Рішення № 134629726, 24.02.2026, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 лютого 2026 року м. Чернігів Справа № 620/12379/25

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді - Бородавкіної С.В.,

за участі секретаря - Шашери М.О.,

представника позивача - Євсеєнка В.В.,

представника відповідача - Паншиної І. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Малодівицьке хлібоприймальне підприємство" до Головного управління ДПС у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,

У С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Малодівицьке хлібоприймальне підприємство" (далі - позивач, товариство, ТОВ "Малодівицьке хлібоприймальне підприємство") 14.11.2025 через підсистему «Електронний Суд» звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Чернігівській області (далі ГУДПС у Чернігівській області, відповідач), у якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 05.11.2025: №19400/ж10/25-01-07-00, №19401/ж10/25-01-07-00, №19402/ж10/25-01-07-00, №19403/ж10/25-01-07-00.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що господарські операції з ТОВ «СКАРАБЕЙ КОРПОРЕЙШН» повністю відповідають встановленим законодавствам нормам стосовно їх оформлення, оскільки в Актах здачі-прийняття робіт (надання послуг) зазначено найменування учасників господарської операції, їх посадових осіб, які відповідальні за її здійснення та оформлення, найменування послуги та період, за який її надано, також зазначено одиницю виміру у кількісному та вартісному виразі, а також додатково зазначено на підставі якого договору надана відповідна послуга. Проте зі змісту акту перевірки не можливо встановити, яка деталізація сутності господарської операції є достатньою для визначення операції реальною, що унеможливлює надання вичерпних пояснень чи спростувань такого висновку.

Щодо висновку податкового органу стосовно завищення позивачем від`ємного значення об`єкту оподаткування з податку на прибуток зазначено, що до перевірки було надано оригінали первинних бухгалтерських документів, які дослідженні відповідачем та описані в акті перевірки, будь-яких зауважень щодо повноти їх оформлення або наявності підстав для визнання їх такими, що складені з порушеннями принципу бухгалтерського обліку та фінансової звітності до позивача під час проведення перевірки не надходило. Таким чином, відповідач в процесі проведення перевірки дослідив та не спростував здійснення господарської операції з надання послуг з охорони об`єктів ТОВ «СКАРАБЕЙ КОРПОРЕЙШН» на користь позивача на загальну суму 3 997 755,00 грн, без ПДВ.

Щодо господарських операцій з ТОВ «ТЕНЕГІЯ» зазначено, що на запит відповідача було надано видаткові накладні, рахунки, податкові накладні та платіжні інструкції, які відповідач дослідив та відобразив в акті перевірки, та дійшов висновку про те, що ТОВ «ТЕНЕГІЯ» відповідає критеріям ризиковості, а також зазначив не співпадіння виписаних податкових накладних з фактичною датою оплати палива. Проте позивач зазначає, що в акті перевірки відсутнє будь-яке обґрунтування, яким чином визнання ризиковим у липні 2025, впливає на реальність здійснених з ТОВ «ТЕНЕГІЯ» господарських операцій у період 2023 2024, крім того відповідне рішення прийняте вже після фактичного здійснення господарських операцій та відповідно після складення та реєстрації податкових накладних в ЄРПН ТОВ «ТЕНЕГІЯ».

Щодо порушення позивачем обов`язку реєстрації податкових накладних за операціями зазначено, що відповідачем не доведено нереальність господарських відносин з ТОВ «ОРЛАН-БЕЗПЕКА» та відсутність належного обґрунтування факту використання придбаних послуг з охорони поза межами господарської діяльності, за таких підстав позивач зазначає про правомірність віднесення ним сплачених сум податку до податкового кредиту.

Щодо ненарахування екологічного податку за розміщення відходів зазначено, що позивач під час провадження господарської діяльності не здійснює скиди забруднюючих речовин чи розміщення відходів на власних територіях. За наведених обставин, висновок відповідача стосовно необхідності сплати екологічного податку за розміщення відходів є безпідставними.

Ухвалою суду від 01.12.2025 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено перше підготовче судове засідання на 23.12.2025 о 10:00 год.

Ухвалою суду від 08.12.2025 клопотання представника позивача про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено.

23.12.2025 за клопотанням представника відповідача розгляд справи відкладено на 15.01.2026 на 10:00 год.

Ухвалою суду від 15.01.2026, занесеною секретарем до протоколу судового засідання, відкладено підготовче провадження на 29.01.2026 на 10:00 год.

Ухвалою суду від 29.01.2026, занесеною секретарем до протоколу судового засідання, підготовче провадження закрито та призначено справу до судового розгляду на 24.02.2026 на 10:00 год.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, зазначив, що в ході проведення перевірки встановлено, що ТОВ «Малодівицьке хлібоприймальне підприємство» в періоді, що перевірявся, а саме з вересня 2022 року по березень 2025р. перебувало у взаємовідносинах з ТОВ «СКАРАБЕЙ КОРПОРЕЙШЕН». У ТОВ «Скарабей Корпорейшен» відсутні трудові ресурси для здійснення задекларованої господарської діяльності, оскільки відповідно до даних Єдиного реєстру податкових накладних, при 7 працівниках, ТОВ Скарабей Корпорейшн надавало охоронні послуги в 3 кварталі 2023 року 9 суб`єктам господарювання. Крім того, акт здачі прийняття робіт (надання послуг) складено з порушенням вимог до належного оформлення документів та не дає можливості підтвердити обґрунтованість нарахованої вартості послуг за місяць.

Щодо придбання палива у ТОВ «ТЕНЕГІЯ» зазначено, що відомості в податкових накладних (кількісні та вартісні показники) не відповідають даним видаткових накладних. Також згідно даних ЄРПН відсутні складені та зареєстровані розрахунки коригування до податкових накладних від 31.12.2023 року №1000023//1, від 31.01.2024 року №1000060//1, від 31.03.2024 року 1000065//1, від 30.04.2024 №1000056//1, від 31.05.2024 №1000062//1, від 30.06.2024 №1000058//1, від 31.07.2024 №1000076//1, від 31.08.2024 №1000078//1, від 30.09.2024 №1000092//1, від 31.10.2024 №1000090//1, від 31.12.2024 №1000043//1. Проте виписані на адресу позивача податкові накладні від ТОВ «ТЕНЕГІЯ» не співпадають з датою фактичної оплати за товар. Перевіркою встановлено безпідставне включення до податкового кредиту податкових накладних, які складені ні на дату відвантаження товару, ні на дату надання послуг або отримання коштів від покупця. Неможливо встановити підстави правомірності складення частини податкових накладних та віднесення їх до суми податкового кредиту за період грудень 2023 року - січень 2024, квітень 2024 року жовтень 2024, грудень 2024 р. по контрагенту постачальнику ТОВ "ТЕНЕГІЯ" на загальну суму ПДВ 58 210,81 грн. Отже, податкові накладні складені з порушенням норм п.198.2, п.198.3, п.198.6, п.201.1, ст. 201 Податкового кодексу України, і суми ПДВ за такою податковою накладною не можуть бути віднесені до податного кредиту.

Щодо взаємовідносин з TOB «ОРЛАН БЕЗПЕКА» зазначено, що у зв`язку з тим, що позивач використовує майданчик-базу "Острів Урочище" не в господарській діяльності, то придбані послуги охорони Бази також використовувалися не в господарській діяльності підприємства. Таким чином позивач порушив вимоги абзацу «г» п.198.5 ст.198 Податкового кодексу України, та не нарахував податкові зобов`язання на вартість послуг охорони майданчика-бази "Острів Урочище", які не були використані в господарській діяльності платника податків, внаслідок чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 75 983 грн.

Щодо сплати екологічного податку за розміщення відходів від стічних вод зазначено, що перевіркою було встановлено позивачем порушення п.240.1 ст.240, п.242.1 ст.242, п. 246.2, п.246.5 ст.246 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755VI (зі змінами та доповненнями), в результаті чого занижено задекларовані суб`єктом господарювання показники у рядках 4.3 «розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об`єктах» Декларацій з екологічного податку на загальну суму 33 892,50 грн., в тому числі за 1 квартал 2021 року у сумі 2 100,00грн., за 2 квартал 2021 року у сумі 3 120,00грн., за 3 квартал 2021 року у сумі З 525,00грн., за 4 квартал 2021 року у сумі 2 130,00грн., за 1 квартал 2023 року у сумі 2 227,50грн., за 2 квартал 2023 року у сумі 3 465,00грн., за 3 квартал 2023 року у сумі 5 280,00грн., за 4 квартал 2023 року у сумі 3 135,00грн., за 1 квартал 2024 року у сумі 2 310,00грн., за 2 квартал 2024 року у сумі 2 310,00грн., 3 квартал 2024 року у сумі 1 815,00грн., 4 квартал 2024 року у сумі 1 237,50грн., за 1 квартал 2025 року у сумі 1 237,50грн. З урахуванням викладеного, відповідач вважає, що податкові повідомлення-рішення відповідають нормам чинного законодавства.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив такі обставини.

ТОВ "Малодівицьке хлібоприймальне підприємство" зареєстроване як юридична особа, про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено відповідний запис. Види господарської діяльності позивача за період, що перевірявся, які він фактично здійснював, а також про отримані ліцензії та дозволи : 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; 55.10. Діяльність готелів і подібних засобів тимчасового розміщування; 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур; 77.39 Надання в оренду інших машин, устаткування та товарів, н.в.і.у.; 70.22 Консультування з питань комерційної діяльності й керування; 41.20 Будівництво житлових і нежитлових будівель; 46.75 Оптова торгівля хімічними продуктами; 52.10 Складське господарство; 55.20 Діяльність засобів розміщування на період відпустки та іншого тимчасового проживання; 52.24 Транспортне оброблення вантажів; 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна (а.с. 51 т.1).

На підставі направлень від 29.07.2025 №2926/ж3/25-01-07-00, №2927/ж3/25-01-07-00, №2928/ж3/25-01-07-00, №2930/ж3/25-01-07-00, №2931/ж3/25-01-07-00, №2929/ж3/25-01-07-00, від 15.08.2025 №3088/ж3/25-01-07-00, №3089/ж3/25-01-07-00, №3086/ж3/25-01-07-00, №3090/ж3/25-01-07-00, №3087/ж3/25-01-07-00, виданих ГУДПС у Чернігівській області, та відповідно до плану-графіка проведення документальних позапланових виїзних перевірок суб`єктів платників податків на 2025 рік, на підставі наказу ГУ ДПС у Чернігівській області від 17.07.2025 №1539-п проведена виїзна планова документальна перевірка ТОВ "Малодівицьке хлібоприймальне підприємство" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період 01.01.2021 по 31.03.2025, валютного законодавства за період з 01.01.2021 по 31.03.2025, валютного законодавства у період з 01.01.2021 по 31.03.2025, з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2021 по 31.03.2025, іншого законодавства за період з 01.01.2021 по 31.03.2025 відповідно до затвердженого плану документальної перевірки.

За результатами перевірки складено акт від 17.09.2025 №16640/Ж5/25-01.07.01.01 (а.с. 13-47 т.1), у якому зазначено про порушення підприємством вимог податкового законодавства, а саме:

1) п. 44.1 ст. 44, п.198.1, п.198.2, п.198.3, абзацу г п.198.5, п. 198.6, ст.198, п.200.4, ст.200 Податкового кодексу України, внаслідок чого завищено суму від`ємного значення ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на загальну суму 933 745 грн., в тому числі за березень 2025 року на суму 933 745 гри.

2) п. 201.1, п. 201.10. ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (зі змінами та доповненнями) в частині нереєстрації податкових накладних.

3) п.5, п.6, п.10, п.п П(С)БО 16 «Витрати», п. 44.2 ст.44, п. 134.1 ст. 134, п.п. 140.4.4 п.140.4 ст.140 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від`ємне значення об`єкту оподаткування з податку на прибуток на суму 3 977 755 грн., в тому числі за 1 квартал 2025 року на суму 3 977 755 грн.

4) п.240.1 ст.240, п.242.1 ст.242, п. 246.2, п.246.5 ст.246 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755VI внаслідок чого встановлено заниження екологічного податку на суму 33 892,50 грн., в тому числі за 1 квартал 2021 року у сумі 2 100,0 грн., за 2 квартал 2021 року у сумі 3 120,0 грн., за 3 квартал 2021 року у сумі 3 525,0 грн., за 4 квартал 2021 року у сумі 2 130,0 грн., за 1 квартал 2023 року у сумі 2 227,5 грн., за 2 квартал 2023 року у сумі 3 465,0 грн., за 3 квартал 2023 року у сумі 5 280,0 гри., за 4 квартал 2023 року у сумі 3 135,0 грн., за 1 квартал 2024 року у сумі 2 310,0 грн., за 2 квартал 2024 року у сумі 2 310,0 грн., З квартал 2024 року у сумі 1 815,0 грн., 4 квартал 2024 року у сумі 1 237,5 грн., за 1 квартал 2025 року у сумі 1 237,5 грн.

5) розділу IV «Порядку заповнення додатків до податкового розрахунку що містять інформацію щодо сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску, з розбивкою по місяцях звітного кварталу» зі змінами та доповненнями, який затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015р. № 4, (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 15.12.2020р. №773).

Не погоджуючись із висновками акту перевірки ТОВ "Малодівицьке хлібоприймальне підприємство" 09.10.2025 подало до ГУ ДПС у Чернігівській області заперечення (а.с.71-76 т.1).

30.10.2025 ГУ ДПС у Чернігівській області за результатами розгляду заперечень прийняло рішення про відмову в їх урахуванні (а.с.77-84 т.1).

На підставі висновків перевірки ГУДПС у Чернігівській області прийняло податкові повідомлення-рішення від 05.11.2025:

№19400/ж10/25-01-07-00, яким встановлена сума завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на загальну суму 3 997 755,00 грн.;

№19401/ж10/25-01-07-00, яким встановлена суму завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у сумі 933 745,00 грн.;

№19402/ж10/25-01-07-00, яким застосовано штраф у сумі 18 995,84 грн за платежем податок на додану вартість;

№19403/ж10/25-01-07-00, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем: надходження від розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об`єктах, крім розміщення окремих видів відходів як вторинної сировини 42 365,63 грн та застосовано штрафну (фінансову) санкцію у сумі 8 473,13 грн.

Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними, ТОВ "Малодівицьке хлібоприймальне підприємство" звернулось до суду з відповідним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.

Частиною першою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно абзацу одинадцятого статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо (частина друга статті 9 вказаного Закону).

Отже, для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим кодексом України (в редакції чинній на момент виникнення правовідносин).

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковим кредитом визнається сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (пункт 44.1. статті 44 Податкового кодексу України).

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які визначені відповідними положеннями цього Кодексу.

Базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу (пункт 135.1 статті 135 Податкового кодексу України

Згідно із підпунктом «а» пункту 198.1 пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг. Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно пунктів 200.1, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

З наведених законодавчих положень вбачається, що формування платником податку об`єкту оподаткування здійснюється шляхом врахування витрат підприємства за умови підтвердження відповідних сум належним чином оформленими первинними документами, а також використання отриманих за договором товарів/послуг у власній господарській діяльності.

У податковому обліку понесені витрати мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення. І тільки за повної відсутності таких документів, або у разі, коли такі документи є недостовірними, тобто не відображають реальних подій (господарської операції), податковий кредит може вважатися не підтвердженим.

За умови реального здійснення платником податку господарської операції з придбання товарів (робіт, послуг), яка призвела до об`єктивної зміни складу активів такого платника, придбання такого товару (робіт, послуг) з метою використання у господарській діяльності, наявності первинних документів, які підтверджують факт здійснення господарської операції, платник податку має право на віднесення податку на додану вартість до складу податкового кредиту.

Водночас, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності.

Враховуючи викладене, дослідженню судом підлягає факт реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентами.

Щодо господарських операцій з ТОВ «СКАРАБЕЙ КОРПОРЕЙШЕН», суд зазначає таке.

01.09.2022 між ТОВ «СКАРАБЕЙ КОРПОРЕЙШЕН» (виконавець) та ТОВ "Малодівицьке хлібоприймальне підприємство" (замовник) укладено договір №СК-2-2022 на охорону об`єкту.

Відповідно до п.2.1 Договору замовник доручає, а Виконавець зобов`язується виконати комплекс заходів охорони власними силами і засобами, необхідними для збереження цілісності охоронюваних Об`єктів, а також з використанням технічних засобів і комплексних систем безпеки Замовника, в період часу і на умовах, визначених цим Договором. Відповідно до п. 3.1. Договору загальна вартість Послуг з охорони по цьому Договору становить суму вартості послуг за всіма підписаними Сторонами Актами наданих послуг по цьому Договору. Вартість послуг Виконавця по цьому Договору визначається на підставі розрахунку, підписаного обома сторонами (а.с.95-101 т.1).

До договору були укладені: Додаток № 2 із визначенням об`єктів охорони та дислокації постів, режиму робот ( а.с.155-155зв.т.2); Додаток № 3 із розрахунком вартості охоронних послуг (а.с.156 т.2); Додаток № 4 відповідальні особи (а.с.156зв. т.2); Додаток № 5 акт приймання- передачі, яким Замовник передав, а Виконавець прийняв під охорону нежитлові об`єкти, комплекс будівель, споруд та товарно-матеріальних цінностей (а.с.157 т.2); Додаток № 6 Інструкція з організації охорони об`єкту, Додаток № 7-8 інструкція охоронника (а.с. 157- 163 т.2).

Додатковими угодами від 30.12.2022, від 01.01.2024, від 31.12.2024 до Договору про надання послуг з охорони об`єктів №СК-2-2022 від 01.09.2022 збільшено вартість послуг по охороні, яка визначена у додатках до додаткових угод.(а.с.164, 167-168 т.2)

20.09.2024 була укладена додаткова угода до Договору про надання послуг з охорони об`єктів №СК-2-2022 від 01.09.2022, пунктом 1 якої змінено кількість охоронників (а.с.102 т.1)

У період з вересня 2022 по березень 2025 надано послуг з охорони об`єктів товариства на загальну суму 4 797 306,24 грн, в т.ч ПДВ 799 551,04 грн, на підтвердження чого між сторонами оформлено акти здачі прийняття робіт (надання послуг): №ОУ-0000003 від 30.09.2022 на суму 70 583,33 грн, № ОУ-0000013 від 31.10.2022 на суму 102 940,00 грн, № ОУ-0000020 від 30.11.2022 на суму 112 020,00 грн, № ОУ-0000029 від 31.12.2022 на суму 140 400,00 грн, № ОУ-0000007 від 31.01.2023 на суму 154 629,20 грн, № ОУ-0000015 від 28.02.2023 на суму 150 833,00 грн, № ОУ-0000023 від 31.03.2023 на суму 148 425,80 грн, № ОУ-0000029 від 30.04.2023 на суму 125 603,00 грн, № ОУ-0000039 від 31.05.2023 на суму 130 105,20 грн, № ОУ-0000050 від 30.06.2023 на суму 128 002,00 грн, № ОУ-0000059 від 31.07.2023 на суму 135 756,00 грн, № ОУ-0000064 від 31.08.2023 на суму 133 306,00 грн, № ОУ-000075 від 30.09.2023 118 899,00 грн, № ОУ-0000091 від 31.10.2023 на суму 125 111,03 грн, № ОУ-0000100 від 30.11.2023 на суму 158 328,00 грн, № ОУ-0000113 від 31.12.2023 на суму 166 632,00 грн, № ОУ-0000008 від 31.01.2024 на суму 194 144,00 грн, № ОУ-0000015 від 28.02.2024 на суму 183 892,00 грн, № ОУ-0000025 від 31.03.2024 на суму 199 936,00 грн, № ОУ-0000041 від 30.04.2024 на суму 189 124,00 грн, № ОУ-0000050 від 31.05.2024 на суму 178 704,00 грн, № ОУ-0000059 від 30.06.2024 на суму 158 072,00 грн, № ОУ-0000068 від 31.07.2024 на суму 144 152,00 грн, № ОУ-0000076 від 31.08.2024 на суму 152 180,00 грн, № ОУ-0000088 від 30.09.2024 на суму 145 496,00 грн, № ОУ-0000097 від 31.10.2024 на суму 200 788,00 грн, № ОУ-0000104 від 30.11.2024 на суму 207 400,00 грн, № ОУ-0000111 від 31.12.2024 на суму 198 188,00 грн, № ОУ-0000007 від 31.01.2025 на суму 197 440,00 грн, № ОУ-0000014 від 28.02.2025 на суму 181 980,00 грн, № 0000022 від 31.03.2025 на суму 150 120,00 грн (а.с. 102 зворот-117 т.1).

Також проведено розрахунки за надані послуги з охорони, що підтверджують платіжні інструкції (а.с.194-209 т.1).

За фактом надання послуги ТОВ «СКАРАБЕЙ КОРПОРЕЙШН» складені та зареєстровані в ЄРПН відповідні податкові накладні ( а.с.126-173 т.1).

Як встановлено судом позивачем до перевірки було надано оригінали первинних бухгалтерських документів, що відображено в акті перевірки від 17.09.2025 №16640/Ж5/25-01.07.01.01. Представник позивача також на підтвердження наданих послуг зазначає, що у штаті позивача відсутні охоронники, а охоронні послуги необхідні у зв`язку з наявністю багатьох об`єктів. Зазначене твердження не спростовано відповідачем.

