Рішення № 134544543, 04.03.2026, Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 191/3991/25

Провадження № 2/191/1829/25

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

04 березня 2026 року м. Синельникове

Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Форощук С.Л.

за участю секретаря Вехник С.Л.

згідно вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Синельникове в порядку прощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що між АТ «Перший Український Міжнародний Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитні договори: 15.05.2018 року кредитний договір №3001036367901, за яким позичальнику видано кредит у сумі 16 799,9 грн.; 26.02.2019 року кредитний договір №2001252839501, за яким позичальнику видано кредит у сумі 25000 грн. Позивач виконав свої зобов`язання, надавши відповідачці кредитні кошти в повному обсязі.

Відповідачка не виконує свої кредитні зобов`язання належним чином довготривалий строк. Заборгованість відповідачки перед позивачем станом на 06.10.2024 року склала:

1) по кредитному договору від 15.05.2018 №3001036367901 9357,56 грн., з яких: 7338,76 грн. заборгованість за кредитом; 3,05 грн. заборгованість процентами; 2015,75 грн. заборгованість за комісією;

3) по кредитному договору від 26.02.2019 року №2001252839501- 41599,06 грн., з яких: 22696,45 грн. заборгованість за кредитом; 18902,61 грн. заборгованість процентами; 0 грн. заборгованість за комісією.

Загальна сума заборгованості по вищевказаним кредитними договорами станом на 04.06.2024 року склала 50 956,62 грн.

У зв`язку викладеним, позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» заборгованість у сумі 50 956,62 грн. та витрати зі сплати судового забору у сумі 2422,40 грн.

Представником позивача Супрун Є.В. в позовній заяві зазначено про підтримання позовних вимог, розгляд справи без її участі, відсутність заперечень проти проведення заочного розгляду справи.

Відповідачка, в судове засідання не з`явилася. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином. На адресу суду повернуті поштові конверти з повідомленням, направленні на адресу відповідачки, з позначками «Адреса відсутній за вказаною адресою».

Частина 4 ст. 223 ЦПК передбачає, що у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Згідно ч.1 ст.280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Ухвалою суду від 21.01.2026 року постановлено проведення заочного розгляду даної справи.

Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, прийшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що 15.05.2018 року між АТ «Перший Український Міжнародний Банк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №3001036367901, за умовами якого відповідачка отримала кредит у вигляді встановленої кредитної лінії в сумі 16 799, 00 грн., зі сплатою процентів в розмірі 47, 88 % річних. Отримання відповідачкою коштів в сумі 16 799,90 грн. підтверджено платіжною інструкцією від 14.05.2018 року № TR.28615737.30278.359, яка додана до матеріалів справи.

Крім того, 26.02.2019 року між АТ «Перший Український Міжнародний Банк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №2001252839501, за умовами якого відповідачка отримала кредит в сумі 25 000 грн., строком на 12 місяців, зі сплатою процентів в розмірі 47,88% річних, комісії 2577,58грн.

До правовідносин, що виникли між сторонами суд вважає за необхідне застосовувати наступні норми права.

У відповідності до ст. 509 ЦК України, визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності справедливості.

Згідно до ст. 11 ЦК України, підставою для виникнення цивільних прав і обов`язків є договори.

Відповідно до статті 509 ЦК України між сторонами виникло зобов`язання - правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку.

Відповідно до статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до статей 526, 527, 530ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Згідно зі статтями 610, 629 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням вимог, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України, договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Положення частин першої, другої, п`ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуття чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті та частини другої статті 8Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08червня 2017 року №49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».

Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті11, частини п`ятої статті12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.

У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Заявляючи вимогу про стягнення з відповідача на свою користь комісії за обслуговування кредитної заборгованості, позивачем не доведено правомірності нарахування вищевказаної суми, оскільки плата за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої, другої статі 11, частини п`ятої статті12 Закону України «Про споживче кредитування». При цьому суд ураховує висновки, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19, яка відступила від висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 01 квітня 2020 року у справі № 583/3343/19, постанові Верховного Суду від 15 березня 2021 року в справі № 361/392/20.

Так, зі змісту кредитного договору №2001252839501 від 26.02.2019 року вбачається, що відповідачці не встановлено плату за надання кредиту (комісія).

Зі змісту кредитного договору №3001036367901 від 15.05.2018 року вбачається, що відповідачці встановлено плату за надання кредиту в розмірі 2577,58грн. за обслуговування кредитної заборгованості, без уточнення найменування конкретної послуги.

Суд зазначає, що відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Враховуючи зазначене, та той факт, що позивачем не доведено правомірність нарахування комісії по кредитним договорам №3001036367901 від 15.05.2018 року, суд дійшов висновку, що у стягненні з відповідачки суми нарахованої комісії за цим кредитним договором, у розмірі 2015,75 грн., що встановлено з наданого детального розрахунку заборгованості, слід відмовити. Дані суми слід вирахувати з загальної суми заборгованості.

Позовні вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором № №2001252839501 від 26.02.2019 року повністю обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Таким чином, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 141 ЦПК України у разі часткового задоволення позову судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Тому, з відповідачки на користь позивача в рахунок відшкодування частини сплаченого судового збору пропорційно задоволеним позовним вимогам підлягають до стягнення кошти в сумі 2326,57 грн.

У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення (частина четверта статті 268 ЦПК України).

Згідно з частиною п`ятою статті 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений відповідно до ч. 5ст. 268 ЦПК України, що узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 05.09.2022 у справі № 1519/2-5034/11, тобто датою ухвалення судового рішення в даній справі, призначеній до розгляду на 21.01.2026 року, є дата складення повного судового рішення 04.03.2026 року.

Керуючись ст. 4, 5, 12, 13, 76 - 82, 141, 259, 263 - 265, 268, 273, 280-282 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 на користь АТ «Перший Український Міжнародний Банк» (код ЄДРПОУ 14282829, вул. Андріївська, буд.4, м. Київ, 04070), заборгованість в сумі 48 940 (сорок вісім тисяч дев`ятсот сорок) гривень 87 копійок, яка складається із заборгованості за кредитним договором від 15.05.2018 року №3001036367901 в сумі 7341,81 грн.; заборгованості за кредитним договором від 26.02.2019 року №2001252839501 в сумі 41599,06 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , на користь АТ «Перший Український Міжнародний Банк» (код ЄДРПОУ 14282829, вул. Андріївська, буд.4, м. Київ, 04070), судовий збір у сумі 2326 (дві тисячі триста двадцять шість) грн. 57 коп.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складення до Дніпровського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення може бути переглянуте відповідачем шляхом подачі письмової заяви протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом 20 (двадцяти) днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Повний текст рішення суду складено та підписано 04.03.2026 року.

Суддя С. А. Форощук