Рішення № 134598786, 18.02.2026, Овідіопольський районний суд Одеської області

Справа № 509/7388/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2026 року Овідіопольський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді - Кочко В.К.,

при секретарі - Савченко М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в с-щі Овідіополь цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ПАТ "Райффайзен банк Аваль", Овідіопольського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про зняття арешту з земельної ділянки.

ВСТАНОВИВ:

22.12.2025 р., ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , звернулися до Овідіопольського районного суду Одеської області з вказаною вище позовною заявою.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1 є співвласником земельної ділянки кадастровий номер 5123783200:01:003:1078, за адресою АДРЕСА_1 . Право власності набуте на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 05.12.2008 року зареєстровано в реєстрі за № 4240. На зазначеній земельній ділянці знаходиться садовий будинок, який належить на праві власності позивачам відповідно до договору купівлі-продажу від 05.12.2008 року зареєстровано в реєстрі за № 4239.

03.09.2025 р., ОСОБА_1 звернулася до Державного реєстратора Авангардівської селищної ради Одеського району Одеської області із заявою про проведення реєстрації земельної ділянки. 08.09.2025 р., Державний реєстратор Авангардівської селищної ради Одеського району Одеської області прийняв «Рішенням про відмову в проведенні реєстраційних дій» №80735750 чим позивачу було відмовлено у здійсненні реєстраційних дій через наявність обтяження речових прав на майно, а саме земельну ділянку кадастровий номер 5123783200:01:003:1078. Реєстраційний номер обтяження №10507722 від 19.11.2010 року, підстава - постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження № 168445 від 15.11.2010, II Київський ВДВС Одеської МУЮ., В-9.

15.09.2025 року (вх. №17893 від 16.09.2025) було направлено звернення до Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) щодо зняття арешту з майна. Згідно з отриманою відповіддю (лист від 19.09.2025 №133092), у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зазначено, що 19.11.2010 Одеською філією державного підприємства «Інформаційний центр» було зареєстровано обтяження №10507722 на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження АА №168445 від 15.11.2010, виданої II Київським відділом державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції. Відповідно до вказаної постанови було накладено арешт на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5123783200:01:003:1078. Власник ділянки - ОСОБА_3 , РНОКІШ НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 . Також у листі було вказано що 30.12.2011 року виконавче провадження закінчено, оригінал виконавчого документу переданий до іншого відділу державної виконавчої служби за місцем знаходження зареєстрованого за боржником майна.

13.10.2025 р., ОСОБА_1 знову звернулась до Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) із проханням надати інформацію до якого відділу було передано вищезазначене виконавче провадження. Згідно з наданою відповіддю (лист від 21.10.25 №152031) Київським відділом державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), виконавче провадження було закінчено 30.12.2011 року, а оригінал виконавчого документа, відповідно до пункту 10 частини першої статті 49 Закону України «Про виконавче провадження» (від 21.04.1999 №606-ХІУ), передано до Овідіопольського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).

12.11.2025 р., ОСОБА_1 звернулась до Овідіопольського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства, юстиції (м, Одеса) із заявою про наданню інформації на якій стадії зараз перебуває виконавче провадження. 20 листопада 2025 року Овідіопольський відділ державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) надав відповідь та повідомив, що проведеною

перевіркою Автоматизованої системи виконавчого провадження у відділі на виконання перебувало виконавче провадження №31499068 з примусового виконання виконавчого листа №2-5705/09, виданого 09.04.2010 року Київським районним судом м. Одеси про стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ "Райффайзен Банк Аваль заборгованості. 23.08.2012 року виконавче провадження завершено згідно п. 2 ст. 47 «Про виконавче провадження», який діяв на момент вчинення виконавчих дій.

Отже виконавче провадження було відкрито щодо попереднього власника земельної ділянки та арешт накладено у 2010 році, тобто після укладення позивачами договору купівлі-продажу у 2008 році. Виконавче провадження завершено, а тому виконавча служба не має повноважень самостійно знімати арешт, накладений у межах судової ухвали. Арешт накладено на майно, яке на момент накладення арешту вже не належало боржнику, що прямо суперечить вимогам законодавства. Позивачі вважають що арешт, накладений II Київським ВДВС Одеської МУЮ порушив їхнє право володіння майном і таким що порушив вимоги статті 41 Конституції України, яка гарантує непорушність права приватної власності та недопустимість протиправного втручання у нього.

Позивачі у судове засідання не з`явилися, надали до суду заяву про розгляд справи за їхньої відсутності, наполягали на задоволенні вимог.

Представники відповідачів у судове засідання не з`явились, 12.02.2026 р. надійшла заява представника відповідача АТ "Райффайзен Банк" - Пасечник Ю.А. про розгляд справи без участі.

Суд розглянув матеріали справи та встановив, що ОСОБА_1 є співвласником земельної ділянки кадастровий номер 5123783200:01:003:1078, за адресою АДРЕСА_1 . Право власності набуте на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 05.12.2008 року зареєстровано в реєстрі за № 4240. На зазначеній земельній ділянці знаходиться садовий будинок, який належить на праві власності позивачам відповідно до договору купівлі-продажу від 05.12.2008 року зареєстровано в реєстрі за № 4239.

