Рішення № 134573061, 03.03.2026, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

ЄУН: 336/274/26

Провадження №: 2/336/1523/2026

03.03.26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 березня 2026 року Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Звєздової Н.С., за участі секретаря судового засідання Іванченко О.І.,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», третя особа Запорізький обласний державний нотаріальний архів про звільнення майна з-під арешту (обтяження),-

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просить усунути перешкоди в користуванні житловим будинком, шляхом скасування обтяжень та виключення записів про обтяження з відповідних державних реєстрів.

Позов обґрунтовано тим, що позивачем ОСОБА_2 було успадковано житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , після смерті батька ОСОБА_3 , яка настала ІНФОРМАЦІЯ_1 . В процесі оформлення права власності в нотаріальному порядку, позивачу стало відомо, що на спадкове майно було накладено арешти записи про яких наявні в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Посилаючись на зміст архівної довідки Запорізького обласного державного нотаріального архіву, позивач зазначав, що всі записи про арешт спадкового майна було внесено до реєстру за одним зобов`язанням, а саме договором позики укладеним 27 червня 1989 року між позичальником ОСОБА_3 та Шевченківським відділенням № 7858 Ощадного банку СРСР м. Запоріжжя.

За змістом позову ОСОБА_1 зазначав, що позика, отримана його батьком за життя, була виплачена в повному обсязі, а відтак правові підстави для збереження арешту накладеного на спадкове майно відсутні. Посилаючись на ті обставини, що наявність арештів (заборон) за виконаним зобов`язанням перешкоджають в оформленні спадкового майна в нотаріальному порядку, позивач звернувся за захистом своїх порушених прав в судовому порядку.

Ухвалою суду від 26.01.2026 відкрито провадження по справі, розгляд якої постановлено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Заперечення щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до суду не надходили.

Клопотань від сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не надходило.

Від представника АТ «Державний ощадний банк України» Тихонова В.В. до суду надійшов відзив на позовну заяву, за змістом якого вказано, що відповідач не визнає вимоги позовної заяви. В обґрунтування своєї позиції зазначено, що АТ «Державний ощадний банк України» є неналежним відповідачем у цій справі, оскільки позивачем не доведено наявність невиконаних зобов`язань між банком та позичальником ОСОБА_3 , а позивачем не доведено, що вказані арешти було накладено за участю АТ «Ощадбанк». Відповідач також зазначив, що у справі відсутні докази наявності арешту на вказане майно та існуванні перешкод у здійсненні права власності, у зв`язку з чим також заперечував проти стягнення з нього судових витрат.

Будь-яких заяви чи заперечення щодо змісту позову від представника третьої особи до суду не надходило.

Дослідивши позовну заяву, письмові докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносин, що виникають у державі.

Згідно з п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною 17.07.1997 року, яка відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов`язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.

Відповідно ч. 1 ст. 4 та ч. 1 ст. 5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Статтею 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Частинами 3, 4 ст. 12 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 1 ст. ст. 81, 89 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За змістом ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об`єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

З матеріалів справи судом встановлено, що житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , належав на праві приватної власності ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 20.06.1988 року, посвідченого П`ятою запорізькою державною нотаріальною конторою за реєстровим № 1-2816. Вказане нерухоме майно було зареєстроване за власником у Запорізькому міжміському бюро технічної інвентаризації 02.08.1989 в реєстровій книзі 5/28 за реєстровим № 6785 запису

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим Заводським відділом ДРАЦС у місті Запоріжжі.

Позивач, ОСОБА_1 , є рідним сином померлого ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 .

Після смерті ОСОБА_3 приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Федосенком К.О. 20.02.2025 року була заведена спадкова справа № 8/2025 (номер у Спадковому реєстрі: 73687869), що підтверджується витягом № 80186776.

У зв`язку з припиненням нотаріальної діяльності ОСОБА_4 , вказана справа була витребувана із Запорізького обласного державного нотаріального архіву для подальшого провадження приватним нотаріусом ЗМНО Присяжнюк Аліною Володимирівною.

