Рішення № 134738552, 11.03.2026, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/47/26

11 березня 2026 рокум.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Мірінович У.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військово-лікарської комісії хірургічного профілю Військово-медичного клінічного центру Західного регіону про визнання протиправною та скасування постанови, зобов`язання вчинити певні дії -

ВСТАНОВИВ:

До Тернопільського окружного адміністративного суду через представника адвоката Максімова Павла Олександровича надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військово-лікарської комісії хірургічного профілю Військово-медичного клінічного центру Західного регіону, у якій позивач просить суд:

визнати протиправною та скасувати постанову ВЛК хірургічного профілю ВМКЦ Західного регіону, оформлену свідоцтвом про хворобу №1070/1 від 25.04.2024 відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , якою було визначено, що отримане ОСОБА_1 захворювання, ТАК, пов`язане з проходженням військової служби;

зобов`язати ВЛК хірургічного профілю ВМКЦ Західного регіону винести постанову, якою визначити, що отримане ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , захворювання, ТАК, пов`язане з виконанням обов`язку військової служби та захистом Батьківщини.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач у зв`язку з мобілізацією у період з 26.02.2022 по 09.05.2024 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 , під час якої неодноразово отримував мінно-вибухові травми, здобув статус учасника бойових дій, а також набув ряд захворювань. 25.04.2024 ВЛК хірургічного профілю Військово-медичного клінічного центру Західного регіону проведений медичний огляд ОСОБА_1 , за результатами якого складено свідоцтво про хворобу, яким позивача визнано непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку. Разом з тим, пунктом 12 вказаної постанови ВЛК встановлено, що захворювання згідно переліку, пов`язані з проходженням військової служби.

Позивач не погоджується з формулюванням вказаного причинного зв`язку та вважає, що постанова ВЛК має містити висновок про набуття ним захворювань саме внаслідок виконання обов`язку військової служби та захистом Батьківщини. В обґрунтування своєї позиції посилається на наявність численних медичних документів, у яких зазначені діагнози, набуті після отримання мінно-вибухових травм. При цьому Комісією залишено поза увагою, що призові на військову службу ОСОБА_1 скарги не подавав, що на думку позивача свідчить про його задовільний стан здоров`я до мобілізації та його погіршення саме внаслідок виконання обов`язку військової служби та захисту Батьківщини. З огляду на викладене позивач звернувся до суду з даним позовом та наполягає на його задоволенні.

Ухвалою суду від 09.01.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено судовий розгляд проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) суддею одноособово. Встановлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву.

23.01.2026 до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому представник Військово-медичного клінічного центру Західного регіону вимоги позову не визнає та просить відмовити у їх задоволенні. В обґрунтування своєї позиції зазначає, що звернення позивача не ґрунтується на вимогах Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, а саме позивачем невірно обрано спосіб захисту його прав та інтересів, адже оскарженню підлягають постанови штатних ВЛК регіонів та ЦВЛК, що також узгоджується з висновками Верховного Суду у постанові від 12.06.2020 у справі №810/5009/18, а тому, як наслідок, відсутні підстави для задоволення позовних вимог протиправним довідки позаштатної ВЛК ВМКЦ ЗР.

Крім того відповідач вважає, що позивачем пропущено встановлений статтею 122 КАС України місячний строк звернення до суду з даним позовом.

02.02.2026 до суду надійшла відповідь на відзив, у якій представник позивача не погоджується з позицією відповідача та наполягає на задоволенні позовних вимог. Щодо доводів про подання позовної заяви поза межами строку звернення до суду, то представник позивача вказує, що ним використано можливість досудового врегулювання спору, за результатами якого Центральною ВЛК ЗСУ прийнято постанову від 25.09.2025, якою у задоволенні скарги відмовлено. Оскільки частиною четвертою статті 122 КАС України передбачено тримісячний строк звернення до суду, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду скарги, тому представник вважає, що звертаючись до суду 29.12.2025 строк звернення до суду не пропущений.

