Рішення № 134603142, 05.03.2026, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2-о/754/70/26

Справа №754/15608/25

РІШЕННЯ

Іменем України

(повне виготовлено 05 березня 2026 року)

03 березня 2026 року м. Київ, Деснянський районний суд м. Києва, суддя О. Грегуль, секретар судового засідання І. Чебанова, справа № 754/15608/25

ОСОБА_1 - заявник

Київська міська рада - заінтересована особа

Вимоги заявника: встановлення факту проживання однією сім`єю

Тимошик І.О. - представник/адвокат заявника

ВСТАНОВИВ:

24.09.2025 після відновлення електропостачання до робочого місця (кабінет/зал судових засідань) головуючого канцелярією суду передано справу за заявою заявника з проханням встановити факт проживання заявника та ОСОБА_3 однією сім`єю не менше п`яти років до часу відкриття спадщини, а саме у період з 01.06.2020 по ІНФОРМАЦІЯ_1 посилаючись на те, що встановлення даного факту необхідне для оформлення спадщини, а встановити даний факт у позасудовому порядку неможливо. Свої вимоги заявник обґрунтовує тим, що її мати ОСОБА_4 та ОСОБА_3 проживали разом у період з 1991 по 2001 рік. Все своє життя заявник відносилась до ОСОБА_3 , як до свого батька, а ОСОБА_3 ставився до заявника, як до своєї дочки та з дитинства займався вихованням заявника, як батько. На всіх урочистостях із життя заявника ОСОБА_3 приймав участь, як батько. У 2020 році заявник із своїм чоловіком переїхали до житла ОСОБА_3 , як до батька заявника та проживали разом, як члени сім`ї до смерті ОСОБА_3 . Заявник піклувалась про ОСОБА_3 , як про батька, допомагала у побуті, фінансово, опікувалась станом його здоров`ям, придбавала ліки, оплачувала лікування, проїзди до медичних закладів, купувала необхідні ОСОБА_3 речі, фінансувала оплату побутових потреб. 05.06.2025 ОСОБА_3 автобусом виїхав до Болгарії з метою відпочити на біля моря однак дорогою втратив свідомість і ІНФОРМАЦІЯ_1 помер. Заявник займалась транспортуванням тіла померлого в Україну та його похованням, як батька.

Ухвалою суду від 24.09.2025 відкрито провадження.

Ухвалою суду від 24.09.2025 витребувано докази.

Про час і місце розгляду справи всі учасники справи повідомлялись належним чином через повідомлені і доступні суду засоби зв`язку відповідно: поштою, електронною поштою, SMS, додаток «Дія», а також інформація про рух справи розміщується на офіційному сайті суду і є загальнодоступною.

У судовому засіданні заявник зі своїм адвокатом підтримали заяву про встановлення факту, що має юридичне значення і не заперечували проти розгляду справи за відсутності учасників справі, які в судове засідання не з`явились.

Заінтересована особа в судове засідання не з`явилась і доказів про поважність причин своєї неявки суду не надала.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР, гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.

У листі Верховного Суду України від 25.01.2006 № 1-5/45, визначено критерії оцінювання розумності строку розгляду справи, якими серед іншого є складність справи та поведінка заявника.

Відповідно до постанови Верховного Суду у складі палати КГС від 08.12.2022 у справі № 921/542/20 «40. Відповідно до частин першої, третьої статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" судові рішення, внесені до Єдиного державного реєстру судових рішень, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб - порталі судової влади України. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Єдиного державного реєстру судових рішень, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин. 41. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) звертав увагу, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії"). 42. Обов`язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті власних інтересів (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 04.10.2001 у справі "Тойшлер проти Німеччини"). 43. На зацікавлену сторону покладається обов`язок проявляти належну увагу у захисті своїх інтересів та вживати необхідних дій для ознайомлення з ходом провадження (див. mutatis mutandis ухвалу ЄСПЛ від 01.04.2008 щодо прийнятності у справі "Гуржий проти України" (Gurzhyy v. Ukraine), рішення ЄСПЛ від 17.07.2012 у справі "Мускат проти Мальти" (Muscat v. Malta). 44. Суд зауважує, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення справи у відповідному судовому засіданні (стаття 202 ГПК України).».

Рішеннями ЄСПЛ визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Статтею 6 Конвенції передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

У пункті 26 рішення ЄСПЛ від 15.05.2008 у справі «Надточій проти України» (заява N 7460/03) зазначено, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Згідно ст. 12-2 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 № 389-VIII, 1. В умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. 2. Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.

Заяв/клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило.

З урахуванням викладеного і ст. 128-131, 223 ЦПК України та з метою уникнення затягування розгляду справи суд вважає, що в матеріалах справи є достатньо даних і доказів для її розгляду по суті за відсутності учасників справи, які в судове засідання не з`явились.

Вислухавши заявника, адвоката заявника, показання свідків заявника ( ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ), дослідивши матеріали справи, суд у судовому засіданні встановив наступне.

