Постанова № 1346195, 21.11.2007, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

21.11.07 Справа № 3/136

м. Львів

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді Процика Т.С.

суддів Галушко Н.А.

Юрченка Я.О.

при секретарі судового засідання Трускавецькому В.П.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1від 15.08.2007р.

на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 09.08.2007р. (оформлена і підписана 16.08.2007р.)

у справі № 3/136

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Прикарпаття»(далі ВАТ «АКБ «Прикарпаття»), м. Івано-Франківськ

до відповідачів: 1. Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1, м. Яремче Івано-Франківської області

2. Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м. Надвірна Івано-Франківської області

3. Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, м. Надвірна Івано-Франківської області

про стягнення 40422,79 грн. збитків

за участю представників:

від позивача -Винник І.І.- провідний юрисконсульт;

від відповідача 1 -ОСОБА_4. -представник;

від відповідачів 2, 3 -не з'явились.

Учасникам судового процесу права і обов'язки, передбачені ст.22 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України), роз'яснено.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 09.08.2007р., у даній справі, суддя Фрич М.М., позов задоволено повністю, стягнуто з Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1АДРЕСА_1, м. Яремча, Івано-Франківської області, 78500 ідент. номер ДРФО НОМЕР_1), в користь Відкритого акціонерного товариства “Акціонерний комерційний банк “Прикарпаття” (вул. Галицька, 7, м. Івано-Франківськ 76018, код ЄДРПОУ 19390819) 40 422 грн. 79 коп. збитків (втраченої вигоди). Відповідачів - підприємців ОСОБА_2, ОСОБА_3 від відповідальності звільнено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване положеннями норм ст.ст.18, 22, 614, 767 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), Правилами безпечної експлуатації електроустановок, затвердженими наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Комітету по нагляду за охороною праці від 09.01.1998р. № 4 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 10.02.1998р. за №93/2533), Правилами технічної експлуатації електроустановок споживачів (затвердженими наказом Міністерства палива та енергетики України від 25.07.2006р. № 258 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25.10.2006р. за №1143/13017) та розділом 10 Положення про порядок створення і державної реєстрації банків, відкриття їх філій, представництв, відділень, затвердженого Постановою Правління Національного банку України 31.08.2001 № 375 (зареєстровано у Міністерстві юстиції України 24 жовтня 2001р. за № 906/6097), в редакції чинній станом на 01.07.2004р., а також тим, зокрема, що:

- договором оренди не передбачено права позивача як орендаря на укладення з постачальником електроенергії договору на пряме одержання позивачем електроенергії; проте, договором оренди було передбачено обов'язок позивача оплачувати відповідачу-1 комунальні послуги, включаючи спожиту електроенергію, на підставі підтверджуючих документів та рахунку відповідача-1;

- наявними матеріалами справи підтверджується факт негайного реагування позивача на факт вимкнення електроенергії та його звернення з листом з цього питання до ВАТ «Прикарпаттяобленерго», Надвірнянського РЕМ та відповідача-1; ВАТ «Прикарпаттяобленерго»як постачальник електроенергії до будинку №АДРЕСА_2 в м. Надвірна повідомило про те, що не відключало від електроенергії орендоване позивачем приміщення, електропостачання даного приміщення здійснюється відповідно до договору № 623 від 12.08.2003р., укладеного з підприємцем ОСОБА_1.;

- відповідач 1 не надав суду доказів, які б підтверджували, що відключення електроенергії в орендованому позивачем нежитловому приміщенні відбулося внаслідок дій чи бездіяльності позивача, третіх осіб, дії обставин непереборної сили чи інших незалежних від відповідача-1 обставин; доказів, які б свідчили про вжиття ним всіх залежних від нього заходів для увімкнення електроенергії в орендованому позивачем приміщенні, а також про наявність у позивача можливостей самостійно, без участі відповідача 1, поновити подачу електроенергії до орендованого позивачем приміщення;

- як вбачається з листа відповідача 1 від 30.11.2007 р. за вих. №06 та фактичних обставин справи, відповідач 1 не відреагував на факт відключення електроенергії в орендованому позивачем нежитловому приміщенні, не перевірив належним чином повідомлення позивача та не вжив заходів щодо увімкнення електроенергії в орендованому позивачем нежитловому приміщенні, внаслідок чого позивач був позбавлений можливості використовувати це приміщення за прямим призначенням протягом періоду з 23.11.2006 року по 4.12.2006 року та з 14.12.2006 року по день звернення до суду;

- відповідач 1 не подав суду доказів повідомлення позивача про факт відчуження будинку № АДРЕСА_2 в м. Надвірна; доказів, які б свідчили про повідомлення ним відповідача 2 та відповідача 3 про наявність договору оренди з позивачем та про згоду відповідача 2 і відповідача 3 прийняти на себе обов'язки відповідача 1 з відшкодування завданих позивачу збитків.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Фізична особа -підприємець ОСОБА_1, відповідач 1 у справі, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 09.08.2007р. у цій справі скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ВАТ «АКБ «Прикарпаття».

Скаржник посилається зокрема на те, що судом при прийнятті оскарженого рішення неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи; має місце недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; висновки, викладені у рішенні, не відповідають обставинам справи; порушено норми матеріального та процесуального права.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить в рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 09.08.2007р. у справі № 3/136 залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача 1 -без задоволення з підстав правомірності і обґрунтованості рішення.

Учасники судового процесу у судовому засіданні підтримали свої доводи та заперечення, викладені відповідно в апеляційній скарзі та у відзиві на апеляційну скаргу, а також у поясненнях, наданих у судових засіданнях.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу та заслухавши пояснення учасників судового процесу у судових засіданнях, суд встановив наступне.

ВАТ «АКБ «Прикарпаття», позивач у справі, звернулось до господарського суду з позовом до Фізичних осіб -підприємців ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, про стягнення в користь позивача 40422 грн. 79 коп. збитків (втраченої вигоди), завданих порушенням Фізичною особою -підприємцем ОСОБА_1 умов договору оренди нежитлових приміщень від 29.12.2003р., та створенням ним перешкод у використанні орендованого нежитлового приміщення за прямим призначенням, тобто для функціонування відділення банку.

29 грудня 2003 року між ВАТ «АКБ «Прикарпаття»та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 було укладено договір оренди нежитлових приміщень (далі -договір оренди). Згідно з договором оренди (пункти 1.1.4., 2.1., 5.5.) та згідно з актом приймання-передачі від 01.07.2004 р., відповідач-1 передав у оренду позивачу нежитлове приміщення, розташоване за адресою: м. Надвірна, Івано-Франківської обл., вул. Грушевського, буд. 9, на першому поверсі, загальною площею 21,4 кв.м., для розміщення відділення ВАТ «АКБ «Прикарпаття». Предметом діяльності вказаного відділення ВАТ «АКБ «Прикарпаття», згідно з наявними в матеріалах справи банківською ліцензією та положенням про відділення банку, є надання банківських послуг (споживче кредитування, прийняття комунальних платежів та інші банківські послуги).

Згідно з п. 4 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України (в редакції закону від 16.01.2003р. № 435-ІV), щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності. Враховуючи те, що відповідач-1 передав нежитлове приміщення в оренду позивачу, а оренда розпочалася з підписанням сторонами акту приймання-передачі від 01.07.2004 р., у спірному випадку слід застосувати норми щодо найму Цивільного кодексу України (в редакції закону від 16.01.2003 р. №435-ІV).

Відповідно до ст. 767 Цивільного кодексу України, наймодавець зобов'язаний передати наймачеві річ у комплекті і у стані, що відповідають умовам договору найму та її призначенню. Наймодавець зобов'язаний попередити наймача про особливі властивості та недоліки речі, які йому відомі і які можуть бути небезпечними для життя, здоров'я, майна наймача або інших осіб або призвести до пошкодження самої речі під час користування нею. Наймач зобов'язаний у присутності наймодавця перевірити справність речі.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та закону, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з розділом 10 Положення про порядок створення і державної реєстрації банків, відкриття їх філій, представництв, відділень, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 31.08.2001 за № 375 (зареєстровано у Міністерстві юстиції України 24 жовтня 2001р. за №906/6097), в редакції чинній станом на 01.07.2004р., у відділенні банку повинні бути наявні технічні та інші умови, потрібні для забезпечення функціонування відділення, проведення ним відповідних операцій і забезпечення їх обліку відповідно до вимог чинних законодавчих актів України та нормативно-правових актів Національного банку.

Як встановлено судом першої інстанції і це вбачається з матеріалів справи, договором оренди не передбачено права позивача як орендаря на укладення з постачальником електроенергії договору на пряме одержання позивачем електроенергії. Проте, договором оренди було передбачено обов'язок позивача оплачувати відповідачу 1 комунальні послуги, включаючи спожиту електроенергію, на підставі підтверджуючих документів та рахунку відповідача 1. У матеріалах справи є платіжні доручення позивача, які свідчать про оплату позивачем погоджених сторонами комунальних та інших послуг за договором оренди.

Місцевим господарським судом встановлено і це підтверджено під час перегляду даної справи в апеляційному порядку, що представники позивача та відповідача 1 не заперечили того факту, що вказане нежитлове приміщення було передано відповідачем 1 в оренду та прийняте позивачем в електрифікованому стані. Представник позивача пояснив про безперешкодне користування орендованим нежитловим приміщенням до дня вимкнення електроенергії в орендованому нежитловому приміщенні. У період з 23.11.2006 року по 4.12.2006 року та з 14.12.2006 року по день звернення позивача до суду за поясненням представника позивача, орендоване позивачем нежитлове приміщення було знеструмлено внаслідок вимкнення з допомогою внутрібудинкового вимикача подачі електроенергії саме до орендованого позивачем приміщення, в той час як подача електроенергії до усіх інших приміщень будинку №АДРЕСА_2 в м. Надвірна не припинялася.

Матеріалами справи підтверджується факт негайного реагування позивача на факт вимкнення електроенергії та його звернення з листом з цього питання до ВАТ «Прикарпаттяобленерго», Надвірнянського РЕМ та відповідача 1. ВАТ «Прикарпаттяобленерго»як постачальник електроенергії до будинку №АДРЕСА_2 в м. Надвірна повідомило про те, що не відключало від електроенергії орендоване позивачем приміщення, електропостачання даного приміщення здійснюється відповідно до договору № 623 від 12.08.2003р., укладеного з підприємцем ОСОБА_1., та рекомендувало позивачу звернутися з цього питання безпосередньо до підприємця ОСОБА_3 як власника будинку та наявних у ньому електроустановок (лист позивача на адресу відповідача 1 від 27.11.2006 р. за вих. №05/1-2726, лист позивача на адресу ВАТ «Прикарпаттяобленерго»та Надвірнянського РЕМ від 27.11.2006 р. за вих. №05/1-2725, лист ВАТ «Прикарпаттяобленерго»від 11.12.2006 р. за вих. №067/59-6357).

Компетенція та обов'язки власника електроустановок і його оперативного персоналу, який забезпечує експлуатацію електроустановок, визначені Правилами безпечної експлуатації електроустановок, затвердженими наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Комітету по нагляду за охороною праці від 09.01.1998р. №4 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 10.02.1998р. за № 93/2533) та Правилами технічної експлуатації електроустановок споживачів, затвердженими наказом Міністерства палива та енергетики України від 25.07.2006р. № 258 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25.10.2006 р. за №1143/13017).

Відповідно до пп.2.2.18 -2.2.20 Правил безпечної експлуатації електроустановок, п.6.3.20 Правил технічної експлуатації електроустановок споживачів, двері приміщень електроустановок (щитів, збірок тощо) мають бути постійно замкнені. Двері ЗРУ (закритої розподільної установки), ВРУ (відкритої розподільної установки), КРУ (Комплектної розподільної установки (внутрішнього розташування)), зовнішніх та внутрішніх збірок повинні бути закриті на замок. Ключі від приміщень повинні зберігатись в оперативного персоналу або в працівників зі складу керівників і спеціалістів. Ключі повинні бути пронумеровані і перебувати на зберіганні в оперативних або в адміністративно-технічних працівників. Ключі слід видавати під розписку. Ключі підлягають поверненню щоденно після закінчення роботи.

Згідно з ст. 614 ЦК України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Згідно з п.6.2. договору оренди орендодавець зобов'язаний за власний рахунок усувати несправності та поломки комунікацій об'єкта, що орендується, допущені з його вини. Відповідно до п.9.1. договору оренди, у випадку невиконання або неналежного виконання умов даного договору винна сторона відшкодовує іншій стороні усі завдані цим збитки, у тому числі неодержаний дохід.

Відповідач-1 не надав суду доказів, які б підтверджували, що відключення електроенергії в орендованому позивачем нежитловому приміщенні відбулося внаслідок дій чи бездіяльності позивача, третіх осіб, дії обставин непереборної сили чи інших незалежних від відповідача-1 обставин. Не надав відповідач-1 суду також доказів, які б свідчили про вжиття ним всіх залежних від нього заходів для увімкнення електроенергії в орендованому позивачем приміщенні, а також про наявність у позивача можливостей самостійно, без участі відповідача-1, поновити подачу електроенергії до орендованого позивачем приміщення.

Як вбачається з листа відповідача-1 від 30.11.2007 р. за вих. № 06 та фактичних обставин справи, відповідач-1 не відреагував на факт відключення електроенергії в орендованому позивачем нежитловому приміщенні, не перевірив належним чином повідомлення позивача та не вжив заходів щодо увімкнення електроенергії в орендованому позивачем нежитловому приміщенні, внаслідок чого позивач був позбавлений можливості використовувати це приміщення за прямим призначенням протягом періоду з 23.11.2006 року по 4.12.2006 року та з 14.12.2006 року по день звернення до суду.

З огляду на викладене безпідставними є посилання відповідача 1 на обов'язок позивача самостійно укласти з енергопостачаючою організацією договір на постачання електроенергії в орендоване приміщення, оскільки як було зазначено вище, договір на постачання електроенергії вже існує і він укладений з власником даного (орендованого) приміщення, а позивач орендував це приміщення в електрифікованому стані.

Згідно ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права і обов'язки, зокрема підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, є договори та інші правочини.

Згідно з п.8 ч.2 ст. 18 ЦК України, особа має право на захист свого порушеного права шляхом відшкодування завданих збитків. У розумінні ст. 22 ч.2 ЦК України збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до вимог п.4 ч.1 ст. 611 ЦК України в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 224 Господарського кодексу України, під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно з ст.225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом. Законом щодо окремих видів господарських зобов'язань може бути встановлено обмежену відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов'язань. При визначенні розміру збитків, якщо інше не передбачено законом або договором, враховуються ціни, що існували за місцем виконання зобов'язання на день задоволення боржником у добровільному порядку вимоги сторони, яка зазнала збитків, а у разі якщо вимогу не задоволено у добровільному порядку, - на день подання до суду відповідного позову про стягнення збитків. Виходячи з конкретних обставин, суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ціни на день винесення рішення суду. Сторони господарського зобов'язання мають право за взаємною згодою заздалегідь визначити погоджений розмір збитків, що підлягають відшкодуванню, у твердій сумі або у вигляді відсоткових ставок залежно від обсягу невиконання зобов'язання чи строків порушення зобов'язання сторонами. Не допускається погодження між сторонами зобов'язання щодо обмеження їх відповідальності, якщо розмір відповідальності для певного виду зобов'язань визначений законом. Кабінетом Міністрів України можуть затверджуватися методики визначення розміру відшкодування збитків у сфері господарювання. Склад збитків, що підлягають відшкодуванню у внутрішньогосподарських відносинах, визначається відповідними суб'єктами господарювання - господарськими організаціями з урахуванням специфіки їх діяльності.

Законодавством передбачено право на відшкодування збитків, однак до відшкодування підлягають ті збитки, які належним чином доведені.

Згідно з Аудиторським висновком незалежної аудиторської фірми ЗАТ «АУДИТ-СЕРВІС INC» від 05.04.2007 р., складеним відповідно до Міжнародних стандартів аудиту (в тому числі МСА-800 «Аудиторський висновок при виконанні завдань з аудиту спеціального призначення»), розмір збитків (втраченої вигоди), яких зазнав позивач внаслідок порушення відповідачем-1 умов договору оренди за період з 14.12.2006 р. по 31.03.2007р., становить 40422 грн. 79 коп.

Відповідач 1 в апеляційній скарзі не спростував доказами визначеного аудиторським висновком розміру збитків (втраченої вигоди), яких зазнав позивач.

До складу аудиторського висновку входять: Додаток 1 «Розрахунки неодержаного прибутку (втраченої вигоди)», Додаток 2 «Доходи робочого місця в торговому комплексі «Горизонт»відділення м. Надвірна», Додаток 3 Витрати на утримання робочого місця в торговому комплексі «Горизонт»відділення м. Надвірна». Тобто, при визначення завданих збитків (втраченої вигоди) аудиторською фірмою було взято до уваги виключно результати робочого місця в орендованому приміщенні, а не всього Надвірнянського відділення банку, яке має три адреси у трьох різних приміщеннях. При розрахунку розміру завданої шкоди аудитором було взято до уваги динаміку та розміри доходів вказаного робочого місця з січня 2006 року по листопад 2006 року (згідно з Додатком 2 до аудиторського висновку), тобто коли позивач здійснював свою банківську діяльність. Також аудитором при складанні аудиторського висновку було зменшено визначений розмір доходу на витрати (згідно з Додатком 3 до аудиторського висновку), які б забезпечували одержання доходу.

Доводи та заперечення відповідача 1 суд першої інстанції правильно визнав необґрунтованими і недоведеними. У даному випадку, спір стосується не постачання відповідачем 1 електроенергії, що згідно з ст.ст. 12, 13 Закону України «Про електроенергетику»потребує ліцензії Національної комісії регулювання електроенергетики України, як спеціальна діяльність у сфері електроенергетики, а про виконання відповідачем-1 як власником будинку і наявних у ньому електроустановок обов'язків перед позивачем як орендарем щодо забезпечення користування орендованим приміщенням у стані, передбаченому законом і договором оренди.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, надані представником відповідача 1 договір дарування магазину від 29.12.2006р., посвідчений приватним нотаріусом Надвірнянського районного нотаріального округу ОСОБА_5. за реєстром № Д-1051, витяг з Державного реєстру правочинів від 29.12.2006 р. №3438897 та витяг про реєстрацію права власності від 25.01.2007 р. №13349597, виданий Івано-Франківським обласним бюро технічної інвентаризації, підтверджують факт переходу права власності на будинок до відповідача 2 і відповідача-3 з дня державної реєстрації, тобто з 25.01.2007р.

Проте, у даному випадку, апеляційний господарський суд погоджується з місцевим господарським судом у тому, що факт відчуження відповідачем 1 будинку по вул. Грушевського в м. Надвірна, в якому розташоване орендоване позивачем приміщення, у власність ОСОБА_2 та Баюрчака Ігора Івановича, не звільняє відповідача 1 від відповідальності за його дії і бездільність, вчинені по відношенню до позивача до дня переходу права власності на будинок.

Як встановлено судом першої інстанції, і це вбачається з матеріалів справи, до моменту надання представником відповідача 1 суду договору дарування магазину позивачу не було відомо про факт відчуження відповідачем 1 будинку, в якому знаходиться орендоване приміщення. Доказів повідомлення позивача про факт відчуження будинку № АДРЕСА_2 у м. Надвірна відповідач 1 суду не подав. Не подав відповідач 1 суду також доказів, які б свідчили про повідомлення ним відповідача 2 та відповідача 3 про наявність договору оренди з позивачем та про згоду відповідача і відповідача 3 прийняти на себе обов'язки відповідача 1 з відшкодування завданих позивачу збитків.

Крім цього, суд першої інстанції правильно відзначив, що після відчуження будинку № АДРЕСА_2 в м. Надвірна підприємець ОСОБА_1 продовжував позиціонувати себе по відношенню до ВАТ «АКБ «Прикарпаття»як орендодавець, що підтверджується рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 18.01.2007 р., залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 28.03.2007 р. у справі № 9/253, яким відмовлено в задоволенні позову підприємця ОСОБА_1до ВАТ «АКБ «Прикарпаття» про розірвання договору оренди нежитлових приміщень від 29 грудня 2003 року, а також одержував від позивача орендну плату, що підтверджується наданими позивачем платіжними дорученнями.

Згідно з ст.43 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно з ст.32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно з ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Згідно з ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справив їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідач не подав у встановленому законом порядку належних та допустимих доказів, які б з достовірністю підтверджували доводи, викладені в апеляційній скарзі, та обґрунтували неправомірність і безпідставність заявленого позову.

Враховуючи все вищенаведене в сукупності, апеляційний господарський суд не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 43, 32, 33, 34, 43, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, -

Львівський апеляційний господарський ПОСТАНОВИВ:

Залишити рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 09.08.2007 року у справі № 3/136 без змін, а апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1- без задоволення.

Головуючий-суддя Процик Т.С.

суддя Галушко Н.А.

суддя Юрченко Я.О.