Постанова № 13448719, 17.01.2011, Чернігівський окружний адміністративний суд

Справа № 2а-6251/10/2570

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 січня 2011 р. м. Чернігів

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючої судді - Соломко І.І.,

за участю секретаря- Розмовенко А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Ніжинського міськрайонного центру зайнятості робочий орган виконавчої дирекції Фонду загальнообовязкового державного соціального страхування України на випадок безробіття до ОСОБА_1 про стягнення незаконно виплаченого матеріального забезпечення на випадок безробіття, -

В С Т А Н О В И В :

13.12.2010 року позивач, Ніжинський міськрайонний центр зайнятості робочий орган виконавчої дирекції Фонду загальнообовязкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (далі - Ніжинський міськрайонний центр зайнятості) звернувся до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_1 про стягнення незаконно виплаченого матеріального забезпечення на випадок безробіття в розмірі 3183,49грн.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що ОСОБА_1 в порушення вимог Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування України на випадок безробіття» не повідомила Ніжинський міськрайонний центр зайнятості, що вона на момент надання їй статусу безробітного з виплатою допомоги по безробіттю була зареєстрована як субєкт підприємницької діяльності. В звязку з цим ОСОБА_1 незаконно отримала матеріальне забезпечення в розмірі 3183,49 грн. Відповідно до ст. 36 зазначеного Закону сума виплаченого забезпечення та вартості наданих послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обовязків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до вимог чинного законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг. Сума незаконно отриманого матеріального забезпечення відповідачем у добровільному порядку не повернута.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити.

Відповідач в судове засідання повторно не зявився, про час, дату, та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду невідомі. Оскільки повістка направлена відповідачу рекомендованим листом за адресою, вказаною у відповіді на запит Ніжинської міжрайонної прокуратури Чернігівської області, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи з його участю та реалізації ним права судового захисту своїх прав та інтересів.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 28 серпня 2006 року до Ніжинського міськрайонного центру зайнятості як така, що шукає роботу, звернулась громадянка ОСОБА_1. 04.09.2006 року у зв'язку з відсутністю підходящої роботи та на підставі особистої заяви відповідача було прийнято рішення про надання їй статусу безробітного та призначена виплата допомоги по безробіттю згідно зі статтями 22, 23 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування України на випадок безробіття» від 02.03.2000 року № 1533-ІІІ.

За період з 04.09.2006 року по 20.08.2007 року ОСОБА_1 отримала матеріальне забезпечення в розмірі 3183,49 грн., що підтверджується довідкою (а.с.7).

Крім того, в заяві про надання статусу безробітного з виплатою допомоги по безробіттю від 04.09.2006 року ОСОБА_1 особисто було зазначено, що вона не зареєстрована як субєкт підприємницької діяльності, трудовою діяльністю не займається, не отримує пенсію (а.с.5).

Відповідно до п. «б» п. 3 ст. 1 Закону України «Про зайнятість населення» від 01.03.1991 року № 803-ХІІ в Україні до зайнятого населення належать громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, осіб, зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю, творчою діяльністю, члени кооперативів, фермери та члени їх сімей, що беруть участь у виробництві, а також члени особистих селянських господарств, діяльність яких здійснюється відповідно до Закону України «Про особисте селянське господарство».

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про зайнятість населення» безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. У разі відсутності підходящої роботи рішення про надання громадянам статусу безробітних приймається державною службою зайнятості за їх особистими заявами з восьмого дня після реєстрації у центрі зайнятості за місцем проживання як таких, що шукають роботу.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 12 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування України на випадок безробіття» виконавча дирекція Фонду та її робочі органи проводять розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення в порядку, встановленому центральними органами виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, державної податкової політики, Пенсійним фондом України за погодженням з правлінням Фонду. Розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення здійснюється шляхом звіряння даних, зазначених у документах страхувальника, з базою даних Пенсійного фонду України та Державної податкової адміністрації України, а в разі необхідності - шляхом проведення виїзних планових та позапланових перевірок страхувальників.

Механізм проведення розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення визначає Порядок розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним, затверджений наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Державної податкової адміністрації України від 13.02.2009 року № 60/62, постановою правління Пенсійного фонду України від 13.02.2009 р. № 7-1 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 12.03.2009 року за № 232/16248 (далі Порядок).

Відповідно до п. 3 Порядку перевірка проводиться районними, міськрайонними, міськими та районними у містах центрами зайнятості, на які покладено виконання функцій робочих органів виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, за місцем реєстрації роботодавця як платника внесків на загальнообов'язкове соціальне страхування на випадок безробіття у разі, коли: подані застрахованою особою документи дають їй право на одержання допомоги по безробіттю відповідно до частини першої статті 22 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття"; особа, яка одержує допомогу по безробіттю та не може бути працевлаштована у зв'язку з відсутністю на ринку праці підходящої роботи, виявила бажання отримати залишок належної їй допомоги по безробіттю одноразово для організації підприємницької діяльності.

Згідно п. 4 Порядку для проведення перевірки центри зайнятості взаємодіють з Державною податковою адміністрацією України та Пенсійним фондом України шляхом обміну інформацією про отримані особами, які перебувають на обліку в державній службі зайнятості як безробітні, доходи від провадження підприємницької діяльності, виконання робіт за трудовим договором, у тому числі за сумісництвом, під час роботи за кордоном, виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами. Обмін інформацією між центрами зайнятості та державними реєстраторами здійснюється згідно з Порядком взаємодії суб'єктів інформаційного обміну щодо надання та використання відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, затвердженим наказом Держпідприємництва, ДПА, Держкомстату від 07.12.2005 року N 121/560/406, постановою правління Пенсійного фонду України від 07.12.2005 року N 23-3, постановою правління Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття від 07.12.2005 року N 368, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 16.12.2005 року за N 1523/11803.

Відповідно до п.п. 5, 6, 7, 8 Порядку перевірка достовірності даних, які є підставою для надання особі статусу безробітної та виплати їй матеріального забезпечення, проводиться центрами зайнятості шляхом: звіряння наданої особою інформації з відомостями, наявними в Державній податковій адміністрації України, Пенсійному фонді України, у державних реєстраторів. За результатами звірки або перевірки оформлюється акт, який підписується посадовими особами, що її проводили. У разі встановлення центром зайнятості відповідно до цього Порядку належності безробітної особи до категорії зайнятих така особа знімається з обліку як безробітна в установленому законодавством порядку та повертає суму незаконно отриманого матеріального забезпечення і вартості наданих соціальних послуг з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг. Рішення про повернення коштів особою чи роботодавцем оформлюється наказом. Протягом двох робочих днів після прийняття рішення центр зайнятості надсилає особі чи роботодавцю рекомендованим листом повідомлення про необхідність протягом 15 календарних днів з дня отримання повідомлення повернути незаконно виплачені кошти. У разі неповернення коштів у встановлений строк стягнення таких коштів здійснюється у судовому порядку відповідно до законодавства.

Так, 27.08.2010 року позивачем було проведено перевірку, а саме: зроблено запит до державного реєстратора, щодо виявлення осіб, які на день надання статусу безробітного не припинили приватну підприємницьку діяльність, або в період перебування у статусі безробітного її зареєстрували, що могло призвести до незаконного отримання матеріальних благ. Відповідно до даних державного реєстратора 16.03.2010 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців внесено запис про внесення судового рішення щодо припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, що не повязано з її банкрутством. Тобто, державна реєстрація припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 не проводилась, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.8-9).

За результатами перевірки позивачем складено акт про розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення відповідно до Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування України на випадок безробіття» від 14.10.2010 рок № 16 (а.с. 11). В акті зафіксовано, що згідно розпорядження виконавчого комітету Ніжинської міської ради Чернігівської області від 18.04.2002 року № 92 «Про підприємницьку діяльність» за період з 05.04.2002 року по 17.04.2002 року зареєстровано субєкта підприємницької діяльності фізичну особу ОСОБА_1, яка станом на 31.08.2010 року являється підприємцем.

В звязку з цим 15.10.2010 року позивачем був виданий наказ про повернення коштів гр. ОСОБА_1 № 256 та направлений їй лист № 07/2692 від 25.10.2010 року з вимогою повернути кошти на протязі 15 календарних днів з дня отримання повідомлення, але станом на день звернення до суду кошти в розмірі 3183,49 грн. до Ніжинського районного центру зайнятості не надходили.

Враховуючи зазначене, а також відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо державної реєстрації відповідача, суд прийшов до висновку, що ОСОБА_2, як субєкт підприємницької діяльності, відносилась до зайнятого населення, а тому не мала права отримувати матеріальне забезпечення.

Згідно з ч. 2, 3 ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг. Сума виплаченого забезпечення та вартості наданих послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги Ніжинського міськрайонного центру зайнятості робочий орган виконавчої дирекції Фонду загальнообовязкового державного соціального страхування України на випадок безробіття до ОСОБА_1 про стягнення незаконно виплаченого матеріального забезпечення на випадок безробіття в розмірі 3183,49 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно п. 34 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.09.1993 року № 7-93 позивач звільняється від сплати державного мита.

Оскільки спір вирішено на користь субєкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) згідно ч. 4 ст. 94 КАС України стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись статтями 9, 69-71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Позов Ніжинського міськрайонного центру зайнятості робочий орган виконавчої дирекції Фонду загальнообовязкового державного соціального страхування України на випадок безробіття до ОСОБА_1 про стягнення незаконно виплаченого матеріального забезпечення на випадок безробіття, - задовольнити повністю.

Стягнути на користь Ніжинського міськрайонного центру зайнятості робочий орган виконавчої дирекції Фонду загальнообовязкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (вул. Обїжджа, 120, м. Ніжин, Чернігівська область, 16600, р/р 37178300901005 в Ніжинському УДК ГУДКУ у Чернігівській області, МФО 853592, код 21395623) з гр. ОСОБА_1( ідентифікаційний номер НОМЕР_1), місце проживання: АДРЕСА_1 кошти незаконно виплаченого матеріального забезпечення на випадок безробіття в сумі 3183 (три тисячі сто вісімдесят три) грн. 49 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, встановленого ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, передбачені ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Соломко І.І.