Ухвала суду № 134707370, 09.03.2026, Херсонський міський суд Херсонської області

Справа №766/2291/16-к

н/п 1-кп/766/87/26

УХВАЛА

про закриття кримінального провадження

09.03.2026 м. Херсон

Херсонський міський суд Херсонської області у складі:

головуючого судді: ОСОБА_1

за участю:

секретаря: ОСОБА_2

прокурора: ОСОБА_3

обвинуваченого: ОСОБА_4

під час розгляду в режимі відеоконференції кримінального провадження, відомості про яке внесено до ЄРДР 05.04.2016 за №12016230020001420, 30.05.2016 за №12016230020002121, які об`єднанні в одне провадження, за обвинуваченням:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Херсона, громадянина України, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України

встановив:

1.Суть питання, що вирішується ухвалою

У судовому засіданні обвинуваченим заявлено клопотання про закриття кримінальних проваджень, у зв`язку із втратою чинності закону, яким встановлена кримінальна протиправність діяння.

2. Позиції сторін кримінального провадження.

Обвинувачений в судовому засіданні зазначив, що усвідомлює відповідні умови та наслідки закриття кримінального провадження з цих підстав, підтвердив свою згоду на закриття кримінальних проваджень.

Прокурор у судовому засіданні не заперечував проти задоволення клопотання про закриття вказаних кримінальних проваджень у справі.

3. Встановлені судом обставини

Відповідно до обвинувального акту у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до ЄРДР 05.04.2016 за №12016230020001420, ОСОБА_4 , будучи раніше судимим за злочин проти власності, а саме: 20.04.2011 Комсомольським районним судом м. Херсона за ч.2 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 263, ст. 70 КК України, до позбавлення волі строком на 4 роки 6 місяців, на шлях виправлення не став, відповідних висновків для себе не зробив і повторно, маючи не погашену та не зняту в установленому законом порядку судимість, знову вчинив умисний корисливий злочин проти власності.

Так, ОСОБА_4 05.04.2016 близько 02:45 години, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, переслідуючи прямий умисел та корисливий мотив, спрямований на заволодіння чужим майном, за попередньою змовою з ОСОБА1 таємно, повторно, знаходячись за адресою: м. Херсон, вул. Куліша, 1а, біля під`їзду № 3, шляхом вільного доступу з багажника, намагались скоїти крадіжку колеса та колонок фірми «Sony», чорного кольору, які знаходились в середині автомобіля «ВАЗ 2104» д.н. НОМЕР_1 , власником якого є ОСОБА_5 , згідно висновку товарознавчої експертизи №2614 від 20.04.2016 вартість двох колонок складає 300 гривень та колеса з легкового автомобілю складає 300 гривень, загальна вартість викраденого майна складає 600 гривень, проте не довели до кінця свій злочинний умисел з причин, що не залежали від їх волі, оскільки були викриті працівниками патрульної служби Національної поліції. У зв`язку з чим ОСОБА_4 та ОСОБА1 не вчинили усіх дій, які вважали необхідними для доведення злочину до кінця, а саме дій, спрямованих на реальну можливість розпорядитися колесами з дисками на власний розсуд.

Дії ОСОБА_4 кваліфіковано за ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України, як замах на крадіжку, тобто замах на таємне заволодіння чужим майном (крадіжка), вчинений за попередньою змовою групою осіб, не доведений до кінця з причин, що не залежали від волі винного, який вчинив усі дії, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, скоєний повторно.

Відповідно до обвинувального акту у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до ЄРДР 30.05.2016 за №12016230020002121, ОСОБА_4 , будучи раніше неодноразово судимим: Комсомольським районним судом м. Херсона в 2003 році за ч.4 ст. 185, ч.2 ст. 15, ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 125 КК України з іспитовим строком 2 роки, районним судом м. Херсона в 2007 році за ч. 3 ст. 185, ст. 1 ст. 263, ст. 297 КК України з позбавленням волі на 3 роки, Комсомольським районним судом м. Херсона в 2011 році за ч.2 ст. 185, ч.3 ст. 185, ч.2 ст. 263 КК України з позбавленням волі на 4 роки 6 місяців, Комсомольським районним судом м. Херсона в 2015 році за ч.2 ст. 185 КК України з арештом на 3 місяці, на шлях виправлення не став, відповідних висновків для себе не зробив і повторно вчинив умисний корисливий злочин.

Так, ОСОБА_4 29.05.2016 близько 17:00 години (більш точного часу досудовим розслідування не встановлено), переслідуючи прямий умисел та корисливий мотив, спрямований на порушення права власності особи, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, умисно повторно, таємно, шляхом вільного доступу, проник на неогороджену територію за адресою: м. Херсон, вул. Робоча, 123 та шляхом відриву намагався викрасти один лист оцинкованого металу, розміром 2000х1000х0.8 см., який згідно товарознавчої експертизи №3695 від 15.06.2016 коштує 400 грн., та є покрівлею ангару що належить Державному навчальному закладу «Херсонський професійний суднобудівний ліцей», таким чином намагався його викрасти та спричинити матеріальних збитків на загальну суму 400 грн., але не довів свій злочинний умисел до кінця, з причин що не залежали від Його волі, оскільки не вчинив усіх дій, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця так як був захоплений на місці працівниками охоронної фірми «Лідер-плюс».

Дії ОСОБА_4 кваліфіковано за ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України, як незакінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно, особою яка з причин, що не залежали від її волі, не вчинила усіх дій, які вважала необхідними для доведення злочину до кінця.

4. Мотиви, з яких суд виходив при постановленні ухвали

09.08.2024 набув чинності Закон України 18.07.2024 №3886-IX «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» (далі Закон №3886-IX), яким було внесено зміни до ст. 51 КУпАП (Дрібне викрадення чужого майна).

Положеннями ч. 1 ст. 51 КУпАП (у редакції Закону №3886-IX) передбачено відповідальність за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

Частиною 2 ст. 51 КУпАП (у редакції Закону №3886-IX) установлено, що відповідальність за вчинення дій, передбачених ч. 1 ст. 51 КУпАП настає, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Отже, особа, яка вчинила дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, підлягає адміністративній відповідальності у випадку, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

З огляду на зазначене аналіз указаних норм закону свідчить про те, що кримінальна відповідальність настає у випадку, якщо розмір такого майна перевищує розмір, установлений ст. 51 КУпАП, а саме: 2 неоподатковуваних мінімуми доходів громадян.

Згідно з ч. 5 Підрозділу 1 Розділу ХХ Податкового кодексу України, якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної п.п. 169.1.1 п. 169.1 ст. 169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року, яка дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), установленого законом станом на 01 січня звітного податкового року.

Зі змісту обвинувальних актів вбачається, що суспільно-небезпечні діяння, вчинені ОСОБА_4 05.04.2016 та 29.05.2016, підпадають під ознаки кримінального правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 185 КК України (крадіжка).

Станом на 01.01.2016 прожитковий мінімум для працездатних осіб становив 1378 грн., а неоподатковуваний мінімум доходів громадян, визначений для кваліфікації кримінального правопорушення (50 відсотків від його розміру), становив 689 грн. Таким чином, з огляду на зміст положень Податкового кодексу України та Закону №3886-IX, на момент вчинення ОСОБА_4 суспільно-небезпечного діяння, яке підпадає під ознаки ч. 2 ст. 185 КК України, розмір вартості майна, яким обвинувачений заволодів (або мав заволодіти) шляхом крадіжки, та з якого настає кримінальна відповідальність за ч. 2 ст. 185 КК України у 2016 році становив 1378 гривень (689 x 2 = 1378).

Оскільки згідно обвинувальних актів вартість майна, яким ОСОБА_4 заволодів (або мав заволодіти) шляхом крадіжок, вчинених 05.04.2016 та 29.05.2016, становить 600 грн та 400 грн. відповідно окремо по кожному епізоду, тобто не перевищує двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у 2016 році (1378 гривень), тому ця сума була меншою за розмір, з якого відповідно до Закону №3886-IX та положень Податкового кодексу України настає кримінальна відповідальність, то суд вважає, що вказані дії ОСОБА_4 не підпадають під кримінально карані діяння, передбачені Особливою частиною КК України.

Положеннями ч. 1 ст. 3 КК України встановлено, що законодавство України про кримінальну відповідальність становить КК України, який ґрунтується на Конституції України та загальновизнаних принципах і нормах міжнародного права. При цьому зміни до законодавства України про кримінальну відповідальність можуть вноситися виключно законами про внесення змін до цього Кодексу та/або до кримінального процесуального законодавства України, та/або до законодавства України про адміністративні правопорушення (ч. 6 ст. 3 КК України).

Відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Зазначені норми Основного Закону України також знайшли своє відображення і в ч. 1 ст. 5 КК України, згідно з якою закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.

Передбачені ч. 1 ст. 5 КК України підстави для закриття кримінальної справи не пов`язані із встановленням фактичних обставин справи, що свідчать про відсутність в діянні особи складу злочину, а пов`язані зі змінами законодавства про кримінальну відповідальність (постанова ВС від 09.09.2019 в справі №591/6379/16-ц).

Крім того, згідно п. 4-1 ч. 1ст. 284 КПК України, кримінальне провадження закривається у разі, якщо втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння. Отже, у такому випадку закриття кримінальної справи з підстави, визначеної у пункті 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК, у зв`язку із декриміналізацією діяння, суд не повинен доводити розгляд справи до кінця з постановленням виправдувального вироку, а виносить ухвалу про закриття такого кримінального провадження з підстав набрання чинності закону, яким скасована кримінальна відповідальність за діяння, вчинене особою.

