Вирок № 134616352, 06.03.2026, Липоводолинський районний суд Сумської області

Справа № 581/639/25

Провадження № 1-кп/581/8/26

В И Р О К

і м е н е м У к р а ї н и

06 березня 2026 року сел. Липова Долина

Липоводолинський районний суд Сумської області в складі: головуючого судді ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , у присутності сторін кримінального провадження: прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , його захисника ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому розгляді в залі суду в с-щі ОСОБА_6 кримінальне провадження № 1025200470000473, внесеного до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань 13 червня 2025 року, відносно

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уроженця с.Дубов`язівка Конотопського району Сумської області, із професійно-технічною освітою, громадянина України, одруженого, непрацевлаштованого, маючого на утриманні двох неповнолітніх дітей, військовозобов`язаного, на обліках у лікарів нарколога та психіатра не перебуваючого, не є особою з інвалідністю, із зареєстрованим та фактичним місцем проживання за адресою в АДРЕСА_1 , раніше не судимого

по обвинуваченню у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.336 КК України

ВСТАНОВИВ:

1. Формулювання обвинувачення, визнане судом доведеним

1.1. Відповідно до карти обстеження та медичного огляду військовозобов`язаного ОСОБА_4 від 24 травня 2025 року останній визнаний придатним до військової служби згідно з вимогами «Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України», затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402 (зі змінами та доповненнями), про що медичною комісією складено довідку №2025-0524-1202- 0165-0 від 24 травня 2025 року та того ж дня ОСОБА_4 ознайомлено з постановою ВЛК, рішення комісії останнім не оскаржувалось.

Із метою комплектування Збройних Сил України, військовозобов`язаному ОСОБА_4 у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 , розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , 24 травня 2025 року о 13 год 30 хв спробували вручити бойову повістку та мобілізаційне розпорядження, відповідно до яких йому необхідно прибути до ІНФОРМАЦІЯ_3 25 травня 2025 року о 15:00 год для відправлення до військової частини в складі команди НОМЕР_1 , зміст повістки обвинуваченому оголошено в усній формі начальником ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_7 . При відмові отримати повістку та мобілізаційне розпорядження ОСОБА_8 у категоричній формі відмовився від підпису у корінцях та в журналі, також його ознайомлено з положеннями ст.336 КК України. Після чого він покинув приміщення ІНФОРМАЦІЯ_3 . У подальшому 25 травня 2025 року о 15:00 год чи в будь-який інший час ОСОБА_8 до ІНФОРМАЦІЯ_3 не з`явився, підтверджень щодо поважних причин своєї неявки не надав.

11 червня 2025 року о 11:15 год, перебуваючи у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 , розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , ОСОБА_4 повторно спробували вручити бойову повістку та мобілізаційне розпорядження, відповідно до яких йому необхідно прибути до ІНФОРМАЦІЯ_3 11 червня 2025 року о 18:00 год для відправлення до військової частини в складі команди НОМЕР_1 , зміст повістки обвинуваченому оголошено в усній формі начальником ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_7 . При відмові отримати повістку та мобілізаційне розпорядження ОСОБА_8 у категоричній формі відмовився від підпису у корінцях та в журналі, також його ознайомлено з положеннями ст. 336 КК України. Після чого він покинув приміщення ІНФОРМАЦІЯ_3 . У подальшому 11 червня 2025 року о 18:00 год чи в будь-який інший час ОСОБА_8 до ІНФОРМАЦІЯ_3 не з`явився, підтверджень щодо поважних причин своєї неявки не надав.

21 червня 2025 року о 11 год 15 хв ОСОБА_8 , перебуваючи у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 , розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , відмовився отримувати бойову повістку та мобілізаційне розпорядження, відповідно до яких йому необхідно прибути до ІНФОРМАЦІЯ_3 22 червня 2025 року о 18:00 год для відправлення до військової частини в складі команди НОМЕР_1 . При відмові отримати повістку та мобілізаційне розпорядження ОСОБА_8 у категоричній формі відмовився від підпису у корінцях та в журналі, також його ознайомлено з положеннями ст. 336 КК України. Після чого він покинув приміщення ІНФОРМАЦІЯ_3 . У подальшому 22 червня 2025 року о 18:00 год чи в будь-який інший час ОСОБА_8 до ІНФОРМАЦІЯ_3 не з`явився, підтверджень щодо поважних причин своєї неявки не надав.

Вищезазначене діяння ОСОБА_8 вчинив умисно, порушуючи вимоги ст.65 Конституції України, ч.9 ст.1, ст.39 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу», ст.1, 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», п.4,8 Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24 лютого 2022 року № 65/2022, з метою ухилення від призову на військову службу в порядку мобілізації.

2. Позиція обвинуваченого щодо сутності пред`явленого обвинувачення

2.1. Допитаний обвинувачений ОСОБА_8 у присутності його захисника під час судового розгляду винуватість у вчиненні вищенаведеного кримінального правопорушення не визнав повністю та додатково суду пояснив суду про те, що він пройшов ВЛК та визнаний придатним до військової служби у лавах Збройних Сил України, хоча лікарі у складі ВЛК були обізнані про наявність у нього певних хронічних захворювань, які пов`язані із зайвою вагою тіла, опорно-рухового апарату та підвищеним тиском, із протипоказаннями по стану його здоров`я щодо підйому ним важких речей тощо, проте на додаткові медичні обстеження його не направляли; висновок ВЛК він не оскаржував, при цьому вважаючи те, що для даної ситуації визначальним є його релігійні переконання; співробітники ТЦК попереджали його про кримінальну відповідальність за ухилення від призову на військову службу, але він повідомляв працівників РТЦК про неможливість проходити ним службу у Збройних Силах України, бо він є членом об`єднання Свідків Єгови та просив замінити йому військову службу на альтернативну, як це передбачає Конституція України. Також ОСОБА_8 зазначив, що з 2000 року відвідує релігійне об`єднання Свідків Єгови, у 2000 році він охрестився, на теперішній час у релігійній громаді є сталим піонером без будь-яких привілеїв і не займає посад священослужителя в релігійній організації «Центр Свідків Єгови» (не займає посад старейшини або його помічника), протягом 26 років він приймає участь у релігійних служіннях, на даний час він проповідує людям від дому до дому, на релігійних зборах двічі на тиждень сукупною тривалістю 60 годин на місяць, читаючи Біблію та молитви, а також виступає із релігійними промовами. Вже тривалий час він вивчає Біблію, дотримується визначених у ній принципів. Зокрема, у Старому Заповіті книга Повторення Закону 5 розділ 17 вірш «Не вбивати» та у Новому Заповіті «Слова Ісуса Христа» Євангелія від Матвія, розділ 16 зазначено, що народ не підніме один на одного руку, не візьме до рук зброю та не буде вчитися воювати. Зазначене забороняє йому одягати військову форму, брати до рук зброю, допомагати військовим, тобто все, що пов`язано з військовою службою він не може виконувати за своїми релігійними переконаннями. Також він повністю поділяє християнські твердження та витяги із Біблії щодо неприйняття участі свідків Єгови у збройних формуваннях, які розміщені на офіційному сайті організації (а.с.196 т.1). Його особистим рішенням є відмова від служби у війську в період мобілізації, так як військова служба для віруючих осіб є неприйнятною і таке рішення він сам особисто прийняв для себе, рішення про захист Батьківщини у збройних силах приймає кожен сам для себе. Він вирішив присвятити своє життя Богу, до охрещення у 2000 році він три роки вивчав Біблію і по теперішній час із її використанням проповідує та дотримується принципів. Також він сповідує принцип християнського нейтралітету, сутність якого полягає у неприйняті ним, як віруючою особою, участі у збройних конфліктах, невикористання зброї і нетримання її в руках, непідкорення наказам військового командування та в неодягненні військової форми, і тому його совість та релігійні переконання не дозволяють йому служити у війську та він від своїх стійких та, усталених за багато років релігійних переконань не може відступити за будь-яких умов; у разі його вступу до лав Збройних Сил України його виключення із членів свідків Єгови із віруючими у громаді не обговорювалося; служба у Збройних Силах України в якості військового священослужителя (капелана) передбачає використання військової форми, проходження військової підготовки, підкорення наказам військового керівництва, проте перебувати на такій військовій посаді та службі йому не дозволяє його віросповідування та совість. Із цих причин та переконань він тричі, 24 травня 2025 року, 11 та 21 червня 2025 року відмовлявся у приміщенні місцевого ТЦК та СП від отримання бойових повісток та мобілізаційних розпоряджень, поважні причини неявки за оголошеними йому повістками у нього у вищевказані дні були відсутні, а також він не прибував у визначені дні на адресу першого відділу Роменського РТЦК; у цей період він не мав законних підстав для відстрочки від мобілізації, які визначені ст.23 Закону України «Про мобілізацію та мобілізаційну підготовку»; він погоджувався та пропонував допомагати виконанням ним певних корисних робіт державі та місцевій громаді у період воєнного стану та мобілізації, проте альтернативна невійськова служба в існуючих умовах не є застосованою. Окремо зазначав про те, що він за результатами отримання професійно-технічної освіти набув професію тракториста та водія, проте через хронічні захворювання не може працювати за спеціальностями; на даний час він як член церкви у структурі віруючих обіймає посаду сталого піонера, яка йому не надає жодних привілеїв, однак зобов`язує його щомісячно сповідувати слово Боже по 50 годин, він не займає посаду священослужителя в релігійній організації через невідповідність відповідним вимогам для неї; самостійно ТЦК та СП про свою приналежність до релігійної громади свідків Єгови він не інформував до початку повтомасштабного вторгнення країни-окупанта на територію України, проте у 2015 року через сільську раду на адресу тодішнього райвійськомату повідомлялося про його релігійні переконання і до 2023 року до нього в частині виконання військового обов`язку жодних питань не виникало, однак у грудні 2024 року він ініційовував питання про заміну його військового обов`язку у період воєнного стану на невійськову (альтернативну) службу, проте йому відмовили у задоволенні поданої заяви через відсутність правового механізму в реалізації такого права віруючої особи; із серпня 2025 року він набув статус студента професійно-технічного закладу, де буде навчатися наступних чотири роки для отримання професії механіка, отримавши також право на відстрочку від мобілізації на період навчання.

