Рішення № 134573058, 04.03.2026, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

ЄУН: 336/9483/25

Провадження №: 2/336/576/2026

РІШЕННЯ

Іменем України

04 березня 2026 року м. Запоріжжя

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Дацюк О.І., при секретарі Пустовіт В.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про споживчий кредит,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи фінанс» (далі ТОВ «Діджи фінанс») звернулось з позовом до ОСОБА_1 , вказавши, що 25.05.2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит №101615020, за умовами якого відповідачеві надано кредит в сумі 20000 гривень строком на 30 днів.

14.09.2021 року між ТОВ «Діджи фінанс» та ТОВ «ФК «Мілоан» укладено договір факторингу №08Т, за умовами якого клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимог, а фактор зобов`язується їх прийняти та сплатити клієнту суму фінансування за таке відступлення за відповідний реєстр на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до Додатку до договору факторингу №29102024 від 29.10.2024 року, ТОВ «Діджи фінанс» набуло право вимоги за кредитним договором №9382973, укладеним 01.12.2023 року з ОСОБА_2 на загальну суму заборгованості в розмірі гривень.

Внаслідок неналежного виконання зобов`язань за договором про споживчий кредит відповідач має заборгованість, яку позивач просить стягнути на свою користь в сумі 76013,3 гривень, яка складається з заборгованості за тілом кредиту в сумі 19000 гривень та відсотками в сумі 57013,3 гривень, та судові витрати.

21.10.2025 року представником позивача були направлені додаткові письмові докази.

Ухвалою суду від 02.12.2025 року відкрите провадження та справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників.

11.12.2025 року відповідачем подано відзив на позовну заяву, заперечуючи проти позову. Відповідач вказала, що позивачем не доведено укладення договору, надання коштів у кредит, наявність заборгованості. Відповідач вказувала, що вона не реєструвалась в інформаційній системі позивача, договір не укладала, кредитні кошти не отримувала. Також відповідач вважала, що позивачем не надано належного розрахунку суми заборгованості, а саме заборгованість нарахована безпідставно.

16.12.2025 року позивачем подано відповідь на відзив на позовну заяву.12.01.2026 року позивачем направлено додаткові пояснення у справі,

В ході розгляду справи сторонами заяви чи клопотання не подавались.

При дослідженні матеріалів справи встановлено таке.

24.05.2021 року ОСОБА_1 заповнила, підписала та направила анкету-заяву на кредит №101615020, в якій вказала суму кредиту у 20000 гривень строком на 30 днів до 24.06.2021 року, проценти за користування кредитом визначені у 60 гривень, нараховуються за ставкою 0,1 відсотків від фактичного залишку кредиту на кожен день користування кредитом.

25.05.2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит №101615020, за умовами якого кредитодавець зобов`язується на умовах, визначених цим договором, на строк визначений п.1.3. Договору надати відповідачеві грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі визначеній у п.1.2. Договору, а відповідач зобов`язується повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у встановлений п.1.4. Договору термін та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені Договором (п.п. 1.1.).

У п.п. 1.2.-1.4. договору передбачено, що сума кредиту становить 20000 гривень, кредит надається строком на 30 днів з 25.05.2021 року, термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом 24.06.2021 року.

Згідно з п.п. 1.5.2. договору, проценти за користування кредитом становлять 60 гривень, які нараховуються за ставкою 0,1% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.

У п.п. 1.6. договору визначено, що стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.

Пунктом 2.2. договору передбачено порядок плати за кредитом, а саме: позичальник сплачує кредитодавцю комісію на надання кредиту та проценти за користування у розмірах, зазначених п. 1.5.1-1.5.2 договору в термін, вказаний у п. 1.4. У випадку якщо позичальник продовжує строк кредитування, він додатково має сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту по дату завершення строку кредитування.

