Рішення № 134532350, 24.02.2026, Новобаварський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Харкова)

Справа №639/8316/25

Провадження №2/639/444/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2026 року

Новобаварський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого судді Рубіжного С.О.,

за участю секретаря судового засідання Чубенко О.С.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні Жовтневого районного суду м. Харкова цивільну справу за позовною заявою Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ:

04 листопада 2025 року до Новобаварського районного суду міста Харкова надійшла позовна заява від позивача Акціонерного товариства «Акцент-Банк», подана його представником, до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

В позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором б/н від 10.02.2022 у розмірі 150062,10 грн., та судовий збір у розмірі 2422,40 грн.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача посилається на те, що відповідно до укладеного договору б/н від 10.02.2022 року ОСОБА_1 отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 40,80 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

Позивач зазначає, що відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами Банку складає між ним та банком договір.

Позивач вказує, що свої зобов`язання за кредитним договором виконав у повному обсязі. Відповідач, у свою чергу, зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконує, не вносить грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами, у зв`язку з чим і утворилася заборгованість, яка станом на 02.11.2025 року становить 150062,10 грн.

Вказані обставини і вимусили позивача звернутися до суду з вищезазначеною позовною заявою.

Вказана позовна заява містить відомості про те, що документ сформовано в системі «Електронний суд».

Ухвалою Новобаварського районного суду міста Харкова від 07 листопада 2025 року позовну заяву Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості залишено без руху.

Надано строк для усунення вказаних недоліків, протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали.

17 листопада 2025 року зареєстрована заява про усунення недоліків, яка сформована в системі «Електронний суд» 15.11.2025, до якої додано докази відправки на дійсну адресу відповідача листом з описом вкладення копій поданих до суду документів.

Ухвалою Новобаварського районного суду міста Харкова від 19 листопада 2025 року позовну заяву Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості залишено без руху.

На виконання ухвали суду від 19.11.2025 року представником позивача вказані недоліки позовної заяви були усунуті.

Ухвалою Новобаварського районного суду міста Харкова від 02.12.2025 року прийнято позов до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у цивільній справі. Призначено судове засідання.

Представник позивача Шкапенко О.В., який діє на підставі довіреності №22908652-К-Н-О від 23.01.2024 року, в судове засідання не з`явився, в матеріалах справи міститься заява про розгляд справи за відсутності представника позивача, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, проти винесення заочного рішення не заперечував.

Належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи відповідач, згідно вимог ст. 128 ЦПК України у судове засідання повторно не з`явилась, в порушення ч. 3 ст. 131 ЦПК України про причини неявки суд не повідомила, відзив не надала, у зв`язку з чим на підставі ухвали Новобаварського районного суду міста Харкова від 24.02.2026 року проведено заочний розгляд даної справи згідно з вимогами ст.ст. 280-282 ЦПК України на підставі наявних у справі доказів.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, у відповідності до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, судом не здійснювалося.

Судом встановлено наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

10.02.2022 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, відповідно до якого остання отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку (а.с. 14).

ОСОБА_1 погодилась, що заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складають між нею та банком договір про надання банківських послуг.

При укладанні договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України (договір приєднання), згідно з якою договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов`язання є правовідношення, в яких одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно п. 23 ч.1 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів», споживчий кредит це кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції.

За умовами вказаного вище договору ОСОБА_1 отримала кошти у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

На суму фактично використаного кредитного ліміту (Кредиту) Банком нараховувались відсотки.

Відповідач не надавав своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за Кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов Договору, що має відображення у Розрахунку заборгованості за договором. Таким чином, у порушення умов кредитного договору а також ст. ст. 509, 526, 1054 ЦК України, Відповідач зобов`язання за вказаним договором не виконала.

Станом на 02.11.2025 року ОСОБА_1 має заборгованість перед АТ «Акцент-Банк» за кредитним договором №б/н від 10.02.2022 становить 150062,10 грн., яка складається з наступного: 108529,26 грн. - заборгованість за кредитом; 41532,84 грн. - заборгованість по відсоткам за користування кредитом (а.с. 69 -78).

Згідно довідки банку ОСОБА_1 було відкрито рахунок № НОМЕР_1 та видано картку - № НОМЕР_2 з терміном дії до грудня 2028 року, № НОМЕР_3 з терміном дії до грудня 2031 року, № НОМЕР_4 з терміном дії до квітня 2028 (а.с. 29).

Кредитний ліміт збільшувався на протязі користування ОСОБА_1 кредитною картою 10.02.2022 встановлено - 5000,00 грн., 07.04.2023 збільшено до 13000,00 грн., 10.07.2023 збільшено до 21000,00 грн., 09.10.2023 збільшено до 29000,00 грн., 09.01.2024 збільшено до 39000,00 грн., 08.03.2024 збільшено до 50000,00 грн., 08.03.2024 збільшено до 108600, що підтверджується довідкою за лімітами (а.с. 30).

Згідно виписки по картці, відповідач ОСОБА_1 користувалась кредитними коштами (а.с. 31-68).

Щодо стягнення заборгованості по сплаті процентів за використання кредитного ліміту суд зазначає таке.

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, то повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із частиною 1 статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Звертаючись до суду з позовом, АТ «Акцент-банк» просить суд стягнути з відповідача у тому числі заборгованість по сплаті процентів за користування кредитним лімітом у розмірі 41532,84 гривень.

На підтвердження позовних вимог в цій частині до позовної заяви було надано копію анкети-заяви за договором № б/н від 10.02.2022, однак надана заява не містить умов щодо погодженої сторонами ставки за процентами за користування кредитними коштами.

Разом з тим, матеріали справи не містять доказів та позивачем не підтверджено, що саме з цими Умовами та Правилами надання банківських послуг у АТ «Акцент-банк» відповідач ознайомилася та погодилася з ними при підписанні анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг АТ «Акцент-банк».

Отже, сама по собі підписана анкета-заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, без надання належних та допустимих доказів, що підтверджують укладення договору, не може бути підставою для стягнення, зокрема, процентів за користування кредитом, оскільки така анкета-заява не може розцінюватись як стандартна (типова) форма кредитного договору.

Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в Умови та Правила надання банківських послуг у АТ «Акцент-банк», що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.

Аналогічні за змістом висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19).

Також, обґрунтовуючи свої вимоги банк посилався на паспорт споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка», в якому зазначені умови кредитування та в якому зокрема зазначено, що документ підписано простим електронним підписом, про що було погоджено сторонами у Анкеті заяві про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг.

Разом з тим, зі змісту паспорту споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка» слідує (розділ 7 «Інші важливі правові аспекти»), що: «умови договору про споживчий кредит можуть відрізнятися від інформації, наведеної у цьому паспорті споживчого кредиту та будуть залежати від проведеної кредитодавцем оцінки кредитоспроможності споживача з урахуванням, зокрема, наданої ним інформації про майновий та сімейний стан, розмір доходів тощо».

У розділі 4 вказаного паспорту зазначено інформацію щодо реальної річної процентної ставки та орієнтованої загальної вартості кредиту для споживача.

При цьому, необхідно зазначити, що термін «паспорт споживчого кредиту» вживається у Законі України «Про споживче кредитування» лише в розділі II «Інформаційне забезпечення договору про споживчий кредит та дії, що передують його укладенню» та у Додатку 1 зі стандартизованою формою такого паспорта. Приписи про умови договору про споживчий кредит, його форму, порядок укладення та розірвання визначені у розділі ІІІ «Договір про споживчий кредит» цього Закону. До укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту. Зазначена інформація безоплатно надається кредитодавцем споживачу за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту), встановленою у Додатку 1 до цього Закону, у письмовій формі (у паперовому вигляді або в електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством) із зазначенням дати надання такої інформації та терміну її актуальності. У такому разі кредитодавець визнається таким, що виконав вимоги щодо надання споживачу інформації до укладення договору про споживчий кредит згідно з частиною третьою цієї статті (частина 2 статті 9 Закону України «Про споживче кредитування», чинного на момент виникнення спірних правовідносин). З огляду на ці норми закону паспорт споживчого кредиту є довідкою для споживача про умови кредитування, з якими банк зобов`язаний його ознайомити для прийняття споживачем усвідомленого рішення про наступне укладення кредитного договору. Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, підписання такого паспорта не означає укладення кредитного договору. Паспорт споживчого кредиту не є тим документом, який Закон України «Про споживче кредитування» включає до форми договору про споживчий кредит (стаття 13).

Під формою правочину розуміється спосіб вираження волі сторін та/або його фіксація. Правочин оформлюється шляхом фіксації волі сторони (сторін) та його змісту. Така фіксація здійснюється різними способами. Першим і найпоширенішим з них є складання одного або кількох документів, які текстуально відтворюють волю сторін. Зазвичай, правочин фіксується в одному документі. Це стосується як односторонніх правочинів (наприклад, складення заповіту), так і договорів (дво- і багатосторонніх правочинів). Домовленість сторін дво- або багатостороннього правочину, якої вони досягли, фіксується в його тексті, який має бути ідентичним у всіх сторін правочину.

Потрібно розмежовувати форму правочину та спосіб підтвердження виконання переддоговірного обов`язку кредитодавцем по наданню споживачу інформації, необхідної для порівняння різних пропозицій кредитодавця. Способом підтвердження виконання переддоговірного обов`язку кредитодавця є паспорт споживчого кредиту. Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту.

Такий правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 травня 2022 року у справі № 393/126/20 (провадження №61-14545сво20).

За наведених обставин, паспорт споживчого кредиту не є тим документом, який Закон України «Про споживче кредитування» включає до форми договору про споживчий кредит.

За таких обставин, суд висновує про відсутність підстав вважати, що сторони погодили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а тому відсутні правові підстави для стягнення з відповідача на користь АТ «Акцент-банк» заборгованості по сплаті процентів за використання кредитного ліміту у сумі.

З банківської виписки вбачається, що станом 29.09.2024 року значилась заборгованість у розмірі 49 994,79 грн. В подальшому відповідачем не здійснювались витрати/зарахування коштів.

Після зазначеної дати банком здійснювались списання відсотків, що за відсутністю погодження розміру та порядку нарахувань є безпідставними.

Також з банківської виписки вбачається. що 29.10.2024, 29.11.2024, 29.12.2024, 29.01.2025 здійснювались банківські операції з регулярного списання за кредитом Розстрочка з виписки. Водночас, ні Анкета Заява, ні наданий суду витяг з Умов і Правил без зазначення дати, станом на яку вони зберігали свою чинність, не містять погоджених сторонами умов, які б надавали позивачу повноваження вчиняти операції зі списання коштів на власну користь.

З огляду на викладене, позовна вимога АТ «Акцент-банк» щодо стягнення з відповідача заборгованості по сплаті процентів за використання кредитного ліміту та витрати з регулярного списання за кредитом Розстрочка з виписки задоволенню не підлягає.

Доведеною сумою заборгованості суд вважає в розмірі 49 994,79 грн.

Згідно зі статтею 610, 612 ЦК України - порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

За таких обставин, у зв`язку з невиконанням відповідачем своїх договірних зобов`язань, суд приходить до висновку, що позовна заява Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості підлягає частковому задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Суд розподіляє судові витрати, відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (33,32%) та стягує з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору у розмірі 807,14 грн.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 4, 5, 13, 76-81, 133, 141, 223, 265, 280-282 ЦПК України, ст.ст. 509, 525, 526, 530, 610-612, 625, 1048, 1049, 1054, 1056-1 ЦК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» заборгованість за кредитним договором №б/н від 10.02.2022 року в розмірі основного боргу 49 994 (сорок дев`ять тисяч дев`ятсот дев`яносто чотири) гривні 79 копійок.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» судовий збір в розмірі 807 (вісімсот сім) гривень 14 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Найменування сторін:

Позивач: Акціонерне товариство «Акцент-Банк», код ЄДРПОУ 14360080, рах. № НОМЕР_5 , адреса місцезнаходження: 49074, м. Дніпро, вул. Батумська, буд. 11.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_6 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складено 24.02.2026

Суддя С.О. Рубіжний