Рішення № 134674260, 04.03.2026, Пересипський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Суворовський районний суд м. Одеси)

Справа № 523/27931/25

Провадження №2/523/983/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" березня 2026 р. Пересипський районний суд міста Одеси в складі

головуючого - судді Сувертак І.В.

при секретарі Мельніченко Г. О.,

розглянув в відкритому судовому засіданні в залі суду №5 в місті Одесі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом

ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ) до акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» (04070, м. Київ, вул. Андріївська, буд. 4), треті особи: приватний виконавець ОМНО Шевченко Тетяна Сергіївна (адреса: 65029, м. Одеса, вул. Балківська, буд. 31, офіс 7), приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Наталія Станіславівна (01054, м. Київ, вул. січових Стрільців, буд. 37-41, оф. 215) про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,

Установив

29 грудня 2025 року ОСОБА_1 через свого представника адвоката Назаренко І. М звернулась через систему «Електронний суд» до Пересиського районного суду м. Одеси з позовною заявою до акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 16 квітня 2025 р. на картковий рахунок ОСОБА_1 , відкритий в АТ «Ощадбанк» для отримання аліментів від колишнього чоловіка ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_3 у виконавчому провадженні накладено арешт виконавчою службою.

Згідно інформації банку арешт накладено на підставі постанови від 16 грудня 2025 р. у ВП 62409760.

19 грудня 2025 року адвокатом було отримано відповідь приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Шевченко Тетяни Сергіївни, яким надано доступ до матеріалів виконавчого провадження № 62409760.

Уважно ознайомившись з матеріалами виконавчого провадження № 62409760 в Автоматизованій системі виконавчого провадження, позивачем встановлено, що підставою для відкриття вказаного виконавчого провадження є виконавчий напис нотаріуса № 17485 від 05 травня 2020 року та додані до нього документи.

Згідно з Виконавчим написом, вчиненим 05 травня 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хара Наталією Станіславівною, ОСОБА_1 є боржником за Кредитним договором № 200980432901 від 14.02.2018 року, укладеним з Акціонерним товариством «Перший Український Міжнародний Банк».

Строк виконання зобов`язань за кредитним договором настав, у зв`язку з чим нотаріусом зазначено про наявність простроченої заборгованості.

Стягнення заборгованості за Виконавчим написом здійснюється за період з 30.03.2019 року по 20.03.2020 року.

Загальна сума заборгованості, зазначена у Виконавчому написі № 17485, становить 8978,93 грн.

З Виконавчим написом № 17485 та зазначеним у ньому розміром заборгованості ОСОБА_1 не погоджується, вважає його таким, що вчинений з порушенням вимог статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат», Постанови Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 № 1172 (у редакції, чинній на момент вчинення виконавчого напису), статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Виконавчий напис вчинено без подання нотаріусу належних первинних бухгалтерських документів, без встановлення нотаріусом дійсного та безспірного розміру заборгованості, а також без перевірки правових підстав нарахування процентів та комісій.

Документи, подані стягувачем нотаріусу для вчинення виконавчого напису, не відповідають вимогам чинного цивільного законодавства України, у зв`язку з чим заборгованість є спірною, що унеможливлює її стягнення в безспірному порядку.

З огляду на наведене, виконавчий напис нотаріуса № 17485 від 05 травня 2020 року, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Наталією Станіславівною, про стягнення з ОСОБА_1 грошових коштів у сумі 8978,93 грн, підлягає визнанню судом таким, що не підлягає виконанню.

Ухвалою Пересипського районного суду м.Одеси від 19 січня 2026 року було відкрито спрощене провадження по справі з викликом сторін по справі та надано відповідачу строк для подання клопотання про розгляд справи в загальному порядку. Окрім того відповідачу було надано строк для подання відзиву на позовну заяву. (а.с. 17,18).

Позивачка в судове засідання не з`явилася, її представник - адвокат Назаренко І. М. надала заяву, в якій просила розгляд справи провести за її відсутності та за відсутності позивачки, позовні вимоги підтримала.

Представник АТ «Перший український міжнародний банк» в судове засідання не з`явився, подав заяву про визнання позовних вимог в частині визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, розгляд справи просив провести в його відсутність. Також просив стягнути 50% судового збору. (а.с. 10).

