Ухвала суду № 134485326, 26.02.2026, Тульчинський районний суд Вінницької області

Справа № 148/2790/25

Провадження №1-кп/148/78/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2026 року м. Тульчин

Тульчинський районний суд

Вінницької області у складі: судді ОСОБА_1

за участю: секретаря ОСОБА_2 ,

розглянувши в режимі відеоконференції у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Тульчина клопотання власника арештованого майна ОСОБА_3 , про часткове скасування арешту майна у кримінальному провадженні № 12025020000000829 по обвинуваченню ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, за участю сторін кримінального провадження: прокурора ОСОБА_5 , представника власника майна адвоката ОСОБА_6 , -

ВСТАНОВИВ:

У Тульчинському районному суді Вінницької області на розгляді перебуває кримінальне провадження щодо обвинувачення ОСОБА_4 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.

Від власника арештованого майна ОСОБА_3 надійшло клопотання про часткове скасування арешту майна, яке мотивоване наступним.

На праві приватної власності ОСОБА_7 належить транспортний засіб марки BMW 228і, реєстраційний номер знак НОМЕР_1 , що підтверджується реєстрацією ТСЦ 5152 від 04.06.2025 та виданим свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 на його ім`я.

З обвинуваченим ОСОБА_4 , заявник перебуває в дружніх відносинах, та між ними існує усна домовленість про те, що коли ОСОБА_4 потрібний автомобіль, він може ним тимчасово користуватися. Довіреність у застосунку Дія, заявник не виписував, оскільки не було в цьому потреби і належним йому автомобілем раніше ОСОБА_4 не користувався.

У подальшому, 10.09.2025 ОСОБА_4 зателефонував ОСОБА_8 у ранковий час та повідомив, що йому необхідно на автомобілі виконати якусь роботу, попросив його надати йому авто, на що заявник погодився та дозволив користування автомобілем марки BMW 228і, реєстраційний номер знак НОМЕР_1 , а ОСОБА_4 повідомив, що ввечері 10.09.2025 він поверне авто і поставить його на місце.

Заявник зазначає, що він повідомляв слідчого суддю 15.09.2025, що йому не було відомо, і ОСОБА_4 не повідомляв, з якою метою буде використовуватися належний мені автомобіль. Під час розгляду слідчим суддею клопотання про арешт автомобіля, ОСОБА_7 стало відомо, що ОСОБА_4 затримано за спробу переправлення через державний кордон якихось громадян. Про такі обставини ОСОБА_4 заявника не повідомляв та ОСОБА_8 про це ні чого не знав, тобто йому не була відома мета використання автомобіля ОСОБА_4 . Також, домовленостей про сплату обвинуваченим коштів за використання даного автомобіля не існувало.

Також, в ході розгляду клопотання про арешт майна у слідчого судді власнику арештованого майна стало відомо, що в межах здійснення досудового розслідування кримінального провадження, 10.09.2025 проведено обшук автомобіля марки BMW 228і реєстраційний номер знак НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_4 , за результатами обшуку вилучено свідоцтво про реєстрацію т/з « НОМЕР_3 і», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , серія НОМЕР_2 на ім`я власника ОСОБА_7 та автомобіль марки BMW 228і реєстраційний номер знак НОМЕР_1 .

З 10.09.2025 по даний час автомобіль утримується на штраф-майданчику, доступу до нього, як і до ключів та свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу власник не має.

Поряд з цим, ОСОБА_7 зазначає, що його не допитували за час проведення досудового розслідування в якості свідка.

Ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 15.09.2025, накладено арешт на майно, крім іншого, на свідоцтво про реєстрацію т/з «BMW 228і», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , серія НОМЕР_2 та на автомобіль марки BMW 228і реєстраційний номер знак НОМЕР_1 , шляхом заборони їх використання іншими особами, окрім як для цілей кримінального провадження, до моменту закінчення усіх необхідних слідчих та процесуальних дій.

Таким чином, з 10.09.2025 заявник позбавлений права власності, а вилучений автомобіль поміщений на спеціальний майданчик ГУНП у Вінницькій області, де внаслідок тривалого зберігання псується та втрачає вартість.

Також, власник арештованого майна вважає, що транспортний засіб не являється речовим доказом, що зберіг інформацію, яка може бути використана в процесі доказування у судовому розгляді справи, тому необгрунтовані дії та незаконне вилучення майна, якими стороння особа позбавляється тимчасово права власності своїм майном, є втручанням держави у мирне та вільне володіння таким майном.

У зв`язку з вищевикладеним, власник арештованого майна просить:

- скасувати арешт майна накладений ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду у справі №127/28695/25 від 15.09.2025, в частині накладення арешту на майно яке належить на праві власності ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та зобов`язати процесуального прокурора Вінницької обласної прокуратури повернути ОСОБА_7 , або іншій особі за довіреністю - свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу марки «BMW 228і», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , серія НОМЕР_2 та автомобіль марки BMW 228і реєстраційний номер знак НОМЕР_1 .

В судове засідання власник арештованого майна ОСОБА_7 не з`явився, у клопотанні просить проводити судове засідання за його відсутності, але за обов`язковою участі його представника адвоката ОСОБА_6 .

Представник ОСОБА_7 адвокат ОСОБА_6 у судовому засіданні підтримав клопотання про часткове скасування арешту майна, з мотивів викладених у клопотанні, також зазначив, що у відповідно до п. 1 ч. 6 ст. 100 КПК, речові докази, що не містять слідів кримінального правопорушення, повертаються власнику (законному володільцю) або передаються йому на відповідальне зберігання, якщо це можливо без шкоди для кримінального провадження. Крім того, в реєстрі матеріалів досудового розслідування не зазначено власника арештованого майна, не допитано його в ході досудового розгляду та в даному реєстрі, речового доказу як свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу марки «BMW 228і», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , серія НОМЕР_2 та автомобіль марки BMW 228і реєстраційний номер знак НОМЕР_1 не вказано, тобто відсутні ознаки речового доказу, у зв`язку з чим просить задовольнити клопотання та скасувати арешт накладений слідчим суддею.

Прокурор в судовому засіданні заперечив щодо задоволення даного клопотання, так як, в даному кримінальному провадженні ще не визначено порядок дослідження доказів, тому без оцінки судом доказів не можливо оцінювати чи підлягає транспортний засіб спеціальній конфіскації. Крім того, даний транспортний засіб визнаний речовим доказом, оскільки, був засобом вчинення кримінального правопорушення, а саме на ньому мали бути доставлені особи для подальшого перенаправлення осіб через державний кордон України, а також, в даному автомобілі передавались кошти, у зв`язку з чим, прокурор вважає, що дане клопотання є необгрунтованим та передчасним.

Суд, вислухавши учасників кримінального провадження, дослідивши обвинувальний акт, клопотання, дійшов наступного висновку.

Ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 15.09.2025 накладено арешт на вилучене майно, а саме: мобільний телефон марки «Iphone 16» IMEI: НОМЕР_4 , IMEI: НОМЕР_5 із абонентським номером НОМЕР_6 належний ОСОБА_4 ; грошові кошти в сумі 6000 гривень, купюрами номіналом по 500 грн. у кількості 12 шт. належних ОСОБА_4 ; банківську карту «Приватбанк» № НОМЕР_7 ; свідоцтво про реєстрацію т/з « НОМЕР_8 », державний реєстраційний номер НОМЕР_9 , серія НОМЕР_2 на ім`я власника ОСОБА_7 ; автомобіль марки BMW 228i реєстраційний номер знак НОМЕР_1 , який знаходився в користуванні ОСОБА_4 та який належить на праві приватної власності ОСОБА_7 ; предмети схожі на грошові кошти долари США (імітаційні засоби) а саме 2 купюри номіналом по 100 доларів США кожна наступних серій та номерів: PB08927038G; РF95650047E, шляхом заборони їх використання іншими особами, окрім як для цілей кримінального провадження, до моменту закінчення усіх необхідних слідчих та процесуальних дій.

Відповідно до ч. 3 ст. 41 Конституції України, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Стаття 1 Першого протоколу до Європейської конвенції гарантує право на вільне володіння своїм майном, яке звичайно називається правом на власність.

Крім того, відповідно до практики Європейського суду, для того, щоб втручання в право власності вважалося допустимим, воно повинно служити не лише законній меті в інтересах суспільства, а повинна бути розумна співмірність між використовуваними інструментами і тією метою, на котру спрямований будь-який захід, що позбавляє особу власності. Розумна рівновага має зберігатися між загальними інтересами суспільства та вимогами дотримання основних прав особи (рішення у справі АГОСІ проти Об`єднаного Королівства). Іншими словами, заходи щодо обмеження права власності мають бути пропорційними щодо мети їх застосування.

За змістом ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У відповідності до ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Як передбачено ч. 1 ст. 131 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора.

Статтею 174 КПК України передбачена можливість скасування арешту майна, в тому числі, якщо заявник чи власник майна доведуть, що в подальшому у застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Згідно положень ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

На підставі ч. 3 п. 1 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» № 5 від 03.06.2016, за наявності кримінального провадження власник чи інший володілець майна може звернутися до суду за захистом свого порушеного, невизнаного чи оспорюваного права власності у загальному порядку. Після підтвердження цього права зазначена особа, як і титульний власник майна, у тому числі й особа, яка не є учасником кримінального провадження, має право на звернення з клопотанням про скасування арешту та вирішення інших питань, які безпосередньо стосуються її прав, обов`язків чи законних інтересів, у порядку, передбаченому статтями 174, 539 КПК України до суду, що наклав арешт чи ухвалив вирок.

Суд вважає, що арешт накладено з метою збереження речових доказів, вилучене майно відповідає критеріям речових доказів, кримінальне провадження не завершено, тому арешт накладено правомірно, однак, згідно вимог ч. 11 ст. 170 КПК України, заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Згідно постанови Верховного суду колегії суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду № 344/10965/23 від 17.03.2025, за змістом п. 1 ч. 9 ст. 100 КПК України гроші, цінності та інше майно, які підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та/або зберегли на собі його сліди, конфіскуються, крім випадків, коли власник (законний володілець) не знав і не міг знати про їх незаконне використання. У такому разі зазначені гроші, цінності та інше майно повертаються власнику (законному володільцю). Положеннями п. 4 ч. 1 ст. 96-2 КК України передбачено, що спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно були підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), який не знав і не міг знати про їх незаконне використання. Згідно зі змістом ч. 4 ст. 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу.

Проаналізувавши фактичні обставини справи, зважаючи на наслідки арешту майна для його власника, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, суд вважає можливим скасувати частково арешт на автомобіль марки BMW 228i державний реєстраційний номер НОМЕР_1 та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 , в частині заборони користування та передати вищевказане вилучене майно на відповідальне зберігання власнику ОСОБА_7 , заборонивши на час дії арешту відчужувати, псувати, приховувати чи знищувати вказане майно.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку про часткове задоволення клопотання.

Керуючись ст. 98, 100, 131, 132, 170-175 КПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання задовольнити частково.

Скасувати частково арешт накладений ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області № 127/28695/25 від 15.09.2025, на автомобіль марки BMW 228i державний реєстраційний номер НОМЕР_1 та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу марки «ВMW 228i», державний реєстраційний номер НОМЕР_10 , серії НОМЕР_2 в частині заборони користування та передати вищевказане вилучене майно на відповідальне зберігання власнику ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_11 , заборонивши на час дії арешту відчужувати, псувати, приховувати чи знищувати вказане майно.

Попередити ОСОБА_7 , про необхідність збереження арештованого майна та, що в разі вчинення незаконних дій щодо вилученого майна, він може нести кримінальну відповідальність за ст. 388 КК України.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали виготовлено 02.03.2026.

Суддя: