Рішення № 13463169, 30.07.2010, Залізничний районний суд м. Сімферополя

Справа № 2-4041/2010 р.

Р І Ш Е Н Н Я

ИМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2010 року Залізничний районний суд м. Сімферополя Автономної Республіки Крим, в складі:

головуючого судді Корогодіної О.Е.

при секретарі Богачові М.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного нотаріуса Сімферопольського міського нотаріального округу ОСОБА_2 про визнання недійсною та скасування постанови, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Приватного нотаріуса Сімферопольського міського нотаріального округу ОСОБА_2 про визнання недійсною та скасування постанови, мотивуючі свої вимоги тим, що ОСОБА_1, згідно рішення Залізничного районного суду м. Сімферополя від 25.06.2009р., зареєстрованого в Кримському Республіканському Підприємстві «Сімферопольське міжміське бюро реєстрації та і технічної інвентаризації» №24704444 від 08.12.2009р. є власником нерухомого майна: домоволодіння з надвірними спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1. Вищезгадане нерухоме майно складається з: літер «А» житловою, загальною площею 41,7 кв.м.; літер «Б» сарай; літер «В» сарай; літер «Г» погріб; літер «Д» уборна; літер «Е» навіс, тимчасова споруда; споруди. Позивач звернувся в Приватну нотаріальну контору Сімферопольського нотаріального округу для укладення договору купівлі - продажу вищезгаданого нерухомого майна. 14 липня 2010р. Постановою приватного нотаріуса Сімферопольського нотаріального округу позивачу було відмовлено в посвідченні договору купівлі-продажу вказаних об'єктів нерухомості. Підставою для відмови в посвідченні договору купівлі-продажу приватний нотаріус вказав, що відсутній державний акт на право власності на земельну ділянку, на якій розташований житловий будинок, витяг з бази даних автоматизованої системи ведення державного земельного кадастру. Згідно п.2 ст. 377 ЦК України розмір і кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв'язку з переходом права власності на житловий будинок, будови або споруди, є істотними умовами договору, який передбачає придбання право власності на ці об'єкти, а також відповідно до п.6 ст. 120 ЗК України істотною умовою договору, який передбачає придбання права власності на житловий будинок, будови або споруди, є кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв'язку з придбанням права власності на ці об'єкти. Підстави нотаріуса для відмови по цих підставах не відповідають вимогам чинного законодавства України. Згідно ч.1 ст.41 Конституції України кожний має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Дані положення Конституції України закріплені ч.1 ст.317 Цивільним кодексом України. Відповідно з цією нормою змісту права власності складається з трьох правомочностей власника: права володіння; права користування; права розпорядження. Права розпорядження складається в юридичній можливості власника відповідно визначати фактичну і юридичну долю речі. Власник майна має право вимагати усунення перешкод в здійсненні ним права користування і розпорядження своїм майном. Згідно ст. 79 Земельного кодексу України земельна ділянка є окремим об'єктом власності, суб'єкти права власності на земельні ділянки також наділені суб'єктивним правом володіти, користуватися і розпоряджатися цим об'єктом власності. У зв'язку з цим право власника розпоряджатися об'єктом нерухомості не може бути залежним від права суб'єкта користуватися, володіти і розпоряджатися земельною ділянкою на якому розташований об'єкт нерухомості. Посилання відповідача в постанові на відсутність державного акту на право власності на земельну ділянку, на якій розташований житловий будинок, витягу з бази даних автоматизованої системи ведення державного земельного кадастру не можуть бути підставою для відмови в посвідченні договору купівлі-продажу об'єктів нерухомості, оскільки не відповідають вимогам закону. Ст. 49 Закону України «Про нотаріат» і ст. 32 Інструкції про порядок здійснення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України №20/5 від 03.03.2004р. і зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 03.03.2004 р. №283/8882 передбачений перелік, відповідно до якого нотаріус може відмовити в здійсненні нотаріальних дій, про що він виносить в триденний строк відповідну постанову. В конкретному випадку у нотаріуса не було передбачених законом підстав для відмови позивачу в посвідченні договору купівлі-продажу нерухомого майна. Продавець свідчить, що він має всі повноваження для складання цього договору, немає яких або обмежень на відчуження цього приміщення. Позивач підготував всі необхідні документи для нотаріального посвідчення між сторонами договору купівлі-продажу об'єкту нерухомості. Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності отримується на підставах, не заборонених законом, зокрема на підставах договору купівлі-продажу. Право власності вважається придбаним правомірно, якщо інше прямо не встановлене законом або незаконність придбання права власності не встановлена судом. Тому, на підставі вищевикладеного, ч.1 ст.41, ст.55 Конституції України, ч. 1 ст.317, ст. 319 ЦК України, ст.ст. 79 Земельного кодексу України, ст. 49 Закону України «Про нотаріат», ст. 31 «Інструкції про здійснення нотаріальних дій нотаріусами України», просить суд визнати за незаконною та скасувати постанову Приватного нотаріуса Сімферопольського міського нотаріального округу від 14.07.2010р. про відмову в нотаріальному посвідченні договору купівлі-продажу житлового будинку з надвірними спорудами, розташованого за адресою АДРЕСА_1, та зобов'язати Приватного нотаріуса Сімферопольського міського нотаріального округу посвідчити договір купівлі-продажу житлового будинку з надвірними спорудами, розташований за адресою АДРЕСА_1, належного на праві власності ОСОБА_1.

Позивач в судове засідання не зявилася, однак в своєму клопотанні до суду позовні вимоги мотивовано підтримала та просила їх задовольнити в повному обсязі, а також просила розглянути справу в їх відсутність.

