Рішення № 134642746, 25.02.2026, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25.02.2026 Справа №607/12601/25 Провадження №2/607/867/2026

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

в складі:

головуючого Ромазана В.В.

за участю секретаря Бойко О.В.

відповідача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором ,-

В С Т А Н О В И В :

І. Описова частина

1. Стислий зміст позовної заяви

Позивач,Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (надалі - ТзОВ «ФК «Кредит-капітал») звернулося із позовом до ОСОБА_1 , в якому просять стягнути з відповідача в їх користь заборгованість за кредитним договором № 300019404 від 04.02.2022, в сумі 39 413,04 грн., судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 422,40 грн., витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000, 00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 04.02.2022 року між Акціонерним товариством «Банк Форвард» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №300019404, відповідно до умов якого відповідачу було відкрито рахунок та надано кредит у сумі 40 855,00 грн., а відповідач зобов`язався повернути кредит та сплачувати плату за користування кредитом відповідно до умов цього Договору. Банк свої зобов`язання за кредитним договором виконав у повному обсязі, а саме перерахував грошові кошти в обсязі та у строк визначені умовами кредитного договору, що підтверджується виписками за кредитним договором. У позовній заяві зазначено, що станом на дату відступлення права вимоги заборгованість відповідача перед позивачем за кредитним договором №300019404 від 04.02.2022 становить 39 413,04 грн., а саме: заборгованість за тілом кредиту - 23 742,97 грн.; заборгованість за відсотками - 3,35 грн.; заборгованість за комісією - 15 666,72 грн. 25.07.2024 АТ «Банк Форвард» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» уклали договір №GL1N426202/1 про відступлення прав вимоги, відповідно до якого ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками АТ «Банк Форвард», в тому числі до відповідача за кредитним договором №300019404 від 04.02.2022.

2.Стислий зміст відзиву та відповіді на відзив

Відповідач ОСОБА_1 своїм право на відзив, що передбачене статтею 178 ЦПК України не скористалась.

3. Процесуальні дії та хронологія руху справи в суді

Ухвалою суддіТернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 24 червня 2025 року у справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, звернувся до суду із клопотанням про розгляд справи у його відсутності, заявлені вимоги підтримує та просить суд їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги визнала частково на суму тіла кредиту та нарахованих відсотків, заявлений позивачем до стягнення заборгованість за комісією та розмір витрат на правничу допомогу вважає безпідставним.

ІІ. Мотивувальна частина

1.Фактичні обставини встановлені судом

04.02.2022 ОСОБА_1 уклала з Акціонерним товариством «Банк Форвард» кредитний договір № 300019404, шляхом власноручного підписання нею заяви №300019404 про акцепт Публічної пропозиції АТ «Банк Форвард» на укладення Договору про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Банк Форвард», відповідно до умов якого відповідачу було відкрито поточний рахунок та надано кредит в сумі 40 855,00 грн. на строк 1097 днів з 04.02.2022 до 04.02.2025 з ставкою по кредиту (на строкову частину Основного боргу) - 0,01% річних, ставка по кредиту (на прострочену частину Основного боргу) - 0,00001% річних, разова комісія - 0,00 грн.

Згідно із п.3.1.6 зазначеної заяви, відповідач просила переказати грошові кошти в безготівкову порядку з Рахунку на відкритий в Банку на її ім`я банківський рахунок суму грошових коштів у розмірі суми кредиту 40855 грн.

Зазначену заяву №300019404 підписано відповідачем власноручним підписом.

Видача АТ «Банк Форвард» коштів на виконання умов кредитного договору шляхом перерахування в безготівковому порядку на рахунок відповідача, нарахування процентів за користування кредитними коштами підтверджується випискою по особових рахунках з 24.06.2019.2012 по 10.06.2023 року та з 11.06.2023 по 24.07.2024, з якою вбачається фактичне зарахування коштів 04.02.2022 у розмірі 40855 на рахунок позивача № НОМЕР_1 відкритий Банком на виконання зазначеного кредитного договору.

Відповідач після отримання кредитних коштів належним чином свої зобов`язання за вказаним кредитним договором не виконувала.

Таким чином, в зв`язку з порушенням відповідачем зобов`язання за Кредитним договором № 300019404 від 04.02.2022, згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості, станом на 09.06.2025 року має заборгованість за договором в загальному розмірі 39 413,04 грн., а саме: заборгованість за тілом кредиту - 23 742,97 грн.; заборгованість за відсотками - 3,35 грн.; заборгованість за комісією - 15 666,72 грн.

25 липня 2024 року між Акціонерним товариством «Банк Форвард» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-капітал» укладений договір № GL1N426202/1 про відступлення прав вимоги, за умовами якого позивач набув право грошової вимоги до, серед інших, боржника ОСОБА_1 , за кредитним договором № 300019404 на загальну суму заборгованості 39 413,04 грн., що підтверджується договором № GL1N426202/1 про відступлення прав вимоги від 25 липня 2024 року, витягом з реєстру договорів, права вимоги за якими відступаються, та боржників за такими договорами станом на 25 липня 2024 року (додаток №1 до договору № GL1N426202/1 про відступлення прав вимоги), платіжною інструкцією № 4170 від 23 липня 2024 року з призначенням платежу: оплата за лот GL1N426202.

09.06.2025 позивач направив відповідачу досудову вимогу про погашення заборгованості у сумі 39 413,04 грн.