Згідно ч. 1 ст. 293 ЦПК України, 1. Окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України, 2. Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про: 5) встановлення фактів, що мають юридичне значення

Згідно ч. 2 ст. 315 ЦПК України, 2. У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Згідно ст. 1264 ЦК України, 1. У четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Згідно ст. 3 СК України, 1. Сім`я є первинним та основним осередком суспільства. 2. Сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Подружжя вважається сім`єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв`язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно. Дитина належить до сім`ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає. 3. Права члена сім`ї має одинока особа. 4. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Згідно ст. 13 ЦПК України, 1. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. 2. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. 3. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності. 4. Суд залучає відповідний орган чи особу, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, якщо дії законного представника суперечать інтересам особи, яку він представляє.

Згідно ч. 1, ч. 4 - ч. 7 ст. 81 ЦПК України, 1. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. 4. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. 5. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. 6. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. 7. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 4 ст. 263 ЦПК України, 4. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно правової позиції Верховного Суду викладеної в постанові від 07.10.2020 у справі № 127/33824/19: «Встановивши, що без отримання листа на адресу електронної пошти і смс-повідомлення, без здійснення входу на вебсайт товариства за допомогою логіна і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, обґрунтовано вважав, що укладення кредитного договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі позивача, цей правочин відповідно до Закону України "Про електронну комерцію" вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.».

Згідно правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 11.06.2020 у справі № 757/1782/18: «Засадничими принципами цивільного судочинства є змагальність та диспозитивність, що покладає на позивача обов`язок з доведення обґрунтованості та підставності усіх заявлених вимог, саме на позивача покладається обов`язок надати належні та допустимі докази на доведення власної правової позиції. Застосовуючи принцип диспозитивності, закріплений у статті 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Отже, саме позивач, як особа, яка на власний розсуд розпоряджається своїми процесуальними правами на звернення до суду за захистом порушеного права, визначає докази, якими підтверджуються доводи позову та спростовуються заперечення відповідача проти позову, доводиться їх достатність та переконливість. За своєю природою змагальність судочинства засновується на розподілі процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Розподіл процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності втілюється у площині лише прав та обов`язків сторін. Отже, принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає. Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.».

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 12.08.2021 у справі № 438/1673/13-ц: «Згідно з практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони.».

ЄСПЛ вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).

Практика ЄСПЛ виходить з того, що реалізовуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава - учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух (рішення ЄСПЛ від 16.12.1992 у справі Жоффр де ля Прадель проти Франції).

ЄСПЛ підкреслив, що право на доступ до суду є невід`ємним аспектом гарантій, закріплених у Європейській конвенції з прав людини, посилаючись на принципи верховенства права та уникнення свавілля, які лежать в основі багатьох Конвенції. Можливі обмеження вищезазначеного права не повинні обмежувати доступ, наданий особі, таким чином або в такому обсязі, щоб була порушена сама суть права. Так, ЄСПЛ зазначив, що, застосовуючи процесуальні норми, суди повинні уникати надмірного формалізму, який би зашкодив справедливості розгляду.

ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 та 26.12.1984 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією паспорта громадянина України.

ОСОБА_9 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце смерті населений пункт м. Бургас Республіка Болгарія, що підтверджується витягом виписки свідоцтва смерть № 1046 від 07.07.2025.

Відповідно до свідоцтва про шлюб від 27.06.2020 ОСОБА_6 і ОСОБА_10 зареєстрували шлюб 27.06.2020 і після державної реєстрації шлюбу дружині присвоєно прізвище ОСОБА_11 (заявник).

Відповідно до свідоцтва про народження від 10.09.1991 ОСОБА_10 (заявник) народилась ІНФОРМАЦІЯ_3 її батьком є ОСОБА_12 , а матір`ю є ОСОБА_4 .

Відповідно до повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження (дата формування 03.09.2025 час 13:31:58) запис відомостей про батька дитини ОСОБА_10 здійснено за заявою матері ( ОСОБА_4 ) від 10.09.1991 відповідно до ч. 1 ст. 135 СК України (за вказівкою матері).

Відповідно до надісланої до суду на виконання ухвали суду про витребування доказів завіреної копії заведеної після смерті ОСОБА_3 спадкової справи лише ОСОБА_1 (заявник) звернулась до П`ятої київської державної нотаріальної контори із заявою від 22.07.2025 про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 .

Відповідно до наявного в матеріалах спадкової справи свідоцтва про право на спадщину за законом від 13.05.2025 ОСОБА_3 успадкував нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 .

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_5 у своїх показаннях зазначила, що в період 2007-2010 вона проживала разом із ОСОБА_3 і до них приходила ОСОБА_1 (заявник), яку ОСОБА_3 називав дочкою, а ОСОБА_1 (заявник) називала ОСОБА_3 батьком (дослівно «папочка»). З 2020 по день смерті ОСОБА_3 ОСОБА_1 (заявник) разом із своїм чоловіком проживали з ОСОБА_3 і це свідок чула особисто від ОСОБА_3 , останній бажав щоб ОСОБА_1 (заявник) разом із своїм чоловіком жили з ним. ОСОБА_3 вважав ОСОБА_1 (заявник) своєю дочкою. Коли свідок бувала з 2020 року за адресою: АДРЕСА_1 то бачила ОСОБА_1 (заявник) за цією адресою. Похованням ОСОБА_3 займалась ОСОБА_1 (заявник).

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_6 у своїх показаннях зазначив, що він є чоловіком ОСОБА_1 (заявник) і з часу одруження він з дружиною проживали у квартирі ОСОБА_3 до дня смерті останнього. Відносини між ОСОБА_3 і ОСОБА_1 (заявник) були, як у батька з дочкою. Свідок деякий час навіть не знав, що ОСОБА_3 не є рідним батьком ОСОБА_1 (заявник) та про це свідку повідомили лише приблизно у 2019 році коли він звернув увагу на те, що по батькові його дружина не ОСОБА_13 , а ОСОБА_14 однак детально розпитувати про цю обставину він соромився оскільки йому відомо, що ОСОБА_3 і мати його дружини - ОСОБА_4 разом не проживають.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_7 у своїх показаннях зазначив, що він товаришував із ОСОБА_3 з 2016 року. Вони разом працювали у школі № 160, свідок вчитель, а ОСОБА_3 був лаборантом. ОСОБА_1 (заявник) свідок знає з 2016 року. ОСОБА_3 представляв свідку ОСОБА_1 (заявник), як свою дочку. Свідок неодноразово бував у квартирі ОСОБА_3 приблизно з 2019-2020 і ОСОБА_1 (заявник) жила в цій квартирі, як дочка. Свідку невідомо про наявність ОСОБА_3 інших дітей окрім ОСОБА_1 (заявник). Свідок був на похованні ОСОБА_3 і похованням ОСОБА_3 займалась ОСОБА_1 (заявник). За життя ОСОБА_3 жодного разу не говорив свідку, що окрім ОСОБА_1 (заявник) у нього є інші діти. Відносини у ОСОБА_3 з ОСОБА_1 (заявник) були, як у батька з дочкою.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_15 у своїх показаннях зазначив, що він є товаришем і другом ОСОБА_3 з 1989 року. Свідок знає, що ОСОБА_3 зі слів свідка «взяв ОСОБА_4 (мати заявника) з дитиною». Свідок повідомив, що він є хрещеним батьком ОСОБА_1 (заявник) і саме ОСОБА_3 звертався до нього (свідка) з проханням бути хрещеним батьком ОСОБА_1 (заявник). Свідок був на весіллі ОСОБА_1 (заявник) і ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (мати заявника) на весіллі були, як батьки нареченої. Після весілля ОСОБА_1 (заявник) з чоловіком жили у квартирі ОСОБА_3 . Похованням ОСОБА_3 займалась ОСОБА_1 (заявник). За життя ОСОБА_3 говорив свідку, що він хоче щоб ОСОБА_1 (заявник) з чоловіком жили з ним разом і саме ОСОБА_3 пропонував молодому подружжю жити з ним. Відносини у ОСОБА_3 з ОСОБА_1 (заявник) були, як у батька з дочкою.

Усі допитані в судовому засіданні свідки однозначно стверджували, що відносини у ОСОБА_3 з ОСОБА_1 (заявник) були, як у батька з дочкою.

Також у підтвердження своїх взаємовідносин із ОСОБА_3 , як з батьком, заявником надано докази переписки через засоби стільникового зв`язку та докази переказу коштів ОСОБА_3 та в медичні установи де ОСОБА_3 проходив лікування за життя, які ніким і нічим не спростовувались, а навпаки підтверджувались показаннями свідків.

Зокрема, безпосередньо в судовому засіданні свідок ОСОБА_15 продемонстрував і повідомив суду, що навіть на час розгляду справи в його мобільному телефоні збережений мобільний номер ОСОБА_3 . Свідок у судовому засіданні повідомив номер телефону, який повністю співпав з номером телефону, який відображений у наданих заявником письмових доказах і за яким, як вказує заявник вона проводила переписку із ОСОБА_3 .

Вищевикладене дає правові підстави для висновку про доведеність факту проживання заявника однією сім`єю із ОСОБА_3 за його життя і встановлення факту проживання однією сім`єю заявника із спадкодавцем породжує для заявника юридичні наслідки від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих та майнових прав заявника.

За таких обставин заява про встановлення факту проживання однією сім`єю задовольняється.

Згідно ч. 7 ст. 294 ЦПК України, 7. При ухваленні судом рішення судові витрати не відшкодовуються, якщо інше не встановлено законом.

Керуючись ст. 263-265 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

Задовольнити заяву про встановлення факту, що має юридичне значення.

Встановити факт проживання заявника ( ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстрація: АДРЕСА_2 ) та ОСОБА_3 (дата народження ІНФОРМАЦІЯ_4 , дата смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстрація за життя: АДРЕСА_1 , РНОКПП за життя НОМЕР_2 ) однією сім`єю не менше п`яти років до часу відкриття спадщини, а саме у період з 01.06.2020 по ІНФОРМАЦІЯ_1.

Судові витрати покласти на заявника.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СУДДЯ: