Рішення № 134515778, 03.03.2026, Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №348/3283/25

Номер провадження 2/348/458/26

03 березня 2026 року м.Надвірна

Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області в складі головуючого судді Солодовнікова Р.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін і без проведення судового засідання справу за позовом ТОВ «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Зміст позовних вимог:

ТОВ «Бізнес Позика» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги мотивують тим, що 24.11.2024 року між ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_1 укладено Договір № 186331-КС-002 про надання кредиту шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Так, ТОВ "Бізнес позика" 24.11.2024 року направлено ОСОБА_1 пропозицію (оферту) укласти Договір № 186331-КС-002 про надання кредиту. Зі своєї сторони ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» направлено ОСОБА_1 , через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор UA-1861, на номер телефону НОМЕР_1 (що зазначено Позичальником у своїй анкеті в особистому кабінеті), котрий ОСОБА_1 було введено/відправлено.

24.11.2024 року ОСОБА_1 прийняв (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення Договору № 186331-КС-002 про надання кредиту на умовах визначених офертою. Таким чином, 24.11.2024 між ТОВ "Бізнес позика" та ОСОБА_1 укладено Договір № 186331-КС-002 про надання кредиту, підписаний одноразовим ідентифікатором у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до п.1 Договору кредиту, ТОВ "Бізнес позика" надає позичальнику грошові кошти у розмірі 10000,00 грн, на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених Договором кредиту та Правил про надання грошових коштів у кредит.

Відповідно до п.п. 2.3-2-11 Договору строк, на який надається Кредит: 16 тижнів. Стандартна процентна ставка за Кредитом: в день 1,0 %, фіксована. Комісія за надання Кредиту (надалі - Комісія): 2000,00 грн. Нараховується одноразово при видачі Кредиту в дату видачі Кредиту. Розмір Комісії, встановлений цим пунктом Договору, залишається незмінним протягом усього строку (терміну) Договору. Встановлений Договором розмір Комісії не може бути збільшено Кредитодавцем в односторонньому порядку. Супровідні послуги відсутні, тарифи не змінні в продовж дії Договору. Загальний розмір наданого Кредиту: 10 000,00 грн. Строк дії Договору: до 16.03.2025 року. Денна процентна ставка: 0,90 процентів.

ТОВ "Бізнес позика" свої зобов`язання за Договором кредиту виконало та надало позичальнику грошові кошти в сумі 10000,00 грн шляхом перерахування на банківську картку позичальника № НОМЕР_2 (котрий позичальником вказано при заповнені анкетних даних в особистому кабінеті).

До теперішнього часу боржник свої зобов`язання за Кредитним договором № 186331-КС-002 про надання кредиту належним виконав, здійснив часткову оплату на загальну суму 7241,22 грн, чим порушив свої зобов`язання, встановлені договором.

Відповідно до розрахунку, у ОСОБА_1 наявна заборгованість за кредитним договором у розмірі 14 623,00 грн, яка складається з таких сум: прострочені платежі по тілу кредиту - 8526,00 грн; суми прострочених платежів за процентами - 6077,00 грн, сума прострочених платежів за комісією - 20,00 грн.

З підстав невиконання позичальником умов кредитного договору ТОВ "Бізнес позика" просить запозовом стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №186331-КС-002 у розмірі 14623,00 грн. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2422,40 грн.

Стислий виклад позиції сторін:

Представником позивача подане клопотання про розгляд справи за його відсутності, у якому він також повідомляє, що підтримує позовні вимоги в повному обсязі, не заперечує проти винесення заочного рішення.

Відповідачу ухвалу про відкриття провадження у справі надіслано за адресою зареєстрованого місця проживання з пропозицією надати відзив та докази. Поштове повідомлення повернулося з відміткою про відсутність адресата за вказаною адресою 19.01.2026, що відповідно до пункту 5 частини 6 статті 272 ЦПК України вважається днем вручення судового рішення. Таким чином, суд вважає відповідача належним чином повідомленим про відкриття провадження та забезпеченим у реалізації процесуальних прав.

Крім направлення процесуальних документів засобами поштового зв`язку за зареєстрованим місцем проживання відповідача, судом вжито додаткових заходів повідомлення відповідача.

