Ухвала суду № 13453843, 13.01.2011, Апеляційний суд Одеської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2011 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого - Панасенкова В.О.

суддів: Парапана В.Ф.,

Драгомерецького М.М.,

при секретарі: Плавич С.В.,

за участю: представника позивачки ОСОБА_2, яка діє у своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_3, - ОСОБА_4, та

третьої особи ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_2, яка діє у своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_3, Комунальної установи "Кодимська центральна районна лікарня" та ОСОБА_5 на рішення Кодимського районного суду Одеської області від 23 вересня 2010 року за позовом ОСОБА_2, яка діє у своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_3 до Комунальної установи "Кодимська центральна районна лікарня", третя особа, ОСОБА_5, про відшкодування шкоди, завданої смертю потерпілого,

в с т а н о в и л а:

09 лютого 2009 року ОСОБА_2, яка діє у своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, звернулася до суду з вказаним позовом, обґрунтовуючи вимоги тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер її чоловік ОСОБА_6. Його смерть наступила внаслідок неналежного виконання своїх професійних обовязків завідуючим хірургічним відділенням Кодимської ЦРЛ лікарем ОСОБА_7, що встановлено постановою Кодимського районного суду Одеської області від 26 грудня 2008 року по кримінальній справі за обвинуваченням ОСОБА_7 в скоєні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 140 КК України. Вказаною постановою суду він був звільнений від кримінальної відповідальності згідно п. "б" ст. 1, ст. 6 Закону України "Про амністію" від 12 квітня 2007 року, провадження у кримінальній справі - закрито. З вини лікаря Кодимської ЦРЛ ОСОБА_7, їй була завдана шкода, яка складається з витрат на придбання ліків в сумі 538 грн., на придбання одягу для поховання чоловіка в сумі 2098 грн., на виготовлення памятника в сумі 3 310 грн., на проведення ритуальних послуг в сумі 5 779 грн. та на правову допомогу в сумі 2 810 грн. Син ОСОБА_3 знаходився на утриманні померлого батька.

Тому, на її думку, син має право на відшкодування йому шкоди, завданої смертю годувальника, яка полягає у одноразовій виплаті в сумі 10 704 грн. (669 грн. : 2 = 334, 50 грн. х 32 місяця) та щомісячних виплат в сумі 334, 50 грн. до досягнення дитиною повноліття, а в разі подальшого навчання до 23 років. Крім того їй та сину завдана також моральна шкода в розмірі 200 000 грн., яка полягає в тому, що внаслідок смерті чоловіка їй та синові заподіяні тяжкі душевні страждання, стан її здоров'я потребує тривалого відновлення і медичного нагляду, його смерть суттєво вплинула на матеріальний рівень забезпечення сім'ї, перспективу майбутнього благополуччя.

Посилаючись на ці обставини, та на ст. ст. 1167, 1072, 1200, 1208 ЦК України, позивачка ОСОБА_2 просила суд позов задовольнити.

Під час розгляду справи, 04 серпня 2010 року, позивачка ОСОБА_2 уточнила вимоги, і посилаючись на вище приведені підстави позову, просила суд стягнути з Кодимської ЦРЛ на її користь майнову шкоду в розмірі 11 725 грн. (538 грн. + 2098 грн. + 3 310 грн. + 5 779 грн.), одноразову допомогу у звязку з втратою годувальника за період з 01 червня 2006 року по 01 грудня 2009 року в сумі 35 875 грн. (875 грн. х 41 міс.), виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати (350 грн. х 5 = 1 720 грн. : 2 = 875 грн.), виплати до досягнення повноліттям сина в сумі 74 375 грн. (875 грн. х 85 міс.), моральну шкоду в розмірі 200 000 грн., а також витрати на правову допомогу при розгляді кримінальної та цивільної справ в сумі 3 810 грн. (а.с. 90-91).

Представники відповідача, КУ "Кодимської ЦРЛ" проти позову заперечували і в своїх поясненнях зазначали, що вини лікаря ОСОБА_7 у смерті ОСОБА_6 не встановлено, тому підстав для відшкодування шкоди немає.

Третя особа, ОСОБА_7, проти позову також заперечував і в своїх поясненнях зазначав, його вини у смерті ОСОБА_6 немає, оскільки він надав йому усю необхідну медичну допомогу. Тому підстав для відшкодування шкоди немає.

Рішенням суду першої інстанції позов ОСОБА_2 задоволено частково. Суд стягнув з Кодимської ЦРЛ на користь позивача 260 грн. на придбання гробу; 90 грн. на придбання хреста, 5778 грн. 70 коп. на придбання продуктів харчування на поминальні обіди, 1748 грн. на придбання промислових товарів (хустки, рушники), 3310 грн. витрат на встановлення надгробного пам'ятника, 3810 грн. витрат на правову допомогу, а всього 14 996, 70 грн., на утримання неповнолітнього ОСОБА_3 одноразову допомогу у зв'язку зі втратою годувальника за період з 01 червня 2006 року по 01 вересня 2010 року в сумі 43 750 грн., допомогу у зв'язку зі втратою годувальника у розмірі 875 грн., щомісяця, починаючи з 01 вересня 2010 року і до досягнення ним повноліття, на відшкодування моральної шкоди на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_3 по 10 000 грн. на кожного, а також на користь держави судовий збір в сумі 1 587 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 120 грн.

