Рішення № 134599819, 25.02.2026, Горохівський районний суд Волинської області

Справа №155/1468/25

Провадження №2/155/21/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25.02.2026 м. Горохів

Горохівський районний сул Волинської області в складі:

головуючого судді Сметани В.М.,

при секретарі Воронюк Н.М.,

за участі: позивача ОСОБА_1

представника позивача Стретович І.С.,

представника третьої особи Корольчук І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом представника позивача ОСОБА_1 адвоката Стретович Інни Сергіївни до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на стороні позивача: виконавчий комітет Городищенської сільської ради, Служба у справах дітей Городищенської сільської ради, ІНФОРМАЦІЯ_1 про встановлення факту, щодо самостійного виховання та утримання дитини,

УСТАНОВИВ:

Позивач 05 вересня 2025 року звернувся до суду з позовом до відповідача про встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини.

Позовні вимоги обґрунтовує, що 08 жовтня 2018 року зареєстрував шлюб з відповідачкою. У шлюбі в них ІНФОРМАЦІЯ_2 народився син ОСОБА_3 . Рішенням Горохівського районного суду Волинської області від 18 липня 2022 року шлюб між сторонами було розірвано. Позивач вказує, що тривалий час неповнолітній син проживає разом з ним та перебуває на повному його утриманні. Також зазначає, що судовим наказом Горохівського районного суду Волинської області від 24 червня 2024 року стягнуто з відповідача на його користь аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів її заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку, починаючи від дня пред`явлення заяви до суду, а саме із 21 червня 2024 року і до досягнення дитиною повноліття. Позивач вказує, що останні 5 років відповідач систематично і безперервно неналежним чином виконує свої батьківські обов`язки щодо виховання своєї малолітньої дитини, зокрема, не піклується про фізичний та духовний розвиток сина, його навчання, не спілкується з ним, не сприяє доступу до культурних та інших духовних цінностей, не забезпечує необхідних умов проживання сина, необхідного харчування, медичного огляду, лікування, не проявляє материнську турботу про сина. 10 жовтня 2024 року відповідачка написала нотаріально засвідчену заяву в якій не заперечувала щодо позбавлення її батьківських прав щодо її сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Позивач вказує, що рішенням виконавчого комітету Городищенської сільської ради Луцького району Волинської області № 262 від 06 листопада 2024 року затверджено висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 по відношенню до її малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Крім того, вказує, що ОСОБА_2 хворіє на шизоафективний розлад з тривожно-депресивним синдромом, веде асоціальний спосіб життя, її поведінка є нетиповою для матері, внаслідок чого дитина соромиться матері, боїться її і уникає спілкування з нею.

Оскільки позивач має матеріальну можливість для утримання дитини, створив для нього належні побутові умови для проживання, забезпечив їй належне медичне обслуговування, займається її вихованням, просить встановити в судовому порядку факт самостійного виховання та утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Ухвалою судді Горохівського районного суду Волинської області від 08 вересня 2025 року відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 29 вересня 2025 року до участі в справі залучено Службу у справах дітей Городищенської сільської ради як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

Ухвалою суду від 13 листопада 2025 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду.

Ухвалою суду від 11 грудня 2025 року до участі в справі залучено як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позивач в судовому засіданні суду пояснив, що з даним позовом звернувся з метою отримання допомоги від держави. Крім того, суду повідомив, що працює в РТЦК та СП і йому необхідно встановити даний факт з метою отримання відстрочки від військової служби, при цьому він вважає, що встановлення даного факту буде в інтересах дитини, оскільки дружина хворіє на психічне захворювання та належно не займалась вихованням дитини. З дитиною він проживає вже два роки. Після випадку коли брат відповідача зателефонував та повідомив, що ОСОБА_4 вийшла з будинку майже гола і кудись пішла, він зрозумів, що треба забирати дитину від матері, бо вона не може її доглядати та утримувати. Зазначив, що відповідач спілкується з дитиною по телефону. Інколи вона приїжджає до сестри і тоді бачиться із сином, фінансової допомоги на утримання дитини не надає. Аліменти відповідач не сплачувала, то тоді він забрав судовий наказ. Згодом, коли звернувся до адвоката, то знову пред`явив до виконання судовий наказ про стягнення аліментів. Позовні вимоги просить задовольнити та встановити факт в судовому порядку.

