Рішення № 134682934, 10.03.2026, Долинський районний суд Івано-Франківської області

Справа №: 343/245/26

Провадження №: 2-о/343/41/26

Р І Ш Е Н Н Я

I М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 березня 2026 року м. Долина

Долинський районний суд Івано - Франківської області в складі:

головуючого судді Андрусіва І.М.,

з участю: секретаря судового засідання - Семків В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні Долинського районного суду Івано - Франківської області, в порядку окремого провадження, цивільну справу № 343/245/26, за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Вигодська селищна рада Івано Франківської області, про встановлення факту постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини,

за участю: заявника ОСОБА_1 та його представниці - адвокатки Оленин О.Ф.,

заінтересованої особи ОСОБА_2 ,

ВСТАНОВИВ:

І. Стислий виклад позицій заявника та заінтересованих осіб:

заявник ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою, в якій просить встановити факт його постійного проживання разом із спадкодавицею ОСОБА_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на час відкриття спадщини.

Подану заяву обґрунтував тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його матір ОСОБА_1 , після смерті якої відкрилась спадщина за законом. Оскільки його матір хворіла, він ще у 2012 році забрав її проживати до себе ( АДРЕСА_1 ), де вона до дня смерті і проживала, хоча була зареєстрована в с. Сенечів. Окрім нього, у його померлої матері був ще один син заінтересована особа ОСОБА_2 , проте він після смерті матері не звертався до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини та на даний час не претендує на спадкове майно. Звернувшись у 2026 році до нотаріуса з метою отримання свідоцтва про право власності на спадкове майно, йому було відмовлено, оскільки ним пропущено встановлений законом строк для прийняття спадщини. Зазначає, що строк для прийняття спадщини ним пропущено, оскільки він вважав, що постійно проживаючи із матір`ю на час відкриття спадщини і не відмовляючись від такої, він вважається таким, що прийняв спадщину. Встановлення факту постійного проживання разом із померлою матір`ю на час відкриття спадщини має для нього юридичне значення, оскільки надасть змогу реалізувати право на оформлення спадщини після смерті матері у встановленому законом порядку.

У судовому засіданні заявник ОСОБА_1 та його представниця - адвокатка Оленин О.Ф. подану заяву підтримали та просили задовольнити таку.

Заінтересована особа ОСОБА_2 у судовому засіданні не заперечив щодо задоволення даної заяви. Пояснив, що справді, матір ОСОБА_1 останні два роки свого життя проживала із заявником ОСОБА_1 . Він спадщину не приймав та на таку не претендує.

Представник заінтересованої особи Вигодської селищної ради Івано Франківської області у судове засідання не з`явився, 09.03.2026 через канцелярію суду подав заяву (а.с. 25), в якій просить розгляд справи проводити без його участі, зазначивши про відсутність заперечень щодо задоволення даної заяви.

ІІ. Заяви учасників справи, процесуальні дії у справі:

10 лютого 2026 року ухвалою суду відкрито провадження у справі та призначено судове засідання за участю учасників справи.

Представник заінтересованої особи Вигодської селищної ради 09.03.2026 подав заяву про розгляд справи без його участі та про відсутність заперечень щодо задоволення даної заяви.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом та зміст правовідносин:

матеріалами справи встановлено, що матір`ю заявника ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , була ОСОБА_3 , що підтверджується його копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 (а.с. 9).

Згідно із копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 (а.с. 8), ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до копії довідки старости Сенечівського старостинського округу Вигодської селищної ради Івано Франківської області П.Рошка №14 від 04.02.2026 (а.с. 16), матір заявника ОСОБА_3 , до дня смерті була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 (стара адреса: АДРЕСА_3 (а.с. 17)) Калуського району Івано Франківської області.

Звернувшись до нотаріуса з метою отримання свідоцтва про право власності на спадкове майно, заявнику ОСОБА_1 було відмовлено через пропуск ним шестимісячного строку для подання заяви про прийняття спадщини (а.с. 10).

Згідно із Інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадину) № НОМЕР_3 від 27.01.2026 (а.с. 11), за параметром пошуку « ОСОБА_3 , дата смерті: ІНФОРМАЦІЯ_1 », інформація у Спадковому реєстрі відсутня.

Відповідно до акта обстеження від 28.01.2026, складеного депутатом міської ради Мельником І.М., в присутності сусідів: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 (а.с. 12), матір заявника ОСОБА_1 ОСОБА_3 , на день смерті проживала разом із своїм сином.

Отже судом встановлено, що матір`ю заявника ОСОБА_1 була ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після смерті останньої відкрилась спадщина за законом, спадкоємцем першої черги якої є її син заявник ОСОБА_1 . Останній постійно проживав разом із спадкодавицею ОСОБА_3 на час відкриття спадщини, а тому вважається таким, що прийняв спадщину. При цьому, судом не здобуто доказів того, що заявник ОСОБА_1 протягом шести місяців після відкриття спадщини заявив про відмову від такої. Інших спадкоємців які б претендували на спадщину або прийняли таку не встановлено.

Правовідносини у даній справі виникли у зв`язку із непідтвердженням факту постійного проживання заявника ОСОБА_1 , як спадкоємця, разом із спадкодавицею ОСОБА_3 , на час відкриття спадщини.

ІV. Оцінка суду:

заслухавши пояснення учасників судового засідання, дослідивши та оцінивши докази в їх сукупності, долучені на обґрунтування заяви, з`ясувавши таким чином фактичні обставини справи, суд вважає, що заява підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Згідно із ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є невід`ємною частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд.

Частиною 1 статті 2 Цивільно процесуального кодексу України встановлено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно із ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Як визначено в ч. 1 ст. 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно із п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

У п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» роз`яснено, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо:

- згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян;

- чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення;

- заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення;

- встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Згідно із ст. 318 ЦПК України, у заяві про встановлення факту, що має юридичне значення, повинно бути зазначено, зокрема, який факт заявник просить встановити та з якою метою. Мета встановлення факту - це ті наслідки, настання яких бажав би заявник.

Відповідно до ч. 2 ст. 315 ЦПК України, у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Згідно з абз. 2 п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України за №7 від 30.05.2018 «Про судову практику у справах про спадкування», якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім`єю, постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, прийняття спадщини, яка відкрилася до 1 січня 2004 року тощо.

Для заявника ОСОБА_1 встановлення факту постійного проживання із спадкодавицею ОСОБА_1 на час відкриття спадщини має юридичне значення, оскільки дозволить реалізувати йому право на прийняття спадщини, як спадкоємцю за законом.

Тобто, фактично метою заявника при зверненні до суду є встановлення факту його постійного проживання, як спадкоємця, зі спадкодавицею на час відкриття спадщини для подальшого оформлення прав на спадкове майно в нотаріальному порядку на підставі ч. 3 ст. 1268 ЦК України.

Суд встановив, що померла ОСОБА_1 , яка є матір`ю заявника ОСОБА_1 , хоча і не була зареєстрована, однак фактично постійно проживала разом із своїм сином.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 1220, ч. 1 ст. 1221 ЦК України, часом відкриття спадщини є день смерті особи, а місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.

Із роз`яснень, викладених у п. 2, 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008 «Про судову практику у справах про спадкування», слідує, що виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд про встановлення цих фактів. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини. Якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку з цим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутись в суд з заявою про встановлення факту постійного проживання з спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (ч. 1 ст. 1270 ЦК України).

Як визначено в ч. 1 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 ЦК України він не заявив про відмову від неї (ч. 3 ст. 1268 ЦК України).

Як встановлено судом, заявнику ОСОБА_1 нотаріусом відмовлено у видачі свідоцтва про право власності на спадкове майно у зв`язку із пропуском ним шестимісячного строку для подання заяви про прийняття спадщини

Так, спадкоємець, який прийняв спадщину, може звернутися за видачею свідоцтва протягом будь - якого часу після закінчення строку, встановленого для прийняття спадщини. Особливе значення при цьому має факт постійного проживання спадкоємця на час відкриття спадщини разом із спадкодавцем, який підтверджує фактичне прийняття спадщини і має бути доведений спадкоємцем.

В останньому випадку зазначені обставини є підставою для звернення з позовом або заявою (в залежності від наявності або відсутності спору щодо спадкового майна) про встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не з позовом про надання додаткового строку для прийняття спадщини.

Отже, законодавець в даному випадку висунув вимогу про обов`язковість постійного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, що ставить прийняття спадщину у такому випадку в залежність від факту спільного постійного проживання вказаних осіб.

Згідно із ч. 1, 6 ст. 29 ЦК України, місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Фізична особа може мати кілька місць проживання.

З огляду на положення наведеної норми, відсутність реєстрації місця проживання заявника за останнім місцем проживання спадкодавця не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що спадкоємець не проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо передбачені ч. 3 ст. 1268 ЦК України обставини підтверджуються іншими належними і допустимими доказами.

В судовому засіданні встановлено, що заявник ОСОБА_1 та його матір ОСОБА_1 , до дня смерті останньої, проживали за адресою: АДРЕСА_1 . Матір заявника фактично проживала в даному будинковолодінні без реєстрації свого місця проживання.

З огляду на викладене, виходячи з інтересів особи щодо захисту її права на спадкування, зважаючи на те, що заявник немає іншої можливості, окрім як в судовому порядку, встановити факт постійного проживання разом із спадкодавицею на час відкриття спадщини, на основі повно та всебічно з`ясованих обставин справи, суд вважає, що дана заява підлягає задоволенню, оскільки вимога її законна, обґрунтована та підтверджена доказами, які в свою чергу є послідовними та логічними, а тому не викликають сумніву в їх правдивості.

Встановлення факту постійного проживання заявника зі спадкодавицею на час відкриття спадщини надасть змогу йому реалізувати своє право на оформлення спадщини після смерті ОСОБА_1 у встановленому законом порядку.

V. Розподіл судових витрат:

відповідно до ч. 7 ст. 294 ЦПК України, при ухваленні судом рішення у справі в порядку окремого провадження судові витрати не відшкодовуються, якщо інше не встановлено законом.

На підставі викладеного, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, ст. 15, 29, 1216, 1217, 1218, 1220, 1221, 1223, 1258, 1261, 1268, 1270 ЦК України, ст. 2, 13, 76-81, 229, 293, 294, 315, 318 ЦПК України, ст. 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» та керуючись ст. 258, 259, 263-265, 268, 273, 319, 354, 355 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Вигодська селищна рада Івано Франківської області, про встановлення факту постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини задовольнити.

Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом із спадкодавицею ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на час відкриття спадщини.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Івано - Франківського апеляційного суду.

Заявник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , житель АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 .

Заінтересовані особи: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , житель АДРЕСА_4 ;

Вигодська селищна рада Івано Франківської області, місцезнаходження: с-ще Вигода, вул. Д.Галицького, 75 Калуського району Івано - Франківської області, код ЄДРПОУ 04355875.

Суддя: І.М.Андрусів