Ухвала суду № 134691055, 10.03.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

10 березня 2026 року № 320/9699/26

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Вісьтак М. Я., перевіривши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Служби безпеки України про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

Представник позивача Ткаченко Олега Васильовича звернулась у Київський окружний адміністративний суд із адміністративним позовом до Служби безпеки України про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії, у якому просить суд:

- Визнати протиправною бездіяльність Служби безпеки України (ЄДРПОУ 00034074) щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018, зі встановленням базового місяця - січень 2008 року.

- ???Зобов?язати Службу безпеки України (ЄДРПОУ 00034074) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 року зі встановленням базового місяця - січень 2008 року, із одночасною виплатою компенсації сум податку на доходи фізичних осіб

-???Визнати протиправною бездіяльність Служби безпеки України (ЄДРПОУ 00034074), яка виразилась у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) за період з 01 березня 2018 року по 31 грудня 2022 року, та з 01 січня 2024 року по 01 квітня 2025 року індексації грошового забезпечення в повному И розмірі, відповідно до приписів абзаців 3, 4, 6 пункту 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078;

- Зобов?язати Службу безпеки України (ЄДРПОУ 00034074) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки). платника податків НОМЕР_1 ) за період з 01 березня 2018 року по 31 грудня 2022 року, та з 01 січня 2024 року по 01 квітня 2025 року індексацію Грошового забезпечення в повному розмірі, з урахуванням нарахованої та виплаченої індексації грошового забезпечення, відповідно до приписів абзаців 3, 4, 6 пункту 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення" затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, із одночасною виплатою компенсації сум податку на доходи фізичних осіб;

- Зобов?язати Службу безпеки України здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення за період з 01.02.2020 по 01.04.2025 (посадового окладу, окладу за військовим званням, відсоткову надбавку за вислугу років, а також щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення та премії), а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, компенсації невикористаної щорічної основної та додаткової відпустки, одноразової грошової допомоги при звільнені, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020, Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021, Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023, Законом України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" станом на 01.01.2024, Законом України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" станом на 01.01.2025, (відповідно) на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб;

- Визнати протиправною бездіяльність Служби безпеки України (ЄДРПОУ 00034074), що полягає у невключенні до складу грошового забезпечення ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім?ям під час дії воєнного стану" при обчисленні при звільненні розміру грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток (щорічної основної та додаткової відпустки) за 2022-2025 роки;

- Зобов?язати Службу безпеки України (ЄДРПОУ 00034074) здійснити перерахунок та виплату (з урахуванням виплачених сум) ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток (щорічної основної та додаткової відпустки) за 2022-2025 роки, обчисливши її суму, трок, виходячи із розміру місячного грошового забезпечення, з урахуванням сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім?ям під час дії воєнного стану".

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду зазначеної справи визначено головуючого суддю - Вісьтак М. Я.

Перевіривши позовну заяву та додані до неї документи, суд дійшов висновку, що така не відповідає вимогам ст. 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України та підлягає залишенню без руху.

Відповідно до ч. 1 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених ст. 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Як вбачається, у п. 5 ч. 1 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).

Відповідно до ч. 6 ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Згідно положень ч. 1 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 3 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Так, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексу адміністративного судочинства України певних процесуальних дій.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Законом України від 01.07.2022 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», який набрав чинності з 19.07.2022 року, частини першу і другу статті 233 Кодексу законів про працю України викладено у такій редакції:

«Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».

Перевіривши позовну заяву та додані до неї документи, суд зазначає наступне.

Відповідно до заявлених позивачем вимог, позивач не погоджується з діями Служби безпеки України щодо нарахування та виплати грошового забезпечення.

Позивач вказує, що його було звільнено у відставку з 01.04.2025 року за п.п. «в» п. 61 Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки 725. України, та абзацом другим п.п. «б» п. З частини шостої статті 23 Закону України «Про військовий обов?язок і військову службу» (за станом здоров?я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку).

Позивач мав право звернутись до суду стосовно позовних вимог щодо ненарахування та невиплати грошового забезпечення за період з 19.07.2022 року по 01.04.2025 року протягом 3 місяців з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні відповідно до частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України у редакції від 01.07.2022 року.

Однак позовна заява в інтересах позивача подана до Київського окружного адміністративного суду 05.03.2026 року.