Оскільки відповідач, вважається таким, що повідомлений про час та місце судового засідання належним чином, і від нього не надійшло повідомлення про причини неявки, суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи.

Суд, дослідивши матеріали справи, знаходить, що позовні вимоги підлягають задоволенню за наступними підставами.

ОСОБА_1, згідно рішення Залізничного районного суду м. Сімферополя від 25.06.2009р., зареєстрованого в Кримському Республіканському Підприємстві «Сімферопольське міжміське бюро реєстрації та і технічної інвентаризації» №24704444 від 08.12.2009р. є власником нерухомого майна: домоволодіння з надвірними спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1.

Вищезгадане нерухоме майно складається з: літер «А» житловою, загальною площею 41,7 кв.м.; літер «Б» сарай; літер «В» сарай; літер «Г» погріб; літер «Д» уборна; літер «Е» навіс, тимчасова споруда; споруди.

Позивач звернувся в Приватну нотаріальну контору Сімферопольського нотаріального округу для укладення договору купівлі - продажу вищезгаданого нерухомого майна. 14 липня 2010р.

Постановою приватного нотаріуса Сімферопольського нотаріального округу позивачу було відмовлено в посвідченні договору купівлі-продажу вказаних об'єктів нерухомості. Підставою для відмови в посвідченні договору купівлі-продажу приватний нотаріус вказав, що відсутній державний акт на право власності на земельну ділянку, на якій розташований житловий будинок, витяг з бази даних автоматизованої системи ведення державного земельного кадастру.

Згідно п.2 ст. 377 ЦК України розмір і кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв'язку з переходом права власності на житловий будинок, будови або споруди, є істотними умовами договору, який передбачає придбання право власності на ці об'єкти, а також відповідно до п.6 ст. 120 ЗК України істотною умовою договору, який передбачає придбання права власності на житловий будинок, будови або споруди, є кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв'язку з придбанням права власності на ці об'єкти. Підстави нотаріуса для відмови по цих підставах не відповідають вимогам чинного законодавства України.

Згідно ч.1 ст.41 Конституції України кожний має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Дані положення Конституції України закріплені ч.1 ст.317 Цивільним кодексом України. Відповідно з цією нормою змісту права власності складається з трьох правомочностей власника: права володіння; права користування; права розпорядження. Права розпорядження складається в юридичній можливості власника відповідно визначати фактичну і юридичну долю речі. Власник майна має право вимагати усунення перешкод в здійсненні ним права користування і розпорядження своїм майном.

Згідно ст. 79 Земельного кодексу України земельна ділянка є окремим об'єктом власності, суб'єкти права власності на земельні ділянки також наділені суб'єктивним правом володіти, користуватися і розпоряджатися цим об'єктом власності. У зв'язку з цим право власника розпоряджатися об'єктом нерухомості не може бути залежним від права суб'єкта користуватися, володіти і розпоряджатися земельною ділянкою на якому розташований об'єкт нерухомості. Посилання відповідача в постанові на відсутність державного акту на право власності на земельну ділянку, на якій розташований житловий будинок, витягу з бази даних автоматизованої системи ведення державного земельного кадастру не можуть бути підставою для відмови в посвідченні договору купівлі-продажу об'єктів нерухомості, оскільки не відповідають вимогам закону.

Ст. 49 Закону України «Про нотаріат» і ст. 32 Інструкції про порядок здійснення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України №20/5 від 03.03.2004р. і зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 03.03.2004 р. №283/8882 передбачений перелік, відповідно до якого нотаріус може відмовити в здійсненні нотаріальних дій, про що він виносить в триденний строк відповідну постанову. В конкретному випадку у нотаріуса не було передбачених законом підстав для відмови позивачу в посвідченні договору купівлі-продажу нерухомого майна. Продавець свідчить, що він має всі повноваження для складання цього договору, немає яких або обмежень на відчуження цього приміщення. Позивач підготував всі необхідні документи для нотаріального посвідчення між сторонами договору купівлі-продажу об'єкту нерухомості.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності отримується на підставах, не заборонених законом, зокрема на підставах договору купівлі-продажу. Право власності вважається придбаним правомірно, якщо інше прямо не встановлене законом або незаконність придбання права власності не встановлена судом.

Тому, суд вважає, що вимоги про визнання за незаконною та скасувати постанову Приватного нотаріуса Сімферопольського міського нотаріального округу від 14.07.2010р. про відмову в нотаріальному посвідченні договору купівлі-продажу житлового будинку з надвірними спорудами, розташованого за адресою АДРЕСА_1, та зобов'язання Приватного нотаріуса Сімферопольського міського нотаріального округу посвідчити договір купівлі-продажу житлового будинку з надвірними спорудами, розташований за адресою АДРЕСА_1, належного на праві власності ОСОБА_1, підлягають задоволенню.

На підставі вищевикладеного, ч.1 ст.41, ст.55 Конституції України, ч. 1 ст.317, ст. 319 ЦК України, ст.ст. 79 Земельного кодексу України, ст. 49 Закону України «Про нотаріат», ст. 31 «Інструкції про здійснення нотаріальних дій нотаріусами України», керуючись ст. ст. 10, 60, 209, 212, 213, 215, 216 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити в повному обсязі.

Визнати за незаконною та скасувати постанову Приватного нотаріуса Сімферопольського міського нотаріального округу від 14.07.2010р. про відмову в нотаріальному посвідченні договору купівлі-продажу житлового будинку з надвірними спорудами, розташованого за адресою АДРЕСА_1.

Зобов'язати Приватного нотаріуса Сімферопольського міського нотаріального округу посвідчити договір купівлі-продажу житлового будинку з надвірними спорудами, розташований за адресою АДРЕСА_1, належного на праві власності ОСОБА_1.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

Суддя: