предмет договору» Договору сума кредиту складає 23700,00 гривень. Стандартна процентна ставка становить 1,5% в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п.1.4 цього Договору ( п.1.5.1. Розділу «Предмет договору»). Станом на дату подання позову у відповідача утворилася заборгованість у сумі 113404,50 грн, зокрема 77854,50 грн за процентами. Отже, відсотки нараховані за умовами кредитування є цілком правомірними, з якими відповідачка ознайомилася і своїм підписом погодилася з ними. З урахуванням вищевикладених аргументів, нарахування процентів, які відображені у розрахунку заборгованості є цілком правомірним. ОСОБА_1 мала можливість користуватися кредитними коштами, а тому строк нарахування є допустимою та погодженою істотною умовою кредитного договору № 1514640 від 21.05.2024. Щодо стягнення штрафу із відповідача, то зазначає, що відповідно до п.6.4 Договору про надання споживчого кредиту № 1514640 від 21.05.2024 у випадку невиконання та/або неналежного виконання споживачем зобов`язань щодо повернення суми кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом, споживач зобов`язаний сплатити Товариству штраф: п. 6.4.1. у розмірі 3 555,00 гривень на 4 (четвертий) день такого невиконання та/або неналежного виконання; п. 6.4.2. у розмірі 260,70 гривень починаючи з 5 (п`ятого) дня за кожний день невиконання та/або неналежного виконання. Зауважує, що згідно п.61 Розділу IV Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування», у редакції від 17.03.2022, було встановлено мораторій на нарахування неустойки у період дії воєнного стану. Однак, на підставі Закону № 3498-IX від 22.11.2023 вказаний пункт було виключено із Закону України «Про споживче кредитування». Отже, враховуючи вищезазначене та факт укладення кредитного договору 21.05.2024, тобто після набрання чинності змін до Закону України «Про споживче кредитування», зокрема скасування норм щодо заборони нарахування штрафу, а також з огляду на те, що Закон України «Про споживче кредитування» є спеціальним актом по відношенню до Цивільного Кодексу України, Товариство вважає, що висновки відповідача є помилковими. Також, враховуючи положення чинного законодавства України про принцип свободи договору, відповідач мав можливість не вступати у кредитні відносини із кредитором, якщо дійсно вважав несправедливими умови кредитного договору, натомість відповідач погодив зі своєї сторони на такі умови договору, підписавши його зміст без будь-яких застережень. Підписавши кредитний договір, відповідач засвідчив, що погодився на отримання у кредит коштів саме на умовах, що визначені договором, що свідчить про свідоме визнання позивачем умов договору, в тому числі й оспорюваних. Отже, ОСОБА_1 свідомо уклала даний договір, маючи можливість розрахувати доцільність взяття на себе такого зобов`язання та оцінити усі ризики у зв`язку з його прийняттям. Кредитодавцем у свою чергу чітко виконані усі умови договорів, у тому числі щодо нарахування процентів за кредитним договором № 1514640 від 21.05.2024. Товариством було надано всі наявні докази, які були передані первісним кредитом ТОВ «Селфі Кредит» щодо підтвердження факту заборгованості ОСОБА_1 . Щодо твердження відповідачки про витрати на професійну правничу допомогу, то зазначає, що витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. З огляду на викладене, представник позивача вважає, що надані докази (зокрема, договір про надання правничої допомоги, акти виконаних робіт, надання правової допомоги, так і її обсяг та вартість. Надані послуги включають як підготовку процесуальних документів, участь у судових засіданнях, так і інші юридично значущі дії, безпосередньо пов`язані з розглядом справи, що узгоджується з практикою Верховного Суду та положеннями чинного процесуального законодавства. У зв`язку з цим вважає, що сума витрат на правову допомогу є обґрунтованою, співмірною з фактичним обсягом наданих послуг, а також доцільною в межах цієї справи. Відтак, просить задовольнити вимогу про розподіл (стягнення) витрат на професійну правничу допомогу в повному обсязі.

