Рішення № 134691324, 09.03.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 березня 2026 рокусправа № 380/25158/24 м. Львів Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Андрусів У. Б., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ ВІТА» до Львівської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ ВІТА» (далі, позивач ТОВ «КОМПАНІЯ ВІТА») пред`явило позов до Львівської митниці (далі - відповідач), у якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати прийняте Львівською митницею рішення про коригування митної вартості товарів від 01.11.2024 №UA209000/2024/100549/2;

- визнати протиправною та скасувати прийняту Львівською митницею картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 01.11.2024 №UA209230/2024/003549.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що ввіз на митну територію України товар із визначенням митної вартості товару за першим методом - ціною договору, однак митний орган прийняв оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів. Стверджує, що для митного оформлення позивач надав всі документи, які підтверджують заявлену митну вартість імпортованого товару. Звертає увагу, що відповідач не визначив та не повідомив позивача в установленому порядку про наявність хоча однієї із підстав, визначених ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України (далі - МК України), які б свідчили про виникнення у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості. Крім цього стверджує, що митний орган всупереч правилам, визначеним ст. 55 та ст. 60 МК України, застосував другорядний метод визначення митної вартості товару.

Ухвалою судді від 24.12.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

08.01.2025 відповідач подав відзив на позовну заяву із викладом заперечень щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову. Свою позицію мотивує тим, що здійснюючи митний контроль правильності визначення декларантом митної вартості товару, заявленого до митного оформлення, виявлено розбіжності у поданих документах щодо ціни, що була фактично сплачена за товар, зокрема: відповідно до інформації яка наведена в інвойсах FVEW/24/540, FVEW/24/541, FVEW/24/542 визначено, що по даній зовнішньоекономічній операції передбачено авансовий платіж за товар, який ввозиться на митну територію України. Проте під час здійснення митного оформлення вантажу, декларантом не надано митному органу банківський платіжний документ який підтверджує факт оплати товару, що є порушенням вимог даної зовнішньоекономічної угоди, а також ч. 2 ст. 53 митного кодексу України; згідно наданої до митного контролю CMR від 30.10.2024 б/н у графах 16 та 23 зазначено що перевізником товару являється ОСОБА_1 . Разом з тим до митного оформлення декларантом надано рахунок-фактуру про транспортні витрати № 324-007827 від 30 жовтня 2024 р., згідно якої виконавцем по доставці товару являється Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 . Будь-який договір доручення чи інший посередницький договір між вищезазначеними суб`єктами декларантом митному органу не надавався, що не дає можливості перевірити правильність нарахування транспортних витрат на перевезення та відповідно числового значення рівня митної вартості товару; рахунок на оплату транспортно-експедиторських послуг №324-007827 від 30.10.2024 містить пункт витрат «експедиційні послуги на території України» (400 грн). Однак, відповідні витрати щодо транспортно-експедиційних послуг поза територією України в рахунку відсутні, з чого можна зробити висновок, що відповідна сума стосується послуг на всьому маршруті переміщення вантажу. Таким чином, при розрахунку належних до сплати митних платежів не включено до митної вартості товару відповідну 2 частину витрат щодо оплати транспортно-експедиційних послуг; відповідно до вимог п. 2.6 зовнішньоекономічного контракту від 01.07.2011 №4/07/2011 визначено, що на кожну поставку Продавець повинен надати наступні оригінали документів, у тому числі сертифікат якості. Проте даний документ декларантом не надано митному органу, що є порушень вимог даної угоди; відповідно до вимог п. 10.2 зовнішньоекономічного контракту від 01.05.2024 №ES2024/05/01 (зі змінами та доповненнями, внесеними у додатку до контракту № 3 від 31.12.2012) визначено, що даний контракт вступає в дію з моменту підписання його уповноваженим особами і діє до 31.12.2014. Контракт може бути продовжений на тих же умовах на новий термін на два роки. Проте ніяких інших змін та доповнень до п. 10.2 цього контракту декларантом не надано митному органу. У зв`язку з чим, на підставі наданих декларантом документів, можна стверджувати що даний контракт втратив чинність 31.12.2014; відповідно до вимог п. 2 договір-заявка 324-007827 про надання транспортно-експедиційних послуг визначено, що оплата по даній Заявці має бути здійснена до вивантаження товару. Проте платіжний документ який свідчить про факт оплати даної послуги, декларантом не надано митному органу, що являється порушенням вимог даного договору. Отже, відомості щодо складових митної вартості не підтверджено документально та не піддаються перевірці, що є порушенням вимог положень ч. 21 ст. 58 МК України.

Зважаючи на викладене, відповідно до вимог п. 2 ч. 6 ст. 54 МК України, у зв`язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч. 2-4 ст. 53 Митного кодексу України, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, наявні підстави для відмови у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю. Відтак, Львівська митниця не визнає заявлену митну вартість. Констатує, що проведено консультації з декларантом згідно зі ст. 57 МК України. Стверджує, що оскільки неможливо було застосувати такі методи визначення митної вартості, як метод 2а (ст. 59 МК України) та метод 2б (ст. 60 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст. 62 МК України) та методу 2г (ст.63 МК України) з причини відсутності в митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості, застосовано метод 2г (ст. 64 МК України).

З урахуванням викладеного, на переконання відповідача, рішення про коригування митної вартості товару прийняте з дотриманням вимог чинного законодавства, є законним та обґрунтованим та не підлягає скасуванню. Тому просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

08.01.2025 позивач подав відповідь на відзив, у якій зазначив, що викладені у рішенні про коригування митної вартості обставини не можуть вважатися належним обґрунтування для коригування митної вартості виключно двох товарних позицій з дев`яти. Наявність однієї лише вказівки відповідача на перелічені ним розбіжності та недоліки у поданих позивачем документах, без роз`яснення, у чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана за ціною договору, не може бути достатньою підставою для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості. З огляду на викладене, просить задовольнити позов.

Ухвалою суду від 13.01.2025 у задоволенні клопотання представниці відповідача про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін відмовлено.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на які сторони покликаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд установив такі обставини та відповідні їм правовідносини.

ТОВ «КОМПАНІЯ ВІТА» як Покупцем, 01.07.2011 укладено контракт № 4/07/2011 з наступними змінами та доповненнями з компанією Eveline Cosmetics Dystrybucja Sp. Z o.o., як Продавцем, відповідно до п. 1.1. якого в редакції додатку № 5 від 25.09.2012 Продавець зобов`язується продавати Покупцю на умовах FCA Lesznowola, Польща (INCOTERMS 2000) свої косметичні вироби, а Покупець зобов`язується прийняти, вивезти з території Польщі та оплатити на умовах цього контракту косметичні вироби.

01.11.2024 для митного контролю та митного оформлення товарів, що імпортуються на митну територію України згідно контракту №4/07/2011 від 01.07.2011 ТОВ «КОМПАНІЯ ВІТА» до Відділу митного оформлення «Муроване» митного поста «Львів - Північний» подана ВМД за №24UA209230102644U0 на 9 видів товарів:

косметичні препарати для макіяжу очей: туші для вій, контурні олівці для брів, олівці для очей, коректори для брів, тіні підводка, сиворотка для вій (не в аерозольній упаковці) (код УКТЗЕД 3304200000);

косметичні препарати для догляду за шкірою: креми, засоби для шкіри навколо очей, консилери, харлайтери (не в аерозольній упаковці) (код УКТЗЕД 3304990000);

косметичні препарати для макіяжу губ: блиски, губні помади, олівці, бальзами для губ (не в аерозольній упаковці) (код УКТЗЕД 3304100000);

косметичні препарати для манікюру та педикюру: лаки, засоби для догляду за нігтями та кутикулою (не в аерозольній упаковці) (код УКТЗЕД 3304300000);

косметичні препарати для макіяжу обличчя: компактні пудри, палетки для контурування (не в аерозольній упаковці) (код УКТЗЕД 3304910000);

косметичні препарати для депіляції: креми (не в аерозольній упаковці) (код УКТЗЕД 3307900000);

косметичні препарати для вмивання і душу: гелі, пінки (не в аерозольній упаковці) (код УКТЗЕД 3401300000);

косметичні препарати для і після гоління: гелі, бальзами (не в аерозольній упаковці) (код УКТЗЕД 3307100000);

косметичні препарати для догляду за шкірою: маска (не в аерозольній упаковці) (код УКТЗЕД 3304990000).

Вказані товари поставлялися в асортименті згідно інвойсів №FVEW/24/540 від 29.10.2024, №FVEW/24/541 від 29.10.2024, №FVEW/24/542 від 29.10.2024 та №FVEW/24/543 від 29.10.2024 із загальною заявленою вартістю 211924,00 доларів США.

При поданні 01.11.2024 митної декларації декларантом позивача застосовано метод визначення митної вартості за ціною договору згідно ст. 58 МК України, оскільки товар імпортувався за прямим контрактом від виробника товарів, що ввозяться на митну територію України.

01.11.2024 від митного органу декларант позивача отримав вимогу такого змісту: «Відповідно до частин 3-4 статті 53 Митного кодексу України прошу надати додаткові документи для підтвердження митної вартості товарів: 1) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 2) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 3) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 4) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 5) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. 6) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 7) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 8) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 9) виписку з бухгалтерської документації; 10) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 11) копію митної декларації країни відправлення; 12) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. переклади документів відповідно до вимог ст. 254 МК України. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару».

01.11.2024 на вимогу митному органу декларантом надано додаткові документи:

проформи на оплату №ZMAU/24/0123 від 22.10.2024, №ZMAU/24/0132 від 28.10.2024 та ZMEW/24/0470 від 22.10.2024;

платіжні документи, що підтверджують вартість товару Swift б/н від 28.10.2024;

видаткові накладні №2838 від 26.09.2024, №2851 від 26.09.2024 та №2870 від 30.09.2024;

прайс-листи виробника товару б/н від 29.10.2024;

копії експортних ВМД країни відправлення № 24PL445010E2976277, 24PL445010E2975909, 24PL445010E2975992 та 24PL445010E2975869 від 30.10.2024 з повідомленням від позивача про те, що товариство інших документів надати немає можливості і просить визначити митну вартість товару згідно наданих документів.

За результатами розгляду митної декларації та доданих документів відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товару від 01.11.2024 №UA209230/2024/100549/2 (у позовній заяві помилково зазначено №UA209000/2024/100549/2) та оформив картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209230/2024/003549.

02.11.2024 декларантом позивача подано нову уточнену електронну митну декларацію №24UA209230102872U0 згідно п. 7 ст. 55 МК України із зазначенням у ній вартості імпортованого товару по двох позиціях, а саме: косметичні препарати для догляду за шкірою: креми, засоби для шкіри навколо очей, консилери, харлайтери (не в аерозольній упаковці) (код УКТЗЕД 3304990000) та косметичні препарати для манікюру та педикюру: лаки, засоби для догляду за нігтями та кутикулою (не в аерозольній упаковці) (код УКТЗЕД 3304300000) у визначеному Львівською митницею розмірі. Товар випущено у вільний обіг шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х МК України.

Не погоджуючись з рішенням про коригування митної вартості товару, позивач пред`явив цей позов.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд застосовує такі норми чинного законодавства та робить висновки по суті спору.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України регламентовано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Аналіз цієї норми дає змогу виснувати, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

За дефініціями, закріпленими у п. 23, 24 ч.1 ст. 4 МК України, митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Приписами ст. 49, 50 МК України унормовано, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

За змістом ч. 1, 2 ст. 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Відповідно до ч. 2 ст. 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Положеннями ст. 53 МК України закріплений перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.

У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, які підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (ч. 1 ст. 53 МК України).

За правилами ч. 2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до ч. 5 ст. 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

З аналізу наведених норм вбачається, що приписи ст.53 МК України містять вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Ця норма кореспондується з приписами ст. 318 МК України, якою регламентовано, що митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Частиною 3 ст. 53 МК України унормовано, що на декларанта або уповноважену ним особу покладається обов`язок на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

За приписами ч. 4 ст. 53 МК України у разі, якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, подає (за наявності) визначені в ній документи.

Згідно з ч. 1 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

За правилами ч. 2 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Частиною 4 ст. 54 МК України передбачено обов`язок митного органу письмово надавати інформацію декларанту про причини, за яких заявлена ним митна вартість не може бути визначена.

Відповідно до ч. 5 ст. 54 МК України митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право, зокрема, упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Згідно з ч. 6 ст. 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу (ч. 3 ст. 54 МК України).

За правилами ч. 1 ст. 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі неправильно визначено митну вартість товарів.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду (ч. 2 ст. 55 МК України).

Статтею 57 МК України визначено методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту.

Визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм МК України.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 (визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів) і 60 (визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів) Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 (визначення митної вартості на основі віднімання вартості) Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 (визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вартість) Кодексу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 згаданого Кодексу.

Крім того, ч. 1 ст. 58 МК України визначено умови, за яких застосовується метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту. Частиною 2 цієї норми передбачено, коли такий метод не застосовується, зокрема, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, в силу правового регулювання ч. 4 і 5 ст. 58 МК України, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Системний аналіз наведених нормативних приписів дає змогу виснувати, що основним методом визначення митної вартості товарів є перший метод (за ціною договору), але обов`язок довести задекларовану митну вартість товару лежить на декларанті. Декларант при митному оформленні імпортованого товару зобов`язаний надати документи за переліком, визначеним ч. 2 ст. 53 МК України. Митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності.

Наявність у митного органу обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Заразом у розумінні наведених нормативних приписів сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Необхідність витребовування додаткових документів передусім є способом упевнитися у тому, що декларант правильно визначив митну вартість.

Водночас повноваження контролюючого органу витребовувати додаткові документи стосується тільки тих документів, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст. 53 МК України. Ненадання декларантом витребовуваних контролюючим органом документів може бути підставою для коригування митної вартості у випадку, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують об`єктивних сумнів щодо достовірності наданої декларантом інформації.

Неподання декларантом документів, зазначених у ч. 2-4 ст. 53 МК України, не тягне для нього безумовних негативних правових наслідків. Неподання таких документів може тягнути за собою відмову в митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, відповідно, коригування митної вартості товарів лише в тому разі, коли у митниці будуть обґрунтовані підстави вважати, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість.

У разі оскарження декларантом рішення про коригування митної вартості судом підлягають встановленню обставини та відомості, щодо яких у митного органу виникли сумніви, обґрунтованість причин та підстав витребовування додаткових документів, неможливості визначення митної вартості за обраним декларантом методом та поданими й додатково витребовуваними документами.

Спір між сторонами виник щодо правильності визначення декларантом митної вартості імпортованих товарів за основним методом - за ціною договору (контракту).

Матеріалами справи стверджується, що декларант позивача для підтвердження заявленої митної вартості імпортованого товару подав до митного органу такі документи: пакувальний лист (Packing list) № FVEW/24/540 від 29.10.2024; пакувальний лист (Packing list) № FVEW/24/541 від 29.10.2024; пакувальний лист (Packing list) № FVEW/24/542 від 29.10.2024; пакувальний лист (Packing list) № FVEW/24/543 від 29.10.2024; рахунок-фактуру (інвойс) (Commercial invoice) № FVEW/24/540 від 29.10.2024; рахунок-фактуру (інвойс) (Commercial invoice) № FVEW/24/541 від 29.10.2024; рахунок-фактуру (інвойс) (Commercial invoice) № FVEW/24/542 від 29.10.2024; рахунок-фактуру (інвойс) (Commercial invoice) № FVEW/24/542 від 29.10.2024; автотранспортну накладну (Road consignment note) б/н від 30.10.2024; декларація про походження товару (Declaration of origin) FVEW/24/543 від 29.10.2024; сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1 (Movement certificate EUR. 1) PL/MF/AU 0286889 від 30.10.2024; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг № 324-007827 від 30.10.2024; документ, що підтверджує вартість перевезення товару б/н від 30.10.2024; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № 1 від 23.08.2011; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № 2 від 04.04.2012; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № 3 від 31.12.2012; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № 4 від 29.11.2013; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № 5 від 25.09.2014; зовнішньоекономічний договір (контракт) № 4/07/2011 від 01.07.2011; договір про надання послуг митного брокера № 1 від 01.06.2021; договір (контракт) про перевезення договір-заявка № 324-007827 від 28.10.2024.

Аналіз наведених вище документів дає змогу виснувати, що позивач до митного оформлення надав передбачені ст. 53 МК України документи, які підтверджують задекларовану митну вартість товару. Водночас відсутні підстави ставити під сумнів заявлену декларантом за першим методом митну вартість спірного товару, оскільки надані документи кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, а отже у сукупності ті відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових).

Натомість в оскаржуваному рішенні відповідач зазначив, що подані до митного оформлення документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч. 2 та 3 ст.53 МК України, не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар, а також що митним органом встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом.

Здійснюючи митний контроль правильності визначення декларантом митної вартості товару, заявленого до митного оформлення, митним органом виявлено розбіжності у поданих документах щодо ціни, що була фактично сплачена за товар.

Так, судом встановлено, що в оскаржуваному рішенні зазначено: відповідно до інформації, яка наведена в інвойсах FVEW/24/540, FVEW/24/541, FVEW/24/542 визначено, що по даній зовнішньоекономічній операції передбачено авансовий платіж за товар, який ввозиться на митну територію України. Проте під час здійснення митного оформлення вантажу, декларантом не надано митному органу банківський платіжний документ, який підтверджує факт оплати товару, що є порушенням вимог даної зовнішньоекономічної угоди, а також ч. 2 ст. 53 МК України.

Суд висновує про те, що нездійснення передоплати може свідчити про невиконання покупцем умов контракту, в частині розрахунків між сторонами, проте не може свідчити про заниження митної вартості. Виконання чи невиконання умов договору виходить з договірних правовідносин між позивачем як покупцем та продавцем.

В свою чергу, Львівська митниця не є тим органом, на якого законодавством покладено обов`язок здійснювати контроль за виконанням цивільно-правових правочинів. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 23.10.2018 №815/137/17.

В оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості відповідач зазначив, що згідно наданої до митного контролю CMR від 30.10.2024 б/н у графах 16 та 23 зазначено, що перевізником товару являється ОСОБА_1 . Разом з тим до митного оформлення декларантом надано рахунок-фактуру про транспортні витрати № 324-007827 від 30 жовтня 2024 р., згідно якої виконавцем по доставці товару являється фізична особа-підприємець ОСОБА_2 . Будь-який договір доручення чи інший посередницький договір між вищезазначеними суб`єктами, декларантом митному органу не надавався, що не дає можливості перевірити правильність нарахування транспортних витрат на перевезення та відповідно числового значення рівня митної вартості товару.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України від 01.07.2004 №1955-IV «Про транспортно-експедиторську діяльність» (далі Закон №1955-IV) експедитори для виконання доручень клієнтів можуть укладати договори з перевізниками, портами, авіапідприємствами, судноплавними компаніями тощо, які є резидентами або нерезидентами України.

Згідно з ч. 4 ст. 9 Закону №1955-IV у разі залучення експедитором до виконання його зобов`язань за договором транспортного експедирування іншої особи у відносинах з нею експедитор може виступати від свого імені або від імені клієнта.

Отже, залучення експедитором третьої особи перевізника повністю відповідає змісту транспортно-експедиторської діяльності, договірним відносинам позивача з експедитором та положенням Закону №1955-IV.

З метою виконання умов договору про надання транспортно-експедиційних послуг експедитором, ФОП ОСОБА_2 , залучено до транспортування товару перевізника ФОП ОСОБА_3 .

Наведене зумовлює висновок, що у позивач не виникли взаємовідносини з вказаним перевізником.

У зв`язку з тим, що у позивача виникли взаємовідносини саме з експедитором, ФОП ОСОБА_2 , до митниці подано Договір-заявку про надання транспортно-експедиційних послуг № 324-007827 від 28.10.2024, Довідку про транспортні витрати б/н від 30.10.2024 та рахунок № 324-007827 від 30.10.2024 на оплату транспортно-експедиційних послуг. Позивач не укладав правочинів з перевізником ФОП ОСОБА_4 , тому і надати будь-які документи від імені перевізника, не мав можливості.

Окрім цього, в спірному рішенні відповідач зазначив, що рахунок на оплату транспортно-експедиторських послуг №324-007827 від 30.10.2024 містить пункт витрат «експедиційні послуги на території України» (400 грн). Однак, відповідні витрати щодо транспортно-експедиційних послуг поза територією України в рахунку відсутні, з чого можна зробити висновок, що відповідна сума стосується послуг на всьому маршруті переміщення вантажу. Таким чином, при розрахунку належних до сплати митних платежів не включено до митної вартості товару відповідну 2 частину витрат щодо оплати транспортно-експедиційних послуг.

У ч. 10 ст. 58 МК України зазначений вичерпний перелік витрат, які мають додаватися до ціни, яка фактично сплачена або підлягає сплаті при визначенні митної вартості товарів. Така витрата як «Експедиційні послуги поза територією України» відсутня у вказаному переліку.

Відповідно до ч. 11 ст. 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, не допускається включення ніяких інших витрат, крім тих, що передбачені у цій статті.

Тому, при визначенні митної вартості товарів, що оцінюються, декларант не повинен був включати до її складу таку складову, як «Експедиційні послуги поза територією України».

Окрім цього, однією з підстав для відмови в митному оформленні товару відповідач вказав те, що відповідно до вимог п. 2.6 зовнішньоекономічного контракту від 01.07.2011 №4/07/2011 на кожну поставку Продавець повинен надати наступні оригінали документів, у тому числі сертифікат якості. Проте даний документ декларантом не надано митному органу, що є порушень вимог даної угоди.

У цьому контексті суд звертає увагу на те, що відповідно до ст. 53 МК України у випадках, передбачених Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару. Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені МК України (ст. 53) заборонено. Аналогічна правова позиція наведена в рішенні Верховного Суду від 05.03.2019 у справі №815/5791/17.

Відповідно до вимог МК України сертифікат якості та документи, що підтверджують виробника товару та ТМ, не є документом, що підтверджує митну вартість товару.

Також слід зазначити, що згідно з умовами контракту ціна товару не поставлена в залежність від якості товару.

Тож ненадання продавцем сертифікату якості та документів, що підтверджують виробника товару та ТМ, може свідчити про невиконання продавцем умов контракту, проте не може свідчити про заниження митної вартості.

Судом встановлено, що в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості відповідач зазначив, що відповідно до вимог п. 10.2 зовнішньоекономічного контракту від 01.05.2024 № ES2024/05/01 (зі змінами та доповненнями внесеними у додатку до контракту № 3 від 31.12.2012) визначено, що даний контракт вступає в дію з моменту підписання його уповноваженим особами і діє до 31.12.2014. Контракт може бути продовжений на тих же умовах на новий термін на два роки. Проте ніяких інших змін та доповнень до п. 10.2 цього контракту декларантом не надано митному органу. У зв`язку з чим, на підставі наданих декларантом документів, можна стверджувати, що даний контракт втратив чинність 31.12.2014.

У зв`язку з цим суд зазначає, що у пункті 10.2 контракту № 4/07/2011 від 01.07.2011 в редакції Додатку №3 від 31.12.2021 (який надано позивачем до митного оформлення) зазначено: « 10.2. Даний договір вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими особами і діє до 31 грудня 2014 року. Договір може бути розірваний Продавцем негайно в разі: невиконання або неналежне виконання Покупцем умов цього Контракту, після попереднього направлення Продавцем заяви з вимогою усунути порушення в зазначений термін не менше 7 (семи) робочих днів, під загрозою розірвання Контракту в разі недотримання цього терміну. Договір може бути продовжений (пролонгований) на новий строк на два роки на тих же самих умовах в тому випадку, якщо за місяць до закінчення терміну його дії одна сторона контракту письмово не повідомить іншу сторону про бажання розірвати договір після закінчення строку його дії».

Аналіз цього пункту контракту свідчить про те, що пролонгація договору відбувається без укладення окремого договору, а розірванню договору передує відповідне повідомлення однієї з сторін контракту.

Водночас суд акцентує на тому, що експорт товарів, за результатом якого було подано митну декларацію, що стала підставою для винесення оскарженого рішення, і є підтвердженням чинності договору.

Окрім цього, в оскарженому рішенні відповідач зазначив, що відповідно до вимог п. 2 договір-заявка 324-007827 про надання транспортно-експедиційних послуг визначено, що оплата по даній Заявці має бути здійснена до вивантаження товару. Проте платіжний документ, який свідчить про факт оплати даної послуги, декларантом не надано митному органу, що являється порушенням вимог даного договору.

Суд звертає увагу на те, що нездійснення оплати до вивантаження товару може свідчити про невиконання позивачем умов контракту, в частині розрахунків між сторонами, проте не може свідчити про заниження митної вартості.

Слід зазначити, що виконання чи невиконання умов договору виходить з договірних правовідносин між позивачем як клієнтом та експедитором.

Водночас Львівська митниця не є тим органом, на якого законодавством покладено обов`язок здійснювати контроль за виконанням цивільно-правових угод. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 23.10.2018 №815/137/17.

Таким чином, підстави ставити під сумнів митну вартість товарів, визначену декларантом відсутні, оскільки така вартість підтверджується поданими до митного оформлення документами, у яких відсутні розбіжності щодо вартості товарів, ознаки підробки, та вони містять достатньо відомостей щодо ціни товару.

Суд звертає увагу, що усі зазначені в оскаржуваному рішенні зауваження митного органу до документів позивача носять формальний характер, не конкретизовані, не наведено висновки органу митного контролю з приводу виявлення таких розбіжностей та не зазначено, що ці розбіжності свідчать про неправильне визначення позивачем митної вартості товару.

Щодо доводів відповідача про ненадання декларантом на вимогу митного органу усіх витребуваних додаткових документів, то суд зазначає, що у повідомленні про необхідність подачі додаткових підтверджуючих документів вказано, що такі мають бути надані за наявності, тобто їх неподання у зв`язку з відсутністю, не може розцінюватися як відмова.

Суд вважає, що у відповідача були у наявності усі документи для визначення митної вартості за ціною договору щодо товару, який імпортується, та не встановлено жодних інших обставин, визначених положеннями ч. 1 ст. 58 МК України, які б перешкоджали визначенню митної вартості імпортованих товарів за першим методом.

Згідно з п. 3. ст. 53 Митного кодексу України митний орган має право у виняткових випадках на витребування додаткових документів.

В той же час, витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 17.07.2019 у справі №809/872/17.

Неподання декларантом додаткових документів не впливає на правильність визначення декларантом митної вартості товарів за першим методом, що підтверджується наданими до митного оформлення основними документами.

У спірному рішенні відсутнє належне обґрунтування того, що виявлені митним органом розбіжності у поданих декларантом документах впливають на митну вартість товарів, та суд вважає, що розбіжності, про які зазначено у рішенні про коригування митної вартості товару, не можуть впливати на митну вартість товару та не могли слугувати правовою підставою для витребування відповідачем додаткових документів у декларанта.

Неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 20.08.2018 у справі №826/8799/16, від 19.12.2019 у справі № 810/5295/15, від 12.06.2020 у справі №826/4434/16.

Суд, проаналізувавши зміст вимоги в межах спірного рішення про коригування митної вартості товарів констатує, що така вимога за своїм змістом є загальною й не відображає підстав, за яких митний орган вирішив витребовувати додаткові документи. Замість цього відповідач обмежився лише констатацією факту недостатності документів, неповноти відомостей й навів для подання перелік усіх документів, визначених ч. 2 та ч. 3 ст. 53 МК України, зокрема й тих, які позивач вже надав до митного оформлення.

З огляду на це суд вважає, що відповідач, вимагаючи від позивача додаткові документи діяв не в межах та не в спосіб, визначений ч. 3 ст. 53 МК України.

Стосовно обраного методу коригування суд зазначає, що в оскаржуваному рішенні митний орган застосував метод коригування за ст. 64 МК України.

За змістом ст. 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях. Митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі: 1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України; 2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей; 3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера; 4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 63 цього Кодексу; 5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн; 6) мінімальної митної вартості; 7) довільної чи фіктивної вартості.

Як вбачається із Правил заповнення рішень про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598, посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень ст. 59, 60 та 64 МК України з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

Суд також враховує практику Верховного Суду, викладену у постановах від 08.02.2019 у справі №825/648/17, від 26.05.2022 у справі №560/355/19, відповідно до якої у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім визначення джерела інформації, яка взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.

Однак відповідач не виконав обов`язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості.

Під час прийняття оскаржуваного акту індивідуальної дії відповідач на підставі цінової інформації, наявної у митного органу, навів номер і дату митної декларації, митну вартість, з якої взято за основу. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю товарів, що розмитнювались цією чи іншими особами у попередніх періодах, не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товару до показників бази даних Держмитслужби. Відповідач не вказав, які складові вплинули на формування саме такої вартості, не навів пояснень щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо, що свідчить про порушення ним вимог ст.55 МК України.

