Рішення № 134665269, 02.03.2026, Хорошівський районний суд Житомирської області (до 25.04.2025 - Володарсько-Волинський районний суд Житомирської області)

Справа № 276/2144/25

Провадження по справі №2/276/132/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2026 року селище Хорошів

Хорошівський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді Збаражського А.М.,

за участю секретаря судового засідання Ігнатенко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» (надалі у тексті - ТОВ «ФК «ЕЙС») звернулося до суду з позовом, зі змісту якого просило стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЕЙС» заборгованість за кредитним договором №147854 від 27.07.2024 у розмірі 10213,90 грн, з яких 5556,00 грн - тіло кредиту, 4256,90 грн - відсотки за користування кредитом, 401,00 грн - комісія; судові витрати, а саме: судовий збір в розмірі 2422,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 27.07.2024 між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДІПЛЮС» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №147854 у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Відповідно до умов кредитного договору первісний кредитор надав відповідачу у тимчасове платне користування грошові кошти в сумі 5556,00 грн строком на 70 днів, стандартна процентна ставка 586% річних. Дата повернення кредиту 05.10.2024.

10.10.2024 між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДІПЛЮС» та позивачем укладено Договір факторингу № 10102024, за умовами якого до ТОВ «ФК «Ейс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №147854 від 27.07.2024.

Враховуючи невиконання відповідачем своїх зобов"язань перед первісним кредитором та позивачем, останній просить суд стягнути заборгованість за кредитним договором №147854 від 27.07.2024 у розмірі 10213,90 гривень.

Ухвалою Хорошівського районного суду Житомирської області від 11.12.2025 відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, позивач в позовній заяві просить розгляд справи провести без участі представника позивача, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідач до суду надіслав заяву, де просить справу розглядати без його участі та просить звільнити його від сплати судового збору, так як він є особою з інвалідності 1 групи.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно дослідивши і оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

27.07.2024 між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДІПЛЮС» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №147854 у формі електронного документа з використанням електронного підпису, договір підписано відповідачем одноразовим ідентифікатором e430a751 (а.с.41-45). Відповідно до умов кредитного договору кредитор надав відповідачу у тимчасове платне користування грошові кошти в сумі 5556,00 грн, з яких: 4000,32 грн на р/р позичальника № НОМЕР_1 , та 1555,68 грн шляхом погашення заборгованості за комісією. Строк кредитування визначено 70 днів з 27.07.2024 по 05.10.2024; денна процентна ставка 1,4958 %; комісія за надання кредиту 28,00%, що становить 1555,68 грн.

Також було погоджено графік платежів згідно якого відповідач мав сплатити до 05.10.2024 року 11373,58 грн. з яких 5556,00 тіло кредиту, 4256,90 грн. - відсотки за користування кредитом та 1555,68 грн. комісії. При цьому було передбачено, що проценти сплачуються кожні 14 днів.

Крім того 27.07.2024 відповідач підписав електронним підписом ce0e8de4 паспорт споживчого кредиту, який містить умови кредитування ідентичні тим, що передбачені кредитним договором №147854 від 27.07.2024 (а.с. 33-34).

Згідно картки обліку виконання договору: 147854, вказується, що загальна сума фінансового активу станом на 05.10.2024 становить: 5556,00 грн. - тіло кредиту, а 4256,90 грн. - відсотки за користування кредитом, 401,00 комісія на загальну суму 10213,90 (а.с.62).

На виконання ухвали АТ КБ «Приватбанк» надало інформацію, згідно якої на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано картку № НОМЕР_1 (IBAN НОМЕР_2 ). Згідно виписки наданої АТ КБ «Приватбанк» по картковому рахунку № НОМЕР_1 за період з 27.07.2024 по 01.08.2024 міститься зарахування на суму 4000,32 грн.

Згідно виписки з особового рахунку за Кредитним договором № 147854, станом на 01.11.2025 (включно), заборгованість за кредитним договором складає 10213,90 грн. (а.с.61) .

За приписами ч.1, 2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).

За змістом ч.1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч.1 ст. 626 ЦК України).

В силу ч.1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч.1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Із положень ч.1 ст. 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19.

Відповідно до ч.1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиції укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або іншому порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами Законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 вказаного Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ, який накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

В силу ч. 1 ст. 1048 цього ж Кодексу позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно із ст.525,526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору і одностороння відмова від зобов`язання не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Статтею 599 ЦКУкраїни визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 629 ЦКУкраїни визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.610 ЦКУкраїни порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, відповідач порушує зобов`язання за даним Договором.

Відповідно до ч. 2 ст.615 ЦКУкраїни одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Відповідно до ч.1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених ст.515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі ст. 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Судом встановлено, що кредитний договір №147854 від 27.07.2024 підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, одноразовий персональний ідентифікатор e430a751 було направлено Позичальнику 27.07.2024 на вказаний ним фінансовий номер мобільного телефону НОМЕР_3 , після чого відповідач підтвердив свою згоду одноразовим ідентифікатором. Відразу після вчинених дій Товариством було перераховано транш в сумі 4000,32 грн на банківську карту, що належить відповідачу, що в свою чергу слугує доказом того, що відповідач прийняв пропозицію ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДІПЛЮС». Відтак, відповідно до умов кредитного договору первісний кредитор надав відповідачу у тимчасове платне користування грошові кошти в сумі 5556,00 грн строком на 70 днів, до 05.10.2024.

10.10.2024 між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДІПЛЮС» та позивачем укладено Договір факторингу № 10102024, за умовами якого до ТОВ «ФК «Ейс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №147854 від 27.07.2024 (а.с.6-8).

Згідно розрахунку, сформованого первісним кредитором та позивачем, заборгованість за кредитним договором №147854 від 27.07.2024 у розмірі 10213,90 грн, з яких 5556,00 грн - тіло кредиту, 4256,90 грн - відсотки за користування кредитом, 401,00 грн комісія (а.сп. 61-63).

Ураховуючи те, що позичальник взяті на себе зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконав, кредитні кошти не повернув, що не спростовано відповідачем, тому сума заборгованості за кредитом 5556,00 грн підлягає стягненню з відповідача на користь нового кредитора ТОВ «ФК «Ейс», яке набуло право вимоги за кредитним договором №147854 від 27.07.2024.

Разом в цим, в частині нарахування та стягнення відсотків за користування кредитом, суд вважає необхідним задовольнити вимоги частково з таких підстав.

Як слідує зі змісту укладеного між сторонами кредитного договору, вони погодили розмір відсотків, який буде нараховуватись на суму кредиту за кожен день користування кредитом, починаючи з дня видачі кредиту в межах строку кредиту, за наступною ставкою: стандартна процентна ставка 1,4958 % за кожен день користування кредитом.

Відповідно до ч. 4, 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що денна процентна ставка розраховується у процентах за формулою:

ДПС = (ЗВСК/ЗРК)/t ? 100%, де

ДПС - денна процентна ставка;

ЗВСК - загальні витрати за споживчим кредитом;

ЗРК - загальний розмір кредиту;

t - строк кредитування у днях.

Максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Пунктом 17 розділ IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» (з 24.12.2023), установлено, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати:

протягом перших 120 днів (тобто з 24.12.2023 по 21.04.2024) - 2,5 %;

протягом наступних 120 днів (тобто з 22.04.2024 по 19.08.2024) - 1,5 %.

Пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія пункту 5 розділу І цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Строк кредитування за договором від 27.07.2024 становить 70 днів.

Згідно розрахунку заборгованості, позивач у період з 28.07.2024 по 10.08.2024 та з 20.08.2024 по 07.09.2024 нараховував відсотки із застосуванням процентної ставки, що перевищує ставку, визначену Законом України «Про споживче кредитування».

З огляду на зазначене, проценти за користування кредитними коштами можуть бути стягнені за період строку кредитування з урахуванням їх обмеження максимальним розміром денної процентної ставки, встановленим ч. 5 ст. 8, а також п. 17 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування», що становить 3935,76 грн.

