Рішення № 134676317, 02.03.2026, Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 191/5798/25

Провадження № 2/191/2981/25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2026 року м. Синельникове

Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючої судді Окладнікової О.І., за участі секретаря судового засідання Заламай О.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

06.11.2025 року до суду через систему «Електронний суд» звернувся позивач із позовною заявою до відповідача про стягнення заборгованості у розмірі 22404,00 грн., а також судових витрат.

Позовні вимоги ТОВ «СВЕА Фінанс» обґрунтовані наступним.

23.03.2023 року між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ОСОБА_1 було укладено Договір №683513 про надання споживчого кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію». ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» надає Позичальнику (Споживачу) кредит в гривні, а Споживач зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені Договором. Кредит надається строком на 15 дні (-в), стандартна процентна ставка становить 2.2% в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п.1.4 цього Договору. ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» свої зобов`язання за Кредитним договором виконало, та надало позичальнику грошові кошти шляхом їх перерахування на картку позичальника № НОМЕР_1 , яку Позичальник вказав при оформленні кредиту. Таким чином Позичальником було отримано кредит в загальній сумі 3000,00 грн.

11.01.2024 року між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА», нині ТОВ «СВЕА ФІНАНС» було укладено Договір факторингу № 01.02-95/24, відповідно до умов якого Фактор (Новий Кредитор) набуває Права Вимоги від Клієнта (Первісного Кредитора) та сплачує Клієнту за відступлення Прав Вимог Фінансування у сумі, що дорівнює ціні Договору у порядку та у строки встановлені цим Договором, а Клієнт відступає (передає) Факторові права грошової вимоги до Боржників за Кредитними договорами.

Відповідно до Додатку 1 (Реєстру боржників) до Договору факторингу № 01.02-95/24 від 11.01.2024 року, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №683513 складає 22404 грн., з якої: заборгованість по тілу - 3000 грн., заборгованість по відсотках - 19404 грн.

Ухвалою суду від 12.11.2025 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено справу до судового розгляду.

У сьогоднішнє судове засідання представник позивача не з`явився, просили проводити розгляд справи без їх участі, позовні вимоги підтримують в повному обсязі та просять їх задовольнити.

Відповідач до судового засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суду не повідомив.

Суд, дослідивши наявні у справі докази, надавши їм оцінку, вважає, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частини 1 статті 4 Цивільного процесуального кодексу України, кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до статті 89 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Так судом встановлено, що 23.03.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 було укладено договір №683513 про надання споживчого кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 Закону України «Про електронну комерцію».

Відповідно до умов договору товариство зобов`язалося надати позичальнику грошові кошти у сумі 3000,00 грн., а позичальник зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом в порядку та строки, передбачені Договором.

11.01.2024 року ТОВ «Селфі Кредит» (клієнт) та ТОВ «Росвен Інвест Україна» (фактор), уклали Договір факторингу №01.02-95/24, відповідно до умов якого фактор набуває права вимоги від клієнта та сплачує клієнту за відступлення прав вимоги фінансування у сумі, що дорівнює ціні договору, у порядку та у строки, встановлені договором, а клієнт відступає (передає) факторові права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами.

Відповідно до Витягу з Реєстру боржників до Договору факторингу №01.02-95/24 від 11.01.2024 року, ТОВ «Росвен Інвест Україна» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором в сумі 22404 грн., з яких:

- 3000,00 грн. сума заборгованості за тілом кредиту;

- 19404,00 грн. сума заборгованості за відсотками.

Рішенням єдиного учасника ТОВ «Росвен Інвест Україна» №1 від 25.03.2024 року було змінено назву Товариства з обмеженою відповідальністю «Росвен Інвест Україна» на Товариство з обмеженою відповідальністю «СВЕА Фінанс».

На підтвердження суми заборгованості позивачем надано розрахунок заборгованості за кредитним договором №683513 від 23.03.2023 року, яка становить загальний залишок заборгованості за наданим кредитом в сумі 22404,00 грн.

17 грудня 2020 року Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в рамках справи № 278/2177/15-ц, провадження № 61-22158св19 (ЄДРСРУ № 93630925) підтвердив раніше висловлену правову позицію стосовно належних доказів, які підтверджують факт видачі кредитних коштів.

Згідно ч.1 ст.1050 ЦК України з урахуванням положень статей 526,527,530 ЦК України, кредитор має довести надання позичальникові грошових коштів у розмірі та на умовах, встановлених договором (що узгоджується з позицією викладеною в Постанові Верховного Суду від 30 січня 2018 року по справі №161/16891/15-ц).

