Ухвала суду № 134643844, 03.03.2026, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 201/12699/25

Провадження № 1-кп/201/34/2026

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 березня 2026 року м. Дніпро

Соборний районний суд міста Дніпра у складі:

головуючої судді ОСОБА_1

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

представника заявника ОСОБА_4

захисника ОСОБА_5

обвинуваченої ОСОБА_6 (в режимі ВКЗ),

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду скаргу представника АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «УКРСИББАНК» ОСОБА_7 на постанову слідчого про відмову у залученні потерпілим за матеріалами кримінального провадження, що зареєстровані в Єдиному реєстрі досудових розслідувань № 12017040650001825 від 23 травня 2017 року за обвинуваченням ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 4 ст. 358 КК України,

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Соборного районного суду міста Дніпра перебуває обвинувальний акт за матеріалами кримінального провадження, що зареєстровані в Єдиному реєстрі досудових розслідувань № 12017040650001825, і реєстр матеріалів досудового розслідування у відношенні ОСОБА_6 за ч. 5 ст. 190, ч. 4 ст. 358 КК України.

26 лютого 2026 року на адресу суду надійшла скарга представника АТ «УКРСИББАНК» ОСОБА_7 про скасування постанови від 29 серпня 2025 року про відмову у залученні потерпілим, в якій вона просить також визнати АТ «УКРСИББАНК» потерпілим та цивільним позивачем у даному кримінальному провадженні. В обґрунтування скарги зазначила, що 13 грудня 2018 року АТ «УКРСИББАНК» звернувся до прокурора Дніпропетровської місцевої прокуратури № 2 ОСОБА_8 із заявою про визнання потерпілим, яка міститься в матеріалах кримінального провадження (Т.40, стор.164-168.), в якій просив визнати АТ «УКРСИББАНК» потерпілим у кримінальному провадженні № 12017040650001825. Як свідчать матеріали кримінального провадження, у встановлений законодавством строк постанова про відмову банку у визнанні потерпілим не виносилась, а навпаки, слідчим та прокурором вчинялись дії на підтвердження зазначеного статусу банку, в тому числі надання представнику потерпілого доступу до матеріалів провадження відповідно до статті 290 КПК України. При винесенні постанови не досліджено всіх обставин та не вказано достатніх та об`єктивних підстав, які б вказували, що заявнику не завдано шкоди в розумінні ст. 55 КПК України. Обґрунтуванням постанови про відмову у визнанні АТ «УКРСИББАНК» потерпілим від 29 серпня 2025 року у кримінальному провадженні є відшкодування банком шкоди на підставі скарг клієнтів-потерпілих в цивільно-правовому порядку, що встановлено на підставі допиту представника потерпілого ОСОБА_9 19 лютого 2019 року. Однак, видаткові операції банку, здійснені в 2017-2018 р.р., з відшкодування збитків клієнтам за укладеними ними з банком договорами, а саме повернення клієнтам сум депозитів та нарахованих відсотків за ними, є правомірними, узгоджуються з висновками щодо застосування відповідних норм права, викладених в постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2021 року у справі № 662/397/15 та не свідчать про відсутність майнової шкоди у банку, а навпаки підтверджують її. ВП ВС у зазначеній постанові акцентувала увагу на тому, що в даному випадку злочином, вчиненим посадовою особою банку, шкода спричиняється саме банку. Розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням є обставиною, яка підлягає доказуванню у кримінальному провадженні та складовою об`єктивної сторони складу злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, яка інкримінується обвинуваченій. Безпідставне позбавлення потерпілого його статусу позбавляє його прав, передбачених ст.56 КПК України, в тому числі на відшкодування завданої кримінальним правопорушенням шкоди в порядку, передбаченому законом. Про наявність оскаржуваної постанови представник банку дізнався лише в підготовчому судовому засіданні 18 лютого 2026 року, у зв`язку з чим, користуючись правом, наданим ст. 303 КПК України, представник банку звернувся з даною скаргою.

У підготовчому судовому засіданні представник заявника ОСОБА_4 підтримав у повному обсязі скаргу на постанову від 29 серпня 2025 року про відмову АТ «УКРСИББАНК» у залученні потерпілим, з викладених у скарзі підстав.

Прокурор ОСОБА_3 в підготовчому судовому засіданні просив відмовити у задоволенні скарги, зауважуючи, що шкода кримінальним правопорушенням завдана безпосередньо клієнтам банку.

