Рішення № 134507733, 03.03.2026, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" березня 2026 р. справа № 640/25620/21

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Микитюка Р.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Софія-А" ЛТД до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (ВП ДПС України) про визнання протиправними податкових повідомлень - рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Софія-А" ЛТД (далі позивач, ТОВ "Софія-А" ЛТД) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (ВП ДПС України) (далі відповідач, ГУ ДПС у м. Києві), в якому просило суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління Державної податкової служби у м. Києві № 00607040702 від 11.08.2021, прийняте на підставі акта № 14306/26-15-07- 02-02-17/23506239 від 19.02.2021, рішення Державної податкової служби України про результати розгляду скарги № 18151/6/99-00-06-01-03-06 та податкове повідомлення-рішення №00607070702 від 11.08.2021, прийняте на підставі акта № 14306/26-15-07-02-02-17/23506239 від 19.02.2021 та рішення Державної податкової служби України про результати розгляду скарги № 18148/6/99-00-06-01-03-06.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 11.08.2021 є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки право на податковий кредит не може ставитися в пряму залежність від ведення господарської діяльності та дотримання податкового законодавства третіми особами. При цьому, позивач вказує, що надавав податковому органу належним чином складені первинні документи на підтвердження реальності господарських операцій позивача з контрагентом - ТОВ "Агроком Люкс".

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.11.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі № 640/25620/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Софія-А" ЛТД до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (ВП ДПС України) про визнання протиправними податкових повідомлень - рішень.

Представник відповідача надав суду відзив на адміністративний позов від 01.02.2022, в якому просить відмовити у позові, так як, перевіркою встановлено порушення платником вимог пп.14.1.13 п.14.1 ст.14, пп. 134.1.1. п. 134.1 ст. 134, п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 36051,00 грн, в тому числі за 2018 рік в сумі 36051,00 грн та п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст.198 в результаті чого занижено податок на додану вартість, що сплачується до державного бюджету на суму 33381,00 грн, в тому числі за жовтень 2018 року в сумі 33381,00 грн. Зазначає, що вказані порушення виникли у зв`язку із не підтвердженням під час проведення документальної позапланової перевірки здійснення господарських взаємовідносин з ТОВ "Агроком Люкс". Відповідач вказував на те, що платником податків до перевірки не було надано усіх необхідних документів необхідних для підтвердження господарських операцій з ТОВ "Агроком Люкс", а ті документи, що були надані містили суттєві недоліки. Також представник відповідача посилався на матеріали досудового розслідування, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань а рамках кримінального провадження № 32019100000000526 від 29 липня 2019 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 205-1. ч. 2 ст. 212 КК України, відповідно до якої розслідуванням встановлено, що службові особи ТОВ "Агроком Люкс" (код 42385574) та інші, за період з червня 2018 року по березень 2019 року занизили податок на додану вартість на суму 5 366 156 грн, що є особливо великим розміром та підтверджується висновком експертного дослідження № 1- 31/05/2019-дос (а.с.193-225).

ТОВ "Софія-А" ЛТД скористалось правом на подання відповіді на відзив на адміністративний позов від 14.02.2020. Представник позивача суду пояснив, що надані первинні документі до перевірки по формі та змісту відповідають Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність". Вказав, що твердження відповідача про відсутність товаро-транспортних накладних або їх окремих недоліків не є обставиною яка б давала безперечні підстави стверджувати про відсутність у платника податків права на формування своїх даних податкового обліку, зокрема податкового кредиту/валових витрат, оскільки зазначені документи є обов`язковими при оподаткуванні операцій за договорами перевезення, а не договорами поставки. Крім того, товарно-транспортні накладні чи подорожні листи не є винятковими первинними бухгалтерськими документами, які підтверджують факт реальності здійснення господарської операції за договором, та за відсутності яких платник позбавляється права на формування податкового кредиту, а також віднесення до складу доходів і витрат сум за договорами у разі наявності інших первинних бухгалтерських документів оформлених у відповідності до положень діючого законодавства, а саме: договорів, видаткових накладних податкових накладних регістрів бухгалтерських документів, платіжних доручень, відомостей про рух активів, товару та інших документів. Також, на переконання позивача, матеріали досудового розслідування у кримінальному провадженні, до ухвалення вироку не можуть вважатися належними доказами у справі в розумінні КАС України (а.с.226-231).