В цій частині позовні вимоги теж є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо стягнення комісії в сумі 401,00 грн суд зазначає наступне.

У п.2.4 Кредитного договору визначено комісію за управління та обслуговування кредиту.

У своїй Постанові Великі Палаті Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 (провадження № 14-44цс21) зробила висновок, що комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Натомість умовами договору не визначено, за що нараховується комісія також відсутні докази, що відповідач вимагав частіше 1 разу на місяць інформацію про стан кредиту.

Таким чином суд вважає, що нарахування комісії є неправомірним.

Враховуючи всі обставини справи, суд приймає рішення про часткове задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором №147854 від 27.07.2024 в розмірі 9491,76 грн, з яких: 5556,00 грн основна сума боргу та 3935,76 грн відсотків.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

В іншій частині позовних вимог необхідно відмовити за безпідставністю.

Розподіл судових витрат.

Відповідно до положень частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Частинами 1 та 2 статті 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно з положеннями частин першої-четвертої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю І та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю.

23.02.2026 відповідачем подано заяву до суду, за змістом якої ОСОБА_1 просить зменшити судові витрати, оскільки він є особою з інвалідності 1-ї групи. На підтвердження вказаної обставини надав копію довідки МСЕК серії ЖИА №056300 від 16.07.2007.

З огляду на вищевикладене, ОСОБА_1 підлягає звільненню від сплати судового збору на підставі п.9 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір». Витрати позивача зі сплати судового збору у розмірі 2250,89 грн (пропорційно задоволеним вимогам) слід компенсувати за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Вирішуючи питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, судом встановлено, що 20.08.2025 було укладено Договір про надання правової допомоги №20/08/25-01 між ТОВ «ФК «ЕЙС» та Адвокатським бюро «Соломко та Партнери», відповідно до умов якого адвокатське бюро взяло на себе зобов`язання надавати юридичну допомогу в обсязі та на умовах визначених цим договором. У відповідності до додаткової угоди №25770854916 до Договору адвокатське бюро взяло на себе зобов`язання щодо захисту прав позивача по стягненню заборгованості за кредитними договорами, в тому числі кредитним договором №147854 від 27.07.2024. У відповідності до акту прийому-передачі наданих послуг розмір наданих адвокатським бюро послуг склав 7000,00 грн. (а.с.56-60).

Разом з тим, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

В додатковій постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 23.01.2023, справа № 755/2587/17, зазначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони, тощо.

Суд враховує характер спірних правовідносин, категорію та складність даної справи, яка відноситься до малозначних справ та є типовою для фактора, не потребує вивчення значного обсягу доказів та правових позицій судів щодо такої категорії справ; позовна заява була подана через систему «Електронний суд», що не потребувало значного часу, а тому суд вважає завищеним заявлений розмір вартості вказаної послуги.

З огляду на подану відповідачем заяву про зменшення витрат на правничу допомогу, часткове задоволення позовних вимог, складність справи та її значення для сторін, кількості судових засідань, усталеної практики з вирішення кредитних спорів, суд дійшов висновку, що витрати на правову допомогу підлягають відшкодуванню у розмірі 1000,00 гривень.

Керуючись ст. 2, 12, 13, 76-79, 81, 82, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 274, 279, 352, 354 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» заборгованість за кредитним договором №147854 від 27.07.2024 у розмірі 9491 (дев`ять тисяч чотириста дев`яносто одну) гривень 76 (сімдесят шість) копійок.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» витрати на правничу допомогу у розмірі 1000, 00 гривень.

ЗвільнитиОСОБА_1 від сплати судового збору на підставі п.9 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» та компенсувати витрати зі сплати судового збору в розмірі 2250,89 гривень на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» за рахунок держави в порядку, встановленого Кабінетом Міністрів України.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасники справи

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС», адреса місцезнаходження: 02090, м. Київ, Харківське шосе, буд.19 оф.2005, ЄДРПОУ 42986956.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 .

Повний текст рішення складено 09.03.2026.

Суддя А.М.Збаражський