Рішення № 134691088, 10.03.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 березня 2026 року справа №320/36493/25

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Вісьтак М. Я., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні) в приміщенні суду м. Києва адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Управління поліції охорони в м. Києві (04050, м. Київ, вул. Студенська, 9, ЄДРПОУ 40109147) про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

Суть спору.

Позивач ОСОБА_1 звернувся у Київський окружний адміністративний суд із адміністративним позовом до Управління поліції охорони в місті Києві про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, у якому просить суд:

- Визнати протиправною відмову Управління поліції охорони в місті Києві Національної поліції України щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 26 листопада 2018 року включно;

- Зобов`язати Управління поліції охорони в місті Києві Національної поліції України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 26 листопада 2018 року включно;

- Зобов`язати Управління поліції охорони в місті Києві Національної поліції України, нарахувати і виплатити ОСОБА_1 різницю індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 26 листопада 2018 року включно, відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, із одночасним відрахуванням 1,5% військового збору та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44.

Аргументи сторін.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у період проходження служби на посаді поліцейського, а саме з 19.11.2015 по 26.11.2018 відповідачем не нараховано та не виплачено індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 26.11.2018, а також не виплачено за указаний період індексації-різниці. Позивач зазначає, що індексація грошового забезпечення є однією із основних гарантій щодо оплати праці.

Не погоджуючись із діями відповідача, позивач звернувся в суд із цим адміністративним позовом.

Відповідач подав до суду відзив на адміністративний позов, в обґрунтування якого заперечив щодо задоволення позовних вимог. Вказує, що 18 жовтня 2017 року Постановою Кабінету Міністрів України № 782 внесено зміни до Постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 якою поліцейських включено до переліку категорій осіб, яким здійснюється індексація грошового забезпечення. Отже, з дати внесення змін до Постанови КМУ № 782 у позивача виникало право на проведення індексації. Окрім цього, вказує, що відповідно до інформації, яка розміщена на офіційному веб-сайті Держстату України, індекс споживчих цін перевищував поріг у 103%. У квітні 2016 року складала 103,5 відсотка, а коефіцієнт індексації у червні - листопаді 2016 року становив 3,5%, у грудні 2016 року - лютому 2017 року 7,7%; березні - травні 2017 року 11,8%; червні - серпні 2017 року 16%; вересні - листопаді 2017 року 9,6%. Таким чином, Позивач не правомірно просить нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 26.11.2018, так як місяцем, з якого повинна була початися виплата індексації є - червень 2016 року, оскільки цей місяць слідує за базовим після опублікування індексу споживчих цін перевищення встановленого порогу для нарахування індексації. 3 огляду на зазначене слідує, що Позивач мав вказати в позові період не з 01.01.2016, а з червня 2016 року. Також, відповідач зазначає, що поріг індексації, за період з жовтня 2017 року до листопада 2018 року місяць звільнення позивача) був нижчим порогу для нарахування індексації, відповідно індексація не нараховується, а також те, що у разі нарахування індексації, гранична сума грошового забезпечення все одно має бути на визначеному рівні, відповідно сума премії зменшиться на суму нарахованої індексації, ураховуючи положення Постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції" № 988 від 11 листопада 2015 року. Крім цього звертає увагу, що позивачем пропущено строк звернення до суду, а також на те, що правове регулювання виплати грошового забезпечення працівникам поліції здійснюється спеціальним законодавством.

Позивач подав до суду відповідь на відзив в якому вказав, що преміювання це право відповідача і воно не повинно впливати на проведення індексації грошового забезпечення. Наголошує, що індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення поліцейських, є єдиною з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а також підлягає обов`язковому нарахуванню і виплаті.

Процесуальні дії у справі.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду зазначеної справи визначено головуючого суддю - Вісьтак М.Я.

Ухвалою суду від 23.07.2025 відкрито провадження у справі за позовом за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

07.08. 2025 на адресу суду надійшло клопотання про залишення позову без розгляду.

28.08.2025 на адресу суду надійшло заперечення на клопотання про залишення позову без розгляду.

Ухвалою суду від 21.01.2026 витребувано докази у справі, а саме відомості про індексацію грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.01.2016 року по 26.11.2018 року.

Клопотань від сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не надходило.

Оскільки розгляд справи відбувався в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, судове засідання в справі не проводилось та особи, які беруть участь у справі не викликались.

На підставі викладеного, судовий розгляд справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження на підставі наявних у суду матеріалів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу (ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України).

Встановлені судом фактичні обставини справи.

Відповідно до витягу з наказу Управління поліції охорони в м. Києві від 22.11.2018 № 394 о/с ОСОБА_1 звільнено за власним бажанням з 26.11.2018.