Треті особи в судове засідання не з`явились, про дату та час розгляду справи повідомлялись належним чином, про причини неявки суду не повідомили.

Відповідно до вимог ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

З`ясував обставини справи, дослідив та проаналізував матеріали справи, уважно оцінивши докази надані сторонами по справі, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі, виходячи з наступного.

У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються.

Згідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Судом встановлено, що згідно з Виконавчим написом, вчиненим 05 травня 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хара Наталією Станіславівною, ОСОБА_1 є боржником за Кредитним договором № 200980432901 від 14.02.2018 року, укладеним з Акціонерним товариством «Перший Український Міжнародний Банк».

Строк виконання зобов`язань за кредитним договором настав, у зв`язку з чим нотаріусом зазначено про наявність простроченої заборгованості.

Стягнення заборгованості за Виконавчим написом здійснюється за період з 30.03.2019 року по 20.03.2020 року.

Загальна сума заборгованості, зазначена у Виконавчому написі № 17485, становить 8978,93 грн.

16 квітня 2025 р. на картковий рахунок ОСОБА_1 , відкритий в АТ «Ощадбанк» для отримання аліментів від колишнього чоловіка ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_3 у виконавчому провадженні накладено арешт виконавчою службою.

Згідно інформації банку арешт накладено на підставі постанови від 16 грудня 2025 р. у ВП 62409760.

19 грудня 2025 року адвокатом було отримано відповідь приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Шевченко Тетяни Сергіївни, яким надано доступ до матеріалів виконавчого провадження № 62409760.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених ч. 1 ст. 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Статтею 18 ЦК України передбачено, що нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, а також нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти (частина друга статті 50 Закону України «Про нотаріат»).

Відповідно до частини першої статті 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.

У частинах першій, другій статті 88 Закону України «Про нотаріат» визначено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Відповідні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 305/2082/14-ц, провадження № 14-557цс19).

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»).

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно з відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем.

Однак, сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

Захист прав боржника у процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається у спосіб, передбачений підпунктом 2.3 пункту 2 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій, - шляхом надіслання іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною - стягувачем, і не зобов`язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 серпня 2020 року в справі № 554/6777/17 (провадження № 61-19494св18) зроблено висновок, що «у нотаріальному процесі при стягненні боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса боржник участі не приймає, а тому врахування його інтересів має забезпечуватися шляхом надіслання повідомлення - письмової вимоги про усунення порушення (письмове повідомлення про вчинення виконавчого напису). Повідомлення надіслане стягувачем боржнику, є документом, що підтверджують безспірність заборгованості та обов`язково має подаватися при вчиненні виконавчого напису як за іпотечним договором, так і за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором). Процедура стягнення боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса складається із двох етапів: перший, підготовчий етап, який включає повідомлення боржника. Цей етап спрямований на забезпечення прав та інтересів боржника, якому має бути відомо, що кредитор розпочинає процедуру стягнення боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса; другий етап- учинення виконавчого напису, який полягає в подачі нотаріусу документів, що підтверджують безспірність вимог, в тому числі й повідомлення боржника (письмова вимога про усунення порушення чи письмове повідомлення про вчинення виконавчого напису). Недотримання одного із етапів процедури стягнення боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса є підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню».

З урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна.

Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури його вчинення, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами у повному обсязі чи в їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 27 березня 2019 року у справі № 137/1666/16 зробила висновок, що «для правильного застосування положень статей 87,88 Закону України «Про нотаріат» суд повинен перевірити доводи боржника у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі та чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі».

Законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Підставами оскарження виконавчих написів може бути як порушення нотаріусом процедури вчинення напису, так і необґрунтованість вимог до боржника.

Главою 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, передбачено порядок вчинення виконавчих написів.

Згідно з пунктом 1.1. вказаної глави, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів.

Пунктом 1.2. глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України передбачено перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 3.1 вказаної глави, нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Підпунктом 3.2 пункту 3 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 визначено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів (далі - Перелік), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.

При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку (підпункт 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Пунктом 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, віднесено до таких документів нотаріально посвідчені договори, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно. Для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 листопада 2016 року скасовано. Визнано незаконною та нечинною Постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», у тому числі в частині доповнення переліку після розділу «стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту: «стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин. 2. кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості». Постанова набрала законної сили з моменту проголошення.

Судове рішення про визнання протиправним (незаконним) та нечинним нормативно-правового акту чи окремих його положень має ті ж наслідки, що і визнання такого акту чи окремих його положень такими, що втратили чинність (скасовані) органом, уповноваженим приймати або скасовувати такий акт. Отже, нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду. Таким чином, постанова № 662, якою вносилися зміни до Переліку документів, що передбачали можливість вчинення нотаріусами виконавчих написів на кредитних договорах, не посвідчених нотаріально, яка набрала чинності 10 грудня 2014 року, втратила чинність (у частині) 22 лютого 2017 року з набранням законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від у справі № 826/20084/14.

Подібні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 вересня 2021 року у справі № 910/10374/17 (провадження № 12-5гс21).

Як встановлено судом, оскаржений виконавчий напис вчинений нотаріусом 05 травня 2020 року, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14.

Слід також зазначити, що ознакою безспірності вимоги є відсутність заперечень боржника щодо заборгованості та її розрахунку, а також відсутності будь-яких суперечностей у поданих документах. На підтвердження заборгованості нотаріусу мають бути подані документи, що свідчать про визнання боржником вимог кредитора. Тобто, нотаріус повинен упевнитися в розумінні боржником пред`явлених для нього вимог і визнання їх. Документом, що підтверджує такий факт, є отримання боржником вимоги стягувача з підписом боржника про його отримання.

У матеріалах справи відсутні копії письмової вимоги до позивача про погашення заборгованості та підтвердження про отримання позивачем такої письмової вимоги з попередженням про вчинення виконавчого напису у випадку непогашення заборгованості, відсутні будь - які відомості щодо заборгованості ОСОБА_1 , а саме виписки по рахунку боржника, детального розрахунку заборгованості та інших доказів, які б підвереджували наявну заборгованість, що не дає можливість встановити факт реальної заборгованості перед АТ «Перший український міжнародний банк».

Представником відповідача АТ «Перший український міжнародний банк» подано до суду заяву про визнання позовних вимог у порядку статті 206 ЦПК України.

Враховуючи викладене вище, а також те, що оспорюваний виконавчий напис нотаріусом було вчинено з порушенням норм чинного законодавства, зважаючи на позицію відповідача про визнання позову, суд доходить висновку, що виконавчий напис підлягає визнанню таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку із чим, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ч.1, 3 ст.89 ЦПК України).

За приписами частин першої та другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з частиною першою статті 142 ЦПК України, частини третьої статті 7 Закону України «Про судовий збір», у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Беручи до уваги, що відповідач визнав позов до початку розгляду справи по суті, суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивачки необхідно стягнути 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, в розмірі 484,50 грн, а інша частина судового збору підлягає поверненню позивачу з державного бюджету.

Керуючись ст.ст. 3, 4-7,1-13,17-18,109,131,137, 141, 211, 223, 263-265, 268, 352,354 ЦПК України, суд,

Вирішив:

Позовну заяву ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ) до акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» (04070, м. Київ, вул. Андріївська, буд. 4), треті особи: приватний виконавець ОМНО Шевченко Тетяна Сергіївна (адреса: 65029, м. Одеса, вул. Балківська, буд. 31, офіс 7), приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Наталія Станіславівна (01054, м. Київ, вул. січових Стрільців, буд. 37-41, оф. 215) про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню задовольнити

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 05.05.2020 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хара Наталією Станіславівною та зареєстрований в реєстрі за № 17485, про стягнення з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ) суми заборгованості у розмірі 8 728,93 гривень.

Стягнути з Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви в розмірі 484,50 грн.

Головному управлінню Державної казначейської служби України в Одеській області (ЄДРПОУ - 37607526) повернути ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , половину сплаченої суми судового збору за подання позовної заяви у розмірі 484,50 грн., відповідно до Квитанції про сплату №1031-0839-9446-6578 від 28 грудня 2025 року на загальну суму 969 гривень 00 копійок.

Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-ти денний строк з дня складання повного рішення суду, безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Суддя