Рішення № 134494533, 25.02.2026, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/19490/25

Провадження № 2/638/3254/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 лютого 2026 року м. Харків

Шевченківський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Теслікової І.І.,

за участі секретаря судових засідань Зубко А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні Шевченківського районного суду м. Харкова цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач АТ «Акцент-Банк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором за кредитним договором № б/н від 25.04.2024 у розмірі 229454,78 грн., судовий збір у розмірі 2753,46 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20200,00 грн.

В обґрунтування позову зазначає, що 25.04.2024 ОСОБА_1 приєднався до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку (надалі Умови та Правила) з метою отримання банківських послуг та відкриття банківського (поточного) рахунку. Також 25.04.2024 підписала Заяву щодо встановлення кредитного ліміту (або Заяву про відкриття, ведення поточного рахунку та встановлення кредитного ліміту за карткою/рахунком), на підставі якої (яких) відповідачу відкрито поточний рахунок, встановлено на нього відповідний кредитний ліміт та видано платіжну картку, як засіб доступу до рахунку. Вказані документи містять всі суттєві умови кредитування, строк, розмір процентів, максимальний розмір кредиту, тощо. Відповідачу надано кредит у вигляді встановлення кредитного ліміту на рахунок зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 40,80 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом та видано платіжну картку.

Банк свої зобов`язання з договором виконав належним чином, натомість відповідач не надавав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов Договору, внаслідок чого має заборгованість у розмірі 229454,78 грн., яка складається з наступного: 152,679,61 грн. - заборгованість за кредитом; 75825,17 грн. - заборгованість по відсоткам, 950,00 грн штраф.

Ухвалою від 10 жовтня 2025 року відкрито провадження у справі, сторони повідомлено, що розгляд даної цивільної справи здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Ухвалою суду від 25 лютого 2026 року вирішено про заочний розгляд справи.

В судове засідання представник позивача не з`явився, подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, не заперечував проти постановлення заочного рішення.

Відповідач в судове засідання не з`явився, з невідомих суду причин, про час та місце розгляду справи повідомлялась своєчасно та належним чином.

Враховуючи, що в судове засідання не з`явились всі учасники справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши письмові докази, що містяться в матеріалах справи, суд встановив наступні фактичні обставини.

Судом встановлено, що 25.04.2025 о 14:32:50 год. ОСОБА_1 власноруч на планшеті підписала Анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в АТ «А-БАНК», в якій позичальник своїм підписом підтвердив, що підписана ним заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, складає договір про надання банківських послуг. Також підписана відповідачем заява містить угоду про використання простого електронного підпису, відповідно до якої сторони узгодили використання при наданні послуг клієнту простого електронного підпису. Також позичальник засвідчив генерацію ключової пари з особистим ключем та відповідним йому відкритим ключем 022b90fe31db694fcb0ae8bc6d211c248dbffcef5700507e085a2d481eb100d0f6, яка буде використовуватись для накладання удосконаленого електронного підпису у мобільному додатку ABank24 з метою засвідчення його дій згідно Договору.

Також 25.04.2024 о 14:33 год. ОСОБА_1 підписала Заяву про відкриття, ведення поточного рахунку та встановлення кредитного ліміту за карткою/рахунком на наступних умовах:

п. 3. Вид кредиту Кредитний ліміт на поточний рахунок;

п. 4. Тип кредиту Кредитування рахунку;

п. 5. Мета отримання кредиту споживчі цілі;

п. 6. Сума кредиту (ліміту) - від 1 000 грн до 200 000 грн. Ліміт до використання розраховується та встановлюється Банком виходячи з внутрішніх процедур Банку. Клієнт беззастережно погоджується із тим, що Банк має право на свій розсуд в односторонньому порядку встановлювати, зменшувати або збільшувати розмір дозволеного кредитного ліміту, про що Банк повідомляє Клієнта шляхом надсилання повідомлень через дистанційні канали обслуговування;

п. 7. Пільговий період користування кредитним лімітом становить до 62 днів за ставкою 0,000001%. У разі виходу з пільгового періоду на кредит буде нараховуватися процентна ставка 3,4% на місяць. Проценти за користування кредитом сплачуються у складі щомісячного платежу. Розрахунок процентів здійснюється на фактичний залишок заборгованості за кожний календарний день, за формулою: сума заборгованості * річну відсоткову ставку/360 днів (умовно) на рік.

п. 8. Строк кредитування (строк дії кредитного договору) 240 місяців;

п. 9. Порядок погашення - щомісяця, до останнього дня поточного місяця включно, в розмірі не менше 4% від заборгованості та не менше нарахованих відсотків за користування кредитом, та не менше 100 грн й не більше повного розміру заборгованості за Договором про споживчий кредит.

Крім того 25.04.2024 ОСОБА_1 підписала Паспорт споживчого кредиту «Кредитна картка «Вигода», чим ознайомилась з аналогічними умовами кредитування в АТ «АКЦЕНТ-БАНК».

Випискою по картці від 14 липня 2025 року № НОМЕР_1 за період 25.04.2024 14.07.2025 підтверджується відкриття ОСОБА_1 рахунку № НОМЕР_2 , використання позичальником кредитних грошових коштів у розмірі 308803,43 грн та їх часткове повернення на суму 79348,65 грн.

Згідно з ДОВІДКОЮ ЗА ЛІМІТАМИ ОСОБА_1 25.04.2024 встановлено кредитний ліміт 0,00 грн, який збільшено 02.06.2024 до 50000 грн.

Відповідно до Довідки за картами ОСОБА_1 було видано картки № НОМЕР_3 зі строком дії до грудня місяця 2031 року, № НОМЕР_4 зі строком дії до грудня місяця 2031 року, та № 4323347336947772 зі строком дії до грудня місяця 2031 року.

Згідно з Розрахунком заборгованості за договором № Б\Н вiд 25.04.2024, укладеним мiж АТ «АКЦЕНТ-БАНК» та клiєнтом ОСОБА_1 , заборгованість останньої станом на 14.07.2025 складає 229454,78 грн., з яких: 152679,61 грн. - заборгованість за кредитом; 75825,17 грн. - заборгованість по відсоткам; 950,00 грн штраф.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори (пункт 1 частини другої статті 11 ЦК України).

Цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї (частини перша та друга статті 14 ЦК України).

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 627 ЦК України відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, вибору контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Отже, свобода договору означає право громадян або юридичних осіб вступати чи утримуватися від вступу у будь-які договірні відносини. Свобода договору проявляється також у можливості, наданій сторонам визначити умови такого договору.

Згідно ч.1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Відповідно до ст. 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно ст. 1054, 1055 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (ч. 2 ст. 1054 ЦК України).

Згідно зі ст. 1046, 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, зміна умов зобов`язання (ст. 610, п. 2 ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (ч. 1 ст. 15 ЦК України).

Одним із способів захисту майнових прав відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 16 ЦК України є примусове виконання обов`язку в натурі.

Згідно статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до частини 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.

Згідно статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст.78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за укладеним кредитним договором та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Згідно із зазначеною нормою закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Пунктом 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Такого ж змісту норма закріплена у пункті 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 25 травня 2021 року у справі № 554/4300/16-ц.

За змістом частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Аналізуючи наведені положення законодавства в контексті обставин цієї справи, суд зазначає наступне.

Позивач належними, допустимими та достовірними доказами довів обставини щодо укладення між сторонами кредитного договору; належне виконання кредитодавцем своїх зобов`язань за вказаним кредитним договором; неналежне виконання позичальником своїх зобов`язань з повернення суми кредиту у розмірі 152679,61 грн та сплати процентів у розмірі 75825,17 грн.

Відповідач всупереч вимогам ст. 81 ЦПК України не надав жодного доказу на спростування цих обставин.

Водночас, суд не може погодитися з вимогами позивача про стягнення штрафу з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України від 24 лютого 2022року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією РФ проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, строк дії якого неодноразово продовжувався та триває дотепер.

Таким чином, Цивільний кодекс України передбачає звільнення боржника від обов`язку сплати на користь кредитодавця неустойки за таке прострочення, яке виникло в період воєнного стану.

З огляду на викладене, штраф у розмірі 950,00 грн є таким, що нарахований позивачем з порушенням вимог п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, а тому стягненню не підлягає, у зв`язку з чим суд відмовляє у задоволенні цих позовних вимог.

Водночас, решта позовних вимог, а саме про стягнення заборгованості за тілом кредиту у розмірі 152679,61 грн та процентів за користування кредитом у розмірі 75825,17 грн, які нараховані відповідачу з дотриманням вимог чинного законодавства та відповідно до умов договору, є обґрунтованими та підлягають задоволенню, оскільки позивач довів обставини укладення кредитного договору на зазначених умовах, належне виконання кредитодавцем своїх зобов`язань шляхом надання відповідачу кредитних коштів у розмірі та у спосіб, які передбачені договором, тоді як відповідач всупереч вимогам ст. 81 ЦПК України не надав належних та допустимих доказів повернення позивачу тіла кредиту та сплати процентів за користування кредитом, тобто не спростував заборгованість за кредитним договором у вказаному розмірі.

З урахуванням викладеного, суд задовольняє позовні вимоги частково та стягує з ОСОБА_1 на корить АТ «АКЦЕНТ-БАНК» заборгованість за Кредитним договором № б/н від 25.04.2024 у розмірі 228504,78 грн, з яких: 152679,61 грн - загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту); 75825,17 грн - загальний залишок заборгованості за процентами, тоді як у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за штрафом у розмірі 950,00 грн відмовляє за необґрунтованістю.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

У позовній заяві представник АТ «Акцент-Банк» - адвокат Ушакевич М.П. просить стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу у розмірі 20200,00 грн.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано суду:

- договір про надання правничої допомоги № 22012025 від 08 квітня 2025 року, укладений між АО «Правовий Курс» та АТ «Акцент-Банк», відповідно до умов якого об`єднання бере на себе зобов`язання по наданню клієнту за його зверненням на довгостроковій основі правничої допомоги у відповідності з умовами цього договору, а клієнт зобов`язується прийняти надану йому правничу допомогу та здійснити її оплату у відповідності до умов цього договору, правнича допомога, що надається за цим договором, полягає у здійсненні об`єднанням комплексу заходів, спрямованих на стягнення належної до сплати клієнту заборгованості боржників за кредитними договорами (договорами про надання кредитів), договорами про надання коштів у позику, інших договорів, а також у здійсненні захисту прав та інтересів клієнта, пов`язаних із стягненням заборгованості з боржників; у спорах, що виникли внаслідок заходів, вжитих як клієнтом, так і об`єднанням, по стягненню заборгованості;

- додаткову угоду № 1 до договору № 22012025 про надання правничої допомоги від 08 квітня 2025 року, яка містить додаткові умови сплати клієнтом винагороди адвокатському об`єднанню;

- форму реєстру боржників до договору № 22012025 про надання правничої допомоги від 08 квітня 2025 року;

- акт приймання-передачі наданої правничої допомоги за договором № 22012025 про надання правничої допомоги від 08 квітня 2025 року, згідно з яким клієнт отримав наступні послуги: 1) вивчення матеріалів справи, аналіз законодавства, аналіз та оцінка перспективності звернення до суду 1000,00 гривень; 2) перевірка комплексності документів, визначення підсудності справи, розрахунок суми судового збору та надання клієнту реквізитів для його сплати 500,00 гривень; 3) підготовка та направлення позовної заяви до суду 7200,00 гривень; 4) моніторинг справи в суді та написання процесуальних документів по справі за необхідності 5100,00 гривень; 5) отримання виконавчого листа 1000,00 гривень; 6) перевірка судового рішення та виконавчого документа на відповідність обов`язкових реквізитів 400,00 гривень; 7) написання заяви про примусове виконання рішення та здійснення контролю за ефективним виконанням судового рішення на стадії виконавчого провадження, яке є завершальною стадією виконавчого провадження 5000,00 гривень;

- свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серії КВ № 6416 на ім`я Ушакевич М.П.

У постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) Велика Палата Верховного Суду також зазначила, що з аналізу частини 3статті 141ЦПК Україниможна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Як зазначено у додатковій постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 червня 2024 року у справі № 357/7395/20, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони, тощо.

Тобто у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині 4статті 137 ЦПК України.

У додатковій постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі від 18 лютого 2022 року у справі № 925/1545/20 вказано, що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.

У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 206/6537/19 (провадження № 61-5486св21) зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною 4статті 137 ЦПК України.

Крім того, згідно з пунктом 6 частини 1статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Суд не знаходить підстав для стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу на користь позивача у розмірі 20200,00 гривень. Так, спираючись на обсяг та складність даної справи, достатність судової практики щодо спірних правовідносин, суд вважає, що надання/виконання послуг/робіт по даній справі не вимагало від адвоката істотних витрат часу та професійних здібностей, значної юридичної та технічної роботи. Для адвоката, який за своїм статусом має достатню правову кваліфікацію, цей спір є спором незначної складності.

Справа розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, є малозначною у розумінні статті 19 ЦПК України. Спір у цій справі відноситься до категорії спорів, що виникають при неналежному виконанні стороною умов договору, судова практика у спорах такого характеру є сталою. Матеріали справи не містять великої кількості доказів (з якими необхідно було ознайомитися та які необхідно було підготувати), а нормативне обґрунтування, що зазначене у позові, є типовим для спірних правовідносин. Крім того, представником позивача окрім позовної заяви не було складено та направлено до суду будь-яких інших процесуальних документів, що передбачено пунктом 4 акту приймання-передачі наданої правничої допомоги.

Так, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 р. у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10.12.2009 р. у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23.01.2014 р. у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26.02.2015 р. у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 р. «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Отже, зважаючи на обсяг фактично наданих/виконаних адвокатом послуг/робіт та рівень складності цієї справи, заявлений до відшкодування розмір витрат на правничу допомогу 20200,00 грн. не є обґрунтованим та не відповідає критерію розумності розміру таких витрат.

Отже, витрати на правову допомогу у розмірі 3000,00 гривень є співмірними із складністю справи, наданими послугами у суді, а розмір таких витрат відповідає критеріям реальності та розумності, що свідчить про необхідність часткового задоволення заяви представника позивача та стягнення з відповідача на користь позивача таких витрат у відповідному розмірі.

На підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь позивача судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме у розмірі 2741,89 грн.

Керуючись ст. 10, 12, 13, 76, 81, 141, 258, 259, 263-265, 273-274, 279, 354 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Позовні вимоги Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк», заборгованість за кредитним договором № б/н від 25.04.2025 у розмірі 228504 (двісті двадцять вісім тисяч п`ятсот чотири) гривень 78 копійок.

У задоволенні позовних вимог в іншій частині - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» витрати зі сплати судового збору у розмірі 2741 (дві тисячі сімсот сорок одна) гривень 89 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 (три тисячі) гривень.

Заява про перегляд заочного рішення може бути подана відповідачем протягом 30-ти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом 20-ти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30-ти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості щодо учасників справи:

позивач Акціонерне товариство «Акцент-Банк», місце знаходження: м.Дніпро, вул.Батумська, 11, код ЄДРПОУ 14360080;

відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складений та підписаний без проголошення 02 березня 2026 року.

Суддя І.І.Теслікова