Щодо заперечень відповідача, викладених по суті спірних правовідносин, то представник позивача вважає, що можливість судового захисту не може бути поставлена в залежність від використання позивачем інших способів захисту, у тому числі досудового врегулювання спору. Посилання відповідача на правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду 12.06.2020 у справі №810/5009/18, представник позивача вважає необґрунтованим, оскільки вказана постанова за своїм змістом не містить висновків щодо заборони оскарження постанови позаштатної ВЛК до суду.

Інших заяв, в тому числі по суті справи, на адресу суду не надходило.

Відповідно до частини п`ятої статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Дослідивши письмові докази та перевіривши доводи, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.

ОСОБА_1 з 26 лютого 2022 призваний на військову службу по мобілізації ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією наказу ІНФОРМАЦІЯ_3 від 26.02.2022 №38. (а.с.21)

У період з 26.02.2022 по 09.05.2024 ОСОБА_1 перебував у складі Військової частини НОМЕР_1 , що підтверджується копіями наказів від 26.02.2022 №39 та №130 від 09.05.2024. (а.с.22,23)

Згідно довідки Військової частини НОМЕР_1 від 01.07.2024 №998 ОСОБА_1 у період з 06.04.2022 по 22.09.2022 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в н.п. Зелене Поле Донецької області, н.п. Полтавка, н.п. Тернувате, н.п. Терсянка Запорізької області. (а.с.36)

Позивачем набуто статус учасника бойових дій згідно посвідчення серії НОМЕР_2 від 02.08.2024. (а.с.37)

25.04.2024 ВЛК хірургічного профілю ВМКЦ Західного регіону проведено медичний огляд позивача з метою визначення придатності до військової служби, за результатами якого винесено постанову про непридатність ОСОБА_1 до військової служби з виключенням з військового обліку, яка оформлена свідоцтвом про хворобу №1070/1 від 25.04.2024. (а.с.19-20)

Пунктом 12 вказаного свідоцтва «Діагноз та постанова ВЛК про причинний зв`язок захворювання, поранення, контузії, каліцтва» визначено, що такі захворювання, як: аневризма висхідного відділу аорти; ішемічна хвороба серця: стенокардія напруження стабільна, перший функціональний клас; атеросклеротичний кардіосклероз; атеросклеротична недостатність мітрального клапана першої стадії з регургітацією першого ступеня, поодинока шлуночкова та часта надшлуночкова екстрасистолія, персистуюча форма миготливої аритмії, СН1, атеросклероз аорти; гіпертонічна хвороба другої стадії, ступінь 2; гіпертрофія лівого шлуночка, ризик високий; цереброваскулярна хвороба; патологічна звивистість обох внутрішніх сонних артерій, атеросклероз сонних артерій з незначним порушенням кровообігу; пароксизмальний розлад свідомості у вигляді поодинокого судомного знепритомлення (01.12.2022) без порушення функції центральної нервової системи; остеохондроз шийного, грудного та поперекового відділів хребта, деформуючий спондильоз шийного відділу другого, грудного відділу третього, поперекового відділу хребта першого ступеня, протрузії міжхребцевих дисків L1-L3, L3-S1, кили Шморля L4-S1 з больовим синдромом при фізичному навантаженні з незначним порушенням функції; жовчно-кам`яна хвороба: хронічний калькульозний холецистит, безсимптомний перебіг; викривлення переділки носу з порушенням носового дихання; вазомоторний риніт; хронічний катаральний гайморит, стадія ремісія; стеатогепатоз; хронічний панкреатит, латентна форма без порушення функції підшлункової залози; багатовузловий зоб першої стадії; тиреотоксикоз першого ступеня, - ТАК, пов`язані з проходженням військової служби.

