Ухвала суду № 134721393, 23.02.2026, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/15495/25

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 лютого 2026 року м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі колегії суддів:

головуючого судді ОСОБА_1

суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3

при секретарі ОСОБА_4

за участю :

прокурора ОСОБА_5

засудженого ОСОБА_6

захисника - ОСОБА_7

представник ДУ «Закарпатська установа виконання покарань (№9)» - ОСОБА_8

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгород клопотання начальника Державної установи «Закарпатська установа виконання покарань (№9)» ОСОБА_9 про заміну засудженому ОСОБА_6 невідбутої частини покарання у виді довічного позбавлення волі більш м`яким покаранням у відповідності до вимог ст. 82 КК України,-

ВСТАНОВИЛА:

Начальник Державної установи «Закарпатська установа виконання покарань (№9)» ОСОБА_10 звернувся до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області з клопотанням про заміну засудженому ОСОБА_6 покарання у виді довічного позбавлення волі більш м`яким покаранням у відповідності до вимог ст. 82 КК України.

Подання обґрунтовано тим, що 21.11.2016 року ОСОБА_6 засуджений Артемівським міськрайонним сдом Донецької області за ч.3 ст. 185, ч.4 ст. 187, ч.3 ст.289, пп.6, 12 ч.2 ст. 115, ч.1 ст. 70, ч.5 ст. 72 КК України до довічного позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

Початок строку покарання: 23.05.2015. Вирок набрав законної сили 04.12.2018.

Вказує, що засуджений ОСОБА_6 , у місцях позбавлення волі утримується з 26 травня 2015 року по теперішній час.

Зазначає, що 12.01.2023 року ОСОБА_6 прибув до державної установи «Закарпатська установа виконання покарань (N?9)» для відбування призначеного судом покарання у виді довічного позбавлення волі на секторі максимального рівня безпеки. ОСОБА_6 за час відбування покарання допускав порушення режиму тримання, за що притягувався до дисциплінарної відповідальності, стягнення погашенні у вставленому законом порядку. Наразі діючих стягнень немає. Адміністрацією установи заохочувався, востаннє 08.04.2025 правами начальника за підсумками 1-го кварталу 2025 року та активну участь у творчому конкурсі. З працівниками установи ввічливий, виконує законні вимоги адміністрації.

Зазначено, що за результатами проведеної оцінки ризиків вчинення повторного кримінального правопорушення засудженими до позбавлення волі: ризик вчинення повторного кримінального правопорушенні - середній, 225 бали; ризик шкоди життю і здоров`ю - високий.

Зазначає, що засуджений ОСОБА_6 усвідомлює наслідки вчиненого ним кримінального правопорушення, вину свою у вчиненому злочині визнає. За результатами висновку щодо ступеня вправлення засуджений отримав 75 балів, що свідчить про те, що він став на шлях виправлення та заслуговує на заміну покарання у виді довічного позбавлення волі більш м?яким відповідно до ст. 82 КК України. Тому, адміністрація державної установи «Закарпатська установа виконання покарань (N?9)» просить суд розглянути питання щодо заміни засудженому до довічного позбавлення волі ОСОБА_6 , покарання у виді довічного позбавлення волі більш м?яким та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк від п?ятнадцяти до двадцяти років.

Позиція сторін.

В судовому засіданні представник ДУ «Закарпатська установа виконання покарань (№9)» - ОСОБА_8 клопотання начальника Державної установи «Закарпатська установа виконання покарань (№9)» ОСОБА_9 про заміну засудженому ОСОБА_6 невідбутої частини покарання у виді довічного позбавлення волі більш м`яким покаранням у відповідності до вимог ст. 82 КК України підтримав, просив таке задовольнити. Надав пояснення аналогічні викладеним у клопотанні.

Захисник ОСОБА_7 в судовому засіданні клопотання начальника Державної установи «Закарпатська установа виконання покарань (№9)» ОСОБА_9 про заміну засудженому ОСОБА_6 невідбутої частини покарання у виді довічного позбавлення волі більш м`яким покаранням у відповідності до вимог ст. 82 КК України підтримала, просила суд його задовільнити. Також зазначила, що всі дисциплінарні порушення були вчинені засудженим під час досудового розслідування та під час судового розгляду справи. Просила колегію суддів звернути увагу на те, що протягом останніх років засуджений не допускає будь-яких дисциплінарних порушень, останній раз такі вчинялись ним у грудні 2022 року. Вважає, що ОСОБА_6 став на шлях виправлення, а відтак відносно нього може бути розглянуто питання про заміну невідбутої частини покарання у виді довічного позбавлення волі більш м`яким покаранням у відповідності до вимог ст. 82 КК України.

Засуджений ОСОБА_6 в судовому засіданні підтримав доводи захисника, просив суд задовольнити клопотання начальника Державної установи «Закарпатська установа виконання покарань (№9)» ОСОБА_9 про заміну невідбутої частини покарання у виді довічного позбавлення волі більш м`яким покаранням у відповідності до вимог ст. 82 КК України. Зазначив, що на даний час він не вчиняє будь-які дії з порушення порядку відбування покарань, поводиться спокійно, до будь-якої відповідальності вже тривалий час не притягується, став на шлях виправлення.

Прокурор в судовому засіданні просила суд відмовити у задоволенні клопотання про заміну покарання у виді довічного позбавлення волі на покарання у виді позбавлення волі на певний строк відносно засудженого ОСОБА_6 . Вважає, що, наведені в клопотанні дані про поведінку засудженого за весь час відбування покарання та його особу лише класифікують його, як особу, яка бажає виправитися і має до цього всі можливості однак, в розумінні ст.82 КК України, своєю поведінкою і ставленням до праці засуджений ще не довів свого виправлення. Вказала, що сам факт відбуття засудженим певного строку покарання не може свідчити про його виправлення та необхідність зміни міри покарання. Просила врахувати, що ОСОБА_6 засуджений за корисливий злочин, пов`язаний зі завданням смерті потерпілого, що свідчить про рівень його суспільної небезпеки. Просила колегію суддів також врахувати наявність попередніх дисциплінарні стягнень покладених на засудженого та той факт, що лише протягом невеликого періоду з фактичного строку відбування покарання, останній не вчиняє дисциплінарних порушень. З посиланням на викладене просила відмовити у задоволенні клопотання.

Заслухавши пояснення представника ДУ «Закарпатська установа виконання покарань (№9)», прокурора, яка заперечувала проти задоволення клопотання, засудженого та захисника, які підтримали клопотання та просили його задовольнити, колегія суддів вважає, що клопотання не підлягає до задоволення, з таких підстав.

Відповідно до ст.533 КПК України вирок або ухвала суду, які набрали законної сили, обов`язкові для осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, а також для усіх фізичних та юридичних осіб, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх службових осіб, і підлягають виконанню на всій території України.

Відповідно до ч.1 ст.537 КПК України під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати такі питання: 1) про відстрочку виконання вироку; 2) про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання; 2-1) про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання для проходження військової служби; 3) про заміну невідбутої частини покарання або покарання у виді довічного позбавлення волі більш м`яким; 4) про звільнення від відбування покарання вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років; 5) про направлення для відбування покарання жінок, звільнених від відбування покарання внаслідок їх вагітності або наявності дітей віком до трьох років; 6) про звільнення від покарання за хворобою; 7) про застосування до засуджених примусового лікування та його припинення; 7-1) про застосування до засуджених примусового годування; 8) про направлення звільненого від покарання з випробуванням для відбування покарання, призначеного вироком; 9) про звільнення від призначеного покарання з випробовуванням після закінчення іспитового строку; 10) про заміну покарання відповідно до частини п`ятої статті 53, частини третьої статті 57, частини першої статті 58, частини першої статті 62 Кримінального кодексу України; 11) про застосування покарання за наявності кількох вироків; 12) про тимчасове залишення засудженого у слідчому ізоляторі або переведення засудженого з арештного дому, виправного центру, дисциплінарного батальйону або колонії до слідчого ізолятора для проведення відповідних процесуальних дій під час досудового розслідування кримінальних правопорушень, вчинених іншою особою або цією самою особою, за які вона не була засуджена, чи у зв`язку з розглядом справи в суді; 13) про звільнення від покарання і пом`якшення покарання у випадках, передбачених частинами 2 і 3 статті 74 Кримінального кодексу України; 13-1) про оскарження інших рішень, дій чи бездіяльності адміністрації установи виконання покарань; 13-2) про застосування заходу стягнення до осіб, позбавлених волі, у виді переведення засудженого до приміщення камерного типу (одиночної камери); 13-3) про зміну обов`язків, покладених на засудженого, звільненого від відбування покарання з випробуванням; 13-4) про звільнення від відбування покарання у зв`язку з прийняттям рішення про передачу особи для обміну як військовополоненого; 14) інші питання про всякого роду сумніви і протиріччя, що виникають при виконанні вироку.

У рішенні у справі «Медвідь проти України» (заява № 7453/23) Європейський суд зазначив, що «…засуджений не може триматися під вартою, якщо відсутні законні пенологічні підстави для позбавлення волі, які включають покарання, стримування, захист суспільства і реабілітацію. ….. Право засудженого на перегляд передбачає безпосередню оцінку відповідної інформації, а перегляд також має супроводжуватися достатніми процесуальними гарантіями. Засуджений необхідною мірою повинен знати, що він має зробити для того, щоб його кандидатуру було розглянуто для звільнення та за яких умов це може вимагати надання обґрунтування, ці умови повинні захищатися доступом до судового перегляду. ……Попри той факт, що Конвенція як така не гарантує права на реабілітацію, практика Суду припускає, що засудженим особам, у тому числі засудженим до довічного позбавлення волі, має бути дозволено реабілітуватися. Засуджений до довічного позбавлення волі повинен мати реалістичну можливість, наскільки це можливо в межах обмежених умов установи виконання покарань, досягти такого прогресу в реабілітації, щоб це дало йому надію одного дня отримати право на дострокове або умовно дострокове звільнення. …» (пункти 47-48 рішення)

Конвенція не забороняє призначення покарання у вигляді довічного позбавлення волі особам, засудженим за вчинення особливо тяжких злочинів, таких як вбивство. Проте, щоб таке покарання було сумісним зі ст.3, повинна існувати «de jure і de facto» можливість його пом`якшення, що означає, що в ув`язненого повинна бути як перспектива звільнення, так і можливість перегляду міри покарання. В основі такого перегляду повинна лежати оцінка наявності законних пенологічних підстав для триваючого тримання ув`язненого під вартою в місцях позбавлення волі. Ці підстави включають покарання, стримування, захист громадськості і реабілітацію. Баланс між ними не обов`язково є статичним і може змінюватися в ході відбування покарання, таким чином, первинні підстави, що обґрунтовують тримання під вартою в момент призначення покарання, можуть втратити своє значення після тривалого періоду відбування покарання.

Відповідно до ч.ч. 1, 5 ст.82 КК України невідбута частина покарання у виді обмеження, позбавлення волі або покарання у виді довічного позбавлення волі можуть бути замінені судом більш м`яким покаранням, строк якого обчислюється з дня заміни невідбутої частини покарання або покарання у виді довічного позбавлення волі більш м`яким. У цих випадках більш м`яке покарання призначається в межах строків, установлених у Загальній частині цього Кодексу для даного виду покарання, і не повинне перевищувати невідбутого строку покарання, призначеного вироком. Покарання у виді довічного позбавлення волі може бути замінено на покарання у виді позбавлення волі строком від п`ятнадцяти до двадцяти років, якщо засуджений відбув не менше п`ятнадцяти років призначеного судом покарання.

Згідно роз`яснень, що містяться в Постанові Пленуму Верховного Суду України № 2 від 26.04.2002 «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м`яким», заміна невідбутої частини покарання більш м`яким можлива лише після повного та всебічного вивчення даних про особу засудженого. При цьому, головною умовою прийняття рішення є доведеність того, що він став на шлях виправлення.

За змістом зазначеної вище статті та роз`яснень, становлення особи на шлях виправлення - це прагнення засудженого до такого виправлення, позитивні зрушення в його поведінці і добросовісне ставлення до праці, які свідчать про сумлінне здійснення процесу виправлення, що може ефективно продовжуватись і в умовах відбування більш м`якого покарання.

Висновок про становлення особи на шлях виправлення повинен бути зроблений на підставі всебічного врахування даних про поведінку засудженого за весь період перебування в установі виконання покарання.

За змістом п. 3 ч. 3 ст.81 КК України умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване після фактичного відбуття засудженим: не менше трьох чвертей строку покарання, призначеного судом за умисний особливо тяжкий злочин, у разі заміни покарання у виді довічного позбавлення волі на покарання у виді позбавленням волі на певний строк, а також покарання, призначеного особі, яка раніше звільнялася умовно-достроково і знову вчинила умисне кримінальне правопорушення протягом невідбутої частини покарання.

Згідно з правилами ч.ч. 3, 12, 13 ст.154 КВК України стосовно засудженого, щодо якого відповідно до статей 81, 82 Кримінального кодексу України може бути застосовано умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, заміну покарання у виді довічного позбавлення волі на покарання у виді позбавлення волі на певний строк або заміну невідбутої частини покарання більш м`яким, орган або установа виконання покарань у місячний термін надсилає клопотання до суду у порядку, встановленому кримінальним процесуальним законодавством. Адміністрація органу або установи виконання покарань після відбуття засудженим установленого Кримінальним кодексом України строку покарання зобов`язана в місячний термін розглянути питання щодо можливості представлення його до умовно-дострокового звільнення від відбування покарання, заміни покарання у виді довічного позбавлення волі на покарання у виді позбавлення волі на певний строк або заміни невідбутої частини покарання більш м`яким.

Разом із поданням щодо можливості представлення засудженого до довічного позбавлення волі до заміни невідбутої частини покарання більш м`яким адміністрація виправної колонії подає до суду висновок щодо ступеня виправлення засудженого до довічного позбавлення волі. Визначення ступеня виправлення засудженого до довічного позбавлення волі та складення висновку здійснюються за участю уповноваженого органу з питань пробації. Порядок та методика визначення ступеня виправлення засудженого до довічного позбавлення волі встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері виконання кримінальних покарань. Основною метою подання висновку щодо ступеня виправлення засудженого до довічного позбавлення волі є забезпечення суду інформацією, що є необхідною для визначення можливості заміни покарання у виді довічного позбавлення волі на більш м`яке та визначення в індивідуальному порядку строку позбавлення волі засудженому, стосовно якого вирішується зазначене питання.

Особа, засуджена до довічного позбавлення волі, додатково до подання щодо можливості представлення її до заміни покарання на більш м`яке у виді позбавлення волі на певний строк повинна подати індивідуальний план виправлення та ресоціалізації. Такий план має містити заходи, здійснення яких у період відбування більш м`якого покарання у виді позбавлення волі на певний строк дасть змогу засудженій особі усунути фактори, що можуть негативно впливати на утримання від вчинення повторного кримінального правопорушення, та факти, що свідчать про перспективи виправлення та ресоціалізації засудженої особи після звільнення. Форма індивідуального плану виправлення та ресоціалізації визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері виконання кримінальних покарань. Засуджена особа, якій покарання у виді позбавлення волі на певний строк призначено в порядку заміни більш м`яким покаранням та в якої настало право на застосування умовно-дострокового звільнення, додатково повинна подати до суду звіт про виконання індивідуального плану виправлення та ресоціалізації під час відбування більш м`якого покарання, у тому числі аналіз причин успішності або неуспішності виконання заходів, передбачених зазначеним планом.

Як вбачається з матеріалів особової справи ОСОБА_6 попередньо був засуджений за вчинення умисного тяжкого злочину.

Згідно висновку щодо ступеня виправлення засудженого вбачається, що ОСОБА_6 був раніше судимий 29.09.2009 року Артемівським міськрайонним судом Донецької області за ч.3 ст. 186, ст. 70 КК України до 5 років позбавлення волі та був звільнений 27.01.2014 по кінцю строку відбування покарання.

Колегією суддів з матеріалів особової справи № 17-Б-22 встановлено, що ОСОБА_6 засуджений вироком Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 21 листопада 2016 року за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 146, ч. 3 ст. 289, пунктами 4, 6, 9, 12 ч. 2 ст. 115 КК України із застосуванням ст. 70 ч.2 КК України до довічного позбавлення волі з конфіскацією всього майна, належного йому на праві власності.

08.06.2021 року ухвалою колегії суддів Донецького апеляційного суду вирок Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 21 листопада 2016 року відносно ОСОБА_6 - змінено. Виключено з вироку Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 21 листопада 2016 року відносно ОСОБА_6 кваліфікацію дій за п. 9 ч. 2 ст. 115 КК України, а саме вчинення умисного вбивства з метою приховати інший злочин. В іншій частині вирок залишено без змін.

04.10.2022 року Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду вирок Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 21 листопада 2016 року та ухвалу Донецького апеляційного суду від 08 червня 2021 року щодо ОСОБА_6 залишено без змін, а касаційні скарги засудженого ОСОБА_6 , захисників ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження в суді апеляційної інстанції залишено без задоволення.

Колегією суддів з матеріалів оглянутої особової справи № 17-Б-22 встановлено, що засуджений ОСОБА_6 в місцях позбавлення волі перебуває з 23.05.2015 р. Зокрема, з 23.05.2015 року утримувався в Артемівському СІЗО, в подальшому в ДУ Бахмутська ( Артемівська) УВП № 6; з 30.01.2019 року відбував покарання в ДУ « Камянська виправна колонія» № 101, з 15.02.2022 року відбував покарання в ДУ «Київський слідчий ізолятор» на підставі ухвали Верховного Суду Другої судової палати Касаційного кримінального суду від 09.12.2021 року про етапування ОСОБА_6 , з 12.11.2022 року відбував покарання в ДУ "Городищенська виправна колонія (№96)", з 12.01.2023 року по теперішній час відбуває покарання в ДУ «Закарпатська установа виконання покарань (№9)». На час складання висновку щодо ступеня виправлення засудженого, засуджений ОСОБА_6 відбув 15 років 2 місяці 14 днів.

Відповідно до даних довідки ДУ "Городищенська виправна колонія (№96)" від 19.12.2022 року про наявність заохочень та стягнень у засудженого ОСОБА_6 , вбачається, що заходи стягнення застосовувались , а саме 17.07.2015 - у виді догани, за занавішення спального місця погашено; 31.07.2015 - у виді догани за не виконання законних вимог (порушення розпорядку дня) погашено; 14.08.2015 - у виді догани за порушення розпорядку дня- погашено; 13.11.2015 - у виді догани за занавішення спального місця Погашено; 27.11.2015 - у виді догани за порушення розпорядку дня погашено; 27.01.2016 - у виді поміщення до карцеру на строк 5 діб, за зберігання заборонених речей погашено; 30.09.2016 - у виді догани за зберігання заборонених речей погашено; 11.11.2016 - у виді догани за порушення розпорядку дня- погашено; 10.02.2017 - у виді суворої догани за порушення розпорядку дня- погашено; 26.05.2017 - у виді догани за нетактовну поведінку погашено; 23.06.2017 - у виді суворої догани за пошкодження майна погашено; 23.08.2017 - у виді догани за порушення розпорядку дня погашено; 14.09.2018 - у виді суворої догани за вилучення мобільного телефону - погашено; 28.03.2019 -у виді догани за порушення розпорядку дня- погашено; 09.01.2020 - у виді догани за зберігання заборонених предметів (мобільний телефон) - погашено; 07.05.2020 - у виді догани за порушення локалізації-погашено; 29.05.2020 - у виді суворої догани за порушення розпорядку дня ( не вийшов на ранкову перевірку наявності засуджених), нетактовна поведінка до представників адміністрації- погашено; 05.03.2021 -у виді догани за зберігання заборонених предметів (алюмінева ложка із заточеною ручкою) погашено; 04.06.2021 - у виді догани за зберігання заборонених предметів (алюмінева ложка із заточеною ручкою) погашено; 04.11.2022 -у виді поміщення в карцер строком до десяти діб за дрібне хуліганство- Погашено; 08.11.2022 -у виді догани за зберігання заборонених предметів (мобільний телефон)- погашено; 16.11.2022 у виді догани за зберігання заборонених предметів (мобільний Wi-Fi) погашено; Заходи заохочення не застосовувалися.

Як вбачається з матеріалів особової справи, окрім наведеного вище, за час відбування покарання у ДУ "Городищенська виправна колонія (№96)" на засудженого ОСОБА_6 накладалися дисциплінарні стягнення: а саме:22.12.2022 у виді суворої догани за порушення встановленого порядку відбування покарання, що виразилось в умисному пошкодженні державного майна погашено; 22.12.2022 у виді суворої догани за порушення встановленого порядку відбування покарання, що виразилось в присвоюванні прізвиськ та намаганні спалкуватися із засудженими з порушеннями правил ізоляції погашено.

Також ОСОБА_6 має заохочення: 08.04.2025 подяка, за підсумками 1-го кварталу 2025 року та активну участь у творчому конкурсі. Правами начальника установи.

З розділу 3 характеристики на засудженого ОСОБА_6 , затвердженої начальником ДУ "Закарпатська УВП (№9) від 10.10.2025 року вбачається, що ризик вчинення повторного кримінального правопорушення оцінюється як: середній. Ризик ймовірної небезпеки для суспільства оцінюється як: високий. Щодо готовності до змін зазначено: Бажає змінити своє життя, про те це бажання має поодинокий та несистемний характер. Стверджує, що має бажання брати участь у програмах заходах, але за поведінкою особи чи з інших джерел інформації зрозуміло, що це не відповідає дійсності, або, відвідуючи заходи програми, особа не бере активної участі в діяльності групи/відвідує несистемно. Усвідомлює, що саме потребує змін, але при цьому нічого не робить. Має позитивні плани на майбутнє, але не розуміє, яким чином їх втілити, не проявляє ініціативи.

Згідно висновку щодо ступеня виправлення засудженого ОСОБА_6 за вироком суду провину у скоєному злочині визнав. Ризик вчинення повторного кримінального правопорушення визначений як середній (10 балів), а стан реалізації індивідуальної програми соціально-виховної роботи виконаний частково (10 балів). Згідно висновку ОСОБА_6 має низький рівень агресивності (2 бали). Також ОСОБА_6 має низьку схильність до насильства (відсутнє вороже ставлення до оточуючих, про соціальна стратегія самоствердження, відсутня ймовірність вчинення насильницьких дій, наявні обставини, що можуть стримувати особу від них) 2 бали.

Крім того, відносно ОСОБА_6 відсутня піддатливість до тиску з боку іншої людини або групи.

Колегія суддів звертає увагу на те, що дотримання порядку та умов відбування покарання, а також, добросовісна поведінка засудженого під час відбування покарання є його обов`язком відповідно до ст. 9 КВК України.

Наявність одного заохочення, про яке наголошує сторона захисту, яке ОСОБА_6 отримав у 2025 році, приймається до уваги, однак, не може бути єдиною підставою для застосування положень ст. 82 КК України, з огляду на інші встановлені обставини.

Той факт, що засуджений отримав одне заохочення вказує на те, що він стає на шлях виправлення, тривалий час не допускав порушень, хоча й не заохочувався, що не може вказувати на його сумлінну поведінку, якої має дотримуватися засуджений протягом усього строку відбування покарання, а не лише перед можливістю застосування пільги, як у даному конкретному випадку.

З огляду на всі інші обставини та допущені засудженим дисциплінарні порушення, передчасним буде рішення про заміну ОСОБА_6 невідбутого покарання у виді довічного позбавлення волі більш м`яким покаранням у виді позбавлення волі.

Більш того, проаналізувавши всі наявні матеріали, колегія суддів не може погодитись з твердженням засудженого та його захисника, а також представника виправної колонії та поданим клопотанням про наявність глибоких змін у свідомості засудженого ОСОБА_6 .

Слід зазначити, що протягом відбуття покарання засуджений ОСОБА_6 не реалізовував жодної індивідуальної програми соціально-виховної роботи, не мав заохочень до квітня 2025 року , однак, усвідомивши, що це може сприяти позитивному вирішенню питання щодо застосування до нього пільги, вже в 2025 році отримав одне заохочення, що відобразилось у балах Висновку.

Така поведінка не вказує на те, що засуджений став на шлях виправлення, адже саме така поведінка вказує на те, що ОСОБА_6 навчився пристосовуватися до певних ситуацій та усвідомив, як належить змінювати свою поведінку з метою домогтися бажаного, але це жодним чином не вказує на усвідомлення ним наслідків своїх вчинків та виправлення в результаті відбування покарання.

Зміни у поведінці засудженого почали відбуватися виключно після того, як на законодавчому рівні стала можливою заміна довічного позбавлення волі більш м`яким покаранням у виді позбавлення волі на визначений строк. Однак, до цього, поведінка засудженого не вказувала на жодні покращення та усвідомлення ним вчиненого, при тому, що особливо тяжкі злочини ним були вчинені у досить молодому віці. Під час відбування покарання він не вжив заходів щодо отримання професії, не реалізовував жодних програм соціально-виховної роботи, що ставить під сумнів факт того, що ОСОБА_6 став на шлях виправлення.

Навичка у пристосуванні до ситуації не є свідченням виправлення винного.

Колегія суддів бере до уваги, що становлення особи на шлях виправлення це прагнення засудженого до такого виправлення, позитивні зрушення в його поведінці і ставленні до праці, які свідчать про успішне здійснення процесу виправлення, що може ефективно продовжуватися й в умовах відбування менш суворого покарання. Цей елемент підстави для заміни невідбутої частини покарання більш м`яким характеризується: зразковою поведінкою, сумлінним ставленням до праці, активна участь у реалізації індивідуальних програм для засуджених, в заходах соціально-виховного характеру.

Отже, для позитивного вирішення подання щодо заміни невідбутої частини покарання більш м`яким мають бути наявні всі складові вищевказаних підстав. Щодо засудженого ОСОБА_6 таких підстав не встановлено.

При цьому, висновок про становлення особи на шлях виправлення повинен ґрунтуватися не на характеристиці особи за період, що безпосередньо передує настанню строку, після відбування якого можливе застосування заміни невідбутої частини покарання більш м`яким, а на даних за весь час відбування покарання або принаймні протягом значної частини цього строку.

Враховуючи характер вчинених ОСОБА_6 кримінальних правопорушень, наслідки від їх вчинення, поведінку засудженого від початку строку відбування покарання та його поведінку безпосередньо перед направленням подання до суду, той факт, що суттєвих змін поведінка засудженого зазнала лише у 2025 році, що є незначним проміжком часу для особи, якій призначено покарання у виді довічного позбавлення волі, дані про особу засудженого, колегія суддів вважає, що клопотання про можливість заміни невідбутого ОСОБА_6 покарання у виді довічного позбавлення волі більш м`яким покаранням у виді позбавлення волі на певний строк є передчасним.

Однозначно та беззаперечно стверджувати, що засуджений став на шлях виправлення, колегія суддів не вбачає достатніх підстав.

Прийняття рішення про заміну покарання більш м`яким не є обов`язковим, а залежить від переконаності суду в тому, що цілі покарання досягнуті в більш короткий термін, ніж це було визначено вироком.

Колегія суддів зазначає, що наявність лише формально-юридичної підстави, тобто відбуття необхідного строку покарання, не доводить того, що засуджений став на шлях виправлення в розумінні положень ст. 82 КК України, оскільки для такого висновку повинні бути наявні докази, які засвідчують, що засуджений сумлінною поведінкою в період усього строку відбування покарання довів, що став на шлях виправлення.

Водночас призначення більш м`якого покарання повинно сприяти досягненню мети, передбаченої ст. 50 КК України - виправлення засудженого і запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень.

Головною передумовою для застосування до особи більш м`якого покарання є не формальний сплив певної частини строку покарання, а факт того, що засуджений став на шлях виправлення.

Також колегія суддів приходить до висновку, що позитивні зміни в поведінці засудженого та ставленні його до праці мали періодичний характер, не були стійкими, а його поведінка та ставлення до праці не була сумлінною протягом всього строку відбування покарання, переривалися вчиненням засудженим порушень вимог режиму тримання.

Судом встановлено, що у поведінці засудженого ОСОБА_6 відсутні ознаки виправлення, оскільки має середній ризик вчинення повторного кримінального правопорушення визначений, за час відбування покарання засуджений отримав стягнень більше ніж заохочень, що свідчить про те, що він не став на шлях виправлення та відсутні підстави для заміни невідбутої частини призначеного судом покарання у виді довічного позбавлення волі строковим покаранням.

Досліджені матеріали провадження не містять переконливих даних про застереження, які б унеможливлювали подальше відбування покарання засудженим ОСОБА_6 в установі виконання покарань.

Також, колегія суддів зазначає, що ОСОБА_6 раніше притягувався до кримінальної відповідальності, проте він вчиняв нові кримінальні правопорушення.

Згідно з ст. 6 КВК України Виправлення засудженого - процес позитивних змін, які відбуваються в його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки.

Прийняття рішення про заміну покарання у виді довічного позбавлення волі строковим покаранням не є обов`язковим, а залежить від наявності переконання суду у тому, що цілі покарання досягнуті в більш короткий термін, ніж це було визначено вироком.

При вирішенні даного питання судом враховані положення Постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.02.2002 № 2 «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м`яким», в якій передбачено, що заміна невідбутої частини покарання можлива лише після повного та всебічного вивчення даних про особу засудженого. Головною умовою прийняття такого рішення є доведеність, що засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці за весь період відбування покарання довів своє виправлення.

При цьому, висновок суду повинен ґрунтуватися на всебічному врахуванні даних про поведінку засудженого і ставлення його до праці за весь час відбування покарання.

Процес виправлення та перевиховання має бути стабільним та послідовним протягом всього перебування засудженого в установі виконання покарання.

Аналізуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку про відсутність достатніх ознак, які вказували б на виправлення засудженого. За період відбування покарання ОСОБА_6 отримував численні дисциплінарні стягнення, більше ніж заохочень, має середній ризик вчинення повторного кримінального правопорушення визначений, що свідчить про відсутність достатніх підстав для застосування стосовно засудженого заміни покарання у виді довічного позбавлення волі на покарання у виді позбавлення волі на певний строк.

До того ж колегія суддів звертає увагу, що, ОСОБА_6 відбуває покарання в ДУ «Закарпатська установа виконання покарань (№9)» лише з січня 2023 року, вказаний строк є явно недостатнім для вивчення його особистості та підготовки подання про заміну покарання у виді довічного позбавлення волі на покарання у виді позбавлення волі на певний строк, хоча процес виправлення і перевиховання має бути стабільним та послідовним.

За таких підстав, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи прокурора, про те, що заміна на даний час ОСОБА_6 покарання у виді довічного позбавлення волі на покарання у виді позбавлення волі на певний строк не сприятиме виправленню ОСОБА_6 .

З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку про те, що у задоволенні клопотання начальника Державної установи «Закарпатська установа виконання покарань (№9)» ОСОБА_9 про заміну засудженому ОСОБА_6 покарання у виді довічного позбавлення волі більш м`яким покаранням у відповідності до вимог ст. 82 КК України слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407, 409, 537, 539 КПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

У задоволенні клопотання начальника Державної установи «Закарпатська установа виконання покарань (№9)» ОСОБА_9 про заміну засудженому ОСОБА_6 невідбутої частини покарання у виді довічного позбавлення волі більш м`яким покаранням у відповідності до вимог ст. 82 КК України - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом семи днів з дня її проголошення, а засудженим протягом семи днів з дня отримання копії ухвали.

Повний текст ухвали у зв`язку з перебуванням суддів у відпустці оголошено 10.03.2026 року о 08 - 50 год.

Головуючий суддя ОСОБА_1

Судді ОСОБА_2

ОСОБА_3