09 грудня 2025 року від представника відповідача ОСОБА_1 , адвоката Тарчинської Л.С., на адресу суду через систему «Електронний суд» надійшли заперечення на відповідь на відзив, в якому вона просить ухвалити рішення з урахуванням позиції сторони відповідача, наведеної у відзиві на позовну заяву та цьому запереченні. Заперечення мотивує тим, що сторона відповідача не погоджується з аргументами, викладеними у відповіді на відзив та вважає їх такими, що підлягають відхиленню судом з огляду на наступне. Дата укладення Договору - 21.05.2024. 24 грудня 2023 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», згідно п.5 розділу І якого було внесено зміни до ч.5 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» та визначено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%. За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Відтак, до Договору, який укладено 21.05.2024, потрібно застосовувати пряму норму ч.5 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування», під час дії якої укладено зазначений Договір. Відповідно до Закону України «Про споживче кредитування» (Розділ 4 Прикінцеві та перехідні положення, частина 17), тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 % (до 22.04.2024 включно); протягом наступних 120 днів - 1,5 % (23.04.2024 - 20.08.2024). Частиною 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія пункту 5 розділу І цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим законом. Відтак, у даному випадку правові підстави для застосування перехідних положень закону відсутні, отже, кредитор нараховував відсотки з ігноруванням вимог норми прямої дії ч.5 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування», яка на момент укладення договору набрала чинності і не містить застережень щодо відтермінування її дії в часі. Оскільки Договір укладено 21.05.2024, тобто після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» та внесення змін до Закону України «Про споживче кредитування», якими визначено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%, тому положення Договору щодо встановлення денної процентної ставки на рівні 1,5 % є нікчемними в силу положень ч.5 ст.8 та ч.5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування». Відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України,у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк післяйого припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконаннягрошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було наданокредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальникзвільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також відобов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплатаяких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022року за прострочення виконання (не виконання, часткове виконання) за такимидоговорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем). Тобто в період існування особливих правових наслідків протягом дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування, до позичальника застосовуються особливі наслідки звільнення від сплати неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) кредитних зобов`язань. Ця позиція підтверджується постановою Верховного Суду від 12 червня 2024 року у справі № 910/10901/23, що дія Закону про мораторій (через норму ЦК України) поширюється на період воєнного стану і звільняє позичальника від сплати неустойки. Отже, оскільки воєнний стан триває, відповідач звільняється від обов`язку сплати штрафу у розмірі 11850 грн. Вважаєть, шо встановлений сторонами договору розмір відсотків є несправедливим у розумінні статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», суперечить принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника, як споживача послуг. Щодо витрат на професійну правничу допомогу, то відповідач і надалі вважає, що сума витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 8000,00 грн є неспівмірною з огляду на розумну необхідність витрат для цієї справи, не відповідає критеріям обґрунтованості та пропорційності до предмета спору у розумінні приписів ч. 3 ст. 141 ЦПК України, з огляду на наступні обставини: адвокатом завищені години, які об`єктивно необхідні для вчинення певного виду правової допомоги як от ознайомлення з матеріалами кредитної справи 02 год. 00 хв., так і складання позовної заяви про стягнення боргу 03 год. 30 хв.; ця категорія справ є поширеною, сама по собі позовна заява є нескладною, шаблонною та не потребує особливих затрат часу на її складання; адвокат не витрачав свій час на збирання доказів для підтвердження заявлених позовних вимог, всі документи йому були надані замовником, додатки до позовної заяви є наперед визначеними. З огляду на наведене, заявлені представником позивача до відшкодування 8000 грн витрат на правничу допомогу є необґрунтованими, не відповідають реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, а їх стягнення з відповідача становить надмірний фінансовий тягар для неї, що суперечить принципу розподілу таких витрат.

