Постанова № 13461807, 27.12.2010, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 грудня 2010 р. справа № 2а-23137/10/0570

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Шинкарьової І.В.

при секретаріЄлисеєві Є.В.

за участю

представника позивача Перешивайло О.О.,

представника відповідача Чернишової О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Закритого акціонерного товариства «Виробниче обєднання «Конті» до Східної митниці, Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області, про визнання протиправними дії, визнання недійсними картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 07.10.2009 року №700000024/9/020513, рішення про визначення митної вартості товарів від 07.10.2009 року №700000024/2009/000672/1, стягнення надмірно сплаченої суми податку на додану вартість у розмірі 63077,58 грн.,

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Закрите акціонерне товариство «Виробниче обєднання «Конті», звернувся до суду з адміністративним позовом до Східної митниці, Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області, про визнання протиправними дії, визнання недійсними картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 07.10.2009 року №700000024/9/020513, рішення про визначення митної вартості товарів від 07.10.2009 року №700000024/2009/000672/1, стягнення надмірно сплаченої суми податку на додану вартість у розмірі 63077,58 грн.

В обґрунтування позову посилається на те, що товариством через митного брокера ЗАТ «Укрсервіс» було подано до східної митниці декларацію митної вартості №700000005/9/011007, якою задекларував імпорт товару з метою його оформлення в режимі «Імпорт 40» натурального фундуку очищеного від шкарлупи, не подрібненого, для кондитерської промисловості. Зазначений товар було поставлено позивачем на територію України з метою її подальшого використання у виробництві. Але відповідач 1 відмовив у прийнятті зазначеної митної декларації, в підтвердження чого надав картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 07.10.2010 року №700000024/9/020513. В обґрунтування відмови відповідач 1 посилався на відсутність підтверджуючих документів згідно з вимогами Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 року №1766. Також того ж дня позивачем отримано рішення митного органу про визначення митної вартості товарів від 07.10.2009 року №700000024/2009/000672/1, яким відділ контролю митної вартості Східної митниці самостійно визначив митну вартість товару, що ввозиться, а саме встановив її на рівні 7,6000 доларів США/кг, на загальну суму 152000,00 доларів США.

Вважає дії відповідача 1 з видачі картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 07.10.2009 року №700000024/2009/020513 та дії щодо відмови у прийнятті декларації №700000005/9/011007 протиправними, а саму картку відмови та рішення про визначення митної вартості незаконними з наступних підстав.

На виконання пунктів 7 та 11 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 року №1766, з метою підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товару товариство через свого декларанта подав відповідачу контракт, специфікацію, інвойс, копію експортної декларації, цінову пропозицію, калькуляцію ціни, висновок щодо вартості товару. Тому товариством відповідно до ч. 1 ст. 264 Митного кодексу України була заявлена митна вартість товарів і були подані відомості про її визначення, які базувались на обєктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Вважає, що при визначенні митної вартості товарів митний орган повинен (й це його прямий обовязок) дотриматись приписів нормативно правових актів, що встановлюють законодавчо обумовлений порядок й процедури визначення митним органом митної вартості товарів, зокрема, провести консультації з декларантом, у ході яких може бути здійснено обмін наявною у сторін інформацією з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості товару. У процесі визначення митної вартості товару жодних консультацій з приводу визначення митної вартості митним органом не проводилось.

З метою недопущення простою виробництва та виникнення збитків позивач був змушений збільшити митну вартість заявленого до розмитнення товару та надати відповідачу інші декларації про визначення митної вартості товару. У звязку з цим товариством було здійснено митне оформлення товару за ціною встановленою митним органом та подані декларації та надмірно сплачений податок на додану вартість на загальну суму 63077,58 грн. Вважає, що внесення декларантом відомостей до вантажної митної декларації про розмір сплаченого податком фактом самостійного узгодження податкового зобовязання платником податків за результатами заповнення податкової декларації, який не може бути оскаржений в судовому порядку.

Просить суд визнати такими, що є протиправними, дії відповідача 1 Східної митниці, у видачі картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 07.10.2009 року №700000024/9/020513; визнати недійсною картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 07.10.2009 року №700000024/9/020513; визнати недійсним рішення митного органу про визначення митної вартості товарів від 07.10.2009 року №700000024/2009/000672/1; стягнути з Державного бюджету України на користь Закритого акціонерного товариства «Виробниче обєднання «Конті» суму надмірно сплаченого податку на додану вартість у загальному розмірі 63077,58 грн., шляхом зарахування її на поточний рахунок ЗАТ «Виробниче обєднання «Конті» (код ЄДРПОУ 25112243) №26009015110459 в АТ «Укрексімбанк» МФО 334817.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача 1, Східної митниці, надав судові заперечення на адміністративний позов в яких посилається на те, що позивача було зобовязано надати додаткові документи, про що декларант позивача був повідомлений письмово. Але декларантом позивача на зворотному боці було зроблено напис про недоцільність цієї вимоги, оскільки були надані усі необхідні документи. Вважає, що достатність поданих для цілей митного оформлення документів визначає саме митний орган, як контролюючий державний орган, який має відповідні повноваження, покладені на нього митним законодавством. Так, вимога митного органу щодо подання додаткових документів не була виконана, тому враховуючи відсутність документально підтвердженої інформації щодо внутрішньої структури ціни реалізації імпортних товарів, а також відсутність у митного органу обєктивного джерела інформації, для застосування попередніх методів визначення митної вартості, митницею було здійснено коригування митної вартості спірного товару з урахуванням цінової інформації бази даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби та прийнятого рішення щодо можливості застосування шостого методу визначення митної вартості цього товару відповідно до чинного законодавства. Також відповідач наполягає, що між ним та позивачем проводились усні консультації, під час яких декларанту розяснено причину неможливості прийняття митної вартості товару, визначеної декларантом, а саме, що ціна, скоригована митним органом є середньозваженою та повинна застосовуватись для даного товару. Щодо вимоги позивача повернути надмірно сплачену суму ПДВ, відповідач зазначає, що податкове зобовязання визначене в митній декларації не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судому порядку.

Просить суд у задоволені позову відмовити.

Представник відповідача, що діє за довіреністю, у суді позов не визнав з підстав, зазначених у запереченні.

Представник відповідача 2 в судове засідання не зявився, про дату час і місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, дослідивши письмові докази, суд встановив наступне.

Відповідач Східна митниця у відповідності до ст. 14 Митного кодексу України є митним органом, який на території закріпленого за ним регіону в межах своєї компетенції здійснює митну справу та забезпечує комплексний контроль за додержанням законодавства України з питань митної справи, керівництво і координацію діяльності підпорядкованих йому митниць та спеціалізованих митних установ і організацій.

Відповідач Головне управління Державного казначейства України у Донецькій області у відповідності до ч. 2 ст. 50 Бюджетного кодексу України веде бухгалтерський облік всіх надходжень, що належать Державному бюджету України, та за поданням органів стягнення здійснюють повернення коштів, що були помилково або надмірно зараховані до бюджету.

Закрите акціонерне товариство «Виробниче обєднання «Конті» є юридичною особою, зареєстровано Виконавчим комітетом Донецької міської ради 22.10.1997 року, внесено до ЄДРПОУ за №25112243.

Східна митниця є юридичною особою, зареєстроване Виконавчим комітетом Донецької міської ради 18.03.2008 року, внесено до ЄДРПОУ за №35793589, є органом державної влади.

04 вересня 2009 року між Закритим акціонерним товариством «Виробниче обєднання «Конті» (покупець) та Компанією «Progida Pazalama A.S.», Турція (продавець), укладений контракт №PROG-02 (а.с. 39 46).

Відповідно до специфікації від 04.09.2009 року №1 до вищенаведеного контракту Компанія «Progida Pazalama A.S.», Турція продає Закритому акціонерному товариству «Виробниче обєднання «Конті» 20000 кг натуральних ядер фундука 13-14 мм, врожай 2009 року, за ціною 6,15 доларів США за кг на загальну суму 123000,00 доларів США (а.с. 47).

06.10.2009 року позивач надав Східній митниці декларацію митної вартості №700000005/9/011007, якою задекларував товар відповідно до специфікації від 04.09.2009 року №1 до контракту №PROG-02 на загальну суму 123000,00 доларів США, що складає 985230,00 грн. (а.с. 56 57).

Митна вартість зазначеного товару була визначена позивачем, виходячи з ціни контракту, тобто, за основним (першим) методом, встановленим ст. 266 Митного кодексу України.

Позивачем на виконання ст. 7 та ст. 11 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.10.2006 р. № 1766 до ВМД надані наступні документи:

-Контракт від 04.09.2009 року №PROG-02;

-Специфікацію від 04.09.2009 року №1 до контракту від 04.09.2009 року №PROG-02;

-Інвойс від 11.09.2009 року №262580;

-Копію експортної декларації від 11.09.2009 року №09610400EX000807 від 11.09.2009 року;

-Цінову пропозицію (з перекладом) від 04.09.2009 року що була надана Компанією продавцем, відповідно до якого позивачу була запропонована ціна натуральних ядер фундуку 13-14 мм, врожаю 2009 року 6,15 доларів США за 1 кг;

-Калькуляцію ціни від 04.09.2009 року, що була надана виробником товару «Progida Pazalama A.S.» на підтвердження запропонованої ціни на натуральні ядра фундуку, які були зафіксовані сторонами у специфікації №1 до контракту від 04.09.2009 року №PROG-02;

-Висновок щодо вартості товару від 02.10.2009 року №2023, наданий ДП «Укрпромзовнішекспертиза» про відповідність ціни, заявленої позивачем, цінам виробника товару та поточній конюнктурі ринку (5,25 6,15 доларів США за кг).

Митним органом в графі для відміток було зазначено, що необхідно надати додаткові документи, а саме:

-комерційні пропозиції виробників відповідної продукції, на які йде посилання у висновку ДП «Укрпромзовнішекспертиза» від 02.10.2009 року №2023;

-калькуляція виробника товару;

-прас лист виробника товару;

-комерційна пропозиція;

-відповідна бухгалтерська документація;

-інформація щодо вартості товару з мережі «Інтернет»;

-інформація зовнішньоторговельних та біржових організацій щодо вартості товару та/або сировини.

Позивачем митному органу не були надані документи, які витребувались, оскільки на думку позивача, декларантом були надані усі документи для визначення митної вартості за першим методом, про що декларантом був здійснений запис на декларації митної вартості.

07.10.2009 року митним органом складена картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №700000024/9/020513, якою відмовлено у прийнятті ВМД №700000005/2009/011007. Підставою відмови є відсутність підтверджуючих документів для визначення митної вартості товару згідно вимог ПКМУ від 20.12.2006 року №1766 (а.с. 60).

Також того дня прийнято рішення №700000024/2009/000672/1 про визначення митної вартості по декларації №700000005/2009/011007, яким скоригована сума товару на 7,6000 доларів США за одиницю, загальна сума 152000,00 доларів США за 20000 кг., що складає 1217520,00 грн. (а.с. 61).

ЗАТ «ВО «Конті» було здійснено митне оформлення товару не за ціною контракту, а за ціною, яка була визначена митним органом, тому позивачем були подані нові вантажні митні декларації:

-від 07.10.2009 року №700000005/9/011077 (відповідно до специфікації №1 від 04.09.2009 року до контракту №PROG-02) та сплачений податок на додану вартість, який на 46458,00 грн. перевищує суму податку на додану вартість, який підлягав сплаті до бюджету позивачем у разі здійснення митного оформлення за митною вартістю, визначеною за першим методом (а.с. 64);

