Ухвала суду № 134642159, 09.03.2026, Жидачівський районний суд Львівської області

Справа №443/444/26

Провадження №2/443/552/26

УХВАЛА

про передачу справи за підсудністю

09 березня 2026 року суддя Жидачівського районного суду Львівської області Сливка С.І., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 , про захист прав споживачі, розірвання договору, стягнення коштів, пені, інфляційних втрат та штрафних санкцій,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до Жидачівського районного суду Львівської області із позовною заявою до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 , про захист прав споживачі, розірвання договору, стягнення коштів, пені, інфляційних втрат та штрафних санкцій

заявою про встановлення факту належності правовстановлюючого документу.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

За загальним правилом позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом (ч.1 ст.27 ЦПК України).

Позови до юридичних осіб пред`являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (ч.2 ст.27 ЦПК України).

Одночасно, статтею 28 ЦПК України встановлено правила альтернативної підсудності за вибором позивача.

Позови про захист прав споживачів можуть пред`являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування споживача або за місцем заподіяння шкоди чи виконання договору (ч.5 ст.28 ЦПК України).

Згідно ст.3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» визначено, що місцем проживання є житло з присвоєною у встановленому законом порядку адресою, в якому особа проживає, а також заклад для бездомних осіб, інший надавач соціальних послуг з проживанням, стаціонарна соціально-медична установа та інші заклади соціальної підтримки (догляду), у яких особа отримує соціальні послуги.

Місце перебування - житло або спеціалізована соціальна установа для бездомних осіб, інший надавач соціальних послуг з проживанням, у якому особа, яка отримала довідку про звернення за захистом в Україні, проживає строком менше шести місяців на рік або отримує соціальні послуги.

За положеннями ст.4 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» Єдиний державний демографічний реєстр, зокрема, використовується для обліку інформації про зареєстроване або задеклароване місце проживання (перебування) особи.

Декларування та реєстрація місця проживання (перебування) особи здійснюється з метою ведення офіційного листування та здійснення інших комунікацій з особою. Особа одночасно може мати лише одне задеклароване або одне зареєстроване місце проживання (перебування)ст.ст.3,4 Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні».

Враховуючи вищевикладене, законодавством чітко встановлений порядок декларування/реєстрації як місця проживання, так і місця перебування фізичної особи на території України, яке вимагає обов`язкового внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру про місце проживання або місце перебування особи.

Як видно із копії паспорта громадянина України виданого на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , останній зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , з 26.12.1991 (а.с.8-11).

Суд також враховує правову позицію Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду висловлену у постанові від 24.06.2024 року справа № 554/7669/21 (провадження № 61-5805сво23), відповідно до якої «реєстрація (декларування) місця проживання/перебування у встановленому порядку має значення для реалізації окремих прав особи, зокрема, під час вибору суду, якому підсудна справа. Положення частини першої статті 27, частини першої статті 28 ЦПК України імперативно встановлюють, що визначення територіальної юрисдикції (підсудності) здійснюється з урахуванням зареєстрованого місця проживання або перебування фізичної особи - сторони у справі, якщо інше не передбачено законом. Зазначена вимога процесуального закону унеможливлює зловживання процесуальними правами при визначенні підсудності.

Отже в нормах ЦПК України передбачено використання лише зареєстрованого місця проживання або перебування, а фактичне місце проживання фізичної особи не має правового значення.

З огляду на викладене, використання для встановлення конкретного суду за визначеною територіальною підсудністю фактичної адреси проживання матиме наслідком невизначеність при вчиненні окремих процесуальних дій, адже фактичне місце проживання може змінюватись чи не щодня. Крім того, особа може мати більше ніж одне фактичне місце проживання, але зареєстроване може бути лише одне місце проживання. Верховний Суд зазначає, що звернення позивача до суду з позовом за місцем його перебування без підтвердження реєстрації, не відповідає вимогами статті 28 ЦПК України.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо, серед іншого справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Згідно ст. 32 ЦПК України спори між судами про підсудність не допускаються. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому ст. 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.

Також слід брати до уваги вимоги ст.378 ЦПК України, за якими судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю, якщо рішення прийнято судом з порушенням правил територіальної юрисдикції (підсудності). Як виснував Верховний Суд у постанові від 21 серпня 2019 року у справі № 752/22030/18 недотримання правил територіальної підсудності є безумовною та достатньою правовою підставою для скасування судового рішення.

Позивач при зверненні до суду керувався ч.5 ст.28 ЦПК України, а саме подавав позов за місцем свого проживання.

Враховуючи наведене, вважаю, що дана справа не підсудна Жидачівському районному суду Львівської області, оскільки позивач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , що належить до територіальної юрисдикції Пустомитівського районного суду Львівської області, а тому матеріали справи слід передати за підсудністю за зареєстрованим місцем проживання позивача.

Керуючись ст.ст.27, 28, 31, 316 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Справу №443/444/26 за позовом ОСОБА_1 до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 , про захист прав споживачі, розірвання договору, стягнення коштів, пені, інфляційних втрат та штрафних санкцій передати до Пустомитівського районного суду Львівської області ( м.Пустомити, вул.М.Грушевського, 35, Львівський район, Львівська область), відповідно до вимог п.1 ч.1 ст.31 ЦПК України.

Копію ухвали про передачу справи за підсудністю направити позивачу.

Апеляційна скарга може бути подана протягом п`ятнадцяти днів з дня одержання копії цієї ухвали шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного суду.

Передача справи на розгляд іншого суду за встановленою підсудністю з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 31 ЦПК України, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п`яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п`яти днів після залишення її без задоволення.

Суддя С.І. Сливка