Представник позивача поданий позов підтримала, просила його задовольнити. Суду надала пояснення, які узгоджуються зі змістом позовної заяви, також вказувала, що відповідач хворіє, ніде не працює, позивач самостійно виховує та утримує свого сина, а тому наявні підстави для задоволення позовних вимог.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні, що відбулося 11 грудня 2025 року, позовні вимоги визнала, суду пояснила, що проживає окремо від дитини десь 2 роки, при цьому вихованням та утриманням їх сина ОСОБА_5 займається позивач, оскільки вона хворіє, змушена лягати в лікарню та приймати ліки. Крім того, суду повідомила, що проживає окремо від дитини, разом із братом в селі Журавники, не працює, оскільки їй протипоказані роботи з психоемоційним навантаженням, займається поновленням групи інвалідності. Матеріально забезпечити дитину вона не може, оскільки сама проживає за кошти брата. Коли мала змогу, то вона купувала дитині печиво, морозиво, фломастери. Із вихователькою в садочку, який відвідувала дитина, вона не знайома. На даний час вона перебуває під наглядом психіатра, пенсії не отримує, бо ще не оформила. При загостреннях хвороби вона лягає у лікарню. З дитиною хоче бачитись, однак позивач згідний на побачення тільки під його наглядом, з цього питання до служби у справах дітей не зверталась. Вважає, що батько краще забезпечить інтереси дитини, йому також допомагає бабуся сина. Представник третьої особи в судовому засіданні суду пояснила, що сім`я на обліку не перебуває. Членами комісії неодноразово проводились обстеження умов проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який проживає з батьком ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 . При обстеженнях встановлено, що піклується та займається вихованням сина його батько ОСОБА_1 . Члени комісії спілкувалися з малолітнім ОСОБА_6 , який повідомив, що він хоче проживати з батьком, який купує йому одяг, іграшки, проводить з ним цікаво, весело час, вони разом ремонтують автомобілі, батько йому розповідає і показує багато цікавих речей. ОСОБА_7 повідомив, що коли проживав з мамою часто залишався голодним, одним без нагляду дорослих, мама з ним не проводила час і не займалася його вихованням, приводила додому інших чоловіків. Рішенням виконавчого комітету Городищенської сільської ради Луцького району Волинської області від 02 грудня 2025 року затверджено висновок органу опіки та піклування про встановлення факту самостійного виховання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , його батько ОСОБА_1 . На думку представника третьої особи, оскільки матір хворіє, не працевлаштована, самостійно вона не зможе забезпечити виховання та утримання дитини, тому встановлення даного факту буде в інтересах дитини.

Заслухавши пояснення сторін, думку дитини та дослідивши письмові докази, які містяться в матеріали справи, суд дійшов до наступних висновків.

Згідно повторного свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого виконавчим комітетом Журавниківської сільської ради Горохівського району Волинської області, ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , його батьком є ОСОБА_1 , матір`ю - ОСОБА_2 (а.с.21).

Згідно з інформацією центру надання адміністративних послуг Боратинської сільської ради Луцького району Волинської області №1045 від 03 червня 2024 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрований в АДРЕСА_2 з 02 вересня 2003 року, однак за даною адресою не проживає (а.с.45).

Рішенням Горохівського районного суду Волинської області від 18 липня 2022 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано. Рішення набрало законної сили 18 серпня 2022 року (а.с.46-48).

Відповідно до довідки Городищенської сільської ради Луцького району Волинської області № 113 від 30.05.2024 року, ОСОБА_1 дійсно проживає без реєстрації за адресою АДРЕСА_1 (а.с.14).