Захисник обвинуваченої адвокат ОСОБА_5 в підготовчому судовому засіданні підтримав думку прокурора та заперечив щодо задоволення скарги представника АТ «УКРСИББАНК».

Обвинувачена ОСОБА_6 підтримала позицію свого захисника.

Суд, заслухавши сторін та учасників кримінального провадження, дослідивши скаргу та матеріали кримінального провадження, приходить до наступних висновків.

Так, в ході розгляду поданої скарги встановлено, що обвинувальний акт відносно ОСОБА_6 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за 12017040650001825 від 23 травня 2017 року за ч. 5 ст. 191, ч. 4 ст. 358 КК України, надійшов на адресу Соборного районного суду міста Дніпра 10 жовтня 2025 року.

Як вбачається із вказаного обвинувального акту, під час досудового розслідування було встановлено, що ОСОБА_6 , обіймаючи посаду менеджера персональної групи з розвитку приватних банківських послуг у Дніпровському регіоні центру регіонального менеджменту департаменту банківських послуг АТ «УКРСИББАНК», за попередньою змовою групою осіб з невстановленими службовими особами АТ «УКРСИББАНК», заволоділа з депозитних рахунків ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 грошовими коштами в особливо великому розмірі.

Згідно обвинувального акту, потерпілими у даному кримінальному провадженні є ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 . Проте, із реєстру матеріалів досудового розслідування, що долучений до обвинувального акту, та наданих представником АТ «УКРСИББАНКУ» документів вбачається, що представник АТ «УКРСИББАНКУ» звертався із заявою про визнання АТ «УКРСИББАНКУ» потерпілим та представник банку був допитаний під час досудового розслідування в якості представника потерпілого.

Разом з тим, в реєстрі матеріалів досудового розслідування в розділі ІІ «Прийняті в ході досудового розслідування процесуальні рішення» в пункті 109 (Т. 1 а.с. 68) зазначена постанова про зміну процесуального статусу особи від 29 серпня 2025 року, в підготовчому судовому засіданні прокурором повідомлено, що вказана постанова стосується зміни процесуального статусу представника потерпілого АТ «УКРСИББАНК» ОСОБА_9 .

Крім того, в тому ж розділі реєстру матеріалів досудового розслідування в пункті 110 (Т. 1 а.с. 69) вказана постанова про відмову у залученні у якості потерпілого (представника потерпілого) від 29 серпня 2025 року.

В підготовчому судовому засіданні прокурором надано для огляду вказану постанову старшого слідчого СВ ВП № 2 ДРУП № 1 ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_15 , відповідно до якої слідчою відмовлено у залученні у якості потерпілого АТ «УКРСИББАНК» та їх (його) представника у кримінальному провадженні № 12017040650001825 від 23 травня 2017 року. Відмова обґрунтована тим, що під час допиту представника потерпілої ОСОБА_9 встановлено, що банк відшкодував шкоду у цивільно-правовому порядку потерпілим як продавець та не є потерпілим у вказаному провадженні, оскільки кошти були привласнені фізичних осіб, а не безпосередньо банку, тож у зв`язку із зміною статусу представника потерпілого на свідка, а також у зв`язку із відшкодуванням шкоди банком АТ «УКРСИББАНК» на підставі скарг (заяв) клієнтів потерпілим особам у кримінальному провадженні у цивільного-правовому порядку, слідча дійшла висновку про відмову у залученні АТ «УКРСИББАНК» у якості потерпілого.

Вказані постанови слідчою на адресу АТ «УКРСИББАНК» не направлялись, про їх існування представник АТ «УКРСИББАНК» дізнався 18 лютого 2026 року під час підготовчого судового засідання у даному кримінальному провадженні, зі скаргою звернувся 26 лютого 2026 року.

Так, стаття 2 КПК України визначає, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 КПК України передбачено перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого, дізнавача або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування. Так, згідно п. 5 ч. 1 ст. 303 КПК України під час досудового розслідування може бути оскаржено рішення прокурора, слідчого, дізнавача про відмову у визнанні потерпілим - особою, якій відмовлено у визнанні потерпілою.

Згідно ч.ч. 2, 3 ст. 303 КПК України скарги на інші рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора не розглядаються під час досудового розслідування і можуть бути предметом розгляду під час підготовчого провадження у суді згідно з правилами статей 314-316 цього Кодексу. Під час підготовчого судового засідання можуть бути оскаржені рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора, передбачені пунктами 5 та 6 частини першої цієї статті.

Таким чином, зважаючи на наведені положення кримінального процесуального законодавства, суд вважає, що скарга представника АТ «УКРСИББАНК». про скасування постанови старшого слідчого СВ ВП № 2 ДРУП № 1 ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_15 від 29 серпня 2025 року про відмову у залученні у якості потерпілого (представника потерпілого) та клопотання про визнання АТ «УКРСИББАНК» потерпілим в даному кримінальному провадженні підлягає розгляду під час даного підготовчого судового засідання.

Відповідно до ч. 3 ст. 110 КПК України, рішення слідчого, дізнавача, прокурора приймається у формі постанови. Постанова виноситься у випадках, передбачених цим Кодексом, а також коли слідчий, дізнавач, прокурор визнає це за необхідне. Відповідно до п. 5 цієї статті постанова слідчого, дізнавача,прокурора складаєтьсяз: 1) вступної частини, яка повинна містити відомості про: місце і час прийняття постанови; прізвище, ім`я, по батькові, посаду особи, яка прийняла постанову; 2) мотивувальної частини, яка повинна містити відомості про: зміст обставин, які є підставами для прийняття постанови; мотиви прийняття постанови, їх обґрунтування та посилання на положення цього Кодексу; 3) резолютивної частини, яка повинна містити відомості про: зміст прийнятого процесуального рішення; місце та час (строки) його виконання; особу, якій належить виконати постанову; можливість та порядок оскарження постанови.

Так, згідно вимог ч. 1 ст. 55 КПК України потерпілим у кримінальному провадженні може бути юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди.

Відповідно до ч. 2 ст. 55 КПК України права і обов`язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого. Потерпілому вручається пам`ятка про процесуальні права та обов`язки особою, яка прийняла заяву про вчинення кримінального правопорушення.

Згідно з вимогами ч. 5 ст. 55 КПК України за наявності очевидних та достатніх підстав вважати, що заява, повідомлення про кримінальне правопорушення або заява про залучення до провадження як потерпілого подана особою, якій не завдано шкоди, зазначеної у частині першій цієї статті, слідчий або прокурор виносить вмотивовану постанову про відмову у визнанні потерпілим, яка може бути оскаржена слідчому судді.

В підготовчому судовому засіданні судом встановлено, що АТ «УКРСИББАНК» звертався 13 грудня 2018 року під час досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12017040650001825 від 23 травня 2017 року із заявою про визнання потерпілим (Т. 1 а.с. 181-189). Після чого 19 лютого 2019 року було допитано ОСОБА_9 в якості представника потерпілого АТ «УКРСИББАНК» (Т. 1 ас. 190-199). 22 лютого 2019 року представнику потерпілого АТ «УКРСИББАНК» ОСОБА_9 повідомлено про завершення досудового розслідування та надано доступ до матеріалів досудового розслідування (Т. 1 а.с. 201-206).

З доданого до обвинувального акту реєстру матеріалів досудового розслідування вбачається, що 30 квітня 2020 року складено обвинувальний акт у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_6 .

В підготовчому судовому засіданні стороною обвинувачення повідомлено, що ухвалою суду вказаний обвинувальний акт був повернутий прокурору та після встановлення місцезнаходження обвинуваченої було встановлено, що фактично матеріальну шкоду завдано клієнтам банку, а не самому банку, у зв`язку з чим, були винесені постанови слідчим, якими змінено процесуальний статус представника потерпілого ОСОБА_9 на статус свідка та відмовлено у залученні у якості потерпілого (представника потерпілого) АТ «УКРСИББАНК».

Вказане підтверджується і відомостями, внесеними до реєстру матеріалів досудового розслідування в пунктах 109, 110 розділу ІІ «Прийняті в ході досудового розслідування процесуальні рішення».

Так, на думку представників АТ «УКРСИББАНК» постанова про відмову у залученні АТ «УКРСИББАНК» є незаконною, оскільки, після отримання грошових коштів фізичних осіб для розміщення на депозитних рахунках вказані грошові кошти стають власністю банку, отже матеріальну шкоду кримінальним правопорушенням завдано саме банку.

В обґрунтування своєї позиції представник банку посилається на правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2021 року у справі № 662/397/15, згідно якої застосуванню до спірних правовідносин між вкладником та банком підлягають норми цивільного законодавства, які регулюють договірні, а не деліктні зобов`язання, оскільки вчинення працівниками банку злочину (кримінального правопорушення) із заволодіння внесеними на депозит коштами не впливає на договірні правовідносини вкладника і банку, не спростовує їх існування та не припиняє їх». «…на встановлення факту укладення договору банківського вкладу не впливає проведення відповідних облікових операцій по рахунках в банку.» ВП ВС у зазначеній постанові акцентувала увагу на тому, що в даному випадку злочином, вчиненим посадовою особою банку, шкода спричиняється саме банку.

Велика Палата Верховного Суду послалась і на постанову Верховного Суду України від 06 квітня 2016 року у справі №6-352цс, в якій зроблено правовий висновок про те, що з договору банківського вкладу, укладення якого обумовлено передачею коштів вкладника у власність банку, можуть виникнути лише зобов`язальні відносини за участю вкладника (кредитора) і банку (боржника). Верховний Суд України вказав, що при розгляді цієї справи суди дійшли помилкового висновку щодо спричинення шкоди діями працівника банку вкладнику, адже з моменту передачі грошових коштів уповноваженій особі банку саме банк є їх власником, а тому саме банку спричинена шкода вищезазначеним злочином. Вкладник має право вимоги до банку про повернення вкладу за договором банківського вкладу..»

На підставі викладеного, суд не погоджується з постановою старшого слідчого СВ ВП № 2 ДРУП № 1 ГУНП в Дніпропетровській області від 29 серпня 2025 року про відмову у залученні у якості потерпілого АТ «УКРСИББАНК» та їх (його) представника у кримінальному провадженні № 12017040650001825 від 23 травня 2017 року та вважає її невмотивованою та необґрунтованою у зв`язку із відсутністю очевидних та достатніх підстав вважати, що АТ «УКРСИББАНК» у даному кримінальному провадженні не завдано шкоди, та вказане підлягає дослідженню під час судового розгляду кримінального провадження.

З урахуванням вищенаведеного, суд вважає, що постанову старшого слідчого СВ ВП № 2 ДРУП № 1 ГУНП в Дніпропетровській області від 29 серпня 2025 року про відмову у залученні у якості потерпілого АТ «УКРСИББАНК» та їх (його) представника у кримінальному провадженні № 12017040650001825 від 23 травня 2017 року, слід скасувати, а клопотання представника АТ «УКРСИББАНК» про визнання банку потерпілим в даному кримінальному провадженні задовольнити.

Одночасно, суд роз`яснює, що питання про визнання банку цивільним позивачем у зв`язку із зверненням представника АТ «УКРСИББАНКУ» до суду з позовом до обвинуваченої ОСОБА_6 про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, має вирішуватись під час підготовчого судового засідання з урахуванням позиції всіх учасників справи щодо прийняття позовної заяви до провадження, у зв`язку з чим клопотання представника АТ «УКРСИББАНК» в цій частині є передчасним та буде вирішено судом під час вирішення питання про прийняття цивільного позову до провадження.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 55-57, 303, 314, 371, 372, 376 КПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Скаргу представника АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «УКРСИББАНК» ОСОБА_7 на постанову слідчого від 29 серпня 2025 року про відмову АТ «УКРСИББАНК» у залученні потерпілим задовольнити.

Постанову старшого слідчого СВ ВП № 2 ДРУП № 1 ГУНП в Дніпропетровській області від 29 серпня 2025 року про відмову у залученні у якості потерпілого АТ «УКРСИББАНК» та їх (його) представника у кримінальному провадженні № 12017040650001825 від 23 травня 2017 року скасувати.

Клопотання представника АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «УКРСИББАНК» ОСОБА_7 про залучення АТ «УКРСИББАНК» потерпілим у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017040650001825 від 23 травня 2017 року за обвинуваченням ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 4 ст. 358 КК України задовольнити.

Визнати АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «УКРСИББАНК» потерпілим у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017040650001825 від 23 травня 2017 року за обвинуваченням ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 4 ст. 358 КК України.

Вручити пам`ятку про процесуальні права та обов`язки представнику потерпілого АТ «УКРСИББАНК» ОСОБА_4 .

Ухвала оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали складено та проголошено 06 березня 2026 року.

Суддя ОСОБА_1