Рішення № 134619854, 06.03.2026, Верховинський районний суд Івано-Франківської області

Справа№938/2157/25

Провадження № 2/938/177/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2026 року селище Верховина

Верховинський районний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді Чекан Н.М.

з участю секретаря судового засідання Мартищук Х.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Фінтраст Капітал» (далі- ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал») до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» звернувся до Верховинського районного суду Івано-Франківської області з позовною заявою в електронній формі через електронний кабінет до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в розмірі 52504,4 грн.

Позовні вимоги обгрунтовано тим, що 24.12.2024 року між товариства з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено договір № 5200389 про надання коштів на умовах споживчого кредиту. За взаємною згодою сторони погодили наступні умови договору: п. 1.2. тип кредиту кредит, сума кредиту складає 10400 гривень; п. 1.3 Договору строк кредиту - 360 днів із 24.12.2024 року по 19.12.2025 року; періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів. Відповідно до зазначених вище умов договору, ТОВ «Лінеура Україна» свої зобов`язання перед ОСОБА_1 виконало та надало йому кредит в сумі 10400 гривень шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку № НОМЕР_1 . У п. 1.4.1. договору передбачено стандартну процентну ставку, яка становить 0,95 % в день та застосовується в межах строку кредиту, вказаного в п. 1.3 договору. Відповідач не здійснив оплату процентів згідно графіку платежу та не повернув тіло кредиту. Враховуючи невиконання відповідачем своїх боргових зобов`язань перед первісним кредитором, 31.07.2025 року ТОВ «Лінеура Україна» на підставі договору факторингу № 31/07/2025 за плату відступило, а ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» набуло право грошової вимоги до відповідача. В даній справі, окремої уваги потребує пункт 1.1. договору факторингу № 31/07/2025 від 31.07.2025 року: за цим договором Фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту. Відповідно до умов п. 1.3 договору № 5200389 строк кредиту - 360 днів із 24.12.2024 року по 19.12.2025 року. Станом на дату укладання договору факторингу від 31.07.2025 року №31/07/2025, строк дії договору № 5200389 від 24.12.2024 року не закінчився. А тому в межах строку дії договору, укладеного між первісним кредитором та відповідачем, ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» у період з 01.04.2025 року по 19.12.2025 року (141 календарних днів) здійснено нарахування процентів за стандартною процентною ставкою в сумі 13930,8 гривень. За наведених обставин відповідач має заборгованість перед позивачем за договором № 5200389 від 24.12.2024 року загальною сумою 52504,4 гривень, яка складається з суми заборгованості за тілом кредиту 10400 гривень, нарахованих процентів первісним кредитором - 21933,6 гривень, нарахованих процентів ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» за 141 календарних днів - 13930,8 гривень, штрафні санкції - 5200 гривень, комісії за надання кредиту 1040 гривень.

Ухвалою суду від 05.01.2026 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, витребувано від АТ «Універсал Банк» інформацію.

Від АТ «Універсал Банк» до суду поступила витребувана інформація.

Від представника відповідача до суду поступив відзив на позовну заяву, в якому вона просила позов задоволити частково, а саме в розмірі 33373,6 грн., з якої заборгованість з тіла кредиту 10400 гривень, заборгованості за процентами 21933,6 гривень, заборгованість за комісією за надання кредиту - 1040,00 гривень та 1000 гривень - витрат на професійну правничу допомогу. Відзив на позовну заяву обгрунтовано тим, що період дії воєнного стану вимога позивача про стягнення неустойки (штрафу) задоволенню не підлягає на підставі п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

Від представника відповідача до суду поступила відповідь на відзив, в якому представник позивача просив позов задоволити у повному обсязі. Щодо нарахування відсотків представник позивача зазначив, що пунктом 1.4.1. договору передбачено стандартну процентну ставку, яка становить 0,95 % в день та застосовується в межах строку кредиту, вказаного в п. 1.3 Договору. Окремо треба зауважити, що відповідно до п. 4.1. договору, сторони домовилися, що повернення (виплата) кредиту та сплата процентів за користування кредитом включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, здійснюватимуться згідно з Графіком платежів, крім випадку, визначеного в п.4.3. договору. Відповідач 23.01.2025 року не здійснив оплату процентів згідно графіку платежу та не повернув тіло кредиту. Нараховані відсотки не носять штрафний характер, а є процентами за користування кредитом, що нараховані в межах строку кредиту - процентами за правомірне користування чужими грошовими коштами, розмір яких визначається договором. За умовами п. 6.4. договору первісним кредитором було нараховано штрафні санкції за невиконання та/або неналежне виконання зобов`язань щодо повернення суми кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом в розмірі 5200,00 гривень. Відповідно до п. 1.4. договору № 5200389 від 24.12.2024 року між ТОВ «Лінеура Україна» та відповідачем передбачена комісія за надання кредиту, розмір якої становить 1040 гривень. Зазначена комісія є разовою платою, що підлягає сплаті клієнтом товариству в повному обсязі.

Позивач про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, від представник позивача до суду поступила заява про проведення розгляду справи за його відсутності.

Такі дії не суперечать вимогам ст. 211 ЦПК України, згідно якої учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач та його представник у судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені наленим чином, від представника відповідача до суду поступила заява про розгляд справи за відсутності сторони відповідача, часткове задоволення позову на смуму 33373,60 гривень, з яких 10400 гривень заборгованість за тілом кредиту, 21933,60 гривень заборгованість за процентами, 1010 заборгованість за комісією та 1000 гривень витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч.1 ст.223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

У ч. 2 ст. 247 ЦПК України закріплено, що у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч.6 ст.259 ЦПК України, у виняткових випадках залежно від складності справи складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як десять днів, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - не більш як п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Згідно з ч.ч.4,5 ст.268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Враховуючи наведені вимоги процесуального закону, датою ухвалення судом судового рішення в даній справі, призначеній до розгляду на 03.03.2026 року, є дата складення повного судового рішення 06.03.2026 року.

Вивчивши матеріали даної справи, суд приходить до такого висновку.

Відповідно до ч.ч.1-2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Відповідно до ч.3 ст 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

У ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст. 205, 207 ЦК України).

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину тощо) вказується особа, яка створила замовлення.

Такі правові висновки зроблені Верховним Судом, наприклад, у постановах від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19 (провадження № 61-16243св20), від 10.06.2021 у справі № 234/7159/20 (провадження № 61-18967св20), які, відповідно до вимог ч. 4 ст. 263 ЦПК України, суд враховує при виборі і застосуванні норми права до цих спірних правовідносин.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. ст. 610, 611 ЦК України порушення зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно зі ч.1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

У ст. 1049 ЦК України закріплено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

У ч.1 ст. 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно з ч. 1ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Судом встановлено, що між товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 24.12.2024 року укладено договір №5200389 (а.с. 70-82) про надання коштів на умовах споживчого кредиту шляхом підписання товариством електронним підписом, що створений накладенням на договір аналогу власноручного підпису уповноваженої особи товариства та відтиску печатки, а також шляхом підписання відповідачем 24.12.2024 року о 15.53.43 годин електронним підписом - одноразовим ідентифікатором 40733.

Відповідно до п. 9.7.1 договору він укладається шляхом направлення його тексту підписаного з боку товариства електронним підписом, що створений шляхом накладення на договір аналогу власноручного підпису уповноваженої особи товариства та відтиску печатки товариства, що відтворені засобами електронного копіювання (за зразком, попередньо узгодженим сторонами), в особистий кабінет/ мобільний застосунок «Credit 7» клієнта для ознайомлення та підписання. Договір вважається укладеним з моменту його підписання електронним підписом клієнта, що відтворений шляхом використання клієнтом електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який формується автоматично на стороні товариства для кожного разу використання та направляється клієнту на номер мобільного телефону, повідомлений останнім товариству в ІКС товариства/зазначений в цьому договорі. Введення клієнтом коду одноразового ідентифікатора з метою підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором цього договору створює підпис клієнта на договорі та вважається направленням товариству повідомлення про прийняття в повному обсязі умов цього договору.

На підписаний сторонами договір уповноваженим працівником товариства накладається кваліфікована електронна печатка товариства з кваліфікованою електронною позначкою часу. У п.10 договору вказано реквізити та підписи сторін.

Як вбачається з умов вищезазначеного договору, товариство зобов`язалося надати клієнту грошові кошти в гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені договором,тип кредиту - кредит, сума кредиту (загальний розмір) 10400 гривень (п.1.2), строк кредиту 360 днів, періодичність платежів зі сплати процентів кожні 30 днів (п.1.3); тип процентної ставки - фіксована, яка нараховуєьться на таких умовах: стандартна процентна ставка становить 0,95% в день та застосовується в межах строку кредиту, вказаного в п.1.3 цього договору (п.1.4.1).

Орієнтована реальна річна процентна ставка на дату укладення договору складає за стандартною ставкою за весь строк кредиту 2639,6200 % річних (п.1.5.1); орієнтовна загальна вартість кредиту за стандартною ставкою 47008 гривень (п. 1.6.1).

Загальні витрати за кредитом на дату укладення Договору включають комісію (якщо передбачена договором), проценти за користування кредитом та складають: 1.7.1. за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 36 608,00 гривень (п. 1.7).

Згідно із п.2.1 договору кредит надано шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок клієнта за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної карти) № НОМЕР_1 .

Крім того, відповідачем підписано одноразовим ідентифікатором додаток №1 до договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту №5200389 від 24.12.2024 року - таблицю обчислення загальної вартості кредиту для клієнта (а.с. 83), в якій вказано загальна вартість кредиту - 47008 гривень, з яких 10400 гривень - тіло кредиту, 35568 гривень - проценти за користування кредитом.

Із паспорта споживчого кредиту підписаного відповідачем одноразовим ідентифікатором (а.с. 86- 87) вбачається сума кредиту 10400 гривень, строк -360 днів, мета кредиту споживчі (особисті) потреби, орієнтовна загальна вартість кредиту 47008 гривень.

Із повідомленням ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 01.08.2025 року №471-0108 (а.с. 99) вбачається, що відповідно до укладеного між товариством та ТОВ «Лінеура Україна» договору про організацію переказу грошових коштів №ФК-П-19/03-01 від 12.03.2019 року успішно перераховано 24.12.2024 року кошти в сумі 10400 гривень на карту НОМЕР_2 , номер транзакції в системі iPay.ua 605094945, призначення платежу: Зарахування 10400 грн на карту НОМЕР_1 .

Як вбачається інформації АТ «Універсал Банк» від 23.01.2026 року №БТ/Е-2454 (а.с. 115), на ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) Банком була емітована платіжна картка № НОМЕР_2 . 24.12.2024 р. на платіжну картку № НОМЕР_2 було зарахування коштів у сумі 10400 гривень.

Таким чином, позивачем доведено факт укладення вищевказаного договору первісним кредитором з відповідачем, а також факт перерахування відповідачу грошових коштів, що не оспорюється останнім.

Відповідно до розрахунку заборгованості відповідача за договором №5200389 від 24.12.2024року ТОВ «Лінеура Україна» (а.с. 90-93), за період з 24.12.2024 року до 31.07.2025 року, заборгованість відповідача становить 38573,60 гривень, з яких 10400 гривень заборгованість за тілом кредиту, 21933,60 гривень заборгованість за процентами, 5200 гривень штрафні санкції та 1040 гривень комісія.

Між ТОВ «Лінеура Україна» (Клієнт) та ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» (фактор), 31.07.2025 року укладено договору факторингу № 31/07/2025, відповідно до умов якого фактор зобов`язався передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язання за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту (а.с. 49-53).

Відповідно до акта прийому-передачі Реєстру боржників за договором факторингу №31/07/2025 від 31.07.2025 року (а.с.59) ТОВ «Лінеура Україна» передав, а ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» прийняв Реєстр боржників кількістю 2166.

Згідно з відомостями витягу з Реєстру боржників від 31.07.2025 року до договору факторингу №31/07/2025 від 31.07.2025 року (а.с.97-98) ТОВ «Лінеура Україна» передав, а ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» право вимоги до боржників, зокрема до ОСОБА_1 за договором 5200389 у розмірі 38573,60, з яких 10400 гривень заборгованість за договром, 21933,60 гривень заборгованість за відсоками, 1040 гривень заборгованість за комісією, 5200 гривень заборгованість за штрафами.

За таких обставин суд вважає, що у зобов`язанні за договором від №5200389 від 24.12.2024 року укладеним з ОСОБА_1 відбулась заміна кредитора внаслідок належного відступлення права вимоги, а тому ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» має право на звернення до суду з цим позовом.

Відповідно до розрахунку заборгованості за договором №5200389 від 24.12.2024 року проведеного ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» за період з 01.08.2025 року до 19.12.2025 року (141 календарних днів) (а.с. 94-95), заборгованість відповідача за процентами розрахованими за ставкою 98,80 гривень в день та складає 13930,80 гривень.

Щодо позовної вимоги про стягнення штрафних санкцій у розмірі 5200 гривень суд зазначає, що відповідно до п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, які чинні, як на день укладення кредитного договору між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 , тобто станом на 24.12.2024 року, так і на час ухвалення цього рішення, в період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Враховуючи вищевказане, нарахована сума штрафних санкцій в період дії воєнного стану підлягає списанню кредитодавцем, тому не підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача процентів необхідно вказати, що відповідно до ч.1 ст. 1048 ЦК України та ч.1 ст. 1054ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Встановлення строку дії кредитного договору має важливе значення для правильного вирішення справи з огляду на те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18)).

Можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом») (постанова Великої Палати Верховного Суду від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16).

Для вирішення подібних спорів важливим є тлумачення умов договорів, на яких ґрунтуються вимоги кредиторів, для з`ясування того, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування. Для цього можуть братися до уваги формулювання умов про сплату процентів, їх розміщення в структурі договору (в розділах, які регулюють правомірну чи неправомірну поведінку сторін), співвідношення з іншими положеннями про відповідальність позичальника тощо. У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав)».

Відповідно до п.1.1. договору факторингу № 31/07/2025 фактор зобов`язався передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язання за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту

За умовами договору №5200389 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 24.12.2024 року строк кредиту визначено 360 дні (день), із терміном повернення кредиту та нарахованих процентів до 18.12.2025 року, як зазначено в таблиці обчислення загальної вартості кредиту, яка є додатком № 1 до вказаного договору.

Таким чином, розмір відсотків за умовами договору №5200389 від 24.12.2024 рокув межах строку його дії, становить 35 568 гривень (10400*0,95%*360).

За наведених обставин, позов підлягає до часткового задоволення та з відповідача на користь позивача за договором №5200389 від 24.12.2024 року підлягає стягненню з 10400 гривень з аборгованість за тілом кредиту, 35 568 гривень заборгованість за процентами, 1040 гривень заборгованість за комісією, що в загальному розмірі становить 47 008 гривень.

У ст. 265 ЦПК України закріплено, що в рішенні суду зазначаються розподіл судових витрат.

У позовній заяві позивачем заявлено про стягнення витрат у розмірі 2 422,40 гривень за сплату судового збору та витрат на правову допомогу адвоката у розмірі 10 000 гривень.

Відповідно до ч.1. ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У зв`язку зі частковим задоволенням позову з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума судового збору в розмірі 2 168,81 гривень (47 008 *2422,40/52504,40 гривень).

Окрім цього, позивачем заявлені вимоги щодо стягнення з відповідача витрат на професійну правову допомогу в розмірі 10000 гривень.

Представник відповідача просила стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1000 гривень.

На підтвердження понесених витрат на правову допомогу адвоката позивачем подано:

- договір №10/12-2024 про надання правової допомоги (а.с.14-15), укладений між ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» та адвокатом Столітній М.М.;

- заявку №14272 на виконання доручення до договору №10/12-2024 від 10.12.2024 року на суму 10000 гривень (а.с.66-67);

- акт №14272 від 22.12.2025 року за надані послуги на загальну суму 10000 гривень (а.с.96).

Відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правової допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У ч. 8 ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (§ 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (§§ 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (§ 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд, зокрема, в постанові від 15.04.2020 у справі № 199/3939/18-ц (провадження № 61-15441св19).

Даючи оцінку зазначеним доказам, врахувавши характер виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної адвокатом роботи, усталеної практики у даній категорії справи, критерію необхідності та значимості процесуальних дій у справі, суд приходить до висновку про наявність підстав для зменшення їх розміру та стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3 000 гривень.

На підставі наведенного, керуючись ст. ст.12, 13, 81, 141, 258-259, 264-265, 274 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту задоволити частково.

Стягнути зі ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» заборгованість за договором №5200389 від 24.12.2024 року в розмірі 47 008 (сорок сім тисяч вісім) гривень, з яких 10400 (десять тисяч чотириста) гривень заборгованість за тілом кредиту, 35 568 (тридцять п`ять тисяч п`ятсот шістдесят вісім) гривень заборгованість за процентами, 1040 (одна тисяча сорок) гривень заборгованість за комісією.

Стягнути зі ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» судовий збір у розмірі 2 168 (дві тисячі сто шістдесят вісім) гривень 81 копійка та витрати на правничу допомогу в розмірі 3000 (три тисячі) гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Івано-Франківського апеляційного суду через Верховинський районний суд.

Найменування або ім`я учасників справи, їх місце знаходження або місце проживання:

товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» , код ЄДРПОУ 44559822, адреса місця знаходження: вул. Набережно-Корчуватська, буд. 27, приміщення 2, м. Київ;

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя Наталія ЧЕКАН