Рішення № 134548207, 03.03.2026, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 березня 2026 року Справа№200/324/26

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лазарєва В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

У січні 2026 року до Донецького окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі УПФ), в якому просить:

1) визнати протиправною бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо невиплати пенсії ОСОБА_2 за період з 01.03.2022 по 31.10.2024;

2) визнати протиправною відмови Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області у виплаті недоотриманої пенсії та допомоги на поховання;

3) зобов`язати відповідача надати повну довідку про суму нарахованої, але не виплаченої пенсії ОСОБА_2 за період з 01.03.2022 по 31.10.2024;

4) зобов`язати Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області нарахувати та виплатити, як спадкоємцю першої черги, недоотриману пенсію за період з 01.03.2022 по 31.10.2024;

5) зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області виплатити допомогу на поховання відповідно до вимог чинного законодавства.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що звернулася до УПФ із заявою щодо отримання допомоги на поховання. Проте відповідач відмовив у призначенні допомоги. Позивач вважає таку відмову протиправною, оскільки це прямо суперечить статті 53 Закону №1058-IV.

Окрім того, на нотаріальний запит від 09.04.2025 року відповідач надав інформацію лише про нарахування пенсії за період з 01.03.2022 по 31.08.2022 у сумі 23 173,50 грн, посилаючись на частину другу статті 46 Закону №1058-IV.

На думку позивача, УПФ безпідставно відмовив у визнанні заборгованості за період з 01.09.2022 року по 31.10.2024 року.

20 січня 2026 року відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження, без проведення судового засідання та виклику (повідомлення) учасників справи, про що постановлена відповідна ухвала. В ухвалі було запропоновано відповідачу у п`ятнадцятиденний строк з моменту отримання ухвали про відкриття провадження у справі надати суду відзив на позовну заяву зі всіма доказами на його підтвердження, які наявні у відповідача.

10 лютого 2026 року від представника відповідача надійшов відзив на адміністративний позов, в якому останній зазначив, що заяв від ОСОБА_1 щодо оформлення допомоги на поховання у зв`язку зі смертю ОСОБА_2 до територіальних органів Пенсійного фонду не надходило. Будь яких рішень чи дій щодо питання виплати допомоги ОСОБА_1 не приймалося/здійснювалося.

Спірних правовідносин в цьому питанні між Пенсійним фондом та позивачкою не існує.

З урахуванням наведеного, представник відповідача вважає позовні вимоги ОСОБА_1 необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню.

10 лютого 2026 року позивачем надано відповідь на відзив, згідно якої зазначає, що звернення до територіального органу Пенсійного фонду щодо оформлення допомоги на поховання померлої ОСОБА_2 було оформлено представником ОСОБА_3 від імені позивачки в законний спосіб.

Ухвалою суду від 03 березня 2026 року закрито провадження в частині позовних вимог про: 1) визнання протиправною бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо невиплати пенсії ОСОБА_2 за період з 01.03.2022 по 31.10.2024; 2) визнання протиправною відмови Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області у виплаті недоотриманої пенсії; 3) зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області нарахувати та виплатити, як спадкоємцю першої черги, недоотриману пенсію за період з 01.03.2022 по 31.10.2024.

За приписами частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Розглянувши наявні заяви по суті справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги, дослідивши докази, які наявні в матеріалах справи, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, що підтверджується копією паспорту громадянина України.

Згідно свідоцтва про смерть серія НОМЕР_1 , ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що 05.04.2025 року зроблено відповідний актовий запис № 189.

Згідно свідоцтва про народження НОМЕР_2 , ОСОБА_2 є матір`ю ОСОБА_4 .

Згідно свідоцтва про одруження НОМЕР_3 від 09 серпня 2003 року, виданого Горлівським міським відділом РАЦС Донецького обласного управління юстиції, ОСОБА_4 уклала шлюб з ОСОБА_5 та взяла прізвище ОСОБА_6 .

16 квітня 2025 року приватним нотаріусом Голуб В.М. у Спадковому реєстрі було зареєстровано спадкову справу (номер у спадковому реєстрі 73950734, номер у нотаріуса 54/2025).

Листом від 09 квітня 2025 року №134/02-14 приватний нотаріус Голуб В.М., звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області із запитом про надання інформації щодо суми недоотриманої пенсії померлої ОСОБА_2 .

Листом від 30.04.2025 року УПФ повідомило нотаріуса, що сума недоотриманої пенсії ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , за період з 01.03.2022 по 31.08.2022 складає 23173, 50 грн (двадцять три тисячі сто сімдесят три грн. 50 коп.).

