Ухвала суду № 134674737, 04.11.2025, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/1208/24-к

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2025 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючої судді ОСОБА_1

за участю секретаря ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

захисника ОСОБА_4

підозрюваної ОСОБА_5

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання прокурора Київської міської прокуратури ОСОБА_3 у кримінальному провадженні № 72022101200000044, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 28.11.2023, про звільнення ОСОБА_5 , підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 205-1 КК України, від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 205-1 КК України, за наступних обставин.

ОСОБА_5 , перебуваючи у невстановлений органом досудового розслідування час, але не пізніше лютого 2019 року на території міста Києва, отримала" від невстановленої особи пропозицію внести за грошову винагороду документи, які відповідно до закону подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи, завідомо неправдиві відомості.

Реалізовуючи свій злочинний умисел, невстановлена органом досудового розслідування особа у невстановлений органом досудового розслідування час, але не пізніше лютого 2019 року та у невстановленому органом досудового розслідування місці вступила у попередню змову і з ОСОБА_5 .

Так, у невстановлений органом досудового розслідування час, але не пізніше лютого 2019 року, та у невстановленому органом досудового розслідування місці невстановлена органом досудового розслідування особа запропонувала ОСОБА_5 з а грошову винагороду в розмірі 1 000 грн. внести у документи, які відповідно до закону подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи, завідомо неправдивих відомостей.

Усвідомлюючи протиправний характер запропонованих їй дій, діючи у порушення вимог вищенаведених нормативних актів, ОСОБА_5 з корисливих мотивів погодилась на таку пропозицію, вступивши таким чином у попередню змову із зазначеною особою і до початку вчинення кримінального правопорушення домовилась про спільне його вчинення.

Реалізуючи спільний протиправний умисел, направлений на внесення у документи, які відповідно до закону подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи, завідомо неправдивих відомостей, та подання їх державному реєстратору, ОСОБА_5 , перебуваючи 26.02.2019 у денний час доби поблизу офісного приміщення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 за адресою: м. Київ, вул. Червоноармійська, буд. 129, діючи за попередньою змовою із невстановленою органом досудового розслідування, надала вказаному приватному нотаріусу свій паспорт громадянки України серії НОМЕР_1 від 23.03.2012 та картку платника платника податків № НОМЕР_2 , необхідні для складання документів, які відповідно до закону подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи - ТОВ «Русский Юрист» (код ЄДРПОУ: 38999608).

З метою подальшої реалізації заздалегідь обумовленого з вказаною особою спільного протиправного умислу ОСОБА_5 того ж дня зустрілась із невстановленою особою поблизу офісного приміщення приватного нотаріуса ОСОБА_6 за вказаною више адресою та отримала від тієї ж невстановленої особи складені за невстановлених обставин у встановленій законом формі проекти документів про перереєстрацію ОСОБА_5 , суб"єктом підприємницької діяльності - юридичної особи - ТОВ «Русский Юрист», а саме:

-акт приймання- передачі частки у статутному капіталі ТОВ «Русский Юрист» від 26.02.2019, який містив завідомо неправдиві відомості щодо прийняття у власність ОСОБА_5 частки товариства у розмірі 1 000 грн., що становить 100% його статутного капіталу;

-рішення єдиного учасника № 4 від 26.02.201, який містив завідомо неправдиві відомості щодо передачі щодо володіння ОСОБА_5 частки у статутному капіталі товариства у розмірі 100%, що у номінальному грошовому виражені становить 1 000 грн., щодо звільнення з посади директора товариства ОСОБА_7 з 27.02.2019 та щодо призначення ОСОБА_5 на посаду директора товариства з 28.02.2019.

Усвідомлюючи про відсутність навиків і досвіду для виконання обов"язків службової особи та учасника підприємства, а також підприємницької діяльності в цілому, не маючи наміру здійснювати таку діяльність від імені ТОВ «Русский Юрист», достовірно розуміючи, що надані їй на підпис проекти реєстраційних документів ТОВ «Русский Юрист» містять завідомо неправдиві відомості, ОСОБА_5 , продовжуючи реалізацію протиправних намірів, перебуваючи біля офісного приміщення приватного нотаріуса ОСОБА_6 за вказаною вище адресою, засвідчила їх власним підписом в графі «Учасник», підписала рішення єдиного учасника ТОВ «Русский Юрист» № 4 від 26.02.2019 та у графі «Прийняв» в акті приймання-передачі частки у статутному капіталі ТОВ «Русский Юрист» від 26.02.2019, наділивши ї х таким чином необхідними реквізитами, тобто вчинила їх підроблення.

Продовжуючи діяти зі спільними з невстановленою особою протиправними намірами, ОСОБА_8 разом з невстановленою особою того ж дня прибула до офісного приміщення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 , який н е був обізнаний про їх протиправні наміри, за згаданою адресою, де приватний нотаріус ОСОБА_9 нотаріально завірив рішення єдиного учасника ТОВ «Русский Юрист» № 4 від 26.02.2019 т а зареєстрував дану нотаріальну дію у Реєстрі д л я реєстрації нотаріальних дій за № 621.

Після підписання рішення єдиного учасника ТОВ «Русский Юрист» № 4 від 26.02.2019, акту приймання-передачі частки у статутному капіталі ТОВ «Русский Юрист» від 26.02.2019 та здійснення нотаріальних дій ОСОБА_8 передала зазначені документи невстановленій слідством особі, розуміючи, що вони будуть подані до державного реєстратора для проведення подальших змін відомостей про державну реєстрацію підприємства, за обіцяну грошову винагороду у розмірі 1000 грн.

При невстановлених слідством обставинах, 27.02.2019, у невстановлений досудовим розслідуванням час, невстановлена особа подала реєстраційні документи ТОВ «Русский Юрист» державному реєстратору - до відділу з питань державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб- підприємців Солом"янської районної в м. Києві державної алміністрації за адресою: м. Київ, пр-т. Повітрофлотський, буд. 41, для реєстрація змін до відомостей про юридичну особу, проведення реєстраційної дії « Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та1громадських формувань» від 27.02.2019 за номером I|461020000006935.

Незважаючи на те , що ТОВ «Русский Юрист» зареєстроване в державних органах влади як суб"єкт підприємницької діяльності - юридична особа, ОСОБА_5 взяла участь у його придбанні не з метою здійснення підприємницької діяльності, як передбачено статутом, а з метою отримання грошової винагороди за вказані незаконні дії.

Прокурор ОСОБА_3 звернулася до суду із клопотанням про звільнення ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, посилаючись на те, що вина ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення повністю підтверджується зібраними в провадженні доказами, з часу вчинення кримінального правопорушення пройшло більше, ніж три роки, підозрювана надала письмову згоду на звільнення її від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків притягнення до кримінальної відповідальності.

В підготовчому судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 вказане клопотання підтримала повністю, посилаючись на викладене в ньому, просила задовольнити. Вказала, що цивільний позов у даному кримінальному провадженні не заявлявся, речові докази та процесуальні витрати відсутні.

Підозрювана ОСОБА_5 та її захисник ОСОБА_4 підтримали клопотання прокурора.

Судом роз`яснені підозрюваній правові наслідки закриття кримінального провадження із нереабілітуючих підстав, наголошено, що вона має право на здійснення кримінального провадження на загальних підставах, при цьому ОСОБА_5 вказала, що їй зрозуміла суть підозри, підстава звільнення від кримінальної відповідальності, вона наполягає на задоволенні клопотання та звільненні від кримінальної відповідальності саме з такої підстави та наголошує, що не бажає скористатися правом на здійснення кримінального провадження в загальному порядку, її позиція є добровільною.

Вислухавши позиції сторін, вивчивши матеріали справи, суд надходить наступних висновків.

Відповідно до ч.ч. 2-3 ст. 4 КК України кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння. Часом вчинення кримінального правопорушення визнається час вчинення особою передбаченої законом про кримінальну відповідальність дії або бездіяльності.

Згідно зі ст. 44 КК України особа, яка вчинила кримінальне правопорушення, звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом. Звільнення від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом, здійснюються виключно судом. Порядок звільнення від кримінальної відповідальності встановлюється законом.

Аналогічне положення містить ч. 1 ст. 285 КПК України, відповідно до якої особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.

Як визначено ч. 2 ст. 286 КПК України, встановивши на стадії досудового розслідування підстави для звільнення від кримінальної відповідальності та отримавши згоду підозрюваного на таке звільнення, прокурор складає клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності та без проведення досудового розслідування у повному обсязі надсилає його до суду.

Частиною 3 ст. 288 КПК України передбачено, що суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.

Санкція ч. 2 ст. 205-1 КК України станом на час інкримінованого ОСОБА_5 кримінального правопорушення передбачала покарання у виді штрафу від тисячі до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеження волі на строк від трьох до п`яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.

Санкція ч. 2 ст. 205-1 ст. КК України станом на час постановлення ухвали передбачає покарання у виді штрафу від восьми тисяч до десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк від трьох до п`яти років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.

Відповідно до ч. 2 ст. 12 КК України (в редакції, що діяла на час події) злочином невеликої тяжкості є злочин, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років, або інше, більш м`яке покарання за винятком основного покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно з ч. 4 ст. 12 КК України (в редакції, що діє на час постановлення ухвали) нетяжким злочином є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк не більше п`яти років.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 КК України (в редакції, що діяла на час події), особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки:

1) два роки - у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі;

2) три роки - у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачене покарання у виді обмеження або позбавлення волі;

3) п`ять років - у разі вчинення злочину середньої тяжкості;

4) десять років - у разі вчинення тяжкого злочину;

5) п`ятнадцять років - у разі вчинення особливо тяжкого злочину.

Згідно з ч. 1 ст. 49 КК України (в редакції, що діє на час постановлення ухвали), особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки:

1) два роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі;

2) три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років;

3) п`ять років - у разі вчинення нетяжкого злочину, крім випадку, передбаченого у пункті 2 цієї частини;

4) десять років - у разі вчинення тяжкого злочину;

5) п`ятнадцять років - у разі вчинення особливо тяжкого злочину.

Таким чином, діяння, передбачене ч. 2 ст. 205-1 КК України, на час його вчинення було злочином невеликої тяжкості, а станом на день проведення судового засідання є нетяжким злочином.

Отже, в разі застосування норм Кримінального кодексу України в редакції, що діяли на час вчинення діяння, строк давності притягнення до кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 205-1 КК України становить 3 роки, а в разі застосування Кримінального кодексу України в редакції станом на день постановлення ухвали, строк давності притягнення до кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 205-1 КК України становить 5 років.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 КК України, закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.

Частиною 2 цієї ж статті визначено, що закон про кримінальну відповідальність, що встановлює кримінальну протиправність діяння, посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, не має зворотної дії в часі.

З огляду на вказане в даному випадку підлягають застосуванню норми Кримінального кодексу України, що діяли станом на час вчинення діяння.

Відповідно до позиції Верховного Суду, що викладена в ухвалі від 14.09.2020, постановленій у справі № 493/1843/16-к, матеріально-правовою підставою застосування інституту давності вважається істотне зменшення суспільної небезпечності вчиненого злочину внаслідок спливу певного проміжку часу, що суттєво позначається на досягненні мети покарання.

Досягнення мети кари і виправлення особи, яка вчинила злочин, загального і спеціального попередження іноді стає або взагалі неможливим, або просто зайвим. Тому недоцільним є і притягнення особи до кримінальної відповідальності. Внаслідок цього ст. 49 КК Українивстановлює строки давності, тобто строки, після закінчення яких особа не може бути піддана кримінальній відповідальності за раніше вчинений злочин. Закінчення цих строків є підставою обов`язкового і безумовного звільнення особи від кримінальної відповідальності.

Особа підлягає звільненню від кримінальної відповідальності за ст. 49 КК України, якщо з дня вчинення нею злочину до набрання вироком законної сили минули певні строки давності і вона не ухилялася від слідства або суду та не вчинила нового злочину середньої тяжкості, тяжкого чи особливо тяжкого. Факт визнання чи невизнання особою своєї винуватості у даному випадку не має значення для вирішення питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності з цієї підстави. Таке звільнення є обов`язком, а не правом суду, за винятком випадку застосування давності, передбаченого ч. 5 ст. 49 КК України.

Відповідно до частин 2 та 3 ст. 49 КК України перебіг давності зупиняється, якщо особа, що вчинила кримінальне правопорушення, ухилилася від досудового розслідування або суду. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з`явлення особи із зізнанням або її затримання, а з часу вчинення кримінального проступку - п`ять років. У цьому разі особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з часу вчинення кримінального правопорушення минуло п`ятнадцять років. Перебіг давності переривається, якщо до закінчення зазначених у частинах першій та другій цієї статті строків особа вчинила новий злочин, за винятком нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк не більше двох років.

ОСОБА_5 в межах строків давності притягнення до кримінальної відповідальності нового кримінального правопорушення не вчинила, що вбачається з відповідної довідки, наявної в матеріалах цього кримінального провадження.

Тому суд вважає, що в даному випадку не встановлено обставин, з якими закон пов`язує переривання чи зупинення перебігу строку давності притягнення підозрюваної до кримінальної відповідальності, передбачених ч. ч. 2, 3 ст. 49 КК України.

Виходячи з фактичних обставин справи, так як вони викладені в письмовому повідомленні про підозру, подія кримінального правопорушення, з приводу якої ОСОБА_5 повідомлено про підозру за ч. 2 ст. 205-1 КК України, мала місце 27.02.2019, відтак на даний час сплинули передбачені пунктом 2 ч. 1 ст. 49 КК України в редакції, яка діяла на час вчинення кримінального правопорушення, строки притягнення особи до кримінальної відповідальності, у зв`язку з чим, суд, за наявності згоди підозрюваної на закриття кримінального провадження з підстав, визначених ст. 49 КК України, приходить до висновку про необхідність звільнення ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 205-1, у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Як визначено п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України, кримінальне провадження закривається судом у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.

Таким чином, суд надходить висновку, що кримінальне провадження № 72022101200000044 від 28.11.2023, за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбачених ч. 2 ст. 205-1 КК України, підлягає закриттю.

Як визначено п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України, кримінальне провадження закривається судом у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.

Процесуальні витрати, речові докази в провадженні відсутні, цивільний позов не заявлявся.

На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 44, 49, 205-1, 358 КК України ст. ст. 285, 286, 288, 314, 369, 371 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

Клопотання прокурора Київської міської прокуратури ОСОБА_3 - задовольнити.

Звільнити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від кримінальної відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 205-1 КК України, на підставі ст. 49 КК України - у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Кримінальне провадження № 72022101200000044, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 28.11.2023, за підозрою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 205-1 КК України, на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України - закрити.

Ухвала суду може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом семи діб з дня її оголошення шляхом подання апеляційної скарги через Печерський районний суд м. Києва.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала суду, якщо її не було скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя ОСОБА_1