Рішення № 134541439, 03.03.2026, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

ЄУН: 336/5023/25

Провадження №: 2/336/1179/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Запоріжжя 3 березня 2026 року

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого судді Зарютіна П.В., при секретарі Гордейченко Р.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Акціонерного товариства "СЕНС БАНК" до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з вищезгаданим позовом, за яким просить стягнути з відповідача заборгованість у сумі 89584,22грн., судовий збір та 7632 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 28.06.2019 року ОСОБА_1 шляхом підписання оферти запропонував АТ «Альфа-Банк» укласти угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії (Угода), яка є невід`ємною частиною Договору про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк, укладеного між ним та Банком.

Банк прийняв пропозицію Відповідача та підписав акцепт пропозиції на укладання угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії. Акцепт пропозиції на укладення Угоди отримано Відповідачем, про що свідчить його власноручний підпис.

28.06.2019 року між Банком та Відповідачем з дотриманням приписів чинного законодавства України було укладено Угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії із наступними основними умовами:

-тип кредиту встановлення відновлювальної кредитної лінії;

-мета кредиту для особистих потреб;

-ліміт кредитної лінії у розмірі 59 493,46 грн;

-процентна ставка 40,00 % річних; тип процентної ставки фіксована;

-тип картки MasterCard Debit World терміном дії 3ри роки;

-порядок повернення кредиту щомісячно, не менше ніж сума обов`язкового мінімального платежу 5 % від суми заборгованості, мінімум 50 грн.

Банк взяті відповідно до Угоди на себе зобов`язання виконав у повному обсязі, надавши Відповідачу у розпорядження кредитні кошти, якими Відповідач активно користувався, що підтверджується випискою по рахунку.

Відповідач свої зобов`язання належним чином не виконав, що призвело до виникнення заборгованості у розмірі 89584,22 грн (вісімдесят дев`ять тисяч п`ятсот вісімдесят чотири грн двадцять дві коп.), з яких: 59326,78 грн прострочене тіло кредиту, 30090,76 грн відсотки за користування кредитом, 166,68 грн. - овердрафт (несанкціонована заборгованість).

На підставі зазначеного позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 89584,22грн., судовий збір та 7632 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалою суду від 03 червня 2025 року відкрито провадження і справа призначена до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін за наявними у справі матеріалами.

Вищевказана справа була призначена до судового розгляду, проте у судове засідання учасники справи не явилися.

За поданим до суду відзивом на позов сторона відповідача заперечила на позов, посилаючись на його недоведеність через відсутність доказів надання відповідачу кредитних коштів.

У порядку ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Всебічно з`ясувавши обставини справи, вивчивши її матеріали, дослідивши надані у справі докази у сукупності, суд дійшов до висновку, що заявлений позов підлягає задоволенню на підставі встановлених фактичних обставин справи та відповідних їм правовідносин.

За правилами ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із статтями 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно до вимог статей 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

28.06.2019 року між Акціонерним товариством «Альфа Банк» та Відповідачем було укладено угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття кредитної лінії (Кредитний договір). Відповідно до якого кредитна лінія відкривається у розмірі встановленого ліміту у сумі 200000 гривень на три роки, процентна ставка фіксована 40,00 % річних.

Відповідно до умов кредитного договору, Банк зобов`язувався надати позичальнику кредит, а позичальник зобов`язувався в поряду та на умовах, що визначені Кредитним договором, повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати комісію та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені Кредитним договором.

Згодом найменування Акціонерного товариства «Альфа-Банк» змінено на Акціонерне товариство «СЕНС БАНК».

Пункт 1 ч. 2 ст.11 Цивільного Кодексу України встановлює, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є зокрема договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст.626 Цивільного Кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 Цивільного Кодексу України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 638 ЦК України, договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно із ч. 1 ст. 641 ЦК України, пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Згідно з положень ч. 1, 2 ст. 640 ЦК України, договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Пунктом 21 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30.03.2012 року передбачено, що договір про відкриття кредитної лінії є одним із видів кредитного договору, а кредитна лінія - однією із форм її кредитування, в якій, у межах встановленого ліміту здійснюється видача і погашення кредиту кількома частинами (траншами). Оскільки в цьому договорі передбачено всі істотні умови, необхідні для кредитного договору, то зобов`язання з надання кредиту є дійсним із моменту укладення кредитного договору - договору про відкриття кредитної лінії.

Відповідно до частини 2 статті 1048 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначеній родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Факт укладення 28.06.2019 року між сторонами кредитного договору підтверджується акцептом пропозиції на укладення Договору про банківське обслуговування фізичних осіб АТ «Альфа-Банк», яку було підписано відповідачем, зі змісту якої вбачається, що останній підтвердив акцепт Публічної пропозиції та укладення договору між ним та банком на умовах, викладених в Публічній пропозиції та додатках до Договору, що розміщені на веб-сторінці www.alfabank.ua або у разі її подальшої зміни за іншою електронною адресою, що буде вказана в договорі.

При укладенні вказаного договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України, якою врегульовано норми щодо договорів приєднання.

