Ухвала суду № 134735941, 11.03.2026, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

11 березня 2026 року м. ДніпроСправа № 360/2104/25

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Кисіль С. В., розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 про заміну боржників у виконавчих листах у справі № 360/2104/25 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

10 березня 2026 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшла сформована в підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд» заява ОСОБА_1 про заміну боржників у виконавчих листах у справі № 360/2104/25, в якій заявник просить суд:

- здійснити заміну боржників безпосередньо у виконавчих листах у справі № 360/2104/25, виданих Луганським окружним адміністративним судом 23 січня 2026 року, з урахуванням ухвали Луганського окружного адміністративного суду від 05 березня 2026 року;

- видати нові виконавчі листи у справі № 360/2104/25 у паперовій формі із зазначенням боржників: ІНФОРМАЦІЯ_3 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ); ІНФОРМАЦІЯ_4 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 );

- у разі видачі нових виконавчих листів надати разом із ними належним чином засвідчену паперову копію ухвали Луганського окружного адміністративного суду від 05 березня 2026 року у справі № 360/2104/25.

Судом установлено, що ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 05 березня 2025 року задоволено заяву ОСОБА_1 про заміну сторони у виконавчих листах у справі № 360/2104/25 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії:

- замінено боржника у виконавчому листі у справі № 360/2104/25, виданого Луганським окружним адміністративним судом 23 січня 2026 року, про стягнення на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 витрат зі сплати судового збору у розмірі 1211,20 грн, з ІНФОРМАЦІЯ_1 на ІНФОРМАЦІЯ_3 ;

- замінено боржника у виконавчому листі у справі № 360/2104/25, виданого Луганським окружним адміністративним судом 23 січня 2026 року, про стягнення на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_2 витрат зі сплати судового збору у розмірі 1211,20 грн, з ІНФОРМАЦІЯ_2 на ІНФОРМАЦІЯ_4 ;

- виконання виконавчого листа у справі № 360/2104/25, виданого Луганським окружним адміністративним судом 23 січня 2026 року, про стягнення на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 витрат зі сплати судового збору у розмірі 1211,20 грн;

- виконання виконавчого листа у справі № 360/2104/25, виданого Луганським окружним адміністративним судом 23 січня 2026 року, про стягнення на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_2 витрат зі сплати судового збору у розмірі 1211,20 грн, здійснювати з урахуванням цієї ухвали.

При вирішенні вищевказаної заяви про заміну боржників у виконавчих листах суд враховує, що частиною першою статті 45 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) встановлено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами та, що зловживання процесуальними правами не допускається.

Частиною першою статті 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Неприпустимість зловживання процесуальними правами є однією з основних засад (принципів) адміністративного судочинства (пункт 9 частини третьої статті 2 КАС України).

Згідно з частиною другою статті 44 КАС України учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Відповідно до частини першої статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Чинний КАС України не містить визначення поняття «зловживання процесуальними правами».

Проте у статті 45 КАС України вказано перелік дій, які можуть трактуватися суддею за суб`єктивною чи об`єктивною думкою в кожному конкретному випадку як зловживання процесуальними правами, зокрема, подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом.

Вказане свідчить, що зловживання процесуальними правами це особливий різновид процесуального правопорушення, що складається з противоправного, несумлінного та неналежного використання особою, яка бере участь у справі (її представником), належних їй процесуальних прав, що виразилося у винних процесуальних діях (бездіяльності), що зовнішньо відповідають вимогам процесуальних норм, однак здійснених з корисливим або особистим мотивом, що завдають шкоду інтересам правосуддя та (або) інтересам осіб, які приймають участь у справі, або недобросовісна поведінка в інших формах, що тягне за собою застосування заходів процесуального примусу.

Зловживання процесуальними правами є можливим, якщо внаслідок реалізації права створюється перешкода у вирішенні завдань адміністративного судочинства. Механізм зловживання процесуальними правами зводиться до того, що особа, яка прагне до досягнення певних правових наслідків, здійснює процесуальні дії (бездіяльність), зовні «схожі» на юридичні факти, з якими закон пов`язує настання певних наслідків. Незважаючи на те, що такі дії мають повністю штучний характер, тобто не підкріплюються фактами об`єктивної дійсності, певні правові наслідки, які вигідні особі, все ж таки можуть існувати.

Згідно з пунктом 3 частини другої статті 45 КАС України з урахуванням конкретних обставин справи суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню адміністративного судочинства, зокрема подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом.

Європейський суд з прав людини, практика якого в силу вимог статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є обов`язковою до застосування, у своїх рішеннях неодноразово наголошував, що «право на суд» та «право на доступ до суду» не є абсолютними. Права можуть бути обмежені, але лише таким способом та до такої міри, що не порушують зміст цих прав (пункт 59 рішення «Де Жуфр де ла Прадель проти Франції», пункт 28 рішення «Станєв проти Болгарії»). Тобто, реалізація права на суд однією зі сторін спору має відбуватись таким чином, щоб не порушувати права іншої сторони».

Варто також зазначити, що у статті 17 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) під назвою «Заборона зловживання правами» передбачено, що жодне з положень цієї Конвенції не може тлумачитись як таке, що надає будь-якій державі, групі чи особі право займатися будь-якою діяльністю або вчиняти будь-яку дію, спрямовану на скасування будь-яких прав і свобод, визнаних цією Конвенцією, або на їх обмеження в більшому обсязі, ніж це передбачено в Конвенції.

За практикою Європейського суду з прав людини, при вирішенні суто процесуальних питань, поняття «зловживання», згідно з пунктом 3 статті 35 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, слід розуміти у звичайному значенні, яке визнається загальною теорією права тобто як шкідливе здійснення особою права для інших цілей, ніж ті, для яких його призначено. Таким чином, зловживанням є таке поводження позивача, яке явно суперечить цілям права на індивідуальне звернення і перешкоджає належній роботі суду або належному перебігу провадження (див. mutatis mutandis, рішення від 15 вересня 2009 року у справі «Миролюбов та інші проти Латвії», заява 798/05, § 62, 65).

Верховний Суд у своїх постановах неодноразово вказував на те, що зловживання правом на подання скарги (заяви) становить собою такий вид зловживань процесуальними правами, за якого вся процедура розгляду спору є невиправданою та неефективною, адже особа звертається до суду з метою, відмінною від захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Серед таких зловживань можна виокремити подання сутяжницьких, завідомо безпідставних (явно необґрунтованих) позовів, заяв, клопотань (постанови Верховного Суду від 09 листопада 2021 року у справі № 826/9751/14 і від 12 липня 2022 року у справі № 640/16646/21).

Верховний Суд у постанові від 13 березня 2019 року у справі № 814/218/14 вказав, що під зловживанням процесуальними правами треба розуміти форму умисних, несумлінних дій учасників процесу, що знаходить своє вираження, зокрема, у вчиненні дій, неспівмірних з наслідками, до яких вони можуть призвести; використанні наданих прав всупереч їхньому призначенню з метою обмеження можливості реалізації чи обмеження прав інших учасників провадження; перешкоджанні діяльності суду з правильного та своєчасного розгляду і вирішення справ; необґрунтованому перевантаженні роботи суду.

Зважаючи на те, що ухвалою суду від 05 березня 2026 року вже була розглянута заява ОСОБА_1 про заміну боржників у виконавчих листах у справі № 360/2104/25, після чого ОСОБА_1 повторно подана заява про заміну боржників у виконавчих листах у справі № 360/2104/25 з аналогічних підстав, яке вже фактично вирішено судом, при цьому у повторно поданій заяві не наведено жодних інших підстав або обставин подання такої заяви, то вказані дії визнаються судом як зловживання процесуальними правами.

Крім того, в ухвалі від 05 березня 2026 року судом, серед іншого, зазначено, що виконання виконавчих листів у справі № 360/2104/25, виданого Луганським окружним адміністративним судом 23 січня 2026 року, про стягнення на користь ОСОБА_1 витрат зі сплати судового збору здійснювати з урахуванням цієї ухвали.

При цьому видача нових виконавчих листів, зокрема зі заміненими боржниками, не передбачена КАС України, оскільки виконавчі листи видаються один раз.

Отже, виконання виданих виконавчих листів у справі № 360/2104/25 здійснюється з урахуванням ухвали суду від 05 березня 2026 року про заміну сторони виконавчого провадження.

Частиною третьою статті 45 КАС України передбачено, якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.

Отже, наявні підстави для залишення заяви ОСОБА_1 про заміну боржників у виконавчих листах у справі № 360/2104/25 без розгляду.

Суд звертає увагу заявника, що частиною четвертою статті 45 КАС України визначено, що суд зобов`язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання учасником судового процесу його процесуальними правами, суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом.

Так, за змістом статті 149 КАС України суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід Державного бюджету України з відповідної особи штрафу у сумі від 0,3 до трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадках зловживання процесуальними правами, та у сумі від одного до десяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадку неодноразового зловживання процесуальними правами.

Керуючись статтями 45, 241-243, 248, 252, 256, 294, 295 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Залишити без розгляду заяву ОСОБА_1 про заміну боржників у виконавчих листах у справі № 360/2104/25 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.

Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя С.В. Кисіль