11 грудня 2025 року ухвалою суду задоволено клопотання позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» про витребування доказів, витребувано з АТ КБ «ПриватБанк» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1д) наступну інформацію: чи належить банківська карта з прихованим номером НОМЕР_1 ОСОБА_1 ; чи була успішною транзакція, здійснена 21.05.2024 на банківську картку НОМЕР_1 в сумі 23700 грн з призначенням платежу «зарахування на картку, маска картки НОМЕР_1 ». Якщо так, то вказати чи були зараховані грошові кошти за цією транзакцією на відповідний рахунок власника банківської карти № НОМЕР_1 та чи проводилась верифікація особи власника банківської карти № НОМЕР_1 .

26 лютого 2026 року на адресу суду від АТ КБ «ПриватБанк» надійшла відповідь № 20.1.0.0.0/7-260216/71059-БТ від 21.02.2026 на запит суду № 595/1604/25 від 11.12.2025.

У судове засідання представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-капітал» не з`явився, на адресу суду 27.02.2026 від адвоката Усенка М.І. надійшло клопотання, в якому він просить розгляд справи проводити без участі представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-капітал», позовні вимоги підтримує та просить такі задовольнити.

Відповідач ОСОБА_1 та її представник, адвокат Тарчинська Л.Я. в судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлялися у встановленому законом порядку.

Дослідивши та оцінивши зібрані по справі докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення з наступних підстав.

Судом установлено, що між ТОВ «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 21 травня 2024 року було укладено договір № 1514640 про надання споживчого кредиту по продукту «NewShort», який відповідачкем підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором Н287, який був надісланий 21.05.2024 на її номер мобільного телефону НОМЕР_2 .

За умовами договору товариство надало відповідачу кредит у гривні, а споживач зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором (1.2 Договору).

Сума кредиту (загальний розмір) складає 23700,00 гривень. Строк кредиту 350 днів. Періодичність зі сплати процентів кожні 25 днів. Детальні терміни (дати) повернення кредиту та сплати процентів визначені в таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (Графік платежів, що є додатком № 1 до цього договору) (п.1.3, 1.4 Договору).

Тип процентної ставки фіксована. За користування кредитом нараховуються проценти. Стандартна процента ставка становить 1,5% за день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного у п. 1.3 цього Договору (п.1.5, 1.5.1 Договору).

Кредит надається позичальнику у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача № НОМЕР_1 . Дата надання кредиту 21.05.2024 (п. 2.1,2.2 Договору).

Проценти, що нараховуються за договором є платою за користування кредитом. Нарахування процентів за договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом протягом строку кредиту, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод «факт/факт» (п. 3.1 Договору).

Така ж інформація стосовно розміру кредиту, строку його повернення, відсотків за користування кредитом була доведена відповідачу у паспорті споживчого кредиту, який підписаний електронним підписом - одноразовим ідентифікатором Е163 21.05.2024.

Графіком платежів за договором № 1514640 доведено до відома ОСОБА_1 графік погашення заборгованості, інформацію про загальну вартість кредиту, реальну річну процентну ставку, суму процентів за користування кредитом.

ТОВ «ПейТек» повідомило ТОВ «Селфі Кредит» про успішне перерахування кредитних коштів 21.05.2024 у розмірі 23700,00 гривень на картку № НОМЕР_1 .

Згідно інформації, наданої АТ КБ «ПриватБанк», на ухвалу суду від 11.12.2025, на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_1 . Клієнт ОСОБА_1 верифікований шляхом підписання Анкети-заяви по ідентифікації клієнта від 22.12.2023. Повідомили, що 21.05.2024 на рахунок № НОМЕР_1 було зарахування коштів на суму 23700,00 грн.

Згідно розрахунку заборгованості за Договором № 1514640 від 21.05.2024 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, заборгованість ОСОБА_1 за вказаним договором станом на 26.12.2024 становить 113404,50 грн, з яких: 23700,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 77854,50 грн - заборгованість за відсотками, 11850,00 грн - штрафні санкції.

26 грудня 2024 року між ТОВ «Селфі Кредит» (клієнт) та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» (фактор) укладено договір факторингу № 26122024, відповідно до умов якого фактор набуває право вимоги від клієнта та сплачує клієнту за відступлення прав вимоги фінансування у сумі, що дорівнює ціні Договору у порядку та у строки встановлені цим Договором, а клієнт відступає (передає) факторові права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами.

Відповідно до платіжної інструкції № 9581 від 26.12.2024 на виконання умов договору факторингу № 26122024 ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» перерахувало ТОВ «Селфі Кредит» 1890262,63 грн.

Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу № 26122024 від 26.12.2024 до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» перейшло право вимоги за договором № 1514640 від 21.05.2024, позичальником за яким є ОСОБА_1 , загальна сума заборгованості 113404,50 грн.

Як убачається із долученої до матеріалів справи досудової вимоги вих. 24071121 від 14.10.2025 ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» повідомив відповідача ОСОБА_1 про відступлення права вимоги та направив вимогу про сплату боргу в сумі 113404,50 грн.

Правовідносини, які виникли між сторонами, крім положень вказаного вище договору, врегульовані нормами ЦК України.

Так у ст. 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов`язки виникають на підставі договору або правочину.

Згідно ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно із частиною першою статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Частиною першою статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі № 732/670/19, від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, від 07.10.2020 № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Згідно зі ст. 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

Механізм укладення електронного договору, який має використовуватися позивачем у взаємовідносинах із позичальниками, зокрема вимоги до його підписання сторонами, врегульовано Законом України «Про електронну комерцію» та Законом України «Про електронний цифровий підпис».

Статтею 1 Закону України «Про електронний цифровий підпис» передбачено, що електронний цифровий підпис - вид електронного підпису, отриманого за результатом криптографічного перетворення набору електронних даних, який додається до цього набору або логічно з ним поєднується і дає змогу підтвердити його цілісність та ідентифікувати підписувача. Електронний цифровий підпис накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

За приписами статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Статтею 12 зазначеного Закону встановлено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання, відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Як вбачається з матеріалів справи та наявного у справі договору, такий договір був підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором, що був направлений йому у смс-повідомленні на його мобільний номер телефону.

За вказаних обставин, суд вважає встановленим факт укладення відповідачем договору із дотриманням вимог Закону України «Про електронну комерцію».

Підписавши договір саме такого змісту, відповідач погодився з його умовами та правилами надання споживчих кредитів, що фактично нівелює усі можливі доводи стосовно невідповідності умов договору вимогам законодавства без його обґрунтування доказами.

Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у постанові від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19, до аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 (провадження № 61-7203св20).

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 21.05.2024 року підписала Договір про споживчий кредит № 1514640 шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором Н287та отримала від ТОВ «Селфі Кредит» суму позики в розмірі 23700,00 гривень на картковий рахунок, що стороною відповідача не заперечується.

Згідно статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до статті 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

За приписами частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Положеннями частини першої статті 1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Згідно із статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини другої статті 516 ЦК України, якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (частина перша статті 1077 ЦК України).

Отже, до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» відповідно до укладеного договору факторингу, перейшло право грошової вимоги до відповідача.

Згідно розрахунку заборгованості за Договором № 1514640 від 21.05.2024 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, заборгованість ОСОБА_1 за вказаним договором станом на 26.12.2024 становить 113404,50 грн, з яких: 23700,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 77854,50 грн - заборгованість за відсотками, 11850,00 грн - штрафні санкції.

Однак суд не погоджується із наведеним позивачем розрахунком, зокрема, і в частині заборгованості за процентами за вказаним договором позики.

Згідно розрахунку заборгованості за Договором № 1514640 від 21.05.2024 про надання коштів на умовах споживчого кредиту визначено заборгованість за відсотками в розмірі 77854,50 грн з розрахунку 219 днів (від 21.05.2024 - дата видачі кредиту до 26.12.2024 - дата відступлення прав вимоги) * 1,5% (розмір денної процентної ставки) * 23700 грн (сума отриманого кредиту) = 77854,50 грн.

Відповідно до частини 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. Договір про споживчий кредит, укладений з порушенням вимог частини першої цієї статті, є нікчемним.

Стаття 8 Закону України «Про споживче кредитування», якою передбачено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %, була доповнена частиною п`ятою згідно із Законом № 3498-IX від 22.11.2023.