Не погоджуючись з вказаною постановою ВЛК хірургічного профілю ВМКЦ Західного регіону, позивач скористався правом на її оскарження до Центральної ВЛК Збройних Сил України, звернувшись з відповідною скаргою, у якій просив: змінити постанову ВЛК від 25.04.2024, яка оформлена свідоцтвом про хворобу №1070/1 від 25.04.2024, виданим ВЛК хірургічного профілю Військово-медичного клінічного центру Західного регіону, якою було визначено, що отримане ОСОБА_1 захворювання ТАК, пов`язане з проходженням військової служби; винести постанову, якою визначити, що отримане ОСОБА_1 захворювання ТАК, пов`язане з виконання обов`язку військової служби та захистом Батьківщини. (а.с.12-15)

25.09.2025 Центральною ВЛК ЗСУ (Київ) прийнято рішення, оформлене протоколом засідання №2025-0925-1620-3269, яким постанову ВЛК хірургічного профілю ВМКЦ Західного регіону про причинний зв`язок захворювання за свідоцтвом про хворобу від 25.04.2024 №1070/1 визнано обґрунтованою. (а.с.38-39)

Позивач, вважаючи протиправною постанову ВЛК хірургічного профілю ВМКЦ Західного регіону в частині причинного зв`язку захворювання «пов`язане із проходженням військової служби", звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи питання щодо дотримання позивачем строку звернення до суду з даним позовом, суд зазначає наступне.

Відповідно до абзацу 1 частини другої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Зазначена норма встановлює загальний строк звернення до адміністративного суду в публічно-правових спорах. Водночас, за умови використання позивачем досудового порядку вирішення спору у випадках, коли законом передбачена така можливість або обов`язок, Кодексом адміністративного судочинства України встановлено скорочений строк звернення до суду.

Так, відповідно до частини четвертої статті 122 КАС України якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов`язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень. Якщо рішення за результатами розгляду скарги позивача на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень не було прийнято та (або) вручено суб`єктом владних повноважень позивачу у строки, встановлені законом, то для звернення до адміністративного суду встановлюється шестимісячний строк, який обчислюється з дня звернення позивача до суб`єкта владних повноважень із відповідною скаргою на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

Як слідує зі змісту позовних вимог та підстав позову, у межах даної судової справи позивач оскаржує постанову ВЛК хірургічного профілю ВМКЦ Західного регіону, оформлену свідоцтвом про хворобу №1070/1 від 25.04.2024 щодо встановлення причинного зв`язку захворювання ОСОБА_1 .

З матеріалів справи слідує, що вказана постанова була предметом адміністративного оскарження шляхом подання позивачем скарги до комісії вищого рівня, за наслідками розгляду якої 25.09.2025 Центральною ВЛК ЗСУ (Київ) прийнято рішення про залишення скарги позивача без задоволення, а постанову ВЛК хірургічного профілю ВМКЦ Західного регіону про причинний зв`язок захворювання за свідоцтвом про хворобу від 25.04.2024 №1070/1 визнано обґрунтованою. (а.с.38-39)

Відтак, у даному випадку для оскарження постанови ВЛК хірургічного профілю ВМКЦ Західного регіону, оформленої свідоцтвом про хворобу №1070/1 від 25.04.2024, застосовується тримісячний строк для звернення до суду, який обчислюється з дня вручення скаржнику рішення за результатами розгляду його скарги на рішення контролюючого органу.

Відповідно до частини першої статті 120 КАС України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Строк, що визначається місяцями, закінчується у відповідне число останнього місяця цього строку. (частина третя статті 120 КАС України)

Згідно копії поштового конверту з відміткою про вручення поштового відправлення, копію рішення Центральної ВЛК ЗСУ (Київ) отримано представником позивача 10.10.2025. (а.с.43)

Отже, тримісячний строк на звернення до суду із позовом починає обчислюватися з 11.10.2025, а саме: з наступного дня після вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень, і закінчується 11.01.2026, а саме: у відповідне число останнього місяця цього строку.

Позивач звернувся до суду із даним позовом 29.12.2025 шляхом направлення позову через установу поштового зв`язку, тобто у межах визначеного частиною четвертою статті 122 КАС України тримісячного строку звернення до суду, а тому підстави вважати такий строк пропущеним - відсутні.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам по суті, суд виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та в спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Завданням адміністративного судочинства в силу частини першої статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Суб`єктом владних повноважень на підставі пункту 7 частини першої статті 4 КАС України є орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, орган військового управління, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Відповідно до вимог частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Частиною першою статті 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Принцип диспозитивності висвітлено у частині другій статті 9 КАС України, згідно якої суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким правом користуються й особи, в інтересах яких подано позовну заяву, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної дієздатності. (частина третя статті 9 КАС України)

Як слідує зі змісту позовної заяви, звертаючись до суду з даним позовом ОСОБА_1 , вважаючи порушеним своє право на належне визначення причинного зв`язку захворювання та користуючись визначеним статтею 9 КАС України правом процесуального розсуду, обрав спосіб захисту своїх прав шляхом визнання протиправною та скасування постанови ВЛК хірургічного профілю ВМКЦ Західного регіону про визначення причинного зв`язку захворювання, оформленої свідоцтвом про хворобу №1070/1 від 25.04.2024.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-ХІІ. (далі Закон №2232-ХІІ в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин)

Частиною третьою статті 1 вказаного Закону передбачено, що військовий обов`язок включає підготовку громадян до військової служби, приписку до призовних дільниць, прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу, проходження військової служби, виконання військового обов`язку в запасі, проходження служби у військовому резерві, дотримання правил військового обліку.

Згідно з частиною першою статті 2 Закону № 2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

З метою якісного проведення призову громадян на строкову військову службу за станом здоров`я, прийняття громадян на військову службу за контрактом, проведення медичного огляду військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів для визначення ступеня придатності до військової служби та визначення ступеня придатності льотного складу до льотної роботи наказом Міністерства оборони України від 14 серпня 2008 року затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України № 402. (далі Положення №402 у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин)

Пунктом 1.1 Положення №402 передбачено, що військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, установлює причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.

Пунктом 1.2 Положення №402 конкретизовано, що військово-лікарська експертиза це, зокрема, установлення причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів.

Згідно з абзацами 1-3 пункту 2.1 розділу І Положення № 402 для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі).

Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання штатної військово-лікарської комісії.

Постанови штатних та позаштатних ВЛК обов`язкові до виконання.

Відповідно до абзаців1-3 пункту 2.2 розділу І Положення № 402 штатні ВЛК є військово-медичними установами. Вони мають гербову печатку, кутовий штамп та утримуються за окремим штатом. До штатних ВЛК належать: Центральна військово-лікарська комісія (далі - ЦВЛК); ВЛК регіону.

Пунктом 2.3.1 розділу І Положення № 402 передбачено, що ЦВЛК є органом військового управління, який здійснює керівництво ВЛК регіонів у Збройних Силах України та є керівним органом із військово-лікарської експертизи в Збройних Силах України.

Начальник ЦВЛК безпосередньо підпорядковується командувачу Медичних сил Збройних Сил України. Усі штатні ВЛК Збройних Сил України безпосередньо підпорядковуються начальнику ЦВЛК. (підпункт 2.3.2 пункту 2.3 розділу І Положення № 402).

На ЦВЛК покладається, зокрема організація військово-лікарської експертизи у Збройних Силах України (абзац 1 підпункту 2.3.3 пункту 2.3 розділу І Положення № 402).

Як передбачено підпунктом 2.3.4 пункту 2.3 розділу I Положення № 402, ЦВЛК має право, зокрема:

оглядати військовослужбовців та інших осіб, зазначених у пункті 1.2 розділу I цього Положення; перевіряти роботу підпорядкованих ВЛК з питань військово-лікарської експертизи; перевіряти організацію медичного огляду військовослужбовців та інших осіб у закладах охорони здоров`я (установах), військових частинах; перевіряти організацію та стан лікувально-діагностичної роботи у закладах охорони здоров`я (установах), медичних підрозділах військових частин та ВВНЗ у цілях військово-лікарської експертизи; витребовувати документи в частині, що характеризують обставини отримання захворювання, поранення, травми, каліцтва, необхідні для прийняття постанови про їх причинний зв`язок; запитувати від закладів охорони здоров`я (установ), військових частин, ТЦК та СП і ВВНЗ додаткові дані для аналізу, узагальнення та оцінки результатів військово-лікарської експертизи; розглядати, переглядати, скасовувати, затверджувати, не затверджувати, контролювати згідно з цим Положенням постанови будь-якої ВЛК (лікарсько-льотної комісії (далі - ЛЛК)) Збройних Сил України.

Згідно з підпунктом 2.3.5 пункту 2.3 розділу I Положення № 402 Постанови ЦВЛК можуть бути оскаржені в судовому порядку.

Пунктом 2.4 розділу І Положення №402 врегульовано правовий статус ВЛК регіону.

Начальник ВЛК регіону безпосередньо підпорядковується начальнику ЦВЛК. ВЛК регіону з питань військово-лікарської експертизи підпорядковуються усі позаштатні ВЛК регіону. (пункт 2.4.2 розділу І Положення №402)

Відповідно до підпункту 2.4.5 пункту 2.4 розділу І Положення № 402 ВЛК регіону має право, зокрема: оглядати військовослужбовців та інших осіб, зазначених у пункті 1.2 розділу I цього Положення; приймати постанови згідно з Положенням, контролювати, розглядати, затверджувати, за наявності підстав не затверджувати, переглядати або скасовувати постанови підпорядкованих ВЛК. Постанову про придатність до військової служби осіб, звільнених з військової служби, на період їх фактичного звільнення зі Збройних Сил України має право приймати або переглядати тільки ЦВЛК.

Рішенням штатної ВЛК може бути проведений повторний або контрольний медичний огляд. (підпункт 2.4.6. пункту 2.4 розділу І Положення № 402).

Постанова ВЛК регіонів може бути оскаржена у ЦВЛК або у судовому порядку (підпункт 2.4.10. пункту 2.4 розділу І Положення № 402).

Пунктом 2.5 розділу І Положення №402 визначено статус позаштатних постійно діючих ВЛК (ЛЛК).

Так, відповідно до підпункту 2.5.1. пункту 2.5. розділу І Положення № 402 до позаштатних постійно діючих ВЛК (ЛЛК) належать: госпітальні ВЛК; гарнізонні ВЛК; ЛЛК; ВЛК Десантно-штурмових військ; ВЛК ТЦК та СП; ВЛК розвідувального органу Міністерства оборони України; ВЛК Сил спеціальних операцій Збройних Сил України; ВЛК інших закладів охорони здоров`я комунальної або державної форми власності.

Гарнізонна ВЛК створюється при поліклініках, поліклінічних відділеннях (усіх найменувань) закладів охорони здоров`я в системі Міністерства оборони України. Під час дії воєнного стану можуть створюватися додаткові гарнізонні ВЛК залежно від навантаження, що розміщуються в закладах охорони здоров`я комунальної або державної форми власності із включенням лікарів цих закладів до складу ВЛК. Такі гарнізонні ВЛК у ході своєї діяльності використовують гербову печатку та штампи відповідного закладу охорони здоров`я в системі Міністерства оборони України, в якому вони створені. (абзаци 1-2 пункту 2.6.2 розділу І Положення №402)

За підпунктом 2.6.3 пункту 2.6. розділу І Положення № 402 на госпітальну (гарнізонну) ВЛК покладається:

проведення медичного огляду осіб, указаних у пункті 1.2 розділу I Положення (крім допризовників), з метою визначення ступеня придатності до військової служби та в інших випадках, указаних у пункті 1.4 розділу II Положення;

ведення книги протоколів ВЛК та здавання її в архів;

проведення контролю за повнотою та якістю обстеження під час проведення медичного огляду, терміном проведення обстеження;

проведення разом із провідними медичними спеціалістами ВМКЦ регіонів та начальниками медичної служби військових частин, що знаходяться у зоні відповідальності закладу охорони здоров`я в системі Міністерства оборони України, детального аналізу визнання військовослужбовців непридатними (обмежено придатними) до військової служби, розробка пропозицій щодо покращення стану здоров`я військовослужбовців та попередження їх дострокового звільнення з військової служби за станом здоров`я. Узагальнення пропозицій та надання їх до штатної ВЛК.

Рекомендації штатних ВЛК щодо організації лікувально-діагностичної роботи в цілях військово-лікарської експертизи є обов`язковими для виконання.

За підпунктом 2.6.4 пункту 2.6. розділу І Положення № 402 госпітальна (гарнізонна) ВЛК має право:

приймати постанови відповідно до цього Положення;

перевіряти з метою військово-лікарської експертизи організацію та стан лікувально-діагностичної роботи в закладах охорони здоров`я (установах) і у військових частинах, дислокованих у гарнізоні;

залучати до роботи на правах членів комісії медичних та військових фахівців за запитом голови ВЛК.

Пунктом 1.1 розділу ІІ Положення № 402 передбачено, що медичний огляд включає в себе вивчення та оцінку стану здоров`я і фізичного розвитку громадян на момент огляду в цілях визначення ступеня придатності до військової служби, навчання за військово-обліковими спеціальностями, вирішення інших питань, передбачених цим Положенням, з винесенням письмового висновку (постанови). Під придатністю до військової служби у цьому Положенні розуміється такий стан здоров`я і фізичного розвитку громадян, який дозволяє їм виконувати передбачені статутами, інструкціями службові обов`язки з конкретної військової спеціальності у виді Збройних Сил України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до закону (далі - інші військові формування), у мирний та воєнний час.

Медичний огляд проводиться ВЛК з метою визначення придатності, зокрема військовослужбовців до військової служби.

Відповідно до підпункту 1.2 розділу ІІ Положення № 402 постанови ВЛК приймаються на підставі Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби (далі - Розклад хвороб) (додаток 1), пояснень щодо застосування статей Розкладу хвороб (додаток 2) та таблиць додаткових вимог до стану здоров`я (далі - ТДВ) (додаток 3).

Порядок встановлення причинного зв`язку захворювань (поранень, контузій, травм, каліцтв) у військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, які призвані на збори, та колишніх військовослужбовців зі службою у Збройних Силах України визначено положеннями підрозділу 21 розділу II Положення № 402, пунктами 21.1-21.5 якого передбачено, що у разі коли під час медичного огляду військовослужбовців встановлено діагноз, ВЛК встановлює причинний зв`язок захворювання, травми, контузії, каліцтва, поранення..

Причинний зв`язок захворювань, поранень, травм, контузій, каліцтв у військовослужбовців, які проходять військову службу, військовозобов`язаних і резервістів, призваних ТЦК та СП на навчальні (перевірочні) збори, при медичному огляді вирішують позаштатні постійно діючі госпітальні, гарнізонні ВЛК і ЛЛК та за потреби - штатні ВЛК. (пункт 21.2)

Причинний зв`язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишніх військовослужбовців визначають штатні ВЛК; у колишніх військовослужбовців інших військових формувань та військових формувань колишнього СРСР, правонаступниками яких вони стали, - штатні ВЛК цих військових формувань та оформлюють протоколом за формою, наведеною в додатку 19. (пункт 21.3)

При медичному огляді військовослужбовців, призваних на збори військовозобов`язаних, резервістів під час навчальних зборів, кандидатів на навчання у ВВНЗ, направлених ТЦК та СП, коли їм встановлено діагноз і постанова оформлюється свідоцтвом про хворобу або довідкою, ВЛК встановлюється причинний зв`язок захворювання (поранення, контузії, каліцтва, травми). (пункт 21.4)

Відповідно до пункту 21.5 пункту 21 розділу II Положення № 402, постанови ВЛК про причинний зв`язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв приймаються в таких формулюваннях, зокрема:

ґ) «Захворювання, ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини», якщо воно виникло в період служби у військових частинах та установах, що входили до складу діючої армії в період громадянської та Другої світової воєн, під час захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, безпосередньої участі в антитерористичній операції (операції об`єднаних сил), забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції (операції об`єднаних сил) у період її проведення, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією проти України, або коли захворювання, яке виникло до цього, у зазначені періоди служби досягло такого розвитку, що обмежує придатність або призводить до непридатності (у тому числі й тимчасової) до військової служби.