Проценти нараховуються за стандартною ставкою, що визначена п.1.5.3. цього Договору, яка є незмінною протягом всього строку кредитування, окрім випадків, коли за умовами акцій, програм лояльності, спеціальних пропозицій, та з інших причин визначена в п.1.5.2 процентна ставка запропонована позичальнику протягом пільгового періоду зі знижкою і є меншою за стандартну ставку встановлену п.1.6 Договору. Якщо визначена п.1.5.2 процентна ставка є нижчою від стандартної ставки, то після завершення пільгового періоду, з урахуванням пролонгацій, проценти протягом поточного періоду продовжують нараховуватись за стандартною ставкою згідно п.1.6 Договору.

Пунктом 2.3 договору передбачені умови його пролонгації, згідно із якими позичальник має право неодноразово продовжувати строк кредитування за умови, що кредитодавцем надана така можливість позичальнику відповідно до розділу 6 Правил надання фінансових кредитів, що розміщені на веб-сайті Товариства.

Для продовження строку кредитування за цим пунктом позичальник має вчинити дії, передбачені розділом 6 Правил, у тому числі сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту та певну частку заборгованості.

Якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на пільгових умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду, на який продовжено строку кредитування, нараховуються за ставкою, визначеною п. 1.5.2 договору.

П.п. 3.2.6. договору передбачено, що кредитодавець має право відступати, передавати та будь-яким іншим чином відчужувати, а також передавати в заставу чи делегувати (доручати здійснення) свої права за цим Договором (повністю або частково) на користь третіх осіб в будь-який час протягом строку дії цього Договору без згоди відповідача. У випадку, якщо після відступлення прав вимоги за цим Договором кредитодавець отримає від відповідача платіж (кошти) для погашення існуючої заборгованості за цим Договором, такий платіж (кошти) відповідно до ч.2 ст.516 Цивільного кодексу України відповідачу не повертаються і зараховуються в рахунок виконання зобов`язань відповідача за цим Договором.

У відповідності до п.п. 6.1., 6.2. договору, цей кредитний договір укладається в електронній формі в Особистому кабінеті відповідача, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства, та доступний, зокрема, через сайт Товариства та\або відповідний мобільний додаток чи інші засоби.

Розміщені в Особистому кабінеті відповідача проект цього Кредитного договору або інформація з посиланням на нього є пропозицію Товариства про укладення Кредитного договору (офертою). Відповідь про прийняття пропозиції про укладання цього Кредитного договору (акцепт) надається відповідачем шляхом відправлення Товариству електронного повідомлення та відбувається із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який надсилається Товариством електронним повідомленням (SMS) на мобільний телефонний номер відповідача, а відповідач використовує одноразовий ідентифікатор (отриману алфавітно-цифрову послідовність) для підписання цього Кредитного договору/ електронного повідомлення про прийняття пропозиції про його укладення (акцепту). Електронне повідомлення (акцепт) може бути відправлене відповідачем через сайт Товариства, мобільний додаток або у SMS-повідомленні з мобільного телефонного номеру відповідача на номер 2277 (вартість відправки SMS-повідомлення для відповідача визначено у Правилах). Після укладення цей Кредитний договір надається відповідачеві шляхом розміщення в Особистому кабінеті Позичальника. Додатково укладений електронний кредитний договір та/або повідомлення про його укладення може бути на розсуд Товариства направлено відповідачеві на електронну пошту або іншими каналами (засобами) зв`язку, наданими відповідачем Товариству.

Приймаючи пропозицію Товариства про укладання цього кредитного Договору відповідач також погоджується з усіма додатками та невід`ємними частинами (у т.ч. Правилами, Паспортом споживчого кредиту та Графіком платежів) Договору в цілому, згідно з п.п. 6.3. договору.

При укладенні договору про споживчий кредит відповідач також підписала паспорт споживчого кредиту та графік платежів до паспорту споживчого кредиту.

Факт зарахування коштів за кредитним договором підтверджується копією платіжного доручення №27978026 від 25.05.2021 року, яким ТОВ «Мілоан» перерахувало на користь ОСОБА_1 20000 гривень з призначенням платежу: Кошти згідно договору 101615020.

За розрахунком ТОВ «Мілоан», станом на 30.08.2021 року заборгованість за договором становить 76013,3 гривень, з яких 19000 гривень заборгованості за тілом кредиту, 57013,3 гривень заборгованості по процентам за користування кредитом.

Згідно із розрахунком ОСОБА_1 сплачено 2060 гривень, з яких 1000 гривень зарахована в якості комісії за пролонгацію, 1000 гривень на погашення тіла кредита та 60 гривень проценти за кредитом.

14.09.2021 року між ТОВ «Діджи фінанс» та ТОВ «ФК «Мілоан» укладено договір факторингу №08Т, за умовами якого клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимог, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до Додатку до договору факторингу №08Т від 14.09.2021 року, ТОВ «Діджи фінанс» набуло право вимоги за кредитним договором №101615020, укладеним 25.05.2021 року з ОСОБА_1 на загальну суму заборгованості в розмірі 57013,3 гривень.

25.07.2025 року ТОВ «Діджи фінанс» направило ОСОБА_1 вимогу щодо погашення заборгованості за кредитним договором в сумі 76013,3 гривень у термін до 25.08.2025 року.

При вирішенні спору суд виходить з такого.

Статтею 13 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: - надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; - заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; -вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Укладення кредитного договору в електронній формі (відповідно до вимог Закону України «Про електронну комерцію»), є таким, що укладений у письмовому вигляді про що зазначено у постановах ВС від 07.10.2020 року №127/33824/19 та від 09.09.2020 року №732/670/19.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Стаття 634 ЦК України надає визначення договору приєднання, відповідно до якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно зі ст. 639 ч. 2 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Як вказує ст. 640 ч. 1 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

На переконання суду наявними у справі доказами підтверджено факт укладення між сторонами договору у спосіб, описаний позивачем.

Так, в інший спосіб складено пояснити, звідки у позивача наявні усі дані щодо імені, дати народження, місця проживання та РНОКПП відповідача.

Крім того, відповідач не зверталась до правоохоронних органів із заявою про скоєння шахрайства щодо неї.

Сукупність цих факторів переконує суд у тому, що відповідач ініціювала укладення договору та уклала його на запропонованих умовах.

Щодо перерахування коштів, відповідачем не надано доказів того, що у неї відсутні банківські картки в банківській установі, якою емітовано картку, на яку були перераховані грошові кошти. У позивача ж відсутня можливість отримати та надати такі докази самостійно.

У наданому платіжному дорученні отримувачем грошових коштів вказано саме ОСОБА_1 .

Таким чином, суд вважає доведеним факт отримання відповідачем грошових коштів за договором.

При визначенні строку дії договору та його пролонгації суд виходить з наступного.

За змістом частини першої статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з частиною першою статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Аналіз вказаних норм права свідчить про те, що при укладенні договору сторони можуть визначити строк його дії, тобто час, протягом якого вони мають здійснити свої права та виконати свої обов`язки відповідно до цього договору.

Щодо кредитного договору, то сторони вправі встановити строк кредитування, протягом якого боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок за договором із повернення кредиту та сплати процентів. У свою чергу, впродовж цього строку кредитодавець вправі реалізувати своє право на проценти за користування кредитними коштами.

При цьому право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом і комісії припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року (справа № 444/9519/12) та 31 жовтня 2018 року (№ 202/4494/16-ц), яка в силу частини четвертої статті 263 ЦПК України має бути врахована судами при виборі і застосуванні норм права.

Норми договору щодо його пролонгації фактично дозволяють його безкінечну пролонгацію, що у свою чергу суперечить положенням чинного законодавства.

При цьому неможливо зрозуміти яку саме пролонгацію, на думку позивача, було застосовано в цьому випадку, пролонгацію на пільгових умовах або на стандартних (базових) умовах.

Таким чином, на переконання суду, строк дії договору, укладеного 25.05.2021 року строком на 30 днів, закінчився 24.06.2021 року.

Щодо нарахування процентів.

Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

У відповідності до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

За користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами, відповідно до ст. 536 ЦК України.

Згідно з положенням ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.04.2023 у справі №910/4518/16 звертає увагу на аналогічне правове регулювання можливості стягнення процентів поза межами встановленого договором строку повернення вкладу в спорах, в яких банки, на порушення умов договору банківського вкладу, не повертають вкладникам банківські вклади та нараховані за ними проценти. Проценти за банківським вкладом нараховуються лише в межах строку, визначеного у договорі банківського вкладу, тобто за правомірне користування цими коштами. Інакше кажучи, так само як банк не може нараховувати проценти за користування позичальником кредитом після спливу визначеного у договорі строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України (пункт 54 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.03.2018 у справі №444/9519/12), так само і вкладник за договором банківського вкладу після закінчення строку, на який зроблений вклад, позбавлений права вимагати стягнення процентів за правомірне користування банком цими коштами.

Припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.

Подібних висновків Велика Палата Верховного Суду також дійшла у постановах від 28.03.2018 у справі №444/9519/12 (пункти 53, 54), від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 (пункт 6.19) та вважає, що підстав для відступу від таких висновків немає.

Велика Палата Верховного Суду підкреслює, що зазначене в цьому розділі постанови не означає, що боржник не повинен у повному обсязі виконувати свій обов`язок за кредитним договором. Боржник не звільняється від зобов`язань зі сплати нарахованих у межах строку кредитування, зокрема до пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, процентів за «користування кредитом». Установлений кредитним договором строк кредитування лише визначає часові межі, в яких проценти за «користування кредитом» можуть нараховуватись, не скасовуючи при цьому обов`язок боржника щодо їх сплати.

Виходячи з вищевикладеного, суд вважає неправомірним нарахування процентів за користування кредитом після 24.06.2021 року, адже строк дії договору сплинув.

Також суд не вбачає підстав вважати правомірним застосування позивачем комісії за пролонгацію договору, адже не зрозуміло які саме дії були вчинені позивачем з метою пролонгації договору та чому їх вартість складає саме 1000 гривень.

Підсумовуючи викладене, суд вбачає підстави для часткового задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача суми у 18000 гривень (сума кредиту з відсотками 20060 гривень-2060 гривень, які сплачені відповідачем).

Також, відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача підлягає стягненню судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог (24%).

При вирішенні питання про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з наступного.

Позивачем в обґрунтування підстав для стягнення витрат на правничу допомогу до матеріалів справи долучено копію договору №42649736 про надання правової допомоги від 05.05.2025 року, укладеного між ТОВ «Діджи Фінанс» та фізичною особою-підприємцем адвокатом Міньковською А.В., копію додаткової угоди від 29.07.2025 року, детальний опис робіт.

Згідно із детальним описом робіт адвокатом здійснено правовий аналіз обставин спірних правовідносин (1000 гривень), складено позовну заяву (3000 грн), сформовані додатки до позовної заяви (500 гривень), подано позовну заяву шляхом надсилання поштовим відправленням.

Водночас позовну заяву подано через електронний суд та подана вона ОСОБА_3 , а не адвокатом, тож суд не вбачає підстав для включення до переліку наданих адвокатом послуг формування додатків до позову та надіслання позовної заяви поштою.

Отже загальна сума витрат на правничу допомогу, яка, на переконання суду, підтверджена, складає 4000 гривень.

Відповідач у свою чергу вказувала, що вартість послуг є завищеною та не відповідає складності справи, водночас відповідачем не надано доказів того, що вказана адвокатом вартість послуг є завищеною, адже не зрозуміло завищеною відносно чого та у порівнянні із чим.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, адже такі послуги були надані.

Враховуючи, що відповідачем не обґрунтовано клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, тож суд вбачає підстави для стягнення суми підтверджених витрат пропорційно розміру задоволених позовних вимог (24%).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 76-81, 141, 258, 259, 263-265, 279, 352, 354 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про споживчий кредит задовольнити частково та стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи фінанс» 18000 (вісімнадцять тисяч) гривень в рахунок погашення заборгованості за договором про споживчий кредит №101615020 від 25.05.2021 року; судовий збір в сумі 581,3 гривня (п`ятсот вісімдесят одна гривня 30 коп.), витрати на правничу допомогу в сумі 960 (дев`ятсот шістдесят) гривень.

Відповідно до ст. 265 ч. 5 ЦПК України зазначаються наступні відомості:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи фінанс», місцезнаходження: м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8, код ЄДРПОУ 42649746.

Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя О.І. Дацюк

Повний текст рішення суду складений 04.03.2026 року.

04.03.26