Закон України від 22 листопада 2023 року № 3498-ХІ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» набрав чинності 24 грудня 2023 року.

Пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Перехідні положення законопроекту застосовуються, у разі якщо потрібно врегулювати відносини, пов`язані з переходом від існуючого правового регулювання до бажаного, того, яке має запроваджуватися з прийняттям нового закону. При цьому перехідні положення повинні узгоджуватися з приписами прикінцевих положень, що стосуються особливостей набрання чинності законом чи окремими його нормами. Норми тимчасового та локального характеру, якщо вони присутні в законі, також включаються до перехідних положень законопроекту.

Частиною 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія пункту 5 розділу І цього Закону (яким, зокрема, доповнено пунктом 17 розділ IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України «Про споживче кредитування») поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Перехідні положення законопроекту застосовуються, у разі якщо потрібно врегулювати відносини, пов`язані з переходом від існуючого правового регулювання до бажаного, того, яке має запроваджуватися з прийняттям нового закону. При цьому перехідні положення повинні узгоджуватися з приписами прикінцевих положень, що стосуються особливостей набрання чинності законом чи окремими його нормами. Норми тимчасового та локального характеру, якщо вони присутні в законі, також включаються до перехідних положень законопроекту.

Частиною 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія пункту 5 розділу І цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Договір про споживчий кредит № 1514640 був укладений 21 травня 2024 року, тобто, після внесення змін до Закону України «Про споживче кредитування», а тому строк дії пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону «Про споживче кредитування» не поширюється на вказаний кредитний договір.

Отже, відсоткова ставка встановлена договором не відповідає умовам чинного законодавства.

Згідно з ч. 1 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

У частинах першій та другій статті 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Таким чином, умова укладеного між сторонами договору, передбачена п.п. 1.5.3. Договору, щодо встановлення денної процентної ставки у 1,5 % у порядку ч. 5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування» є нікчемною.

За змістом ч. 5 ст. 216 ЦК України, суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

Тому суд розраховує заборгованість за укладеним між сторонами договором, виходячи з встановленої ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальної денної процентної ставки 1 %.

Таким чином, заборгованість відповідача по несплачених відсотках за договором № 1514640 від 21.05.2024 становить 51903,00 грн з розрахунку 219 днів (від 21.05.2024 - дата видачі кредиту до 26.12.2024 - дата відступлення прав вимоги) * 1 % (розмір денної процентної ставки) * 23700 грн (сума отриманого кредиту) = 51903,00 грн.

Щодо стягнення з відповідача неустойки в розмірі 11850,00 грн, суд зазначає таке.

Так, Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні» з 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року на всій території України введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався, востаннє на 90 діб Указом Президента України № 40/2026 від 12.01.2026, затвердженого Законом України № 4757-IX від 14.01.2026.

Відповідно до Закону України від 15.03.2022 № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., № 40 - 44, ст. 356) доповнено пунктом 18, який передбачає, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Отже, пунктом 2 частини 3 розділу ІІ «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України № 2120-IX передбачено, що цей Закон застосовується до відносин за прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, що виникли у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування.

Враховуючи те, що заборгованість за неустойкою у відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № 1514640 від 21.05.2024 виникла у період дії в Україні воєнного стану, суд вважає, що вказана заборгованість у розмірі 11850,00 грн стягненню з відповідача не підлягає, а тому, в цій частині позову слід відмовити.

Таким чином, судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання своєчасно та в порядку, передбаченому кредитним договором № 1514640 від 21.05.2024належним чином не виконала та кредитні кошти не повернула, внаслідок чого утворилась заборгованість за кредитним договором у розмірі 75603,00 грн, з яких: заборгованість по тілу кредиту - 23700,00 грн; заборгованість за відсотками - 51903,00 грн.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає таке.

Частиною першою статті 133 ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

Згідно з ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача.