Витягом з реєстру Горохівської територіальної громади від 14 червня 2024 року стверджується, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований в АДРЕСА_3 (а.с.7).

Відповідно до судового наказу Горохівського районного суду Волинської області від 24 червня 2024 року з боржника ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (РНОКПП НОМЕР_3 ) стягуються аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів її заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку, починаючи від дня пред`явлення заяви до суду, а саме із 21 червня 2024 року і до досягнення дитиною повноліття (а.с.16-17).

Постановою про відкриття виконавчого провадження від 20 серпня 2025 року ВП № 78909490, начальником Горохівського відділу державної виконавчої служби у Луцькому районі Волинської області ЗМУМЮ Пельцом А.М. розглянуто заяву від 05.08.2025 року про примусове виконання вищевказаного судового наказу та відкрито виконавче провадження (а.с.27).

Згідно з довідкою про склад сім`ї та проживання № 225 від 18.03.2022 року, виданою старостою виконавчого комітету Горохівської міської ради, до складу сім`ї ОСОБА_2 , які проживають за адресою: АДРЕСА_3 входять: ОСОБА_8 - голова д/г, ОСОБА_9 син, ОСОБА_3 син.

Відповідно до заяви ОСОБА_2 від 10 жовтня 2024 року, яка засвідчена приватним нотаріусом Луцького районного нотаріального округу Волинської області та зареєстрована в реєстрі за №2284, остання не заперечує щодо позбавлення її батьківських прав відносно її малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який зареєстрований та проживає в АДРЕСА_3 (а.с.26).

Відповідно до довідки до акта огляду МСЕК серії 12ААВ № 714261 ОСОБА_10 є особою з інвалідністю другої групи загального захворювання, інвалідність встановлена до 01 червня 2025 року та їй протипоказана робота з психоемоційним навантаженням (а.с.20).

Із індивідуальної програми реабілітації інваліда №376 вбачається, що клініко-функціональний діагноз ОСОБА_10 - шизоафективний розлад декомпенсація у вигляді тривожно депресивного синдрому (а.с. 44).

Згідно довідки КП «Волинська обласна психіатрична лікарня м. Луцька» Волинської обласної ради № 2228/2.05.25 від 03.03.2025 року, ОСОБА_2 перебувала на стаціонарному лікуванні у відділенні № 4 з 13.02.2025 року по 03.03.2025 року (а.с.22).

Довідкою Сенкевичівського закладу дошкільної освіти «Джерельце» Городищенської сільської ради Луцького району Волинської області № 01-09/6 від 20 березня 2024 року стверджується, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зарахований до складу здобувачів дошкільної освіти Сенкевичівського ЗДО «Джерельце» з 15 березня 2024 року (а.с.11).

Довідкою Сенкевичівського закладу дошкільної освіти «Джерельце» Городищенської сільської ради Луцького району Волинської області №01-09/12 від 31 травня 2024 року стверджується, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зарахований до складу здобувачів дошкільної освіти Сенкевичівського ЗДО «Джерельце» з 15 березня 2024 року на підставі заяви ОСОБА_1 . До закладу освіти дитину приводить тато, вчасно надає всі необхідні документи та довідки, відвідує батьківські збори, виконує рекомендації педагогів. Марк регулярно відвідує садочок, ходить по сезону та охайно одягнений (а.с.12).

Відповідно до декларації № 0001-А481-38А0 про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу, лікарем, який надає ПМД ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є ОСОБА_11 , законним представником дитини зазначено ОСОБА_1 (а.с.24).

Із витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 102349638 від 02.11.2017 року, вбачається, що власником житлового будинку, що в АДРЕСА_1 , є ОСОБА_12 , яка відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 є матір`ю ОСОБА_13 .

Згідно з довідкою Городищенської сільської ради Луцького району Волинської області № 59 від 20 березня 2024 року на утриманні ОСОБА_1 дійсно знаходиться неповнолітня дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який проживає разом з батьком в АДРЕСА_1 (а.с.18).

Відповідно до довідки Городищенської сільської ради Луцького району Волинської області № 159 від 05 жовтня 2025 року на утриманні ОСОБА_1 дійсно знаходиться неповнолітня дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який проживає разом з батьком в АДРЕСА_1 (а.с.80).

Відповідно до акту обстеження умов проживання від 15 вересня 2025 року, обстеження проведено в АДРЕСА_1 , з метою перевірки умов проживання та стану утримання малолітньої дитини встановлено, що за адресою проживають: ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_12 , умови проживання задовільні. Члени комісії обстежили сім`ю ОСОБА_14 та малолітнього ОСОБА_5 та встановили, що за дитиною здійснює догляд, займається вихованням, розвитком та матеріально забезпечує ОСОБА_15 . Відносини між дитиною та батьком хороші. Дитина позитивно відгукується про батька ОСОБА_16 (а.с.77).

Письмовими поясненнями ОСОБА_17 стверджується, що їх сусід ОСОБА_1 відповідально займається вихованням малолітнього сина ОСОБА_18 , здійснює постійний догляд, матеріально утримує, відводить до школи, забезпечує продуктами, і всім необхідним для комфортного проживання. Відносно ОСОБА_2 повідомила, що рідко бачить її та повідомила, що вона безвідповідально ставиться до дитини, не займається її вихованням (а.с.78).

Письмовими поясненнями ОСОБА_19 підтверджується, що сусід ОСОБА_1 самостійно займається вихованням, доглядом, утриманням малолітнього сина ОСОБА_3 . Про це свідчить зовнішній вигляд дитини, яка одягнена охайно та відповідно до сезону. Відносно ОСОБА_2 повідомила, що рідко бачить її, мама вихованням дитини не займається (а.с.79).

Згідно довідки Сенкевичівського закладу дошкільної освіти «Джерельце» Городищенської сільської ради Луцького району Волинської області від 11 вересня 2025 року № 01-09/23 вбачається, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , був зарахований до Сенкевичівського ЗДО «Джерельце» 15 березня 2024 року на загальних підставах за наявності всіх необхідних документів та відрахований зі складу вихованців ЗДО 29 серпня 2025 року в зв`язку із зарахуванням до першого класу Сенкевичівського ліцею. За весь період перебування в садочку мама, ОСОБА_2 , участі в житті дитини не брала (а.с.103).

Згідно характеристики ОСОБА_3 №01-26/112 від 06 жовтня 2025 року, виданої Сенкевичівським ліцеєм Городищенської сільської ради Луцького району Волинської області, ОСОБА_3 навчається в ліцеї з 01 вересня 2025 року, зарекомендував себе як старанний, дисциплінований, працелюбний, уважний учень. Хлопчик проживає з бабусею і батьком, які займаються його вихованням. Тато завжди підтримує зв`язок з класним керівником Марка. Мама проживає окремо, періодично телефонує до класного керівника, двічі провідувала дитину протягом навчального періоду (а.с.81).

Відповідно до частин 4 і 5 ст. 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Положення ч. 6 ст. 19 СК України містять право суду не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Рішенням виконавчого комітету Городищенської сільської ради Луцького району Волинської області №310 від 02 грудня 2025 року затверджено висновок щодо встановлення факту самостійного виховання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , його батьком ОСОБА_1 .