Суд звертає увагу, що належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

У той же час розрахунок заборгованості не є документом первинного бухгалтерського обліку, а є одностороннім арифметичним розрахунком стягуваних сум, який повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку).

Такий висновок щодо оцінки односторонніх документів банку кореспондує висновку Великої Палати Верховного Суду в постанові від 03.07.2019 у справі №342/180/17 та Верховного Суду України в постанові від 11.03.2015 р. № 6-16цс15.

Підпункт 14 пункту 3 Розділу 1 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України №75 від 04 липня 2018 року (далі Положення), що діяло на час виникнення кредитних відносин між сторонами по даній справі, вказує, що первинний документ документ, який містить відомості про операцію.

Пункт 50 Розділу 3 Положення встановлює, що первинні документи складаються на бланках форм, затверджених відповідно до законодавства України. Документування операцій може здійснюватися з використанням бланків, виготовлених банком самостійно, які повинні містити обов`язкові реквізити чи реквізити форм, затверджених відповідно до законодавства України.

Первинні та зведені облікові документи в паперовій/електронній формі повинні мати такі обов`язкові реквізити: 1) назву документа (форми); 2) дату складання; 3) найменування банку, від імені якого складений документ; 4) зміст та обсяг операції (підстави для її здійснення) та одиницю її виміру; 5) посади осіб, відповідальних за здійснення операції та правильність її оформлення; 6) особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні операції. Банк має право самостійно визначати інші додаткові реквізити первинних документів у паперовій/електронній формі (п. 51 Розділу 3 Положення).

Також пункт 52 Положення вказує, що первинні документи, які не містять обов`язкових реквізитів, є недійсними і не можуть бути підставою для бухгалтерського обліку, а унесення виправлень до первинних документів не допускається (п. 53).

Разом з тим, відповідно до пункту 62 Положення, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Таким чином, виписки по рахункам або касовий документ - заява про видачу готівки можуть бути належними доказами щодо заборгованості по тілу кредиту за кредитним договором, в разі якщо останні відповідають вимогам первинних документів.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 07.04.2021 у справі №752/9423/15-ц, від 16.09.2020 у справі №200/5647/18.

У матеріалах даної справи виписка по картковому рахунку ОСОБА_1 відсутня як і відсутній будь-який касовий документ.

Оцінюючи надану позивачем копію листа ТОВ «Пейтек» від 12.09.2025 року за вих. №20250912-2751, суд звертає увагу, що з його змісту вбачається, що 23.03.2023 08:05:18 на невстановлену картку було перераховано суму 3000,00 грн., при цьому номер рахунку отримувача в ній не відображається, як і не відображається ПІБ, РНОКПП особи, тому ідентифікувати відповідача як власника банківської картки та отримувача цих коштів за вказаним документом неможливо. Крім того, даний документ не є первинним документом в розумінні статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Інших документів, які б підтверджували отримання відповідачем грошових коштів від позивача на умовах договору кредитування, так само як і виписки по кредитному договору, позивачем не надано. Крім того, позивачем не було заявлено клопотання про витребування таких доказів з банківської установи.

Тому, наявність роздрукованого розрахунку заборгованості за договором є не достатнім для задоволення позовних вимог, оскільки сам розрахунок, умови кредитування тощо, є внутрішніми документами банку та не містять відомостей, що дозволили б суду перевірити, чи видавалися кредитні кошти відповідачу, на який строк, правильність нарахування відсотків позивачем, а також, за відсутності належних та допустимих доказів, зробити висновок, що ця заборгованість виникла саме внаслідок порушення відповідачем умов відповідного кредитного договору, та неможливо встановити, які саме умови спірного договору порушені відповідачем.

Тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову процесуальним законом, за загальним правилом, покладається на позивача.

Такий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 13 травня 2020 року у справі №219/1704/17.

Частиною 1 статті 13 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з частиною 1 статті 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 77 Цивільного процесуального кодексу України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Будь-яких належних доказів на підтвердження видачі первісним кредитором відповідачу кредитних коштів, зняття таких коштів відповідачем з рахунків, відкриття рахунків на ім`я відповідача (виписки з особового рахунку, копії квитанції, меморіального ордеру тощо), які б підтверджували факт отримання кредитних коштів відповідачем в розмірі, заявленому позивачем, до позовної заяви не надано.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими, а тому у задоволенні позовних вимог слід відмовити повністю.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 2, 10, 11, 12, 13, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 273, 280-283 Цивільного процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

відмовити у задоволені позову Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення або складення, а учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду з дня вручення йому повного рішення суду.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 06.03.2026 року.

Суддя О.І. Окладнікова