Постанова № 13448367, 12.01.2011, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 січня 2011 р. справа № 2а-28437/10/0570

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 11 год. 15 хв.

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючогосудді Абдукадирової К.Е.

при секретаріОкрибелашвілі В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Комунального лікувально-профілактичного закладу Міська дитяча лікарні № 3

до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Донецька,

третя особа Головне управління Державного казначейства України в Донецькій області,

про визнання протиправною, недійсною та скасування першої податкової вимоги Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Донецька по сплаті збору за спеціальне водокористування від 23.11.2010р. № 1/628; зобовязання Державну податкову інспекцію у Кіровському районі м. Донецька повернути помилково сплачену суму збору за водокористування у розмірі 424,31 грн. Комунальним лікувально-профілактичним закладом Міською дитячою лікарнею № 3

за участю представників сторін:

від позивача: Ткаліча І.Ф. за дов. від 14 грудня 2010 року

від відповідача 1: Турти В.В. за дов. від 25 листопада 2010 року

від відповідача 2: не зявився

ВСТАНОВИВ:

Комунальним лікувально-профілактичним закладом Міською дитячою лікарнею № 3 заявлено позов до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Донецька, третя особа Головне управління Державного казначейства України в Донецькій області, про визнання протиправною, недійсною та скасування першої податкової вимоги Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Донецька по сплаті збору за спеціальне водокористування від 23.11.2010р. № 1/628; зобовязання Державну податкову інспекцію у Кіровському районі м. Донецька повернути помилково сплачену суму збору за водокористування у розмірі 424,31 грн. Комунальним лікувально-профілактичним закладом Міською дитячою лікарнею № 3.

Позивач уточнив позовні вимоги та просив суд визнати недійсною першу податкову вимогу Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Донецька від 23.11.2010р. № 1/628; стягнути з Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Донецька помилково сплачену суму збору за водокористування у розмірі 424,31 грн. на користь Комунального лікувально-профілактичного закладу Міської дитячої лікарні № 3 м. Донецька.

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на безпідставність направлення йому відповідачем першої податкової вимоги від 23.11.2010р. № 1/628, оскільки вважає, що він не повинен сплачувати збір за спеціальне водокористування у відповідності до ст. 30 Водного кодексу України, тому що він не є первинним водокористувачем у розумінні ст. 42 Водного кодексу України. Позивач є вторинним водокористувачем, так як не має власних водозабірних споруд, а використовує воду з мереж водопровідно-каналізаційного господарства для питних та санітарно-гігієнічних потреб відповідно до договору, укладеному з КП «Донецькміськводоканал». Позивач також посилається на норми п. 4.8. Інструкції про порядок обчислення і справляння збору за спеціальне водокористування в частині використання води, затвердженої наказом Міністерства фінансів України, Державної податкової адміністрації України, Міністерства економіки України, Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 01.10.1999р. № 231/539/118/219, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.10.1999 р. за N 711/4004, згідно із якою збір за використання водних ресурсів не справляється за воду, що використовується для задоволення питних і санітарно-гігієнічних потреб населення, в тому числі для задоволення виключно власних питних і санітарно-гігієнічних потреб підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності та громадян - суб'єктів підприємницької діяльності. Зазначає, що позивач не використовує воду як обєкт соціально-культурного призначення, житлово-комунального господарства підсобного сільського господарства, які повинні мати дозвіл на спеціальне водокористування у відповідності до п. 4.2. наведеної Інструкції. Лікарнею використовується вода для приготування їжі для пацієнтів, які знаходяться на лікуванні, що є складовою частиною безкоштовного лікувального процесу, а сплата за використану воду передбачається договором. Зазначає, що на вимогу відповідача позивачем перераховано збір за спеціальне водокористування до бюджету в сумі 424,31 грн., що підтверджується відповідними платіжними дорученнями. Проте, позивач вважає, що він не повинен був сплачувати зазначені платежі. Враховуючи викладене, просить позов задовольнити.

Відповідач проти позовних вимог заперечує, вважає, що позивач повинен сплачувати збір за спеціальне водокористування у відповідності до норм Закону України «Про систему оподаткування» від 25.06.1991р. № 1251-XII, ст. 43 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» від 25.06.1991р. № 1264-XII, ст.ст. 46, 48, 49 Водного кодексу Українита Порядку справляння збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.08.1999р. № 1494, оскільки він здійснює використання води не лише на питні та санітарно-гігієнічні потреби, а й для приготування їжі, тому за використану воду повинен сплачувати збір за спеціальне використання водних ресурсів на загальних підставах за весь обсяг води. Податкова вимога направлена відповідачу правомірно, оскільки позивач не сплатив узгоджену суму податкового зобовязання зі збору за спеціальне водокористування, тому податковим органом у відповідності до п.п. 6.2.1., 6.2.2. п. 6.2. ст. 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000р. № 2181-III (далі - Закон №2181) була направлена податкова вимога. Враховуючи викладене, просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою суду від 28.12.2010р. до участі у справі в якості другого відповідача було залучено Головне управління Державного казначейства України в Донецькій області.

Представник другого відповідача - Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області в судове засідання не зявився, просив суд розглядати справу без його участі, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Надав пояснення від 11.01.2011р. № 19.38/02-61/27, в яких зазначив, що відповідно до ч. 2 ст. 45 Бюджетного кодексу України, державне казначейство України веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України та за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету. Згідно із додатком 8 до Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» контроль за надходженням до бюджету та повернення збору за спеціальне водокористування загальнодержавного значення (ККД 13020100) здійснюється податковими органами. Відповідно до Порядку взаємодії органів державної податкової служби України, фінансових органів та органів Державного казначейства України в процесі повернення помилково та/або надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) платникам податків, затвердженого сумісним наказом Державної податкової адміністрації України, Міністерства фінансів України, Державного казначейства України від 03.02.2005р. № 58/78/22, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 12.02.2005р. за № 247/10527, орган державної податкової служби України на підставі даних особових рахунків платників готує висновки (додаток 1), два примірники Реєстру висновків за платежами, належними державному бюджету (додаток 2), та три примірники Реєстру висновків за платежами, належними місцевим бюджетам (додаток 3). Згідно з зазначеними реєстрами орган державної податкової служби України, відповідний районний (міський) фінансовий орган та орган Державного казначейства України проводять приймання-передавання висновків про повернення помилково та/або надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів). За платежами, належними державному бюджету, орган державної податкової служби України в термін не пізніше ніж п'ять робочих днів від дати отримання заяви платника передає висновки згідно з Реєстром висновків для виконання відповідному територіальному органу Державного казначейства України.На підставі отриманих висновків органи Державного казначейства України потягом пяти робочих днів здійснюють повернення помилково та/або надміру сплачених податків, збрів (обовязкових платежів) платникам податків.

Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

Комунальний лікувально-профілактичний заклад Міська дитяча лікарня № 3 зареєстрований як юридична особа виконавчим комітетом Донецької міської ради 22.10.1998р., включене до ЄДРПОУ за номером 05493315, перебуває на податковому обліку в Державній податковій інспекції у Кіровському районі м. Донецька з 25.11.2009р. (арк. справи 8 16, 54).

Пунктом 13 ч. 1. ст. 14. Закону України «Про систему оподаткування» встановлено, що до загальнодержавних податків належить збір за спеціальне використання природних ресурсів.

Відповідно до п.п. 2, 18 Порядку справляння збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.08.1999р. № 1494, збір за спеціальне використання водних ресурсів справляється за використання води з водних об'єктів, що забрана із застосуванням споруд або технічних пристроїв та скидання в них зворотних вод.

Порядок справляння збору за спеціальне використання водних ресурсів і збору за користування водами для потреб гідроенергетики та водного транспорту визначаються Інструкцією про порядок обчислення і сплати збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту, ззатвердженої наказом Міністерства фінансів України, Державної податкової адміністрації України, Міністерства економіки України, Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 01.10.1999р. № 231/539/118/219, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.10.1999 р. за N 711/4004, яка визначає єдиний порядок обчислення і справляння збору за спеціальне водокористування в частині використання води (далі - збори), складання розрахунків, їх подання до органів державної податкової служби та сплату до бюджетів.

Згідно із розділом VII зазначеної Інструкції, платники складають та подають до органів державної податкової служби податкові розрахунки зборів за спеціальне водокористування в частині використання води за формами, встановленими Державною податковою адміністрацією України, відповідно до підпункту "ї" підпункту 4.4.2 пункту 4.4 статті 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Відповідно до п. 9.1. розділу IX Інструкції, відповідальність за правильність обчислення, своєчасність подання розрахунків і повноту та своєчасність сплати збору за спеціальне водокористування в частині використання води несуть платники відповідно до чинного законодавства України.

Судом встановлено, що позивачем до податкового органу були подані податкові розрахунки збору за спеціальне водокористування за півріччя 2010р. від 26.07.2010р., яким самостійно визначено суму податкового зобовязання зі збору за спеціальне водокористування в сумі 156,71 грн., від 26.07.2010р., яким самостійно визначено суму податкового зобовязання зі збору за спеціальне водокористування в сумі 267,60 грн. та за 9 місяців 2010р. від 20.10.2010р., яким самостійно визначено суму податкового зобовязання зі збору за спеціальне водокористування в сумі 251,26 грн. (арк. справи 18 21).

Платіжними дорученнями від 30.07.2010р. № 520 на суму 156,71 грн., від 30.07.2010р. № 521 на суму 94,77 грн., від 02.06.2010р. № 335 на суму 172,83 позивач сплатив за розрахунками податкові зобовязання за півріччя 2010р.

Внаслідок несплати податкових зобовязань за розрахунком за 9 місяців утворилася заборгованість у розмірі 250,05 грн. (з урахуванням переплати), що підтверджується зворотнім боком облікової картки платника податків зі збору за спеціальне водокористування загальнодержавного значення (арк. справи 55).

30.11.2010р. позивач отримав першу податкову вимогу № 1/628 від 23.11.2010р., якою визначено, що суми податкового боргу за узгодженими податковими деклараціями становить 250,05 грн., у т.ч. 250,05 грн. зі збору за спеціальне водокористування загальнодержавного значення (арк. справи 17).

Суд зазначає, що згідно преамбули Закону № 2181, цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Пунктом 5.1. ст. 5 цього закону встановлено, що податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку.

Відповідно до п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 наведеного Закону платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

У разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги (п.п. 6.2.1. п. 6.1. ст. 6 Закону № 2181).

Перша податкова вимога, згідно із п. «а» п.п. 6.2.3. п. 6.2. ст. 6 Закону надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання. Перша податкова вимога містить повідомлення про факт узгодження податкового зобов'язання та виникнення права податкової застави на активи платника податків, обов'язок погасити суму податкового боргу та можливі наслідки непогашення його у строк.

Зважаючи на встановлені судом обставини та норми ст.ст. 5, 6 спеціального Закону № 2181, які встановлюють прядок узгодження податкового зобовязання та підстави надсилання податкових вимог, суд приходить до висновку, що в межах спірних податкових правовідносин, проблемою даного спору є наявність або відсутність підстав формування та направлення позивачу першої податкової вимоги, тобто, наявність або відсутність несплати у встановлені строки суми узгодженого податкового зобов'язання.

З огляду на приписи п. 5.1 ст. 5 Закону № 2181, суд не приймає посилання позивача на те, що він не є платником збору за спеціальне використання як на підставу відсутності його обовязку сплачувати зазначений збір, оскільки позивач подав до податкового органу податковий розрахунок і тим самим визначив свій обовязок сплатити цей збір.

Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку у відповідності з нормою наведеної статті.

Відповідно до п. 14-1. Порядку справляння збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.08.1999р. № 1494, розрахунки збору, базовий податковий (звітний) період для якого дорівнює календарному кварталу, подаються платниками органам державної податкової служби протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу, за місцем податкової реєстрації.

Збір сплачується водокористувачами протягом 10 календарних днів, наступних за останнім днем граничного терміну подання розрахунку збору за місцем податкової реєстрації.

Позивачем був поданий розрахунок за 9 місяців 2010р. 20.10.2010р., останній день терміну сплати за наведеним розрахунком 19.11.2010р.

Проте, станом на 19.11.2010р. позивач податкові зобовязання не сплатив.

Відповідно до п. 3.1. Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових вимог платникам податків, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 03.07.2001р. № 266, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 16.07.2001р. за № 595/5786, податкові вимоги формуються виключно за узгодженими сумами податкових зобов'язань несплачених платником податків в установлені строки.

Згідно із п. «а» п.п. 4.1., 4.3. Порядку, податкові вимоги формуються в автоматичному режимі на підставі облікових даних з карток особових рахунків платників податків, які ведуться в органах державної податкової служби згідно з Інструкцією про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку податків і зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів та до державних цільових фондів, затвердженою наказом Державної податкової адміністрації України від 02.04.1999р. № 174 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 13.05.1999р. за № 304/3597.

Перша податкова вимога формується структурним підрозділом стягнення податкового боргу податкового органу не пізніше п'ятого робочого дня після закінчення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання.

23.11.2010р. на підставі облікових даних картки особового рахунку платника податків, відповідачем сформована та направлена позивачу перша податкова вимога у строки, визначені п. «а» п.п. 6.2.3. п. 6.2. ст. 6 Закону № 2181 та зазначеним Порядком.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що відсутні підстави для визнання недійсною першої податкової вимоги і відповідачем, як субєктом владних повноважень у відповідності до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в судовому засіданні доведена правомірність формування та надіслання позивачу першої податкової вимоги.

Стосовно позовних вимоги про стягнення помилково сплаченої суми збору за водокористування у розмірі 424,31 грн., суд дійшов висновку, що вимога не підлягає задоволенню.

Враховуючи норму п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону № 2181, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації.

Позивач самостійно сплатив 424,31 грн. на корить Державного бюджету України суму податкового зобов'язання зі збору за спеціальне водокористування, зазначену у поданому ним податковому розрахунку.

Зазначений збір сплачений в межах податкових відносин на користь Державного бюджету України, і може бути повернутий (стягнений) з Державного бюджету України у разі помилкової та/або надмірної сплати, за правилами бюджетного та податкового законодавства, відповідно до ст. 45 Бюджетного кодексу України та ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

З метою практичної реалізації ст. 15 Закону № 2181 прийнятий наказ від 03.02.2005р. № 58/78/22, яким затверджено Порядок взаємодії органів державної податкової служби України, фінансових органів та органів Державного казначейства України в процесі повернення помилково та/або надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) платникам податків.

Згідно з п. 3 вказаного Порядку поверненню з бюджету підлягають:

- надміру сплачені податки, збори (обов'язкові платежі);

- помилково сплачені податки, збори (обов'язкові платежі).

Таким чином, законодавством України, за наявності вказаних обставин, передбачено процедуру повернення з бюджету надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів).

Поверненню підлягають: помилково зараховані суми податкового зобов'язання, якщо така сума була сплачена; переплата, яка виникла внаслідок сплати платником податків коштів понад суми податкових зобов'язань такого платника податків, за якими настав граничний термін сплати.

Виходячи з аналізу норм п. 5.1. п.п. 5.3.1. п. 5.3. ст. 5 Закону № 2181 не є помилковою сплатою до бюджету податкового зобов'язання, що зазначене у поданій платником податків податковій декларації, яке не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку.

Оскільки факт існування помилково сплаченого збору за спеціальне водокористування не встановлений судом, матеріалами справи підтверджений порядок нарахування та сплати збору у відповідності до п.п. 5.3.1. п. 5.3. ст. 5 Закону № 2181, сплачений збір за спеціальне водокористування не підлягає стягненню на користь позивача.

Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У заловоленні позову Комунальному лікувально-профілактичному закладу Міській дитячій лікарні № 3 до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Донецька, третя особа Головне управління Державного казначейства України в Донецькій області, про визнання недійсною першої податкової вимоги Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Донецька від 23.11.2010р. № 1/628; стягнення з Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Донецька помилково сплаченої суми збору за водокористування у розмірі 424,31 грн. на користь Комунального лікувально-профілактичного закладу Міської дитячої лікарні № 3 м. Донецька відмовити.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 12 січня 2011 року. Постанова у повному обсязі складена 17 січня 2011 року.

У разі подання апеляційної скарги, постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постановою за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі відкладення складання постанови у повному обсязі, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною 4 статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Абдукадирова К.Е.