2.2. Захисник обвинуваченого ОСОБА_5 зазначав про недопустимість обмеження права обвинуваченого на сумлінну відмову від військової служби у період мобілізації у зв`язку з його релігійними переконаннями, відсутність законодавчого механізму застосування для віруючого свідка Єгови ОСОБА_4 невійськової (альтернативної) служби у період воєнного стану не може бути підставою для його притягнення до кримінальної відповідальності за ст.336 КК України, так як він не ухилявся від військової служби у період мобілізації, а просив заміни таку службу на невійськову, і тому суду слід виправдати обвинуваченого. У разі визнання його підзахисного винуватим у вчиненні інкримінованого його злочину, просив суд застосувати ст. 75 КК України з урахуванням стану здоров`я обвинуваченого, його позитивних характеристик та висновку досудової доповіді.

3. Досліджені судом на стадії судового розгляду докази, які надані сторонами провадження, та які суд покладає в основу обвинувального вироку у даній кримінальній справі

3.1. Письмові докази, які надані прокурором:

- копії повідомлень начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_9 про ухилення ОСОБА_4 від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період, що адресоване керівнику ВП №1 (с.Недригайлів) Роменського РВП ГУНП в Сумській області від 24 травня 2025 року з додатками, та рапорту ПОГ СВГ ВП № 1 с.Недригайлів Роменського РВП ОСОБА_10 про виявлення ознак кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України, в діях ОСОБА_4 , на підставі яких 13, 26 червня 2025 року внесені відомості в ЄРДР за ст. 336 КК України з подальшим їх об`єднанням в одне провадження кримінальної справи під номером в ЄРДР 12025200470000473, а також документи в підтвердження повноважень поліцейського офіцера громади СВГ ВП № 1 Роменського РВП ГУНП в Сумській області та його розтановки в структурі особового складу відділу поліції (том 1 арк. пров. 69-71,76, 82-92,106, 118-131);

- копії повісток на відправку, складених на ім`я рядового ОСОБА_4 від 24 травня 2025 року, 11, 21 червня 2025 року та підписаних начальником першого відділу Роменського РТЦК ОСОБА_11 , про прибуття 25 травня 2025 року о 15 год 00 хв та 11,21 червня 2025 року о 18 год 00 хв відповідно на відповідну адресу ТЦК для відправки до в/ч НОМЕР_1 та актів про відмову від отримання повісток та про відмову від призову під час мобілізації, складені 24 травня 2025 року, 11, 21 червня 2025 року керівником ТЦК у присутності двох свідків, в яких зафіксовані при спробі вручити повістку усні категоричні відмови військовозобов`язаного ОСОБА_4 від призову під час мобілізації, мотивуючи це релігійними переконаннями, а також копії невручених мобілізаційних розпоряджень № 1 першого відділу Роменського РТЦК на 11, 21 червня 2025 року, складених на ім`я ОСОБА_4 із невідірваними корінцями (т.1 арк. пров. 86-99);

- довідка КНП «Липоводолинська лікарня» від 18 червня 2025 року № 01-12/551, КПН «Липоводолинського НПМСД» від 24 червня 2025 року № 380/01-12 про незвернення ОСОБА_4 протягом 2025 року за медичною допомогою до цих медичних закладів (т. 1 арк. пров. 108,110);

- копія журналу вручення мобілізаційних розпоряджень військовозобов`язаним по ІНФОРМАЦІЯ_5 , з якого вбачається, що 24 травня 2025 року рядовий ОСОБА_8 не отримував повістку про прибуття 25 травня 2025 року до ІНФОРМАЦІЯ_3 (том 1 арк. пров. 88);

- копія тимчасового посвідчення військовозобов`язаного № НОМЕР_2 , згідно з якою рядовий ОСОБА_8 17 квітня 2003 року визнаний обмежено придатним до військової служби у воєнний час, 06 листопада 2023 року визнаний придатним до військової служби за гр. ІІ ст. 39-г, 43 в наказу МОУ № 402-2008 та зазначеної дати цього військовослужбовця взято на військовий облік військовозобов`язаних ІНФОРМАЦІЯ_6 (том 1 арк. пров. 92);

- копія довідки військово-лікарської комісії №2025-0524-1202-0165-0 від 24 травня 2025 року, з якої вбачається, що ОСОБА_8 пройшов медичний огляд, за результатами якого визнаний придатним до військової служби (том 1 арк. пров. 84);

- копія картки обстеження та медичного огляду, складеної у КНП «Липоводолинська лікарня» від 24 травня 2025 року, згідно з якою рядового ОСОБА_4 визнано придатним до військової служби (том 1 арк. пров. 85);

- копії заяви від 12 грудня 2023 року, з якою ОСОБА_8 зазначеної дати звернувся до начальника ІНФОРМАЦІЯ_7 із проханням про виконання військового обов`язку альтернативною невійськовою цивільною службою, в якій зазначено, що він не може служити як солдат і брати зброю до рук з релігійних переконань, так як він є охрещеним Свідком Єгови, та відповіді начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 №8/64 від 11 грудня 2023 року про те, що на альтернативну службу направляються лише особи під час призову на строкову військову службу, проте альтернативна (невійськова) служба не замінює проходження військової служби під час призову на військову службу під час загальної мобілізації та така служба не діє в умовах воєнного стану (т.1 арк. пров. 175,176);

- копія листа Липоводолинської селищної ради від 18 грудня 2023 року № 02-05/340-1 про невіднесення до повноважень селищної ради питання заміни військового обов`язку альтернативною невійськовою службою у зв`язку з релігійними переконаннями та направленням надісланої заяви за належністю (т. 1 арк. пров. 177);

- листом-відповіддю релігійної організації «Релігійний центр свідків Єгови в Україні» від 1 червня 2025 року № 7404, якою підтверджено належність ОСОБА_4 з 27 травня 2000 року до присвяченого охрещеним служителем Релігійного об`єднання Свідків Єгови в Україні, з 01 червня 2023 року його призначено на посаду релігійного служителя повночасовим проповідником (сталим піонером), який виконує певні види служінь у місцевій релігійній громаді, він ділиться доброю новиною з Божого слова, Біблії, від дому додому із іншими людьми (том № 1 арк. пров. 114);

- протокол огляду оптичного диска від 26 червня 2025 року з фотозображенням та відтвореним відеозаписом, в якому зафіксовано проведення слідчим у службовому кабінеті № 19 Роменського РВП безпосереднього огляду відео-запису об`ємом 54,3 МБ, в якому відображена присутність ОСОБА_4 у приміщенні ТЦК та СП 24 травня 2025 року та на пропозицію військовослужбовця про отримання повістки на відправку до учбової в/ч НОМЕР_1 , зазначений військовозобов`язаний відповів про згоду проходити невійськову альтернативну службу. Після роз`яснення кримінально-правових наслідків відмови від отримання повістки на повторне запитання військовослужбовця ОСОБА_8 відповів про те, що він не буде отримувати повістку, надалі чоловік у військовій формі проінформував про складання відповідного акту з передачею матеріалів до правоохоронних органів для вирішення питання про притягнення військовозобов`язаного до кримінальної відповідальності за ст. 336 КК України (том 1 арк.пров.132-134);

- протокол огляду оптичного диска від 27 червня 2025 року з фотозображенням та відтвореним відеозаписом, в якому зафіксовано проведення слідчим в службовому кабінеті № 19 Роменського РВП безпосереднього огляду відео-запису об`ємом 72,9 МБ, в якому відображена присутність ОСОБА_4 у приміщенні ТЦК та СП 21 червня 2025 року та на пропозицію начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_12 про отримання повістки на відправку до навчального центру в/ч НОМЕР_1 , зазначений військовозобов`язаний відповів про згоду проходити невійськову альтернативну службу, так як він є свідком Єгови та через релігійні переконання він не може брати до рук зброю, отримувати повістку відмовляється. Після роз`яснення кримінально-правових наслідків відмови від отримання повістки на повторне запитання військовослужбовця ОСОБА_8 відповів про те, що він не буде отримувати бойову повістку, надалі зазначений військовослужбовець роз`яснив ОСОБА_4 про неможливість проходження ним альтернативної невійськової служби у період мобілізації в особливий період та проінформував про складання акту про відмову від отримання повістки з подальшим зачитуванням складеного документу у присутності військовозобов`язаного, зауважень від присутніх осіб при проведенні відеозапису не надійшло (том 1 арк.пров.135-138);

протокол огляду домоволодіння ОСОБА_4 , розташованого в АДРЕСА_1 , яке проведено 08 липня 2025 року із дозволу власника житла, з фототаблицями до нього, в якому відображена скромна домашня обстановка та мінімально облаштоване меблювання приміщень, зберігання певної літератури Свідків Єгови у будинку (т. 1 арк. пров. 208-216);

- витребувані слідчим від релігійної організації «Релігійний центр свідків Єгови в Україні» щодо здійснення діяльності зазначеної громадської організації, а саме:

- лист-відповідь релігійної організації «Релігійний центр свідків Єгови в Україні» від 07 липня 2025 року № 7837 про невтручання цією організацією у здійснення конституційних прав та обов`язків громадян Свідків Єгови та про суперечність релігійних переконання Свідків Єгови з виконанням військового обов`язку;

- довідка релігійної організації «Релігійний центр свідків Єгови в Україні» від 13 травня 2025 року № 6551, якою підтверджено належність ОСОБА_4 з 27 травня 2000 року до присвяченого охрещеного служителя Релігійного об`єднання Свідків Єгови в Україні, з 01 червня 2023 року його призначено на посаду релігійного служителя повночасовим проповідником (сталим піонером, для призначення на цю посаду він не передбачено навчання та потребується лише відповідність особи критеріям, що священослужителів, які містяться у Біблії), який виконує певні види служінь у місцевій релігійній громаді, він ділиться доброю новиною з Божого слова, Біблії, від дому додому із іншими людьми, а також він публічно проповідує всіляким людям, а також кожного місяця безоплатно навчає зацікавлених осіб віруванням Свідків Єгови;

- копію Статуту вищевказаної релігійної організації, згідно з п. 1.1., 1.7, 2.1, 3.1.2, 3.2.2, 3.2.7, 4.2.2., 4.2.3 якого Релігійний Центр Свідків Єгови в Україні є юридичним та канонічним органом релігійного об`єднання Свідків Єгови в Україні та всіх релігійних громад таких свідків, має статус юридичної особи, метою якого є забезпечення діяльності об`єднання та сприяння досягненню поставлених завдань з Возвеличення правдивого Бога Єгови, задоволення релігійних потреб, виконання представницьких функцій перед державою та іншими суб`єктами, найвищим постійно діючим канонічним та виконавчим органом Центру є Керівний комітет, який, зокрема, здійснює канонічне призначення та усунення спеціальних повночасних служителів Релігійного об`єднання, старійшин (єпископів), служителів збору (дияконів) та повночасних служителів релігійних спільнот, які канонічно входять до структури Релігійного об`єднання; спеціальні повночасні служителі є членами канонічного Всесвітнього ордеру спеціальних повночасних служителів Свідків Єгови та без винагороди добровільно виконують священні релігійні служіння, не перебуваючи у трудових відносинах із Центром; духовний нагляд та керівництво у релігійних громадах здійснюють старійшини (єпископи), для надання допомоги яким призначаються служителя збору (диякони);

- роздрукована стаття під назвою «Чому Свідки Єгови не беруть участі у війних» із інтернет-сайту «Свідки Єгови», зміст якої полягає у відповіді на вищесформульоване питання через те, що Свідки Єгови слухаються Бога та Ісуса (служителя Бога «мечі свої перекують… на лемеші» і більше не будуть навчатись війні», «… бо кожен, хто візьме меча, від меча й загине»), люблять людей (любов об`єднує їх у міжнародне братство, в якому ніхто не воює проти свого брата чи сестри) та наслідують приклади перших християн («Вважалося, що неможливо бути християнином і солдатом водночас») та оголошений протокол огляду слідчим офіційного сайту Свідків Єгови (https://jw.org.) із використанням портативного комп`ютера, на якому розміщена вищевказана стаття (т.1 арк. пров. 188-197, 221-223);

3.2. Показання свідків зі сторони обвинувачення:

Показання свідка ОСОБА_7 про те, що після проходження ОСОБА_4 військово-лікарської комісії та визнання його придатним до військової служби йому вручалася бойова повістка та мобілізаційне розпорядження на відправку на навчання до навчальної військової частини-центру НОМЕР_1 24 травня, 21 червня 2025 року, про те він усно відмовлявся від їх отримання без вчинення ним будь-яких інших активних дій, про що складалися відповідні акти та проводилася відеофіксація цієї процедури, скарг чи зауважень на дії свідка від ОСОБА_4 не надходило; на дати та часи які оголошувалися військовозобов`язаному для явки до ТЦК він не з`являвся. Відмовляючись двічі від отримання документів для мобілізації, ОСОБА_8 посилався на релігійні переконання, особисто свідок вручав мобілізаційні документи у вищевказані дати ОСОБА_4 у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_4 . У разі отримання повістки та мобілізаційного розпорядження ОСОБА_8 зобов`язаний би був одягати військову форму та носити зброю, свідку не відомо випадків несення військової служби у лавах Збройних Сил України військовозобов`язаними без зброї;

Показання свідка ОСОБА_13 про те, що вона 24 травня, 11 червня, 21 червня 2025 року була особисто присутньою в якості офіцера при спробі вручення бойової повістки ОСОБА_4 керівником ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_7 у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_4 ; усно відмовляючись від їх отримання військовозобов`язаний зазначав про те, що він через релігійні переконання не може брати зброю до рук, при цьому жодних скарг чи зауважень військовозобов`язаний не висловлював; під час відмови ОСОБА_4 від отримання бойової повістки проводилася відеофіксація та складалися акти про відмову від отримання повістки та мобілізаційного розпорядження ОСОБА_4 , які вони підписувала особисто; також даному свідку не відомі випадки несення військової служби у лавах Збройних Сил України військовозобов`язаними без отримання табельної зброї. Хто проводив відеофіксацію цих подій свідок точно не пригадав, проте уточнив, що іноді такі події фіксували співробітники поліції, а іноді співробітники ТЦК, при намаганні вручення мобілізаційних документів були присутні у приміщенні ТЦК даний свідок разом із керівником ОСОБА_7 , ОСОБА_14 , поліцейським ОСОБА_10 , а також хтось із чергових співробітників ТЦК, прізвища яких свідок не пригадав.

Показаннями свідка ОСОБА_10 щодо його особистої присутності тричі при врученні бойової повістки та мобілізаційного розпорядження військовозобов`язаному ОСОБА_4 (точні дати подій свідок не пам`ятає, проте це могло відбуватися приблизно 24 травня, 11 та 21 червня 2025 року), останній усно відмовлявся у присутності свідка та під відеозапис на нагрудну боді-камеру від отримання зазначених документів та від проставлення власного підпису про їх неотримання у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_4 через свої релігійні переконання, посилаючись на те, що він не може брати зброю до своїх рук; при цьому, військовозобов`язаному роз`яснювалися його права та кримінально-правові наслідки таких відмов від мобілізації та він підтверджував зрозумілість наданих йому роз`яснень. Скарг на дії ОСОБА_4 від місцевих жителів свідок не отримував, з великою ймовірністю обвинувачений не притягувався до адміністративної та кримінальної відповідальності за період виконання свідком своїх службових обов`язків (фактів притягнення до відповідальності ОСОБА_4 він не пригадав). Даний свідок прибував в якості співробітника поліції для фіксації відмови осіб від отримання мобілізаційних документів військовозобов`язаним у приміщенні ТЦК за повідомленням керівника ТЦК та СП або під час перебування в приміщенні ТЦК та СП під час виконання службових обов`язків, або при прибутті свідка та військовозобов`язаного до самого приміщення ТЦК та СП для вручення повісток та роз`яснення наслідків відмови від їх отримання (один раз він прибував разом із обвинуваченим до ІНФОРМАЦІЯ_4 для вручення повістки та надання йому роз`яснень).

Показання свідка ОСОБА_14 про те, що вона проходить службу у ІНФОРМАЦІЯ_8 . 24 травня, 11 червня, 21 червня 2025 року її запросили у якості свідка до чергової частини при врученні бойової повістки ОСОБА_4 , який пройшов ВЛК і визнаний придатним для проходження військової служби. Повістки та мобілізаційне розпорядження вручав керівник ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_7 , який зачитував зміст документів для вручення. ОСОБА_8 відмовлявся від отримання бойових повісток у трьох випадках, повідомлявши, що він не може нести службу у зв`язку з своїми релігійними переконаннями, які полягали у неможливості брати до рук зброю. У всіх трьох випадках складалися акти про відмову від отримання повісток, де вона особисто проставляла свій підпис як свідок, також за повідомленням поліцейського ОСОБА_10 проводилася відеофіксація цих обставин, поза проведенням якої військовозобов`язаний ОСОБА_8 нічого іншого в обґрунтування мотивів його відмови від мобілізації не наводив. У разі мобілізації військовослужбовець зобов`язаний виконувати накази військового керівництва, одягати військову форму та носити зброю (останню носити не кожного дня).

3.3. Досліджені судом докази, що надані стороною захисту

Показання свідка ОСОБА_15 , який суду пояснив про те, що він є старійшиною збору Свідків Єгови в с-щах ОСОБА_6 та ОСОБА_16 (включаючи, всі села колишніх Липоводолинського та Недригайлівського районів Сумської області). ОСОБА_8 є повночасним служителем, з червня 2023 року є сталим піонером-повночасним провідником за релігійним покликанням та класифікацією віруючих осіб у релігійній громаді (він не займає релігійну посаду), він по 600 годин на рік читає Біблію на зібраннях, проповідує від дому додому, а також навчає Біблії сторонніх людей та відповідає установленим вимогам для свідка ОСОБА_17 ( ОСОБА_8 приділяє значний час для вивчення Біблії, не має шкідливих звичок, приймає участь у богослужіннях, прийняв охрещення та дотримується всіх інших релігійних принципів); він як духовний брат-свідок ОСОБА_17 характеризується позитивно, є активним учасником громади, приймаючи активну участь в її діяльності, сповідує християнський нейтралітет свідків ОСОБА_17 (він слідує прикладу ОСОБА_18 в тому, що віруючі не беруть до рук зброю і не навчаються воювати) та релігійне сумління свідків ОСОБА_17 не дозволяє ОСОБА_4 виконувати розпорядження військового командування та нести військову службу на постійній основі, на відміну від альтернативної невійськової служби, яку свідки ОСОБА_17 можуть проходити, що не суперечить їх релігійним переконанням. У 2022-2023 роках даний свідок допомагав ОСОБА_4 в отриманні довідки від релігійної організації «Центр свідків Єгови» про його приналежність до цієї релігійної організації та сповідування вчення Свідків Єгови, він йому також надавав духовну підтримку та він переконався у сповідуванні й поділенні ОСОБА_4 чотирьох статей та змісту статті про церковний нейтралітет (1996 рік), у 2025 році обвинувачений розповідав йому про події, які відбувалися із ним у ТЦК та СП та допомоги він вже не просив. Якщо свідок ОСОБА_19 за власним бажанням вступить до лав Збройних Сил України, то це не призводить до автоматичного виключення його зі складу релігійної громади та членства в організації, проте рішення про порушення релігійних принципів та виключення зі складу члена організації можуть прийняти збори віруючих. Даному свідку не відомі факти прийняття участі у захисті Батьківщини свідків Єгови в якості військовослужбовців Збройних Сил України, проте окремі брати-свідки Єгови на даний час відбувають покарання у виді позбавлення волі у тюрмах за ухилення від військової служби у період мобілізації;

- надані суду лист Релігійної організації «Релігійна громада Квакерів»: Збори Друзів України» на ім`я керівника Конституційного Суду України з пропозицією врахувати про розгляді справи за конституційною скаргою ОСОБА_20 висновок Венеційської комісії від 18 березня 2025 року щодо альтернативної невійськової служби (згідно з висновком сумлінну відмову від військової служби в період війни не можна повністю виключати, хоча держава має вузьку межу розсуду особливо у випадку загальної мобілізації, проте за жодних обставин сумлінний відмовник від військової служби не може бути зобов`язаний носити та використовувати зброю навіть для самооборони країни ) та доповідь Управління Верховного комісара ООН з прав людини щодо ситуації з правами людини в Україні за період вересня-листопада 2024 року (відповідно до доповіді виявлені порушення міжнародних норм права щодо реалізації відмов віруючих осіб від військової служби з міркувань совісті, вчинення тиску та образ на них тощо);

- рішення Європейського суду з прав людини у справах Адяна та інших проти Вірменії від 12 жовтня 2017 року, Баятян проти Вірменії від 07 липня 2011 року, ОСОБА_21 та інші проти Азербайджану від 17 жовтня 2019 року, в яких установлені порушення ст. 9 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод в діях держав при притягнення віруючих осіб до кримінальної відповідальності за відмову проходження військової служби через особисті релігійні переконання;

- висновок Комітету з прав людини згідно з п. 4 ст. 5 Факультативного протоколу до Міжнародного пакту про громадянські та політичні права від 29 березня 2012 року з окремими думками її членів про те, що право на відмову від військової служби з міркувань совісті є невід`ємним від права на свободу совісті, вона надає можливість звільнення особи від обов`язкової військової служби якщо це не узгоджується з її релігією або переконаннями та воно не може бути пов`язана з державним примусом і з можливістю держав зобов`язати таку особу проходити цивільну альтернативну службу поза військовою сферою;

- ухвала суду касаційної інстанції від 23 червня 2015 року у справі № 5-1583км15 про виправдання особи за ст. 336 КК України, зокрема, з посиланнями на те, що відсутність можливості проходження Ш. альтернативної (невійськової) служби в період мобілізації не може бути підставою для притягнення особи до відповідальності за зазначеним законом;

- копія заяви ОСОБА_4 від 12 грудня 2023 року на ім`я голови Липоводолинської ОТГ про заміну виконання військового обов`язку альтернативною (невійськовою) службою у зв`язку з релігійними переконаннями заявника (відповідь на заяву суду не надано) (арк. пров. 46-130 т.2).

- відтворені три відеофайли під назвами «Справжні християни»: відео № 1, з якого вбачається як помічник комітету навчання Девід Шейнер роз`яснює зміст принципу «християнського нейтралітету», сутність якого полягає у слідуванні прикладам та поведінці Ісуса Христа, зокрема, віддавати кесарево кесарю (тобто уряду), а Богові Боже, люблячи Бога та підтримуючи у такий спосіб ОСОБА_22 ; у відео № 2 продовжується деталізація вищезазначеного принципу у політичному аспекті: слід залишатися нейтральним до влади та до подій у державі, не тиснути на владу та проходити невійськову альтернативну службу, коли це вимагається, свідки ОСОБА_17 не йдуть на війну вбивати людей та не поводяться жорстоко зі співгромадянами, не приймають жодної політичної позиції та не засуджують жодної із них, вони не стоять ні на чому боці; у відео № 3 також доповідач роз`яснював застосування Біблійного принципу у разі суперечності вимог уряду наказам ОСОБА_23 : свідки Єгови повинні підкорятися перш за все владі Бога, а не владі людей, не проявляючи зневагу до влади, а виявляючи велику повагу до самого Бога (наводив посилання на витяг із Біблії Матвія 24:9, Об`явлення 2:10).

4. Процесуальні аспекти провадження даної справи

4.1. Витяги із ЄРДР, складені слідчим Роменського РВП ГУНП в Сумській області 03,26 червня 2025 року ОСОБА_24 про внесення відомостей до зазначеного реєстру за заявами правоохоронних та контролюючих органів по фактам неприбуття за повістками до ІНФОРМАЦІЯ_4 на 25 травня, 11 та 26 червня 2025 року, чим ухилився від призову на військову службу під час мобілізації, попередня кваліфікація бездіяльності - ст.336 КК України, кримінальним провадженням визначені № 12025200470000473 та 12025200470000505;

4.2. Оголошені постанови керівників окружної прокуратури та органу досудового розслідування про визначення груп прокурорів та слідчих для процесуального керівництва й досудового розслідування злочинів за ст. 336 КК України у двох вищевказаних кримінальних провадженнях;

4.3. Постанова прокурора Недригайлівського відділу Роменської окружної прокуратури від 27 червня 2025 року про об`єднання двох вищевказаних кримінальних проваджень в одне з визначенням об`єднаному провадженню єдиного номера 12025200470000473;

4.4. Рапорт поліцейського ОСОБА_10 від 12 червня 2025 року про повідомлення керівника Роменського РВП ГУНП в Сумській області про виявлення бездіяльності військовозобов`язаного ОСОБА_4 по відмові від отримання повістки та неявок до ТЦК та СП для відправки до військової частини без поважних причин 24 травня 2025 року з посиланням на приналежність до релігійної організації Свідків Єгови та через власні релігійні переконання.

5. Висновки суду щодо сутності сформульованого обвинувачення

5.1. Суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття даного процесуального рішення, у даній справі знаходить, що стороною обвинувачення доведена:

- наявність об`єкту злочину у виді встановленого законом порядку комплектування та бойової й мобілізаційної готовності Збройних Сил України для забезпечення національної безпеки, а також авторитет органу, який займається комплектуванням збройних сил в особливий період;

- подія кримінального правопорушення, місце його вчинення та всі елементи об`єктивної сторони складу вищевказаного злочину: бездіяльність у виді трьох неявок обвинуваченого 25 травня 2025 року, 11, 22 червня 2025 року за оголошеними йому в усній формі повістками до ТЦК та СП для відправки на військову службу у визначені дати та часи в особливий період та у період воєнного стану без поважних причин із попередніми активними діями, пов`язаними із його усними триразовими відмовами від отримання оголошених йому в усній формі повісток та мобілізаційних розпоряджень в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_9 ( АДРЕСА_2 );

- суб`єктивна сторона складу нетяжкого злочину: вина у формі прямого умислу, оскільки установлено, що обвинувачений усвідомлював, що не виконує обов`язки громадянина України, пов`язані із призовом на військову службу в особливий період, посилаючись на власні релігійні переконання, з метою уникнути призову за мобілізацією;

- установлена наявність суб`єкта вчинення вищенаведеного злочину (ним є громадянин України чоловічої статі, призовного віку, який є військовозобов`язаним).

5.2. Аналіз досліджених судом у даній справі доказів підтверджує наступне.

Показаннями свідків зі сторони обвинувачення, письмовими доказами щодо проходження обвинуваченим військово-лікарської комісії й стану його здоров`я, а також, письмовими матеріалами, наданими місцевим ТЦК та СП (включаючи, відеозаписи про оголошення змісту двох мобілізаційних повісток) та показаннями свідків зі сторони обвинувачення підтверджується триразові обставини ухилення ОСОБА_4 , як придатного до військової служби за станом здоров`я, від призову на військову службу під час воєнного стану та в особливий період без поважних причин у спосіб неявки до ТЦК та СП у визначені дати та часи з посиланнями на власні релігійні переконання.

Показання свідка захисту ОСОБА_15 та надані стороною захисту письмові докази підтверджують перебування та характеристику обвинуваченого у складі релігійної громади «Центр Свідків Єгови», сповідування ним принципу християнського нейтралітету та одночасно наявність у нього певних релігійних (християнських) поглядів та принципів, які сформовані та грунтуються на Біблійних заповідях.

Разом із цим, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів участі обвинуваченого у певних пацифістських суспільних рухах та заходах, оприлюднення ним власних публічних висловлювань чи світоглядно-релігійної позиції у минулому у певних джерелах інформації, численних свідчень однодумців про повне та неухильне дотримання сталих релігійних канонів та мирних поглядів, неухильного дотримання заповідей та ведення властивого для віруючої людини способу життя тощо, які б підвтерджували б щирість, стійксть, серйозність, послідовність та високий ступінь релігійних переконань, окрім вищезазначених показань свідка, довідкових відомостей про членство та участь в релігійній організації та тверджень самого обвинуваченого, наведених під час його допиту в присутності захисника. Під час допиту обвинуваченого в суді останній узагальненими фразами пояснив сутність власних релігійних поглядів та їх суперечність в частині його ставлення до виконання ним військового обов`язку в період мобілізації, обмежившись посиланнями на те, що він поділяє релігійні твердження, зазначені на арк. пров. 196 т.1 (детальний опис показань обвинуваченого наведено в пп. 2.1 п. 2 даного вироку), та тим, що він не може брати зброю до рук, підкорятися наказам військового керівництва через переконання власної совісті.