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , відповідно до статті 53 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV від 09.07.2003 року, 10.04.2025 звернулася із заявою №1155 щодо оформлення допомоги на поховання у зв`язку зі смертю ОСОБА_2 .

До вказаної заяви було додано: е-паспорт (ID-картка) ОСОБА_3 № НОМЕР_4 , виданий 6326 органом ДМС України 17.10.2023; довідка про внесення відомостей до Єдиного державного демографічного реєстру від 26.10.2023 № 1504003-2023; довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_7 від 06.11.2023 №6301 -7001920730; картка реквізитів ОСОБА_3 щодо виплати через банківську установу АТ «Ощадбанк»; свідоцтво про смерть ОСОБА_2 , видане Балаклійським відділом державної реєстрації актів цивільного стану в Ізюмському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 05.04.2025 серія НОМЕР_1 , місце смерті - місто Маріуполь Донецької області; витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про смерть для отримання допомоги на поховання №00050477741.

Рішенням від 20.05.2025 року П/С №914110189511 на підставі статті 53 та пункту 14-4 розділу XV «Прикінцеві положення Закону №1058 відмовлено ОСОБА_3 у оформленні та виплаті допомоги на поховання померлу ОСОБА_2 за заявою №1155 від 10.04.2025.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики України. Пенсійний фонд України у своїй діяльності керується Конституцією України та законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства соціальної політики України, іншими актами законодавства України, а також дорученнями Президента України та Міністра.

Отже, відповідач має діяти в межах та у спосіб, встановлених законодавчих норм.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначені Законом № 1058-IV (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 8 Закону № 1058-ІV, право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Згідно зі ст. 52 Закону № 1058-ІV, сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім`ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім`ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали.

Члени сім`ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

У разі звернення кількох членів сім`ї, які мають право на отримання суми пенсії, зазначеної у частині першій цієї статті, належна їм відповідно до цієї статті сума пенсії ділиться між ними порівну.

У разі відсутності членів сім`ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі не звернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, входить до складу спадщини.

Наведена норма закону кореспондує статті 91 Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-XII від 05.11.1991, згідно якої суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, передаються членам його сім`ї, а в разі їх відсутності - входять до складу спадщини. Зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшли не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера (з дня відкриття спадщини - стаття 1220 Цивільного кодексу України).

Пунктом 2.26 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою Правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005, визначено, що для виплати недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера до органу, що призначає пенсію, надається свідоцтво про смерть, документи, які підтверджують родинні стосунки з померлим пенсіонером, документ, що посвідчує особу заявника.

Непрацездатними членами сім`ї, зазначеними у частині другій статті 36 Закону, подаються документи, які засвідчують, що вони перебували на утриманні померлого пенсіонера.

Члени сім`ї надають паспорт або інші документи, які підтверджують проживання з пенсіонером на день його смерті.

Для виплати недоотриманої пенсії, яка ввійшла до складу спадщини, у зв`язку з відсутністю членів сім`ї або в разі незвернення ними за виплатою вказаної суми протягом шести місяців з дня відкриття спадщини до органу, що призначає пенсію, надається документ, що посвідчує особу заявника, свідоцтво про смерть, свідоцтво про право на спадщину.

Враховуючи вказані приписи законодавства, яким врегульовано спірні правовідносини, суми недоотриманої пенсії виплачуються членам сім`ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім`ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, якщо відповідне звернення надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера, а вразі відсутності членів сім`ї, або у разі не звернення ними за виплатою вказаної суми в шестимісячний строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, входить до складу спадщини.

Відповідно до статті 1227 ЦК України, суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

Норми частини третьої статті 52 Закону № 1058-ІV та статті 1227 ЦК України узгоджуються із приписами Закону України «Про пенсійне забезпечення», де в частині першій статті 91 вказано, що суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, передаються членам його сім`ї, а в разі їх відсутності входять до складу спадщини.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 46 Закону № 1058-ІV, нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії.

Нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Компенсація втрати частини пенсії у зв`язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.

Слід звернути увагу, що положення частин другої, третьої статті 52 Закону № 1058-ІV, які є спеціальними стосовно правовідносин про спадкування сум пенсії, не обмежують право на отримання сум пенсії, що належала пенсіонерові і не була ним отримана у зв`язку з його смертю. Ці положення тільки визначають подію, умови, час, коло осіб і їх правове становище, предмет правовідносин, із настанням яких можлива виплата недоотриманої пенсії померлого пенсіонера.

Норми частини першої статті 46 Закону № 1058-ІV, які регулюють виплату пенсіонеру певних сум пенсії не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії, не розповсюджуються на правовідносини з приводу отримання спадкоємцями померлого пенсіонера тих сум пенсії, які перейшли у спадщину.

Така позиція суду узгоджується із правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 23 вересня 2020 року у справі № 428/6685/19.

Отже, суми пенсії, які перейшли у спадщину, передаються спадкоємцям у повному обсязі, без будь-яких часових обмежень незалежно від наявності або відсутності вини будь-якої із сторін спірних правовідносин щодо неотримання пенсійних виплат пенсіонером.

Приймаючи до уваги наведене в сукупності, суд дійшов висновку, що позивач має право на отримання пенсії, що належали ОСОБА_2 за період з 01 березня 2022 року до 17 жовтня 2024 року.

Разом з цим, позовні вимоги про надання довідки про суму нарахованої, але не виплаченої пенсії ОСОБА_2 за період з 18 жовтня 2024 року до 31 жовтня 2024 року задоволенню не підлягають, оскільки охоплюють період вже після її смерті.

При ухваленні рішення суд керується приписами частини 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України та статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», у відповідності до яких, суд при вирішення справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від13.01.2011 (остаточне) у справі "ЧУЙКІНА ПРОТИ УКРАЇНИ" (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE) (Заява № 28924/04) констатував: "Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ст. 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань, становить один з його аспектів (див. рішення від 21.02.1975 у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom), пп. 28 - 36, Series A N 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог п.1 ст.6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для п.1 ст.6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах "Мултіплекс проти Хорватії" (Multiplex v. Croatia), заява № 58112/00, п.45, від 10.07.2003, та "Кутіч проти Хорватії" (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, п.25, ECHR 2002-II)".

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантує кожному право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо порушення передбаченого Конвенцією права було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997, кожен, чиї права і свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Таким чином, спосіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 5 квітня 2005 (заява № 38722/02)).

«Ефективний засіб правого захисту» в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Згідно абзацу другого частини 4 статті 245 КАС Україні у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Частиною 1 статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Згідно з частиною 2 статті 5 КАС України захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зважаючи на обставини справи, суд дійшов висновку, що повним та ефективним способом захисту порушених прав позивача є визнання протиправними дій Головного управління пенсійного фонду України в Донецькій області щодо відмови у наданні приватному нотаріусу Ізюмського районного нотаріального округу Харківської області Голуб Вікторії повної інформації щодо недоотриманої пенсії померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 , яка була не отримана нею за своє життя за період з 01 березня 2022 року до 17 жовтня 2024 року, зобов`язати відповідача надати приватному нотаріусу Ізюмського районного нотаріального округу Харківської області Голуб Вікторії довідку про розмір пенсії для включення до складу спадщини померлої ОСОБА_2 , з врахуванням усієї суми недоотриманої пенсії померлого пенсіонера за період з 01 березня 2022 року до 17 жовтня 2024 року без обмеження будь-яким строком.

Щодо позовних вимог про зобов`язання відповідача виплатити допомогу на поховання, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 9 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (далі - Закон № 1058) до соціальних послуг, передбачених цим Законом, належить допомога на поховання пенсіонера.

Згідно зі ст. 53 Закону № 1058 у разі смерті пенсіонера особам, які здійснили його поховання, виплачується допомога на поховання пенсіонера в розмірі двомісячної пенсії, яку отримував пенсіонер на момент смерті.

Відповідно до пунктів 5.1 і 5.2 розділу V Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846 (далі Порядок № 22-1), передбачено, що особа, яка звертається по допомогу на поховання, подає до органу, що призначає пенсію, документ, що посвідчує особу заявника, заяву про виплату допомоги на поховання (додаток 8), свідоцтво про смерть та витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про смерть для отримання допомоги на поховання (додаток 14 до Інструкції з ведення Державного реєстру актів цивільного стану громадян, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 24 липня 2008 року № 1269/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 25 липня 2008 року за № 691/15382) або довідку про смерть пенсіонера. У разі реєстрації смерті за межами України подається свідоцтво про смерть або інший документ, що підтверджує факт смерті, виданий компетентним органом іноземної держави.

Заява про виплату допомоги на поховання та необхідні документи працівником структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб, приймаються у порядку, передбаченому пунктом 4.2 розділу IV цього Порядку, та засобами програмного забезпечення передаються для опрацювання до структурного підрозділу з питань виплати пенсій органу, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку померлого пенсіонера.

Інформація про виплату допомоги на поховання додається до електронної пенсійної справи померлого пенсіонера.

Допомога на поховання виплачується в розмірі, визначеному чинним законодавством.

Допомога на поховання не виплачується в разі смерті особи, яка перебувала на повному державному утриманні (крім випадків, коли поховання здійснюється членами сім`ї або іншою особою).

Зі змісту вказаних норм убачається, що допомога на поховання виплачується особам, які здійснили його поховання та які звернулися до органу, що призначає пенсію з певним переліком документів.

Як вбачається з матеріалів справи, із заявою про виплату допомоги на поховання звернувся ОСОБА_3 .

Позивач вказує, що ОСОБА_3 звернувся із відповідною заявою в її інтересах, що підтверджується довіреністю. Суд до таких доводів ставиться критично з огляду на наступне.

По-перше, вказана довіреність відсутня у розписці-повідомленні до заяви № 1155. По-друге, із заяви про виплату допомоги на поховання вбачається, що вона подана саме від ОСОБА_3 , жодної інформації про подання заяви в інтересах ОСОБА_1 вона не містить. Згідно витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про смерть для отримання допомоги на поховання, його видано саме на запит ОСОБА_3 .

Статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України установлено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень; до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень.

Відтак, завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи у публічно-правових відносинах, причому захист прав, свобод та інтересів є похідним, тобто передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення. Таким чином, адміністративний суд під час розгляду справи повинен встановити факт або обставини, які б свідчили про порушення прав, свобод чи інтересів позивача з боку відповідача - суб`єкта владних повноважень, створення перешкод для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод позивача.

Рішення, прийняті суб`єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України, статей 2, 6 КАС України.

Отже, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених права чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було реальним.

Наявність реального та безпосереднього порушення прав позивача як необхідної умови судового захисту висловлена Верховним Судом України у постановах від 22 березня 2016 року № п/800/484/15/21-557а16, 01 грудня 2015 року № 800/134/15/21-2247а15, 01 грудня 2015 року № 800/135/15/21-3222а15.

Тобто, виходячи з аналізу вищезазначеної правової норми, суд захищає лише порушені, невизнані або оспорюванні права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин, а тому до адміністративного суду вправі звернутися особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оскаржується.

Окрім того, зі змісту наведених приписів КАС України випливає, що підставою для звернення особи до суду з позовом є її суб`єктивне уявлення, особисте переконання в порушенні прав чи інтересів, при цьому обов`язковою умовою здійснення такого захисту судом є об`єктивна наявність відповідного порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду.

При цьому, відповідно до частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відтак, згідно з вищевказаними нормами права, особа має право звернутись до адміністративного суду з позовом лише у разі, якщо вона вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб`єкта владних повноважень) порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому, обставину дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів позивача має довести належними та допустимими доказами саме позивач. Задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті вимоги, які відновлюють порушені права чи інтереси особи в сфері публічно-правових відносин.

Позивач вважає, що в даному випадку відповідачем відмовлено їй у виплаті допомоги на поховання. Разом з цим, рішення від 20.05.2025 року П/С №914110189511 прийнято за наслідком розгляду заяви №1155 від 10.04.2025, та відмовлено ОСОБА_3 у оформленні та виплаті допомоги на поховання у зв`язку зі смертю ОСОБА_2 .

Таким чином, станом на час розгляду справи судом не встановлено порушення прав, свобод та інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин з боку відповідача.

З огляду на те, що позивач не зверталась до відповідача із відповідною заявою, суд дійшов висновку про відсутність підстав для виплати їй допомоги на поховання.

Приймаючи до уваги наведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Таким чином, позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, підлягає частковому задоволенню.

Враховуючи, що позивачем при поданні до суду адміністративного позову судовий збір не сплачувався, та ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 20 січня 2026 року позивача було звільнено від сплати судового збору, судові витрати не підлягають відшкодуванню.

На підставі викладеного, керуючись нормами Конституції України та Кодексу адміністративного судочинства, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (місцезнаходження: пл. Соборна, 3, м. Слов`янськ, Донецька область, 84122, код ЄДРПОУ 13486010) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправними дій Головного управління пенсійного фонду України в Донецькій області щодо відмови у наданні приватному нотаріусу Ізюмського районного нотаріального округу Харківської області Голуб Вікторії повної інформації щодо недоотриманої пенсії померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 , яка не отримана нею за своє життя за період з 01 березня 2022 року до 17 жовтня 2024 року.

Зобов`язати Головне управління пенсійного фонду України в Донецькій області надати приватному нотаріусу Ізюмського районного нотаріального округу Харківської області Голуб Вікторії довідку про розмір пенсії для включення до складу спадщини померлої ОСОБА_2 , з врахуванням усієї суми недоотриманої пенсії померлого пенсіонера за період з 01 березня 2022 року до 17 жовтня 2024 року без обмеження будь-яким строком.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.В. Лазарєв