Підписавши вказаний акцепт, який є складовою частиною кредитного договору, та паспорт споживчого кредиту, відповідач відповідно до статей 3, 627 ЦК України добровільно погодився на такі умови кредитного договору, взяв на себе відповідні зобов`язання.

Згідно п.п. 2.1.1 Анкети-заяви, підписанням цієї Анкети-заяви позичальник підтвердив акцепт публічної пропозиції на укладення договору між ним та Банком на умовах, викладених в Публічній пропозиції та додатках до Договору про банківське обслуговування, що розміщені на веб-сторінці Банку. Публічну пропозиції просив надати, шляхом самостійної можливості завантаження чинної Публічної пропозиції, розміщеної на офіційному сайті Банку у мережі Інтернет власними засобами.

При цьому, пунктом 2.1.2 Підписаної позичальником Анкети-заяви підтверджено отримання ним також усіх примірників Договору про банківське обслуговування та додатків до нього.

Статтями 526, 530, 610 частини першої статті 612 ЦК України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений строк (термін), відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може гуртуватися на припущеннях.

Згідно з ч.1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Стаття 610 ЦК України визначає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання або розірвання договору, зміна умов зобов`язання, сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Стаття 612 ЦК України встановлює, що боржник вважається таким, що прострочив якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 526 ЦК України презюмується, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (статті610, 611 ЦК України).

Кредитодавець свої зобов`язання виконав повністю та надав позичальнику можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених договором, та в межах встановленого кредитного ліміту.

Натомість Відповідачем не виконуються умови договору. Відповідач не надавала своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов Договору, що має відображення у Розрахунку заборгованості за договором.

Із виписки із рахунка приватного клієнта Відповідача встановлено, що остання активно користувалася кредитними коштами у період дії кредитного договору.

До суду надано розрахунок заборгованості у розмірі 89584,22 грн. (вісімдесят дев`ять тисяч п`ятсот вісімдесят чотири грн двадцять дві коп.), з яких: 59326,78 грн прострочене тіло кредиту, 30090,76 грн відсотки за користування кредитом, 166,68 грн. - овердрафт (несанкціонована заборгованість).

Так, судом достовірно встановлено, що на даний час Відповідач продовжує ухилятись від виконання своїх зобов`язань і не погашає заборгованість за Договором, що є порушенням законних прав та інтересів Позивача.

Відповідачем не було надано доказів сплати заборгованості за кредитним договором, а також Відповідачем не надано суду заперечення щодо наведених позивачем розрахунків по кредитній заборгованості.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що Відповідач взяті на себе зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконала, кредитні кошти не повернула, внаслідок чого виникла заборгованість, яка не спростована.

Таким чином, сума у розмірі 89584,22 гривень на користь Позивача не відшкодована Відповідачем і підлягає стягненню, оскільки ухилення від виконання своїх зобов`язань і не погашення заборгованості за Договором є порушенням законних прав та інтересів Позивача.

Відповідно до статті 141 Цивільного процесуального кодексу України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позовні вимоги Позивача підлягають повному задоволенню, судові витрати у розмірі 2422,40 грн., сплачені позивачем, стягуються з відповідача.

Позивач просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7632,32 грн, обґрунтовуючи це наявністю договору про надання послуг.

Згідно з частиною 3 статті 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Суд зазначає, що позивачем не надано достатніх та належних доказів, які б підтверджували факт фактичного здійснення витрат на правничу допомогу, їх обґрунтованість та зв`язок з розглядом саме цієї справи. Наданий договір про надання послуг не містить детального опису виконаних робіт. Умова договору про оплату у вигляді «комісійної винагороди від стягнутих коштів» не доводить реальність понесених витрат станом на дату подання позову.

Наявність договору не є безумовною підставою для стягнення витрат, якщо не надано доказів фактичного виконання та оплати послуг, а також їх пропорційності та обґрунтованості, як наголошує Верховний Суд у своїх численних постановах. Відсутність акту приймання-передачі послуг чи платіжних документів не дозволяє суду встановити, що заявлені витрати дійсно були понесені позивачем.

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу є необґрунтованими та недоведеними належними доказами. Тому у задоволенні цієї вимоги слід відмовити.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1-4, 5, 12, 13, 76-81 89, 141, 258, 263-265 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Задовольнити позов Акціонерного товариства "СЕНС БАНК" до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь АТ «Сенс Банк» (ідентифікаційний код юридичної особи: 23494714) заборгованість за кредитним договором від 28.06.2019 року в загальній сумі 89584,22 грн., з яких: 59326,78 грн. прострочене тіло кредиту, 30090,76 грн. відсотки за користування кредитом, 166,68 грн. - овердрафт (несанкціонована заборгованість).

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь АТ «Сенс Банк» (ідентифікаційний код юридичної особи: 23494714) судові витрати: 2422,40 грн сплаченого судового збору.

Роз`яснити, що через неявку у судове засідання всіх учасників справи судове рішення підписано судом без його проголошення.

Роз`яснити, що датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення, що зазначена у вступній частині судового рішення.

Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається до суду апеляційної інстанції через Шевченківський районний суд м. Запоріжжя протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження : якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частину другій статті 358 ЦПК України.

Суддя П.В. Зарютін