Відповідно до п. п. 1, 2 ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Частиною восьмою ст. 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Водночас суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

З аналізу ч. 3 ст. 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи (висновки в постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2022 року в справі № 357/380/20 (провадження № 14-20цс22)).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року в справі № 751/3840/15-ц (провадження № 14-280цс18) зазначено, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування в справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат.

За загальним правилом, зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе винятково на підставі клопотання іншої сторони в разі доведення нею недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, за власної ініціативи.

Такі висновки викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року в справі № 911/3312/21.

Водночас у ч. 3 ст. 141 ЦПК України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила під час вирішення питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. У такому випадку суд повинен конкретно визначити, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести обґрунтування такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну потребу судових витрат для конкретної справи.

Наведені висновки сформульовані в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2024 року в справі № 686/5757/23.

У постановах від 19 лютого 2022 року в справі № 755/9215/15-ц та від 05 липня 2023 року в справі № 911/3312/21 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та потрібності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.

Критерії оцінки реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та неодмінності), а також розумності їхнього розміру застосовують з урахуванням конкретних обставин справи, тобто є оціночним поняттям. Вирішення питання оцінки суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням того суду, який розглядав конкретну справу і мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та всіх обставин, що мають значення.

В позовній заяві представник позивача - адвокат Усенко М.І. просив стягнути з відповідача на користь позивача понесені судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 8000,00 грн, які пов`язані з розглядом справи в суді.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу у суді було надано: копію договору про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 01.07.2025, копію акту наданих послуг № 960 від 08.10.2025; детальний опис наданих послуг до акту № 960 за договором про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 01.07.2025; ордер серії ВС № 1381377 від 02.07.2025.

Із копії акту наданих послуг № 960 від 08.10.2025 вбачається, що підписанням цього акту адвокатське об`єднання «Апологет», в особі адвоката, керуючого партнера Усенка М.І. та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», в особі Ломідзе Д.В., підтверджують факт надання адвокатських послуг у справі, де боржником виступає ОСОБА_1 , сума наданих послуг складає 8000 грн.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, понесених позивачем на професійну правничу допомогу, суд звертає увагу на те, що предметом позову є стягнення заборгованості за кредитним договором, розмір якої не перевищує тридцяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тому справа є малозначною в силу вимог закону.

За таких обставин, суд вважає, що витрати на професійну правничу допомогу позивача за розгляд справи в суді у розмірі 8000 грн є завищеними та становлять надмірний тягар для відповідача, що суперечить принципу розподілу судових витрат.

Дослідивши докази щодо розміру понесених витрат позивачем на правничу допомогу, враховуючи складність справи та виконані роботи, часткове задоволення позову, принципи співмірності та розумності судових витрат та заперечення сторони відповідача щодо заявленого позивачем розміру витрат на правову допомогу, суд приходить до висновку про необхідність зменшити їх розмір та стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» понесені у даній справі витрати на професійну правничу допомогу під час розгляду справи в суді у розмірі 3000 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відтак враховуючи, що позов «ФК «Кредит-Капітал» задоволено частково, із відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений судовий збір у розмірі 1614,93 грн, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (75603,00 х 2422,40 / 113404,50).

На підставі ст. ст. 207, 526, 530, 551, 610, 612, 616, 638, 1048, 1049, 1054 ЦК України та керуючись ст. ст. 7, 12, 13, 81, 133, 137, 141, 258-268, 273, 274, 279, 280-289, 352-355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (код ЄДРПОУ 35234236 НОМЕР_4 , банк отримувача - АТ «Креді Агріколь Банк») заборгованість за кредитним договором № 1514640 від 21 травня 2024 року в розмірі 75603 (сімдесять п`ять тисяч шістсот три) грн 00 коп.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» судові витрати, пов`язані з оплатою судового збору в розмірі 1614 (одна тисяча шістсот чотирнадцять) грн 93 коп, а також судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000 (три тисячі) грн 00 коп.

В решті витрат на правничу допомогу відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скарги не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду.

Повний текст рішення складено 12 березня 2026 року.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», місцезнаходження: 79029, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корп. 28, м. Львів Львівської області.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 .

Суддя: І. І. Тхорик