Зокрема, суд направив ухвалу про відкриття провадження у справі разом із копією позовної заяви та доданими до неї матеріалами на електронну адресу, зазначену відповідачем при укладенні кредитного договору, яка отримана 22.01.2026, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.

Суд також повідомив його про розгляд справи через офіційний вебсайт «Судової влади України» шляхом розміщення відповідного оголошення та повідомляв за допомогою телефонного зв`язку, що підтверджується матеріалами справи.

Незважаючи на всі можливі заходи, вжиті судом для належного повідомлення відповідача про розгляд справи, останній не скористався наданими йому процесуальними правами - не повідомив суд про свою позицію у справі, не надав жодних пояснень чи доказів, які могли б спростувати вимоги позивача.

Відповідно до статей 126, 178, 83 ЦПК України, учасники справи зобов`язані подавати всі наявні докази в межах процесуальних строків, визначених законом або судом. Відповідач повинен подати суду докази разом з поданням відзиву.

Відповідач не звертався до суду із заявою про продовження строку для подання відзиву чи доказів. Також відповідач у відповідності до статті 83 ЦПК України, не повідомив суд про неможливість подання доказів у встановлений строк; не зазначив причин такої неможливості; не підтвердив, що ним були вжиті всі залежні від нього заходи для отримання доказів, що підтверджують заперечення проти позову. Таке недотримання вимог закону свідчить про неповажність причин неподання відзиву (доказів) та є підставою для висновку про втрату відповідачем права на їх подання у подальшому.

Згідно з частиною 1 статті 126 ЦПК України, право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням встановленого строку, а згідно з частиною 2 цієї статті - документи, подані після закінчення строку, залишаються без розгляду, якщо інше не передбачено Кодексом.

Суд наголошує, що детальна регламентація строків подання відзиву і доказів у ЦПК України спрямована на забезпечення принципів змагальності, процесуальної рівності сторін, а також недопущення зловживання процесуальними правами.

Норми ЦПК України встановлюють чіткий і послідовний порядок подання заяв по суті справи та доказів, детально регламентуючи строки їх подання. Така регламентація спрямована на запобігання зловживанню процесуальними правами та забезпечення повного і своєчасного розкриття доказів (принцип «discovery») на стадії підготовчого провадження. Зазначений підхід покликаний змістити основний акцент із розгляду справи по суті на стадію її підготовки, що сприяє ефективності, процесуальній економії та дотриманню розумних строків судового розгляду.

Отже, недотримання відповідачем встановленого судом порядку подання відзиву та доказів, а також відсутність повідомлення про причини їх неподання, свідчать про невиконання процесуальних обов`язків стороною (пунктів 4-6 частини першої статті 43 ЦПК). У зв`язку з цим суд дійшов висновку, що у разі наявності у відповідача доказів, які могли б підтверджувати його заперечення проти позову, такі докази не можуть бути подані чи прийняті судом під час подальшого розгляду справи.

З огляду на це, суд дійшов висновку, що відповідач не виявив зацікавленості у розгляді справи та захисті своїх прав, свідомо не скористався процесуальними можливостями, наданими законом, зокрема подання відзиву, доказів, витребування доказів, а тому суд розглядає справу за наявними у ній матеріалами відповідно до положень статей 178, 279 ЦПК України.

Процесуальні дії у справі:

Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області 12.01.2026 відкрив провадження у справі та постановив розглядати її в порядку спрощеного позовного провадження без судового засідання та повідомлення сторін, на підставі наявних у матеріалах справи даних.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. Заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження від сторін у справі не надходили.

Розгляд справи може проводиться без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження, як це передбачено ч.13 ст.7 ЦПК України.

На підставі ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Відповідно до ч.8 ст.279 ЦПК при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 8 ст. 178 ЦПК України).

За таких обставин, суд вважає можливим розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без участі сторін за наявними у справі матеріалами.

Фактичні обставини справи, встановлені судом:

Судом встановлено, 24.11.2024 року між ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_1 укладено Договір № 186331-КС-002 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію».

ТОВ "Бізнес позика" 24.11.2024 направлено ОСОБА_1 пропозицію (оферту) укласти Договір № 186331-КС-002 про надання кредиту (а.с. 22-23).

Зі своєї сторони ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» направлено ОСОБА_1 через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор UA-1861, на номер телефону НОМЕР_1 (що зазначено позичальником у своїй анкеті в особистому кабінеті (а.с. 43), котрий боржником було введено/відправлено.

24.11.2024 року ОСОБА_1 прийняв (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення Договору № 186331-КС-002 про надання кредиту на умовах визначених офертою (а.с.33).

Таким чином, 24.11.2024 між ТОВ "Бізнес позика" та ОСОБА_1 укладено Договір № 186331-КС-002 про надання кредиту, підписаний одноразовим ідентифікатором у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію» (зворот.бік а.с.33-44).

Відповідно до п.1 Договору кредиту, ТОВ "Бізнес позика" надає позичальнику грошові кошти у розмірі 10000,00 грн, на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених Договором кредиту та Правил про надання грошових коштів у кредит.

За умовами п.2.1-2.4 Договору відповідачу надавався кредит в сумі 10000,00 грн, строком на 16 тижні, в день з стандартною процентною ставкою 1 %, фіксована. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку (терміну) Договору. Встановлений Договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено Кредитодавцем в односторонньому порядку. Строк повернення кредиту 16.03.2025 року. П.2.5. Комісія за надання Кредиту (надалі - Комісія) складає 2000,00 грн.

Відповідач зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитними коштами, комісію в строки та в порядку, встановлених Кредитним договором, з кінцевим терміном погашення 16.03.2025 року.

ТОВ "Бізнес позика" свої зобов`язання за Договором кредиту виконало та надало позичальнику грошові кошти в розмірі 10000,00 грн. шляхом перерахування на банківську картку позичальника № НОМЕР_2 (котрий позичальником вказано при заповнені анкетних даних в особистому кабінеті), що підтверджується довідкою про видачу коштів на суму 10000 грн.

На вимогу суду «ПУМБ» надав інформацію та виписку руху коштів по картці від 2.01.2026 року на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) в банку емітовано карту № 4314-1402-1014-7598 ІВАN НОМЕР_4 . Додатково направляємо виписку по рахунку № НОМЕР_2 за період 24.11.2024 - 27.11.2024 р, яка містить зарахування на суму 10000,00 гривень у додатку (а.с. 100-102).

До теперішнього часу боржник свої зобов`язання за Кредитним договором № 186331-КС-002 від 24.11.2024 року про надання кредиту належним чином не виконав. Відповідач здійснив часткову оплату за Договором № 186331-КС-002 на загальну суму 7241,22 грн, чим порушив свої зобов`язання, встановлені договором.

З розрахунку заборгованості станом на 01.12.2025 року утворилась заборгованість за Договором № 186331-КС-002 про надання кредиту, в розмірі 14623,00 грн, що складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту - 8526,00 грн; суми прострочених платежів по процентах - 6077,00 грн, комісія - 20,00 грн, що стверджується розрахунком заборгованості. (а.с. 44-46).

Мотиви з яких виходить суд та застосовані норми права:

Відповідно до ст. 55 Конституції України, кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.

За положенням статті 5 ЦПК, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав. Порушення права пов`язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Відповідно до положень ст. 12, 13 ЦПК цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Частиною 1 статті 76 ЦПК передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ст.77 ЦПК належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Згідно з ст. 89 ЦПК суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Виходячи із положень ст.525, ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно якої договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріальне посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Згідно ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

На підставі досліджених у справі доказів, суд робить висновок, що 24.11.2024 між ОСОБА_1 та ТОВ «Бізнес позика» виникли договірні відносини у зв`язку з укладенням кредитного договору № 186331-КС-002. Позичальник, будучи вільним в укладенні кредитного договору, виборі контрагента і визначенні умов договору, будучи обізнаним з умовами кредитування, в тому числі з нарахуванням відсотків за користування кредитними коштами та інших платежів, підписав електронним одноразовим ідентифікатором кредитний договір, чим погодила його умови. Даний договір був укладений в електронній формі у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію», що повністю підтверджується матеріалами справи.

ОСОБА_1 отримав кредитні кошти, що підтверджується доказами про їх перерахування позичальнику, у зв`язку з чим у нього виник обов`язок повернути отримані кошти у розмірах та строки, визначені кредитним договором.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що відповідач взяті на себе зобов`язання за вищезазначеним договорами не виконав, внаслідок чого у нього виникла заборгованість за основним зобов`язанням, зокрема тілом кредиту.

У позовні заяві позивач просить стягнути заборгованість за тілом кредиту в сумі 8526,00 грн.

Жодних доказів повернення грошових коштів у повному обсязі за кредитним договором, а також доказів, які б спростовували наведений позивачем розрахунок заборгованості за тілом кредиту, відповідач суду не надав.

Таким чином, у відповідача за тілом кредиту наявна заборгованість за договором № 186331-КС-002 в сумі 8526,00 грн.

Вирішуючи позовну вимогу про стягнення з відповідача на користь позивача відсотків за кредитними договорами, суд зазначає таке.

Згідно із положеннями статей 1046, 1049 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст.1048 та ч. 1 ст.1049 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором.

Отже, припис абзацу 2 ч.1ст.1048 ЦК України про виплату процентів до дня повернення позики може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Позивач, пред`являючи позов, крім заборгованості за основною сумою боргу, просив стягнути з відповідача проценти за користування кредитом, які, відповідно до розрахунку заборгованості, нараховані в межах строку дії кредитного договору.

За договором № 186331-КС-002 від 24.11.2024 позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість за процентами в розмірі 6077,00 грн за період з 24.11.2024 до 16.03.2025, що підтверджується розрахунками заборгованості. (а.с. 44-46).

Розрахунок процентів відповідає умовам договору, а тому суд вважає його правильним.

Відповідачем не доведена сплата процентів за договором в повному обсязі.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що за кредитним договором сума нарахованих процентів 50426,96 грн підлягає стягненню.

Відповідно до п. 2.5 Договору комісія за надання кредиту становить 2000,00 грн.

Через часткову оплату комісії, позивачем заявлені позовні вимоги про стягнення комісії в розмірі 20,00 грн, із розміром якої погоджується й суд.

Таким чином, з відповідача підлягає стягненню комісія в сумі 20,00 грн.

Висновки суду.

Дослідивши матеріали справи, всебічно проаналізувавши обставини в їх сукупності, дав оцінку зібраним у справі доказам, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному, об`єктивному та всебічному з`ясування обставин справи, суд вважає необхідним повністю задовольнити позовні вимоги та стягнути з відповідача на користь ТОВ «Бізнес Позика» заборгованість за кредитним договором №186331-КС-002 від 24.11.2024 року в загальній сумі 14623,00 грн, що складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту - 8526,00 грн; суми прострочених платежів по процентах - 6077,00 грн, комісія - 20,00 грн.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд виходить з наступного.

Позивачем при подачі позову до суду було сплачено судовий збір в сумі 2422,00 грн.

Згідно частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому з відповідача підлягає стягненню витрати на сплату судового збору в сумі 2422,40 гривень, у зв`язку із повним задоволенням позову.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 526, 530, 610, 612, 625, 1050, 1054, 1056-1 ЦК, ст.ст. 133, 141, 263-265, 268 ЦПК, суд,-

у х в а л и в:

Позов ТОВ «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ; АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» (код ЄДРПОУ: 41084239, Місцезнаходження: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 26, офіс 411) заборгованість за Договором № 186331-КС-002 про надання кредиту від 24.11.2024 року в сумі 14 623,00 гривень (чотирнадцять тисяч шістсот двадцять три грн 00 коп.).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» судові витрати по оплаті судового збору у розмірі 2422,40 гривень (дві тисячі чотириста двадцять дві грн 40 коп.).

Сторонам копія судового рішення направляється в порядку, передбаченому статтею 272 ЦПК.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення суду складений - 03 березня 2026 року.

Позивач:ТОВ «Бізнес Позика», реєстрації м.Київ бульвар Лесі Українки 26, офіс 411, код ЄДРПОУ 41084239.

Відповідач: ОСОБА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Суддя Р.С. Солодовніков