Рішення № 134641213, 06.03.2026, Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 350/201/26

Номер провадження 2/350/398/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 березня 2026 року селище Рожнятів

Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області

в складі :

головуючого судді Бейка А.М.,

секретаря судового засідання Маєвської С.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду селища Рожнятів у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,

в с т а н о в и в:

І. Стислий виклад позицій сторін:

позивачка ОСОБА_1 звернулася до Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області із позовною заявою, у якій просила стягувати з відповідача в її користь аліменти на утримання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у твердій грошовій сумі в розмірі по 4500 гривень на кожну дитину щомісячно починаючи з дня подання заяви до повноліття дітей; рішення суду допустити до негайного виконання; стягнути з відповідача судові витрати.

В основу своїх позовних вимог позивачка зіслалася на те, що з відповідачем по справі вона перебувала у зареєстрованому шлюбі від якого у них народилося двоє дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Спільне сімейне життя з відповідачем не склалося, тому вона звернулася до суду з позовною заявою про розірвання шлюбу. Їхні неповнолітні діти проживають разом з нею та перебувають на її повному матеріальному утриманні. Їй самій важко утримувати дітей, забезпечити їм необхідний рівень життя для їх нормального фізичного та духовного розвитку. Відповідач ухиляється від утримання дітей, жодної матеріальної допомоги не надає, хоч має таку можливість, оскільки являється особою працездатного віку, його стан здоров`я та матеріальне становище є задовільним. У зв`язку з тим, що їй самій важко утримувати дітей, вона змушена звернутися до суду із вказаним позовом.

Позивачка ОСОБА_1 у судове засідання не прибула, подала до суду заяву, в якій просила розглянути справу у її відсутності, а також зазначила, що позов підтримує частково, просить стягувати з відповідача на її користь аліменти на утримання неповнолітніх дітей у розмірі по 3000 гривень на кожну дитину щомісячно, до досягнення дітьми повноліття.

Відповідач ОСОБА_2 та його представник - адвокат Родіков І.С. у судове засідання також не прибули, останній подав до суду заяву, в якій просив розглянути справу у відсутності сторони відповідача, в якій також зазначив, що відповідач позовні вимоги визнає частково, згідний сплачувати аліменти на утримання неповнолітніх дітей у розмірі по 2000 гривень на кожну дитину щомісячно.

ІІ. Заяви та клопотання сторін, процесуальні дії у справі:

Ухвалою Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 09.02.2026 суд прийняв позовну заяву до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, відкрив провадження у справі та призначив відкрите судове засідання з повідомленням учасників справи.

06.03.2026 позивачка ОСОБА_1 подала до суду заяву, в якій просила розглянути справу у її відсутності, а також зазначила, що позов підтримує частково, просить стягувати з відповідача аліменти у розмірі по 3000 гривень на кожну дитину щомісячно до досягнення дітьми повноліття.

06.03.2026 представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Родіков І.С. подав до суду заяву, в якій просить розглянути справу у відсутності сторони відповідача, в якій також зазначив, що відповідач позовні вимоги визнає частково, стверджує, що за станом свого здоров`я не може сплачувати аліменти у заявленому позивачкою розмірі, тому погоджується на стягнення з нього аліментів у розмірі по 2000 гривень на кожну дитину щомісячно, до досягнення дітьми повноліття.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дотримуючись вимог вищезазначених норм процесуального закону, розгляд справи проводиться у відсутності сторін без фіксування звукозаписувальним технічним засобом на підставі письмових доказів, наявних в матеріалах справи.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин:

Відповідно до копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 від 10.07.2015 року (а.с.2), сторони по справі зареєстрували шлюб 10.07.2015 у виконкомі Камінської сільської ради Рожнятівського району Івано-Франківської області, про що зроблено відповідний актовий запис №3. Після реєстрації шлюбу дошлюбне прізвище позивачки « ОСОБА_7 » змінено на « ОСОБА_8 ».

Копіями свідоцтв про народження серії НОМЕР_2 від 09.02.2016, серії НОМЕР_3 від 15.03.2022 (а.с.4-5) підтверджено, що від спільного подружнього життя у сторін є сини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Згідно акту обстеження домогосподарства АДРЕСА_1 складеного комісією старостинського округу №3 с. Камінь Рожнятівської селищної ради Івано-Франківської області 19.02.2026 (а.с. 14), ОСОБА_2 проживає разом зі своїм батьком ОСОБА_9 по АДРЕСА_2 , за яким веде догляд.