-від 09.11.2009 року №700000005/9/012755 (відповідно до специфікації 3 від 06.10.2009 року до контракту №PROG-02) та сплачений податок на додану вартість, який на 1918,32 грн. перевищує суму податку на додану вартість, який підлягав сплаті до бюджету позивачем у разі здійснення митного оформлення за митною від вартістю, визначеною за першим методом (а.с. 81);

-від 19.11.2009 року №700000005/9/013484 (відповідно до специфікації від 28.10.2009 року №4 до контракту №PROG-02) та сплачений податок на додану вартість, який на 6073,08 грн. перевищує суму податку на додану вартість, який підлягав сплаті до бюджету позивачем у разі здійснення митного оформлення за митною вартістю, визначеною за першим методом (а.с. 94);

-від 26.11.2009 року №700000005/9/013900 (відповідно до специфікації від 06.11.2009 року №3 до контракту №PROG-02) та сплачений податок на додану вартість, який на 2012,22 грн. перевищує суму податку на додану вартість, який підлягав сплаті до бюджету позивачем у разі здійснення митного оформлення за митною вартістю, визначеною за першим методом (а.с. 101);

-від 14.12.2009 року №700000005/9/014885 (відповідно до специфікації від 04.11.2009 року №5 до контракту №PROG-02) та сплачений податок на додану вартість, який на 4789,68 грн. перевищує суму податку на додану вартість, який підлягав сплаті до бюджету позивачем у разі здійснення митного оформлення за митною вартістю, визначеною за першим методом (а.с. 117);

-від 12.02.2010 року №700000005/9/001609 (відповідно до специфікації від 06.10.2009 року №3 до контракту №PROG-02) та сплачений податок на додану вартість, який на 1826,28 грн. перевищує суму податку на додану вартість, який підлягав сплаті до бюджету позивачем у разі здійснення митного оформлення за митною вартістю, визначеною за першим методом (а.с. 128);

У результаті здійснення митного оформлення товару не за ціною контракту, а за ціною, яка була визначена митним органом, позивачем було сплачено ПДВ на 63077,58 грн. більше, що підтверджується відповідним розрахунком (а.с. 22), та не заперечується відповідачем.

Суд вважає, що митним органом при здійсненні митного оформлення товару, який був ввезений на митну територію України позивачем, були допущені порушення вимог діючого законодавства, а тому дії митного органу про визначення митної вартості товару є такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства.

Згідно ст. 249 Митного кодексу України митна вартість товарів, які переміщуються громадянами через митний кордон України, для цілей нарахування податків і зборів визначається на підставі заяви власника цих товарів чи уповноваженої ним особи за умови надання підтверджувальних документів (товарних чеків, ярликів тощо), які можна ідентифікувати з наявними товарами. За відсутності таких підтверджень або у разі наявності обґрунтованих сумнівів щодо достовірності відомостей стосовно заявленої вартості митні органи визначають митну вартість самостійно, на підставі ціни на ідентичні або подібні (аналогічні) товари та відповідно до вимог цього Кодексу.

Поняття митної вартості визначено Митним кодексом України (ст. 259), а саме, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.

Стаття 260 МК України встановлює, що митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до положень цього Кодексу. Порядок визначення митної вартості товарів поширюється на товари, які переміщуються через митний кордон України. Для цілей визначення митної вартості використовується інформація, підготовлена у спосіб, сумісний з принципами бухгалтерського обліку, прийнятими у відповідній країні і доцільними для певного методу визначення митної вартості. Методи визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та умови їх застосування встановлюються цим Кодексом.

Стаття 261 Митного кодексу України встановлює, що відомості про митну вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, використовуються для нарахування податків і зборів (обов'язкових платежів), ведення митної статистики, а також у відповідних випадках для розрахунків у разі застосування штрафів, інших санкцій та стягнень, встановлених законами України.

Система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди по застосуванню статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (ГААТ). Згідно ч. 2 статті VII ГААТ оцінка ввезеного товару для митних цілей повинна бути заснована на дійсній вартості товару, що обкладається митом, або аналогічного товару, і не повинна ґрунтуватися на вартості товару вітчизняного походження або на довільних або фіктивних оцінках.

Згідно статті 262 Митного кодексу України митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості.

Як встановлює ст. 264 Митного кодексу України, заявлена декларантом митна вартість товарів і подані ним відомості про її визначення повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. У разі потреби у підтвердженні заявленої митної вартості товарів декларант зобов'язаний подати митному органу необхідні для цього відомості та забезпечити можливість їх перевірки відповідно до порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Стаття 266 Митного кодексу України визначає методи визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну. Так, визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, здійснюється за такими методами:

1) за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

3) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

4) на основі віднімання вартості;

5) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

6) резервного.

Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Якщо митна вартість не може бути визначена за методом 1 згідно з положеннями статті 267 цього Кодексу, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу за основу може братися або ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному з продавцем покупцю відповідно до вимог статті 271, або обчислена відповідно до вимог статті 272 цього Кодексу вартість товарів.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на розсуд декларанта.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, установлених статтею 273 цього Кодексу.

Згідно ст. 267 МК України митною вартістю за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, є вартість операції, тобто ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби відповідно до частини другої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або які повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів на користь продавця та/або на користь продавця через третіх осіб, та/або на пов'язаних з продавцем осіб. Такі платежі можуть бути здійснені прямо або опосередковано шляхом переказу грошей, акредитиву, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів тощо). Термін "ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті" стосується тільки ціни оцінюваних товарів. Дивіденди або інші платежі покупця на користь продавця, не пов'язані з оцінюваними товарами, не є частиною митної вартості. Додавання до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, згідно з цією статтею робляться лише на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.

При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються подальші витрати, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема: витрати, понесені покупцем, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на завантаження, розвантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на страхування цих товарів тощо.

Використані декларантом відомості повинні бути об'єктивними, піддаватися обчисленню та підтверджуватися документально.

20 грудня 2006 року Постановою Кабінету Міністрів України №1766, Затверджений Порядок декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, який визначає умови та механізм декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України (далі - товари), подання декларантом відомостей для її підтвердження.

Статтею 7 цього Порядку передбачено, що для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів декларант зобов'язаний подати:

-зовнішньоекономічний договір (контракт) і додатки до нього;

-рахунок фактуру (інвойс) або рахунок-проформу;

-банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено), а також інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

-рішення митного органу про визначення митної вартості раніше ввезених ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів, якщо воно прийнято за одним договором (контрактом);

-пакувальні листи;

-копію ліцензії на ввезення (вивезення) товарів, імпорт (експорт) яких підлягає ліцензуванню.

Статтею 11 цього Порядку передбачено, що для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов'язаний подати додаткові документи.

Посадова особа митного органу у графі "Для відміток митниці" декларації митної вартості робить запис про необхідність подання додаткових документів, що підтверджують митну вартість товарів, із складенням переліку, зазначає дату і прізвище та ставить свій підпис. Декларант ознайомлюється з таким записом, зазначає під ним дату, прізвище та ставить свій підпис.

Посадова особа митного органу не має права вимагати від декларанта документи, не зазначені у графі "Для відміток митного органу".

Для підтвердження заявленої декларантом митної вартості оцінюваних товарів можуть подаватися:

-договір з третіми особами, що пов'язаний з договором (контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

-рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця;

-рахунки про сплату комісійних, брокерських (посередницьких) послуг, пов'язаних з виконанням умов договору (контракту);

-відповідна бухгалтерська документація;

-ліцензійний чи авторський договір (контракт);

-каталоги, специфікації, прейскуранти (прас листи) фірми - виробника товару;

-калькуляція фірми - виробника товару;

-копія вантажної митної декларації країни відправлення, а в разі, коли в такій країні товар розміщувався в митному режимі, яким не передбачено сплату податків і відповідно до якого товар перебував під митним контролем, - копія вантажної митної декларації, оформленої в попередній експорту митний режим;

-висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством;

-сертифікат про походження товару;

-відомості про якісні характеристики товару;

-інформація зовнішньоторговельних та біржових організацій про вартість товару та/або сировини.

З наведеного вбачається, що митний орган безпідставно витребував у позивача комерційну пропозицію виробників відповідної продукції, на які йде посилання у висновку ДП «Укрпромзовнішекспертиза» від 02.10.2009 року №2023, інформацію щодо вартості товару з мережі «Інтернет», оскільки вони не передбачені ст. 11 вищенаведеного Порядку.

Стосовно вимоги митного органу про надання інформації зовнішньоторговельних та біржових організацій про вартість товару та/або сировини та надання відповідної бухгалтерської документації, суд зазначає, що відповідачем не визначено які саме бухгалтерські документи та до якої зовнішньоторговельної та біржової організації треба звернутися позивачу.

Декларант за власним бажанням подає інші документи для підтвердження заявленої у декларації митної вартості товарів.

Таким чином, суд вважає, що відомості про заявлену позивачем митну вартість є обєктивними, такими, що піддаються обчисленню та підтверджуються документально.

Митні органи у відповідності до ст. 41 МК України повинні здійснювати митний контроль, який включає в себе контроль за правильністю визначення декларантом митної вартості.

Суд не піддає сумніву право митного органу контролювати митну вартість, заявлену декларантом, але такий контроль повинен здійснюватися в межах повноважень, наданих діючим законодавством.

Як суд зазначив вище, декларантом були надані усі необхідні документи, які давали митному органу змогу визначити митну вартість товару.

Згідно п. 14 Порядку, якщо декларантом не подано в установлений строк додаткові документи або якщо він відмовився від їх подання, митну вартість товарів визначає митний орган на підставі наявних відомостей згідно із законодавством.

Суд вважає, що такі положення Порядку зовсім не передбачають, що митний орган у разі неповного подання документів зобовязаний визначити митну вартість не за тим методом, який застосував декларант.

Відповідно до частини 3 статті 265 Митного кодексу України, якщо митний орган дійшов висновку, що визначена декларантом митна вартість нижча, ніж прямі витрати на виробництво цього товару, в тому числі сировини, матеріалів та/або комплектуючих, які входять до складу товару, митний орган має право зобов'язати декларанта визначити митну вартість іншим способом, ніж він використав для її визначення.

Відповідачем не надано суду доказів щодо неможливості застосування попередніх методів визначення митної вартості товарів та проведення відповідних консультацій між митним органом та декларантом, що є прямим порушенням порядку визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України.

Стаття 266 Митного кодексу Україну чітко визначає, що якщо митна вартість не може бути визначена за методом 1 згідно з положеннями статті 267 цього Кодексу, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Отже, фактично митним органом обовязкові консультації з декларантом проведені не були, що дає суду підстави для висновку, що митним органом були порушені вимоги митного законодавства щодо проведення обовязкових консультацій з декларантом.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Крім того, суд не приймає до уваги посилання відповідача на дані Єдиної автоматизованої системи Державної митної служби України, оскільки в ній не зазначено за яким методом визначалася митна вартість товарів, тобто за митною вартістю визначеної декларантом чи митним органом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач, приймаючі рішення про визначення митної вартості товарів та картки відмови у митному оформленні товарів, діяв на підставі, в межах повноважень, що передбачені законодавством, з метою, з якою це повноваження надане, але діяв не у спосіб, що передбачений законами, не обґрунтовано, без урахування усіх обставин, упереджено, фактично без урахування права позивача на участь у процесі прийняття рішення.

За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги про визнання такими, що є протиправними, дії відповідача 1 Східної митниці, у видачі картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 07.10.2009 року №700000024/9/020513 не підлягають задоволенню, оскільки митний орган виконував обовязки, покладені на нього державою.

Разом з тим, суд вважає, що позовні вимоги про визнання недійсною картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 07.10.2009 року №700000024/9/020513, визнання недійсним рішення митного органу про визначення митної вартості товарів від 07.10.2009 року №700000024/2009/000672/1 підлягають задоволенню.