Відповідно до частини 3 статті 29 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у разі ліквідації або припинення роботи адміністративного суду справи, що перебували у його провадженні, невідкладно передаються до суду, визначеного відповідним законом або рішенням про припинення роботи адміністративного суду, а якщо такий суд не визначено - до суду, що найбільш територіально наближений до суду, який ліквідовано або роботу якого припинено.

На виконання положень пункту 2 Розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" за №2825-IX від 13.12.2022 скеровано за належністю матеріали адміністративної справи № 640/25620/21.

28.02.2025 проведено автоматизований розподіл справи № 640/25620/21 та визначено суддю Микитюка Р.В. для розгляду цієї справи.

Ухвалою суду від 05.03.2025 прийнято до провадження адміністративну справу № 640/25620/21 та розпочато розгляд цієї справи спочатку.

Від Головного управління ДПС у м. Києві, через систему "Електронний суд" 24.03.2025 надійшов повторно відзив на адміністративний позов, в якому відповідач просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог, оскільки спірні рішення прийняті на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені податковим законодавством України (а.с.244-263).

Дана справа розглянута і вирішена за правилами спрощеного позовного провадження відповідно до вимог частини 5 статті 262 КАС України без проведення судового засідання та повідомлення і виклику сторін за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши і оцінивши зібрані по справі докази, в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, судом встановвлено такі обставини.

Головним управління Державної податкової служби у місті Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Софія-А" ЛТД, з питань дотримання вимог податкового законодавства України при визначенні по взаємовідносинах з ТОВ "Агроком Люкс" за період жовтень 2018 року, січень 2019 року показників декларації з податку на доданку вартість та за 2018 рік показників фінансової звітності з їх відображенням у декларації з податку на прибуток підприємств, за результатами якої контролюючим органом складено акт від 19.02.2021 №14306/26-15-07-02-02-17/23506239, за висновками якого встановлено порушення позивачем вимог:

1) пп. 14.1.13 п. 14.1 ст. 14, пп. 134.1.1. п. 134.1 ст. 134, п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, зі змінами та доповненнями, п. 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11 "Зобов`язання", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 січня 2000 року № 20, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11 лютого 2000 р. за № 85/4306 п. 5 та п. 7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 №290, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 за №860/4153, в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 36051 грн, в т.ч. за 2018 у сумі 36051,00 гривень;

2) п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, зі змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на додану вартість що підлягає сплаті до бюджету на суму 33381,00 грн, в тому числі за жовтень 2018 у сумі 33381,00 грн та завищено від`ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 19.1 + рядок 20.3 декларації) (переноситься до рядка 16.1 декларації наступного звітного (податкового) періоду) на загальну суму 6665,00 грн, в т.ч. за січень 2019 на суму 6665,00 грн (а.с.29-51).

На підставі наведених висновків акту перевірки, ГУ ДПС у м. Києві прийнято податкові повідомлення-рішення від 17.03.2021 за №00207600702, №00207570402 (а.с.14-21).

В подальшому за наслідками розгляду скарг на податкові повідомлення-рішення від 17.03.2021 за №00207600702, №00207570402, Державна служба України прийняла рішення про результати розгляду скарг від 06.08.2021 (а.с.64-68), якими, скасовано: податкове повідомлення-рішення від 17.03.2021 за №00207600702, в частині застосування штрафних санкцій сумі 5407,90 грн та податкове повідомлення-рішення від 17.03.2021 за №00207570402, в частині застосування штрафних санкцій сумі 5006,90 грн.

Відтак, 11.08.2021 Головне управління ДПС у м. Києві на підставі акт від 19.02.2021 №14306/26-15-07-02-02-17/23506239, прийняло:

- податкове повідомлення рішення №00607070702, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток підприємств, які сплачують інші платники в сумі 36051,00 грн, та застосовано штрафну фінансову санкцію в сум 3605,00 грн (а.с.25а-28);

- податкове повідомлення рішення №00607040702, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарі (робіт, послуг) в сумі 33381,00 грн, та застосовано штрафну фінансову санкцію в сум 3338,00 грн (а.с.22-25).