ОСОБА_2 хворіє, йому встановлено діагноз: цереброваскулярні хвороби (дисциркуляторна гіпертонічно-атеросклеротична енцефалопатія з вираженим астено-цефальгічним та вестибуло-атактичним синдромами), що підтверджується медичними довідками (а.с. 15-17).

Позивачка зазначає, що відповідач ухиляється від обов`язку матеріально утримувати неповнолітніх дітей, тому між сторонами виник спір щодо участі батька в утриманні дітей.

IV. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування:

проаналізувавши доводи сторони позивачки, викладені в позові, вивчивши матеріали цивільної справи, дослідивши та оцінивши в судовому засіданні письмові докази в їх сукупності, встановивши таким чином фактичні обставини справи, суд прийшов до висновку, що позов слід задоволити частково, враховуючи таке.

Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (в редакції зі змінами, схваленими резолюцією 50/155 Генеральної Асамблеї ООН від 21 грудня 1995 року), яка ратифікована постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Згідно зі ст. 27 Конвенції про права дитини, держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. При цьому, батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що кожна дитина має право на рівень життя достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку.

Згідно з ч. 3 ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 183 СК України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

У частині 1 статті 182 СК України зазначено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує:

1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини;

2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів;

3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;

3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав;

3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;

4) інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2026 рік» прожитковий мінімум дітей віком до 6 років - 2817 гривень; від 6 до 18 років - 3512 гривень

Суд вважає доведеними доводи позивачки про те, що їхні спільні із відповідачем діти проживають разом з нею. Відповідач проживає окремо, участі в утриманні дітей не бере, тому вона просить стягувати з нього аліменти у твердій грошовій сумі у розмірі по 3000 гривень на кожну дитину, які забезпечать регулярне щомісячне утримання дітей. Відповідач не надав суду докази добровільного надання допомоги на утримання дітей, не довів та не обґрунтував свою неспроможність сплачувати аліменти, а також не спростував доводи, зазначені у позовній заяві, тому аліменти на утримання неповнолітніх дітей підлягають стягненню з нього в примусовому порядку.

Враховуючи, що відповідач частково визнає позовні вимоги, інших аліментних зобов`язань немає, зважаючи на реальний майновий стан відповідача, стан його здоров`я, а також беручи до уваги визначений законом рекомендований мінімальний розмір аліментів у сумі 2817 та 3 512 грн., виходячи з принципів розумності та справедливості, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги слід задоволити частково та стягнути з відповідача на користь позивачки аліменти на утримання їхніх неповнолітніх дітей у твердій грошовій сумі у розмірі по 3000 гривень на кожну дитину щомісячно.

Сплата аліментів у зазначеному розмірі здатна забезпечити необхідний життєвий процес та розвиток дітей та не буде непомірним тягарем для відповідача.

При визначенні розміру аліментів суд бере до уваги обставини, зазначені в ч. 1 ст. 182 СК України, у тому числі відсутність у відповідача інших документально підтверджених утриманців, тому вважає, що аліменти у вказаному розмірі є гарантованими, справедливими, розумними та необхідними для забезпечення гармонійного розвитку дітей.

Відповідно до вимог ст. 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Відповідно до вимог ст. 430 ЦПК України, рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць слід допустити до негайного виконання.

V. Розподіл судових витрат:

Згідно з положеннями ст. 141 ЦПК України, Закону України «Про судовий збір», зважаючи на те, що позивачка була звільнена від сплати судового збору при поданні даного позову до суду, тому судовий збір в розмірі 1331,20 грн. слід стягнути з відповідача на користь держави.

На підставі викладеного, ст.ст. 3, 27 Конвенції про права дитини, ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», ст.ст. 180, 181, 182, 184 СК України та керуючись ст.ст. 258, 259, 264, 265, 268, 280-282, 289 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів - задоволити частково.

Проводити стягнення аліментів з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , жителя АДРЕСА_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_5 , жительки АДРЕСА_3 , на утримання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в твердій грошовій сумі в розмірі по 3000 (три тисячі) гривень на кожну дитину щомісячно.

Стягнення аліментів розпочати з 06.02.2026 рокуі проводити до досягнення дітьми повноліття.

Рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць підлягає до негайного виконання.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , жителя АДРЕСА_2 , на користь Державної судової адміністрації України судовий збір у розмірі 1331 гривень 20 копійок (отримувач коштів ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106 Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783 Банк отримувача Казначейство України (ЕАП) Рахунок отримувача - UA908999980313111256000026001 код класифікації доходів бюджету - 22030106).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, апеляційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя А.М. Бейко