Рішення № 134619040, 05.03.2026, Галицький районний суд м. Львова

Справа №463/47/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 березня 2026 року м.Львів

Галицький районний суд м.Львова у складі:

головуючого судді Мироненко Л.Д.,

секретаря судових засідань Курилюк А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

Позовні вимоги.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Фінанс» (далі ТОВ «Фк «Сіті Фінанс») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором № 89069913 від 04.09.2025 року в сумі 15980 грн., судовий збір в сумі 3028 грн. та понесені витрати на правову допомогу у розмірі 7500,00 грн.

Вимоги позовної заяви обґрунтовано тим, що 04.09.2025 року між ТОВ "Бі Ел Джи Мікрофінанс» та відповідачем було укладено кредитний договір № 89069913, відповідно до умов якого, відповідачу у тимчасове користування на умовах забезпечення, повернення, строковості, платності були надані кредитні кошти в сумі 10000 грн., терміном до 04.10.2025 року зі сплатою відсотків за користування кредитом 0,99% щоденно.

Свої зобов`язання кредитор виконав, надавши грошові кошти позичальникові.

21.11.2025 року між ТОВ «Бі Ел Джи Мікрофінанс» та ТОВ «ФК «Сіті Фінанс» було укладено договір факторингу, згідно з яким право вимоги за кредитними договорами. в тому числі за кредитним договором № 89069913 від 04.09.2025 року перейшло до ТОВ «Фк «Сіті Фінанс»

Відповідач зі своєї сторони не виконав умови кредитного договору, не здійснив належним чином погашення кредиту, внаслідок чого станом на дату подачі позову утворилась заборгованість за договором кредиту в сумі 15980 грн., яка підлягає примусовому стягненню з останнього на користь позивача.

Рух справи в суді.

06.01.2026 року позивач звернувся до Личаківського районного суду м. Львова із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 07.01.2026 року вказану позовну заяву було скеровано до Галицького районного суду м. Львова для розгляду за підсудністю.

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 09.02.2026 року відкрито провадження, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін, роз`яснено учасникам справи порядок подання заяв по суті справи та наслідки їх неподання.

13.02.2026 року до суду від відповідача ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву, у якому останній визнав позовні вимоги за тілом кредиту в сумі 10000 грн. Водночас, зазначив, що з початку війни він вступив до лав Збройних Сил України. Після повернення до цивільного життя, він зіштовхнувся з психологічними проблемами, внаслідок чого у нього розвинулась залежність від азартних ігор. Під впливом зазначеної хвороби він брав вказаний у позові кредит. З урахуванням вищевикладеного, просив суд зменшити заборгованість, яка підлягає примусовому стягненню за відсотками та штрафами до 1000 грн. Повідомив, що заявлені позивачем витрати на правничу допомогу в сумі 7500 грн. є необґрунтованими, завищеними та не відповідають складності справи, у зв`язку з чим просив зменшити їх розмір до 1000-2000 грн.

Встановлені судом фактичні обставини справи.

Судом встановлено, що 04.09.2025 року між ТОВ "Бі Ел Джи Мікрофінанс" та відповідачем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 89069913 за допомогою інформаційно-комунікаційної системи, шляхом розміщення кредитодавцем проекту кредитного договору в особистому кабінеті позичальника та прийняттям пропозиції позичальником шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Згідно з пунктами 1.1- 1.7 договору кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти (надалі «кредит») позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (плату за користування грошовими коштами) на умовах та у порядку, встановлених цим договором.

Загальний розмір (сума) кредиту: 10000,00 грн.

Дата надання/видачі кредиту - в день укладання цього договору.

Кредит надається строком на 30 днів (строк кредитування).

Термін (дата) повернення кредиту і сплати процентів за користування кредитом: 04.10.2025 року.

Позичальник сплачує проценти за кожний день користування кредитом у такому розмірі:

1.7.1. з 1-го по 20-й день користування кредитом 0,9900%;

1.7.2. з 21-го по 30-й день користування кредитом 1%.

Відповідно до пунктів 1.14-1.17 договору за користування кредитом позичальник сплачує кредитодавцю проценти (плату за користування кредитом), які нараховуються на фактичний залишок виданого кредиту за кожний день користування кредитом.

Тип процентної ставки -фіксована.

Строк дії договору: до повного виконання сторонами своїх зобов`язань але не більше 1 (одного)

На дату укладення кредитного договору орієнтовна реальна річна процентна ставка складає 2751,70 %, орієнтовна загальна вартість кредиту складає 12980 грн.

Пунктом 4.7. договору визначено, що у випадку невиконання/неналежного виконання позичальником грошових зобов`язань за договором, кредитодавець має право нарахувати, а позичальник зобов`язується сплатити штраф у розмірі 50% від суми кредиту, одержаного позичальником за цим договором. У разі виконання позичальником грошових зобов`язань в повному обсязі протягом 15 календарних днів з моменту настання строку оплати, визначеного договором, кредитодавець має право зменшити суму штрафу, що застосовується до позичальника, до 1500,00 грн. Сукупна сума неустойки (штрафу), нарахована за порушення зобов`язань позичальником, не може перевищувати 50% від загальної суми кредиту, одержаного позичальником за цим договором, а у випадку, якщо загальний розмір кредиту не перевищує розміру однієї мінімальної заробітної плати, сукупна сума неустойки не може перевищувати розміру подвійної суми, одержаної позичальником за цим договором, і не може бути збільшена за домовленістю сторін.

Відповідно до пункту 5.1.договору позичальник підтверджує свою повну обізнаність та згоду з усіма умовами цього договору, а також із діючими «Правилами надання коштів та банківських металів у кредит», розміщеними на сайті кредитодавця на момент укладення цього договору. Підписанням цього договору позичальник підтверджує, що йому надана уся інформація згідно з ч. 5 ст. 7 Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії», Закону України «Про електронну комерцію».

21.11.2025 року між ТОВ «Бі Ел Джи Мікрофінанс» та ТОВ «ФК «Сіті Фінанс» було укладено договір факторингу, згідно з яким право вимоги за кредитними договорами. в тому числі за кредитним договором № 89069913 від 04.09.2025 року перейшло до ТОВ «Фк «Сіті Фінанс»

Відповідно до копії реєстру боржників до договору факторингу від 04.09.2025 року, ТОВ «Фінансова компанія «Сіті Фінанс» набуло права грошової вимоги до боржника ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за кредитним договором № 89069913 від 04.09.2025 року (номер запису 259) в сумі 15980 грн.

З наданих позивачем розрахунків заборгованості вбачається, що внаслідок невиконання відповідачем зобов`язань з повернення грошових коштів за договором позики № 89069913 від 04.09.2025 року у нього утворилась заборгованість у розмірі 15980 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням(за тілом кредиту) - 10000 грн.; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги 2980 грн.; заборгованість за штрафами 3000 грн.

Факт надання кредитних коштів відповідачу підтверджується квитанцію «Liqpay» від 04.09.2025 року та не заперечується відповідачем у відзиві.

Мотиви прийняття рішення судом.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, що мають істотне значення для її розгляду і вирішення по суті, дійшов наступного висновку.

Згідно з ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори.

За змістом частини першої та другої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Приписами частини першої статті 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Положеннями статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до вимог частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 1047 ЦК України передбачено, що договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно із пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронним підписом одноразового ідентифікатору є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до частини першої статті 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Частиною першою статті 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» визначено, що правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов`язкові реквізити документа.

Положеннями частин першої та другої статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

З врахуванням викладеного, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

За змістом частини першої статті 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до закону.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Вказані висновки суду повністю узгоджуються із правовими позиціями Верховного Суду, які викладені у постановах від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19, від 10 червня 2021 року у справі № 234/7159/20, які, відповідно до вимог частини четвертої статті 263 ЦПК України, суд враховує при виборі і застосуванні норми права до цих спірних правовідносин.

Судом встановлено, що вищевказаний кредитний договір був укладений в електронній формі, що відповідає приписам статті 207 ЦК України із застосуванням Закону України «Про електронну комерцію» та підписаний сторонами, відповідно до вимог статті 12 вказаного Закону.

Відповідач підтвердив факт укладення договору та отримання грошових коштів у кредит, власних розрахунків заборгованості суду не надав.

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Таке визначення розкриває сутність зобов`язання як правового зв`язку між двома суб`єктами (сторонами), відповідно до якого на одну сторону покладено обов`язок вчинити певну дію (певні дії) чи утриматись від її (їх) здійснення; іншій стороні зобов`язання надано право, що кореспондує обов`язку першої. Обов`язками боржника та правами кредитора вичерпується зміст зобов`язання (стаття 510 ЦК України).

За нормою статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Згідно із статтею 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Згідно зі статтею 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Статтею 1078 ЦК України передбачено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із частиною першою статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцю таку ж суму грошових коштів (суму позики). Договір позики є укладеним з моменту передання грошей.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Згідно зі статтею 1049 цього Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Відповідачем не спростовано наявність заборгованості перед позивачем згідно вищезазначеного кредитного договору.

Тому, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 взяті не себе зобов`язання не виконав, у передбачений в договорі строк, кошти не повернув, внаслідок чого виникла заборгованість, що підлягає стягненню з відповідача.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача суми заборгованості по штрафах, суд приходить до наступного.

Відповідно до п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Оскільки, відповідач уклав кредитний договір з позивачем 04.09.2025 року, тобто у період дії в Україні воєнного стану, то відповідно до п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України штрафи в розмірі 3000,00 грн. не підлягають стягненню з відповідача.

В порядку ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України суд присуджує стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Сіті Фінан»» судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1967,63 грн пропорційно задоволеним позовним вимогам (12980 грн. (розмір задоволених позовних вимог)/15980 грн.(ціна позову) * 2422,4 (сплачений судовий збір)= 1967,63 грн.)

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу в розмірі 25 000,00 грн. суд зазначає наступне.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3ст. 133 ЦПК України).

Статтею 133 ЦПК України встановлені види судових витрат, які складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи в суді.

За ст. 137 ЦПК України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг адвоката визначаються згідно з умовами Договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно положень ч.1ст.137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до ч. 2ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

На підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування за рахунок опонента у судовому процесі, суду надано договір про надання правничої допомоги № 26/11/2025 від 26.11.2025 року, який укладений між ТОВ «ФК «Сіті Фінанс» та Адвокатським бюро «Титаренко Лігал Груп», акт виконаних робіт від 29.12.2025 року, платіжну інструкцію про оплату правових послуг.

Відповідно до акту виконаних робіт від 29.12.2025 року Адвокатським бюро «Титаренко Лігал Груп» було витрачено 1 годину на зустріч з клієнтом з данням правових консультацій вартість 1500 грн.; 1 годниу на аналіз наданих клієнтом документів по справі 1500 грн.; 1 годину на правовий аналіз нормативної бази та судової практики 1500 грн.; 1 годину на формування позиції позивача 1500 грн.; 1 годину на підготовку позовної заяви з додатками 1500 грн.

Всього вартість виконаних робіт оцінено в 1500,00 грн.

Суд зазначає, що процесуальним законодавством передбачено механізм зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката шляхом подання відповідного клопотання. Слід зауважити, що на сторону, яка подає клопотання про зменшення витрат, покладено обов`язок доведення неспівмірності витрат.

Так, в питанні зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу варто враховувати висновки Об`єднаної Палати Верховного Суду у справі № 922/445/19, в якому, серед іншого наголошено, що: - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони/відповідача щодо неспівмірності заявлених іншою стороною витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт; - суд з огляду на принципи диспозитивності та змагальності не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Саме сторона, яка зацікавлена у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу, повинна вжити необхідних заходів для їх стягнення з іншої сторони. Водночас інша сторона має право висловлювати заперечення проти таких вимог, що виключає можливість ініціативи суду щодо відшкодування витрат без відповідних дій з боку зацікавленої сторони. На це вказав Касаційний цивільний суд Верховного Суду у постанові від 13 березня 2025 року по справі №275/150/22.

Таким чином, суд при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу перевіряє чи подавалось від іншої сторони клопотання про зменшення витрат і наскільки таке клопотання є обґрунтованим відносно критерію неспівмірності заявленого розміру витрат.

При вирішенні даного питання суд враховує те, що сторони вільні у своєму виборі у захисті своїх прав, позивач скористався своїм правом та обрав саме такий спосіб, шляхом укладання договору правової допомоги з визначенням її вартості. Натомість відповідач у відзиві заперечував проти вартості наданої позивачу правової допомоги з огляду її необґрунтованість та невідповідність складності справи.

Враховуючи категорію справи, її незначну складність, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін в судове засідання, наявність сталої судової практики, предмет спору, характер та обсяг виконаної роботи адвокатом, ціну позову, принцип співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, суд вважає, що повна компенсація заявленої позивачем суми витрат на правничу допомогу в сумі 7500 гривень за рахунок відповідача не була б пропорційною, співмірною та логічною.

З урахуванням вищенаведеного, суд переконаний, що стягнення з відповідача компенсації за правничу допомогу в такому розмірі не відповідало б принципу справедливості, а тому вважає необхідним зменшити компенсацію до суми в розмірі 4000 гривень, що у більшій мірі відповідає обсягу наданої допомоги, її реальній складності а також принципу пропорційності задоволеним позовним вимогам.

розмірі 5072,92 грн. (з розрахунку 47234.83 грн./ 93111,63 грн. х 2422,40 = 5072,92 грн.).

Керуючись ст.ст. 258, 259, 263-265, ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,- задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Сіті Фінанс» заборгованість за договором позики № 89069913 від 04.09.2025 року у розмірі 12980 (дванадцять тисяч дев`ятсот вісімдесят) грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Сіті Фінанс» судовий збір в розмірі 1967 грн. 63 коп. та витрати на правничу допомогу в розмірі 4000 (чотири тисячі)гривень 00 копійок.

В решті вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Фінанс», адреса: 04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців. 37/41, код ЄДРПОУ 39508708.

Відповідач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Суддя Мироненко Л.Д.