Податковим органом не визнаються зазначені господарські відносини із ТОВ «СКАРАБЕЙ КОРПОРЕЙШН» через відсутність достатньої кількості персоналу (штату) для надання послуг; не надання позивачем документів, в яких зазначено прізвища охоронців; відсутність в актах деталізації сутності господарської операції.

Однак суд звертає увагу, що висновки податкового органу про недостатність трудових ресурсів для здійснення відповідних операцій, ґрунтуються переважно на даних інформаційних систем податкових органів, у той час як податкова інформація, що міститься в інформаційних системах податкових органів, не може використовуватись для оцінки господарських операцій на предмет їх нереальності, оскільки в її основі не лежить аналіз первинних документів, у зв`язку з чим вона не є належним доказом в розумінні КАС України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2022 у справі № 160/3364/19, де зазначається, що висновки про відсутність у контрагентів трудових та матеріальних ресурсів зроблено контролюючим органом на підставі аналізу зібраної та опрацьованої узагальненої податкової інформації, однак така податкова інформація носить виключно інформативний характер. Посилання контролюючого органу на таку інформацію, як критерій оцінки реальності господарських операцій, є безпідставними, оскільки фактично надані до перевірки первинні документи не були проаналізовані в акті перевірки, а тому така інформація не відповідає критерію юридичної значимості та не є допустимим і достовірним доказом у розумінні процесуального закону. Така інформація сама собою не доводить та не може свідчити про наявність податкових правопорушень, на які посилається відповідач.

Крім того, суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену, зокрема, в постановах від 16.01.2018 у справі № 820/4648/13-а, у справі № 826/1398/17, яка полягає у тому, що на реальність господарських операцій жодним чином не впливає наявність у контрагента платника податку виробничих, трудових та інших ресурсів, оскільки останній має право їх залучати на підставі цивільно-правових угод.

Отже, лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками послуг від виконання податкових зобов`язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит та валові витрати. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а повинні бути підтверджені належними, достатніми, достовірними доказами із законних джерел у їх взаємній сукупності.

Крім того, згідно з практикою Верховного Суду зі спорів щодо оскарження рішень податкових органів з оцінки питань щодо відсутності у контрагентів позивача матеріальних та трудових ресурсів, не можуть бути безумовною підставою для висновку про нереальність господарських операцій та для позбавлення суб`єкта господарювання податкового кредиту та валових витрат.

Так, висновком Верховного Суду, викладеним у постановах у справах №826/7704/16 від 19.06.2018, №2а/1770/3360/12 від 30.01.2018 критична оцінка надана посиланню контролюючих органів на відсутність у контрагентів позивача власних чи орендованих основних фондів, кваліфікованих фахівців для здійснення діяльності, оскільки сама по собі наявність або відсутність у контрагентів основних фондів, певної кількості персоналу, не можуть являтися вичерпними ознаками неправомірності вчиненої господарської операції, якщо з інших даних вбачається фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків, у зв`язку з його господарською діяльністю. Укладення договору не є єдиним способом залучення фізичних осіб до вчинення необхідних дій в процесі виконання поставки; податкове законодавство не ставить право платника на податковий кредит в залежності від того, за рахунок яких ресурсів (власних або залучених) здійснюється поставка товарів (робіт, послуг) постачальником. При цьому залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу).

Відсутність у постачальника необхідних ресурсів для здійснення продажу товарів та здійснення робіт та послуг не є доказом нереальності операцій, оскільки специфіка підприємницької діяльності полягає у тому, що підприємство не завжди має мати у власності задекларовану значну кількість працівників для виконання взятих на себе зобов`язань, а звичаями ділового обороту визначені й інші можливості залучення ресурсів/робіт/послуг.

Надані позивачем в процесі перевірки первинні бухгалтерські документи, складені на підтвердження реальності господарських операцій з ТОВ «СКАРАБЕЙ КОРПОРЕЙШН», відповідають встановленим законодавствам нормам стосовно їх оформлення: в актах здачі-прийняття робіт (надання послуг) зазначено найменування учасників господарської операції, їх посадових осіб, які відповідальні за її здійснення та оформлення, найменування послуги та період за який її надано, а також додатково зазначено на підставі якого договору надана відповідна послуга.

Разом з тим, зі змісту акту перевірки не можливо встановити, яка деталізація сутності господарської операції є достатньою для визначення здійсненої послуги, оскільки деталізація послуг з охорони та вартісний вираз міститься у додатках договору та додаткових угодах.

А тому суд зазначає, що висновки відповідача щодо нереальності вищевказаної господарської операції спростовуються встановленим вище.

Щодо господарських операцій з TOB «ОРЛАН БЕЗПЕКА», суд зазначає таке.

За результатами електронного аукціону ТОВ «Малодівицьке хлібоприймальне підприємство» придбало нерухоме майно, а саме: базу відпочинку № 5 «Зв`язківець», розташовану за адресою: Чернігівська обл.,Чернігівський р-н, сільська рада Ладинська, "Острів" урочище, у АТ "Укрпошта", що підтверджується договором купівлі-продажу нерухомого майна від 16.02.2021, актом передавання-приймання нерухомого майна від 16.02.2021, Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (а.с.142-146 т.2).

Вищевказана база поставлена на баланс підприємства 16.02.2021, рахунок обліку 152 «Придбання основних засобів».

Представник позивача зазначає, що майно придбано для використання у господарській діяльності, однак у перевіряємому періоді даний основний засіб не був введений в експлуатацію, оскільки не змогли зробити ремонт внаслідок війни, місцезнаходження об`єкта у небезпечному місці.

Для збереження придбаного майна 16.02.2021 між ТОВ "Малодівицьке хлібоприймальне підприємство" (замовник) та ТОВ «ОРЛАН-БЕЗПЕКА» (виконавець) укладено договір №6 про надання послуг з охорони об`єктів.

Відповідно до п.2.1 Договору замовник доручає, а Виконавець зобов`язується виконати комплекс заходів охорони власними силами і засобами, необхідними для збереження цілісності охоронюваних Об`єктів, а також з використанням технічних засобів і комплексних систем безпеки Замовника, в період часу і на умовах, визначених цим Договором. Відповідно до п. 3.1. Договору загальна вартість Послуг з охорони по цьому Договору становить суму вартості послуг за всіма підписаними Сторонами Актами наданих послуг по цьому Договору. Вартість послуг Виконавця по цьому Договору визначається на підставі розрахунку, підписаного обома сторонами (а.с.235-241 т.1)

ТОВ "Малодівицьке хлібоприймальне підприємство" (замовник) передало ТОВ «ОРЛАН-БЕЗПЕКА» (виконавець) нежитлові приміщення відповідно до акту приймання-передачі об`єкта під охорону від 16.02.2021 (а.с.234 т.1).

На виконання умов договору між позивачем та ТОВ «ОРЛАН-БЕЗПЕКА» складені акти здачі-приймання робіт (надання послуг) від 28.02.2021 №3, від 31.03.2021 №5, від 31.05.2021 №9, від 30.04.2021 №7, від 30.06.2021 №11, від 31.07.2021 №13, від 31.08.2021 №15, від 30.09.2021 №17, від 31.10.2021 №19, від 30.11.2021 №21, від 31.12.2021 №23, від 31.01.2022 №2, від 28.02.2022 №4, від 30.04.2022 №7, від 31.05.2022 №9, від 31.07.2022 №13, від 31.08.2022 №15, від 30.09.2022 №17, від 31.10.2022 №19 від 30.11.2022 №21, від 31.12.2022 №23, від 31.01.2023 №2, від 28.02.2023 №4, від 31.03.2023 №6, від 30.04.2023 №8, від 31.05.2023 №10, від 30.06.2023 №11, від 31.07.2023 №12, від 31.08.2023 №13, від 30.09.2023 №14, від 31.10.2023 №15, від 30.11.2023 №16, від 31.12.2023 №17, від 31.01.2024 №1, від 29.02.2024 №2, від 31.03.2024 №3, від 30.04.2024 №4, від 31.05.2024 №5 (а.с.242-250 т.1, а.с.1-11 т.2).

ТОВ «Малодівицьке хлібоприймальне підприємство» з лютого 2021 року по червень 2024 року сплатило ТОВ «ОРЛАН-БЕЗПЕКА» за надані послуги з охорони майданчика-бази "Острів Урочище", що підтверджується платіжними інструкціями (а.с.44-63 т.2)

ТОВ «ОРЛАН-БЕЗПЕКА» виписано та зареєстровано податкові накладні (сума ПДВ 75983,34грн) (а.с.18-43 т.2).

ТОВ «Малодівицьке хлібоприймальне підприємство» під час перевірки надало всі первинні документи на підтвердження господарських операцій з ТОВ «ОРЛАН-БЕЗПЕКА».

Разом з тим, відповідач зазначив, що оскільки позивач не використовує базу відпочинку у своїй господарській діяльності, то ним порушено вимоги абзацу «г» п.198.5 ст.198 Податкового кодексу України щодо ненарахування податкових зобов`язань на вартість послуг охорони.

Однак, враховуючи вище наведене, суд приходить до висновку, що надані позивачем в процесі перевірки первинні бухгалтерські документи, складені на підтвердження реальності господарських операцій з ТОВ «ОРЛАН-БЕЗПЕКА», відповідають встановленим законодавством нормам стосовно їх оформлення.

Суд погоджується з доводами позивача, що база відпочинку була придбана із наміром використання у господарській діяльності, однак з огляду на дату придбання, військовий стан та місцезнаходження об`єкта, не може бути введена в експлуатацію своєчасно.

Отже, з урахуванням викладеного відповідачем не доведено порушення ТОВ «Малодівицьке хлібоприймальне підприємство» абзацу г п.198.5 ст.198 Податкового кодексу України.

Щодо господарських операцій з TOB «ТЕНЕГІЯ», суд зазначає таке.

ТОВ «"Малодівицьке хлібоприймальне підприємство"» включено до податкового кредиту господарські операції по придбанню у грудні 2023 року - січні 2024, квітні 2024 року - жовтні 2024, грудні 2024 року дизельного палива, бензину А-92, бензину А-95 у ТОВ «ТЕНЕГІЯ» на загальну суму ПДВ 58211грн.

Контрагент виписав та зареєстрував податкові та зведені податкові накладні, які були надані на перевірку.

На перевірку були надані також видаткові накладні (а.с.209 зворот-223, 231-233 т.1).

Позивач здійснив оплату за пальне, що підтверджують рахунки-фактури та платіжні інструкції (а.с.223 зворот-233 т.1).

Відповідач не визнає зазначену господарську операцію, оскільки відомості в податкових накладних (кількісні та вартісні показники) не відповідають даним видаткових накладних, податкові накладні від ТОВ «ТЕНЕГІЯ» не співпадають з датою фактичної оплати за товар, а також ТОВ «ТЕНЕГІЯ» відповідає критеріям ризикованості платника податку.

Згідно зі ст.ст.46-49 Податкового кодексу України ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку, при цьому такий платник податків несе самостійну відповідальність за порушення ведення податкового обліку.

Суд звертає увагу, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, а тому суд не приймає до уваги посилання контролюючого органу на відповідність ТОВ«ТЕНЕГІЯ» критеріям ризикованості платника податку.

При цьому наявність помилок в оформленні окремих документів не є безумовною підставою для висновків про відсутність господарської операції. Водночас, досліджені в процесі розгляду справи первинні документи за своєю формою та змістом не суперечать вимогам податкового законодавства, не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Податкового кодексу України спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, зазначені документи призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

Судом не встановлено жодного фактичного порушення вимог наведених норм законодавства, яке б давало підстави для висновку щодо позивача про завищення податкового кредиту з податку па додану вартість за період грудень 2023 року - січень 2024, квітень 2024 року жовтень 2024, грудень 2024 року, оскільки податкові та видаткові накладні складалися ТОВ "ТЕНЕГІЯ".

На момент здійснення операцій позивач та його контрагенти були належним чином зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість, установчі документи недійсними в судовому порядку не визнавались. У разі підтвердження реального характеру виконання послуг, платник не може відповідати за порушення, допущені постачальником, якщо не буде доведено його безпосередню участь у зловживанні цієї особи. Як вбачається із акту перевірки, податковим органом таких обставин не встановлено.

Разом з тим, матеріали справи не містять жодних доказів, що свідчили б про безтоварність операцій позивача та його контрагентів. Не наведено відповідачем й обставин та не надано доказів невідповідності господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, їх збитковості або інших обставин, які б окремо або в сукупності свідчили, що вчинення таких операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру).

Відповідна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 02.06.2022 у справі №420/6359/19.

Суд також звертає увагу на те, що відповідач не встановив ознак недобросовісності позивача під час проведення перевірки і не довів їх існування під час судового розгляду, відповідач також не навів жодних доказів існування фактів узгодженості дій позивача з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або ж його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов`язань.

Отже, фактично позивачем було надано документи, які дають можливість зробити висновок про рух активів у процесі здійснення зазначених господарських операцій, наявність спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарських операцій та існування зв`язку між фактом придбання товарів (робіт, послуг), господарською діяльністю платника податку та доказами на підтвердження отримання позивачем товарів (робіт, послуг).

Суд зауважує, що позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх податкових зобов`язань, адже поняття добросовісний платник, яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань. А відтак, за умови невстановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання позивачем незаконної податкової вигоди, останній не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Між тим, відповідачем не надано жодних доказів того, що позивач діяв без належної обачності і йому мало бути відомо про порушення, які можливо допускаються контрагентом та чи взагалі такі порушення мали місце. При цьому, позивач не може нести відповідальність за можливі негативні наслідки господарської діяльності його контрагентів.

Під час проведення господарських операцій платник податків може бути і не обізнаним стосовно дійсного стану правосуб`єктності своїх контрагентів і реально отримати від них товари (роботи чи послуги), незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства.

При цьому, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Окрім того, слід зазначити, що поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у суб`єкта господарювання додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його контрагентами правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов`язань.

Враховуючи наведене, суд вважає, що відповідачем не доведено обставини та не надано докази, які б свідчили про штучний (фіктивний) характер господарських операцій між позивачем та його контрагентом, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагентів були спрямовані на отримання виключно необґрунтованої податкової вигоди.

Щодо сплати екологічного податку за розміщення відходів від стічних вод.

До зазначених в акті перевірки висновків щодо відсутності розрахунку та декларування позивачем екологічного податку відповідач дійшов на підставі довідки старшого державного інспектора з охорони навколишнього природнього середовища Чернігівської області щодо результатів документальної перевірки ТОВ «Малодівицьке хлібоприймальне підприємство», у якій зокрема встановлено, що на території підприємства за адресою: Чернігівська область, Прилуцький район, с. Обичів, 135-й км а/д Чернігів- Ніжин, Прилуки-Пирятин, наявна побутова каналізаційна мережа з відведення очищених стоків на підземні поля фільтрації. Підприємством проводяться операції з видалення відходів, відповідно до Переліку з операцій з видалення відходів: D1 Розміщення на поверхні чи в землі, у тому числі захоронения тощо.

Підприємством не забезпечено контроль роботи полів фільтрації за показниками: навантаження по воді на 1 га, БСК і вміст в очищеній воді зважених речовин, розчиненого кисню, бактеріальних забруднень - один раз на декаду. Зазначене є порушенням пункту 13.6.6 Правил технічної експлуатації систем водопостачання та водовідведення населених пунктів України, затверджених наказом № 30 від 05.07.1995 Державного комітету України по житлово-комунальному господарству та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21.07.1995 за № 231/767 (а.с.173 т.2). З урахуванням зазначеного, відповідач встановив відсутність розрахунку та декларування податку за розміщення відходів, в додатках до декларацій з екологічного податку, у зв`язку з чим донараховано суму грошового зобов`язання за платежем надходження від розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об`єктах, крім розміщення окремих видів відходів як вторинної сировини 42 365,63 грн, та застосовано штрафну (фінансову) санкцію у сумі 8 473,13 грн.

Закон України «Про управління відходами» №2320-IX визначає правові, організаційні, економічні засади діяльності щодо запобігання утворенню, зменшення обсягів утворення відходів, зниження негативних наслідків від діяльності з управління відходами, сприяння підготовці відходів до повторного використання, рециклінгу і відновленню з метою запобігання їх негативному впливу на здоров`я людей та навколишнє природне середовище.

Відповідно до п. 7 ч. 3 ст. 2 Закону України «Про управління відходами» його дія не поширюється на стічні води в зв`язку із тим, що вони є складовою частиною технологічного процесу водовідведення, який регламентується іншими спеціальними нормативно-правовими актами у сфері водокористування, охорони вод та санітарного законодавства.

Щодо наявної у позивача побутової каналізаційної мережі з відведення очищених стоків на підземні поля фільтрації та проведенням ним операцій з видалення відходів відповідно до Переліку з операцій з видалення відходів: D1 Розміщення на поверхні чи в землі, у тому числі захоронення тощо, суд зазначає таке.

При застосуванні таких елементів водовідведення, як поля фільтрації, стічні води після механічного очищення рівномірно розподіляються по відповідних картах, де проходять подальшу біологічну очистку у ґрунтовому шарі. Цей процес є частиною функціонування системи водовідведення, спрямованої на очищення стічних вод, і як вище вказувалось не підпадає під регулювання сфери управління відходами.

Разом з тим, у процесі експлуатації полів фільтрації внаслідок багатократного циклічного подавання та очищення стічних вод на поверхні фільтраційних карт або у при поверхневому шарі ґрунту поступово накопичується осад (мул).

Такий осад (мул) є залишковим продуктом очищення, який втрачає свої первинні властивості і не бере подальшої участі в технологічному процесі водовідведення. Якщо такий осад (мул) залишається на полях і піддається подальшому розкладанню та мінералізації у природних умовах, це розглядається як операція з видалення відходів D2 оброблення ґрунтом.

У цьому випадку суб`єкт господарювання є оброблювачем відходів. А розміщення осаду (мулу) на місці його утворення з метою подальшого біологічного розкладу кваліфікується як розміщення відходів, що є об`єктом нарахування екологічного податку. Якщо утворений осад (мул) збирається та передається спеціалізованій організації для подальшого оброблення, з метою захоронення на полігоні чи іншому об`єкті, то операцію з видалення виконує саме контрагент, який приймає цей осад. В такому випадку обов`язок щодо дозволу та сплати екологічного податку за розміщення відходів покладається на сторону, що здійснює кінцеву операцію видалення.

Зазначене підтверджується наданим представником позивача проектом ДП Проектний інститут «ПРОМЗЕРНОПРОЕКТ» Нове будівництво елеватора ТОВ «Малодівицьке хлібоприймальне підприємство» в с. Обичів Прилуцького району Чернігівської області», у якому викладені рішення по проектуванню споруд для внутрішньо-майданчикових мереж водопостачання, побутової та дощової каналізації, та відповідно до Загальної пояснювальної записки Том 1 796-ПЗ якого «…Побутові стічні води від АБК з лабораторією поступають на очисні, розроблені та виготовлені компанією ООО «Эколайн». Стічні води поступають в септик попередньої очистки, де відбувається відстоювання мулу. … Очищення септиків від мулу здійснюється асенізаційною машиною один раз на 2 3 роки.» (а.с.185зворот-188 т.2).

Тобто, утворений осад (мул), утворений в процесі водовідведення очищення стоків, збирається у септику попередньої очистки, де і відбувається його відстоювання та подальше накопичення. Після накопичення достатньої кількості такого осаду (мулу), він вибирається асенізаційною машиною, яка здійснює його вивезення для захоронення, що підтверджується наданими копіями актів надання послуг з КП «Прилукитепловодопостачання» Прилуцької міської ради, відповідно до яких були здійснені послуги по спорожненню вигрібних ям та вивозу рідких нечистот(а.с.184 зворот-185 т.2).

Крім того, протоколами ДУ «Чернігівський ОЦКПХ МОЗ України» за період з 2021 по 2025 роки підтверджено, що стічні води (ливневі) не містять специфічних речовин (а.с.196-201 т.2).

З урахуванням викладеного, суд висновує, що відповідачем не надано доказів порушення позивачем вимог ст.17 Закону України «Про управління відходами».

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 76 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно із частиною першою статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Враховуючи вищевикладене, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, підстави винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги необхідно задовольнити.

Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 227, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Малодівицьке хлібоприймальне підприємство" до Головного управління ДПС у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень - задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у Чернігівській області від 05.11.2025: №19400/ж10/25-01-07-00, №19401/ж10/25-01-07-00, №19402/ж10/25-01-07-00, №19403/ж10/25-01-07-00.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Чернігівській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Малодівицьке хлібоприймальне підприємство" судові витрати в сумі 30 280 (тридцять тисяч двісті вісімдесят) грн. 00 коп.

Рішення суду може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту. Апеляційна скарга подається безпосередньо до адміністративного суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 06 березня 2026 року.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Малодівицьке хлібоприймальне підприємство" (код ЄДРПОУ 38305791, вул. Незалежності, буд. 35, с. Обичів, Прилуцький район, Чернігівська область, 17520).

Відповідач: Головне управління Державної податкової служби у Чернігівській області (код ЄДРПОУ ВП 44094124, вул. Реміснича, буд. 11, м. Чернігів, 14000).

Суддя С.В. Бородавкіна