У зв`язку з вищевикладеним, враховуючи згоду обвинуваченого на закриття кримінальних проваджень, відпала необхідність і доцільність вирішення питання про наявність чи відсутність у діях ОСОБА_4 ознак кримінальних правопорушень, що мали місце 05.04.2016 та 29.05.2016, відповідальність за які передбачена ч.2 ст.185 КК України відповідно на час вчинення інкримінованих йому діянь складу злочину, передбаченого статтею, а також формування правового висновку щодо його застосування.

З огляду на наведене вище клопотання обвинуваченого про закриття кримінальних проваджень, відомості про які внесені до ЄРДР 05.04.2016 за №12016230020001420 та 30.05.2016 за №12016230020002121 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України, на підставі п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України підлягає задоволенню (постанова Верховного Суду від 16.02.2021 №345/3522/18, постанова Великої Палати Верховного Суду від 13.01.2021 справа №0306/7567/12; постанова Верховного Суду від 22.08.2024 справа №567/507/23).

Вирішуючи питання щодо закриття кримінального провадження, вирішенню підлягають і такі питання.

Відповідно до ч. 4 ст. 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.

У даних кримінальних провадженнях арешт на майно не накладався.

Відповідно до ч. 1 ст. 126 КПК України визначено, що суд вирішує питання щодо процесуальних витрат у вироку або ухвалою.

Процесуальні витрати складаються, зокрема, із витрат на правову допомогу та витрат, пов`язаних із залученням потерпілих, свідків, спеціалістів, перекладачів та експертів (ч. 1 ст. 118 КПК України). Процесуальні витрати виникають і пов`язані зі здійсненням кримінального провадження, є матеріальними витратами органів досудового розслідування, прокуратури, суду та інших учасників кримінального провадження.

На підставі ст.ст. 118, 122 КПК України витрати на проведення судової експертизи у кримінальних провадженнях №12016230020002121 та №12016230020001420 у розмірі 351,84 грн. віднести на рахунок держави. Інших відомостей про наявність процесуальних витрат за фактом вчинення ОСОБА_4 зазначених вище кримінальних правопорушень стороною обвинувачення не надано.

Порядок вирішення цивільного позову в кримінальному провадженні регламентований главою 9 КПК України. Нормами кримінального процесуального закону, зокрема ст. 129 КПК України, встановлено, що рішення про повне або часткове задоволення цивільного позову може бути винесене лише у разі визнання обвинуваченого винним у вчиненні кримінального правопорушення і ухвалення обвинувального вироку чи винесення постанови про застосування до особи примусових заходів виховного або медичного характеру. Вирішення цивільного позову у разі закриття провадження по справі суперечить вказаним вище нормам закону.

Враховуючи системний аналіз зазначених норм КПК України, суд дійшов висновку, що цивільний позов не підлягає розгляду у випадках закриття кримінального провадження як на досудовому розслідуванні, так і в суді.

Тому, у зв`язку із закриттям кримінальних проваджень та звільненням обвинуваченого ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України, у зв`язку із втратою чинності закону, яким встановлена кримінальна протиправність діяння, заявлений потерпілою стороною цивільний позов слід залишити без розгляду, що не суперечить ст. ст. 128, 129 КПК України, а також не позбавляє потерпілого права на звернення до суду з позовом в порядку цивільного судочинства.

Питання щодо речових доказів у справі суд вирішує у відповідності до положень ст. 100 КПК України.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 124, 284, 372-376, 479-2 КПК України, суд

постановив:

Клопотання обвинуваченого ОСОБА_4 про закриття кримінальних проваджень задовольнити.

Кримінальні провадження, відомості про яке внесені до ЄРДР 05.04.2016 за №12016230020001420, 30.05.2016 за №12016230020002121, за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України, закрити на підставі п.4-1 ч.1 ст. 284 КПК України, у зв`язку із втратою чинності закону, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.

Процесуальні витрати за проведення судових експертиз у розмірі 351 (триста п`ятдесят одна) грн 84 грн. віднести на рахунок держави.

Речові докази: дві колонки фірми «Sony» та одне колесо з легкового автомобілю - вважати повернутими потерпілому у кримінальному провадженні ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Позовну заяву Державного навчального закладу Херсонський професійний суднобудівний ліцей до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок вчинення злочину, у розмірі 5640 (п`ять тисяч шістсот сорок) грн. 00 коп. залишити без розгляду.

Ухвала може бути оскаржена протягом семи днів з дня її оголошення до Херсонського апеляційного суду через Херсонський міський суд Херсонської області та набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

СуддяОСОБА_1