Із додатку до рішення виконавчого комітету Городищенської сільської ради від 02.12.2025 року № 310, висновку органу опіку та піклування встановлено, що громадянка ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , перебували у зареєстрованому шлюбі від 08 жовтня 2018 року. Від спільного подружнього життя в подружжя народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Спільне життя у подружжя не склалося, 18 липня 2022 року шлюб розірвано рішенням Горохівського районного суду Волинської області, справа №155/487/22, провадження №2/155/289/22. Членами комісії неодноразово проводились обстеження умов проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який проживає з батьком ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 . Встановлено, що піклується та займається вихованням сина, батько ОСОБА_1 , зокрема забезпечує здобуття ним повної загальної середньої освіти, турбується про його здоров`я, емоційний стан, матеріально забезпечує усіма необхідними речами. Основним завданням для нього є, щоб син зростав у благополучній атмосфері, повноцінно розвивався та не зазнавав негативного впливу, для дитини створенні належні умови для проживання, виховання та розвитку. Дитина забезпечена місцем для сну, вивчення уроків, зберігання одягу, відпочинку, гри. У малолітнього наявний посезонний одяг, взуття, речі першої необхідності, засоби особистої гігієни, дитячі іграшки, канцелярське приладдя, продукти харчування. Члени комісії спілкувалися з малолітнім ОСОБА_6 , який повідомив, що він хоче проживати з батьком, ОСОБА_20 , він купує йому одяг, іграшки, проводить з ним цікаво, весело час, вони разом ремонтують автомобілі, батько йому розповідає і показує багато цікавих речей. ОСОБА_7 повідомив, що коли проживав з мамою часто залишався голодним, одним без нагляду дорослих, мама з ним не проводила час і не займалася його вихованням.

На засіданні комісії з питань захисту прав дитини Городищенської сільської ради від 01 грудня 2025 року, протокол комісії №14, розглядалося питання про «Встановлення факту щодо самостійного виховання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 його батьками ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ». На засідання комісії з питань захисту прав дитини були запрошені батьки малолітнього, ОСОБА_21 та ОСОБА_2 , вони були присутні на даній комісії. Кожен із батьків висловив свою думку, члени комісії вислухали ОСОБА_22 , яка повідомила та підтвердила факт, що вихованням та утриманням сина ОСОБА_23 займається батько ОСОБА_15 . Громадянка ОСОБА_24 повідомила, що коли має можливість тоді приїжджає до сина ОСОБА_18 , на даний час офіційно не працевлаштована і немає можливості самостійно утримувати свою малолітню дитину. Члени комісії заслухали батька дитини, ОСОБА_25 , який повідомив, що офіційно працевлаштований, самостійно виховує та утримує дитину, дані факти підтверджуються інформацією наданою закладом дошкільної освіти «Джерельце» с-ще Сенкевичівка Городищенської сільської ради, Сенкевичівським ліцеєм Городищенської сільської ради, інформацією наданою від 27.11.2025 р. комунальним некомерційним підприємством Горохівського центру первинної медичної допомоги Горохівської міської ради Сенкевичівської амбулаторії загальної практики - сімейної медицини, інформацією наданою Городищенською сільською радою Луцького району Волинської області, згідно наданих пояснень сусідів громадянина ОСОБА_21 , актів обстеження умов проживання сім`ї.

Враховуючи вищевикладене, служба у справах дітей Городищенської сільської ради вважає, що фактично самостійно вихованням малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , займається його батько ОСОБА_1 .

Відповідно до ст. 171 СК України дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї.

Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном.

Суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси.

В судовому засіданні малолітній ОСОБА_3 суду пояснив, що проживає разом з татом та бабусею близько 2 років. Коли востаннє зустрічався з мамою не пам`ятає. З мамою він спілкується по телефону. Крім того, суду пояснив, що він спить біля тата, тато купує йому всі необхідні речі, іграшки, він проводить з татом свій вільний час, ходить з ним на роботу. Мама в садочок до нього ніколи не приходила. Коли проживав із мамою, то згадує, що в хаті було холодно та страшно, мама курила та пила каву. Спільно проживати він хоче із татом, так як мама йому нічого не купує.

Статтею 51 Конституції України визначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Згідно із частиною шостою статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров`я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов`язків відповідно до закону.

Відповідно до частин першої та другої статті 3 Конвенції про права дитини, ратифікованої Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Відповідно до вимог статті 18 Конвенції про права дитини батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Конвенція про права дитини в пункті 3 статті 9 закріпила принцип, за яким держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Регулювання сімейних відносин здійснюється СК з метою: зміцнення сім`ї як соціального інституту і як союзу конкретних осіб; утвердження почуття обов`язку перед батьками, дітьми та іншими членами сім`ї; побудови сімейних відносин на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги і підтримки; забезпечення кожної дитини сімейним вихованням, можливістю духовного та фізичного розвитку (частина друга статі 1 СК).