Також, на думку суду, досліджені докази сторони обвинувачення та показання обвинуваченого, надані в присутності захисника під час допиту, підтверджують дійсну спрямованість умислу ОСОБА_4 саме на ухилення від призову у період загальної мобілізації в особливий період при введеному на території України воєнному стані з посиланнями на релігійні переконання, будучи визнаним придатним до військової служби у воєнний час та обізнаним про неможливість заміни військової служби у порядку мобілізації на альтернативну (невійськову) службу. Зміст повісток про явку до місцевого ТЦК та СП доводився обвинуваченому особисто та у доступній для нього формі, проте ним не надавалися службовим особам зазначеного органу документальні підтвердження поважності причин триразового неприбуття до ІНФОРМАЦІЯ_4 для відправок до навчальної військової частини для проходження військової служби за призовом в порядку мобілізації у період воєнного стану. Обвинуваченому посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_4 роз`яснювалися кримінально-правові наслідки ухилення військовозобов`язаних осіб від військової служби у порядку мобілізації в особливий період та про їх обізнаність та зрозумілість ОСОБА_8 усно підтверджував на відеозаписи, однак свідомо, без поважних причин, не прибував у визначені дати та часи до місцевого ТЦК та СП за трьома повістками, будучи обізнаним про обов`язквість військової служби під час мобілізації у період воєнного стану незалежно від віросповідування. Також із введенням на території України воєнного стану та початку загальної мобілізації ОСОБА_8 не заявив компетентним органам в особі відповідних територіальної та місцевої військових адміністрацій про неможливість проходження ним служби в лавах Збройних Сил України через релігійні переконання та не просив замінити військову службу на альтернативну, однак проінформував про це лише голову Липоводолинської ОТГ у грудні 2023 року (після більш ніж півторарічного часу повномасштабного вторгнення країни-агресора на територію України).

5.3. Спростування доводів сторони захисту щодо невизнання винуватості обвинуваченим у вчиненому кримінальному правопорушенні

Довід обвинуваченого та його захисника про існування непереборного конфлікту між релігійними переконаннями ОСОБА_4 та його, визначеним ст.65 Конституції України, обов`язком захисту Вітчизни, незалежності і територіальної цілісності України у період воєнного стану, на думку суду, не є доведеним стороною захисту та його існування, з огляду на з`ясовані обставини справи, у даній справі суд не вбачає.

Також додатково суд зазначає наступне:

1. Чинне законодавство України не передбачає можливості відмови від виконання обов`язку проходити військову службу за призовом під час мобілізації, яка ґрунтується на релігійних або інших переконаннях. Такі переконання не можуть бути підставою для звільнення особи від кримінальної відповідальності у разі її ухилення від мобілізації у розумінні ст.336 КК України чи виправдання такої особи судом у разі вчинення зазначеного кримінального правопорушення. Однак, на думку суду, призов на військову службу під час мобілізації не скасовує права на сумлінну відмову від носіння віруючою особою та/або використання зброї, яку може бути реалізовано під час перебування військовослужбовця у складі збройного формування.

2. Право сповідувати свою релігію або переконання не є абсолютним і може бути обмежене за певних умов. На рівні національного законодавства України право на свободу совісті та віросповідання гарантовано як одне з конституційних прав людини, зміст якого розкрито у ст.35 Конституції України. Одним із аспектів зазначеного права є можливість сумлінної відмови від військової служби. Зокрема, відповідно ч. 4 зазначеної статті у разі якщо виконання військового обов`язку суперечить релігійним переконанням громадянина, виконання цього обов`язку має бути замінене альтернативною (невійськовою) службою. Положення ч.4 ст.35 Конституції України як конституційно-правова норма згідно з ч.3 ст.8 Основного Закону є нормою прямої дії. Проте цим конституційним положенням лише передбачено конституційну гарантію заміни військової служби альтернативною невійськовою за умови існування такої обставини, як несумісність виконання військового обов`язку з релігійними переконаннями громадянина. Водночас Конституція України не унормовує спосіб доведення цієї обставини, який визначається спеціальним законодавством. Із урахуванням цього, суд зазначає про те, що в умовах збройної агресії рф проти України, коли під загрозу поставлено життя, здоров`я, безпеку інших громадян і саме існування держави, існує нагальна потреба у належному комплектуванні Збройних Сил України для відсічі агресії і високі ризики недобросовісної поведінки осіб, що підлягають призову, спрямованої на ухилення від виконання ними конституційного обов`язку захисту Вітчизни.

Також ч.2 ст.35 Конституції України, ч.3 ст.18 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права і ч.2 ст.9 Конвенції з прав людини і основоположних свобод допускають таке обмеження в інтересах громадського порядку або безпеки, здоров`я чи моралі, а також захисту прав і свобод інших людей. Усі ці положення вимагають, щоб таке обмеження було встановлено законом і було виваженим (пропорційним до заявленої мети). Як і в інших випадках, закон, який визначає застосування таких обмежень, має бути чітким, зрозумілим для відповідної особи, а його застосування має бути передбачуваним та точним, щоб захистити особу від свавілля. Положення ст. 18 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права не допускають відступу за будь-яких обставин. Відступ від зобов`язань, передбачених ст. 9 Конвенції з прав людини і основоположних свобод, допускається відповідно до її ст. 15, однак з 4 квітня 2024 року заявлений раніше Україною відступ від зобов`язань за цією статтею було відкликано. Ці положення міжнародних договорів діють у повному обсязі у на даний час.

Національне законодавство відповідає критеріям доступності і чіткості, а неможливість для військовозобов`язаного відмовитися від призову під час мобілізації є послідовною позицією законодавця. Неможливість відмовитися від військової служби на підставі переконань також має легітимну мету в ситуації, в якій перебуває зараз держава Україна. Оскільки українське суспільство змушене захищатися від військового нападу сусідньої держави, військові дії агресора мають широкомасштабний характер й охопили майже всі області України, протяжність лінії оборони сягнула значної частини її кордону. Україна обороняється від нападу держави, яка значно переважає її за площею, кількістю населення, озброєння, а також володіє ядерною зброєю. Ці та інші фактори можуть характеризуватися як непередбачувана та виключна ситуація, що також має місце у даній справі (наближений правовий висновок викладений у рішенні ЄСПЛ від 13 квітня 2021 року у справі «Cristian-Vasile Terhes against Romania», № 49933/20). У такій ситуації загальну військову мобілізацію в Україні оголошено з легітимною метою оборони від агресії, яка загрожує існуванню нації та держави. Захист нації та життя її людей може розглядатися як легітимний інтерес у громадській безпеці для захисту прав і свобод інших людей, включно й цивільних осіб. Якщо існування України поставлено під загрозу, то держава повинна вжити всіх можливих заходів для самозбереження (у тому числі мобілізації військовозобов`язаних). Така легітимна мета дозволяє державі впроваджувати пропорційні обмеження, у тому числі виключати можливість відмови від військової служби з міркувань, зумовлених певними переконаннями, що також є застосованим для даної справи.

3. Твердження сторони захисту про те, що право на заміну виконання військового обов`язку альтернативною (невійськовою) службою, гарантоване ч. 4 ст. 35 Конституції України, на думку суду, не поширюється на ситуацію, яка має місце на даний час на території України та загрожує існуванню нації у період повномасштабного вторгнення військ країни-окупанта на територію держави. Підхід законодавця, який виключив можливість такої заміни, відповідає ст.35 Конституції в сукупності зі статтями 17 та 65 Основного Закону України. Також чинне законодавство з питань мобілізації не визначає умов та порядку заміну виконання військового обов`язку альтернативною (невійськовою) службою у період введеного на території України воєнного стану чи особливого періоду. У разі призову на строкову військову службу для сумлінного відмовника доступна можливість замінити таку службу альтернативною відповідно до Закону України «Про альтернативну (невійськову) службу», проте в разі призову під час мобілізації закон не передбачає умов та порядку такої заміни.

4. Суд вважає недоречними посилання сторони захисту на установлені обставини у рішеннях ЄСПЛ, що стосуються відмови від військової служби через релігійні переконання (зокрема, на тексти рішень у справах «Bayatyan v. Armenia» від 7 липня 2011 року, № 23459/03, «Адяна та інших проти Вірменії» від 12 жовтня 2017 року, №75604/11, «Мушфіг Мамедов та інші проти Азербайджану» від 17 жовтня 2019 року №14604/08) в аспекті ст.9 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки вони стосуються сумлінної відмови військовозобов`язаних осіб від виконання військового обов`язку у формі військової строкової служби саме у мирний час без оголошення воєнного стану по всій країні та введення загальної військової мобілізації, як це відбулося в України з лютого 2022 року. Отже, суд уважає, що ситуація, в якій перебуває Україна внаслідок масштабної агресії з боку російської федерації, не дає можливості вважати висновки ЄСПЛ, які стосувалися подій в обстановці мирного часу, беззастережно застосовними до питання, яке стосується сумлінної відмови обвинуваченого від військової служби в період мобілізації. Щодо пропорційності такого обмеження права особи на відмову від військової служби, то слід вважати, що примус до військової служби є важким тягарем для будь-якої особи, змушуючи її переглянути свої плани, погляди і переконання, стосунки з близькими і суспільством. Для особи, яка сумлінно й послідовно переконана в недопустимості застосування зброї, такий тягар має певний додатковий елемент. Проте, відмова від носіння і використання зброї утворює ядро певних релігійних або нерелігійних переконань, тому мотиви такої відмови не можуть бути проігноровані навіть у разі служби за мобілізацією, їх необхідно брати до уваги для правильного визначення співвідношення свободи совісті та легітимних обмежень, також таку складову зазначеного права особи практично може бути реалізовано під час перебування у складі збройних сил у порядку мобілізації у спосіб виконання певних робіт не пов`язаних із носінням та використанням зброї. Отже, релігійні та інші переконання мають враховуватися під час проходження військової служби за мобілізацією й не можуть спричинювати виконання сумлінним відмовником наказів, пов`язаних з носінням або використанням зброї, при цьому обмеження свободи сповідувати свої релігійні або нерелігійні переконання в українських реаліях має вищезазначену легітимну мету. На думку суду, необхідність підкоритися військовому керівництву і правилам служби, що не пов`язані з носінням і використанням зброї, не є настільки істотним втручанням у свободу особи сповідувати свої переконання, щоб вважати їх непропорційними за ситуації, в якій такі обмеження запроваджені.

Із урахуванням викладеного суд уважає, що обвинувачений, як військовозобов`язаний, будучи мобілізованим до лав Збройних Сил України у період воєнного стану, міг відмовлятися через власні релігійні переконання від носіння та використання зброї, виконуючи інші, небойові завдання та військові обов`язки у складі державного збройного формування, підсилюючи обороноздатність держави та її збройних сил (наприклад, працюючи у шпиталі, тилових військових частинах в якості кухара, ремонтника техніки, водія, у військах забезпечення тощо), і відповідно не ухиляючись від військової служби в період загальної мобілізації. У процесі судового розгляду даної справи обвинувачений не переглянув свого ставлення до виконання військового обов`язку у період введеного на території України воєнного стану, підтвердивши незмінність власної позиції, пов`язаної з релігійними переконаннями.

5. Під час розгляду даної справи судом установлена наявність певних релігійних переконань в обвинуваченого ОСОБА_4 та змоги останнього за станом свого здоров`я та отриманої ним освітою проходити військову службу в період загальної мобілізації, однак посилання обвинуваченого на його релігійні переконання при невжитті дієвих заходів про завчасне доведення своєї позиції відповідним державним органам та при неодноразовому попередженні його про кримінальну відповідальність за ст. 336 КК України розглядаються судом в якості спроби зловживання звільненням такої особи від військової служби у період воєнного стану через власні релігійні переконання, будучи обізнаним про неможливість згідно з законодавством застосування альтернативної невійськової служби у період воєнного стану, та незастосованість у даній справі положень ст.9 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (такі повноваження державних органів випливають із судової практики застосування вищевказаної статті Конвенції, про що зазначено у рішеннях ЄСПЛ від 25 березня 1999 року, від 23 березня 2020 року у справах «Папавасілакіс проти Греції» (п.54), «Дягілєв проти росії» (п.63) відповідно).

Довід обвинуваченого та його захисника про відсутність умислу в діях обвинуваченого саме на ухилення від мобілізації та наявність у нього бажання проходити невійськову службу в якості віруючої особи з належністю до свідків Єгови, суд уважає також непереконливим, оскільки він повністю спростовується дослідженими судом відеоматеріалами, мобілізаційними документами, складеними співробітниками місцевого ТЦК та СП, показаннями свідків обвинувачення, з яких проглядається відсутність усвідомленого наміру виконати обвинуваченим військовий обов`язок по захисту Батьківщини в особливий період з посиланнями виключно на власні релігійні переконання після отримання відповідних роз`яснень про неможливість заміни військової служби в період мобілізації та воєнного стану на невійськову альтернативну службу та до отримання ним трьох мобілізаційних повісток у травні-червні 2025 року. Також наявність прямого умислу на вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст.336 КК України, вбачається із показань обвинуваченого, наданих ним у суді в присутності його захисника (п.п. 2.1 п. 2 даного вироку);

5.4. Таким чином, об`єктивно з`ясовані обставини справи, аналіз вищенаведених доказів, які були досліджені під час судового розгляду та оцінені судом відповідно до статті 94 КПК України, дають підстави суду зробити висновок про доведеність факту вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення (нетяжкого злочину із формальним складом), а його умисні діяння, які полягали в неприбутті без поважних причин 25 травня 2025 року, 11 та 22 червня 2025 року до ІНФОРМАЦІЯ_10 для відправлення в складі команди НОМЕР_1 до військової частини для проходження військової служби під час мобілізації на особливий період по оголошеним йому трьом повісткам, суд кваліфікує за статтею 336 КК України, як ухиленні від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період.

Вищенаведені судом висновки узгоджуються із правовим позиціями суду касаційної інстанції, викладених у постанові Об`єднаної палати ККС у складі Верховного Суду у справі № 573/838/24 від 27 жовтня 2025 року, у постановах Верховного Суду від 02 травня 2024 року у справі № 344/12021/22, від 27 листопада 2025 року у справі № 583/3259/24, від 17 лютого 2026 року у справі № 953/8287/24, від 15 листопада 2023 року у справі № 641/1067/23, від 05 лютого 2024 року у справі № 625/67/23.

5.5. При ухваленні обвинувального вироку у даному кримінальному провадженні суд керувався стандартом доказування «поза розумним сумнівом», який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту» (як про це зазначив Європейський суд з прав людини у п. 161 рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства»). Це пов`язується з тим, що суд визнає, що подані стороною обвинувачення у даному провадженні і досліджені судом вищенаведені докази є належними і допустимими, оскільки вони містять у собі фактичні відомості, які логічно та системно пов`язані з тими обставинами, які підтверджують факт вчинення протиправного діяння та винуватість ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.336 КК України, вони визначені як джерела доказування у КПК України, зібрані у порядку, передбаченому чинним кримінальним процесуальним законом.

На думку суду, з вище досліджених доказів, наданих суду стороною обвинувачення, достовірно установлена наявність та доведеність всіх обов`язкових елементів складу злочину, передбаченого ст.336 КК України, вчиненого обвинуваченим ОСОБА_4 , а тому їх достатньо для ухвалення судом обвинувального вироку у даному провадженні.

6. Призначення покарання за вчинене кримінальне правопорушення

6.1. При призначенні покарання ОСОБА_4 обставин, які його пом`якшують, суд не вбачає.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого, судом також не установлено.

6.2. Вирішуючи питання про призначення покарання ОСОБА_4 , суд виходить із принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, бере до уваги, що санкція статті 336 КК України передбачає одне основне безальтернативне покарання у виді позбавлення волі на строк від 3 до 5 років, та відповідно до статті 65 КК України враховує:

- ступінь тяжкості вчиненого нетяжкого злочину у виді трьох неявок обвинуваченого протягом 2025 року за оголошеними йому повістками до ТЦК та СП для відправки на військову службу у визначені дати та часи в особливий період (у період воєнного стану) й без поважних причин, а також те, що обвинувачений вчинив нетяжкий злочин із формальним складом для якого настання негативних матеріальних чи інших наслідків не є обов`язковим; форму вини у виді прямого умислу з метою ухилення від призову в період мобілізації;

- наслідки та обставини вчиненого злочину (певний негативний вплив на стан мобілізації військовозобов`язаних на території Роменського району Сумської області та три систематичні неявки обвинуваченого протягом 2025 року за оголошеними йому повістками до ТЦК та СП для відправки на військову службу у визначені дати та часи в особливий період (у період воєнного стану) й без поважних причин);

- особу винуватого (інвалідності не має, раніше несудимий, є громадянином України, має 44-річний вік обвинуваченого, є військовозобов`язаним і перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_11 , із зареєстрованим місцем проживання в с.Панасівка Роменського району Сумської області), матеріальний та сімейний стан (є непрацевлаштованим, є одруженим, проживає за зареєстрованим місцем проживання, має двох малолітніх дітей на утриманні, з вересня 2025 року є учнем денної форми навчання Лохвицького механічно-технологічного коледжу Полтавського державного аграрного університету, стан його здоров`я (не є особою з інвалідністю, не перебуває на «Д» обліках у лікарів нарколога та психіатра, має хронічні захворювання легенів, хребта, судин головного мозку та серця), нейтральної характеристики за зареєстрованим місцем проживання, відсутність державних нагород і почесних звань, з травня 2000 року є членом релігійної організації «Релігійний центр свідків Єгови», є присвяченим охрещеним служителем та не займає церковно-релігійних посад старейшини чи іншого священослужителя (арк. пров. 102,114 т.1, 121-127,130 т.2);

- статусу депутата місцевої ради не має, інформація про позитивні та негативні особисті якості обвинуваченого у матеріалах справи відсутня, позитивно характеризується за місцем проживання;

- у досудовій доповіді орган пробації визначив середні ризики повторного вчинення правопорушень обвинуваченим та його небезпеки для суспільства, при цьому виправлення ОСОБА_4 розглядалось можливим без позбавлення або обмеження його волі на певний строк, його особа не становить високої небезпеки для суспільства та окремих осіб (арк. пров.52-62 т.1);

- відсутність обставин, які пом`якшують та обтяжують відповідальність обвинуваченого.

6.3. У зв`язку із чим, суд уважає, що обвинуваченому з метою його подальшого виправлення та переосмислення власної протиправної поведінки і для попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень слід призначити покарання у виді позбавлення волі на певний строк, оскільки такий вид основного покарання відповідає загальним правилам призначення покарання, передбачених КК України, є справедливим, необхідним і достатнім для індивідуального виправлення обвинуваченого в умовах ізоляції від суспільства за вчинені ним систематичні порушення мобілізаційного законодавства.

Разом із цим, суд не вбачає підстав для призначення обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі із застосуванням ст.69 ч.1 КК України та ст.75 КК України, із урахуванням вищенаведених даних про її особу (включаючи, відомостей про стан його здоров`я) й установлених обставин кримінального правопорушення, відсутності обставин, які істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, та пом`якшують покарання обвинуваченому у даній, суд також не вбачає, оскільки під час розгляду даної справи обвинувачений не переглянув свою поведінку та ставлення до мобілізації, не виявляючи щирого каяття у вчиненому нетяжкому злочині.

Окремо, суд зазначає про відсутність підстав для застосування при призначенні основного покарання обвинуваченому положень ст.75 КК України, оскільки інкримінований обвинуваченому злочин, передбачений ст. 336 КК України, є умисним нетяжким діянням, яке вчинено під час введення на території України воєнного стану, а звільнення від відбування покарання з випробуванням військовозобов`язаного під час мобілізації, на особливий період не лише не сприятиме запобіганню вчиненню нових кримінальних правопорушень іншими особами, а навпаки створить у таких осіб впевненість у безкарності за відмову від виконання конституційного обов`язку, пов`язаного із захистом Батьківщини. На думку суду, це підвищує суспільну небезпечність вчиненого злочину, оскільки це може призвести до підриву військової дисципліни, розлагодженості дій, спрямованих на захист суверенітету держави, що в умовах воєнного стану є недопустимим. Через збройну агресію рф проти України захист незалежності та територіальної цілісності держави набув особливого значення для кожного громадянина та має забезпечуватися всіма можливими засобами. Наслідки ухилення осіб від військової служби в цих умовах через призначене їм покарання мають досягати такої мети, яка зможе запобігти вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами. Звільнення обвинуваченого від відбування призначеного покарання із випробуванням також сформує негативну думку інших військовослужбовців щодо своєї діяльності, матиме вплив на їх бойовий дух та мотивацію, а також жодним чином не сприятиме дотриманню мети та принципів призначення покарання, а також застосування зазначеної норми кримінального закону не буде відповідати принципам та меті призначення покарання, а також суспільній необхідності на сьогоднішній день, з підстав того, що активні бойові дії на території України продовжуються, ворог не відступає та, навпаки, нарощує наступальну міць, воєнний стан, введений Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року у країні триває, мобілізаційні ресурси потребують постійного оновлення.

На підставі вищезазначеного, суд дійшов висновку про необхідність призначення обвинуваченому основного покарання у виді позбавлення волі, наближеного до мінімального строку, передбаченого санкцією ст.336 КК України, оскільки воно відповідатиме його меті, принципам справедливості та виваженості.

На думку суду, також вищенаведені висновки узгоджуються із мотивом Європейського суду з прав людини з приводу подвійної мети кримінального покарання, згідно з яким «кримінальне покарання переслідує, як прийнято вважати, подвійну мету покарання і стримування від вчинення нових злочинів (п.102 рішення цього суду у справі «Езе і Коннорс проти Сполученого Королівства» від 09 жовтня 2003 року).

7. Інші рішення, щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку

7.1. Цивільний позов по справі не заявлявся. Процесуальні витрати у даній справі та речові докази відсутні.

7.2. Запобіжний захід на стадії судового провадження обвинуваченому не обирався та через відсутність підстав для цього його не слід обирати до набрання даним вироком законної сили.

Керуючись ст.ст.368,370, 373,374 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого статтею 336 Кримінального кодексу України, та призначити йому за цим законом основне покарання у виді позбавлення волі на строк три роки.

Запобіжний захід ОСОБА_4 до вступу вироку в законну силу не обирати.

На вирок може бути подано апеляційну скаргу до Сумського апеляційного суду через Липоводолинський районний суд Сумської області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку вручити обвинуваченому та його захиснику, прокурору після його проголошення.

Суддя ОСОБА_1