2.Мотиви з яких виходить суд та застосовані норми права.

Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України, передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Згідно з ч.1 ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу

Відповідно до вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Позичальник сплачує банку.

За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).

Згідно зі ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За положеннями п.1 ч.1 ст.512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.514 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст.1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Докази повернення відповідачем кредиту та сплати процентів за користування кредитом в порядку та на умовах, передбачених спірним договором, у справі відсутні.

При цьому, положеннями ч.2 ст. 1050 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов`язок повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів, належних йому.

Таким чином, суд враховуючи встановлені ним обставини, вважає, що вимоги позивача у частині стягнення із відповідача заборгованості по тілу кредиту та нарахованих відсотках є підставними та підлягають до задоволення на загальну суму 23746,32 грн., з яких: 23742,97 грн. заборгованість за тілом кредиту; 3,35 грн. заборгованість за відсотками.

Щодо вимог позивача про стягнення із відповідача 15666,72 грн. заборгованість за комісією суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності) для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

За положеннями ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

У постанові Велика Палата Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі №363/1834/17 зазначила, що банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг (частина третя статті 55 Закону N 2121-III), однією із яких є розміщення залучених у вклади (депозити), у тому числі на поточні рахунки, коштів та банківських металів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик (пункт 3 частини третьої статті 47 цього Закону), зокрема надання споживчого кредиту. Тому банк не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо). Інакше кажучи, банк неповноважний стягувати з позичальника плату (комісію) за управління кредитом, адже такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов`язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку.

Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Згідно з ч. 1 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно з частиною 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частиною 1 та частиною 2 статті 11, частиною 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19, постанові Верховного Суду від 29 листопада 2023 року у справі № 461/2857/20.

У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 зазначено, що у кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частиною 1 та частиною 2 статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частини 1 та частини 2 статті11, частини 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного в постанові Великої Палати від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17 банк не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо). Інакше кажучи, банк неповноважний стягувати з позичальника плату (комісію) за управління кредитом, адже такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов`язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку.

З матеріалів даної справи не вбачається необхідності внесення плати за додаткові, супутні послуги банку пов`язані з розрахунково-касовим обслуговуванням, банком в кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються ОСОБА_1 та за які банком встановлена комісія.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за комісією із відповідача в розмірі 15 666,72 гривень за кредитним договором № 300019404 від 04.02.2022.

ІІІ. Висновки суду за результатами розгляду позовної заяви

Суд, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач як на підставу для задоволення позову, знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за вказаним договором у загальному розмірі - 23 746,32 грн., з яких: 23 742,97 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 3,35 грн. - заборгованість за відсотками. У решті вимог, слід відмовити.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, серед іншого, витрати на професійну правничу допомогу (ч.2 ст.133 ЦПК України).

У поданому позові стороною позивача, вказано, що позивач поніс витрати в розмірі 7000,00 грн. на професійну правничу допомогу, яку позивач просить стягнути з відповідача.

За п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У постанові Великої Палати Верховного Суду по справі № 751/3840/15-ц від 20.09.2018 року на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат.

На обґрунтування вимог про стягнення витрат на професійно правничу допомогу суду надано: виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо Адвокатського об`єднання «Апологет»; ордер на надання правничої допомоги серії ВС №1374343, з якого встановлено, що правом представляти ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» у судах загальної юрисдикції наділений адвокат Усенко М.І.; копію договору про надання правової (правничої) допомоги №0206 від 02.06.2025, що укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» (Клієнт) та Адвокатським об`єднанням «Апологет» (Виконавець) щодо надання професійної правничої допомоги; Акт №265 наданих послуг правової (правничої) допомоги від 09.06.2025, згідно якого сума наданих послуг відповідно до Договору складає 7 000,00 грн.; детальний опис наданих послуг до Акту №631 від 09.06.2025 за Договором про надання правової (правничої) допомоги.

Суд, враховуючи обґрунтованість та пропорційність розміру витрат на правничу допомогу до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, та з урахуванням викладеного, суд вважає, що із відповідача у користь позивача слід стягнути витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4 217,50 грн., пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України (23 746,32 грн. х 100 % : 39 413,04 грн. = 60,25 %).

Частиною 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Позивачем ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» при зверненні до суду через систему «Електронний суд» був сплачений судовий збір в розмірі 2 422 грн 40 коп.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, у зв`язку із частковим задоволенням позову, з відповідача на користь позивача слід стягнути понесені ним судові витрати у вигляді сплати судового збору в розмірі 1 459 грн 25 коп., пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 4, 6, 10, 12, 13, 76-81, 263-265 ЦПК України, суд ,-

У Х В А Л И В:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором №300019404 від 04.02.2022 в розмірі 23 746 (двадцять три тисячі сімсот сорок шість) грн. 32 коп.

У решті вимог, відмовити.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» 4 217 (чотири тисячі двісті сімнадцять) грн.. 50 коп. витрат на правову допомогу, а також 1459 (одна тисяча чотириста п`ятдесят дев`ять) грн.. 25 коп. судового збору, пропорційно до задоволених позовних вимог.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення суду може бути оскаржене до Тернопільського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Повний зміст рішення складено 02.03.2026.

Реквізити сторін:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит- Капітал», місцезнаходження: 79029, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корпус 28, ЄДРПОУ 35234236.

відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Головуючий суддя В. В. Ромазан