Згідно з частиною другою статті 150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Відповідно до частини другої статті 141 СК України розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої четвертої статті 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою цієї статті. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини. Батьки мають право укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов`язків тим з них, хто проживає окремо від дитини. Договір укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до статті 15 СК України сімейні обов`язки є такими, що тісно пов`язані з особою, а тому не можуть бути перекладені на іншу особу.

Сімейні обов`язки особистого або майнового характеру є обов`язками конкретної особи (дружини, матері, батька тощо). Вони не можуть бути передані добровільно іншому за договором або перекладені на іншого за законом.

У частині четвертій статті 15 СК України визначено, що невиконання або ухилення від виконання сімейного обов`язку може бути підставою для застосування наслідків, установлених цим Кодексом або домовленістю (договором) сторін.

Для підтвердження самостійного виховання дитини батьком необхідне існування (настання) обставин, з огляду на які обсяг прав матері обмежується або припиняється.

Оскільки в СК України чітко встановлено, що сімейні права та обов`язки є такими, що тісно пов`язані з особою, а тому не можуть бути передані іншій особі, можна констатувати, що в силу настання певних юридичних фактів (дій чи подій), які мають бути підтверджені тільки актами цивільного стану (свідоцтво про смерть) чи рішенням суду (про позбавлення батьківських прав, визнання недієздатним, померлим, безвісно відсутнім) та позбавляють особу користуватися батьківською правосуб`єктністю, такі права та обов`язки припиняються та не потребують додаткового підтвердження того, що один з батьків самостійно їх виконує (див: пункти 7374 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2024 року у справі № 201/5972/22, провадження № 14 - 132 цс 23).

Норми СК України не встановлюють підстав припинення батьківських обов`язків щодо виховання дитини. Так само як визначена частиною першою статті 15 СК України невідчужуваність сімейних обов`язків свідчить про неможливість повної відмови від сімейних обов`язків, якими є, зокрема, обов`язки щодо виховання дитини.

Звертаючись до суду із позовом про встановлення факту самостійного виховання та утримання сина, заявник вказує, що це необхідно для захисту прав та інтересів дитини, а також з метою звільнення від військової служби.

Відповідно до абзацу 5 підпункту 3 пункту 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин під час воєнного стану військовослужбовці, які мають дитину (дітей) віком до 18 років, якщо другий з батьків такої дитини (дітей) помер, позбавлений батьківських прав, визнаний зниклим безвісти або безвісно відсутнім, оголошений померлим, відбуває покарання у місцях позбавлення волі, а також коли особа самостійно виховує та утримує дитину за рішенням суду або запис про батька такої дитини в Книзі реєстрації народжень здійснений на підставі частини першої статті 135 Сімейного кодексу України.

Диспозиція зазначеної норми містить імперативний припис стосовно того, що підстава звільнення з військової служби особи, яка самостійно виховує та утримує дитину, має бути встановлена виключно за рішенням суду.

Верховний Суд у постанові від 2 квітня 2025 року у справі № 127/3622/24 дійшов наступних висновків:

«В умовах дії режиму воєнного стану факт самостійного виховання батьком (або іншою особою) дитини може існувати і без наявного спору про право через обставини, в силу яких обсяг прав матері (батька) обмежується або припиняється.

Законодавець, враховуючи наявні життєві ситуації в умовах війни, розширив перелік підстав, за яких особа, яка самостійно виховує та утримує дитину, може звільнитися з військової служби без позбавлення іншого батьківських прав з урахуванням неможливості реалізації ним своїх батьківських прав та обов`язків в умовах війни чи/або надання такій особі соціального статусу одинокого батька (матері) у разі відсутності іншого з батьків та ін.