Листом Управління поліції охорони в м. Києві від 12.06.2025 № 1601/43/31/3/02-2025 надано відповідь на заяву позивача від 16.05.2025 № 01-05.25 та зазначено, що у разі нарахування індексації за період з жовтня 2017 року по листопад 2018 року, буде проведено перерахунок щомісячної премії в сторону зменшення з відповідним коригуванням грошового забезпечення, з подальшим поданням до Пенсійного фонду України.

Листом Управління поліції охорони в м. Києві від 04.02.2026 № 193/43/31/5/01-2026 на виконання вимог ухвали про надання відомостей щодо проведення індексації грошового забезпечення позивача у спірний період, повідомлено суд, про те, що індексація грошового забезпечення ОСОБА_1 у період з 01.01.2016 по 26.11.2018 не нараховувалася.

Релевантні джерела права й акти їхнього застосування.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України «Про індексацію грошових доходів населення» № 1282-ХІІ від 03.07.1991 (далі - Закон № 1282-ХІІ).

Положеннями статті 1 Закону № 1282-ХІІ визначено, що індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Згідно зі статтею 2 Закону № 1282-ХІІ індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).

Статтею 4 Закону № 1282-ХІІ визначено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.

Підвищення грошових доходів населення, у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв`язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Порядок проведення індексації грошових доходів населення затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 1078 від 17.07.2003 (далі - Порядок № 1078).

Відповідно до пункту 1 Порядку № 1078 цей Порядок визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників.

Згідно з пунктом 1-1 Порядку № 1078 підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.

Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка (застосовується з 01 січня 2016 року).

Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.

Пунктом 2 Порядку № 1078 обумовлено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.

За приписами пункту 5 Порядку № 1078 у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Оцінка та висновки суду по суті спору.

Щодо строку звернення до суду.

Абзацом 1 ч. 2 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Приписами ч. 1 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або ж іншими законами.

Частиною 5 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Відповідно до частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України (у редакції, чинній до 19.07.2022 року) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Законом України від 01.07.2022 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», який набрав чинності з 19.07.2022 року, частини першу і другу статті 233 Кодексу законів про працю України викладено у такій редакції:

«Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».

З моменту набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» [19.07.2022 року] положення статті 233 Кодексу законів про працю України , у попередній редакції, втратили чинність, внаслідок чого було змінено правове регулювання відносин, які підпадають під дію статті 233 Кодексу законів про працю України .

Водночас, якщо мають місце тривалі правові відносини, які виникли під час дії статті 233 Кодексу законів про працю України , у редакції, що була чинною до 19.07.2022 року, та були припинені на момент чинності дії статті 233 Кодексу законів про працю України , у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», то у такому випадку правове регулювання здійснюється таким чином: правовідносини, які мають місце у період до 19.07.2022 року, підлягають правовому регулюванню згідно з положенням статті 233 Кодексу законів про працю України (у попередній редакції); у період з 19.07.2022 року підлягають застосуванню норми статті 233 Кодексу законів про працю України (у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин»).

Такий правовий підхід застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 11 липня 2024 року у справі № 990/156/23.

Характерною особливістю спірних правовідносин є те, що позивач просить перерахувати грошове забезпечення за період, який охоплює часові проміжки як до, так і після внесення змін до статті 233 Кодексу законів про працю України [19.07.2022 року].

Велика Палата Верховного Суду констатувала, що до вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 02.08.2019 року по 04.11.2021 року та середнього заробітку за час недопуску до продовження виконання повноважень члена ВРП за період з 05.11.2021 року по 19.07.2022 року застосовується ч. 2 ст. 233 Кодексу законів про працю України , у редакції до змін, унесених Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», якою визначено, що особа (працівник, службовець) має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком; до вимог щодо стягнення середнього заробітку за час недопуску до продовження виконання повноважень члена ВРП за період з 19.07.2022 року по 13.05.2023 року застосовується частина перша статті 233 Кодексу законів про працю України , у редакції, що діє з 19.07.2022 року, яка передбачає тримісячний строк звернення до суду з дня, коли особа (працівник, службовець) дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Такий підхід до вирішення питання строку звернення до суду з урахуванням скасування карантину застосовано Верховним Судом у складі cудової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у постанові від 23.03.2025 року у справі № 460/21394/23.

Так, у Рішенні від 15.10.2013 року №8-рп/2013 (справа №1-13/2013) Конституційний Суд України дійшов висновку, що в аспекті конституційного звернення, положення частини другої статті 233 КЗпП України у системному зв`язку з положеннями статей 1, 12 Закону України «Про оплату праці» необхідно розуміти так, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.

Згідно з пунктом 2.1 мотивувальної частини вказаного Рішення поняття «заробітна плата» і «оплата праці», які використано у законах, що регулюють трудові правовідносини, є рівнозначними в аспекті наявності у сторін, які перебувають у трудових відносинах, прав і обов`язків щодо оплати праці, умов їх реалізації та наслідків, що мають настати у разі невиконання цих обов`язків.

Верховний Суд, надаючи оцінку поняттям «грошова винагорода», «одноразова грошова допомога при звільненні», «оплата праці» і «заробітна плата», які використовується у законодавстві, що регулює трудові правовідносини, виснував, що вказані поняття є рівнозначними.

Під заробітною платою, яка належить працівникові, або, за визначенням, використаним у частині 2 статті 233 КЗпП України, належною працівнику заробітною платою необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до ст.18 Закону України від 05.10.2000 року №2017-III «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» (далі - Закон №2017-III) законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії щодо, зокрема, індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, предметом позову є недоплачене грошове забезпечення позивача, зокрема індексація грошових доходів.

З огляду на додані до позовної заяви матеріали, позивач має право звернутись до суду стосовно позовних вимог щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 26.11.2018- без обмеження будь-яким строком.

Щодо вимоги нарахувати позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 26.11.2018.

Згідно із частиною 5 статті 94 Закону України «Про Національну поліцію» грошове забезпечення поліцейських індексується відповідно до закону.

Відповідно до статті 1 Закону України Про індексацію грошових доходів населення індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. Індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. Відповідно до статті 4 Закону України Про індексацію грошових доходів населення індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення.

Відповідно до п. 1-1 Порядку №1078 підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту. Пунктом 2 Порядку № 1078 визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.

Пунктом 6 Порядку №1078 передбачено, що виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, зокрема, підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.

Отже, індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці. Проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язком для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Тому невиконання обов`язку з нарахування індексації на грошове забезпечення в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка, свідчить про недотримання вимог Закону.

Пунктом 4 Порядку №1078 визначено, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. У межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексуються оплата праці (грошове забезпечення), розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, допомога по безробіттю та матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, що надаються залежно від страхового стажу у відсотках середньої заробітної плати, стипендії.

Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.

Пунктом 5 Порядку №1078 визначено, що, у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. Сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу. Нарахування сум індексації або проведення чергового підвищення грошових доходів випереджаючим шляхом здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін, на підставі якого нарахована сума індексації перевищить розмір підвищення грошових доходів випереджаючим шляхом.

До вказаної постанови внесено зміни постановою Кабінету Міністрів України від 18 жовтня 2017 року №782 та включено поліцейських до переліку категорій осіб, яким здійснюється індексація грошового забезпечення. Отже, індексація грошового забезпечення прямо передбачена положеннями законодавства.

Відповідно до ч. 2 статті 8 Закону України Про індексацію грошових доходів населення за наявності підстав, визначених цим Законом, право населення на реалізацію зазначених гарантій не залежить від прийняття рішень відповідними органами. У той же час, згідно з частиною п`ятою статті 94 Закону України Про Національну поліцію, грошове забезпечення поліцейських індексується відповідно до закону. Таким чином, право особи на реалізацію зазначених гарантій не залежить від прийняття рішень відповідними органами.

Отже, можливість проведення індексації грошових доходів залежить від порогу індексації - величини індексу споживчих цін, яка надає підстави для проведення індексації грошових доходів населення. В свою чергу, якщо величина індексу споживчих цін не перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка, індексація грошових доходів в такому місяці не проводиться.

Оскільки Національна поліція України є новоствореним у 2015 році органом, для всіх її працівників вперше були визначені посадові оклади з листопада 2015, тому обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем встановлення посадових окладів, тобто з грудня 2015.

Відповідно до інформації, яка розміщена на офіційному веб-сайті Держстату України індекс споживчих цін перевищував поріг у 103%. У квітні 2016 року та складала 103,5 відсотка, а коефіцієнт індексації у червні-листопаді 2016 року становив 3,5%, у грудні 2016 року-лютому 2017 року 7,7%; березні-травні 2017 року 11,8%; червні-серпні 2017 року 16%; вересні-листопаді 2017 року 19,6%.

Таким чином, місяцем, з якого повинна була початися виплата індексації є саме червень 2016 року, оскільки цей місяць слідує за базовим після опублікування індексу споживчих цін перевищення встановленого порогу для нарахування індексації.

Відповідач не заперечує, що індексація грошового забезпечення позивача за увесь період його служби йому не нарахована та не виплачена.

З огляду на підвищення індексу споживчих цін загальна сума індексації грошового забезпечення позивача мала бути нарахована та виплачена за період з 01.06.2016 по 26.11.2018.

Необґрунтованим є посилання відповідача, що індексація грошового забезпечення позивача повинна здійснюватися лише з набранням чинності постановою Кабінету Міністрів України від 18 жовтня 2017 року №782, якою включено поліцейських до переліку категорій осіб, яким здійснюється індексація грошового забезпечення, оскільки виплата індексації прямо передбачена положеннями ч.5 ст.94 Закону №580-VIII та ч.1 ст.2 Закону №1283-ХІІ.

Також, суд погоджується з доводами позивача, що проведення індексації грошового забезпечення не ставиться у залежність від преміювання працівників поліції, а є державною соціальною гарантією.

Таким чином, суд дійшов висновку, що дії відповідача щодо відмови нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.06.2016 по 26.11.2018 порушили його права на проведення індексації та є протиправними.

Щодо позовної вимоги зобов`язального характеру про зобов`язання відповідача нарахувати і виплатити на користь позивача індексацію грошового забезпечення за період з 01.06.2016 по 26.11.2018 суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Згідно з частиною четвертою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Щодо вимоги нарахувати позивачу різницю індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 26.11.2018.

Порядок № 1078 передбачає можливість виплати двох видів індексації грошового доходу, умовно кажучи, «поточної» та «індексації-різниці». Суми цих індексацій можуть нараховуватися і одночасно, і окремо одна від одної.

З 01.12.2015 (дата початку застосування Постанови № 1013) в абзацах 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078 по суті йде мова про поняття індексації-різниці, право на яку виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці.

Абзаци 3, 4 пункту 5 Порядку № 1078 у редакціях, які застосовувалися з 01.12.2015, передбачали обставини, за наявності яких у місяці підвищення доходу індексація не нараховується/нараховується, а саме: сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 3); сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 4).

Абзац 3 пункту 5 Порядку № 1078 з 15.03.2018 й дотепер діє у редакції Постанови Кабінету Міністрів України № 141 від 28.02.2018 «Про внесення змін до Порядку проведення індексації грошових доходів населення» (далі - Постанова № 141) та передбачає, що сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.

Абзац 4 пункту 5 Порядку № 1078 застосовується з 01.12.2015 й дотепер у редакції Постанови № 1013 та встановлює таке правило: якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу та розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

Абзац 5 пункту 5 Порядку № 1078 застосовувався з 01.12.2015 в редакції Постанови № 1013 і передбачав, що у разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.

Якщо у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) сума цієї індексації нараховується, то абзац 6 пункту 5 Порядку № 1078 (у редакціях Постанови № 1013 та Постанови № 141) додатково указує, що ця сума індексації-різниці виплачується до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) і до неї надалі додається поточна індексація, яка складається, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації у розмірі 103 відсотки.

У справі № 560/752/24 (постанова від 11.04.2025) Верховний Суд дійшов висновку, що системний аналіз пункту 1, абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078 у редакції, чинній на момент існування спірних правовідносин, дає підстави для висновку, що нарахування і виплата індексації-різниці мають щомісячний фіксований характер, гарантуються законом і є обов`язковим для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.

Ураховуючи, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці, та з огляду на правила й умови нарахування суми індексації-різниці, які встановлені абзацами 3, 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078, повноваження відповідача щодо виплати цієї суми індексації не є дискреційними.

Однак, суд звертає увагу, що починаючи з 07 листопада 2015 року - з дня набрання чинності Законом України «Про Національну поліцію» застосовується постанова Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» (п. 8 Постанови), якою вперше затверджені схеми окладів поліцейських. Вказана постанова є чинною і станом на момент розгляду справи.

Оскільки розміри посадових окладів поліцейських, згідно з додатками до вказаної постанови Кабінету Міністрів України, протягом спірного періоду (з 07 листопада 2015 року по 20 липня 2017 року) не змінювалися позивач позбавлений права на нарахування та виплату саме індексації-різниці грошового забезпечення, а тому в цій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Разом з тим, суд звертає увагу, що в позові, указана позовна вимога зазначена лише в прохальній частині позовної заяви та не містить жодного обґрунтування.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

З`ясувавши обставини у справі, перевіривши всі доводи та надавши правову оцінку наданим доказам, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про визнання протиправними дій Управління поліції охорони в м. Києві та зобов`язання вчинити дії підлягають задоволенню частково.

Підстави для розподілу судових втрат відсутні.

Керуючись статтями 2, 17, 77, 90, 139, 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

в и р і ш и в:

1. Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Управління поліції охорони в м. Києві (04050, м. Київ, вул. Студенська, 9, ЄДРПОУ 40109147) про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

2. Визнати протиправною відмову Управління поліції охорони в місті Києві Національної поліції України щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 червня 2016 року по 26 листопада 2018 року включно;

3. Зобов`язати Управління поліції охорони в місті Києві Національної поліції України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 червня 2016 року по 26 листопада 2018 року включно;

4. В решті частини позовних вимог відмовити.

5. Надіслати учасникам справи (їх представникам) копію судового рішення в порядку, передбаченому ч. 5 ст. 251 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення та набирає законної сили в порядку встановленому статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Вісьтак М.Я.