Рішення № 134751258, 11.03.2026, Тетіївський районний суд Київської області

11.03.2026 Провадження по справі № 2/940/266/26

Справа № 940/172/26

РІШЕННЯ

Іменем України

11 березня 2026 року Тетіївський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Самсоненка Р.В.

за участю секретаря судових засідань Зіп`юк Т.А.

позивачки ОСОБА_1

представника позивачки адвоката Порхун О.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тетієві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Тетіївської міської ради про встановлення факту постійного проживання на час відкриття спадщини,

встановив:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом в якому просить факт постійного проживання її разом із ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на день відкриття спадщини.

Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивачки ОСОБА_2 , після смерті якої відкрилась спадщина. Позивачка як її дочка, є спадкоємцем першої черги.

До складу спадкового майна входить житловий будинок по АДРЕСА_1 , що підтверджується випискою з погосподарської книги.

ОСОБА_1 звернулась до державного нотаріуса Тетіївської державної нотаріальної контори з заявою про видачу свідоцтва на спадщину на будинок. У видачі свідоцтва про право на спадщину їй було відмовлено, тому що позивачка не прийняла спадщину після смерті ОСОБА_2 , так як на день смерті не була зареєстрована з померлою та не подала в установлений шестимісячний строк заяву про прийняття спадщини.

За вказаних обставин, позивачка не має можливості реалізувати своє право на спадщину за законом.

Ухвалою Тетіївського районного суду Київської області від 30.01.2026 відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Ухвалою Тетіївського районного суду Київської області від 19.02.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 та її представник адвокат Порхун О.П. позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача Тетіївської міської ради у судове засідання не прибув, через канцелярію суду подав відзив, в якому зазначив, що у матеріалах справи відстуні докази з яких можна достеменно встановити факт постійного проживання позивачки із спадкодавцем на дату відкриття спадщини, тому їх висновки про доведеність чи не доведеність позовних вимог в даному випадку будуть передчасними. Разом з тим, просить розгляд справи здійснювати за відсутності представника відповідача з урахуванням позиції викладеної у відзиві.

Допитані у судовому засіданні в якості свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_2 вказали, що вони були сусідами померлої ОСОБА_2 , та підтвердили факт, що ОСОБА_1 дійсно проживала разом зі своєю матір`ю ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 , доглядала за нею та займалась організацією її поховання.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивачки та її представника, свідків, дослідивши та всебічно проаналізувавши обставини справи, оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному та всебічному дослідженні обставин справи, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового та майнового права та інтересу.

Відповідно до частин 1, 2, 3 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п. 1 ч. 1 статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , що підтверджується копією повторного свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 27.08.2025 (а. с. 10).

Позивачка ОСОБА_1 є дочкою померлої ОСОБА_2 , що підтверджується копією повторного свідоцтва про народження позивачки серії НОМЕР_2 від 04.07.1975, та копію свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_3 від 30.10.1993 ( а. с. 11, 12).

З акту на встановлення факту здійснення догляду за померлою ОСОБА_2 № 234 від 19.11.2025 складеного депутатом Тетіївської міської ради Демцюрою Ю.В. встановлено, що ОСОБА_1 не була зареєстрована за місцем реєстрації померлої матері ОСОБА_2 в АДРЕСА_1 , але фактично проживала за вищевказаною адресою та надавала щоденний догляд до дня смерті матері. Про що засвідчують сусіди: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 (а. с. 13).

З виписки з погосподарської книги № 93 від 11.09.2025 виданої Денихівським старостинським округом виконавчого комітету Тетіївської міської ради встановлено, що за померлою ОСОБА_2 , рахується житловий будинок (1959 року забудови) з господарськими будівлями за адресою: АДРЕСА_1 ( а. с. 14).

Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії № 709/02-31 від 19.11.2025 винесеної державним нотаріусом Тетіївської державної нотаріальної контори Давидовою С.М., ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок під номером АДРЕСА_1 після смерті матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки ОСОБА_1 заяви про прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_2 , до нотаріальної контори у встановлений законом строк не подала, на день смерті з нею не була зареєстрована, тому вона вважається такою, що пропустила строк для прийняття спадщини ( а. с. 15-16).

Вирішуючи даний спір, суд застосовує норми спадкового права Цивільного кодексу України та враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов`язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними.

Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім`єю, постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, прийняття спадщини, яка відкрилася до 01 січня 2004 року, тощо.

У п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» зазначено, якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не про встановлення факту прийняття спадщини. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного пр вадження.

Відповідно до статтей 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

У статті 1218 ЦК України зазначено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Право на спадщину виникає в день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою (статті 1220, 1222 ЦК України).

За статтею 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Відповідно до частини 1 статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина 1 статті 1270 ЦК України).

За змістом частини 3 статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Частина 3 статті 1268 ЦК України вимагає наявність фактичного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не лише реєстрацію місця проживання за адресою спадкодавця, що можуть бути відмінними один від одного.

Для вирішення питання щодо наявності підстав для застосування до спірних правовідносин положень частини третьої статті 1268 ЦК України є необхідним встановлення місця проживання спадкодавця і спадкоємця.

Місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово (частина перша статті 29 ЦК України).

Положення статті 29 ЦК України не ставлять місце фактичного проживання особи в залежність від місця її реєстрації.

Право на вибір місця проживання закріплено у статті 33 Конституції України, відповідно до якої кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Під місцем постійного проживання розуміється місце, де фізична особа постійно проживає. Тимчасовим місцем проживання є місце перебування фізичної особи, де вона знаходиться тимчасово (під час перебування у відпустці, відрядженні, зокрема у готелі чи у санаторії, тощо).

Відповідно до частини другої ст. 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Відсутність реєстрації місця проживання спадкоємця ОСОБА_1 за місцем проживання спадкодавця ОСОБА_2 не може бути доказом того, що вона не проживала зі спадкодавцем, оскільки сама по собі відсутність такої реєстрації не є абсолютним підтвердженням того, що спадкоємець не проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо обставини проживання підтверджуються іншими належними і допустимими доказами, які були надані позивачкою.

Саме до такого висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 10.01.2019 року у справі № 484/747/17.

До тверджень представника відповідача про відсутність в матеріалах справи доказів з яких можна достеменно встановити факт постійного проживання позивачки із спадкодавцем на дату відкриття спадщини, суд відноситься критично, оскількивони спростовуються матеріалами справи та поясненнями свідків.

Частинами 1 та 2 статті 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, враховуючи викладене та оцінюючи надані докази, суд дійшов висновку, що позивачка ОСОБА_1 довела належними, допустимими та достатніми доказами факт її постійного проживання разом із матір`ю ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на час відкриття спадщини.

Відтак, з огляду на наведені вище норми права, встановлені фактичні обставини справи, що мають суттєве значення для її вирішення, оцінюючи належність, допустимість кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, беручи до уваги, що відповідачем не було подано заперечень щодо позову, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

На підставі вищевикладеного та керуючись статтею 33 Конституції України, статтями 16, 29, 1216, 1218, 1220, 1222, 1223, 1268, 1269, 1270 ЦК України, статтями 3, 10, 12, 81, 264-268, 354 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до Тетіївської міської ради про встановлення факту постійного проживання на час відкриття спадщини - задовольнити.

Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом із спадкодавцем ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на час відкриття спадщини, за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Р.В. Самсоненко