Згідно з роз`ясненням приватного нотаріуса Присяжнюк А.В. від 07.10.2025 року № 257/02-14, наданим ОСОБА_1 , під час підготовки до видачі свідоцтва про право на спадщину встановлено наявність обтяжень у вигляді заборон на відчуження спадкового майна, що згідно з п. 4.20 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України є перешкодою для видачі свідоцтва до моменту їх зняття.

Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, щодо об`єкта за адресою: АДРЕСА_1 , наявні три записи про заборону (архівні записи): № 2077924 від 13.06.2005 (підстава договір застави); № 2084786 від 14.06.2005 (підстава договір застави, Друга запорізька нотконтора); № 2095493 від 16.06.2005 (підстава договір застави, Перша запорізька нотконтора).

Згідно з Архівною довідкою Запорізького обласного державного нотаріального архіву від 06.01.2026 № 6/01-21, обтяжувачем вищезазначеного нерухомого майна виступало Шевченківське відділення № 7858 Ощадного банку СРСР м. Запоріжжя. Підставою виникнення обтяження є надання ОСОБА_3 позики на купівлю будинку в сумі 5000 рублів згідно з повідомленням від 27.06.1989 року. Відмітка про зняття заборони не проставлена. Також архівом роз`яснено, що наявність трьох записів у реєстрі є наслідком технічного переносу даних у 2005 році з різних паперових носіїв (Реєстру заборон та Алфавітних книг) щодо одного й того самого зобов`язання.

Судом досліджено Зобов`язання індивідуального позичальника від 28.09.1989 року, відповідно до якого ОСОБА_3 отримав у Шевченківському відділенні № 7858 Ощадного банку СРСР позику в сумі 5000 крб. строком на 10 років під 3% річних для купівлі житлового будинку.

Як вбачається з Повідомлення про видачу позики (Извещение о выдаче ссуды) від 20.06.1989 року, Шевченківське відділення № 7858 Ощадного банку СРСР м. Запоріжжя офіційно повідомило Першу запорізьку державну нотаріальну контору про видачу вказаної позики ОСОБА_3 саме на купівлю житлового будинку АДРЕСА_1 . У вказаному повідомленні банк безпосередньо просив (п. 1) нотаріальні органи накласти заборону відчуження на вказану будівлю позичальника до повного погашення позики.

На підставі даного повідомлення банку, 27.06.1989 року державним нотаріусом Першої запорізької державної нотаріальної контори було накладено заборону відчуження житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , про що вчинено запис у реєстрі за № 12 (пізніше дубльовано в Алфавітній книзі під № 82), що підтверджується Сповіщенням від 27.06.1989 копія якого наявна в матеріалах справи.

Факт виконання зобов`язання та повного розрахунку з кредитором підтверджується наявними у матеріалах справи оригіналами квитанцій за період з 1990 по 1992 роки.

Судом встановлено, що загальна сума фактично сплачених коштів (згідно з квитанціями № 840505, № 862710, № 850882, № 219142 та іншими) перевищує розмір отриманої позики та нарахованих відсотків. Останній платіж було внесено у 1992 році, що беззаперечно свідчить про повне погашення кредитної заборгованості перед банківською установою (правонаступником якої є Відповідач) у межах визначених строків виконання зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно з ч. 1 ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Частина перша ст. 319 ЦК України передбачає, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 року під поняттям «охоронювані законом інтереси», що вживається в законах України, слід розуміти як прагнення до користування матеріальним та/або нематеріальним благом, так і зумовлений загальним змістом, об`єктивний і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і Законом України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності.

Відповідно до ст. 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема: припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення.

Відповідно до ст. 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Аналогічна норма була закріплена в ст. 216 ЦК УРСР, що був чинний на момент укладення та виконання вказаного зобов`язання.

Оскільки, як встановлено судом, позичальник ОСОБА_3 у повному обсязі та своєчасно повернув отриману позику, що підтверджується дослідженими доказами, його обов`язок перед кредитором є виконаним, а відповідне зобов`язання припиненим.

Оскільки основне грошове зобов`язання було належно виконано спадкодавцем ще у 1992 році, забезпечувальний захід у вигляді заборони відчуження нерухомого майна (житлового будинку АДРЕСА_1 ) втратив свою правову підставу та мету існування.

За таких обставин, збереження у державних реєстрах архівних записів про обтяження № 2077924, № 2084786 та № 2095493 є безпідставним та порушує майнові права позивача як спадкоємця першої черги, що згідно зі ст. 391 ЦК України є підставою для їх усунення шляхом скасування таких обтяжень та виключення відповідних відомостей з реєстрів.

Оцінюючи доводи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Щодо належного відповідача та пред`явлення позову до правонаступника кредитора.

Відповідно до позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 15.05.2013 року у справі № 6-26 цс 13, згідно з якою вимоги особи, що ґрунтуються на її праві власності на арештоване майно, розглядаються за правилами, установленими для розгляду позовів про звільнення майна з-під арешту.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 травня 2020 року у справі №554/8004/16 (провадження 14-431цс19) зробила висновок, що відповідачем у справах за позовами про звільнення майна з-під арешту є боржник або особа, в інтересах якої накладено арешт на майно у виконавчих провадженнях, оскільки задоволення такого позову може безпосередньо вплинути на права та законні інтереси сторін спірних правовідносин щодо такого майна.

Відповідно до п.2 Постанови Верховної Ради України від 20.03.1991 р. «Про порядок введення в дію Закону України «Про банки і банківську діяльність» було оголошено власністю України Український Республіканський банк Держбанку СРСР, Український Республіканський банк державного комерційного промислово-будівельного банку «Укрпромбудбанк», Український Республіканський Банк Ощадного банку СРСР, Український республіканський банк Зовнішекономбанку СРСР з їх мережею, обчислювальним центрами, усіма активами, пасивами.

Наказом Українського Республіканського банку від 02.01.1992 року за №2-К у відповідності з Статутом, зареєстрованим Національним банком України 31.12.1991 року за №4, Український Республіканський банк Ощадного банку СРСР, з підзвітною йому інфраструктурою установ та організацій, перетворено в Державний спеціалізований комерційний Ощадний банк України (Ощадбанк України) - постанова Вищого господарського суду України від 29.09.2009 року у справі №2/112.

Крім того, пряма вказівка на безпосереднє правонаступництво банківських установ міститься в постановах Кабінету Міністрів України від 09.01.2008 року №1 «Про виплату в 2008 році громадянам України компенсації втрат від знецінення грошових заощаджень, вкладених до 2 січня 1992 р. в установи Ощадного банку СРСР та державного страхування СРСР, що діяли на території України, та облігації Державної цільової безпроцентної позики 1990 року, державні казначейські зобов`язання СРСР і сертифікати Ощадного банку СРСР, придбані на території Української РСР», від 23.04.2012 року №346 «Про виплату в 2012 році громадянам України компенсації втрат від знецінення грошових заощаджень, вкладених до 2 січня 1992 р. в установи Ощадного банку СРСР, що діяли на території України, та в облігації Державної цільової безпроцентної позики 1990 року, державні казначейські зобов`язання СРСР і сертифікати Ощадного банку СРСР, придбані на території Української РСР» (пункт 1).

Із статуту Державного спеціалізованого комерційного Ощадного банку України, зареєстрованого НБУ 31 грудня 1991 року відомо, що Державний спеціалізований комерційний Ощадбанк України (Ощадбанк України), створений відповідно до Закону України від 20 березня 1991 року «Про банки та банківську діяльність» і входить в банківську систему України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.1999 року за № 876 "Про деякі питання управління Державним спеціалізованим комерційним ощадним банком України" на виконання розпорядження Президента України від 20.05.1999 року №106 та з метою удосконалення структури і організації управління Державним спеціалізованим комерційним ощадним банком України, створення умов для більш ефективної реалізації державою прав власника вирішено перетворити Державний спеціалізований комерційний Ощадний банк України (Ощадбанк України) у відкрите акціонерне товариство „Державний ощадний банк України". Установлено, що Банк є правонаступником прав і обов`язків Ощадбанку. 02 червня 2011 року внесено зміни до Статуту Банку, якими слово «відкрите» змінено на «публічне».

Постановою КМУ від 5 червня 2019 р. № 568 «Питання акціонерного товариства Державний ощадний банк України» затверджено статут такого банку, згідно якого цей банк є правонаступником всіх прав та обов`язків Державного спеціалізованого комерційного ощадного банку України, зареєстрованого Національним банком 31 грудня 1991 р. за № 4.

З наведеного вбачається що відповідач АТ «Державний ощадний банк України» є правонаступником Ощадного банку СРСР в інтересах і за повідомленням якого було накладено спірний арешт, отже є кредитором і належним відповідачем у цій справі.

Щодо посилання представника АТ «Ощадбанк» на не доведеність факту накладення обтяжень на майно та відсутність порушення прав позивача, то такі твердження спростовуються зібраними у справі доказами.

Як встановлено матеріалами справи та підтверджено належними доказами, зокрема повідомленням Шевченківського відділення № 7858 Ощадного банку СРСР про видачу позики, сповіщенням державного нотаріуса про накладення заборони від 27.06.1989 року, інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, роз`ясненням приватного нотаріуса Присяжнюк А.В. та архівною довідкою Запорізького обласного державного нотаріального архіву від 06.01.2026 року, на житловий будинок АДРЕСА_1 було накладено арешт (заборону відчуження) саме за повідомленням та в інтересах Ощадного банку СРСР м. Запоріжжя.

Отже наявність вказаних обтяжень підтверджено належними та допустимими доказами. Оскільки АТ «Державний ощадний банк України» є правонаступником усіх прав та обов`язків кредитора, посилання відповідача на відсутність інформації у його власних базах даних не може бути підставою для заперечення факту існування публічних обтяжень, зареєстрованих у встановленому законом порядку.

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав і обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, за виключенням тих прав і обов`язків, що зазначені у статті 1219 ЦК України (статті 1218, 1231 ЦК України).

Часом відкриття спадщини є день смерті особи, або день, з якого вона оголошується померлою (частина друга статті 1220 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до частини першої статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Разом з тим, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п`ята статті 1268 ЦК України).

Згідно з пунктом 4.20 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, якщо на спадкове майно накладено арешт, видача свідоцтва про право на спадщину зупиняється до зняття арешту.

Разом з тим, реалізація вказаного обов`язку та права позивача на отримання свідоцтва про право на спадщину наразі є неможливою. Таким чином, наявність вказаних заборон (архівних записів) є прямою юридичною перешкодою для оформлення спадкових прав позивача.

З огляду на вищезазначене та зміст ст. 317 ЦК України, суд приходить до висновку, що наявність вказаних заборон, які втратили свою правову підставу та мету існування у зв`язку з повним виконанням зобов`язання, безумовно порушує права позивача як спадкоємця за законом. Вказані обтяження створюють непереборні перешкоди у здійсненні позивачем прав власника щодо належного оформлення та подальшого розпорядження нерухомим майном, що є підставою для задоволення позову.

Відповідно до Положення про Єдиний держаний реєстр заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 09.06.1999 року № 31/5, зареєстрованим в Мін`юсті 10.06.1999 року за № 364/3657, що було чинним на час внесення спірних записів до реєстру, реєстр заборон це електронна база даних, яка містить відомості про обтяження нерухомого майна, а саме: накладені заборони та арешти нерухомого майна; вилучення записів про заборони відчуження та арешти нерухомого майна; тимчасові застереження щодо нерухомого майна та видані витяги з реєстру заборон.

Реєстраторами реєстру заборон є державні нотаріальні контори, державні нотаріальні архіви, приватні нотаріуси, які уклали відповідні договори з адміністратором і мають повний доступ до реєстру заборон через комп`ютерну мережу; державне підприємство «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України та його регіональні філії в частині внесення відомостей щодо податкових застав та арештів, накладених органами державної влади.

Відповідно до п.п. 2.1.1 п. 2.1 Положення, підставами для внесення до реєстру заборон відомостей про накладення (зняття) заборони та арештів на об`єкти нерухомого майна є накладення (зняття) державною нотаріальною конторою або приватним нотаріусом реєстратором заборони відчуження на об`єкти нерухомого майна.

За змістом статті 74 Закону України «Про нотаріат», що є чинним на час розгляду справи, нотаріус знімає заборону відчуження нерухомого майна (майнових прав на нерухоме майно), об`єктів незавершеного будівництва, майбутніх об`єктів нерухомості, права на які підлягають державній реєстрації, частки у праві власності на таке майно зокрема, у зв`язку із повідомленням кредитора (позикодавця) про погашення позики (кредиту) чи рішенням суду.

Відповідно до Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України (Наказ МЮУ № 296/5 від 22.02.2012), пункт 5 глави 15 Розділу ІІ: "Нотаріус знімає заборону відчуження майна при одержанні повідомлення, зокрема: кредитора про погашення позики; про припинення (розірвання, визнання недійсним) договору застави (іпотеки); про припинення договору іпотеки у зв`язку з набуттям іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання, після припинення договору іпотеки у зв`язку з відчуженням іпотекодержателем предмета іпотеки; за рішенням суду; в інших випадках, передбачених законом."

Враховуючи, що позикодавець Ощадний банк СРСР чи його правонаступник АТ «Державний ощадний банк України» так і не виконали свій обов`язок щодо направлення повідомлення про погашення позики, а наявність обтяжень унеможливлює реалізацію спадкових прав позивача, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для їх повного задоволення.

Виходячи з вищевикладеного, на час звернення із заявою до суду за наявності арешту (заборони, обтяження), накладеного на спадкове майно, порушується право позивача, як спадкоємця на оформлення спадкових прав, внаслідок чого він позбавлений змоги в повному обсязі користуватися та розпоряджатися майном на власний розсуд, підстав для продовження обтяження на майно суд не вбачає, а тому право позивача підлягає судовому захисту у заявлений ним спосіб, шляхом зняття арешту з об`єкту нерухомого майна, а тому позовна заява є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд враховує, що позивач ОСОБА_1 на підставі п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору як учасник бойових дій (посвідчення серія НОМЕР_3 ).

Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь держави пропорційно до задоволеної частини вимог.

Оскільки позов задоволено повністю, судовий збір у розмірі, встановленому законом для позовних вимог немайнового характеру, підлягає стягненню з відповідача в дохід держави.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 76-81, 89, 141, 259, 263-265, 268, 273, 279, 354 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», третя особа Запорізький обласний державний нотаріальний архів, про звільнення майна з-під арешту задовольнити.

Скасувати обтяження: заборона (архівний запис), реєстраційний номер обтяження № 2077924, накладене на нерухоме майно: житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 ; власник: ОСОБА_3 ; підстава обтяження: договір застави, б/н; зареєстроване: 13.06.2005 реєстратором: Запорізький обласний державний нотаріальний архів, та виключити відомості про вказаний запис з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна.

Скасувати обтяження: заборона (архівний запис), реєстраційний номер обтяження № 2084786, накладене на нерухоме майно: житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 ; власник: ОСОБА_3 ; підстава обтяження: договір застави, б/н; зареєстроване: 14.06.2005 реєстратором: Запорізький обласний державний нотаріальний архів, та виключити відомості про вказаний запис з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна.

Скасувати обтяження: заборона (архівний запис), реєстраційний номер обтяження № 2095493, накладене на нерухоме майно: житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 ; власник: ОСОБА_3 ; підстава обтяження: договір застави, б/н; зареєстроване: 16.06.2005 реєстратором: Запорізький обласний державний нотаріальний архів, та виключити відомості про вказаний запис з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна.

Стягнути з Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (ЄДРПОУ 00032129, місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Госпітальна, 12-г) в дохід держави судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Реквізити учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_2 .

Відповідач: Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України», ЄДРПОУ 00032129, місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Госпітальна, 12-г.

Третя особа: Запорізький обласний державний нотаріальний архів, ЄДРПОУ 24909249, місцезнаходження: 69095, м. Запоріжжя, вул. Олександрівська, буд. 48.

Суддя: Н.С. Звєздова