Позивач вважає протиправними податкові повідомлення-рішення від 11.08.2021 №00607070702, №00607040702 тому звернувся до суду із цим позовом та просить їх скасувати.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд застосовує такі норми права.

Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України).

Положення ПК України суд застосовує в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пп. 14.1.231 п. 14.1 ст. 14 ПК України розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Згідно пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України, об`єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

У відповідності до п. 135.1 ст. 135 ПК України, базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством України.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до п. 44.2 ст. 44 ПК України для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку, що витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність здійснення господарської операції.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватися відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів для цілей ведення податкового обліку лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Щодо висновків про порушення пп. 14.1.13 п. 14.1 ст. 14, пп. 134.1.1. п. 134.1 ст. 134, п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, зі змінами та доповненнями, п. 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11 "Зобов`язання", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 січня 2000 року № 20, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11 лютого 2000 року за № 85/4306 п. 5 та п. 7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 №290, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 за №860/4153, в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 36051 грн, в т.ч. за 2018 у сумі 36051,00 гривень, слід зазначити таке.

На переконання відповідача ТОВ "Софія-А" ЛТД "дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку" за період з 01.01.2018 по 31.12.2018 в сумі 200283,00 грн та відповідно, занизило показники у рядку 2240 звіту про фінансові результати "Інші доходи" на загальну суму 200283,00 грн за 2018 рік.

Згідно пункту 3.1.1.1 акта перевірки перевірка проведена виключно в частині дотримання вимог законодавства України ТОВ "Софія-А" ЛТД при визначенні взаємовідносин з ТОВ "Агроком Люкс" показників фінансової звітності з їх відображенням у декларації з податку на прибуток підприємств за 2018 рік (а.с.33).

Судом встановлено, що між ТОВ "Софія-А" ЛТД (Покупець) та ТОВ "Агроком Люкс" (Постачальник) укладено Договір Поставки №2018/10/12 від 12.10.2018 (а.с.69-71).

Так, ТОВ "Софія-А" ЛТД придбало за 2018 рік у ТОВ "Агроком Люкс" папір крейдований різної номенклатури на загальну суму 200283,00 грн.

На підтвердження придбання товару ТОВ "Софія-А" ЛТД подало суду копії: видаткових накладних, рахунків на оплату, податкових накладних, оборотно сальдові відомості по рахунку 631 за жовтень-листопад 2018 року та січень 2019 року, платіжних доручень, які наявні в матеріалах справи (а.с.72-167).

Відтак, суд вважає правильним твердження позивача про те, що товар папір крейдований різної номенклатури, отриманий позивачем від ТОВ "Агроком Люкс" не може вважатися безоплатно отриманими в силу положень пп.14.1.13 п.14.1 ст.14 ПК України, оскільки законом до безоплатно наданих товарів, робіт, послуг віднесено:

а) товари, що надаються згідно з договорами дарування, іншими договорами, за якими не передбачається грошова або інша компенсація вартості таких товарів чи їх повернення, або без укладення таких договорів;

б) роботи (послуги), що виконуються (надаються) без висування вимоги щодо компенсації їх вартості;

в) товари, передані юридичній чи фізичній особі на відповідальне зберігання і використані нею.

В свою чергу, проданий товар позивачу послуги були оплачені ним, у зв`язку з чим не підпадають під визначення безоплатно отриманих.

Вимоги щодо підтвердження даних, визначених в податкових у податковій звітності платника податку визначено статтею 44 ПК України.

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття в фінансовій, звітності визначені Національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за № 27/4248 (далі - НП(С)БО 16).

Пунктом 2 НП(С)БО 16 встановлено, що норми цього Положення (стандарту). застосовуються, підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами незалежно від форм власності (крім бюджетних установ та підприємств, які відповідно до законодавства складають фінансову звітність за міжнародними стандартами фінансової звітності).

Згідно з п. 5 НП(С)БО 16 витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов`язань.

Відповідно до п. 6 НП(С)БО 16 витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Згідно п. 7 НП(С)БО 16 Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов`язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Суд звертає увагу, що ТОВ ТОВ "Софія-А" ЛТД згідно бухгалтерського обліку віднесено вартість придбаного товару до складу витрат, що підтверджують копії фінансового звіту та декларація з податку на прибуток за 2018 рік.

Таким чином, судом не ставить під сумнів фактично понесені позивачем витрати, які неможливо прямо пов`язати з доходом певного періоду та які відображені у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Щодо висновків про завищення позивачем, в порушення п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, зі змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на додану вартість що підлягає сплаті до бюджету на суму 33381,00 грн, в тому числі за жовтень 2018 у сумі 33381,00 грн та завищено від`ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 19.1 + рядок 20.3 декларації) (переноситься до рядка 16.1 декларації наступного звітного (податкового) періоду) на загальну суму 6665,00 грн, в т.ч. за січень 2019 на суму 6665,00 грн, слід зазначити таке.

Згідно з п.185.1 ст.185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу у володіння та користування лізингоодержувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

г) вивезення товарів за межі митної території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Відповідно до п. 188.1 ст. 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком:

товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню;

газу, який постачається для потреб населення;

електричної енергії, ціна на яку склалася на ринку електричної енергії.

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв`язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних від простроченої суми та інфляційні витрати, відшкодування шкоди, у тому числі відшкодування упущеної вигоди за рішеннями міжнародних комерційних та інвестиційних арбітражів або іноземних судів, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов`язань.

До бази оподаткування включаються вартість товарів/послуг, які постачаються (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету та/або суми відшкодування орендодавцю - бюджетній установі витрат на утримання наданого в оренду нерухомого майна, на комунальні послуги та на енергоносії), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо отримувачем товарів/послуг, поставлених таким платником податку.

У випадках, передбачених статтею 189 цього Кодексу, база оподаткування визначається з урахуванням положень статті 189 цього Кодексу.

Згідно з п.198.1 ст.198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній тетериторії України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

У відповідності до п.198.2 ст.198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно з п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

В разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 1095 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування.

Суми податку, сплачені (нараховані) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням строку реєстрації, включаються до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше ніж через 1095 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних.

Платники податку, які застосовують касовий метод податкового обліку, суми податку, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, та не включені до податкового кредиту протягом періоду 1095 календарних днів з дати складення таких податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних у зв`язку з відсутністю фактів списання коштів з банківського рахунку (видачі з каси) платника податку або надання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) йому товарів/послуг, мають право на включення таких сум до податкового кредиту у звітному податковому періоді, в якому відбулося списання коштів з банківського рахунку (видачі з каси) платника податку або надання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) йому товарів/послуг, але не пізніше ніж через 60 календарних днів з дати такого списання, надання інших видів компенсацій.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, які є підставою для формування податкового обліку платника податків. Податкова накладна є документом, який підтверджує факт сплати покупцем ПДВ у ціні товару.

Так, відповідно до акту перевірки, висновки щодо порушень з боку позивача вимог Податкового кодексу України відповідач пов`язує з фактом відсутності реального здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ "Агроком Люкс".

Контролюючий орган вказує на те, що господарські операції між позивачем та його постачальникам товарів не підтверджуються необхідними доказами.

За визначенням ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень; національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку - нормативно-правовий акт, яким визначаються принципи та методи ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності підприємствами (крім підприємств, які відповідно до законодавства складають фінансову звітність за міжнародними стандартами фінансової звітності та національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку в державному секторі), розроблений на основі міжнародних стандартів фінансової звітності і законодавства Європейського Союзу у сфері бухгалтерського обліку та затверджений центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку; міжнародні стандарти фінансової звітності (далі - міжнародні стандарти) прийняті Радою з міжнародних стандартів бухгалтерського обліку документи, якими визначено порядок складання фінансової звітності; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію; господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частина 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлює, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Разом з цим, формальна наявність у покупця первинних документів, необхідних для віднесення певних сум до складу витрат відповідного періоду не є безумовною підставою формування витрат, у разі не доведення реальності здійснених господарських операцій та придбання товарів з метою їх використання у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з ч. 1 ст. 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

З матеріалів справи судом встановлено, що між ТОВ "Софія-А" ЛТД (Покупець) та ТОВ "Агроком Люкс" (Постачальник) укладено Договір Поставки №2018/10/12 від 12.10.2018 (а.с.69-71).

Відповідно до пункту 1.1 Договору в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Постачальник зобов`язується поставити та передати у власність Покупцю, а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити папір та інші паперові матеріали на умовах, передбачених цим Договором.

Пунктом 2.1 Договору визначено, що розрахунки за цим Договором здійснюються шляхом безготівкового перерахування коштів на банківський рахунок Постачальника. Оплата є такою, що вчинена, з моменту списання відповідних коштів з банківського рахунку Покупця. Розрахунки також можуть здійснюватися будь-якими іншими способами, який не заборонено чинним законодавством України.

У відповідності до пункту 3.1 Договору поставка товару здійснюється Постачальником за попереднім письмовим або усним замовленням Покупця, в якому узгоджуються умови відвантаження Товару.

Пунктом 3.2 Договору датою погодженої поставки кожної партії товару вважається дата оформлення Постачальником видаткової накладної.

Відповідно пункту 3.3 Договору товар поставляється на склад Покупця з місця його зберігання за рахунок Постачальника.

На виконання умов договору, постачальником здійснено відпуск товару покупцю, що підтверджено видатковими накладними: №1476 від 16.10.20218 на суму 34560,00 грн, №1478 від 18.10.2018 на суму 17940,00 грн; №1479 від 19.10.2018 на суму 25080,00 грн; №1485 від 22.10.20218 на суму 13920,00 грн; №1489 від 24.10.2018 на суму 32196,00 грн; №1492 від 25.10.2018 на суму 40332, 00 грн; №1497 від 29.10.2018 на суму 9120,00 грн; №1493 від 26.10.2018 на суму 15180,00 грн; №1499 від 31.10.2018 на суму 11955,00 грн (а.с.72-80).

За правилом першої події постачальником виписано на адресу ТОВ "Софія-А" ЛТД та направлено на реєстрацію в ЄРПН податкові накладні: №10 від 16.10.2018 на суму 34560,00 грн; №11 від 18.10.2018 на суму 17940,00 грн; № 12 від 19.10.2018 на суму 25080,00 грн; №13 від 22.10.2018 на суму 13920,00 грн; № 14 від 24.10.2018 на суму 32196,00 грн; №15 від 25.10.2018 на суму 40332,00 грн; №16 від 26.10.2018 на суму 15180,00 грн; №17 від 29.10.2018 на суму 9120,00 грн; №18 від 31.10.2018 на суму 11955,00 грн (а.с.81-105).

Вищевказані податкові накладні зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, що підтверджено електронними квитанціями про реєстрацію податкових накладних наявних в матеріалах справи.

Також, суд зазначає, що товар поставлявся на склад покупця за адресою: 04053, м. Київ, вул. Обсерваторна, 12 Б.

Відповідно до Договору №838/1 від 22.10.2018 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду Шевченківська районна в місті Києві державна адміністрація (Орендодавець) та ТОВ "Софія-А" ЛТД (Орендар) передано нерухоме майно (нежитлове приміщення), яке знаходяться за адресою: вул. Обсерваторна, 12Б.

За придбану у ТОВ "АГРОКОМ ЛЮКС" папір крейдовий різної номенклатури позивач повністю розрахувався згідно з умовами визначеними в договорі, що підтверджується платіжними дорученнями від 07.11.2018 за №12810, №1211, №12812, №12813, від 25.01.2019 за №13071, що також підтверджується оборотно - сальдовими відомостями по рахунку №631 за 2018 рік та 2019 рік (а.с.10,107, 108-119).

Так, відповідно до п.187.1 статті 187 ПК України, датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Положеннями п. 201.1 ст. 201 ПК України визначено, що на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Факт своєчасності реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних виписаних на адресу ТОВ "Агроком Люкс" відповідно до яких позивачем було сформовано податковий кредит з податку на додану вартість за спірний період - відповідачем не заперечується.