Суд звертає увагу позивача, що з моменту виникнення спірних правовідносин, а саме з моменту звільнення позивача 01.04.2025 року, та до часу подання позивачем у даній справі позовної заяви до адміністративного суду (05.03.2026) минуло значно більше ніж три місяці.

З огляду на твердження позивача, що його було звільнено у відставку з 01.04.2025 року зап.п. «в» п. 61 Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки 725. України, та абзацом другим п.п. «б» п. З частини шостої статті 23 Закону України «Про військовий обов?язок і військову службу» (за станом здоров?я - на підставі висновку(постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку), а також недолучення позивачем грошового атестату та наказу про звільнення, суд дійшов висновку про залишення позову без руху.

Водночас ОСОБА_1 не надав суду жодних доказів, які б підтверджували наявність обставин, що об`єктивно перешкоджали йому подати адміністративний позов у межах строків, передбачених законодавством.

Тобто позивач не обґрунтував, чому не зміг звернутися до суду вчасно, а також не подав відповідних доказів, які б підтверджували наявність об`єктивних причин для пропуску строку.

На підставі ч. 1 ст. 121 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду (ч. 2 ст. 121 Кодексу адміністративного судочинства України).

Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, у письмовому провадженні (ч. 3 ст. 121 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до ч. 4 ст. 121 Кодексу адміністративного судочинства України одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подана заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.

Однак, з урахуванням наведених норм Кодексу адміністративного судочинства України, судом встановлено, що позивачем не подано окремої заяви про поновлення строку звернення до суду із належним обґрунтуванням причин його пропуску.

Суд додає, що процесуальний строк обчислюється не лише з моменту фактичного дізнання про порушення прав, а й з моменту, коли особа, діючи розумно і з належною обачністю, могла і повинна була про це дізнатися.

Водночас незнання про порушення своїх прав через недбале ставлення до них або свідоме уникнення отримання відповідної інформації не є поважною причиною для поновлення строку звернення до суду.

З огляду на те, що адміністративний позов подано лише 05.03.2025 року, суд дійшов висновку про пропущення встановленого законом строку звернення до адміністративного суду та відсутність підстав вважати його дотриманим.

Суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Разом з тим, право на доступ до правосуддя не є абсолютним, на цьому наголошує і Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Голдер проти Великої Британії» (Golder v. the United Kingdom), заява № 4451/70, від 21.02.1975 року. Відтак, в кожному випадку позивач при зверненні до суду із позовом повинен дотримуватися норм процесуального законодавства.

Судом враховано вимоги ч. 2 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України, якою передбачено, що в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Вказані недоліки повинні бути усунуті в п`ятиденний строк з дня отримання позивачем копії даної ухвали шляхом подання до суду:

- заяви про поновлення пропущеного строку для звернення до адміністративного суду із зазначенням доказів, що підтверджують обставини, які об`єктивно перешкоджали позивачу своєчасно реалізувати своє право на звернення до суду за захистом своїх прав у строки, передбачені Кодексом адміністративного судочинства України.

Окрім цього, суд звертає увагу позивача, що у силу правового висновку постанови Верховного Суду від 21.04.2021 року у справі № 640/25046/19 «Причина пропуску строку може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування. При цьому, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином. Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом. У свою чергу, поважною може бути визнано причину, яка носить об`єктивний характер, та не залежить від волевиявлення сторони і пов`язана з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій».

Отож причини пропуску строку є поважними, якщо обставини, які зумовили такі причини, є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулася до суду, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Слід зазначити, що вказані в ухвалі суду недоліки не є надмірним формалізмом чи обмеженням доступу до правосуддя, оскільки являє собою прояв забезпечення реалізації балансу принципу верховенства права та принципів адміністративного судочинства щодо рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, юридичної визначеності та диспозитивності.

На підставі наведеного та керуючись ст. 121-122, 161, 169, 171, 241, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ухвалив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Служби безпеки України про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії - залишити без руху.

Позивачу надається п`ятиденний строк з дня отримання даної ухвали для усунення зазначених вище недоліків.

У разі невиконання вимог ухвали суду в зазначений строк позовну заяву ОСОБА_1 до Служби безпеки України про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії - вважати неподаною та повернути з усіма доданими до неї документами.

Повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала окремому оскарженню не підлягає.

Суддя Вісьтак М.Я.