Постанова в такому формулюванні приймається щодо військовослужбовців, які брали участь у бойових діях, зазначених у підпункті "а" цього пункту.

Зазначена постанова приймається також при хронічних повільно прогресуючих захворюваннях за наявності медичних документів, якщо вони етіопатогенетично дозволяють віднести або підтверджують початок захворювання у період участі в бойових діях, зазначених в абзаці першому цього підпункту.

д) "Захворювання (поранення, контузія, каліцтво, травма), ТАК, пов`язане з проходженням військової служби" - якщо воно виникло в період служби у військових частинах та установах, крім захворювань (поранень, контузій, каліцтв, травм), які виникли (одержані) в періоди служби, передбачені підпунктами «а», «ґ» цього пункту, або коли захворювання, що виникло до військової служби, у період служби досягло такого розвитку, який обмежує придатність або призводить до непридатності (у тому числі тимчасової) до військової служби, служби з військової спеціальності.

Згідно пункту 21.7 підрозділу ІІ розділу ІІ Положення №402 21.7. постанова ВЛК про причинний зв`язок травми (поранення, контузії, каліцтва) та її наслідків приймається відповідно до висновку, зазначеного в довідці про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), або висновку, зазначеного в Акті проведення розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку (зникнення, смерті, аварії), за формою, наведеною у додатку 4 до Інструкції 332, Акті про нещасний випадок (зникнення, смерть), за формою, наведеною у додатку 5 до Інструкції 332, у разі проведення розслідування обставин отримання військовослужбовцем травми (поранення, контузії, каліцтва). Також до ВЛК надається медична документація про первинне звернення за медичною допомогою військовослужбовця безпосередньо після одержання травми (поранення, контузії, каліцтва).

Як слідує з наведених вище норм Положення № 402 для проведення військово-лікарської експертизи створюються штатні та позаштатні військово-лікарські комісії, які проводять медичний огляд осіб, зазначених у пункті 1.2 розділу І Положення № 402 з метою визначення придатності за станом здоров`я до військової служби військовослужбовців та установлення причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв), за результатами якого приймають постанови, що оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання ВЛК.

До штатних ВЛК належать ЦВЛК та ВЛК регіону, до повноважень яких належить розгляд скарг та прийом відвідувачів з питань військово-лікарської експертизи. Штатні ВЛК також мають право оглядати військовослужбовців, скасовувати постанови підпорядкованих ВЛК та направляти військових на контрольний медичний огляд, а також за їх рішенням може бути проведений повторний або контрольний медичний огляд. Постанови штатних ВЛК можуть бути оскаржені до суду.

Відповідно до Положення № 402, госпітальні та гарнізонні ВЛК не наділені повноваженнями змінювати своє рішення. Проте, як визначено у підпункті 2.4.6 пункту 2.4 розділу І Положення № 402, рішенням штатної ВЛК може бути проведений повторний або контрольний медичний огляд.

Отже, перевірка рішення госпітальної (гарнізонної) ВЛК на предмет того, чи дотримані всі умови та критерії, передбачені Положенням № 402 при проведенні медичного огляду військового, належить до функцій ВЛК регіону чи ЦВЛК, якими приймається остаточне рішення, що підлягає судовому оскарженню, з приводу придатності особи до військової служби та встановлення причинного зв`язку захворювань.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 26.02.2025 у справі №600/3273/22-а.

Як встановлено судом та слідує з матеріалів справи, позивачем дотримано визначений Положенням №402 порядок досудового вирішення спору шляхом звернення до штатної ВЛК (ЦВЛК) зі скаргою щодо перегляду постанови позаштатної гарнізонної постійно діючої військово-лікарської комісії Військово-медичного клінічного центру Західного регіону, оформленої свідоцтвом про хворобу №1070/1 від 25.04.2024, за результатом розгляду якої Центральною ВЛК ЗСУ прийнято рішення, оформлене протоколом засідання штатної військово-лікарської комісії №2025-0925-1620-3269-3 від 25.09.2025. (а.с.38)

За наведеного вище правового регулювання та встановлених судом обставин слід дійти висновку, що саме постанова Центральної ВЛК ЗСУ, оформлена протоколом засідання штатної ВЛК від 25.09.2025 №2025-0925-1620-3269-3, є тим індивідуально-правовим актом, який остаточно впливає на права та обов`язки позивача та має бути предметом судового оскарження у контексті даних спірних правовідносин.

Натомість, звертаючись до суду з позовом про визнання протиправною та скасування постанови позаштатної гарнізонної постійно діючої військово-лікарської комісії Військово-медичного клінічного центру Західного регіону, оформленої свідоцтвом про хворобу №1070/1 від 25.04.2024, позивач обрав неналежний спосіб захисту своїх прав, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні вимог адміністративного позову.

Крім того, стосовно позовних вимог ОСОБА_1 про зобов`язання ВЛК хірургічного профілю ВМКЦ Західного регіону винести постанову, якою визначити, що отримане позивачем захворювання пов`язане з виконанням обов`язку військової служби та захистом Батьківщини, суд звертає увагу на наступне.

У постанові від 10 лютого 2022 року у справі № 160/7153/20 Верховний Суд наголосив, що перевірка правильності прийнятого військово-лікарською комісією рішення виключно за медичними показниками не входить до компетенції адміністративного суду.

Адміністративний суд у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення), передбаченим частиною другою статті 2 КАС України, критеріям, не втручається та не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 12 лютого 2021 року у справі № 820/5570/16 від 12 червня 2020 року у справі № 810/5009/18 про те, що надання оцінки діагнозу позивача на предмет того, чи підпадає він під дію статей розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби виходить за межі судового розгляду суду касаційної інстанції.

Дискреційні повноваження - це повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору із будь-ким. З огляду на положення статті 2 КАС України щодо компетенції адміністративного суду останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Отже, питання визначення наявності або відсутності певного діагнозу у позивача, його придатності (непридатності) до військової служби та причинного зв`язку захворювання за результатами медичного обстеження є дискреційними повноваженнями ВЛК, а тому суд не вправі перебирати на себе повноваження цього органу.

Розглядаючи по суті спори у справах щодо оскарження рішень ВЛК, суд вправі перевірити їх законність лише в межах дотримання процедури прийняття таких. Однак суд не може здійснювати власну оцінку підстав прийняття певного висновку, оскільки суд не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому оцінка обґрунтованості висновку ВЛК виходить за межі необхідності дослідження в контексті застосування норм матеріального права.

Судом не встановлено допущених з боку відповідача порушень вимог чинного законодавства, які б стосувались саме процедури проведення медичного огляду позивача та оформлення його результатів.

Згідно частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною другою статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Встановивши фактичні обставини справи, перевіривши аргументи сторін, викладені у заявах по суті та надавши їм правову оцінку суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог внаслідок обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав, а також відсутності доказів порушення відповідачем процедури прийняття оскаржуваного рішення.

Оскільки суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, тому підстави для розподілу понесених позивачем витрат по сплаті судового збору відсутні.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Військово-лікарської комісії хірургічного профілю Військово-медичного клінічного центру Західного регіону про визнання протиправною та скасування постанови, зобов`язання вчинити певні дії відмовити у повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено 11 березня 2026 року.

Реквізити учасників справи:

позивач:

- ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , код РНОКПП НОМЕР_3 );

відповідач:

- Військово-лікарська комісія хірургічного профілю Військово-медичного клінічного центру Західного регіону (місцезнаходження: вул. Личаківська, 26, м.Львів, Львівський р-н, Львівська обл., 79008, код ЄДРПОУ 08160677).

Головуючий суддя Мірінович У.А.