Ухвала суду № 134489764, 26.02.2026, Хортицький районний суд м. Запоріжжя

Справа №337/1221/26

Номер провадження 1-кс/337/120/2026

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2026 рокум. Запоріжжя

Слідчий суддя Хортицького районного суду міста Запорожжя ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши клопотання дізнавача СД ВП №5 Запорізького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Запорізькій областіОСОБА_3 , про арешт майна за кримінальним провадженням №12026087070000006 від 12 січня 2026 року,

ВСТАНОВИВ

26 лютого 2026 року дізнавач ОСОБА_3 подала до суду клопотання, погоджене з прокурором ОСОБА_4 , в якому просить винести ухвалу про накладання арешту на грошові кошти у розмірі 13310,72 грн. на банківському рахунку, до якого прив`язана банківська карта АТ «Райффайзен Банк» № НОМЕР_1 , ЄДРПОУ - 14305909, за адресою: 01011, м. Київ, вул. Генерала Алмазова, буд. 4-А.

Вважала, що на рахунку знаходяться частина від грошових коштів з суми 44310,05 гривень, що належать потерпілому ОСОБА_5 , і якими шахрайським шляхом заволоділи зловмисники.

В судове засідання прокурор ОСОБА_4 надав заяву про задоволення клопотання в повному обсязі та розгляд справи за його відсутності.

Власник майна і володілець рахунку про розгляд не повідомлялись відповідно до ч.2 ст. 172 КПК України, оскільки це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.

Вивчивши клопотання та додані до нього матеріали, суд прийшов до наступних висновків.

04.10.2025 року невстановлена особа, під приводом заробітку в інтернет мережі, запропонувала ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , отримати дохід шляхом залишення коментарів на різних сайтах, на що останній погодився та перерахував із власного банківського рахунку АТ «ПУМБ» НОМЕР_2 04.10.2025 о 11:37 год. на банківську карту АТ «Райффайзен Банк» № НОМЕР_3 грошові кошти у сумі 5199,33 грн., 04.10.2025 о 12:05 год. на банківську карту АТ «Райффайзен Банк» № НОМЕР_1 грошові кошти у сумі 13310,72 грн. Крім цього, ОСОБА_5 із власного банківського рахунку АТ «ПУМБ» НОМЕР_4 06.10.2025 о 14:16 год. перерахував грошові кошти у сумі 25800 грн. на банківську карту АТ «ВСТ БАНК» № НОМЕР_5 . Вказані грошові кошти ОСОБА_5 не повернуті, тим самим останній ошуканий на загальну суму 44310,05 грн.

Відомості за вказаним фактом внесені до ЄРДР 12 січня 2026 року під №12026087070000006 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 190 КК України (Заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою (шахрайство)).

Оцінюючи доводи клопотання, слідчий суддя зазначає таке.

Завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура (ст.2 КПК України).

Арешт майна відповідно до ст. 131 КПК України є одним із заходів забезпечення кримінального провадження, які застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Відповідно до ч.1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Відповідно до п.1 ч.2, ч.3 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів. У цьому випадку арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу.

Так, відповідно до ч.1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Згідно з ч.1 ст. 173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати, зокрема, правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

З`ясувавши та оцінивши обставини справи, додані до клопотання матеріали, слідчий суддя вважає клопотання дізнавача необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

В даному випадку дізнавач в клопотанні не обґрунтував необхідності застосування заходів забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна і не зазначив правової підстави для арешту грошових коштів на банківському рахунку, зокрема, чи визнані вони речовими доказами у вказаному кримінальному провадженні та чи існують ризики їх втрати, які саме. На підтвердження цих обставин дізнавач не додав до клопотання відповідних документів.

Крім того, до клопотання не додано доказів, які б свідчили про те, що вказані кошти дійсно були перераховані потерпілою особою на зазначений банківський рахунок, не з`ясували у потерпілого обставини такого перерахування, не встановлено, що цей рахунок дійсно відкритий в АТ «Райффайзен Банк», хто саме є володільцем вказаного рахунку та чи здійснювались будь-які платіжні операції з використанням вказаних грошових коштів чи вони наявні на рахунку на цей момент. При цьому, вказані потерпілим операції по перерахуванню коштів відбулись 04 жовтня 2025 року, із повідомленням до правоохоронних органів ОСОБА_5 звернувся 12 січня 2026 року, клопотання про арешт майна подано 26 лютого 2026 року. Отже існують обґрунтовані сумніві у доцільності і актуальності застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

На підставі вищевикладеного, в задоволенні клопотання дізнавача слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 167, 170, 172, 173 КПК України,

УХВАЛИВ:

Відмовити в задоволенні клопотання дізнавача СД ВП №5 Запорізького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Запорізькій областіОСОБА_3 , про арешт майна за кримінальним провадженням №12026087070000006 від 12 січня 2026 року.

Апеляційна скарга на ухвалу може бути подана протягом п`яти днів з дня її оголошення, безпосередньо до Запорізького апеляційного суду.

Слідчий суддя ОСОБА_1