Рішення № 134613630, 05.03.2026, Кегичівський районний суд Харківської області

Кегичівський районний суд Харківської області

Справа № 624/23/26

№ провадження 2/624/111/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

селище Кегичівка 05 березня 2026 року

Кегичівський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді Куст Н.М.,

за участю секретаря судового засідання Ткаченко А.О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу №624/23/26,

ім`я (найменування) сторін:

позивач: ОСОБА_1 ,

представник позивача: Мотальова-Кравець Валерія Юріївна,

відповідач: акціонерне товариство «Сенс Банк» (далі - АТ «Сенс Банк»),

суть вимог: про визнання зобов`язання за кредитним договором належним чином виконаним у повному обсязі,

В С Т А Н О В И В:

Виклад позиції сторін.

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати зобов`язання ОСОБА_1 перед АТ «СЕНС БАНК» за кредитним договором № 630425707 від 15 червня 2016 року, укладеним між АТ «СЕНС БАНК» та ОСОБА_1 - належним чином виконаними у повному обсязі та припиненими з моменту здійснення оплати по виконавчому провадженню № 75393004 та стягнути понесені судові витрати з відповідача.

В обґрунтування позовних вимог, зазначено, що в серпні 2023 року АТ «Сенс Банк» звернулося до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором №630425707 у розмірі 100212,00 грн. Заочним рішенням Кегичівського районного суду Харківської області від 11 жовтня 2023 року позовні вимоги АТ «СЕНС БАНК» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Сенс Банк» заборгованість за кредитним договором 630425707 від 15 червня 2016 року у розмірі 100212,00 гривень. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Сенс Банк» витрати на оплату судового збору в розмірі 2684,00 гривні. Ухвалою Кегичівського районного суду Харківської області від 28 грудня 2023 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення ухваленого у справі за позовом АТ «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості залишено без задоволення. Не погодившись з рішенням суду, представник ОСОБА_1 адвокат Войтович Л.В. подала апеляційну скаргу в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просила рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

16 травня 2024 року Харківським апеляційним судом по справі № 624/738/23 апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Войтович Л.В. задоволено частково: «Заочне рішення Кегичівського районного суду Харківської області від 11 жовтня 2023 року змінити, зменшивши розмір стягнутої з ОСОБА_1 на користь АТ «Сенс Банк» суми заборгованості за кредитним договором № 630425707 від 15 червня 2016 року з 100212,00 грн до 44599,92 грн та судового збору за подання позовної заяви з 2684,00 грн до 1194,65 грн. Стягнути з АТ «Сенс Банк» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000, 00 грн. Стягнути з АТ «Сенс Банк» на користь ОСОБА_1 2234,03 грн судового збору за подання апеляційної скарги».

Надалі, представник боржника Жиліна С.М. звернулася до суду з заявою про розстрочку виконання заочного рішення Кегичівського районного суду Харківської області від 11 жовтня 2023 року у справі №624/738/23 за позовом АТ «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Сенс Банк» заборгованість у розмірі 44599,92 грн та судовий збір у розмірі 1194,65 грн на один рік, тобто по 3816,26 грн щомісяця до першого числа кожного місяця, починаючи з наступного місяця після ухвалення судом рішення про розстрочку.

Ухвалою Кегичівського районного суду Харківської області від 27 червня 2024 року заяву ОСОБА_1 про розстрочку виконання рішення суду у цивільній справі за позовом АТ «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено частково: «Розстрочити ОСОБА_1 виконання заочного рішення Кегичівського районного суду Харківської області від 11 жовтня 2023 року в справі № 624/738/23 за позовом АТ «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, з моменту набрання ухвали суду щодо розстрочення виконання рішення законної сили, строком на дванадцять місяців (сума заборгованості за кредитним договором № 630425707 від 15 червня 2016 складає 44 599,92 гривень) - щомісячними платежами по 3716,66 гривень, без урахування судового збору у розмірі 1194,65 гривень, який відшкодовується окремо одноразовим платежем».

25 червня 2024 року приватним виконавцем виконавчого округу Харківської області Петренко Д.О., відкрито виконавче провадження № 75393004 за заявою представника АТ «Сенс Банк» Кізюк Р.О. про примусове виконання, виконавчий лист № 624/738/23 виданий 10 червня 2024 року, документ виданий Кегичівським районним судом Харківської області, про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «СЕНС БАНК» суми заборгованості у розмірі 45 794,57 грн.

17 липня 2024 року приватним виконавцем виконавчого округу Харківської області Петренко Дмитром Олександровичем, по виконавчому провадженню № 75393004 винесено постанову про розстрочення виконання рішення.

21 травня 2025 року приватним виконавцем виконавчого округу Харківської області Петренко Дмитром Олександровичем, по виконавчому провадженню № 75393004 винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, у зв`язку з тим, що сума боргу за виконавчим документом, винагорода приватного виконавця та витрати виконавчого провадження сплачено у повному обсязі на рахунок приватного виконавця.

Незважаючи на те, що ОСОБА_1 виплатив заборгованість згідно Постанови суду по справі № 624/738/23 та виконавчому провадженню № 75393004, АТ «Сенс банк» продовжував надсилати ОСОБА_1 повідомлення щодо реструктуризації кредиту, щодо добровільної сплати по кредиту, також, від банку надходило безліч телефонних дзвінків, що взагалі порушує право позивача.

03 вересня 2025 року АТ «Сенс банк» направив ОСОБА_1 вимогу усунення порушень, згідно якої, станом на 28 серпня 2025 року загальна сума заборгованості по кредитному договору № 630425707 від 15 червня 2016 року, становить 155355,89 грн. Також, зазначаючи, що у разі невиконання даної вимоги, АТ «Сенс банк» змушений буде звернутися за захистом своїх порушених прав та законних інтересів до суду з метою стягнення існуючої заборгованості та понесені при цьому судові витрати.

Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.

12 січня 2026 року позивач в особі представника звернувся до суду з позовом.

Ухвалою суду від 12 січня 2026 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі та призначено судове засідання на 13 січня 2026 року.

Ухвалою суду від 02 березня 2026 року клопотання представника позивача Мотальової-Кравець В.Ю. про проведення судового розгляду справи в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено.

Від представник позивача через електронний суд надійшло клопотання, в якому не заперечує проти ухвалення заочного рішення.

Представник позивача у судовому засіданні в режимі відеоконференції підтримала викладені у позовній заяві обставини справи, просила позовну заяву задовольнити в повному обсязі, інших клопотання та доповнень не надала.

Відповідач АТ «Сенс Банк» та його представник у судове засідання не з`явилися про місце, дату та час повідомлені належним чином. Причину неявки суду не повідомили, правом на відзив не скористались.

За згодою представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Ухвалою суду від 05 березня 2026 року постановлено ухвалити заочне рішення.

Фактичні обставини, встановлені судом, норми права, які застосовував суд, мотиви суду.

Судом установлено, що заочним рішенням Кегичівського районного суду Харківської області від 11 жовтня 2023 року позовні вимоги АТ «СЕНС БАНК» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Сенс Банк» заборгованість за кредитним договором 630425707 від 15 червня 2016 року у розмірі 100212,00 гривень. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Сенс Банк» витрати на оплату судового збору в розмірі 2684,00 гривні.

Ухвалою Кегичівського районного суду Харківської області від 28 грудня 2023 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення ухваленого у справі за позовом АТ «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості залишено без задоволення.

16 травня 2024 року Харківським апеляційним судом по справі № 624/738/23 апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Войтович Л.В. задоволено частково: «Заочне рішення Кегичівського районного суду Харківської області від 11 жовтня 2023 року змінити, зменшивши розмір стягнутої з ОСОБА_1 на користь АТ «Сенс Банк» суми заборгованості за кредитним договором № 630425707 від 15 червня 2016 року з 100212,00 грн до 44599,92 грн та судового збору за подання позовної заяви з 2684,00 грн до 1194,65 грн. Стягнуто з АТ «Сенс Банк» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн. Стягнуто з АТ «Сенс Банк» на користь ОСОБА_1 2234,03 грн судового збору за подання апеляційної скарги».

Ухвалою Кегичівського районного суду Харківської області від 27 червня 2024 року заяву ОСОБА_1 про розстрочку виконання рішення суду у цивільній справі за позовом АТ «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено частково: «Розстрочено ОСОБА_1 виконання заочного рішення Кегичівського районного суду Харківської області від 11 жовтня 2023 року в справі № 624/738/23 за позовом АТ «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, з моменту набрання ухвали суду щодо розстрочення виконання рішення законної сили, строком на дванадцять місяців (сума заборгованості за кредитним договором № 630425707 від 15 червня 2016 складає 44599,92 гривень) - щомісячними платежами по 3716,66 гривень, без урахування судового збору у розмірі 1194,65 гривень, який відшкодовується окремо одноразовим платежем».

25 червня 2024 року приватним виконавцем виконавчого округу Харківської області Петренко Д.О., відкрито виконавче провадження №75393004 за заявою представника АТ «Сенс Банк» Кізюк Р.О. про примусове виконання, виконавчий лист № 624/738/23 виданий 10 червня 2024 року, документ виданий Кегичівським районним судом Харківської області, про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «СЕНС БАНК» суми заборгованості у розмірі 45 794,57 грн.

17 липня 2024 року приватним виконавцем виконавчого округу Харківської області Петренко Д.О., по виконавчому провадженню № 75393004 винесено постанову про розстрочення виконання рішення.

21 травня 2025 року приватним виконавцем виконавчого округу Харківської області Петренко Д.О., по виконавчому провадженню № 75393004 винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, у зв`язку з тим, що сума боргу за виконавчим документом, винагорода приватного виконавця та витрати виконавчого провадження сплачено у повному обсязі на рахунок приватного виконавця.

03 вересня 2025 року АТ «Сенс банк» направив ОСОБА_1 вимогу усунення порушень, згідно якої, станом на 28 серпня 2025 року загальна сума заборгованості по кредитному договору № 630425707 від 15 червня 2016 року, становить 155355,89 грн. Також, зазначаючи, що у разі невиконання даної вимоги, АТ «Сенс банк» змушений буде звернутися за захистом своїх порушених прав та законних інтересів до суду з метою стягнення існуючої заборгованості та понесені при цьому судові витрати.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Істотними умовами договору відповідно до ч. 1 статті 638 ЦК України є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частинами 1, 2 ст. 639 ЦК України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, установлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

В порядку визначеному ч. 2 ст. 1046 ЦК України договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

У відповідності до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносинза договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч.1 ст. 526 ЦК України).

Відповідно до ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України.

Звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Рішення суду про стягнення заборгованості чи звернення стягнення на заставлене майно засвідчує такі зміни.

Згідно статей 76, 81 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З приводу наведених аргументів позивачем суд зазначає, що сама по собі наявність рішення суду про стягнення боргу не припиняє договірних відносин. Однак фактична сплата у всій сумі, стягненої судом, яка охоплює кредит тіла, відсотки та інші нарахування, призвела до повного виконання боргових зобов`язань перед кредитором.

Надані позивачем документи, що були досліджені в судовому засіданні (рішення судів, постанову про відкриття та закриття виконавчого провадження через повне погашення) є належними доказами для суду, щоб встановити факт припинення зобов`язання.

Отже суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Щодо витрат на правничу допомогу.

Згідно з положеннями статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.

Відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини.

Пунктом 3.2 Рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 (у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положень статті 59 Конституції України (справа про право на правову допомогу) передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Чинне цивільне-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, у тому числі, гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаними адвокатом робами (наданими послугами); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

У частині третій статті 141 ЦПК України передбачено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Тобто, ЦПК України передбачено критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування в справі, що свідчить про те, що витрати на правову допомогу повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц та в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 міститься правовий висновок про те, що розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Аналогічні висновки наведено також в постановах Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19 та від 11 листопада 2020 року у справі № 673/1123/15-ц.

Суд має вирішити питання про відшкодування стороні, на користь якої відбулося рішення, витрат на послуги адвоката, керуючись принципами справедливості, співмірності та верховенства права.

Позивач у позовній заяві просить стягнути з відповідача судові витрати, пов`язані з наданням професійної правничої допомоги у сумі 7000,00 грн.

Так, на підтвердження понесених витрат представник позивача долучено докази, що 15 грудня 2025 року між адвокатом Мотальова-Кравець В. Ю. та ОСОБА_1 укладено договір про надання правової допомоги 15-12-25/1. Згідно п.1.1. Договору, за даною угодою Адвокат приймає доручення Клієнта щодо надання правової допомоги з питань захисту прав і представлення інтересів Клієнта цивільній справах щодо: визнання зобов`язання ОСОБА_1 перед АТ «СЕНС БАНК» за кредитним договором № 630425707 від 15 червня 2016 року, укладеним між АТ «СЕНС БАНК» та ОСОБА_1 - належним чином виконаними у повному обсязі та припиненими з моменту здійснення оплати по виконавчому провадженню № 75393004, а Клієнт зобов`язується оплатити вартість послуг у розмірів 7000 (сім тисяч) грн, яка складається із: консультування довірителя, визначення правової позиції, складання (написання) позовної заяви та подача її до суду, тощо.

Разом з тим, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268).

Отже, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони, тощо.

Наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Схожі висновки викладено в постановах Верховного Суду від 02 липня 2020 року у справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19), від 31 липня 2020 року у справі № 301/2534/16-ц (провадження № 61-7446св19), від 30 вересня 2020 року у справі № 201/14495/16-ц (провадження № 61-22962св19), від 20 вересня 2023 року у справі № 753/7936/22 (провадження № 61-1519св23).

Враховуючи обсяг виконаної адвокатом Мотальовою-Кравець В.Ю. роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, а також того, що позовні вимоги задоволено, суд дійшов висновку, що справедливим і співмірним буде стягнення з АТ «Сенс Банк» на користь ОСОБА_1 3000,00 грн у рахунок відшкодування витрат на правову допомогу.

Частиною 1 статті 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1211,20 грн, який підлягає стягненню на його користь з відповідача.

Відповідно до ст. 259 ЦПК України суди ухвалюють рішення іменем України негайно після закінчення судового розгляду. Рішення суду ухвалюються, складаються і підписуються складом суду, який розглянув справу.

Як встановлено ст.129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України.

Керуючись ст. 263-265, 273, 354-355 ЦПК України, п.15.5 Перехідних Положень ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_3 в особі представника Мотальова-Кравець Валерії Юріївни до акціонерного товариства «Сенс Банк» про визнання зобов`язання за кредитним договором належним чином виконаним у повному обсязі - задовольнити.

Визнати зобов`язання ОСОБА_1 перед акціонерного товариства «Сенс Банк» за кредитним договором № 630425707 від 15 червня 2016 року, укладеним між акціонерним товариством «Сенс Банк» та ОСОБА_1 - належним чином виконаними у повному обсязі та припиненими з моменту здійснення оплати по виконавчому провадженню № 75393004.

Стягнути з акціонерного товариства «Сенс Банк» на користь ОСОБА_1 понесені витрати на сплату судового збору у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) 20 грн та понесені витрати на правову допомогу у розмірі 3000 (три тисячі) грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Відповідно до п.п.15.5 п.15 Перехідних положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи Харківському апеляційному суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Кегичівський районний суд Харківської області, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне найменування (ім`я) сторін:

позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка м. Первомайський Харківської області, РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт № НОМЕР_2 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

представник позивача: Мотальова-Кравець Валерія Юріївна, місцезнаходження: Харківська область, м. Харків, вул. Г. Сковороди, буд. 57, оф. 10,

відповідач: акціонерне товариство «Сенс Банк» (далі - АТ «Сенс Банк»), місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 100, ЄДРПОУ 23494714.

Суддя Н.М. Куст