Удосконалюючи законодавство в умовах режиму воєнного стану, законодавець передбачив установлення факту самостійного виховання та утримання дитини як підставу для отримання відстрочки від мобілізації та/або звільнення з військової служби та чітко визначив порядок його встановлення виключно в судовому порядку, що унеможливлює встановлення такого юридичного факту в позасудовому порядку будь-яким іншим органом влади.

У такий спосіб законодавцем установлено судовий контроль задля дотримання балансу між інтересами дитини, яка може залишитися без батьківського піклування, особи (батька чи матері щодо здійснення піклування) та народу України в особі держави в розумінні статті 65 Конституції України.

Такий порядок встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини визначений тому, що саме в порядку окремого провадження суд встановлює обставини та перевіряє (підтверджує) їх доказами незалежно від наданих сторонами доказів та зазначених доводів на їх спростування. Тобто встановлення юридичного факту як підстава для отримання відстрочки від мобілізації та/або звільнення з військової служби здійснюється безпосередньо судом.

Отже, за відсутності спору між батьками дитини щодо її виховання та утримання й визначення законодавством встановлення такого факту в судовому порядку, суд, оцінюючи доводи і докази, які підтверджують факт самостійного виховання особою дитини, досліджує обставини (події) у конкретних життєвих ситуаціях».

Згідно ст.293 ЦПК України, у судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

В силу ч.2 ст.315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, в судовому засіданні встановлено, що відповідач не має можливості реалізовувати свої батьківські права у зв`язку зі станом здоров`я наявністю психічного захворювання та необхідністю періодичного лікування в КП «Волинська обласна психіатрична лікарня м. Луцька» Волинської обласної ради, проживає окремо, не приймає участі у вихованні та в утриманні сина, протягом останніх двох років позивач фактично самостійно виховує та утримує дитину - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Дослідивши матеріали справи, врахувавши позицію сторін, заслухавши думку дитини, зважаючи на те, що встановлення даного факту необхідне позивачу з метою звільнення з військової служби, оскільки позивач у інший спосіб не може довести вказаний факт, тому з метою якнайкращого забезпечення інтересів дитини, суд вважає за необхідне позов задовольнити та встановити факт, що ОСОБА_1 самостійно виховує та утримує дитину - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

При вирішенні даного спору суд враховує, що встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини, дає право позивачу звільнитись з військової служби. Задовольняючи позов, суд в першу чергу враховує інтереси дитини, які переважають над інтересами держави щодо конкретного військовослужбовця. Оскільки, в разі залучення позивача до безпосередніх військових дій, малолітня дитина залишиться без батьківської обпіки, так як матір самостійно не зможе її забезпечити відносно свого сина.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до ст.141 ЦПК України. За клопотанням позивача, судові витрати, сплачені ним при подачі позову до суду, слід залишити за останнім.

Керуючись ст.2,5,10-13,76-81,89,141,258, 259,263-265,268, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов представника позивача ОСОБА_1 адвоката Стретович Інни Сергіївни до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на стороні позивача: виконавчий комітет Городищенської сільської ради, Служба у справах дітей Городищенської сільської ради, ІНФОРМАЦІЯ_1 про встановлення факту, щодо самостійного виховання та утримання дитини - задовольнити.

Встановити факт, що ОСОБА_1 самостійно виховує та утримує дитину - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Сторонами у справі є:

позивач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ;

відповідач: ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_5 ;

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: виконавчий комітет Городищенської сільської ради Луцького району Волинської області, адреса: село Городище, вулиця Шкільна, 35, Луцького району Волинської області, код ЄДРПОУ 04590530;

Служба у справах дітей Городищенської сільської ради, адреса: село Городище, вулиця Шкільна, 35, Луцького району Волинської області, код ЄДРПОУ 45194415;

ІНФОРМАЦІЯ_1 АДРЕСА_4 , код ЄДРПОУ НОМЕР_6 .

Дата складення повного тексту рішення 05 березня 2026 року.

Суддя Горохівського районного суду

Волинської області В.М.Сметана