Рішення № 134567312, 03.03.2026, Канівський міськрайонний суд Черкаської області

Справа № 697/3173/25

Провадження № 2/697/233/2026

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 березня 2026 року м. Канів

Канівський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді - Скирди Б.К.,

за участю секретаря судового засідання - Шакало Л.С.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні у м. Канів, Черкаської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (далі також - ТОВ «Юніт Капітал», позивач) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі також - ОСОБА_1 , відповідач) про стягнення заборгованості.

В обґрунтування поданого позову зазначив, що 10.03.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 642291692 на суму 21 250,00 грн.

Кредитний договір укладено у формі електронного документу з використанням електронного підпису. Договір підписаний відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора 4Y4PU43V.

Перед укладенням кредитного договору відповідач з метою отримання кредиту самостійно за допомогою мережі інтернет: перейшов на офіційний сайт первісного кредитора - www.moneyveo.ua; зареєструвався на даному сайті, створивши Особистий кабінет Позичальника; за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи первісного кредитора заповнив та подав Заявку на отримання грошових коштів в кредит, в якій вказав свої персональні дані, а саме: прізвище, ім`я, по батькові, паспортні дані, номер телефону, РНОКПП, адресу електронної пошти, номер банківської картки для перерахування коштів та місце реєстрації/проживання; пройшов належну перевірку (верифікацію); ознайомився та підтвердив згоду з офертою, індивідуальною частиною Кредитного договору, правилами надання грошових коштів у позику, які є невід`ємною частиною кредитного договору; отримав на номер телефону, вказаний у Заявці, персональний одноразовий ідентифікатор, який потім використав для підписання Кредитного договору; надав згоду (акцепт) на пропозицію (оферту) первісного кредитора щодо укладання Кредитного договору (підписав Кредитний договір одноразовим ідентифікатором).

Отже, саме відповідач ініціював укладення Кредитного договору, оформивши Заявку на сайті Первісного кредитора, підписавши Кредитний договір з використанням одноразового ідентифікатора. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення на мобільний телефон, без здійснення входу на сайт первісного кредитора за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету Кредитний договір між відповідачем та первісним кредитором не був би укладений.

Одночасно з підписанням Кредитного договору, первісний кредитор відправив на електронну адресу, вказану відповідачем у Заявці, електронного листа з повідомленням про успішне підписання Кредитного договору та вкладеним у нього примірником електронного Кредитного договору, у формі, що унеможливлює зміну його змісту.

Отже, у Кредитному договорі сторонами досягнуто згоди з усіх істотних умов Кредитного договору, в тому числі щодо розміру кредиту, грошову одиницю, в якій видано кредит, строк та умови користування коштами, сплати відсотків за користування кредитом, розміру і типу процентної ставки.

Згідно умов Кредитного договору, первісний кредитор належним чином виконав свої зобов`язання та надав відповідачу грошові кошти у сумі 21 250,00 грн. шляхом перерахування через банк-провайдер.

28.11.2018 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали договір факторингу № 28/1118-01. В подальшому до вказаного договору факторингу укладалися Додаткові угоди у тому числі щодо продовження терміну дії Договору факторингу.

Первісний кредитор та ТОВ «Таліон Плюс» на виконання договору факторингу підписали Реєстр прав вимоги № 100 від 22.09.2020, за яким від первісного кредитора до ТОВ «Таліон Плюс» відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором у розмірі, зазначеному у реєстрі прав вимоги.

05.08.2020 між ТОВ «Таліон Плюс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу № 05/0820-01.

ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» на виконання договору факторингу підписали Реєстр прав вимоги № 11 від 31.08.2023 до договору факторингу, за яким від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» відступлено право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором, у розмірі, зазначеному у Реєстрі прав вимоги.

14.06.2024 між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та Позивачем укладено Договір факторингу № 14/06/2024, відповідно до умов якого Позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором.

Відповідно до п. 1.2. Договору факторингу № 14/06/2024 від 14.06.2024, перехід від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до позивача прав вимоги заборгованості до Боржників відбувається в момент підписання сторонами Акту прийому-передачі Реєстру Боржників згідно з Додатком № 2, після чого позивач стає кредитором по відношенню до Боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги.

Відповідно до Реєстру Боржників № б/н від 14.06.2024 за Договором факторингу № 14/06/2024 від 14.06.2024, від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до позивача перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 23 943,50 грн.

ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивач не здійснювали жодних нарахувань за кредитним договором.

У період перебування права вимоги у ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» зі сторони відповідача не здійснювалося погашення заборгованості за кредитним договором.

Станом на дату подання позовної заяви на рахунки позивача не надходило жодного платежу на погашення заборгованості відповідача за кредитним договором.

Згідно з умовами Кредитного договору відповідач зобов`язується вчасно повернути кредит, сплатити відсотки за користування кредитом у порядку, визначеному кредитним договором.

Незважаючи на це, відповідач не виконав свого обов`язку та не повертав наданий йому кредит в строки, передбачені Кредитним договором.

Загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем на момент подання позовної заяви за кредитним договором становить 23 943,50 грн., яка складається з: 18 091,54 грн. - заборгованість по тілу кредиту; 5 851,96 грн. - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом.

Таким чином, у зв`язку з невиконанням відповідачем своїх зобов`язань, позивач звернувся до суду та просить стягнути з відповідача заборгованість за Кредитним договором № 642291692 від 10.03.2020 в розмірі 23 943,50 грн., а також витрати по сплаті судового збору в сумі 2 422,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000,00 грн.

Також в матеріалах позову наявне клопотання в якому позивач просить витребувати у банка-емітента АТ «Сенс Банк» (ЄДРПОУ 23494714, 03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 100, електронна адреса ccd@sensebank.com.ua) інформацію: чи емітувалася на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) платіжна картка НОМЕР_4; про факт зарахування коштів на платіжну картку (маска Карти) картковий рахунок - маска картки НОМЕР_4 за період з 10.03.2020 по 15.03.2020 у сумі 21 250,00 грн., чи емітувалася будь-яка інша платіжна картка на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ); чи є/був номер телефону НОМЕР_3 фінансовим номером телефону за картковим рахунком - маска картки НОМЕР_4 та чи знаходиться/знаходився вказаний номер телефону в анкетних даних ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ). У разі підтвердження зарахування коштів ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на картковий рахунок - маска карти НОМЕР_4, за період з 10.03.2020 по 15.03.2020 у сумі 21 250,00 грн., витребувати інформацію у вигляді: первинних документів бухгалтерського обліку (банківські виписки/платіжні інструкції/доручення), що підтвердять дану інформацію. У випадку неможливості надати вищезгадані первинні документи, надати інші, прирівняні до них (довідки/листи, що підтверджують факт зарахування коштів на рахунок - маска карти позичальника); повного номера рахунка маска НОМЕР_4, що належить ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ). У випадку, якщо номер телефону НОМЕР_3 не знаходиться в анкетних даних ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) за платіжною карткою маска картки НОМЕР_4, витребувати номери телефонів, що знаходяться/знаходились в анкетних даних ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) (Клієнт банку) за платіжною карткою маска картки НОМЕР_4. У випадку, якщо картковий рахунок - маска карти НОМЕР_4 не належить позичальнику, витребувати інформацію щодо особи, якій належить картковий рахунок маска картки НОМЕР_4.

Ухвалою Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 12.12.2025 провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, справа призначена до судового розгляду та витребувано у банка-емітента АТ «Сенс Банк» (ЄДРПОУ 23494714, 03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 100, електронна адреса ccd@sensebank.com.ua) інформацію: чи емітувалася на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) платіжна картка НОМЕР_4; про факт зарахування коштів на платіжну картку (маска Карти) картковий рахунок - маска картки НОМЕР_4 за період з 10.03.2020 по 15.03.2020 у сумі 21 250,00 грн., чи емітувалася будь-яка інша платіжна картка на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ); чи є/був номер телефону НОМЕР_3 фінансовим номером телефону за картковим рахунком - маска картки НОМЕР_4 та чи знаходиться/знаходився вказаний номер телефону в анкетних даних ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ). У разі підтвердження зарахування коштів ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на картковий рахунок - маска карти НОМЕР_4, за період з 10.03.2020 по 15.03.2020 у сумі 21 250,00 грн., витребувати інформацію у вигляді: первинних документів бухгалтерського обліку (банківські виписки/платіжні інструкції/доручення), що підтвердять дану інформацію. У випадку неможливості надати вищезгадані первинні документи, надати інші, прирівняні до них (довідки/листи, що підтверджують факт зарахування коштів на рахунок - маска карти позичальника); повного номера рахунка маска НОМЕР_4, що належить ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ). У випадку, якщо номер телефону НОМЕР_3 не знаходиться в анкетних даних ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) за платіжною карткою маска картки НОМЕР_4, витребувати номери телефонів, що знаходяться/знаходились в анкетних даних ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) (Клієнт банку) за платіжною карткою маска картки НОМЕР_4. У випадку, якщо картковий рахунок - маска карти НОМЕР_4 не належить позичальнику, витребувати інформацію щодо особи, якій належить картковий рахунок маска картки НОМЕР_4 (а.с.19-20).

30.12.2025 до суду від АТ «Сенс Банк» надійшла витребовувана судом інформація (а.с.30-31).

Представник позивача у судове засідання не з`явилася, в позовній заяві міститься клопотання про розгляд справи за відсутності їх представника, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, проти винесення заочного рішення не заперечує (а.с.7-зворот).

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, подала до суду клопотання про розстрочку виконання рішення суду в якому пояснила, що заборгованість не була вчасно сплачена по низці причин, основною з яких було нарахування відсотків, яке значно перевищувало її заробітну плату в 12 разів на 2020 рік (договір укладання було сформовано 10.03.2020).

У зв`язку з тим, що вона на даний час є розлученою та самостійно виховує доньку 2012 року народження (13 років), яка перебуває повністю на її утриманні, та враховуючи той факт, що аліменти від батька нею не отримуються - усі витрати на забезпечення дитини вона несе самостійно. Крім того, з урахуванням воєнного стану в Україні, введеного в зв`язку з агресією проти України, суттєво погіршилася економічна ситуація, зросли ціни на товари першої необхідності та комунальні послуги, що значно вплинуло на її платоспроможність. На даний час одноразова сплата поставить її, та її дитину у вкрай скрутне матеріальне становище та фактично позбавить можливості забезпечувати мінімальні потреби для проживання.

На даний час позивач працює в ПрАТ «Миронівська птахофабрика» від травня 2025 року.

Вона не ухиляється від виконання своїх зобов`язань та має намір погасити заборгованість у повному обсязі (18 091,54 грн. - тіло кредиту + 5 851,96 грн. - відсотки = 23 943,50 грн.).

Просить суд розстрочити виконання рішення суду щодо сплати заборгованості строком на 12 місяців з можливістю сплати рівними частинами щомісячно (1995,29 грн. кожного місяця до 15 числа поточного місяця); не включати до сплати пункт 6 позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в сумі 7 000,00 грн., так як вважає ці витрати завищеними (а.с.51-52).

Дослідивши наявні у справі докази та оцінивши їх у сукупності, вивчивши клопотання відповідача, судом встановлені наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 10.03.2020 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено Договір № 642291692, який підписано електронним підписом Позичальника, відтвореним шляхом використання Позичальником одноразового ідентифікатора 4Y4PU43V (а.с.10-зворот - 12).

Відповідно до п.1.1 даного Договору, кредитодавець зобов`язується надати позичальникові кредит на суму 21 250,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти кредитодавцю відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та правилах.

Відповідно до п.1.2. договору, кредит надається строком на 126 днів.

Відповідно до п.1.4. договору, нарахування процентів за користування кредитом здійснюється у розмірі - 289,14 відсотків річних від суми кредиту за весь час користування ним, починаючи з першого дня надання суми кредиту позичальнику та до закінчення строку на який видавався кредит.

Відповідно до п.1.7. договору, проценти за користування кредитом, в розмірі передбаченому в п. 1.4. договору нараховуються за кожен день користування грошовими коштами, відповідно до суми кредиту, яка фактично знаходиться в користуванні у позичальника.

Відповідно до п.п.2.1.1. договору, кредитодавець має право: вимагати від позичальника повернення суми кредиту, процентів за користування кредитом та виконання усіх інших зобов`язань, передбачених цим договором; у разі продовження сторонами строку надання кредиту та строку дії договору, за згодою позичальника змінити розмір процентної ставки за користування кредитом на період продовження.

Відповідно до п.п.2.2.1. договору, позичальник має право: достроково повернути кредит, як одним платежем, так і шляхом збільшення розміру чергових платежів, при цьому у разі дострокового повернення кредиту позичальник сплачує проценти за користування грошовими коштами лише за фактичну кількість днів користування кредитом; звернутися до кредитодавця з проханням про продовження строку надання кредиту та/або реструктуризації зобов`язань за договором.

Згідно з п.п.2.2.2. договору, позичальник зобов`язаний: здійснювати повернення суми кредиту та нарахованих процентів один раз на два тижні, згідно графіку платежів, на банківський рахунок кредитодавця, що вказаний в реквізитах договору.

Відповідно до п.4.1. договору, невід`ємною частиною цього договору є Правила надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «Комфорт» Товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та паспорт споживчого кредиту, що надано позичальнику до укладення договору. Уклавши цей договір, позичальник підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватись правил, текст яких розміщений на сайті кредитодавця: www.moneyveo.ua.

Відповідно до п.4.2. договору, сторони дійшли згоди, що у всіх відносинах між позичальником та кредитодавцем в якості підпису позичальника буде використовуватись електронний підпис одноразовим ідентифікатором, відповідно до правил та Закону України «Про електронну комерцію», що має таку саму юридичну силу як і власноручний підпис.

Відповідно до Додатку № 1 до договору № 642291692 від 10.03.2020, сторони погодили наступний графік розрахунків: погашення кредиту відбувається дев`ятьма платежами по 3 846,74 грн. - 8 платежів та 3846,78 грн. - 9 платіж. Останній платіж 14.07.2020. Загальна вартість кредиту складає 162,92% від суми кредиту (у процентному вираженні) або 34 620,70 грн. (у грошовому вираженні) та включає в себе: проценти за користування кредитом, які складають 62,92% від суми кредиту (у процентному вираженні) або 13 370,70 грн. (у грошовому виразі); суму (тіло) кредиту - 21 250,00 грн. Орієнтовна реальна річна процентна ставка складає 287,64% (а.с.12-зворот).

В паспорті споживчого кредиту до договору № 642291692 від 10.03.2020 зазначено суму кредиту - 21 250,00 грн.; строк кредитування - 126 днів; процентна ставка відсотків річних - 289,14; загальні витрати за кредитом - 13 370,70 грн.; орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача за весь строк користування кредитом - 34 620,70 грн. (а.с.9-10).

Виконання первісним кредитором ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» обов`язку щодо надання грошових коштів у розмірі 21 250,00 грн. відповідачу ОСОБА_1 підтверджується платіжним дорученням № 59d1e1ab-a367-47fd-8e35-502de7e2f2b9 від 10.03.2020.

Відповідно до відповіді АТ «Сенс Банк» № 18628-БТ-32.3/2025 від 24.12.2025, ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 є клієнтом банку. На її ім`я відкрито картку, маска якої № НОМЕР_4 , повний номер картки № НОМЕР_5 рахунок до картки № НОМЕР_6 (валюта Українська гривня). Фінансовий номер телефону за платіжною карткою № НОМЕР_4 в період з 10.03.2020 по 15.03.2020 НОМЕР_3 (а.с.30).

Відповідно до виписки з рахунку приватного клієнта № 762564-2025/1224 розрахунковий період з 10.03.2020 по 13.03.2020, наданої АТ «Сенс Банк», на карту ОСОБА_1 було зараховано 10.03.2020 - 21 250,00 грн., опис операції - зарахування переказу з картки на картку Moneyveo (а.с.31).

У заявці на отримання грошових коштів в кредит від 10.03.2020 зазначені персональні дані позичальника ОСОБА_1 , дата укладення договору - 10.03.2020, сума кредиту 21 250,00 грн., строк кредиту - 126 днів, номер карти позичальника НОМЕР_4.

Відповідно до довідки щодо дій позичальника в Інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», ОСОБА_1 відправлено одноразовий ідентифікатор 4Y4PU43V 10.03.2020 о 18:03:13 на номер телефону та електронну адресу НОМЕР_7 , inna.1.chumachenko@yandex.ru, ідентифікатор введено позичальником 10.03.2020 18:03:45, перерахування грошових коштів позичальнику 10.03.2020 о 18:03:52.

З розрахунку заборгованості за кредитним договором № 642291692 від 10.03.2020 за період з 10.03.2020 по 11.07.2020 вбачається, що станом на 22.09.2020 заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» становить 31 943,50 грн.

28.11.2018 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено договір факторингу № 28/1118-01, відповідно до умов якого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» зобов`язується відступити ТОВ «Таліон плюс» права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а ТОВ «Таліон плюс» зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах визначених цим договором.

28.11.2019 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду № 19, згідно з якою строк дії договору продовжено до 31.12.2020. Всі інші умови договору залишаються без змін.

31.12.2020 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено додаткову угоду № 26 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, якою сторони дійшли згоди викласти текст договору в новій редакції та продовжили строк договору до 31.12.2021.

31.12.2021 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду № 27, яка продовжила строк дії договору до 31.12.2022.

31.12.2022 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду № 31, яка продовжила строк дії договору до 31.12.2023.

31.12.2023 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду № 32, якою продовжили строк дії договору до 31.12.2024.

Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги № 100 від 22.09.2020 до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 (з урахуванням додаткових угод до нього), ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 642291692 від 10.03.2020, заборгованість становить 31 943,50 грн.

З розрахунку заборгованості за кредитним договором № 642291692 від 10.03.2020 за період з 22.09.2020 по 31.08.2023 вбачається, що станом на 31.08.2023 заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «Таліон Плюс» становить 23 943,50 грн. Також враховано, що ОСОБА_1 здійснила часткове погашення заборгованості та сплати 22.09.2020 - 3 000,00 грн. та 30.09.2020 - 5 000,00 грн.

05.08.2020 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» було укладено договір факторингу № 05/0820-01, відповідно до умов якого «Таліон Плюс» зобов`язується відступити ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах визначених цим договором.

03.08.2021 ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» уклали додаткову угоду № 2, якою продовжили строк дії договору до 31.12.2022 включно.

30.12.2022 ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» уклали додаткову угоду № 3, якою продовжили строк дії договору до 30.12.2024 включно.

Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги № 11 від 31.08.2023 до Договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020, ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № 642291692 від 10.03.2020 на суму 23 943,50 грн.

14.06.2024 ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Юніт Капітал» уклали договір факторингу № 14/06/24.

Згідно з п. 1.1. договору факторингу, за цим договором фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб Боржників, включаючи суму основного зобов`язання (суму позики), плату за позикою (проценти за користування позикою та проценти на прострочену позику), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту.

Перелік Боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до Боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в реєстрі Боржників, який формується згідно із Додатком № 1 є невід`ємною частиною Договору.

Відповідно до п. 1.2. договору факторингу, перехід від клієнта до фактора прави вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акта прийому-передачі реєстру боржників згідно з додатком № 2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками Акт прийому-передачі реєстру боржників підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості та є невід`ємною частиною цього договору.

Відповідно до акту прийому-передачі реєстру боржників від 14.06.2024 за договором факторингу № 14/06/24 від 14.06.2024, ТОВ «Юніт Капітал» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» уклали даний акт про те, що на виконання п.1.2. договору факторингу № 14/06/24 від 14.06.2024, укладеного між клієнтом та фактором, про наступне: Клієнт передав, а фактор прийняв реєстр боржників в кількості 381, після чого, з урахуванням пункту 1.2. договору факторингу № 14/06/24 від 14.06.2024, від клієнта до фактора переходять права вимоги заборгованості від боржників і фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей. Загальна сума заборгованості 9 910 797,47 грн.

Відповідно до витягу Реєстру боржників за Договором факторингу № 14/06/24 від 14.06.2024, ТОВ «Юніт Капітал» перейшло право вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № 642291692 від 10.03.2020, заборгованість в розмірі 23 943,50 грн.

Відповідно до виписки з особового рахунка за кредитним договором № 642291692 від 10.03.2020, станом на 20.11.2025 розмір заборгованості відповідача ОСОБА_1 за Кредитним договором № 642291692 від 10.03.2020 не погашена та становить 23 943,50 грн., яка складається з наступного: прострочена заборгованість за сумою кредиту - 18 091,54 грн., прострочена заборгованість за процентами - 5 851,96 грн.

Вказана сума заявлена позивачем до стягнення.

Відповідно до положень ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Відповідно до ст. 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

Абзац 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (частина перша статті 1048 ЦК України).

Відповідно до положень ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 статті 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

За змістом ч.ч. 3, 4, 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Таким чином, укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку, електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Так, судом встановлено, що кредитний договір укладено між сторонами в електронній формі на підставі оформлення та подання відповідачем до ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відповідної заяви на кредит, підписання позичальником одноразовим ідентифікатором та відправлення товариству електронного повідомлення про прийняття пропозиції укласти кредитний договір.

Оскільки без здійснення вказаних дій відповідачем кредитний договір не був би укладений сторонами, суд дійшов висновку, що цей правочин відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі, та укладення цього договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача, за яким з рахунку ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перераховано кошти шляхом безготівкового переказу на рахунок платіжної картки ОСОБА_1 .

У свою чергу, доказів того, що персональні дані відповідача (копія паспорта громадянина України, РНОКПП, реквізити банківської картки, на яку первісним кредитором здійснено перерахування позичених грошових коштів, номер телефону), були використані неправомірно для укладення кредитного договору від її імені, до суду не надано. Також слід звернути увагу на те, що відповідач до правоохоронних органів із відповідною заявою щодо вчинення відносно неї шахрайських дій не зверталася, як і не оскаржувала правомірність укладеного договору.

Враховуючи умови надання кредитних коштів, суд зазначає, що саме боржник має доступ до свого рахунку, і вона має можливість надати суду виписку з свого рахунку в підтвердження відсутності надходження коштів від кредитора на виконання укладеного договору.

Крім того, з платіжного доручення від 10.03.2020 вбачається, що ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало ОСОБА_1 21 250,00 грн. на рахунок № НОМЕР_4, призначення платежу: переказ коштів згідно договору № 642291692 від 10.03.2020, ОСОБА_1 , код НОМЕР_1 , для зарахування на платіжну картку № НОМЕР_4, безготівкове зарахування Moneyveo SFD Visa Transfer.

Також відповіддю АТ «Сенс Банк» № 18628-БТ-32.3/2025 від 24.12.2025 підтверджується зарахування на рахунок ОСОБА_1 21 250,00 грн. 10.03.2020 (а.с.30-31).

У договорі зазначені персональні дані відповідача, які повністю збігаються із зазначеними даними у клопотанні, наданому суду відповідача, а саме ПІБ, РНОКПП, місце проживання. Даних на спростування належності відповідачу карти № НОМЕР_4 матеріали справи не містять.

Отже, надані позивачем докази підтверджують укладення договору № 642291692 від 10.03.2020 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 .. Також суд враховує, що відповідачем визнається та не заперечується факту укладення договору № 642291692 та отримання нею кредитних коштів від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», а також наявність заборгованості по кредиту.

Що стосується відступлення права вимоги, суд зазначає наступне.

Статтею 512 ЦК України визначено підстави заміни кредитора у зобов`язанні, зокрема п. 1 ч. 1 цієї статті передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі, виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

За приписами ч. 1 ст. 517 ЦК України, первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (ч. 1 ст. 519 ЦК України).

Таким чином, відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. В справах про визнання недійсними договорів про відступлення права вимоги судам необхідно з`ясовувати обсяг та зміст прав, які переходять до нового кредитора та чи існують ці права на момент переходу.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постановах Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі № 752/8842/14-ц та від 16 жовтня 2018 року у справі № 914/2567/17, відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. У справах про визнання недійсним договорів про відступлення права вимоги судам необхідно з`ясовувати обсяг та зміст прав, які переходять до нового кредитора, та чи існують ці права на момент переходу.

У постанові Верховного Суду від 04 грудня 2018 року у справі № 31/160 (29/170(6/77-5/100) викладено правову позицію, згідно з якою, оцінюючи обсяг переданих прав, суд враховує загальновизнаний принцип приватного права «nemo plus iuris ad alium transferre potest, quam ipse haberet», який означає, що ніхто не може передати більше прав, ніж має сам.

Верховний Суд у постанові від 14 червня 2023 року у справі № 755/15965/17 зазначив, що дійсність вимоги (суб`єктивного права) означає належність первісному кредитору того чи іншого суб`єктивного права та відсутності законодавчих або договірних заборон (обмежень) на його відступлення.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2022 року у справі № 910/12525/20 зроблено висновок, що відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. За змістом зазначених норм, права кредитора у зобов`язанні переходять до іншої особи (набувача, нового кредитора), якщо договір відступлення права вимоги з такою особою укладений саме кредитором. Отже, якщо такий договір був укладений особою, яка не володіє правом вимоги з будь-яких причин (наприклад, якщо право вимоги було раніше відступлене третій особі або якщо права вимоги не існує взагалі, зокрема у зв`язку з припиненням зобов`язання виконанням), тобто якщо ця особа не є кредитором, то права кредитора в зобов`язанні не переходять до набувача. Разом з тим, положення ч. 1 ст. 203 ЦК України прямо встановлюють, що застосовуються саме до змісту правочину (сукупності його умов), а не до його суб`єктного складу. В тому випадку, коли особа відступає право вимоги, яке їй не належить, у правовідносинах відсутній управнений на таке відступлення суб`єкт. За загальним правилом п. 1 ч. 1 ст. 512, ст. 514 ЦК України, у цьому разі заміна кредитора у зобов`язанні не відбувається.

Як вбачається з матеріалів справи, 28.11.2018 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено Договір факторингу № 28/1118-01 відповідно до якого Клієнт зобов`язується відступити Фактору Права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а Фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату та на умовах, визначених цим Договором.

28.11.2019 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду № 19, згідно з якою строк дії договору продовжено до 31.12.2020. Всі інші умови договору залишаються без змін.

31 грудня 2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» і ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» була укладена Додаткова Угода № 26 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, згідно умов якої сторони дійшли згоди викласти текст Договору у новій редакції та встановили строк дії договору 31.12.2021, але у будь-якому разі до моменту належного та повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань.

Пунктом 4.1 Додаткової Угоди № 26 сторони визначили порядок відступлення права вимоги, зокрема, наявне право вимоги переходить від Клієнта до Фактора з моменту підписання ними відповідного Реєстру права вимоги, по формі, встановленій у відповідному додатку. Право майбутньої вимоги передається з моменту виникнення такого права вимоги боржника та додаткового оформлення не потребує. Підписанням Реєстру прав вимоги Сторони засвідчують передачу права вимоги до боржників в повному обсязі за відповідним Реєстром права вимоги.

31.12.2021 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду № 27, яка продовжила строк дії договору до 31.12.2022.

31.12.2022 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду № 31, яка продовжила строк дії договору до 31.12.2023.

31.12.2023 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду № 32, якою продовжили строк дії договору до 31.12.2024.

Відповідно до витягу з Реєстру прав вимоги № 100 від 22.09.2020 до Договору факторингу № 28/1118-01, ТОВ «Таліон Плюс» набуло права вимоги до ОСОБА_1 за Кредитним договором № 692291692 від 10.03.2020, загальна сума заборгованості 31 943,50 грн.

05.08.2020 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» було укладено договір факторингу № 05/0820-01, відповідно до умов якого «Таліон Плюс» зобов`язується відступити ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах визначених цим договором.

03.08.2021 ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» уклали додаткову угоду № 2, якою продовжили строк дії договору до 31.12.2022 включно.

30.12.2022 ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» уклали додаткову угоду № 3, якою продовжили строк дії договору до 30.12.2024 включно.

Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги № 11 від 31.08.2023 до Договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020, ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № 642291692 від 10.03.2020.

14.06.2024 ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Юніт Капітал» уклали договір факторингу № 14/06/24 у відповідності до якого фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб Боржників, включаючи суму основного зобов`язання (суму позики), плату за позикою (проценти за користування позикою та проценти на прострочену позику), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту, тим самим ТОВ «Юніт Капітал» стає новим кредитором.

Відповідно до витягу Реєстру боржників за Договором факторингу № 14/06/24 від 14.06.2024, ТОВ «Юніт Капітал» перейшло право вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № 642291692 від 10.03.2020.

Враховуючи вищевикладене, позивач на підтвердження переходу права вимоги надав суду належним чином засвідчені докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Крім того, договори факторингу відповідачем в судовому порядку не оскаржувались, є чинними, а отже право вимоги за договорами перейшло до ТОВ «Юніт Капітал» на законних підставах. Такі договори факторингу сторонами не розривались, тому підлягають до виконання і такі мають правове значення для відповідача в частині погашення заборгованості на користь нового кредитора. Також відповідачем жодних заперечень з приводу відступлення права вимоги висловлено не було.

Що стосується вимог позивача про стягнення відсотків за користування кредитом, суд зазначає наступне.

Як вбачається з розрахунку заборгованості за кредитом № 642291692, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» нараховані відсотки за період з 10.03.2020 по 11.07.2020 (тобто в межах дії кредитного договору) у сумі 13 851,96 грн., а ТОВ «Таліон Плюс», ТОВ «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Юніт Капітал» жодних нарахувань не здійснювалось.

Відповідачем ОСОБА_1 було здійснено часткові сплати заборгованості: 18.04.2020 - 7 859,10 грн., 22.09.2020 - 3 000,00 грн., 30.09.2020 - 5 000,00 грн., що не заперечувалось сторонами.

Відповідно до правової позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16, «Велика Палата Верховного Суду наголошує, що проценти відповідно до статті 1048 ЦК України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за «користування кредитом» (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу).

Надання кредиту наділяє позичальника благом, яке полягає в тому, що позичальник, одержавши від кредитора грошові кошти, не повинен повертати їх негайно, а отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу (строку кредитування, у межах якого сторони можуть встановити періоди повернення частини суми кредиту), а кредитор, відповідно, за загальним правилом не вправі вимагати повернення боргу протягом відповідного строку (право кредитора достроково вимагати повернення всієї суми кредиту передбачає частина друга статті 1050 ЦК України). Саме за це благо можливість правомірно не повертати кредитору борг протягом певного часу позичальник сплачує кредитору плату, якою є проценти за договором кредиту відповідно до статті 1048 ЦК України.

Уклавши кредитний договір, сторони мають легітимні очікування щодо належного його виконання. Зокрема, позичальник розраховує, що протягом певного часу він може правомірно «користуватися кредитом», натомість кредитор розраховує, що він отримає плату (проценти за «користування кредитом») за надану позичальнику можливість не повертати всю суму кредиту одразу.

Разом з цим, зі спливом строку кредитування чи пред`явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку. Тобто позичальник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення строку кредитування чи після пред`явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до статті 1048 ЦК України.

Очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за «користування кредитом» поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов`язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними.

Отже, припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України» (п.п 81-85, 91).

Крім того, за правовим висновком ВС у постанові від 14.02.2018 у справі №564/2199/15-ц, який є актуальним і на даний час, проценти по кредиту після закінчення строку на який він надавався, у визначеному в кредитному договорі розмірі нараховуватися не можуть.

Відповідно до умов кредитного договору, нарахування процентів після закінчення строку кредування є процентами за користування грошовими коштами у розумінні частини 2 статті 625 ЦК України.

Відповідно до правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постановах: від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, від 04.07.2018 у справі №310/11534/13-ц, від 31.10.2018 у справі № 202/4494/16-ц, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку, припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені нормою ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

У статті 627 ЦК України зазначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Отже, ця стаття також не допускає свободу договору в частині порушення, зокрема, вимог ЦК України та інших актів цивільного законодавства.

Тому сторони не можуть з посиланням на принцип свободи договору домовитись про те, що їхні відносини будуть регулюватися певною нормою закону за їхнім вибором, а не тією нормою, яка регулює їхні відносини, враховуючи правову природу останніх.

Твердження про те, що проценти за «користування кредитом» нараховуються не лише в межах строку кредитування, а й після спливу такого строку, тобто до моменту повного фактичного повернення кредитних коштів, свідчать про помилкове розуміння правової природи процентів, які сплачуються позичальником у випадку прострочення грошового зобов`язання. Проценти, які можуть бути нараховані поза межами строку кредитування (чи після вимоги про дострокове погашення кредиту), є мірою цивільно-правової відповідальності та сплачуються відповідно до положень статті 625 ЦК України.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок заборгованості та умови укладеного договору, суд зазначає, що проценти за користування кредитними коштами нараховувались протягом погоджених сторонами 126 днів та за погодженою відсотковою ставкою 0,79% в день від суми кредиту. Також ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було враховано часткові сплати заборгованості відповідачем.

Отже, заборгованість відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № 642291692 від 10.03.2020 становить: тіло кредиту 18 091,54 грн. та проценти 5 851,96 грн.

Крім того, відповідач ОСОБА_1 визнала позовні вимоги, погоджується з розрахунком заборгованості, наданим позивачем, та не висловила жодних заперечень щодо розміру заборгованості.

Так, відповідно до ст. 206 ЦПК України, відповідач може визнати позов протягом усього часу судового розгляду. Оскільки, визнання відповідачем позову не суперечить вимогам закону і не порушує прав та інтересів будь-яких осіб, суд його приймає.

Враховуючи викладене, та приймаючи до уваги те, що судом достовірно встановлено, що у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем за договором, що свідчить про неналежне виконання останньою умов укладеного договору, а також позивачем, на виконання вимог ст. 81 ЦПК України, доведені позовні вимоги, які знайшли своє підтвердження в ході розгляду справи, суд вважає позов обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.

Частиною 1 ст. 133 ЦПК України визначено перелік витрат, пов`язаних з розглядом справи, серед яких, в тому числі, є й витрати на професійну правничу допомогу.

Судом встановлено, що позивачем заявлено до стягнення з відповідача на його користь 7 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до норм ч.ч. 1-6 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Судом встановлено з матеріалів справи, що 10.09.2025 між ТОВ «Юніт Капітал» та Адвокатським бюро «Соломко та партнери» було укладено договір про надання правничої допомоги № 10/09/25-02. За умовами зазначеного договору, клієнт доручає, а Адвокатське бюро приймає на себе зобов`язання надавати правничу допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим договором. Сума гонорару, якщо вона буде стягнута на користь клієнта сплачується на користь адвоката не пізніше 10 числа місяця наступного за місяцем фактичного отримання коштів на рахунок клієнта.

20.11.2025 між ТОВ «Юніт Капітал» та Адвокатським бюро «Соломко та партнери» було укладено додаткову угоду № 25770552650 до договору про надання правничої допомоги № 10/09/25-02, за умовами якої клієнт доручає, а Адвокатське бюро приймає на себе зобов`язання надавати юридичну допомогу по захисту його прав та інтересів з питань, що відноситься до юрисдикції судів всіх інстанцій судів загальної юрисдикції, господарських судів та адміністративних судів по справам про стягнення заборгованості з кредитним договором, в тому числі щодо ОСОБА_1 за договором № 642291692 від 10.03.2020.

26.11.2025 між ТОВ «Юніт Капітал» та Адвокатським бюро «Соломко та партнери» підписано Акт прийому-передачі наданих послуг, згідно якого Адвокатське бюро надало, а клієнт прийняв юридичні послуги: складання позовної заяви ТОВ «Юніт Капітал» до позичальника, яким є ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором № 642291692 від 10.03.2020 (2 години) 5 000,00 грн.; вивчення матеріалів справи про стягнення заборгованості з позичальника, яким є ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором № 642291692 від 10.03.2020 (2 години) 1 000,00 грн.; підготовка адвокатського запиту щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів за кредитним договором № 642291692 від 10.03.2020 на рахунок позичальника, яким є ОСОБА_1 (1 година) 500 грн.; підготовка та подача клопотання щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів за кредитним договором № 642291692 від 10.03.2020 на рахунок позичальника, яким є ОСОБА_1 (1 година) 500,00 грн., а всього 7 000,00 грн.

У постанові Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 вказано, що у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, підлягають відшкодуванню незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено.

У постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Суд враховує практику Верховного Суду, а саме: що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатись у ці правовідносини (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц); що розмір гонорару адвоката встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі не залежить від обсягу наданих послуг (постанова Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 12.05.2021 у справі №235/4969/19).

У постанові Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 вказано, що у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, підлягають відшкодуванню незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено.

У постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Суд враховує практику Верховного Суду, а саме: що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатись у ці правовідносини (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц); що розмір гонорару адвоката встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі не залежить від обсягу наданих послуг (постанова Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 12.05.2021 у справі № 235/4969/19).

Також Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Верховний Суд у постанові від 30.09.2020 у справі №201/14495/16-ц зазначив, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи. Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02.07.2020 у справі №362/3912/18.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Судом встановлено, що спір який виник між сторонами у справі відноситься до категорії спорів, які виникають у зв`язку із стягненням заборгованості за порушення грошового зобов`язання; матеріали справи не містять великої кількості документів на дослідження, збирання б яких представник позивача витратив значний час. Даний спір для кваліфікованого юриста є незначної складності, у спорах такого характеру судова практика є сталою, великої кількості законів та підзаконних актів, які підлягають застосуванню, спірні правовідносини не передбачають.

Таким чином, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної адвокатом роботи, з урахуванням очевидної неспівмірності заявленого розміру витрат на правову допомогу та беручи до уваги задекларовані в п. 6 ч. 3 ст. 2 ЦПК України і усталеній практиці у вищевказаних рішеннях ЄСПЛ принципи пропорційності, розумності і співмірності, клопотання відповідача про зменшення витрат на правовув допомогу, суд вважає за необхідне зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу представника позивача до 3 500,00 грн., які можна вважати необхідними і неминучими для позивача, який залучив адвоката для надання професійної правничої допомоги.

Згідно з ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 142 ЦПК України, у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Судом встановлено, що згідно платіжної інструкції № 35119 від 03.02.2026 позивачем при поданні даної позовної заяви до суду сплачений судовий збір у сумі 2 422,40 грн.

У зв`язку з визнанням відповідачем ОСОБА_1 позовних вимог до початку розгляду справи по суті, суд вважає за необхідне повернути позивачу ТОВ «Юніт Капітал» з державного бюджету 50% судового збору, сплаченого при поданні позову, що складає 1 211,20 грн.

З відповідача ОСОБА_1 на користь позивача підлягають стягненню документально підтверджені витрати по оплаті судового збору в розмірі 1 211,20 грн.

Щодо клопотання відповідача про розстрочку виконання рішення, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 267 ЦПК України, суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочення виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Відповідно до ст. 435 ЦПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Перелік обставин, що можуть бути підставою для відстрочки або розстрочки виконання, зміни чи встановлення способу і порядку виконання рішення, не є вичерпним.

Відповідно до роз`яснень Пленуму Верховного Суду України в п. 10 постанови від 26 грудня 2003 року № 14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження», задоволення заяви про розстрочку виконання рішення суду можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає, виходячи із особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення суду (хвороба боржника або членів його сім`ї, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).

Пунктом 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами процесуальних питань, пов`язаних із виконанням судових рішень у цивільних справах» від 25.09.2015 року № 8 встановлено, що судам при вирішенні питання про розстрочку виконання рішення суду слід враховувати те, що розстрочкою виконання рішення є встановлення періоду, протягом якого рішення суду виконається частинами з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частини мають визначатись судом. Це стосується виконанням рішення суду щодо предметів, які діляться (грошей, майна тощо). Суди, задовольняючи заяви про розстрочку та відстрочку виконання рішень, не враховують що матеріальний стан боржника не є безумовною підставою для невиконання судових рішень, які набрали законної сили, та не є обставиною, що утруднює виконання рішень суду.

Водночас розстрочення або відстрочення виконання судового рішення не є правоперетворюючим судовим рішенням. Саме розстрочення впливає лише на порядок примусового виконання рішення, а природа заборгованості за відповідним договором є незмінною. Таким чином, розстрочення або відстрочення виконання судового рішення не змінює цивільне або господарське зобов`язання, у тому числі в частині строків його виконання. Натомість таке розстрочення або відстрочення унеможливлює примусове виконання судового рішення до спливу строків, визначених судом. Така правова позиція сформована Великою Палатою ВС у постанові від 04.06.2019 року у справі № 916/190/18.

На підтвердження своїх вимог, відповідачем надано суду копію свідоцтва про народження серії НОМЕР_8 від 26.10.2012, відповідно до якого ОСОБА_2 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , батько: ОСОБА_3 , мати - ОСОБА_1 (а.с.53); копію довідки форми ОК-5 Пенсійного фонду України, відповідно до якої дохід в січні 2026 року склав 39 377,69 грн. (а.с.58-61); копію рішення Канівського міськрайонного суду Черкаської області у справі № 697/540/25 від 16.04.2025, відповідно до якого шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 розірвано (а.с.62-64).

При вирішенні питання про розстрочку виконання рішення, суд враховує матеріальний стан відповідача, а також те, що на її утриманні перебуває малолітня дитина.

У даному випадку, суд вважає, що відповідачем доведено існування у неї виключних обставин, які ускладнюють виконання рішення.

Відповідач просить розстрочити виконання рішення суду строком на один рік.

Проте, виходячи з ціни позову та майнового стану відповідача, суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви про розстрочку виконання рішення суду - на строк 4 місяці, що не буде порушувати принцип пропорційності, майнових прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 19, 81, 141, 206, 263-265, 268, 273, 274, 354, 355 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» суму заборгованості за Кредитним договором № 642291692 від 10.03.2020 в розмірі 23 943,50 грн. (двадцять три тисячі дев`ятсот сорок три гривні, 50 копійок).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень, 20 копійок) та витрати на правову допомогу в розмірі 3 500,00 грн. (три тисячі п`ятсот гривень, 00 копійок).

Зобов`язати Головне управління Державної казначейської служби України у Черкаській області (м. Черкаси, вул. Хрещатик, 192, поштовий індекс 18001) повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» з Державного бюджету України 50% судового збору, що складає 1 211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень, 20 копійок) сплаченого при зверненні до суду з позовом, згідно платіжної інструкції № 35119 від 03.02.2026.

Клопотання відповідача ОСОБА_1 про розстрочення виконання судового рішення у справі № 697/3173/25 - задовольнити частково.

Розстрочити виконання рішення Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 03.03.2026 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» заборгованості за Кредитним договором № 642291692 від 10.03.2020 в розмірі 23 943,50 грн. (двадцять три тисячі дев`ятсот сорок три гривні, 50 копійок), витрат по сплаті судового збору в розмірі 1 211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень, 20 копійок) та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3 500,00 грн. (три тисячі п`ятсот гривень, 00 копійок) терміном на 4 (чотири) місяці з дати набрання законної сили рішення суду наступним порядком, а саме: 3 платежі по 7 163,67 грн. (сім тисяч сто шістдесят три гривні, 67 копійок) щомісяця та останній четвертий платіж в розмірі 7 163,69 грн. (сім тисяч сто шістдесят три гривні, 69 копійок).

Рішення може бути оскаржено до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення у порядку, встановленому чинним законодавством.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал», код ЄДРПОУ 43541163, адреса місцезнаходження: 01133, м. Київ, б. Лесі Українки, буд. 34, офіс 333;

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Головуючий Б . К . Скирда