03.09.2025 р., ОСОБА_1 звернулася до Державного реєстратора Авангардівської селищної ради Одеського району Одеської області із заявою про проведення реєстрації земельної ділянки. 08.09.2025 р., Державний реєстратор Авангардівської селищної ради Одеського району Одеської області прийняв «Рішенням про відмову в проведенні реєстраційних дій» №80735750 чим позивачу було відмовлено у здійсненні реєстраційних дій через наявність обтяження речових прав на майно, а саме земельну ділянку кадастровий номер 5123783200:01:003:1078. Реєстраційний номер обтяження №10507722 від 19.11.2010 року, підстава - постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження № 168445 від 15.11.2010, II Київський ВДВС Одеської МУЮ., В-9.

15.09.2025 року (вх. №17893 від 16.09.2025) було направлено звернення до Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) щодо зняття арешту з майна. Згідно з отриманою відповіддю (лист від 19.09.2025 №133092), у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зазначено, що 19.11.2010 Одеською філією державного підприємства «Інформаційний центр» було зареєстровано обтяження №10507722 на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження АА №168445 від 15.11.2010, виданої II Київським відділом державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції. Відповідно до вказаної постанови було накладено арешт на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5123783200:01:003:1078. Власник ділянки - ОСОБА_3 , РНОКІШ НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 . Також у листі було вказано що 30.12.2011 року виконавче провадження закінчено, оригінал виконавчого документу переданий до іншого відділу державної виконавчої служби за місцем знаходження зареєстрованого за боржником майна.

13.10.2025 р., ОСОБА_1 звернулась до Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) із проханням надати інформацію до якого відділу було передано вищезазначене виконавче провадження. Згідно з наданою відповіддю (лист від 21.10.25 №152031) Київським відділом державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), виконавче провадження було закінчено 30.12.2011 року, а оригінал виконавчого документа, відповідно до пункту 10 частини першої статті 49 Закону України «Про виконавче провадження» (від 21.04.1999 №606-ХІУ), передано до Овідіопольського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).

12.11.2025 р., ОСОБА_1 звернулась до Овідіопольського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства, юстиції (м, Одеса) із заявою про наданню інформації на якій стадії зараз перебуває виконавче провадження. 20 листопада 2025 року Овідіопольський відділ державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) надав відповідь та повідомив, що проведеною перевіркою Автоматизованої системи виконавчого провадження у відділі на виконання перебувало виконавче провадження №31499068 з примусового виконання виконавчого листа №2-5705/09, виданого 09.04.2010 року Київським районним судом м. Одеси про стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ "Райффайзен Банк Аваль заборгованості. 23.08.2012 року виконавче провадження завершено згідно п. 2 ст. 47 «Про виконавче провадження», який діяв на момент вчинення виконавчих дій.

Виконавче провадження було відкрито щодо попереднього власника земельної ділянки та арешт накладено у 2010 році, тобто після укладення позивачами договору купівлі-продажу у 2008 році.

Відповідно до п. 1 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» Виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

У відповідності до положень статті 598 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення - остання стадія існування зобов`язання, із завершенням якої первісний юридичний зв`язок між сторонами, виражений у конкретному зобов`язанні, втрачається.

Право приватної власності є непорушним. Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, обтяження. Позивач звернувся до відповідача з питанням про усунення перешкод в користуванні і розпорядженні своїм майном, звільнення з-під обтяження, фактично арешту цього майна, зняття обтяжень, але отримав відмову, виник спір, який в добровільному порядку не вирішено, а тому позивач вимушений був звертатися з позовом до суду.

Стаття 15 ЦК України передбачає право на захист цивільних прав та інтересів: «1. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання…».

Згідно із ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту є відновлення становища, яке існувало до порушення.

Відповідно до ст. 317 ЦК України, власникові належить права володіння, користування та розпорядження майном.

Згідно із ст. 319 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 391 ЦК України передбачено право власника майна вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження майна.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини передбачено наступне: «кожен має право на справедливий … розгляд його справи … незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру…».

Згідно до статті 129 Конституції України, «основними засадами судочинства є: законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості;…гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом».

Згідно до існуючої практики Європейського суду по правам людини, яка згідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» №3477-IV,наряду з Конвенцією є джерелом права, наявність безпристрасності по п.1 ст. 6 повинно визначатися по суб`єктивному та об`єктивному критеріям.

Згідно з положеннями статті 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, право приватної власності набувається в порядку, зазначеному законом. Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно до ст. 19 Конституції України ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законом.

Відповідно з ст. 1 Першого Протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Статтею 10 Загальної декларації прав людини визначено, що кожна людина має право володіти майном як одноособово, так і разом з іншими. Ніхто не може бути безпідставно позбавлений свого майна.

Відповідно до ст. 55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Отже, оскільки відсутні підстави обтяження нерухомого майна, необхідно зняти арешт майна.

Оцінюючи належність, допустимість достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд доходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підлягають задоволеню.

На підставі викладеного, керуючись ст. 3, 8, 19, 41, 55, 124 Конституції України, ст. 15, 16, 526, 317, 319, 321, 583, 631, 651 ЦК України, ст. 4, 5, 18, 43, 49, 76-81, 84, 89, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Скасувати арешт із земельної ділянки кадастровий номер 123783200:01:003:1078 за адресою АДРЕСА_1 , реєстраційний номер обтяження №10507722 від 19.11.2010 року, підстава - постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження № 168445 від 15.11.2010, II Київський ВДВС Одеської МУЮ., В-9.

Зобов`язати Овідіопольський відділ державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управлінні Міністерства юстиції (м. Одеса) виключити запис про обтяження (арешт) із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Стягнути з Овідіопольського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управлінні Міністерства юстиції (м. Одеса) на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 1211,20 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: Кочко В.К.