Рішення № 134589625, 22.01.2026, Добровеличківський районний суд Кіровоградської області

ЄУН 387/1593/25

Номер провадження по справі 2/387/120/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 січня 2026 року селище Добровеличківка

Добровеличківський районний суд Кіровоградської області у складі

головуючого судді Солоненко Т. В.

із секретарем судового засідання Косюг І.В.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Добровеличківського районного суду Кіровоградської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Сіті Фінанс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

ВСТАНОВИВ:

І. Описова частина

Стислий виклад позиції позивача та відповідача

До Добровеличківського районного суду Кіровоградської області 09.10.2025 надійшла позовна заява, в якій позивач просить стягнути з відповідача заборгованості у розмірі 31172,15 грн за кредитним договором №010-RО-82-247575321 укладеного 26.12.2023.

Свій позов ТОВ "ФК "Сіті Фінанс" обґрунтовує тим, що 26.12.2023 Акціонерне товариство «Райффайзен Банк» та відповідач уклали заяву про відкриття карткового рахунку та надання кредиту «Кредитна картка» №010-RО-82-247575321, у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку до 25000,00 грн зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 45% річних, строком на 300 місяців. Позивач зазначає, що банк виконав умови договору та надав відповідачу кредит в сумі та на умовах, передбачених договором, в свою чергу відповідач всупереч умовам договору, не виконує взяті на себе договірні зобов`язання, а саме припинив здійснювати щомісячне погашення кредитної заборгованості, сплачувати проценти за користування кредитом, тому має заборгованість у розмірі 31172,15 грн.. 20.12.2024 між Акціонерним товариством «Райффайзен Банк» та позивачем укладено договір про відступлення права вимоги №114/2-67-F, у відповідності до якого передано (відступлено) за плату, а позивачем прийнято належні первісному кредитору права вимоги до боржників, вказаних в реєстрі боржників. Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, останнім не здійснювалось жодного платежу на погашення заборгованості за кредитним договором, що спонукало позивача звернутися до суду з відповідним позовом.

Позивач явку уповноваженого представника позивача у судове засідання не забезпечив, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Представник позивача ОСОБА_2 22.01.2026, через підсистему ЄСІТС "Електронний суд", подала заяву про розгляд справи за відсутності представника позивача. Позовні вимоги підтримує у повному обсязі, просить задовольнити , не заперечує проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач повторно в судове засідання не з`явився. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлений вчасно та належним чином. 16.12.2025 на адресу суду повернулося рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення R 067051454640, відповідно до якого відповідач ОСОБА_1 10.12.2025 отримав повістку про виклик до суду в судове засідання призначене на 22.01.2026.

Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.

Ухвалою Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 17.10.2025 відкрито провадження у справі, вирішено розгляд даної цивільної справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, судове засідання призначено на 25.11.2025.

За наслідками судового засідання 25.11.2025, розгляд справи відкладено на 22.01.2026.

Суд, ухвалою від 22.01.2026, постановив провести заочний розгляд справи та винести заочне рішення.

Враховуючи, що відповідач у встановлений судом строк відзиву до суду на позов не подав, про причини неподання суду відзиву не повідомив, зустрічного позову не пред`явив, з огляду на положення ч.8 ст.178 ЦПК України, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч. 2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

ІІ. Мотивувальна частина

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини

Згідно свідоцтва про реєстрацію фінансової установи від 25.05.2017, ТОВ «ФК «Сіті Фінанс» зареєстровано як фінансову установу відповідно до розпорядження комісії від 18.02.2015 №140, серія та номер ФК 530.

Відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 24.03.2017, ТОВ «ФК «Сіті Фінанс» зареєстроване як юридична особа 24.11.2014, види економічної діяльності: 64.99 -надання інші фінансових послуг (крім страхування та пенсійного забезпечення).

Судом встановлено, що 26.12.2023 між АТ «Райффайзен Банк» та ОСОБА_1 укладено заяву про відкриття карткового рахунку та надання кредиту «Кредитна картка» №010-RО-82-247575321, який підписаний електронним підписом 883392. Відповідно до умов заяви банк надає клієнту послугу споживчого кредиту у формі кредитування рахунку (кредит). Розмір поточного ліміту на дату початку кредитування 25000,00 грн, строк кредитування становить 300 місяців, з фіксованою відсотковою ставкою за користування кредитом 45,00% річних. Проценти нараховуються та сплачуються клієнтом щомісяця. Клієнт зобов`язаний сплачувати банку обов`язковий щомісячний платіж за користування кредитом в розмірі 5% від власної заборгованості перед банком, але не менше 30 гривень або суми залишку власної заборгованості перед банком, якщо вона менше за зазначену суму. Згідно п.2.6.5 банк має право достроково стягувати заборгованість за кредитом, нараховані проценти за користування кредитом та штрафні санкції, у випадку невиконання клієнтом умов договору.

В додатку 1 до заяви №010-RО-82-247575321 від 26.12.2023 зазначені сума поточного ліміту 25000,00 грн, строк 12 місяців, процентна ставка річних 45,00 %, дата щомісячного платежу до 20 числа, розмір щомісячного платежу 5%, сума щомісячного платежу 3130,48 грн.

В додатку 2 до заяви №010-RО-82-247575321 від 26.12.2023 зазначено ліміти на здійснення операцій по картковому рахунку з використанням платіжних карток.

До позовної заяви додано заявку на отримання кредиту за програмою кредитування «Кредитна картка» №010-RО-82-247575321, та паспорт споживчого кредиту за програмою кредитування «Кредитна картка».

Відповідно виписки по рахунку, яку долучено до матеріалів справи, за період з 26.12.2023 по 20.06.2024, вбачається, що ОСОБА_3 підтверджується факт користування кредитною карткою.

Згідно розрахунку заборгованості за договором №010-RО-82-247575321 від 26.12.2023, станом на 20.06.2024 загальна заборгованість ОСОБА_1 становить 31172,15 грн., з яких: заборгованість задозволеним овердрафтом 25000,00 грн; заборгованості за недозволеним овердрафтом 6172,15 грн.

20.02.2024 АТ «Райффайзен Банк» та ТОВ «ФК «Сіті Фінанс» уклали договір про відступлення права вимоги № 114/2-67-F, у відповідності до умов якого АТ «Райффайзен Банк» передало за плату, а ТОВ «ФК «Сіті Фінанс» прийняло належні первісному кредитору права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників.

На виконання умов договору про відступлення права вимоги № 114/2-67-F від 20.02.2024 ТОВ «ФК «Сіті Фінанс» здійснило переказ грошових коштів в сумі 4174545,41 грн на рахунок АТ «Райффайзен Банк», призначення платежу: «оплата загальної вартості портфеля заборгованості зг. п. 3.4 договору відступлення права вимоги №114/2-67-F від 20.02.2024», згідно платіжних інструкцій 1473 від та 1474 від 24.06.2024.

Згідно реєстру боржників від 24.06.2024 до договору відступлення права вимоги №114/2-67-F від 20.02.2024, ТОВ «ФК «Сіті Фінанс» набуло право грошової вимоги за рядом кредитних договорів, у тому числі і за кредитним договором №010-RО-82-247575321 від 26.12.2023.

29.05.2025 ТОВ «ФК «Сіті Фінанс» в порядку досудового врегулювання спору направив ОСОБА_1 досудову вимогу про виконання кредитного договору, згідно якого кредитор вимагав здійснити повне та належне виконання зобов`язань за кредитним договором, а саме погашення усієї заборгованості у розмірі 31172,15 грн за кредитним договором №010-RО-82-247575321 від 26.12.2023 .

Мотиви, з яких виходить суд, та застосування норм права.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 1 ст.5Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Згідно з ч. 1-2 ст.6Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

У статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Водночас згідно із ч. 1ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до ч.2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048цього Кодексу.

Згідно частини першої статті 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Статтею 1078 ЦК України передбачено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника.

Відповідно до статей 1080, 1084 ЦК України, договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження. У цьому разі клієнт не звільняється від зобов`язань або відповідальності перед боржником у зв`язку із порушенням клієнтом умови про заборону або обмеження відступлення права грошової вимоги. Якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги.

Судом встановлено, що між відповідачем та АТ «Райффайзен Банк» укладено кредитний договір № 010-RО-82-247575321 від 26.12.2023 в якому погоджено умови надання кредиту, строк та порядок його повернення, даний договір підписано відповідачем за допомогою електронного підпису.

З урахуванням наявності в матеріалах справи заяви про відкриття карткового рахунку та надання кредиту «Кредитна картка» № 010-RО-82-247575321 від 26.12.2023 у яких зазначена процентна ставка 45,00% річних та яка підписана відповідачем, тому суд доходить до висновку про обізнаність відповідача з умовами кредитування.

На підтвердження наявності заборгованості відповідача за кредитним договором, позивачем надана виписка за картковим рахунком відповідача.

Відповідно до правової позиції, наведеної у постанові Верховного Суду від 16.09.2020 у справі №200/5647/18-ц (провадження №61-9618св19), виписка за картковим рахунком може бути належним доказом щодо заборгованості відповідача за тілом кредит. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14.04.2021 року у справі №759/11453/20.

Таким чином, виписка за картковим рахунком, що міститься в матеріалах справи, може бути належним доказом щодо заборгованості відповідача за тілом кредиту.

Відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов`язання, внаслідок чого станом на 20.06.2024 виникла заборгованість в сумі 31172,15 гривень, при цьому право грошової вимоги до відповідача правомірно перейшло до позивача на підставі договору про відступлення права вимоги № 114/2-67-F від 20.02.2024, в зв`язку з чим він звернувся до суду з позовом про стягнення вказаної заборгованості.

Слід зазначити, що боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на її погашення первісному кредитору і таке виконання є належним.

Відповідна правова позиція викладена Верховним Судом України в постанові від 23 вересня 2015 року у справі №6-979цс15 «…боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору. ... неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі".

Таким чином, перевіривши та з`ясувавши обставини справи та оцінюючи всі наявні докази по справі, досліджені в ході судового засідання в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позивач довів за допомогою належних та допустимих доказів факт передачі первісним кредитором АТ «Райффайзен Банк» права грошової вимоги у заявленому позивачем розмірі до відповідача за договором №010-RО-82-247575321 від 26.12.2023 на підставі договору про відступлення права вимоги №114/2-67-F від 20.02.2024.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №2-383/2010 зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Матеріали справи не містять та відповідачем не надано доказів щодо спростування презумпції правомірності кредитного договору, такий не визнаний недійсним, доказів того, що наведені умови договору, його форма і порядок укладення суперечать волевиявленню позичальника, було обмеженим і не відповідало його внутрішній волі. Викладені істотні умови, права і обов`язки сторін, зокрема, способи та терміни погашення кредиту погоджені сторонами, про що свідчить їх підписання ними.

Відповідно до частини першої, п`ятої, шостої статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Відповідач не скористався своїми процесуальними правами сторін в процесі і не надав жодних належних доказів на спростування доводів позивача.

Згідно статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Аналізуючи наявні в матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що відповідач взяті на себе зобов`язання за кредитним договором №010-RО-82-247575321 укладеного 26.12.2023 добровільно не виконує, при цьому позивач набув права вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

При визначенні розміру витрат понесених позивачем на правничу допомогу у суді, суд враховує наступне.

Відповідно до частини першої статті 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Пунктом 1, 2 частини другої статті 137 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 23.01.2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26.02.2015 року у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу, позивачем надано: договір про надання правничої допомоги № 14/06/2023 від 14.06.2023, укладений між ТОВ «ФК «Сіті Фінанс» та адвокатом Титаренком В.В.; додаток № 1 до договору про надання правничої допомоги № 14/06/2023 від 14.06.2023; додаткова угода №1 від 09.06.2025 до договору про надання правничої допомоги № 14/06/2023 від 14.06.2023; замовлення №1479 до договору про надання правничої допомоги № 14/06/2023 від 27.08.2025; акт виконаних робіт до замовлення № 1479 від 27.08.2025; платіжну інструкцію №2263 від 29.08.2025 про сплату коштів у розмірі 1400,00 гривень.

Таким чином, позивачем доведено, що він поніс витрати на професійну правничу допомогу при зверненні до суду в розмірі 1400,00 гривень та вказані витрати є співмірними зі складністю справи, обсягом наданих робіт та ціною позову, при цьому відповідач не скористався своїм правом заявити клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що заявлена позивачем вимога про стягнення з відповідача понесених ним витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 1400,00 гривень підлягає до задоволення.

Згідно за положеннями п. 1 ч.2 ст. 141 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь позивача понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору в розмірі 3028,00грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.11, 207, 526, 530, 1046, 1048, 1050, 1054 ЦК України, ст.12,13,81,137,141,263-265, 280-282 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Сіті Фінанс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Сіті Фінанс" заборгованість за кредитним договором №010-RO-82-247575321 укладеного 26.12.2023 в розмірі 31172 гривні 15 копійок (тридцять одна тисяча сто сімдесят дві гривні 15 копійок), з яких: заборгованість за тілом кредиту - 25000,00 грн; заборгованість за відсотками - 6172,15 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Сіті Фінанс" витрати зі сплати судового збору у розмірі 3028 гривень 00 копійок (три тисячі двадцять вісім гривень 00 копійок).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Сіті Фінанс" витрати на правову допомогу у розмірі 1400 гривень 00 копійок (одна тисяча чотириста гривень 00 копійок).

В порядку п.4. ч.5 ст.265 ЦПК України зазначаються такі реквізити сторін та інших учасників справи:

позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Сіті Фінанс" ( 04053, місто Київ, вулиця Січових Стрільців, буд. 37-41, код ЄДРПОУ 39508708);

відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , житель АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Заочне рішення суду може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Таїсія СОЛОНЕНКО