В задоволенні решти позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивачка ОСОБА_2, яка діє у своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_3, просить рішення суду першої інстанції змінити в частині відшкодування моральної шкоди й ухвалити нове рішення про задоволення позову в цій частині вимог в повному обсязі, мотивуючи тим, що рішення суду першої інстанції в цій частині є необґрунтованим.

В апеляційній скарзі відповідач, КУ "Кодимська ЦРЛ", просить рішення суду першої інстанції в частині стягнення з лікарні щомісячної допомоги в сумі 875 грн. скасувати, та ухвалити нове рішення в цій частині про зменшення розміру вказаної щомісячної допомоги з врахуванням матеріального становища лікаря ОСОБА_7

В апеляційній скарзі третя особа, ОСОБА_7 просить рішення суду першої інстанції скасувати, мотивуючи тим, що суд першої інстанції не врахував, що він не винен у смерті ОСОБА_6

Представник відповідача, Кодимської ЦРЛ, в судове засідання не з'явився, про розгляд справи сповіщений належним чином.

За змістом ст. ст. 11, 27 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми процесуальними правами на власний розсуд.

У даному випадку у відповідності до ч. 2 ст. 305 ЦПК України неявка представника лікарні в суд не перешкоджає розглядові справи і не порушує право на доступ до суду апеляційної інстанції.

Заслухавши доповідача, доводи апеляційних скарг позивачки ОСОБА_2, відповідача, КУ "Кодимська ЦРЛ", третьої особи, ОСОБА_7, пояснення на апеляції представника позивачки ОСОБА_2, яка діє у своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_3, - ОСОБА_4, та третьої особи ОСОБА_5,, перевіривши матеріали справи, документи, які надані позивачкою суду апеляційної інстанції, законність і обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог та доводів апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають, оскільки рішення суду першої інстанції постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

З матеріалів справи вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер чоловік позивачки ОСОБА_2 та батько неповнолітнього ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, - ОСОБА_6.

Його смерть наступила внаслідок неналежного виконання своїх професійних обовязків завідуючим хірургічним відділенням Кодимської ЦРЛ лікарем ОСОБА_7, що встановлено постановою Кодимського районного суду Одеської області від 26 грудня 2008 року, залишеною без змін ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Одеської області від 16 березня 2009 року, по кримінальній справі за обвинуваченням ОСОБА_7 в скоєні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 140 КК України (а.с. 21-23, 89).

Ухвалою колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 31 серпня 2010 року вказані судові рішення залишені в силі (а.с. 95-96).

Вказаною постановою суду ОСОБА_7 був звільнений від кримінальної відповідальності згідно п. "б" ст. 1, ст. 6 Закону України "Про амністію" від 12 квітня 2007 року, провадження у кримінальній справі - закрито (а.с. 23).

Відповідно до ч. 1 ст. 1172 ЦК України шкода, завдана працівником під час виконання ним своїх трудових відносинах, відшкодовується юридичною особою, з якою цей працівник перебуває у трудових відносинах.

За таких обставин, вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що з вини працівника Кодимської ЦРЛ лікаря ОСОБА_7, внаслідок неналежного виконання ним своїх професійних обовязків, наступила смерть ОСОБА_6, чим його дружині та сину ОСОБА_3 була завдана шкода, яку зобовязана відшкодувати КУ "Кодимська ЦРЛ", з якою цей працівник перебував у трудових відносинах.

Відповідно до ст. 1201 ЦК України особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов'язана відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та спорудження надгробного пам'ятника, ці витрати.

Судом першої інстанції з достовірністю встановлено, що позивачкою ОСОБА_2 на поховання чоловіка витрачено на придбання: продуктів харчування на поминальні обіди - 5778 грн. 70 коп. (1916 + 1932, 70 грн. + 1930 грн.), промислових товарів (хустки, рушники), яких потребує звичай поховання померлого - 1748 грн., гробу - 260 грн., хреста - 90 грн. та встановлення надгробного пам'ятника - 3 310 грн., а всього 11 186, 70 грн. (а.с. 6, 8, 9, 10, 11, 12).

Тому суд першої інстанції обґрунтовано відшкодував позивачці вказані збитки.

Відповідно до ч. 1 ст. 1200 ЦК України у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання.

Шкода відшкодовується дитині до досягнення нею 18 років (учню, студенту до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ним 23 років).

Неповнолітній син померлого ОСОБА_6, - ОСОБА_3, перебував на утриманні батька і має право на відшкодування шкоди у звязку зі смертю годувальника, що встановлено матеріалами справи.