Інформація про вищу митну вартість ідентичних товарів не є перешкодою для визначення митної вартості товару на підставі укладеного між сторонами договору, оскільки сторони вільні у формуванні цін на товари за взаємним погодженням, виходячи з кон`юнктури ринку, якості і споживчих властивостей продукції, ступеня новизни товару і його корисності, співвідношення попиту та пропозиції, враховуючи необхідність отримати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Суд акцентує на тому, що наявність в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками за напрямом митної вартості відомостей про те, що ідентичний чи подібний товар розмитнювався за більшою митною вартістю, ніж задекларував позивач, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення митним органом контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за другорядними методами, оскільки торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, сезонність, наявність знижок тощо), і сама по собі не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27.02.2025 року у справі №300/784/24.

Крім того, вимоги ч. 3, 4 ст.53 та ч. 2 ст. 58 МК України зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника. Водночас наявність у митного органу інформації про ціну подібних чи аналогічних товарів може призвести до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товарів та ініціювання повної її перевірки, але така інформація не є підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товару.

У контексті конкретних обставин цієї справи та зумовленого ними нормативного регулювання правовідносин, що склалися між їх суб`єктами, суд вважає, що в даному випадку контролюючий орган не навів переконливих аргументів, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом за ціною договору, не обґрунтував висновки належними та беззаперечними доказами для виникнення правових підстав по застосуванню другорядного методу.

Відповідач не вказав на неправильність проведеного розрахунку митної вартості, зазначеного у митній декларації, не зазначив, які саме складові митної вартості не підтверджені документально та які саме відомості відсутні/не піддаються обчисленню у поданих декларантом документах, що дозволяє суду виснувати, що сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях.

Відтак, підстави ставити під сумнів митну вартість товару, визначену декларантом, відсутні, оскільки така вартість підтверджується поданими до митного оформлення документами, у яких відсутні розбіжності щодо вартості товарів, ознаки підробки, та вони містять достатньо відомостей щодо ціни товару.

Аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи у їх сукупності суд дійшов висновку про те, що позивач надав усі необхідні документи, передбачені МК України, для визначення митної вартості товару за ціною договору, а митниця не довела, що подані позивачем для визначення митної вартості товару документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, та є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації, натомість відповідач не спростував достовірність документів, які були подані до митного оформлення та не обґрунтував неможливість їх врахування при визначенні митної вартості спірного товару, а тому оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів та картка відмови в прийнятті митної декларації є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до вимог ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок доказування в спорі покладається на суб`єкта владних повноважень, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Відповідач жодними належними та допустимими доказами не довів правомірність прийняття рішення про коригування митної вартості товарів від 01.11.2024 №UA209230/2024/100549/2 та картки відмови у митному оформленні товарів №UA209230/2024/003549.

Доводи відповідача спростовано наведеним вище аналізом чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, та правовими позиціями Верховного Суду. Тому такі міркування суд відхиляє.

За правилами ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ч. 1 ст. 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

Перевіривши обґрунтованість доводів сторін, оцінивши наявні у справі письмові докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи встановлені обставини справи, суд дійшов висновку про задоволення позову повністю.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд керується таким.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Приписами ч. 1 ст. 139 КАС України регламентовано, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Під час звернення до суду з цим позовом позивач сплатив судовий збір у розмірі 8913,34 грн.

Отже, понесені позивачем документально підтверджені судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 8913,34 грн підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. 2, 72-77, 90, 139, 241-246, 255, 293, 295-297 КАС України, суд

у х в а л и в:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ ВІТА» до Львівської митниці про визнання протиправним та скасування рішення задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів від 01.11.2024 №UA209230/2024/100549/2.

3. Визнати протиправною та скасувати картку відмови Львівської митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 01.11.2024 №UA209230/2024/003549.

4. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ ВІТА» за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 8913 (вісім тисяч дев`ятсот тринадцять) гривень 34 копійки.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасники справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ ВІТА» (місцезнаходження: вул. Старе Село, буд. 29, с. Кам`янопіль, Львівська обл., 81122; ЄДРПОУ 34814094).

Відповідач - Львівська митниця (місцезнаходження: вул. Костюшка, буд. 1, м. Львів, 79000; ЄДРПОУ 43971343).

СуддяАндрусів Уляна Богданівна