Оскільки судом визнані неправомірними картка відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України та рішення про визначення митної вартості товарів, суд вважає, що позивачу підлягає поверненню сума надмірно сплачених митних платежів (податку на додану вартість).

Згідно розрахунку, сума податку на додану вартість, надмірно сплаченого до бюджету ЗАТ «Виробниче обєднання «Конти» при митному оформленні натуральних ядер фундуку, розмір 13-14 мм, врожаю 2009 рок, поставленого компанією «Progida Pazarlama A.S.», Туреччина по контракту №PROG 02 від 04.09.2009 року, складає 63077,58 грн., у тому числі за вантажними митними деклараціями (а.с. 22):

-від 07.10.2009 року №700000005/9/011077 (відповідно до специфікації №1 від 04.09.2009 року до контракту №PROG-02) суму податку 46458,00 грн.;

-від 09.11.2009 року №700000005/9/012755 (відповідно до специфікації 3 від 06.10.2009 року до контракту №PROG-02) суму податку 1918,32 грн.;

-від 19.11.2009 року №700000005/9/013484 (відповідно до специфікації від 28.10.2009 року №4 до контракту №PROG-02) суму податку 6073,08 грн.;

-від 26.11.2009 року №700000005/9/013900 (відповідно до специфікації від 06.11.2009 року №3 до контракту №PROG-02) суму податку 2012,22 грн.;

-від 14.12.2009 року №700000005/9/014885 (відповідно до специфікації від 04.11.2009 року №5 до контракту №PROG-02) суму податку 4789,68 грн.;

-від 12.02.2010 року №700000005/9/001609 (відповідно до специфікації від 06.10.2009 року №3 до контракту №PROG-02) суму податку 1826,28 грн.;

У відповідності до п. 4 Порядку виконання рішень про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти державного та місцевих бюджетів, або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 9 липня 2008 р. № 609, юридичні та фізичні особи, на користь яких прийняті судові рішення про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти бюджету, подають ці рішення органам Державного казначейства, що здійснюють безспірне списання, у разі повернення за рішенням суду надмірно та/або помилково сплачених до бюджетів податків, зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджетів.

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги позивача про стягнення з Державного бюджету України на користь Закритого акціонерного товариства «Виробниче обєднання «Конті» суму надмірно сплаченого податку на додану вартість у загальному розмірі 63077,58 грн., шляхом зарахування її на поточний рахунок товариства підлягають задоволенню.

Згідно ст. 94 КАС України з Державного бюджету України на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, понесені позивачем.

Керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 254, Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Позов Закритого акціонерного товариства «Виробниче обєднання «Конті» до Східної митниці, Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області, про визнання протиправними дії, визнання недійсними картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 07.10.2009 року №700000024/9/020513, рішення про визначення митної вартості товарів від 07.10.2009 року №700000024/2009/000672/1, стягнення надмірно сплаченої суми податку на додану вартість у розмірі 63077,58 грн. задовольнити частково.

Визнати недійсною картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 07.10.2009 року №700000024/9/020513.

Визнати недійсним рішення Східної митниці про визначення митної вартості товарів від 07.10.2009 року №700000024/2009/000672/1.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Закритого акціонерного товариства «Виробниче обєднання «Конті» суму надмірно сплаченого податку на додану вартість у загальному розмірі 63077 (шістдесят три тисячі сімдесят сім) гривні 58 копійки, шляхом зарахування її на поточний рахунок ЗАТ «Виробниче обєднання «Конті» (код ЄДРПОУ 25112243) №26009015110459 в АТ «Укрексімбанк» МФО 334817.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Закритого акціонерного товариства «Виробниче обєднання «Конті» судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 634 (шістсот тридцять чотири) гривні 18 копійки.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 27 грудня 2010 року в присутності представника позивача та відповідачів.

Постанова у повному обсязі складена 31 грудня 2010 року.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі відкладення складання постанови у повному обсязі апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Шинкарьова І.В.