Положеннями ст. 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються на таких принципах: повне висвітлення - фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки господарських операцій та подій, здатних вплинути на рішення, що приймаються на її основі; автономність - кожне підприємство розглядається як юридична особа, відокремлена від її власників, у зв`язку з чим особисте майно та зобов`язання власників не повинні відображатися у фінансовій звітності підприємства; послідовність - постійне (з року в рік) застосування підприємством обраної облікової політики. Зміна облікової політики можлива лише у випадках, передбачених національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, міжнародними стандартами фінансової звітності та національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку у державному секторі, і повинна бути обґрунтована та розкрита у фінансовій звітності; безперервність - оцінка активів та зобов`язань підприємства здійснюється виходячи з припущення, що його діяльність буде тривати й надалі; нарахування - доходи і витрати відображаються в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності в момент їх виникнення, незалежно від дати надходження або сплати грошових коштів; превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми; єдиний грошовий вимірник - вимірювання та узагальнення всіх господарських операцій підприємства у його фінансовій звітності здійснюються в єдиній грошовій одиниці; інших принципах, визначених міжнародними стандартами або національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, або національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку в державному секторі залежно від того, які з наведених стандартів застосовуються підприємством.

В акті перевірки, відповідач дійшов висновку, що первинні документи, складені позивачем та його контрагентам є такими, що складені всупереч вимог діючого законодавства України, у зв`язку з чим, немає можливості підтвердити факт здійснення господарських операцій за відповідні періоди.

Під час проведення перевірки позивача, серед іншого, контролюючим органом використано інформацію з кримінального провадження № 32019100000000526 від 29 липня 2019 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 205-1. ч. 2 ст. 212 КК України, відповідно до якої розслідуванням встановлено, що службові особи ТОВ "Агроком Люкс" (код 42385574) та інші, за період з червня 2018 року по березень 2019 року занизили податок на додану вартість на суму 5 366 156 грн, що є особливо великим розміром та підтверджується висновком експертного дослідження № 1- 31/05/2019-дос.

В той же час, суд вказує, що матеріали адміністративної справи не містять відомостей про наявність вироків, ухвал суду про закриття кримінального провадження або інших судових рішень, якими закінчено розгляд кримінальної справи, на які здійснювались відповідачем посилання в акті перевірки від 19.02.2021 №14306/26-15-07-02-02-17/23506239.

Оцінюючи наведені доводи відповідача, які, зокрема, відображені в акті перевірки, суд зазначає, що відповідно до ч. 6 ст. 78 КАС України вирок суду у кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою, проте контролюючим органом, всупереч вимог ч. 2 ст. 77 КАС України, як вже зазначалось, таких доказів надано не було.

Крім того, суд також зауважує, що під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним стосовно дійсного стану правосуб`єктності своїх контрагентів і реально отримати від них товари (роботи чи послуги), незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства, а тому як зазначено вище, необхідно встановлення фактів, які б свідчили про узгодженість дій між позивачем та його контрагентами з метою незаконного отримання податкової вигоди або обізнаності позивача з будь-якими протиправними діями контрагентів. Проте під час огляду справи таких фактів встановлено не було.

Наведена правова позиція узгоджується з обов`язковими до врахування висновками Верховного Суду, наведеними у постановах від 05.02.2019 по справі №810/1967/16, від 20.02.2018 у справі № 826/6280/13-а, від 20.02.2018 у справі № 813/4931/13-а та від 06.02.2018 у справі № 802/4940/14.

Також, слід зазначити, що транспортною документацією підтверджується операція з надання послуг з перевезення вантажів, а не факт придбання товару, то за наявності документів, що підтверджують фактичне отримання товару і його використання у власній господарській діяльності, неподання такого документа, як товарно-транспортна накладна, не може свідчити про відсутність реальних господарських операцій, витрати на які позивачем віднесено до складу валових витрат, а відтак, і не може бути єдиною підставою для позбавлення платника податку права на отримання податкового кредиту з податку на додану вартість.

Така ж правова позиція викладена в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 14.03.2017 у справі № К/800/26970/15, від 14.03.2017 у справі № К/800/463/17, від 21.03.2017 у справі № К/800/14009/15.

Окрім цього, суд наголошує на тому, що недотримання контрагентом позивача податкової дисципліни (що не доведено відповідачем) має правові наслідки саме для цього контрагента, оскільки порушення платником вимог податкового законодавства тягне застосування заходів відповідальності саме до такого платника та не може негативно впливати на податковий облік інших осіб (зокрема, його контрагентів) за відсутності факту причетності останніх до таких правопорушень та за наявності факту здійснення господарської операції. Неналежне декларування контрагентами та контрагентами контрагентів позивача не свідчить про не здійснення господарської операції, а податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку-покупця дотримання контрагентів позивача податкової дисципліни та правильності ведення податкового або бухгалтерського обліку. Тобто, у разі підтвердження реального характеру здійснених робіт, поставлених товарів, наданих послуг, як у даній ситуації, платник не може відповідати за порушення, допущені контрагентом, якщо не буде доведено його безпосередню участь у зловживанні цієї особи.

Подібної правової позиції дотримався Верховний Суд, зокрема, у постанові від 11.03.2020 у справі № 826/5678/18.

За наслідком дослідження матеріалів справи вбачається, що надані позивачем первинні документи відображають в повній мірі зміст і характер вчинених господарських операцій, такі документи складені з дотриманням вимог ст. 9 Закону "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, та дають суду змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні відповідної господарської операції.

Таким чином, матеріали справи містять належні первинні документи, які дають змогу встановити обсяг послуг і терміни їх виконання, ціну й загальну вартість наданих послуг. На підставі наведеного вище, суд констатує наявність належного документального підтвердження, а, як наслідок, і реального характеру виконання зазначених господарських зобов`язань між позивачем та його контрагентом.

Так, відповідачем, на якого покладено обов`язок доказування, не надано жодних доказів на підтвердження викладених у відзиві та акті перевірки обставин щодо не підтвердженням факту здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ "Агроком Люкс", у тому числі, обставин непричетності посадових осіб вказаних контрагентів до здійснення господарської діяльності. Крім того, матеріали кримінальної справи не можуть бути підставою для висновків під час проведення перевірок, а обвинувальних вироків, що набрали законної сили у відношенні посадових осіб вказаних підприємств матеріали справи не містять.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про протиправність та скасування податкових повідомлень-рішень від 11.08.2021 №00607070702, №00607040702.

За приписами ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При цьому в силу положень ч. 2 ст. 77 вказаного кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд також враховує інші аргументи сторін, зазначені у заявах по суті справи, однак зауважує, що встановлені судом обставини є самостійними та достатніми підставами для прийняття рішення по суті спору.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що адміністративний позов слід задовольнити.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат, суд враховує таке.

Згідно ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 вказаного Кодексу при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Зважаючи на те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, слід стягнути з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2270,00 грн згідно із квитанцією про сплату судового збору від 06.09.2021 за №15634 (а.с.13).

Сторонами не подано до суду будь-яких доказів про понесення ними інших витрат, пов`язаних з розглядом справи, відтак у суду відсутні підстави для вирішення питання щодо їх розподілу.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Софія-А" ЛТД (код ЄДРПОУ 23506239, вул. Обсерваторна, буд. 12Б, м. Київ, 04053, ) до Головного управління Державної податкової служби в місті Києві (код ЄДРПОУ - 44116011, вул. Шолуденка, буд. 33/19, м. Київ, 04116) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби в місті Києві від 11.08.2021 №00607070702, №00607040702.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби в місті Києві (код ЄДРПОУ - 44116011, вул. Шолуденка, буд. 33/19, м. Київ, 04116, ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Софія-А" ЛТД (вул. Обсерваторна, буд. 12Б, м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ 23506239) сплачений судовий збір в розмірі 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) гривень 00 копійок.

Сторонам у справі рішення надіслати через підсистему "Електронний суд".

Перебіг процесуальних строків, початок яких пов`язується з моментом вручення процесуального документа учаснику судового процесу в електронній формі, починається з наступного дня після доставлення документів до Електронного кабінету в розділ "Мої справи".

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Шостого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя /підпис/ Микитюк Р.В.