У відповідності до ч. 2 ст. 1200 ЦК України особам, які мають таке право, шкода відшкодовується у розмірі середньомісячного заробітку (доходу) потерпілого з вирахуванням частки, яка припадала на нього самого та працездатних осіб, які перебували на його утриманні, але не мають права на відшкодування шкоди.

Середньомісячний заробіток (дохід) потерпілого розраховується за правилами, які встановлені для відшкодування шкоди, що завдана каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, передбаченими ст. 1197 ЦК.

Суд першої інстанції правильно виходив, що розмір відшкодування шкоди на користь неповнолітнього ОСОБА_6 з урахуванням п'ятикратний розмір мінімальної заробітної плати становить 875 грн. (1750 грн. : 2), одноразова виплата за період з 01 червня 2006 року по 01 вересня 2010 року 43 750 грн., а розмір щомісячної виплати з 1 вересня 2010 року 875 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю відшкодовується особою яка її завдала, за наявності її вини.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачі ОСОБА_2 та її сину з вини третьої особи, ОСОБА_5 завдана моральна шкода, яка полягає у душевних стражданнях, яких вони зазнали у зв'язку зі смертю чоловіка та батька відповідно.

З урахуванням положень ст. 23 ЦК України про те, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, а також роз'яснень Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31 березня 1995 року (з наступними змінами), викладених у п. п. 3, 9 постанови, колегія суддів вважає, що суд правильно визначив розмір моральної шкоди, заподіяної позивачці та її сину по 10 000 грн. кожному.

Колегія суддів вважає, що зазначений розмір шкоди визначений з врахуванням вимог розумності, виваженості, справедливості і достатній для відновлення прав позивачки та сина померлого.

Відповідно до ст. 84 ЦПК витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

Позивачка ОСОБА_2 підтвердила в судовому засіданні документально розмір витрат на правову допомогу під час розгляду кримінальної та цивільної справ 3 810 грн. Тому суд обґрунтовано стягнув їх.

Доводи позивачки ОСОБА_2 в апеляційній скарзі про те, що висновки суду першої інстанції по визначенню розміру моральної шкоди не відповідають фактичним обставинам справи, не приймаються до уваги, оскільки не відповідають дійсності і є безпідставними.

Твердження відповідача, КУ "Кодимська ЦРЛ" в апеляційній скарзі про те, що суд першої інстанції не врахував матеріального становища лікаря ОСОБА_5 і не зменшив розмір щомісячних виплат на користь неповнолітнього ОСОБА_3, не можуть бути підставою для змінення рішення суду, оскільки в судовому засіданні не встановлено законних підстав для зменшення розміру щомісячних виплат на користь неповнолітнього.

Посилання третьої особи, ОСОБА_5, в апеляційній скарзі на те, що суд першої інстанції не врахував, що він не винен у смерті ОСОБА_6, не приймаються до уваги, оскільки в судовому засіданні з достовірністю встановлено, що смерть ОСОБА_6 наступила внаслідок неналежного виконання ним своїх професійних обовязків - лікаря, що підтверджується постановою Кодимського районного суду Одеської області від 26 грудня 2008 року, залишеною без змін ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Одеської області від 16 березня 2009 року.

Тому вказані посилання не відповідають дійсності і є безпідставними.

Таким чином, наведені в апеляційних скаргах доводи не спростовують висновків суду і не містять підстав для висновків про порушення або неправильне застосування судом норм права, які привели до неправильного вирішення справи.

Отже, законних підстав для зміни або скасування рішення суду першої інстанції немає.

При подачі апеляційної скарги відповідач, КУ "Кодимська ЦРЛ", зобов'язана була сплатити судовий збір в сумі 52, 60 грн. та витрати на інформаційне-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн., але не сплатила.

Тому вказані судові витрати підлягають стягненню з лікарні на користь держави.

Керуючись ст. ст. 303, 307 ч. 1 п. 1, 308, 313, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Одеської області,

в и р і ш и л а:

Апеляційні скарги ОСОБА_2, яка діє у своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_3, Комунальної установи "Кодимська центральна районна лікарня" та ОСОБА_5 відхилити, рішення Кодимського районного суду Одеської області від 23 вересня 2010 року залишити без змін.

Стягнути з Комунальної установи "Кодимська центральна районна лікарня" на користь держави судовий збір в сумі 52, 60 грн. на розрахунковий рахунок 31413537700007, МФО 828011, отримувач: ГУ ДКУ в м. Одеса, Код ЄДРПОУ 23862106, Банк отримувача: ГУ ДКУ в Одеській області, призначення платежу: КБК 22090100, держмито, та

витрати на інформаційне-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн. на розрахунковий рахунок 31215263700007, МФО 828011, отримувач: ГУ ДКУ в Одеській області, Код ЄДРПОУ 23213460, Банк отримувача: ГУ ДКУ в Одеській області, призначення платежу: КБК 22050002, за ІТЗ Апеляц. суд Од. обл.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання законної сили ухвалою.

Судді апеляційного суду Одеської області: В.О. Панасенков

В.Ф. Парапан

М.М. Драгомерецький