Ухвала суду № 1347374, 06.02.2008, Севастопольський апеляційний господарський суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

Справа №

Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді ,

суддів ,

,

секретар судового засідання

за участю представників сторін:

позивача: Жданов Антон Ахметович, довіреність № б/н від 20.01.08;

відповідача: Форостяна Ірина Вікторівна, довіреність № б/н від 20.01.08;

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Гагарінському районі міста Севастополя на постанову господарського суду міста Севастополя (суддя Остапова К.А.) від 04.12.2007 у справі № 20-3/379-4/405

за позовом приватного підприємства "Салгір-Інвест" (вул. А. Кесаєва, 8/1-156,Севастополь,99038)

до Державної податкової інспекції у Гагарінському районі міста Севастополя (вул. Пролетарська, 24,Севастополь,99014)

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0000132620/0 від 19.07.2005

ВСТАНОВИВ:

Постановою господарського суду міста Севастополя (суддя Остапова К.А.) від 04.12.2007 у справі № 20-3/379-4/405 задоволено позов Приватного підприємства "Салгір-Інвест" до Державної податкової інспекції у Гагарінському районі міста Севастополя про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0000132620/0 від 19.07.2005.

Господарський суд першої інстанції дійшов до висновку про те, що визнання недійсними установчих документів, свідоцтв платників податку на додану вартість та фінансово-господарських документів контрагентів позивача, не може бути підставою для невключення сум податку за накладними, виданими такими контрагентами, до складу податкового кредиту позивача.

Не погодившись з постановою господарського суду першої інстанції, відповідач звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить постанову суду скасувати, у задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскільки податкові накладні, видані приватним підприємством „Каноб” та приватним підприємством „Морт”, були визнані недійсними рішеннями Гагарінського районного суду міста Севастополя від 22.02.2005 року та від 04.03.2005 року відповідно, тому ці накладні не надають позивачу право на включення сум податку на додану вартість за цими накладними до складу податкового кредиту.

У судовому засіданні 29.01.2008 року представник податкової інспекції підтримав вимоги апеляційної скарги, представник позивача проти вимог апеляційної скарги заперечував та просив залишити без змін постанову суду першої інстанції.

Переглянувши постанову суду першої інстанції відповідно до статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія встановила наступне.

Державною податковою інспекцією у Гагарінському районі міста Севастополя у період з 07.07.2005 року до 14.07.2005 року було проведено позапланову документальну перевірку приватного підприємства "Салгір-Інвест" з питання дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з приватним підприємством „Каноб”, приватним підприємством „Морт” за період 01.08.2003 року –30.09.2004 року. По результатах перевірки був складений акт №113/26-207/32097148 від 14.07.2005 року.

Перевіркою було встановлено, що позивачем у порушення позивачем вимог підпунктів 7.2.1, 7.2.4 пункту 7.2 та підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість” був занижений податок на додану вартість в сумі 4781,00 грн., у тому числі у вересні 2003 року –990,00 грн., у лютому 2004 року –333,00 грн., у березні 2004 року –1100,00 грн., у квітні 2004 року –2358,00 грн. Актом перевірки було встановлено, що при здійсненні господарських операцій зі своїми контрагентами (приватним підприємством „Каноб” та приватним підприємством „Морт”) позивачем було віднесено до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість в розмірі 4781,00 грн. відповідно до податкових накладних, складених особами, які не мали такого права, що призвело до заниження перед бюджетом податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

На підставі акту перевірки податковим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000132620/0 від 19.07.2005 року про визначення податкового зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 4781,00 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 2390,50 грн.

Зазначене повідомлення-рішення оскаржувалось позивачем у судовому порядку.

Вивчивши матеріали справи, вислухавши представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія не вбачає підстав для скасування оскаржуваної постанови суду першої інстанції у зв’язку з наступним.

Матеріалами справи підтверджено, що приватне підприємство "Салгір-Інвест" на підставі накладних №21 від 06.02.2004 на суму 2000,00 грн., №75 від 19.03.2004 на суму 2600,00 грн., №86 від 26.03.2004 на суму 4000,00 грн., №123 від 15.04.2004 на суму 3000,00 грн., №124 від 16.04.2004 на суму 2 100.00 грн., № 142 від 29.04.2004 на суму 9050,00 грн., №65 від 19.09.2003 на суму 5900,00 грн., №131 від 30.09.2003 на суму 7800,00 грн., №156 від 30.09.2003 на суму 9075,00 грн. отримало товар від приватного підприємства „Каноб” та приватного підприємства „Морт”.

Оплату за отриманий товар позивач здійснив на підставі платіжних доручень №8 від 06.02.2004, №26 від 26.03.2004, №12 від 19.03.2004, №27 від 15.04.2004, №41 від 29.04.2004, №31 від 16.04.2004, №40 від 28.04.2004, №40 від 19.09.2003, №131 та №156 від 30.09.2003.

Матеріалами справи також підтверджено, що рішенням Гагарінського районного суду міста Севастополя від 22.02.2005 у справі №2-8523/05 визнані недійсними установчі та реєстраційні документи приватного підприємства „Каноб” з моменту їх реєстрації; свідоцтво платника податку на додану вартість приватного підприємства „Каноб” №39850744 визнано недійсним з дати його видачі; фінансово-господарські документи з реквізитами приватного підприємства „Каноб”, які підписані від імені Зуботенко Ю.В., як директора приватного підприємства „Каноб”, визнані недійсними з моменту державної реєстрації.

Рішенням Гагарінського районного суду міста Севастополя у справі №2-3193/05 визнані недійсними установчі та реєстраційні документи приватного підприємства „Морт” з моменту їх реєстрації; свідоцтво платника податку на додану вартість №39850242, видане приватному підприємству „Морт”, визнано недійсним з дати видачі; фінансово-господарські документи з реквізитами приватного підприємства „Морт”, які підписані від імені Старушенко А.Н., як директора приватного підприємства „Морт”, визнані недійсними з моменту державної реєстрації.

Вказані рішення місцевого суду набрали законної сили.

Податковим органом був зроблений висновок про те, що при здійсненні господарських операцій зі своїми контрагентами було віднесено до податкового кредиту суму податку на додану вартість в розмірі 4781,00 грн. відповідно до податкових накладних, складених особами, які не мали такого права, що призвело до заниження перед бюджетом податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

Проте, судова колегія з зазначеним висновком відповідача погодитись не може у зв’язку з наступним.

Так, відповідно до положень пункту 1.7 статті 1 Закону України „Про податок на додану вартість" (в редакції, чинній на момент укладення та виконання договорів) податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та підтверджений відповідно податковими накладними.

Підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 цього Закону встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

А відповідно до вимог підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Судова колегія вважає, що оскільки на дату складання податкових накладних та видачі їх позивачу приватне підприємство „Каноб” та приватне підприємство „Морт” були зареєстровані органами державного податкової служби у встановленому законом порядку у якості платників податку на додану вартість, про що мали відповідні свідоцтва, тому мали право складати податкові накладні.

У свою чергу позивач мав право включати суми податку на додану вартість по таким податковим накладним до складу податкового кредиту по факту їх отримання від продавців на підставі норми підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість”.

При цьому судова колегія звертає увагу на те, що факт виконання позивачем господарських операцій з приватним підприємством „Каноб” та приватним підприємством „Морт” та факт сплати позивачем сум податку на додану вартість податковим органом не оспорюється.

Проте, лише визнання недійсними установчих документів юридичної особи та подальше анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість не може позбавити позивача права на податковий кредит.

Відповідно до вимог частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, відповідачем у свою чергу не було надано доказів правомірності притягнення позивача до відповідальності за порушення вимог Закону України „Про податок на додану вартість”.

Враховуючи викладене, судова колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги Державної податкової інспекції у Гагарінському районі міста Севастополя.

Керуючись статтею 195, пунктом 1 частини 1 статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини 1 статті 205, статтями 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Гагарінському районі міста Севастополя залишити без задоволення.

2. Постанову господарського суду міста Севастополя від 04.12.2007 у справі № 20-3/379-4/405 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту оголошення.

Ухвалу може бути оскаржено протягом одного місяця до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя

Судді